Самосвідомість у формуванні науково-дослідницької культури майбутнього педагога-музиканта

Анотація

Мета статті полягає у висвітленні функціональних характеристик самосвідомості та світоглядних орієнтацій майбутнього педагога-музиканта як детермінанти формування його науково-дослідницької культури.
Методи та методологія. Методологічного значення для обраної проблематики набувають ідеї Г.С.Костюка, С.Д.Максименка, С.Л.Рубінштейна щодо розуміння онтології психічних явищ, узагальнених принципом єдності свідомості та діяльності, розвитку професійно важливих якостей (ПВЯ) особистості у системо-генезі діяльності; а також положення вищої мистецької освіти щодо культурологічного, особистостісно-орієнтованого, системного підходів як методологічного підґрунтя у розкритті особливостей самосвідомості майбутнього педагога-музиканта.
Наукова новизна статті полягає у висвітленні мети професійно-світоглядної діяльності та в контексті науково-дослідницької культури педагога-музиканта розкриття сутності самосвідомості педагога-музиканта, сформованість якої виявляється як підтримка її внутрішньої узгодженості та самототожності, вибудовування свідомої дослідницької і педагогічної поведінки на 
знаннєвому підґрунті; пізнання себе та пошук сенсу життя через самовдосконалення, самоосмислення, самотворення засобами дослідницького пошуку в галузі мистецької освіти. 
Результати. Розкрито теоретико-методологічні аспекти проблеми формування науково-дослідницької культури майбутніх педагогів-музикантів, зокрема питання щодо їх самосвідомості, смислоутворюючої і професійно-світоглядної діяльності. Визначено науково-дослідницьку культури майбутнього педагога-музиканта як динамічну, інтегративну якість особистості, 
що виявляється у здатності до синтезування аналітико-синтетичної, індуктивно-дедуктивної мисленнєвої діяльності і емоційно-образного осягнення музичного мистецтва, втілення наукового, педагогічного і художнього ідеалу у дослідницький пошук, застосування наукових знань у педагогічній діяльності в якості науково-теоретичної (пояснювальної) та конструктивно-технологічної (перетворювальної) функції. Зазначається, що самосвідомість педагога забезпечує 
напругу його інтелекту, світоглядних інтенцій, соціальну детермінованість науково-дослідницького пошуку у музично-педагогічній освіті. Підкреслюється, що особливе значення у смислоутворюючій діяльності дослідника набуває світогляд, який характеризується духовно-естетичною наповненістю і спрямованістю, виявляється як ціннісне ставлення до соціокультурних, освітньо-педагогічних процесів крізь призму особистісного світорозуміння.
Зроблено висновок, що результатом формування науково-дослідницької культури майбутнього педагога-музиканта стають сформовані якісні та інструментальні властивості самосвідомості, які забезпечують її функціонування.