Головний редактор: Фомін В.В., доктор педагогічних наук, професор, декан факультету мистецтв Харківсько-
го національного педагогічного університету імені Г.С. Сковороди (Україна)
Редакційна колегія:
Жатан Єва, доктор наук, професор факультету соціальних наук Інституту педагогіки Гданського університе-
ту (Польша)
Перетяга Л.Є., доктор педагогічних наук, професор, вихователь державного дошкільного закладу «Лесні зве-
рята» (Польща)
Бугаєць Н.А., кандидат педагогічних наук, професор, завідувач кафедри хореографії Харківського національ-
ного педагогічного університету імені Г.С. Сковороди (Україна)
Полубоярина І.І., доктор педагогічних наук, професор кафедри загального та спеціалізованого фортепіано
Харківського національного університету мистецтв імені І.П. Котляревського (Україна)
Растригіна А.М., доктор педагогічних наук, професор, завідувач кафедри вокально-хорових дисциплін та
методики музичного виховання Центральноукраїнського державного педагогічного університету імені Во-
лодимира Винниченка (Україна)
Смирнова Т.А., доктор педагогічних наук, професор кафедри хорового диригування Харківського національ-
ного університету мистецтв імені І.П. Котляревського (Україна)
Соколова А.В., доктор педагогічних наук, професор, завідувач кафедри музичного мистецтва Харківського
національного педагогічного університету імені Г.С. Сковороди (Україна)
Калашник М.П., доктор мистецтвознавства, професор кафедри музичного мистецтва Харківського націо-
нального педагогічного університету імені Г.С. Сковороди (Україна)
Паньок Т.В., доктор педагогічних наук, кандидат мистецтвознавства, професор, завідувач кафедри обра-
зотворчого мистецтва Харківського національного педагогічного університету імені Г.С. Сковороди (Україна)
Тушева В.В., доктор педагогічних наук, професор кафедри музичного мистецтва Харківського національного
педагогічного університету імені Г.С. Сковороди (Україна)
Юр’єва К.А., доктор педагогічних наук, професор кафедри музичного мистецтва Харківського національного
педагогічного університету імені Г.С. Сковороди (Україна)
Житєньова Н.В., доктор педагогічних наук, професор, професор кафедри дизайну Харківського національно-
го педагогічного університету імені Г. С. Сковороди (Україна)
Засновники: Харківський національний
педагогічний університет імені Г.С. Сковороди
кафедра музичного мистецтва
Видавець: Харківський національний
педагогічний університет імені Г.С. Сковороди;
вул. Алчевських 29, м. Харків, Україна
Адреса редакції:
пров. Фанінський, 3, к. 304,
м. Харків, Україна, 61166
Контактна інформація:
тел. +38 (098) 200-81-91;
+38 (066) 200-81-91
email admin@arteducation.pro
сайт https://arteducation.pro
Ідентифікатор медіа R30-02130, згідно з рішенням
Національної ради України з питань телебачення і
радіомовлення від 28.12.2023 № 1984
Атестовано наказом Міністерства освіти і науки
України № 220 від 21 лютого 2024 року
Затверджено та рекомендовано Вченою Радою
ХНПУ імені Г.С. Сковороди
протокол № 6 від 22.05.2025 року
Підписано до друку редакційно-видавничою
радою ХНПУ імені Г.С.Сковороди
23 червня 2025 року
Формат 60х84/8. Ум.-друк. арк. 7,4. Обл.-вид.арк.8,21.
Наклад 100 прим. Ціна договірна
Міжнародна представленість та індексація журналу:
Professional Art Education
Науковий журнал
№6 (1) 2025
EDITOR IN CHIEF
Volodymyr Fomin, Doctor of Pedagogical Sciences, Professor, H.S. Skovoroda Kharkiv National Pedagogical University
(Ukraine)
EDITORIAL BOARD:
Eva Zhatan, Doctor of Science, Professor, Faculty of Social Sciences, Institute of Pedagogy, University of Gdansk
(Poland)
Luydma Peretyaga, Doctor of Pedagogical Sciences, Professor, rhythm teacher in kindergarten «Forest animals»
(Poland)
Nataliya Bugaets, Candidate of Pedagogical Sciences, Professor, H.S. Skovoroda Kharkiv National Pedagogical
University (Ukraine)
Iryna Poluboyaryna, Doctor of Pedagogical Sciences, Professor, Kharkiv National University of Arts named after
I.P. Kotlyarevsky (Ukraine)
Alla Rastrigina, Doctor of Pedagogical Sciences, Professor, Volodymyr Vynnychenko Central Ukrainian State
Pedagogical University (Ukraine)
Tetyana Smirnova, Doctor of Pedagogical Sciences, Professor, Kharkiv National University of Arts named after
I.P. Kotlyarevsky (Ukraine)
Alla Sokolova, Doctor of Pedagogical Sciences, Professor, H.S. Skovoroda Kharkiv National Pedagogical University
(Ukraine)
Mariya Kalashnik, Doctor of Arts, Professor, H.S. Skovoroda Kharkiv National Pedagogical University (Ukraine)
Tetyana Panyok, Candidate of Art History, PhD of Pedagogical Sciences, Associate Professor, Head of the Fine Arts
Department, H.S. Skovoroda Kharkiv National Pedagogical University (Ukraine)
Viktoriya Tusheva, Doctor of Pedagogical Sciences, Professor, H.S. Skovoroda Kharkiv National Pedagogical University
(Ukraine)
Kareryna Yuryeva, Doctor of Pedagogical Sciences, Professor, H.S. Skovoroda Kharkiv National Pedagogical University
(Ukraine)
Natalia Zhytienova, Doctor of Pedagogical Sciences, Professor, H.S. Skovoroda Kharkiv National Pedagogical
University (Ukraine)
Founders: H.S. Skovoroda Kharkiv National Pedagogical
University
Department of Musical Art
Publisher: H.S. Skovoroda Kharkiv National
Pedagogical University
street Alchevskykh 29, Kharkiv, Ukraine
Editorial oce address:
lane Faninsky, 3, room 304, Kharkiv, Ukraine, 61166
Contact Information:
phone: +38 (098) 200-81-91;
+38 (066) 200-81-91
email: admin@arteducation.pro
site: https://arteducation.pro
International representation and indexing of the journal:
Professional Art Education
Scientific Journal
№6 (1) 2025
State registration / Media identier R30-02130,
according to the decision of the National Council of
Ukraine on Television and Radio Broadcasting dated
12.28.2023 No. 1984
Certied by order of the Ministry of Education and
Science of Ukraine No. 220 of February 21, 2024
Approved by Academic Council
H.S. Skovoroda Kharkiv National Pedagogical University
protocol No. 6 from 22.05.2025
Signed for publication on
June 23, 2025
Format 60x84/8. Price is negotiable.
Circulation 100 copies
Rastrygina Alla
Klepar Maria
TRAINING FUTURE MUSIC ART TEACHERS TO USE ETHNIC-FAMILY TRADITIONS IN
OVERCOMING WAR TRAUMA IN SCHOOL YOUTH ................................................................6
Растригіна Алла
Клепар Марія
ПІДГОТОВКА МАЙБУТНІХ УЧИТЕЛІВ МУЗИЧНОГО МИСТЕЦТВА ДО ВИКОРИСТАННЯ ЕТНІЧНО-
РОДИННИХ ТРАДИЦІЙ У ПОДОЛАННІ ВІЙСЬКОВИХ ТРАВМ У ШКОЛЯРІВ ................................16
Vasilyeva Оксана
THE ACMEOLOGICAL PARADIGM OF THE PROFESSIONAL DEVELOPMENT OF A CHORAL
CONDUCTOR WITHIN THE SYSTEM OF ARTS EDUCATION .................................................18
Васильєва Оксана
АКМЕОЛОГІЧНА ПАРАДИГМА ПРОФЕСІЙНОГО РОЗВИТКУ ХОРОВОГО ДИРИГЕНТА В СИСТЕМІ
МИСТЕЦЬКОЇ ОСВІТИ ........................................................................................................................... 25
Hryhorova larysa
Kuratova Maria
APPLICATION OF DESIGN THINKING TECHNOLOGIES IN THE DEVELOPMENT OF
AUTHORIAL TEXTURES FOR CONTEMPORARY FASHION ..................................................26
Григорова Лариса
Куратова Марія
ВИКОРИСТАННЯ ТЕХНОЛОГІЙ ДИЗАЙН-МИСЛЕННЯ У ПРОЄКТУВАННІ АВТОРСЬКИХ
ФАКТУР ДЛЯ СУЧАСНОГО ОДЯГУ .......................................................................................................36
Kim Oleksandr
Korchagina Ganna
SOUND AND COLOR SYNESTHESIA: IMPRESSIONISM IN THE MUSIC OF CLAUDE DEBUSSY
AND ITS RELATIONSHIP WITH PAINTING ............................................................................38
Кім Олександр
Корчагіна Ганна
СИНЕСТЕЗІЯ ЗВУКУ І КОЛЬОРУ: ІМПРЕСІОНІЗМ У МУЗИЦІ КЛОДА ДЕБЮСІ ТА ЙОГО ЗВ’ЯЗОК ІЗ
ЖИВОПИСОМ .........................................................................................................................................44
Лугова Вікторія
Левандовський Михайло
ОСОБЛИВОСТІ СТВОРЕННЯ ПЕДАГОГІЧНИХ УМОВ ФОРМУВАННЯ СОЦІАЛЬНОЇ
КОМПЕТЕНТНОСТІ В УМОВАХ ФАХОВОЇ МУЗИЧНОЇ ОСВІТИ ........................................45
Luhova Viktoriia
Levandovskyi Mykhailo
FEATURES OF CREATING PEDAGOGICAL CONDITIONS FOR FORMING SOCIAL COMPETENCE IN THE
CONDITIONS OF PROFESSIONAL MUSIC EDUCATION ........................................................................ 53
Паньок Тетяна
Гриньова Валентинаа
МЕТОДИКА ВИКЛАДАННЯ ОБРАЗОТВОРЧОГО МИСТЕЦТВА ЯК ЧИННИК СТАНОВЛЕН-
НЯ ХУДОЖНЬО-ПЕДАГОГІЧНОЇ ОСВІТИ В УКРАЇНІ ПОЧАТКУ ХХ СТОЛІТТЯ ...............54
Panyok Tetiana
Grineva Valentyna
THE METHODOLOGY OF TEACHING FINE ARTS AS A FACTOR IN THE FORMATION OF ART AND
PEDAGOGICAL EDUCATION IN UKRAINE IN THE EARLY 20TH CENTURY .......................................66
Tusheva Viktoriia
JUSTIFICATION OF THE ESSENCE OF PROFESSIONAL SELF-IMPROVEMENT IN THE PROCESS
OF PROFESSIONAL TRAINING OF MUSICAL ARTTEACHER ................................................68
Тушева Вікторія
ОБҐРУНТУВАННЯ СУТНОСТІ ПРОФЕСІЙНОГО САМОВДОСКОНАЛЕННЯ МАЙБУТНІХ УЧИТЕЛІВ
МУЗИЧНОГО МИСТЕЦТВА У ПРОЦЕСІ ФАХОВОЇ ПІДГОТОВКИ .....................................................80
Кюпелі Алі Ертугрул
Анварова Арзу
ПОРІВНЯЛЬНЕ ДОСЛІДЖЕННЯ НАВЧАЛЬНИХ ПРОГРАМ З ОБРАЗОТВОРЧОГО МИС-
ТЕЦТВА ДЛЯ ЗАКЛАДІВ ЗАГАЛЬНОЇ СЕРЕДНЬОЇ ОСВІТИ УКРАЇНИ ТА ТУРЕЧЧИНИ ..82
Küpeli Ali Ertuğrul
Anvarova Arzu
COMPARATIVE STUDY OF VISUAL ARTS CURRICULA FOR SECONDARY EDUCATION INSTITUTIONS
OF UKRAINE AND TURKEY .....................................................................................................................92
Самулінас Станіслав
Житєньова Наталя
ІННОВАЦІЇ В UI/UX-ДИЗАЙНІ ЯК КЛЮЧ ДО УСПІШНОГО ПРОСУВАННЯ
ВЕБРЕСУРСІВ ............................................................................................................................93
Samulinas Stanislav
Zhytienova Natalya
SINNOVATION IN UI/UX DESIGN AS A KEY TO SUCCESSFUL PROMOTION OF WEB
RESOURCES ............................................................................................................................................106
Shlenova Maryna
INSTAGRAM AS AN INNOVATIVE TOOL FOR PROFESSIONAL TRAINING IN LIBRARY,
INFORMATION, AND ARCHIVAL STUDIES AT HIGHER TECHNICAL EDUCATION
INSTITUTIONS ....................................................................................................................... 107
Шленьова Марина
INSTAGRAM ЯК ІННОВАЦІЙНИЙ ІНСТРУМЕНТ ДЛЯ ПРОФЕСІЙНОЇ ПІДГОТОВКИ МАЙБУТ-
НІХ ФАХІВЦІВ З БІБЛІОТЕЧНОЇ, ІНФОРМАЦІЙНОЇ ТА АРХІВНОЇ СПРАВИ У ЗАКЛАДАХ ВИЩОЇ
ТЕХНІЧНОЇ ОСВІТИ ............................................................................................................................. 115
Zhao Beibei
Yuryeva Kateryna
DEVELOPING BASIC LITERACY AMONG CHINESE SCHOOLCHILDREN THROUGH ARTS
EDUCATION INTEGRATION: A QUARTER-CENTURY REVIEW ...........................................116
Чжао Бейбей
Юр’єва Катерина
ФОРМУВАННЯ БАЗОВОЇ ГРАМОТНОСТІ КИТАЙСЬКИХ ШКОЛЯРІВ НА ЗАСАДАХ ОСВІТНЬОЇ ІНТЕ-
ГРАЦІЇ МИСТЕЦТВ: ОГЛЯД ДОСЯГНЕНЬ ЗА ЧВЕРТЬ СТОЛІТТЯ .................................................... 132
ЗМІСТ
of schoolchildren in war and post-war times.
