Методологічні засади оцінювання освітніх результатів студентів-хореографів у контексті вивчення класичного танцю

Анотація

Об’єкт. Стаття висвітлює теоретичні засади та практичні підходи до методичного оцінювання знань і професійних компетентностей студентів спеціалізації В6.03 «Хореографічне мистецтво» на прикладі класичного танцю. У центрі уваги – узгодження традиційних методів викладання з сучасними вимогами компетентнісної освіти, що передбачає інтеграцію інноваційних технологій, міждисциплінарних компонентів та об’єктивних критеріїв діагностики.
Методологія дослідження ґрунтується на компетентнісному та міждисциплінарному підходах. Використано теоретичні методи (аналіз, синтез, контент-аналіз) для вивчення джерел і визначення критеріїв оцінювання; емпіричні (педагогічне спостереження, аналіз навчально-виконавських робіт, експертне оцінювання) – для визначення рівня підготовленості студентів; а також моделювання – для розроблення структури критеріїв та індикаторів.
Наукова новизна полягає у систематизації критеріїв, показників і рівнів оцінювання відповідно до структури професійної компетентності виконавця. Уточнено зміст когнітивного, технологічного, художньо-образного та психофізичного компонентів як основи оцінки результатів навчання. Запропоновано модель підвищення валідності та об’єктивності педагогічної діагностики у виконавських дисциплінах.
Результати дали змогу визначити структуру професійної готовності студентів, що охоплює мотиваційну спрямованість, теоретичну обізнаність, володіння анатомо-фізіологічними основами руху та практичні виконавські навички. Встановлено важливість розвитку рефлексивних умінь для самооцінювання й корекції виконання. Доведено необхідність інтеграції міждисциплінарних компонентів (педагогіка танцю, анатомія, музикальність) та практико-орієнтованих форм підготовки – 
відкритих уроків, творчих показів, експертного оцінювання. Проаналізовано освітні модулі з техніки та методики класичного танцю, що включають структуровані вправи, комбінування рухів, тренінги музично-ритмічної координації та психофізичної підготовки. До ефективних методів віднесено техніко-лексичні вправи, імпровізаційні техніки, біомеханічні комплекси та цифрові інструменти відеоаналізу.
Висновки. Системний методологічний підхід доведено як ефективний інструмент об’єктивного оцінювання знань і компетентностей студентів спеціалізації В6.03 «Хореографічне мистецтво». Узагальнено структуру готовності майбутніх хореографів (мотиваційна, когнітивна, техніко-виконавська, художньо-образна та рефлексивна складові). Практичне значення полягає у стандартизації освітніх модулів, удосконаленні критеріїв та впровадженні єдиних підходів до атестації.
Перспективи подальших досліджень спрямовані на пошук нових цифрових інструментів моніторингу та адаптацію методичних матеріалів до сучасних міжкультурних і професійних вимог, що забезпечують інтеграцію української хореографічної школи у міжнародний освітній простір.