Музична обдарованість у працях зарубіжних дослідників

Анотація

У статті проаналізовано теоретичні підходи зарубіжних дослідників до визначення поняття музичної обдарованості. Обґрунтовано та конкретизовано емпіричний матеріал, присвячений вивченню детермінант прояву музичної обдарованості в зарубіжній музичній психології та педагогіці. Методи дослідження (аналітичний, історичний та порівняльний, ретроспективний, порівняльний аналіз наукової та педагогічної літератури, навчальні матеріали) дозволили виокремити різні підходи до розуміння значимості розвиту музичних здібностей (М. Шоуен, Р. Мюллер-Фрейнфелс, М. Хасслер, У. Мюрселль, В. Пробст та ін.). Визначено, що на початку ХХ століття у західних музичних психолого-педагогічних роботах окреслилося два підходи до сутності музикальності: музикальність як цілісна властивість особистості; музикальність, як категорія здібності особистості. Встановлено, що у зарубіжній наукові літературі існує декілька підходів до проблеми виявлення музичних здібностей. Перший підхід полягає у тому, що музичний талант складається із ряду компонентів, які оцінюються тестами окремо. Другий підхід – у тестуванні здатності сприймати класичні музичні форми. Встановлено, що досконалість музиканта значною мірою визначається наявністю вроджених задатків до музичної діяльності, водночас розвиток музичного таланту має прямий зв’язок між рівнем розвитку музичних здібностей та зовнішніми соціально-педагогічними чинниками. При цьому природні дані та спеціально організовані заняття доповнюють одне одного, а професійне навчання музиці допомагає людині досягти свого повного потенціалу.