Сучасні педагогічні підходи до формування соціальної компетентності студентів мистецьких спеціальностей

Анотація

Об’єкт. Метою статті є теоретичне обґрунтування сучасних педагогічних підходів до формування соціальної компетентності студентів мистецьких спеціальностей у системі вищої педагогічної освіти. Дослідження зосереджене на уточненні змісту та структурних компонентів соціальної компетентності з огляду на специфіку мистецької та музичної підготовки, а також на визначенні освітнього потенціалу музично-освітнього середовища як простору соціальної взаємодії, комунікації та особистісного розвитку. Завдання включають аналіз сучасних наукових інтерпретацій соціальної компетентності, визначення її значущості для майбутніх педагогів-мистецтвознавців та окреслення практичних орієнтирів для цілеспрямованого розвитку у професійній підготовці.
Методи та методологія. Дослідження ґрунтується на теоретичних методах, зокрема аналізі, синтезі, порівнянні та узагальненні педагогічних, психологічних і мистецько-освітніх джерел. Для уточнення змісту соціальної компетентності в контексті мистецької освіти застосовано концептуальний аналіз, а для обґрунтування педагогічних орієнтацій – логіко-структурне моделювання. Спеціальні емпіричні методи не використовувалися, оскільки дослідження має теоретичний характер.
Наукова новизна дослідження полягає в уточненні змістового розуміння соціальної компетентності студентів мистецьких спеціальностей та в обґрунтуванні ролі музично-освітнього середовища як чинника її формування в процесі професійної підготовки.
Результати. У дослідженні соціальна компетентність уточнюється як інтегративна особистісна та професійна якість, що поєднує ціннісні орієнтації, соціальні знання, комунікативні навички та готовність до відповідальної соціальної взаємодії. Показано, що в мистецькій освіті соціальна компетентність формується через взаємозв’язок навчальної, творчої та комунікативної діяльності. Музично-освітнє середовище обґрунтовується як цілісний соціокультурний простір, що сприяє розвитку соціального досвіду студентів через колективне музичне виконання, творчі проєкти, діалог, рефлексію та суб’єкт-суб’єктну взаємодію. Визначено практичні орієнтири використання потенціалу мистецької освіти для формування соціальної компетентності, серед яких – колективна творча діяльність, рефлексивні педагогічні практики, розширення соціальних і культурних контекстів, підтримка ініціативності та автономності студентів.
Висновки. Дослідження підтверджує, що мистецька освіта має значний педагогічний потенціал для цілеспрямованого формування соціальної компетентності майбутніх фахівців. Соціальну компетентність слід розглядати не як побічний продукт соціалізації, а як цілеспрямований освітній результат, що потребує спеціально організованих педагогічних умов. Отримані результати забезпечують теоретичну основу для вдосконалення програм професійної підготовки у мистецьких спеціальностях та можуть бути використані при проєктуванні музично-освітніх середовищ, орієнтованих на соціальний та особистісний розвиток.