Від дисциплінарного формування до художньої автономії: вища мистецька освіта у Франції та Вірменії в добу штучного інтелекту

Анотація

Вища мистецька освіта переживає суттєву трансформацію: традиційні моделі дисциплінарної та технічної підготовки дедалі тісніше взаємодіють із художньою автономією, дослідницько орієнтованою практикою, міждисциплінарним навчанням і штучним інтелектом (ШІ). У статті розглянуто, як освітні структури та інституційні культури впливають на формування митців і дизайнерів, у порівняльному аспекті на прикладі Франції та Вірменії. Актуальність теми зумовлена потребою зрозуміти, як сучасні заклади освіти організовують перехід від дисциплінарних знань до самостійної творчої суб'єктності в той момент, коли ШІ змінює усталені уявлення про технічну майстерність, авторство та ухвалення художніх рішень.

Мета дослідження — визначити, як різні освітні культури впливають на розвиток художньої автономії, мистецької ідентичності та дослідницької спроможності у вищій мистецькій освіті і як ці взаємозв'язки можуть трансформуватися під впливом штучного інтелекту.

Методи дослідження ґрунтуються на порівняльному соціально-педагогічному підході, що поєднує документальний аналіз, інституційне спостереження, аналіз освітніх програм та якісну інтерпретацію. Емпірична складова спирається переважно на польове дослідження, проведене в Сент-Етьєні (Франція) у 2024–2025 рр., з особливою увагою до Вищої школи мистецтва і дизайну Сент-Етьєна (ESADSE) та Університету Жана Монне; вищу мистецьку освіту Вірменії розглянуто як порівняльний контекст. Теоретичним підґрунтям аналізу слугують концепція культурного виробництва П'єра Бурдьє, розуміння дисциплінарного формування Мішеля Фуко та концепція художнього дослідження.

Наукова новизна дослідження полягає в порівняльному соціально-педагогічному аналізі французької та вірменської вищої мистецької освіти як відмінних освітніх культур, в інтерпретації художнього становлення як руху від дисциплінарного навчання до зростання автономії та дослідницької спроможності, а також у поширенні цієї концептуальної рамки на взаємозв'язок художньої автономії та штучного інтелекту.

Результати засвідчують, що і французька, і вірменська системи визнають важливість технічної та професійної компетентності, проте по-різному організовують перехід до художньої автономії. Розглянуті французькі програми демонструють чіткіше вибудовану послідовність — від базової освіти до спеціалізації, індивідуальних проєктів, експериментування, професійної залученості та дослідницько орієнтованої практики. Вірменська вища мистецька освіта зберігає тісніший зв'язок із системною технічною та дисциплінарною підготовкою, водночас запроваджуючи співставну структуру бакалаврат–магістратура–докторантура.

Висновки. Технічну компетентність і художню автономію не слід розглядати як протилежні освітні цілі: сучасна мистецька освіта потребує продуктивного переходу від дисциплінарних знань до самостійної творчої суб'єктності. Поява ШІ ще більше ускладнює це співвідношення, зміщуючи увагу з технічного виконання на концептуальне мислення, критичне судження, авторство, дослідницьку спроможність та етичну відповідальність. Для вищої мистецької освіти Вірменії результати дослідження вказують на підхід, заснований на адаптації, а не на наслідуванні, що поєднує усталені традиції технічної підготовки з ширшими можливостями для спеціалізації, художнього дослідження, професійної практики, цифрової грамотності та відповідальної творчої взаємодії людини і ШІ.