Therefore, the professional activity of a modern
teacher-musician should be aimed not only at the
formation of the musical culture of schoolchildren,
but also at the restoration and support of their
mental health on the basis of trauma-informed
assistance through art and ethnic-family traditions
as well.
This is conrmed by domestic and foreign
scientists research that each culture has its own
unique ways of experiencing pain, loss and stress,
which are often an important tool for preserving
a person’s psycho-emotional integrity. And the
deepest emotional impact on schoolchildren is the
art directly related to family rituals, folk songs,
epics, legends and fairy tales, music of the family
circle, which often have a therapeutic effect.
They reect hope, renewal, connection with past
generations and help schoolchildren who have
survived the war to restore a sense of stability
and support, as well as provide emotional relief
through empathy.
Therefore, we consider the preparation of
future music art teachers to use ethnic and family
traditions in overcoming the trauma of war to be
a relevant and socially signicant theoretical and
practical task.
Analysis of major research and publications.
Recent years have been marked by a growing
scientic interest among researchers in the role of
national ethnocultural heritage and, in particular,
ethnic-family traditions in conditions of social
upheavals and military challenges. The works of
G. Lozko (2011), I. Kolyada (2011), L. Ryban (2022)
trace the idea of restoring traditional family rituals
as the basis for the formation of national identity
and spiritual self-healing. The authors emphasize
that it is musical practices, songs, rituals, and
family music-making that are capable of creating
the space of emotional security for a child in crisis
circumstances. The latest publications that touch
on the topic of using ethnic-family traditions in
art and pedagogical education deserve special
attention.
Signicant in this direction is the work of
N. Sulaeva, who in her research reveals the role of
ethnic components in the formation of the spiritual
world of a future music art teacher. The author
emphasizes that the family song tradition should
be included in the practical block of educational
and professional programs for applicants for
higher education in arts sphere (Sulayeva, 2025).
Lu Baowen emphasizes the need to integrate ethnic
and music history material into the process of
training a music art teacher, because it is precisely
such knowledge and understanding that allow a
future specialist to identify himself as a bearer of
cultural and family heritage (Lu Baowen, 2021).
The importance of ethnic-family traditions
as a therapeutic tool is discussed in the works of
S. Bassa, where the idea of restoring the child’s
psyche through ritual family forms of musical
communication is traced. The author proves the
effectiveness of family music-making as a means
of compensating for emotional destruction in
children who suffered from the war (Bassa, 2025).
Nabok M. (2020) raises the problem of forming
professional readiness for teaching Ukrainian
folklore as a component of art therapy in schools.
Her publications focus on the fact that knowledge
of ethnic-family musical traditions is a key
component of the content of professional training
(Nabok, 2020).
In the context of the problem stated in the
article, works that highlight the role of trauma-
informed assistance through art in restoring the
psycho-emotional state of children affected by
war, deserve special attention. For example, Nigel
Osborne, a professor at the University of Edinburgh,
a composer and a world-renowned specialist
in overcoming war trauma through art and
communication, whose author’s methodology is
based on practical experience working in hot spots
around the world, proves that involving children
in music related to their ethnocultural background
signicantly contributes to reducing the level
of stress, anxiety, and isolation (Osborne, 2023).
Similar conclusions are drawn by Henry Redwood
(2024) and Darren Abraxas (2024), who point to
the need to use ritual song and family traditions in
working with traumatized adolescents.
A signicant contribution to the above-
mentioned issues is the work of Yu. Nikolaevska
(2023), who explores trauma-informed support
through art in educational environment. The
author focuses on the pedagogical potential of
family songs as a factor of emotional stabilization
and self-expression.
A modest contribution of the authors of the
article to the study of this problem is a number
© Rastrygina Alla & Klepar Maria
6
UDC: 378:[392:159.91]
DOI https://doi.org/10.34142/27091805.2025.6.01.01
TRAINING FUTURE MUSIC ART TEACHERS TO USE
ETHNIC-FAMILY TRADITIONS IN OVERCOMING WAR
TRAUMA IN SCHOOL YOUTH
© Rastrygina Alla
Doctor of Pedagogical Sciences, Professor
of the Department of Art Education in
Volodymyr Vynnychenko Centralukrainian
State University
Kropyvnytskyi, Ukraine
email: rastrygina.alla@gmail.com
https://orcid.org/0000-0002-4393-2831
© Klepar Maria
Doctor of Pedagogical Sciences, Professor
of the Department of Pedagogy of Primary
Education in Vasyl Stefanyk Prykarpattia
National University
Ivano-Frankivsk, Ukraine
email: mklepar10@gmail.com
https://orcid.org/0000-0003-4923-8696
The article considers the problem of training future music art teachers to use ethnic family traditions
in overcoming war trauma in school youth. An analysis of modern scientic research in the eld of ethno-
pedagogy, art history and psychology is presented. The content and structure of training a specialist-musician
capable of trauma-informed assistance through art to overcome post-traumatic psycho-emotional disorders
in schoolchildren are analyzed. The main directions of training future music art teachers for trauma-informed
assistance through ethnic-family traditions on pedagogical principles are identied. It is proven that the
phenomenon under study works more effectively according to the cross-cutting principle, since it is integrated
into the educational process at the content, methodological and practical levels. The possibilities of its effective
use in art and pedagogical education are revealed.
The possibilities of using components of trauma-informed art in future professional activities by
university students are outlined. The importance of creating safe environment for schoolchildren based on trust,
mutual understanding, and art-communication interaction through ethnic-family traditions is emphasized.
Keywords: artistic-pedagogical education, trauma-informed care, ethnic- family traditions, university
music students, art-communication interaction, mental health.
Problem statement and its connection
with important scientic or practical tasks. In
the context of socio-humanitarian challenges in
Ukraine caused by Russian military aggression,
the problem of preserving mental health of
schoolchildren is becoming of paramount
importance. In this process, special attention
is paid to the appeal to traditional resources of
recovery, among which ethnic-family traditions
occupy a leading place. Therefore, the focus
of modern training of applicants for higher
professional and pedagogical education is not
only the familiarization with ethnocultural and
folklore heritage, but also the integration of ethnic
and family heritage into the process of training
teacher musicians of the ability to provide trauma-
informed assistance through art in their future
professional activities.
Such a statement of the problem makes it
possible to apply in the system of artistic and
pedagogical education new approaches to the
theoretical and practical training of future
specialist-musicians, related to the restoration
and support of the psycho-emotional state
7
Professional Art Education Volume 6 (1) 2025
Scientic JournalVolume 6 (1) 2025
Professional Art Education
© Растригіна Алла & Клепар Марія
8
of publications related to art-communication
interaction in overcoming war trauma and
restoring mental health of people of Ukraine. In
particular, regarding the value foundations of art
communications in art and pedagogical education
(Rastrygina, 2023); art and communication
interaction of future teacher-musicians with
children to restore their psycho-emotional state
(Rastrygina, 2024); trauma-informed art as a
spiritual ecosystem for restoring mental health of
the Ukrainians and the organizational principles
of preparing future teacher-musicians for trauma-
informed care through art (Rastrygina, 2024);
musical and creative potential of extracurricular
activities of higher education students in acquiring
the ability to provide trauma-informed care (Klepar,
2024), folk song traditions in the development
of spirituality of future teachers (Klepar, 2017);
features of using ethnocultural traditions to
overcome war trauma in schoolchildren.
Therefore, the authors emphasize the
importance of family musical experience, which
preserves ethnic memory and contributes to the
psychoemotional recovery of children, and proves
that preparing future teacher musicians for art-
communication interaction through art, including
ethnic-family traditions, increases their empathetic
and facilitating ability to overcome war trauma in
school youth.
At the same time, in the above-mentioned
studies (both domestic and foreign), the problem
of using ethnic-family traditions as a means of
trauma-informed assistance in overcoming war
traumas among schoolchildren is not suciently
researched. In particular, G. Lozko (2011) and
I. Kolyada (2011) emphasize the importance
of family rituals in the formation of national
identity, but their works are of the general cultural
nature and do not contain specic pedagogical
mechanisms of trauma-informed assistance. The
same applies to the works of L. Ruban, who focuses
on the family song tradition, but does not consider
it as a resource in overcoming war traumas
(Ruban, 2022).
In the studies of N. Osborne (2023),
G. Redwood (25.05.2024), D. Abraxas (2024),
despite high level and density of scientic and
humanitarian content, there is no focus on the
Ukrainian ethnic-family context as a means
of trauma-informed care. The conclusions of
foreign scientists are universal and therefore
require adaptation to domestic educational
practice. Publications by Y. Nikolaevska, which
directly relate to trauma-informed pedagogy in
generalized reading, nevertheless prove that
trauma-informed care is based on the principles
of empathy, trust, understanding of the cultural
context and individual experience of each person
(Nikolayevsʹka, Andrushchenko, Pryhunkova,
2023).
Previous publications of the authors of this
article, although they correspond to the topic
stated in the article, are, nevertheless, aimed at
somewhat different perspective of its presenting.
In particular, the concept of trauma-informed art
as a spiritual ecosystem supporting the mental
health of students and the existential value of
Ukrainian ethnocultural heritage were revealed
(Rastrygina, 2024); the signicance of lullabies,
ritual songs, and family narratives in the formation
of spiritual and moral values of schoolchildren
and the empathic competence of the teacher was
substantiated (Klepar, 2017).
Thus, the analysis of scientic literature in
recent years indicates at intensication of research
in the eld of professional art education with an
emphasis on ethnic-kinship musical practices.
However, the focus of this article is on identifying
the possibilities of using ethnic-kinship traditions
in the training of future teachers of music art as a
means of trauma-informed assistance through art
to school youth in overcoming war trauma.
Formulation of the goals and objectives
of the article. Given the above, the purpose of
the article is to present the possibilities of using
ethnic and family traditions in the training
of future teachers of music art as a means of
trauma-informed assistance to young students in
overcoming war trauma. To achieve the goal, a
number of tasks are provided. Namely: a thorough
analysis of the modern scientic discourse on
trauma-informed care through art and the use of
ethnic-family traditions in the training of future
teacher-musicians; disclosure of ethnic-family
traditions as a means that works on a cross-cutting
principle and is integrated into the educational
process at different levels: content, methodological
and practical; highlighting methodological
techniques that determine the effectiveness of
using ethnic-family traditions in the preparation
of a future teacher-musician for trauma-informed
care through ethnic-family traditions; outlining
promising areas of further scientic research on
the problem under study.
Presentation of the main material. We
consider the application of ethnic-family traditions
in the preparation of music art teachers for trauma-
informed care as a means that contains a number of
pedagogical opportunities, in particular, available
means, knowledge, understandings and methods
of action that are used to achieve the goal set in
the article and their effective application in future
professional activities. Such a resource works as a
cross-cutting principle that is integrated into the
educational process at different levels: content,
methodological and practical. The systematic
nature of this approach ensures the integrity of
the training of a specialist-musician who is able to
act in war and post-war times to overcome post-
traumatic stress disorders in children.
