Культурологічний потенціал перформативних практик у системі підготовки сучасного хореографа

Анотація

Мета дослідження. Стаття присвячена аналізу інтеграції перформативних практик у систему професійної підготовки хореографів у контексті трансформації української мистецької освіти та її адаптації до міжнародних стандартів. Уточняється сутність перформативного мистецтва, його історичні витоки та ключові характеристики, що відрізняє його від традиційної хореографії.
Методи та методологія. Методологічну основу становлять аналіз наукових джерел з теорії хореографії та перформативного мистецтва, компаративний аналіз освітніх практик, структурно-функціональний аналіз методичних підходів, а також контент-аналіз навчальних програм. Використано міждисциплінарний підхід (хореографія – театральні практики – культурологія), принципи практико-орієнтованості та творчої інтердисциплінарної взаємодії.
Наукова новизна. Уперше систематизовано методичні інструменти інтеграції перформативних практик у підготовку хореографів та визначено їхній потенціал для формування комплексного художнього мислення. Обґрунтовано взаємодоповнюваність перформативного мистецтва й традиційної хореографії та виокремлено ключові виклики, що стримують їх упровадження в освітній процес.
Результати. Окреслено ефективні форми та методи навчання: перформанс-заняття, воркшопи, творчі лабораторії, індивідуальні та групові експериментальні завдання. Визначено типові перешкоди інтеграції – недостатня підготовка викладачів, нечіткість критеріїв оцінювання, інерційність змісту освітніх програм, низька мотивація студентів до експериментальної діяльності. Показано, що застосування перформативних підходів активізує креативний потенціал студентів, розвиває аналітичне мислення та формує здатність працювати в міждисциплінарному середовищі.
Висновки. Зроблено висновок, що інтеграція перформативних практик у професійну підготовку хореографів підсилює інноваційний потенціал мистецької освіти та сприяє модернізації освітнього середовища. Результати дослідження мають теоретичну й практичну значущість і можуть бути використані для оновлення змісту освітніх програм, розроблення нових методичних модулів і впровадження інноваційних форм фахової підготовки майбутніх хореографів.