Тіло як інструмент протесту: феміністичні наративи в танцювальних перформансах
DOI:
https://doi.org/10.34142/27091805.2025.6.02.04Ключові слова:
фемінізм, тілесність, танцювальний перформанс, протест, жіноча ідентичністьАнотація
Об’єкт. Стаття аналізує феміністичні танцювальні перформанси, де яких тілесність стає інструментом політичного протесту та соціальної рефлексії. Дослідження зосереджується на тому, як тіло, як виразний і комунікативний засіб, кидає виклик домінантним дискурсам про гендер і владу. Тілесність у феміністичному перформансі перетворює сцену на простір діалогу, опору та переосмислення ідентичності. Через рух і хореографічне вираження танцівниці артикулюють соціальну критику та демонструють способи художнього спротиву патріархальним нормам.
Мета дослідження. Дослідження вивчає феномен феміністичних танцювальних вистав, де тілесність функціонує як інструмент політичного протесту та соціальної критики. Головною метою є виявлення того, як тіло виступає і засобом, і посланням у побудові феміністичного дискурсу.
Методи та методологія. У роботі використано міждисциплінарний підхід, що поєднує естетичний, культурологічний, феміністичний і мистецтвознавчий аналіз. Застосовано компаративний і герменевтичний методи для інтерпретації творів Марти Грехем, Піни Бауш, Симони Форті, Анни Халпрін та інших хореографів. Методологічну основу становлять концепції перформативності (Дж. Батлер), тілесної політики (С. Бейнс) та інтерсекційного феміністичного аналізу.
Результати дослідження показують, що тілесність у феміністичному перформансі є головним засобом висловлювання та критики патріархальних норм. Тіло функціонує як активний суб’єкт, що передає емоційний, травматичний і колективний досвід. Основні риси таких перформансів – деконструкція гендерних стереотипів, емансипований рух, включення глядача та embodiment як форма репрезентації пам’яті й травми. З’ясовано вплив цих практик на розвиток сучасного мистецтва й
суспільні процеси, включно з українським контекстом.
Висновки. Тілесність у феміністичному перформансі має естетичний, соціальний і політичний виміри, стаючи засобом протесту та самопізнання. Феміністичні практики розширюють межі хореографії, утверджуючи тіло як автономний суб’єкт культурної комунікації. Подальше дослідження цих явищ важливе на тлі сучасних соціальних змін.
Завантажити
Посилання
Безклубенко, С.Д. (2008). Мистецтво: терміни та поняття (Т. 1: А – Л). Інститут культурології Академії мистецтв України. 239 с. ISBN 978-966-2241-06-8
Бойко, О.С. (2016). Танцювальні перфоманси як мистецьке явище. Вісник КНУКіМ. Серія «Мистецтвознавство», (35), 69–77. https://doi.org/10.31866/2410-1176.35.2016.158246
Гриценко, Я. (2023). Семіотичні та художньо-образні аспекти тілесності в сучасній хореографії. Актуальні питання гуманітарних наук, 61(1), 83–89. https://doi.org/10.24919/2308-4863/61-1-14
Єліна, А.С., & Єліна, В.В. (2024). Танцювальний перформанс – від витоків до сучасності. 18–29. https://doi.org/10.30525/978-9934-26-555-6-2
Сафронова, А., Сафронова, О., & Сафронов, В. (2021). Прояви мистецтва арт-фемінізму у сучасній книжково-журнальній поліграфії. Мистецтвознавство, (60), 45–55. https://doi.org/10.24919/2308-4863/60-4-5
Сирбу, Г.В. (2025). Тандемна творчість у художній культурі другої половини ХХ – початку ХХІ століть [Дисертація]. Національна музична академія України імені П. І. Чайковського, Київ.
Щербак, Є. (2014). «Хореографічний фемінізм» по-українськи. Етнічна історія народів Європи, (43), 107–110. http://nbuv.gov.ua/UJRN/eine_2014_43_18.
Goldberg, R. (2011). Performance Art: From Futurism to the Present. Thames & Hudson. ISBN 978-0-500-20404-7
Jones, A. (1998). Body Art/Performing the Subject. University of Minnesota Press. ISBN 0-8166-2773-8
Martha Graham Dance Company. (1930). Lamentation. Martha Graham Resources. Retrieved from https://marthagraham.org/portfolio-items/lamentation-1930/
MoMA (The Museum of Modern Art). (n.d.). Simone Forti, Dance Constructions – Bios. https://surl.lt/zowkkh
Ross, J. (2007). Anna Halprin: Experience as Dance. University of California Press. 462 p.
Dadpour, R., & Shewly, H. J. (2025). Dancing in-between: interstitial feminist defiance in Iran’s public and digital spaces. Third World Quarterly, 46(10), 1229–1248. https://doi.org/10.1080/01436597.2025.2541809
Tendenan, V. (2023). Dance and resistance: An embodiment of the body as a medium to fight violence against women. In Feminism – Corporeality, Materialism, and Beyond. IntechOpen. https://doi.org/10.5772/intechopen.109681
Foellmer, S. (2016). Choreography as a Medium of Protest. Dance Research Journal, 48(3), 58–69. https://doi.org/10.1017/S0149767716000395
Desmond, J. C. (1993). Embodying Difference: Issues in Dance and Cultural Studies. Cultural Critique, 26, 33–63. https://doi.org/10.2307/1354455
Clum, J.M. (2016). [Review of the book Murder Most Queer: The Homicidal Homosexual in The American Theater, by Jordan Schildcrout]. Theatre Journal 68(1), 140-141. https://dx.doi.org/10.1353/tj.2016.0021.
Опубліковано
Ліцензія

Ця робота ліцензується відповідно до ліцензії Creative Commons Attribution-NonCommercial 4.0 International License.






