Спів як засіб мовленнєвої корекції у підготовці майбутніх педагогів спеціальної освіти КНР

Анотація

Стаття висвітлює теоретичні засади та практичні підходи до використання співу як засобу мовленнєвої корекції у підготовці бакалаврів спеціальної освіти Китайської Народної Республіки (КНР).

Методи та методологія. Методологія дослідження поєднує порівняльний аналіз навчальних планів і стандартів КНР, структурно-функціональний аналіз компонентів готовності, контент-аналіз дисертаційних і наукових джерел, а також моделювання критеріїв та індикаторів оцінювання. У статті використані принципи: міждисциплінарності (логопедія—музична педагогіка—психологія), практико-орієнтованість (learning by doing), культурна чутливість, цифрова верифікація динаміки мовленнєвих показників.

Наукова новизна статті полягає у висвітлені питань готовності майбутніх педагогів спеціальної освіти КНР до використання співу для мовленнєвої корекції дітей з особливими освітніми потребами, що включає мотиваційний, когнітивний, операційно-діяльнісний і рефлексивний компоненти та висвітленні системи педагогічних умов реалізації запропонованої структури підготовки.

Результати. Сформульовано структуру готовності: (а) мотиваційна спрямованість на застосування співу; (б) когнітивна обізнаність із логопедичних, вокально-педагогічних і психофізіологічних засад; (в) операційно-діяльнісна здатність конструювати вокально-корекційні заняття, підбирати репертуар та індивідуалізувати втручання; (г) рефлексивна здатність до самооцінювання та корекції дій. Визначено необхідність міжпредметної інтеграції (логопедія—музикотерапія—вокальна педагогіка), практико-орієнтованих форм навчання у партнерстві зі школами й логопедичними клініками, використання культурно чутливого репертуару та цифрових інструментів моніторингу мовленнєвої динаміки. Описано інтегровані модулі «Музика і мовлення», «Вокальна реабілітація дітей», практичні заняття зі співу в логопедичному контексті, тренінги з емоційно-комунікативної взаємодії; до методів належать вокально-дихальні вправи, логоритміка, імпровізаційний спів, інтонаційно-рухові техніки, артикуляційно-фонетичні ігри, мультимедійні інтерактивні технології.

Висновки. Доведено, що спів є дієвим засобом мовленнєвої корекції дітей з особливими освітніми потребами; узагальнено структуру готовності майбутніх фахівців спеціальної освіти до професійної діяльності. Практичне значення полягає у можливості стандартизації університетських модулів і впровадженні міжуніверситетських практик та стажувань. Перспективи подальших досліджень стосуються розширення доказової бази (evidence-based) для окремих вокальних протоколів, удосконалення цифрових інструментів моніторингу та міжкультурної адаптації навчальних матеріалів.