To use ethnic-family traditions as an
effective professionally directed means, rst of
all, it is important to develop their artistic and
educational content that reects the richness of
the family musical heritage. This is not only about
mastering authentic folklore material (lullabies,
ritual, calendar-ritual songs, family instrumental
traditions), but also about realizing their art-
therapeutic effect. That is, student musicians must
learn to interpret these types of ethnic-family
traditions not as archaic elements, but as living
mechanisms for restoring the internal balance and
psycho-emotional stability of children.
Secondly, the use of ethnic-family traditions in
working with children requires mastering modern
art-therapeutic, digital and event technologies
and methods as components of trauma-informed
care through art-communication interaction.
This involves the inclusion in the educational
process of special modules aimed at developing
art-communication competencies in the eld of
empathetic listening, recognizing the emotional
state of the child, and using musical practices to
relieve psycho-emotional tension. Thus, ethnic-
family traditions become not just a topic of
the lesson, but a means of art-communication
interaction on pedagogical principles.
The third important component is the creation
of a safe educational environment in which
students can test their own projects aimed at the
psycho-emotional recovery of schoolchildren.
These can be integrated forms of work: joint family
holidays, evening parties, folklore workshops
prepared by students in cooperation with children
and their parents. Such intensive art-educational
events, where all participants actively participate
in the process of their implementation, allow future
specialists to apply the knowledge and methods
of action acquired by them in trauma-informed
care through art-communication interaction. It
is important that such events carry not only an
entertainment function, but also an art-therapeutic
one. In this case, an emotional connection with the
traditions of one’s family is recreated, evoking the
image of the family home of many generations as a
place of protection and love.
Note that during such events, the students
are to master the skills of diagnosing the condition
of schoolchildren: their emotional state, need for
support, sensitivity to the emotional changes of
each child, and creating a space of trust and open
communication (Nikolayevsʹka, Andrushchenko,
Pryhunkova, 2023).
No less important is the reective component
of preparing students for a meeting with
schoolchildren, when it is necessary to record
and rethink the acquired experience of applying
ethnic-family traditions in working with children.
These can be diaries of pedagogical and art-
therapeutic practice, oral reections at seminars,
inter subjects’ discussions with teachers and group
mates, etc. Reexivity forms the ability to self-
correct, ethically comprehend pedagogical action,
and also contributes to the internal growth of a
specialist (Rastrygina, 2024).
Thus, the combination of diagnostic,
educational-creative and reective practices create
the basis for high-quality professional training
of a music art teacher for trauma-informed care
through ethnic-family traditions.
The application of ethnic and family traditions
in the professional activities of a music art teacher
should be developed not only at the level of general
cultural training, but primarily in the form of art-
therapeutic pedagogical practice aimed at specic
interaction with a school audience in a state of
post-traumatic stress.
Models that combine emotional and gurative
understanding of family heritage with creative
reection in a safe school environment are
9
Professional Art Education Volume 6 (1) 2025
Scientic Journal
Volume 6 (1) 2025
Professional Art Education
© Растригіна Алла & Клепар Марія © Rastrygina Alla & Klepar Maria
10
particularly effective. One example of such work
is the implementation of an interdisciplinary
integrated course «Family Song Heritage and
Musical Creativity» within the framework of the
variable component of artistic and pedagogical
education. Within the framework of such a
course, schoolchildren not only get acquainted
with the genre diversity of family music (lullabies,
laudatory, wedding, funeral songs), but also work
on their own family musical research: they record
the songs of their grandparents, create booklets,
audio and video archives, present family song
traditions during «family music evenings» at
school, etc.
Another example is the technology of the
«musical family tree». Each student works on
creating his own musical portrait of the family:
nds songs that were performed in his family
at important moments in life (birth, wedding,
farewell), describes their meaning, compares them
with local traditions. The teacher-musician acts as
a moderator of the process, helps to nd a musical
form for the presentation, forms an appropriate
emotionally safe atmosphere. According to
educators, this form of activity activates the child’s
internal connection with family values and helps
restore internal support (Baoven, 2021).
Another promising direction is the use
of ethnic and family song heritage within the
framework of the work of school vocal and folklore
groups. Here, the art-communication emphasis
shifts to collective performance, which forms in
schoolchildren not only the skills of ensemble
singing, but also collective support, trust, and a
common emotional eld. Songs are selected taking
into account the regional origin of students and the
emotional context (lullabies - to create security,
freckles - to activate life resources, harvest songs -
for a sense of completion and gratitude).
Methodologically justied is also the holding
of «family song workshops», within the framework
of which the students and their parents jointly
prepare and present family musical numbers.
These can be evenings «My Grandmother’s Song»,
«My Parents’ Wedding», «Lullaby from Childhood».
Such a format is extremely valuable in view of
the art-therapeutic power of family interaction: it
activates memory, creates a space of trust, allows
the child to see parents in a new, valuable role
(Lozko, 2011).
The launching of a permanent active media
project «Living Family Song» at the school
deserves special attention. It involves the creation
of a digital archive of family musical heritage, in
which each child preserves his or her own piece
of cultural memory. Materials (audio and video
recordings of songs, performance histories, photos
of performers) are posted on the school website,
social networks, or YouTube channel. The creation
of such an archive is not only an educational but
also a socio-psychological act of preserving family
identity. The phased implementation of practices
for involving schoolchildren in ethnic-family
musical heritage involves taking into account
several methodological principles: integrity,
emotional security, cultural identication, and
individualization.
Special attention deserves the methodological
support for the implementation of ethnic-family
traditions in musical and pedagogical education,
the content of which requires updating on the basis
of a trauma-informed approach. This involves
the creation of educational and methodological
complexes that include audiovisual samples of
authentic ethnic-family folklore, interpretive
exercises, adapted scenarios of traditional actions,
the practice of creating one’s own art projects
based on family songs, rituals, etc. Such materials
should take into account the age and psychological
characteristics of children who have experienced
traumatic experiences and contribute to their safe
inclusion in the educational process.
An important component of the
methodological toolkit is the development of
pedagogical cases and educational situations that
model interaction with students in conditions of
post-traumatic stress disorder. For example, the
use of a lullaby as a calming exercise, the creation of
individual “musical diaries” by the schoolchildren,
the integration of elements of family rituals into
the scenarios of school holidays. Such forms
contribute to the formation of future teachers’
experience of art-communication interaction as a
resource for restoring the psycho-emotional state
and supporting the mental health of students.
It is also advisable to include into the
educational and vocational program the
educational components focused on the theory
and practice of trauma-informed care through
art, art communications in secondary education
institutions through art and music therapy, digital
technologies and events. This allows students
to acquire not only professionally oriented
competencies, but also to master the possibilities
of their application in the context of ethnic and
family traditions. As well as to extrapolate their
elements into their own family experience, which
is important for the development of empathy and
reection in future music teachers.
As practice shows, the most effective in this
aspect are narrative methods: compiling family
stories through music, reconstructing family song
traditions, discussing musical memories in small
groups. Thus, art-communication training, which
integrates ethnic-family traditions in the context
of trauma-informed action, appears not only as
a professional duty, but also as a cultural and
spiritual mission of a modern music teacher, which
expands the boundaries of his or her professional
activity.
The effectiveness of training for the use of
ethnic-family traditions as an effective tool largely
depends on the personal involvement of students
in the art-communication artistic environment. An
important tool in this context is eld ethnographic
practices, in particular folklore expeditions,
meetings with bearers of song family traditions,
participation in live folk performances. It is such
activities that allow not only to immerse themselves
in the source of ethnic-family traditions, but
also to realize their importance as a resource for
internal integrity and support in crisis situations.
As evidenced by the results of our international
projects implemented within the framework
of cooperation between Ukrainian and British
universities (Rastrygina, 2023), such a form of work
contributes to a deeper students’ understanding
of the role of national culture and family-ethnic
traditions, including in overcoming war traumas
through art-communication interaction.
Special attention should be paid to the
development of indicators of students’ readiness
to use ethnic-family traditions in their future
professional activities to overcome war traumas in
schoolchildren. Such indicators include: the ability
to creatively interpret ethnic-family material; the
level of empathetic interaction with a child; the
formation of skills in modeling art-communicative
situations; the ability to adapt traditional forms
to the modern educational context. These
parameters can be used when assessing the results
of art-communication practice and students’
academic achievements within the framework
of certicate programs in trauma-informed care
through art-communication interaction, which
are implemented at the V. Vynnychenko Central
State University for bachelor’s and master’s degree
applicants in the specialty «Musical Art».
A particularly important professional
resource for training student musicians is the
ability to engage in art-communication interaction
based on dialogue with a child in order to build
trust, understanding, recognition and a sense of
their inner experience, which is practiced during
practical training work with a school audience.
In this context, it is appropriate to use methods
of non-violent communication, art conversation,
elements of music therapy interviewing, which
allow the future teacher-musician to act not only
as a translator of knowledge, but also to be a
facilitator of the child’s emotional stabilization.
Such means are especially in demand in situations
when schoolchildren cannot verbalize their
experiences, but are able to express them through
musical improvisation, rhythm, intonation, and
ritual form.
An innovative direction in the acquisition by
students-musicians the ability to provide trauma-
informed care through ethnic-family traditions
can be the development of integrated courses that
combine elements of music pedagogy, trauma
pedagogy, ethnic psychology and art therapy. An
example is the educational course “Music of the
Family: Art-Communication Aspects”, in which
theoretical material (history, functions, genres of
family folklore) is combined with the practice of
creating events, art albums, and interactive event
scenarios for children who have experienced
post-traumatic stress. Such courses serve as a
platform for creative search, development of an
individual style of trauma-informed care through
art and contribute to the development of students’
motivation to preserve and transform traditional
ethnic-family culture as a means of trauma-
informed care.
It should be noted that the use of ethnic and
family traditions as a means of trauma-informed
care also requires the development of stress
resistance in future music teachers themselves.
Therefore, students should receive not only tools
11
Professional Art Education Volume 6 (1) 2025
Scientic Journal
Volume 6 (1) 2025
Professional Art Education
© Растригіна Алла & Клепар Марія © Rastrygina Alla & Klepar Maria
12
for inuencing others, but also acquire the ability to
maintain their own motivation and emotional self-
preservation in dicult and uncertain conditions.
To this end, educational components related to
trauma-informed care through art should include
trainings using supervisory practices, as well
as create reective groups where students can
process their own experiences and prepare for
work on trauma-informed care for schoolchildren.
In addition, in expanding the potential of
training musicians for trauma-informed care
through ethnic-family traditions, it makes sense
to create thematic laboratories, pedagogical
workshops, and creative studios in which students
develop, test, and implement original methods
for using ethnic-family traditions in working with
children. These platforms should function not only
as a space for practical work, but also as a center for
art-communication interaction with communities,
families, and cultural and artistic centers, ensuring
continuity between academic training and the real
needs of the community.
The outlined possibilities of acquiring the
ability to provide trauma-informed care through
the use of ethnic-family traditions in working
with children who have experienced war trauma
in the process of training future teachers of
music art involve interdisciplinarity, practice-
orienteers, spiritual and cultural reection, and
emotional empathy. And their implementation is
possible provided that educational standards are
updated, innovative approaches are supported by
the leadership of higher education institutions,
and students are actively involved in the creative
rethinking of ethnic-family traditions in the format
of art-communication interaction.
Therefore, we believe that ethnic-family
traditions are an effective means of trauma-
informed assistance to children with psycho-
emotional disorders and contribute to the
restoration of their mental health. This requires
rethinking the role of trauma-informed art in the
structure of the educational process of higher
education institutions as a whole. Since, in our
opinion, in conditions of war and in post-war
times, trauma-informed art should function as
a full-edged component of educational and
professional programs not only in the training
of future teachers of musical art, but also in the
training of future teachers of other pedagogical
specialties of an artistic prole. Since it is ethnic-
family traditions, being the carrier of stabilizing
meanings, rhythms and images, can become the
basis for the creation of a new scientic direction:
trauma-informed artistic and pedagogical
education.
In the context of presenting the possibilities
of using ethnic-family traditions as a means of
trauma-informed assistance to schoolchildren,
attention should be focused on the importance of
inter-university cooperation. Involving teachers
from other regions, partner universities, and
participating in international projects contributes
to the exchange of experience and improving the
quality of training for trauma-informed assistance
through art.
For example, within the framework of
cooperation in the international programs «Art
and Communications» and «Trauma-informed
Assistance through Art», such training models were
tested that include elements of national folklore
in combination with innovative art-pedagogical
methods (Osborne, 2023; Nikolaevskaya, 2023;
Rastrygina, 2024). Such projects lead to the
creation of a transnational trauma pedagogy
of memory, in which ethnocultural and ethnic-
family traditions, among others, are considered as
a factor in restoring human mental health in the
international humanitarian dimension.
Conclusions. Thus, in the process of achieving
the goal set in the article, we came to the conclusion
that the problem of using ethnic-family traditions
in the preparation of a future music art teacher for
trauma-informed assistance to schoolchildren still
remains open to scientic research. This allowed
us to consider the phenomenon under study as
one that works on a cross-cutting principle and
is integrated into the educational process at the
content, methodological and practical levels and to
reveal the possibilities of its effective use in artistic
and pedagogical education.
Prospects. We see prospects for further
research in the development of variable curricula,
practical cases, and educational and methodological
materials for the further development of the ability
to provide trauma-informed care through art and
the formation of art-communication competencies
in future music teachers.
13
Professional Art Education Volume 6 (1) 2025
Scientic Journal
Volume 6 (1) 2025
Professional Art Education
СПИСОК ЛІТЕРАТУРИ
Abrahams, D. (2024). What is trauma-informed art? https://youtu.be/KZefQpuKhKE?si=8QW-
v4EiPH3P1eXk
Klepar, M. (2017). Folk-song tradition in the development of individual spirituality. Naukovi zapysky.
Seriya: Pedahohichni nauky. Kropyvnytsʹkyi. P. 114-116. http://nbuv.gov.ua/UJRN/Nz_p_2017_152_26
Nabok, М. (2020). Teaching Ukrainian Folk Dumas at University: Analysis in Context of intercultural
Communication. Advanced Education. 7 (16), 4–8. https://doi.org/10.20535/2410-8286.184554
Osborne N. (2025). Music for healing: trauma-informed approaches in arts education.
https://artherapyforce.com.ua/project/najdzhel-osborn-v-ukrayini/
Osborne, N. ( 2023). Music for children in zones of conict and post-conict: A psychobiological
approach. https://surl.lu/ogzmbr
Redwood, H. (25.05.2024). Participatory and creative approaches to community development.
https://youtu.be/w2nv9fWh-bo?si=YJ1zSlSsgDgNW0mK
Sweeney, A., Clement, S., Filson, B., & Kennedy, A. (2016). Trauma-informed mental healthcare in the
UK: What is it and how can we further its development? Mental Health Review Journal, 21(3), 174–192.
https://doi.org/10.1108/MHRJ-01-2015-0006
Басса, С. (2025). Взаємозв’язок музикотерапії та стресостійкості підлітків у воєнний час.
Простір арт-терапії: вектори зцілення у часі війни (Матеріали ХХІ Міжнародної конференції), Чер-
нівці, С. 15–22. https://surl.li/tqyfat
Клепар, М. (2024). Синергетичний підхід в музично-творчій діяльності особистості. Наукові
записки. Серія: Педагогічні науки. Кропивницький. Вип. 215. С. 60–64 https://doi.org./10.36550 /2415-
7988-2024-1-215-60-64
Коляда, І. (2011). Інтелектуальна еліта та формування етносоціальної свідомості українців у
другій половні ХІХ ст. Питання історії України. Т. 14. С. 55–60. http://nbuv.gov.ua/UJRN/Piu_2011_14_15
Лозко, H. (2011). Українське народознавство. Вид. 5-те, зі змін. та допов. – Тернопіль: Мандрівець,
512 с. https://irbis-nbuv.gov.ua/ulib/item/UKR0005720
Лу, Баовень. (2021). Особливості етнокультурної підготовки майбутніх учителів музичного ми-
стецтва. Духовно-інтелектуальне виховання і навчання молоді в ХХІ столітті. Випуск 3. С. 297–299
https://surl.li/eijggo
Ніколаєвська, Ю., Андрущенко, В., Пригункова, О., & Сагателян, Т. (2023). «Аrt Sense»: досвід ор-
ганізації арт-терапевтичного центру в Харкові. Мистецтво у кризові періоди: навчання і терапія.
Львів. ЛНУ ім. І. Франка, С. 12–15 https://surl.li/smgczr
Растригіна, А. (2023). Арт комунікації в системі підготовки майбутніх вчителів музичного ми-
стецтва. Мистецтво у кризові періоди: навчання і терапія. Art in times of crisis: teaching and therapy
(с. 23–27). Львівський національний університет імені Івана Франка. https://surl.li/rxxujr
Растригіна, А. (2024). Підготовка майбутніх педагогів-музикантів до травмоінформованої допо-
моги через арт-комунікації. Сучасна освіта в Україні : особливості розвитку в умовах воєнного ста-
ну та повоєнні перспективи: колективна монографія (с. 73–92). Центральноукраїнський державний
університет імені Володимира Винниченка, м. Кропивницький, Україна. https://goo.su/tdgT1
Растригіна, А. (2024). Травмоінформоване мистецтво як духовна екосистема відновлення мен-
тального здоров’я українців. Основні цілі стратегії сталого розвитку: проблеми та перспективи
(с. 314–316). Львівський національний університет імені Івана Франка. http://dspace.pnpu.edu.ua/
bitstream/123456789/24912/1/140.pdf
Рубан, Л. (2022). Роль колискової пісні у духовному вихованні дитини. Актуальні питання
гуманітарних наук. Вип. 55, том 2. https://doi.org/10.24919/2308-4863/55-2-49
Сулаєва, Н. (2025). Українська народна пісня в системі професійної підготовки майбутніх вчи-
телів музики: культурно-творчий потенціал. Витоки педагогічної майстерності, (35), 218–222.
https://doi.org/10.33989/2075-146x.2025.35.331175
© Растригіна Алла & Клепар Марія © Rastrygina Alla & Klepar Maria
REFERENCES
Abrahams, D. (2024). What is trauma-informed art? https://youtu.be/KZefQpuKhKE?si=8QW-
v4EiPH3P1eXk
Bassa, S. (2025). Vzayemozv’yazok muzykoterapiyi ta stresostiykosti pidlitkiv u voyennyy chas.[The
relationship between music therapy and stress resistance of adolescents in wartime]. Prostir artterapiyi:
vektory ztsilennya u chasy viyny (Materialy ХХІ Mizhnarodnoyi konferentsiyi), Chernivtsi, 2025, s. 15–22.
https://surl.li/tqyfat [in Ukrainian]
Kennedy, A., Sweeney, A., Clement, S., Filson, B. (2016). Trauma-informed mental healthcare in the
UK: what is it and how can we further its development? Mental Health Review Journal. 21(3), Р. 174–192.
https://psycnet.apa.org/record/2016-46670-002
Klepar, M. (2017). Folk-song tradition in the development of individual spirituality. Naukovi
zapysky. Seriya: Pedahohichni nauky. Kropyvnytsʹkyi. P. 114-116. Accsess mode: http://nbuv.gov.ua/UJRN/
Nz_p_2017_152_26 [in English]
Klepar, M. (2024). Synerhetychnyy pidkhid v muzychno-tvorchiy diyalʹnosti osobystosti. [Synergetic
approach in musical and creative activity of the individual]. Naukovi zapysky. Seriya: Pedahohichni nauky.
Kropyvnytsʹkyi.. Вип. 215. S. 60-64. Accsess mode: https://doi.org./10.36550 /2415-7988-2024-1-215-60-64 [in
Ukrainian]
Kolyada, I. (2011). Intelektualʹna elita ta formuvannya etnosotsialʹnoyi svidomosti ukrayintsiv u druhiy
polovyni ХІХ st.[Intellectual elite and the formation of ethnosocial consciousness of Ukrainians in the second
half of the 19th century]. Pytannya istoriyi Ukrayiny. 2011. Т. 14. S. 55-60. Accsess mode: http://nbuv.gov.ua/
UJRN/Piu_2011_14_15 [in Ukrainian]
Lozko, H. (2011). Ukrayinsʹke narodoznavstvo [Ukrainian Ethnology] Halyna Lozko. Vyd. 5-te, zi zmin.
ta dopov. – Ternopilʹ: Mandrivetsʹ.512 s. Accsess mode: https://irbis-nbuv.gov.ua/ulib/item/UKR0005720
[in Ukrainian]
Lu, Baovenʹ. (2021). Osoblyvosti etnokulʹturnoyi pidhotovky maybutnikh uchyteliv muzychnoho
mystetstva. [Peculiarities of ethnocultural training of future teachers of music]. Dukhovno-intelektualʹne
vykhovannya i navchannya molodi v ХХІ stolitti. Vypusk 3. S. 297-299. Accsess mode: https://surl.li/eijggo
[in Ukrainian]
Nabok, М. (2020). Teaching Ukrainian Folk Dumas at University: Analysis in Context of intercultural
Communication. Advanced Education. 7 (16), 4–8. https://doi.org/10.20535/2410-8286.184554 [in English]
Nikolayevsʹka, YU., Andrushchenko, V., Pryhunkova O. (2023). “Art Sense”: Dosvid orhanizatsiyi art-
terapevtychnoho tsentru v Kharkovi [“Art Sense”: Experience in organizing an art therapy center in Kharkiv].
Mystetstvo u kryzovi periody: navchannya i terapiya. Lʹviv. LNU im. I. Franka. S. 12-15 https://surl.li/smgczr
[in Ukrainian]
Osborne N. (2025). Music for healing: trauma-informed approaches in arts education. https://
artherapyforce.com.ua/project/najdzhel-osborn-v-ukrayini/ [in English]
Osborne, N. (2023). Music for children in zones of conict and post-conict: A psychobiological approach.
https://surl.lu/ogzmbr [in English]
Rastrygina, A. (2023). Art komunikatsiyi v systemi pidhotovky maybutnikh vchyteliv muzychnoho
mystetstva. [Art communication in the system of training future teachers of music]. Mystetstvo u kryzovi
periody: navchannya i terapiya. Lʹviv. LNU im. I. Franka. S. 23–27. Accsess mode: https://surl.li/rxxujr
[in Ukrainian]
Rastrygina, A. (2024). Travmoinformovane mystetstvo yak dukhovna ekosystema vidnovlennya
mentalʹnoho zdorovʺya ukrayintsiv [Trauma-informed art as a spiritual ecosystem for restoring the
mental health of Ukrainians]. Osnovni tsili stratehiyi staloho rozvytku: problemy ta perspektyvy. S.314-
316. Lʹvivsʹkyy natsionalʹnyy universytet imeni Ivana Franka. Accsess mode: http://dspace.pnpu.edu.ua/
bitstream/123456789/24912/1/140.pdf [in Ukrainian]
Rastryhina, A. (2024). Pidhotovka maybutnikh pedahohiv-muzykantiv do travmoinformovanoyi
dopomohy cherez art-komunikatsiyi [Preparing future music teachers for trauma-informed care through
art communication]. Suchasna osvita v Ukrayini: osoblyvosti rozvytku v umovakh voyennoho stanu ta
povoyenni perspektyvy: kolektyvna monohraya. S.73–92. Tsentralʹnoukrayinsʹkyy derzhavnyy universytet
imeni Volodymyra Vynnychenka. Kropyvnytsʹkyi. Ukrayina. Accsess mode: https://goo.su/tdgT1 [in Ukrainian]
Redwood, H. (25.05.2024). Participatory and creative approaches to community development. https://
youtu.be/w2nv9fWh-bo?si=YJ1zSlSsgDgNW0mK [in English]
Ruban, L. (2022). Rolʹ kolyskovoyi pisni u dukhovnomu vykhovanni dytyny. [The role of a lullaby in
the spiritual education of a child]. Aktualʹni pytannya humanitarnykh nauk. Vyp. 55, tom 2. https://doi.
org/10.24919/2308-4863/55-2-49 [in Ukrainian].
Sulayeva, N. (2025). Ukrayinsʹka narodna pisnya v systemi pidhotovky maybutnikh vchyteliv muzyky.
[Ukrainian folk song in the system of training future music teachers].Vytoky pedahohichnoyi maysternosti.
https://doi.org/10.33989/2075-146x.2025.35.331175 [in Ukrainian].
Надійшла до редакції / Received: 04.04.2025
Рекомендовано до друку / Accepted: 23.06.2025
Professional Art Education Volume 6 (1) 2025
Scientic Journal
14 15
Volume 6 (1) 2025
Professional Art Education
© Растригіна Алла & Клепар Марія © Rastrygina Alla & Klepar Maria
ПІДГОТОВКА МАЙБУТНІХ УЧИТЕЛІВ МУЗИЧНОГО
МИСТЕЦТВА ДО ВИКОРИСТАННЯ ЕТНІЧНО-
РОДИННИХ ТРАДИЦІЙ У ПОДОЛАННІ ВІЙСЬКОВИХ
ТРАВМ У ШКОЛЯРІВ
© Растригіна Алла
доктор педагогічних наук, професор ка-
федри мистецької освіти Центрально-
українського державного університету
імені Володимира Винниченка,
Кропивницький, Україна
email: rastrygina.alla@gmail.com
https://orcid.org/0000-0002-4393-2831
© Клепар Марія
доктор педагогічних наук, професор ка-
федри педагогіки початкової освіти При-
карпатського національного університету
імені Василя Стефаника,
Івано-Франківськ, Україна
email: mklepar10@gmail.com
https://orcid.org/0000-0003-4923-8696
У статті представлено можливості використання етнічно-родинних традицій у підготовці
майбутніх учителів музичного мистецтва до травмоінформованої допомоги учнівській молоді
через арт-комунікаційну взаємодію.
Методи та методологія. Представлено нові підходи до теоретичної та практичної підго-
товки майбутніх фахівців-музикантів, пов’язані з відновленням та підтримкою ментального
здоров’я школярів засобами мистецтва й зокрема, через застосування етнічно-родинних тра-
дицій; розкрито можливості етнічно-родинних традицій як засобу, що працює за наскрізним
принципом та інтегрований у освітній процес на різних рівнях: змістовному, методологічному
та практичному; виокремлено низку технологій і методів, що визначають ефективність засто-
сування етнічно-родинних традицій у підготовці майбутнього вчителя-музиканта до травмоін-
формованої допомоги школярам.
Наукова новизна полягає у визначенні основних напрямків підготовки майбутніх учи-
телів музичного мистецтва до травмоінформованої допомоги учнівській молоді через етніч-
но-родинні традиції на засадах арт-комунікаційної взаємодії.
Результати. Проаналізовано зміст і структуру підготовки фахівця-музиканта, здатного до
травмоінформованої допомоги через мистецтво для подолання посттравматичних психоемо-
ційних розладів у школярів. Ефективність запропонованого підходу зумовлена системністю за-
стосування етнічно-родинних традицій в опануванні як автентичного фольклорного матеріалу
(колискових, обрядових, календарно-обрядових пісень, сімейних інструментальних традицій),
так і реалізацію сучасних арт-терапевтичних, цифрових та івент-технологій і методів як скла-
дових травмоінформованої допомоги через арт-комунікаційну взаємодію (розпізнавання емо-
ційного стану дитини та використання музичних практик для зняття психоемоційної напруги).
Одним із складників травмоінформованої допомоги через мистецтво школярам визначе-
но створення безпечного освітнього середовища, в якому студенти разом з дітьми можуть апро-
бувати власні проекти, спрямовані на психоемоційне відновлення школярів через інтегровані
форми роботи: спільні сімейні свята, вечори, фольклорні майстер-класи, підготовлені студента-
ми у співпраці з дітьми та їхніми батьками.
Висновки і перспективи. Проблема використання етнічно-родинних традицій у підго-
товці майбутнього вчителя музичного мистецтва до травмоінформованої допомоги школярам
все ще залишається відкритою для наукових досліджень.
Доведено, що досліджуване явище працює ефективніше за наскрізним принципом, оскіль-
DOI https://doi.org/10.34142/27091805.2025.6.01.01 ки інтегровано в освітній процес на змістовному, методологічному та практичному рівнях. Роз-
крито можливості його ефективного використання в мистецько-педагогічній освіті.
Перспективи подальших досліджень убачаємо у розробці та впровадженні у підготов-
ку фахівців мистецького профілю варіативних навчальних програм, практичних кейсів та на-
вчально-методичних матеріалів задля розвитку у них здатності до травмоінформованої допо-
моги через мистецтво та відновлення і підтримки ментального здоров’я школярів у майбутній
професійній діяльності.
Ключові слова: мистецько-педагогічна освіта, травмоінформована допомога, етнічно-ро-
динні традиції, студенти-музиканти ЗВО, арт-комунікаційна взаємодія, ментальне здоров’я.
16 17
© Растригіна Алла & Клепар Марія
Professional Art Education Volume 6 (1) 2025
Scientic Journal
Volume 6 (1) 2025
Professional Art Education
© Rastrygina Alla & Klepar Maria
approaches form a holistic understanding of the
multifaceted nature of this process.
In light of the chosen research theme,
publications by O. Batovska (2020), N. Bielik (2021),
Y. Bondar (2021), I. Shatova (2021), T. Smyrnova
(2021), and H. Shpak (2021) are particularly
signicant. These works are devoted to studying
professional formation through personality,
focusing on the analysis of individual growth
trajectories of choral conductors, their creative
paths, and pedagogical contributions. Among the
prominent gures explored are Zh. Kosynskyi,
S. Kryzhanivskyi, Yu. Kulyk, H. Lioznov, V. Palkin,
and K. Pigrov. Furthermore, I. Shatova (2021),
Y. Bondar (2021), and H. Shpak (2021) examine
pedagogical continuity, specically the traditions
of choral schools that ensure the ongoing
acmeological development.
The challenges of developing a choral
conductor from the perspective of the competency-
based approach, emphasizing the formation of
a modern specialist capable of interpersonal
interaction, leadership, and pedagogical inuence,
are reected in the works of Ya. Kyrylenko (2021),
N. Mykhailova (2024), and L. Shumska (2020).
Methodological foundations and educational
approaches, encompassing the development of
methods and technologies for conductor training,
are covered in the works of A. Martyniuk (2020), A.
Hryshyna, and L. Shumska (2020). The axiological
vector, which highlights the signicance of
spiritual and ethical values, moral principles, and
worldview culture in a choirmaster’s professional
activity, is revealed in publications by H. Shpak
(2021) and V. Lysenko (2021).
Despite numerous studies dedicated to the
development of conductor-choral education,
questions regarding the acmeological dimension
of a conductor’s professional development in the
context of art education remain insuciently
explored. Specically, aspects such as the
mechanisms for achieving «professional peak»,
the manifestations of leadership qualities in
conducting activities, and the interrelation between
pedagogical reection and performance experience
require further theoretical conceptualization.
The article goals and objectives formulation.
The purpose of the article is to substantiate the
acmeological paradigm as a conceptual basis
for the professional formation and creative self-
realization of a choral conductor within the context
of modern art education.
Presentation of the main material. The
acmeological paradigm is a key approach to
understanding and optimizing an individual’s
professional development, particularly in such a
specic and multifaceted eld as choral conducting.
It focuses on the attainment of acme – the highest
point of professional and personal excellence. In the
monograph «Theory and Practice of Professional
Acmeology», the authors argue that acmeology is
not merely a theoretical concept but an effective
tool for achieving individual and collective peaks
in one’s profession (Voznyuk, Dubaseniuk, 2020).
Elaborating on the essence of the acmeological
approach, researchers O. Ognevyuk and
M. Hladkova emphasize that acmeology enables us
to view professional development as a continuous
process of self-improvement. This path involves
not only the accumulation of knowledge and
experience but also the formation of unique
professional competencies (Ognevyuk, Hladkova,
2019).
For a choral conductor working within
the system of arts education, this means not
only mastering technical skills but also striving
for excellence, creative self-realization, and
pedagogical mastery. From this perspective,
modern arts education-specically in the domain
of choral conducting-possesses, as A. Hryshyna
notes, a necessary source-critical component. This
underscores the need for a deep study of theoretical
foundations and historical experience to ensure
effective professional growth and the development
of distinctive competencies that empower the
conductor to elevate the performance level of the
ensemble (Hryshyna, 2021).
The professional development of a choral
conductor within the acmeological paradigm
is inextricably linked with the formation and
continuous enhancement of their competencies.
Ya. Kyrylenko emphasizes the transformation of a
conductor-choirmaster’s pedagogical competencies
in response to contemporary challenges. This
points to the dynamic nature of the profession
and the necessity of ongoing adaptation to new
demands (Kyrylenko, 2021).
Shumska L. examines the technology of
developing professional competencies in future
choral conductors through a systemic-integrative
Professional Art Education Volume 6 (1) 2025
Scientic Journal
18 © Oksana Vasilyeva 19
© Оксана Васильєва
Volume 6 (1) 2025
Professional Art Education
UDC: 378.22:78.087.68
DOI https://doi.org/10.34142/27091805.2025.6.01.02
THE ACMEOLOGICAL PARADIGM OF THE
PROFESSIONAL DEVELOPMENT OF A CHORAL
CONDUCTOR WITHIN THE SYSTEM OF ARTS
EDUCATION
© Vasilyeva Oksana
Candidate of pedagogical sciences, associate
professor of the department of musical art,
H.S. Skovoroda Kharkiv National Pedagogical
University
Kharkiv, Ukraine
еmail: oksana.vasylieva@hnpu.edu.ua
https://orcid.org/0000-0002-8918-4357
The purpose of the article is to determine the specics of implementing the acmeological paradigm
in the professional development of a choral conductor within the system of music and arts education. The
study reveals the acmeological potential of conductor and choral training, outlines the pedagogical conditions
that ensure professional growth, and substantiates the interdisciplinary nature of conductor’s education. The
article provides a comprehensive characterization of the acmeological approach as a methodological basis for
achieving artistic and pedagogical excellence. The main components of choral conductor’s professional mastery
are identied as technical precision, emotional expressiveness, and interpretive depth. The study highlights the
importance of developing pedagogical intuition, cultural competence, and professional tact, which dene the
quality of the conductor’s interaction with student choirs and educational collectives. Particular attention is
given to the formation of a holistic artistic personality, capable of cultural and educational leadership and
scientic initiative. It is argued that the integration of musicology, pedagogy, psychology, and cultural studies
ensures effective preparation of conductors for creative, instructional, and community-oriented activity. The
research results justify the need to align the content of conductor-choral disciplines with the acmeological
principles of lifelong professional and personal development.
Keywords: acmeological approach, professional development, choral conductor, arts education,
pedagogical competence.
Problem statement and its connection
with important scientic or practical tasks.
In contemporary conditions of the integration
of Ukrainian art education into the European
and global educational and cultural space, the
issue of professional development of specialists,
particularly choral conductors, who are capable not
only of a high level of artistic and creative activity
but also of pedagogical inuence, leadership, and
the preservation and transmission of national
and professional traditions, gains particular
relevance. A modern conductor-choirmaster must
demonstrate a high level of personal maturity,
artistic leadership, reectivity, and creativity –
characteristics that are key within the framework
of the acmeological approach.
There is a need for a systemic re-evaluation
of the training of a choral conductor as a
personality capable of self-development, reaching
professional «acme» throughout life, which is
especially important in light of new challenges
of our time. The acmeological paradigm allows
for the integration of pedagogical, psychological,
and artistic dimensions, dening the conditions,
factors, and dynamics of the choirmaster’s
professional mastery growth.
Analysis of basic research and publications.
The state of scientic development concerning the
professional development of a choral conductor
within the acmeological paradigm is dened
by a series of contemporary scientic and
methodological approaches. Collectively, these
approach. This means that the formation of mastery
occurs not in isolation but comprehensively,
taking into account the interrelation of all aspects
of professional activity. These, according to the
researcher, include: Musical-theoretical (deep
knowledge in the eld of music), Performative
(work with the choir, interpretation, conducting
technique), Pedagogical (teaching, motivation,
organization of the educational process), Creative
(innovative solutions, original ideas, artistic
taste), and Personal (leadership, communication,
emotional intelligence, resilience) (Shumska,
2020).
The acmeological dimension of a
choral conductor’s performing mastery is a
multidimensional process, centered on the
pursuit of acme – the highest level of performing
excellence. This entails not only awless command
of conducting techniques – from delicate baton
work and clear gesture articulation to masterful
choir management in complex metrorhythmic
and tempo structures. A fundamental aspect of the
acmeological approach is the development of the
conductor’s emotional intelligence, which allows
for deep immersion in the score, understanding
the composer’s intent, and authentically conveying
the musical work’s emotional content. This also
includes the ability for insightful interpretation
– not merely reproducing the notes, but creating
a unique, personally colored artistic image that
resonates with listeners.
Achieving acme in performing activity
correlates with principles like continuous self-
development, which involves ongoing study of new
choral literature, analysis of various performing
traditions, and expanding one’s own interpretive
capabilities. This is supported by research into
conducting and choral schools, particularly the
phenomenon of Yu. Kulyk (Smyrnova, 2021), and
the study of the historical and stylistic foundations
of the Odesa choral tradition (Shatova, 2021),
where the continuity of spiritual, ethical, and
performance traditions, as seen with K. Pigrov and
S. Kryzhanivskyi, played a signicant role (Shpak,
2021). Purposefulness in achieving mastery is
manifested in methodical work on rening the
conducting apparatus, the vocal-choral apparatus
of the choir, and the acoustic characteristics of the
ensemble, as discussed in works dedicated to the
methodology of P. Muravskyi’s work (Lysenko,
2021). The conductor’s creative initiative is realized
through seeking new interpretive solutions,
unconventional programs, and non-standard
approaches to the rehearsal process. This initiative
is inextricably linked with leadership qualities,
which are a key component of a conductor-
choirmaster’s professional activity (Mykhailova,
2024). The study of the path to professional heights
of masters like V. Palkin (Bielik, 2021), as well as the
analysis of professional choral performance and
education in Ukraine (Bondar, 2021), conrm that
acmeological self-realization in performance is a
permanent process of self-improvement, leading
to the achievement of the highest standards of
choral art.
In the eld of a choral conductor’s pedagogical
activity, the acmeological paradigm focuses on the
formation of pedagogical mastery as the ability
to effectively transmit knowledge and skills,
inspire students toward professional growth,
and develop their creative potential. Among
the key acme-characteristics of the conductor-
pedagogue is pedagogical intuition, which
allows for the quick and accurate assessment of
students’ psychological states, individual traits,
and the most effective methods of inuence.
This intuition is harmoniously complemented by
cultural competence, which ensures a profound
understanding of choral music within the context
of world culture and the ability to convey it
meaningfully. Equally important is pedagogical
tact, which facilitates the establishment of trusting
relationships with students and ensures effective
interaction during the learning process.
Strategies of the acmeological approach
in training future choral conductors involve
encouraging their independence in learning
and fostering creative initiative in conducting,
arranging, and composition. It also includes the
development of a stable internal motivation for
professional improvement. Such approaches are
reected in the pedagogical principles of prominent
conductors. In particular, the experience of
V. Palkin (Batovska, 2020) is valuable for the
formation of future professionals, demonstrating
the practical application of acmeological
principles. The importance of a systemic approach
to the cultivation of mastery is also thoroughly
emphasized in the research by A. Martyniuk on the
choral-conducting pedagogy of S. Prokopov, which
developed within the artistic and educational space
of the Kharkiv region (Martyniuk, 2020). A vivid
example of the holistic formation of a conductor’s
personality is presented in the artistic and
educational legacy of Anatolii Avdiievskyi (Artistic
and Educational Horizons of Anatolii Avdiievskyi’s
Work, 2017), who, in his aesthetic-pedagogical
principles, advocated for harmony with the times.
His approach emphasized teaching musical art
as the foundation of personal development and
reected the pedagogical orientation of his public
activity.
Contemporary pedagogy also actively
integrates historical and stylistic foundations,
including the in-depth study of the Odesa choral
tradition (Shatova, 2021), which enables the
effective synthesis of past experience with modern
methodologies. Thus, a conductor’s pedagogical
acme is revealed in their ability to cultivate not only
skilled performers but also creatively thinking,
initiative-driven, and independent musicians, who
possess the potential for continuous professional
development and self-realization in the dynamic
world of choral art.
The professional self-realization of a choral
conductor as an educator occurs through active
cultural and educational engagement aimed at
promoting choral culture, shaping aesthetic tastes,
and raising the general level of musical literacy
among a broad audience. The acmeological
approach in this eld involves effective interaction
with various social groups and the use of diverse
formats of music education: from concert-lectures
and interactive masterclasses to the development of
comprehensive educational programs for different
age groups. The formation of aesthetic taste and
intellectual culture through music education
requires the conductor-educator not only to
possess deep knowledge, high performance skills,
and teaching methodology, but also to demonstrate
strong communication abilities, empathy, and
the capacity to inspire listeners, awakening their
interest in choral art.
Acme in this role lies in the ability to
signicantly inuence the cultural development
of society, attract new audiences to choral art,
and build an educated, engaged, and active choral
community. It is important to note that educational
activity is rooted in rich experience and traditions,
as conrmed by numerous studies.
In this context, V. Lysenko analyzes the unique
choral methodology of Pavlo Muravskyi, which
serves as a vivid example of the acmeological
approach to the development of a conductor’s
professional mastery (Lysenko, 2021). His in-depth
methodological work, aimed at nurturing conscious
and highly qualied performers, simultaneously
served as a tool of enlightenment, since it was
through high-quality and inspired performance
that choral music became accessible and appealing
to the general public.
The educational mission of the conductor is
also reected in the work of A. Avdiievskyi, whose
legacy establishes the axiological foundation of
conductor training. His approach went beyond
professional instruction to include a deep
conviction that music education is fundamental
to personal development. Avdiievskyi viewed
choral art as a powerful tool for shaping not
only qualied musicians but also harmoniously
developed, spiritually enriched members of
society. His educational mission was to convey
the beauty and depth of choral music to the wider
public, broadening their horizons and cultivating
aesthetic taste through active pedagogical and
civic engagement.
The foundation of the conductor’s educational
mission – aimed at spreading choral culture and
shaping the audience’s aesthetic taste – is built
upon decades of historical experience and well-
established traditions. The research of I. Shatova
on the Odesa choral tradition, particularly the work
of H. Lioznov, highlights the key role of regional
schools in developing educational approaches
that nurtured not only musicians but also
engaged audiences in the arts (Shatova, 2021). The
analysis by Ye. Bondar of choral performance and
education in early 20th-century Ukraine, including
the activities of Zh. Kosynskyi, underscores the
extensive educational work that connected the
conductor’s mastery with his role as a cultural
leader (Bondar, 2021). Furthermore, H. Shpak
explores the continuity of the spiritual-ethical
and performance traditions of the Odesa choral
school through the examples of K. Pihrov and
S. Kryzhanivskyi, illustrating how the value-based
core of the art was transmitted and became the
foundation for educational efforts. These studies
arm the deep roots and diversity of educational
initiatives, which constitute the basis for achieving
Professional Art Education Volume 6 (1) 2025
Scientic Journal
20 21
Volume 6 (1) 2025
Professional Art Education
© Оксана Васильєва © Oksana Vasilyeva
acme in this signicant eld (Shpak, 2021).
Conclusions. Thus, the acmeological paradigm
serves as a theoretical and methodological
foundation for the holistic comprehension and
effective support of the professional development
of a choral conductor within the context of
contemporary arts education. It is oriented
toward achieving both professional and personal
excellence (acme), which implies a harmonious
integration of technical, pedagogical, creative,
emotional, and personal mastery. Based on the
analysis of current research, it can be stated that
the professional growth of a conductor-educator
is a continuous process of self-improvement
that encompasses not only the acquisition of
professional knowledge and skills but also the
development of pedagogical intuition, cultural
competence, creative initiative, and leadership
qualities. Therefore, the acmeological approach
to the training of future choral conductors aims at
shaping a multidimensional professional identity,
enabling the specialist to act not only as a performer
or educator but also as a cultural leader capable of
inuencing the aesthetic development of society
and preserving and enhancing the traditions of
choral art.
Prospects for Further Research. The further
exploration of the acmeological paradigm in
the context of the professional development of
choral conductors holds considerable potential.
It is important to deepen the study of individual
trajectories toward achieving acme, taking into
account psychological and sociocultural factors.
A pressing task is the development of
diagnostic tools for assessing the level of
acmeological maturity of conductors at various
stages of their careers. Equally promising is
research into the impact of digital technologies
and new media on teaching methodologies and the
conductor’s educational outreach. There is also a
need to expand interdisciplinary connections by
integrating acmeology with cognitive psychology,
neuro-pedagogy, and art studies.
The investigation of acmeological aspects
of leadership in the art of conducting and their
inuence on the formation of choral ensembles
is likewise a priority direction. Finally, the
systematization and generalization of best
international practices of the acmeological
approach in conducting education will open
new horizons for improving the system of arts
education in Ukraine.
Professional Art Education Volume 6 (1) 2025
Scientic Journal
22 23
Volume 6 (1) 2025
Professional Art Education
© Оксана Васильєва © Oksana Vasilyeva
СПИСОК ЛІТЕРАТУРИ
Батовська О.М. (2021). Педагогічні настанови В. С. Палкіна. Диригентсько-хорова освіта:
синтез теорії та практики. ХНУМ імені І.П. Котляревського, 9–11 https://repo.num.kharkiv.ua/
handle/num/903
Белік, Н. А. (2021). В’ячеслав Палкін: шлях до професійної вершини. Аспекти історичного
музикознавства, ХХІІІ, 125-143 https://aspekty.kh.ua/aspekty23.pdf
Бондар, Є. М. (2021). Діалог з корифеєм: Жорж Хрисанфович Косинський. Одеська хорова
школа: методичні засади, творчі портрети, невипадкові діалоги. Астропринт, 430–440
Вознюк, О. В., Дубасенюк, О. А., Костюшко, Ю. О., Осадчук, Н. П., & Сидорчук, Н. Г. (2020).
Теорія і практика професійної акмеології: монографія. Вид-во ПП «Євро-Волинь».
Гришина А, (2021). Сучасна диригентсько-хорова освіта майбутніх фахівців: джерелознав-
чий аспект. Диригентсько-хорова освіта: синтез теорії та практики. ХНУМ імені І.П. Котлярев-
ського, 91–93. https://repo.num.kharkiv.ua/handle/num/903
Кириленко, Я. (2021). Трансформація педагогічних компетентностей диригента-хормей-
стера: виклики сьогодення. Диригентсько-хорова освіта: синтез теорії та практики (матеріали
V всеукраїнської науково-практичної конференції), 43–45. https://repo.num.kharkiv.ua/handle/
num/903
Лисенко, В. В. (2021). Методика роботи з хором Павла Муравського: деякі особливості фор-
мування професійної майстерності диригента. Вісник КНУКіМ. Серія: Мистецтвознавство, 44,
66–72. http://dx.doi.org/10.31866/2410-1176.44.2021.235318
Мартинюк, А. К. (2020). Диригентсько-хорова педагогіка Сергія Прокопова в мистець-
ко-освітньому просторі Харківщини. Український педагогічний журнал, 3, 104–109. https://surli.
cc/ihfssy
Мистецько-освітні обрії творчості Анатолія Авдієвського. (2017). Вид-во НПУ ім. М. П.
Драгоманова. https://surl.li/bqvaxa
Михайлова, Н. (2024). Лідерські якості як складова професійної діяльності диригента-хор-
мейстера. Проблеми взаємодії мистецтва, педагогіки та теорії і практики освіти. ХНУМ ім. І. П.
Котляревського, вип. 70, 47–59.
Огнев’юк, В. О., Гладкова, В. М., & Фруктова, Я. С. (Ред.). (2019). Фундаментальна акмеологія
– наука ХХІ століття: монографія. Інтерсервіс.
Смирнова, Т. А. (2021). Кулик Юрій Іванович як феномен диригентсько-хорової школи Хар-
кова. Диригентсько-хорова освіта: синтез теорії та практики: матеріали V всеукраїнської науко-
во-практичної конференції, 14–16. https://repo.num.kharkiv.ua/handle/num/903
Шатова, І. О. (2021). Історичні та стильові основи Одеської хорової традиції: монографія.
Астропринт.
Шпак, Г. С. (2021). К. Пігров і С. Крижанівський: до питання про наступність духовно-етич-
них і виконавських традицій одеської хорової школи. Одеська хорова школа: методичні засади,
творчі портрети, невипадкові діалоги, 371–376. Астропринт.
Шумська, Л. Ю. (2020). Технологія розвитку фахових компетентностей майбутніх дири-
гентів хору: системно-інтегративний підхід. https://doi.org/10.24195/2617-6688-2020-4-3
REFERENCES
Batovska, O. M. (2021). Pedagogical guidelines of V. S. Palkin. Diryhentsʹko-khorova osvita: sintez
teoriyi ta praktyky [Conducting and Choral Education: Synthesis of Theory and Practice] (pp. 9–11).
HNUM imeni I.P. Kotlyarevskoho. https://repo.num.kharkiv.ua/handle/num/903 [in Ukrainian]
Bielik, N. A. (2021). Vyacheslav Palkin: The path to professional heights. Aspekty istorychnoho
muzykoznavstva [Aspects of Historical Musicology], ХХІІІ, 125-143. https://aspekty.kh.ua/aspekty23.pdf
[in Ukrainian]
Bondar, Ye. M. (2021). Dialogue with a luminary: Georges Khrysanfovych Kosynskyi. Odesʹka
khorova shkola: metodychni zasady, tvorchi portrety, nevypadkovi dialohy [Odesa Choral School:
Methodological Foundations, Creative Portraits, Accidental Dialogues] (pp. 430–440). Astroprint
[in Ukrainian]
Voznyuk, O. V., Dubaseniuk, O. A., Kostiushko, Yu. O., Osadchuk, N. P., & Sydorchuk, N. H.
(2020). Teoriya i praktyka profesiynoyi akmeolohiyi: monohraya [Theory and Practice of Professional
Acmeology: Monograph]. Vyd-vo PP «Yevro-Volyn» [in Ukrainian]
Hryshyna, A. (2021). Modern conducting and choral education of future specialists: Source study
aspect. Diryhentsʹko-khorova osvita: sintez teoriyi ta praktyky [Conducting and Choral Education:
Synthesis of Theory and Practice] (pp. 91–93). HNUM imeni I.P. Kotlyarevskoho. https://repo.num.
kharkiv.ua/handle/num/903 [in Ukrainian]
Kyrylenko, Ya. (2021). Transformation of pedagogical competencies of a conductor-choirmaster:
Challenges of today. Diryhentsʹko-khorova osvita: sintez teoriyi ta praktyky: materialy V vseukrayinsʹkoyi
naukovo-praktychnoyi konferentsiyi [Conducting and Choral Education: Synthesis of Theory and
Practice: Materials of the V All-Ukrainian Scientic and Practical Conference] (pp. 43–45). https://repo.
num.kharkiv.ua/handle/num/903 [in Ukrainian]
Lysenko, V. V. (2021). Methods of working with the choir of Pavlo Muravsky: Some features of
forming the conductor’s professional mastery. Visnyk KNUKiM. Seriya: Mystetstvoznavstvo [Bulletin of
Kyiv National University of Culture and Arts. Series: Art Studies], 44, 66-72. http://dx.doi.org/10.31866/2410-
1176.44.2021.235318 [in Ukrainian]
Martyniuk, A. K. (2020). Conducting and choral pedagogy of Serhiy Prokopyev in the artistic and
educational space of Kharkiv region. Ukrayinsʹkyy pedahohichnyy zhurnal [Ukrainian Pedagogical
Journal], 3, 104–109. https://surli.cc/ihfssy [in Ukrainian]
Mystetsʹko-osvitni obriyi tvorchosti Anatoliya Avdiyevsʹkoho [Artistic and Educational Horizons
of Anatoliy Avdiyevsky’s Creativity]. (2017). Vyd-vo NPU im. M. P. Drahomanova. https://surl.li/bqvaxa
[in Ukrainian]
Mykhailova, N. (2024). Leadership qualities as a component of a conductor-choirmaster’s
professional activity. Problemy vzayemodiyi mystetstva, pedahohiky ta teoriyi i praktyky osvity
[Problems of Interaction between Art, Pedagogy, and Theory and Practice of Education] (Vol. 70, pp.
47–59). HNUM im. I. P. Kotlyarevskoho [in Ukrainian]
Ohnev’yuk, V. O., Hladkova, V. M., & Fraktova, Ya. S. (Eds.). (2019). Fundamentalʹna akmeolohiya
– nauka XXI stolittya: monohraya [Fundamental Acmeology – Science of the XXI Century: Monograph].
Interservis [in Ukrainian]
Smyrnova, T. A. (2021). Kulyk Yuriy Ivanovych as a phenomenon of the Kharkiv conducting and
choral school. Diryhentsʹko-khorova osvita: sintez teoriyi ta praktyky: materialy V vseukrayinsʹkoyi
naukovo-praktychnoyi konferentsiyi [Conducting and Choral Education: Synthesis of Theory and
Practice: Materials of the V All-Ukrainian Scientic and Practical Conference] (pp. 14–16). https://repo.
num.kharkiv.ua/handle/num/903 [in Ukrainian]
Shatova, I. O. (2021). Istorychni ta stylovi osnovy Odesʹkoyi khorovoyi tradytsiyi: monohraya
[Historical and Stylistic Foundations of the Odesa Choral Tradition: Monograph]. Astroprint
[in Ukrainian]
Shpak, H. S. (2021). K. Pihrov and S. Kryzhanivskyi: On the question of the continuity of spiritual,
ethical, and performing traditions of the Odesa choral school. Odesʹka khorova shkola: metodychni
zasady, tvorchi portrety, nevypadkovi dialohy [Odesa Choral School: Methodological Foundations,
Creative Portraits, Accidental Dialogues] (pp. 371–376). Astroprint [in Ukrainian]
Shumska, L. Yu. (2020). Technology of developing professional competencies of future
choir conductors: A systematic-integrative approach. https://doi.org/10.24195/2617-6688-2020-4-3
[in Ukrainian]
Professional Art Education Volume 6 (1) 2025
Scientic Journal
24 25
Volume 6 (1) 2025
Professional Art Education
© Оксана Васильєва © Oksana Vasilyeva
Надійшла до редакції / Received: 10.04.2025
Рекомендовано до друку / Accepted: 23.06.2025
АКМЕОЛОГІЧНА ПАРАДИГМА ПРОФЕСІЙНОГО
РОЗВИТКУ ХОРОВОГО ДИРИГЕНТА В СИСТЕМІ
МИСТЕЦЬКОЇ ОСВІТИ
© Васильєва Оксана
кандидат педагогічних наук, доцент
кафедри музичного мистецтва, ХНПУ
імені Г.С.Сковороди
Харків, Україна
еmail: oksana.vasylieva@hnpu.edu.ua
https://orcid.org/0000-0002-8918-4357
Мета статті полягає в обґрунтуванні акмеологічної парадигми як концептуальної основи
професійного становлення та творчої самореалізації хорового диригента в умовах сучасної мис-
тецької освіти. Основна увага зосереджена на виявленні потенціалу акмеології як інтегративної
галузі знань, що спрямована на дослідження механізмів досягнення вершин професійної май-
стерності, особистісної зрілості та педагогічної інтуїції майбутніх хормейстерів.
Методологія. Методологічну основу дослідження становлять системно-діяльнісний, ак-
сіологічний, акмеологічний, культурологічний та когнітивний підходи. Використано загально-
наукові методи: аналіз, синтез, класифікацію, узагальнення, а також прогностичні та емпіричні
методи, зокрема спостереження за професійною діяльністю диригентів, аналіз навчальних про-
грам і репертуарів.
Наукова новизна. У дослідженні конкретизовано характеристику акмеологічного підхо-
ду як концептуальної основи професійного становлення хорового диригента, що охоплює інте-
грацію особистісного, діяльнісного та культурного вимірів фахової підготовки. На відміну від
традиційних психологічних або педагогічних моделей, акмеологічний підхід розглядається як
система, зорієнтована на досягнення індивідом вищого рівня професійної самореалізації, що
ґрунтується на поєднанні внутрішньої мотивації, художнього мислення, педагогічного чуття та
морально-етичних переконань.
Результати. Виокремлено акмеологічні характеристики виконавської майстерності: тех-
нічна досконалість, емоційна виразність, інтерпретаційна глибина. Розкрито акмеологічний
зміст педагогічної інтуїції, культурної компетентності та професійної складової.
Обґрунтовано значення міждисциплінарного підходу (поєднання музикознавства, психо-
логії, педагогіки, акмеології, культурології) як чинника формування цілісної особистості хор-
мейстера, здатної не лише до високого рівня виконавської діяльності, але й до науково-дослід-
ницької роботи, мистецького продюсування, культурно-просвітницької ініціативи в різних
соціокультурних середовищах.
Висновки. У ході дослідження доведено, що акмеологічна стратегія професійної підготов-
ки диригента дозволяє сформувати рефлексивну, творчу, соціально відповідальну особистість,
здатну до педагогічного лідерства й самовдосконалення. Акмеологічна парадигма відкриває
нові можливості для гармонізації освітнього процесу в мистецькій вищій школі, сприяючи фор-
муванню високопрофесійних хормейстерів нового покоління.
Ключові слова: акмеологічний підхід, професійний розвиток, хоровий диригент, мис-
тецька освіта, педагогічна компетентність.
DOI https://doi.org/10.34142/27091805.2025.6.01.02
enrich the composition of a garment and increase
its expressiveness.
It should be noted that the creation of signature
texture is a designer’s experiment. For such an
experiment to succeed, the ideas must be bold
and creative, the material choice not necessarily
standard, and the execution awless – only then
can a successful product result be achieved.
Therefore, we believe that project design will
only have a compelling effect when the designer’s
design thinking is professionally developed and
they possess the following qualities:
• The ability to identify and clearly articulate
a task;
• The ability to generate a large number of
ideas within a limited time;
• The ability to nd original solutions;
• The ability to quickly devise the most
incredible answers to a given problem.
Design thinking is a method that helps solve
unusual yet crucial problems for the designer.
The term rst appeared in 1969 in Herbert
Simon’s book «The Sciences of the Articial»
(Pashkevich, Kilnitska, Brukhliy, & Kersnovska,
2016).
The unique feature of design thinking lies in
its human-centered approach rather than business-
centered goals. The core questions a designer
asks when searching for solutions are: «Who will
use the product?» and «How will it impact the
user’s life?» The stages of design thinking involve
transitions from abstract to concrete thinking and
back. This way, the designer avoids xating on the
obvious and adopts a broad perspective, enabling
innovative solutions.
The activity of design thinking depends on
the richness of the designer’s inner world and
comprehensive perception. As a result, a specic
algorithm for the development of design thinking
is established during the modeling of new garment
forms, particularly when creating signature
textures (Hryhorova, 2021).
Analysis of key research and publications
showed that the topic of diverse embellishments
in modern costume design remains insuciently
explored, although certain aspects of the issue
have been reected in some dissertation studies
and scholarly works. A review of specialized
literature revealed that the issue of design thinking
in the development of contemporary clothing
has been explored to some extent by scholars
such as H. Huseinov, V. Yermilova, D. Yermilova,
M. Kiloshenko, Z. Kukushkina, H. Petushkova,
Ye. Rachynska, V. Sydorenko, Z. Tkanko,
O. Korovytskyi and I. Kosyak.
The work «Technologies and Design in the
Fashion Industry» (Ryabchykov, Holovenko,
Nazarchuk, & Shovkomud, O. 2023) is dedicated
to the decoration of garments with detachable
elements such as collars, cuffs, jabots, coquilles,
boas, scarves, kerchiefs, shawls, ties, belts, owers,
and more.
In «Fashion and Clothing: Fundamentals
of Design and Production», M.V. Kolosnichenko
and K.L. Protsyk categorize decorations based
on their impact on garment structure – as at,
volumetric, or accessory-based (Kolosnichenko,
Protsyk, 2011). In the article «Textural Form-
Making in Contemporary Fashion Design»,
M.V. Kisil categorizes volumetric textures as
seamless, sewn-on, inlaid, or origami-based (Kisil,
2016).
The article by Pashkevich K., Liu Jiangxin,
Postelnyak A., and Kinchina O., titled «Perforation
as a Decoration Method in Modern Fashion
Collections», explores the use of perforation in
garment decoration, classifying it by type, materials
used, and production methods (Pashkevych, Lyu
Tszyansinʹ, Postelʹnyak, & Kinchyna, 2018).
Given the research topic, studies that
generalize the classication of texture types for
garment materials are of particular interest. In
this regard, the work Mykhailyuk, N.V. Ostapenko,
M.V. Kolosnichenko, I.L. Haiova. In their publication
*Means of Enhancing the Artistic Expressiveness
of Textured Textile Solutions*, Mykhailyuk,
Ostapenko, and Kolosnichenko analyze various
means of creating textured textile designs,
including their types and production techniques
(Mykhaylyuk, Ostapenko, Kolosnichenko, 2021).
L.S. Hryhorova (2021), in her article
«Development of Authorial Textures and Their
Use in Fashion Design of Contemporary Clothing»,
investigates the role of original textures in fashion
design and reviews student collections from the
Design Department at H.S. Skovoroda KhNPU from
the perspective of innovative texture development
and application
Statement of objectives. To explore
the interaction between design thinking and
Professional Art Education Volume 6 (1) 2025
Scientic Journal
26 27
Volume 6 (1) 2025
Professional Art Education
UDC: 7.04:687.01]:005
DOI https://doi.org/10.34142/27091805.2025.6.01.03
APPLICATION OF DESIGN THINKING TECHNOLOGIES
IN THE DEVELOPMENT OF AUTHORIAL TEXTURES
FOR CONTEMPORARY FASHION
© Hryhorova larysa
Candidate of Pedagogical Sciences, Assistant
Professor of the Department of Design,
H.S. Skovoroda Kharkiv National Pedagogical
University
Kharkiv, Ukraine
email: l.grygorova@hnpu.edu.ua
https://orcid.org/0000-0002-8990-8861
© Kuratova Maria
Assistant Professor of the Department of
Design, H.S. Skovoroda Kharkiv National
Pedagogical University
Kharkiv, Ukraine
email: m.kuratova@hnpu.edu.ua
https://orcid.org/0000-0003-1821-574X
The article examines current issues related to the development and implementation of design concepts
based on design thinking methodology, digital design technologies, and the collection and analysis of data
on signature textures. The stages of design thinking for the creation of fashion items are analyzed, in which
texture becomes one of the main means of artistic expression, most clearly reecting the features of structure
and surface decoration as well as the uniqueness of artistic technique. A classication of textures is proposed,
with particular attention paid to the aesthetic and utilitarian functions of surfaces. To understand how texture
serves as a means of shaping costume imagery in fashion design, the main types of textures are described and
the methods of using textures in clothing composition are dened. It is established that texture not only serves
a technical function but also represents the signature of a designer’s individual style. Texture – the surface of
the form –creates the external appearance of the product and denes its visual image. Based on the analysis, a
collection of contemporary clothing using signature textures and design thinking practices has been developed.
Keywords: Design thinking, garment design, fashion product, signature surface textures, compositional
structure, fabric texture, creative development.
Problem Statement and Relevance. The
modern fashion industry is the basis for the
formation of a new market as an independent
economic sector, which covers the production of
clothing and the sale of fashion products such as
apparel, footwear, accessories, textile interior
items, and more. The main characteristic of this
market is rapid change and intense competition
between fashion brands.
The range of modern materials for clothing
production is broad and diverse. Manufacturers
offer products not only from fabrics known to
the general public but also from new composite
materials, which have quickly gained popularity
due to their unique appearance, benecial
properties, and intriguing textures.
There is a growing interest in signature
textures in fashion. Creating texture on the
material’s surface provides limitless opportunities
in the development of fashion and accessories
design, allowing a signicant expansion of the
product range without altering the garment’s
structure.
When creating signature textures, the designer
is unrestricted by manufacturing limitations or
strict technological processes. On the contrary,
the designer’s creative imagination is liberated,
addressing a wide range of tasks related to the
harmonization of the product’s future properties.
Form, color, texture, and ergonomics are the
indicators that enhance the aesthetic quality of
a design product, offering ample opportunity to
© Григорова Лариса & Куратова Марія © Hryhorova larysa & Kuratova Maria
contemporary methods of clothing design, and to
determine how the use of signature textures helps
shape the image of a costume in artistic fashion
design.
Presentation of the main material. In the
process of fashion design, a designer’s thinking
typically follows three primary phases: inspiration,
ideation, and implementation. A problem or design
challenge becomes the source of inspiration.
Ideation involves creatively solving the design
task based on observation. Implementation
is the stage where ideas are transformed into
actions. Possible solutions are tested through
experimentation to arrive at the best product
version. Throughout these phases, two types
of thinking are distinguished: convergent and
divergent. Convergent thinking moves from broad
thoughts to specic understanding, where ideas
generated by divergent thinking are narrowed
down to the most promising concepts and solutions.
Divergent thinking uses imagination to explore
new possibilities and ultimately foster innovation.
Thus, the mechanism of design thinking is
a set of tools that generate thoughts, emotions,
imagination, and psychomotor activity with the
goal of processing information or completing
tasks. Through this mechanism, designers become
capable of making discoveries, inventing new
concepts, and creating original artistic images.
With this in mind, the practical and theoretical
aspects of fashion design are structured around a
unied design methodology at the stages of design
thinking, namely:
• understanding the problem situation;
• pre-design analysis;
• analysis and determination of principles and
means of solving tasks;
• formation of a formal image;
• analysis of the design situation;
• sketch-based search for conceptual solutions;
• detailed design development.
The development of design thinking and the
discovery of non-trivial ways to solve creative
design problems during the creation of signature
textures all reect the potential of heuristic
methods and idea generation techniques.
It is important to note that the development
of texture-based solutions in modern clothing
design requires a comprehensive approach and a
clear understanding of basic concepts. Therefore,
it is crucial to differentiate between the terms
«texture» and «surface structure». Based on the
review of academic literature, many denitions
of the term texture exist. Texture (from Latin
«factūra» – processing, structure) refers to the
specic structure and surface treatment of an
object (Kisil, 2016). In fashion, texture is a property
of a material’s surface, inuenced by its treatment
and light reectivity, which affects the perception
of its color.
When using different textures in clothing
design, one must consider aesthetic, utilitarian,
and economic functions. The aesthetic function
conveys imagery and associative perception.
The utilitarian function refers to practicality,
functionality, and comfort. A textured surface
must be not only aesthetically appealing but also
practical during wear and use. The economic
function relates to nding an optimal solution for
implementing the designer’s concept.
Modern fashion, runway shows, and rapidly
changing trends all serve the same purpose –
to attract the viewer’s attention and impress
the prospective buyer. For this, contemporary
designers must nd new approaches to form
creation and the development of unique textures.
To determine how texture functions as a
means of shaping the image in clothing design, it
is necessary to study the main types of textures
and identify the methods of their use in costume
composition.
Textures can be classied based on how they
reect light:
• rough textures feature large relief elements
that create complex light and shadow effects on
the material’s surface;
• matte textures have medium-sized reliefs
that diffuse light at various angles;
• glossy textures include the smallest surface
reliefs that reect light and can mirror its source.
Texture is perceived not only visually but also
through touch. Thus, textures can also be classied
as:
• relief;
• grainy;
• smooth;
• slippery.
Additionally, textures carry unique emotional
and artistic resonance and can be either active
or passive. Active textures have complex relief
surfaces with large elements. Passive textures tend to be nearly uniform and neutral, composed of very ne
elements.
According to the method of formation, textures are divided into three main groups:
• use of different weaves (depending on equipment type and class);
• use of raw materials with varied decorative and material-plastic properties;
• alteration of the fabric’s appearance via special nishing techniques.
When developing signature textures, the designer is freed from production and technological
constraints, instead applying creativity to address the harmony of future product properties. Form, color,
texture, and ergonomics are essential attributes that enhance a product’s aesthetic, enrich its composition,
and increase visual expressiveness. Let us consider contemporary heuristic and idea-generation methods
(Kolosnichenko, Protsyk, 2011; Kosyak, 2016) used to enhance creative thinking, intensify cognitive activity,
and speed up the process of developing signature textures in fashion design.
The method of association is one of the techniques for forming ideas. It yields the most signicant effect
when the designer’s creative imagination draws from diverse real-world inspirations. In fashion design,
these sources may include natural phenomena, societal events, and surrounding objects. Associations can
be concrete, abstract, psychological, or fantastical. Designers are constantly inspired by shapes, textures,
volume combinations, and various constructions.
Professional Art Education Volume 6 (1) 2025
Scientic Journal
28 29
Volume 6 (1) 2025
Professional Art Education
Fig. 1 Clothing collection using textures inspired by
the works of G. Klimt
Fig. 1a Fantasy costume
The method of analogy involves solving design tasks using analogous solutions from folk or national
costumes, engineering designs, or architectural forms. This method is frequently used, especially at the
image development stage in fashion design. The designer interprets and transforms the original creative
source into a project-based solution. Fig. 2. Method of analogies:
Fig. 2 Based on architecture Fig. 2a. Based on the works of Hundertwasser
© Григорова Лариса & Куратова Марія © Hryhorova larysa & Kuratova Maria
The bionic method analyzes objects from nature and biology. This approach in fashion design leads to
unconventional solutions in structural details, fabric properties, and the development of unique textures.
It shifts the designer’s attention to natural forms and principles, fostering a deeper connection with the
environment.
Professional Art Education Volume 6 (1) 2025
Scientic Journal
30 31
Volume 6 (1) 2025
Professional Art Education
Fig. 3 Bionic method
Design in the 20th and 21st centuries actively incorporates bioforms in architecture, object composition,
and functional design. These forms are ergonomic, harmonious, and eco-friendly, making them a rich source
of inspiration for fashion designers.
The combinatorial method, rst used in the 1980 s, is based on combining standard elements from
simple geometric shapes, integrating different decorations on a single base, and creating transformable
clothing.
Fig.4 Combinatorial method
Analyzing contemporary collections shows that clothing transformation is achieved by converting one
form into another or changing internal elements — folding, unfolding, detaching. Various constructive-
technological solutions are used, including interlocking parts, casings, straps, buttons, snaps, zippers, and
Velcro (Pashkevich, Kilnitska, Brukhliy & Kersnovska, 2016).
Combinatorial methods dominate in designing transformable garments through elements like
modularity, dimensional uidity, and seamless garment construction.
Fig.5 Transformation method. Kateryna Kushko
The deconstruction method offers a new modeling approach to contemporary fashion, involving the
free manipulation of garment form and t on the gure.
© Григорова Лариса & Куратова Марія © Hryhorova larysa & Kuratova Maria
Professional Art Education Volume 6 (1) 2025
Scientic Journal
32 33
Volume 6 (1) 2025
Professional Art Education
Fig.6 Deconstruction method
After exploring all methods and technologies of texture creation through design thinking, we developed
our own clothing collection. The concept is based on the method of association and the application of original
textures.
The collection 'Rebellious Roses' symbolizes rebellion against social norms and life challenges, showing
how rawness can harbor hidden beauty. The rose becomes a symbol of inner strength emerging even in
harsh environments.
Fig.7 “Rebellious Roses” collection. Kateryna Kushko
Numerous textures were created for the collection, aligned with the conceptual design vision. The
textures were developed using surface transformation techniques and specialized decorative nishes.
Fig.8 Textures developed for the “Rebellious Roses” collection
Thus, it can be said that modern fashion design extends beyond object modeling. On a global scale,
design evolves toward the study of human behavior and lifestyle. Design becomes a global economic tool
that inuences consumer motivation. Current trends in fashion impose new requirements on designers, and
design thinking practices help bring their visions to life. Creativity is complex, multifaceted, and sometimes
paradoxical. Designers independently determine which technologies to apply at each stage of their work.
Individuality has become a priority in modern fashion. Texture, in this context, is an innite resource
for achieving unique results. It serves as the semantic core of an authorial fashion collection, allowing the
designer to manipulate the visual and emotional perception of the product, subtly guiding the viewer toward
the intended concept. Such techniques can even disorient or deceive the viewer’s visual understanding of a
material or form.
In conclusion, an analysis of design thinking practices used in clothing design has been presented,
along with proposed solutions in the form of original textures for modern youth fashion. Authorial textural
techniques were developed and applied to garments, enhancing their visual and emotional expressiveness.
Texture work has emerged as a key trend – offering designers a space for maximal creativity.
All sketches featured in this article are original works created by students from the Department of
Design, Faculty of Arts, H.S. Skovoroda KhNPU.
СПИСОК ЛІТЕРАТУРИ
Kisil, M. (2016). Фактурне формоутворення в сучасному дизайні одягу. Теорія та практика дизай-
ну, (9), 90–96. https://doi.org/10.18372/2415-8151.9.10518
Pashkevich, K., Kilnitska, L., Brukhliy, M., & Kersnovska, V. (2016). Designing clothing collections
of complex tectonic shapes based on methods of transformation. Nauka i Studia, (23)154, 64–70. https://
er.knutd.edu.ua/bitstream/123456789/3091/1/20161121_Pashkevych_P064-070.pdf
Григорова, Л. (2021). Розробка авторських фактур та їх використання у дизайн-проектуванні су-
часного одягу. Professional Art Education, 2(1), 35–44. https://doi.org/10.34142/27091805.2021.2.01.05
Дизайн-мислення (Oct 25, 2022). LibreTexts. Ukrayinska. Розділ 19.6 https://salo.li/dfc28E8
Колосніченко, М., Процик, К. (2011). Мода і одяг. Основи проектування та виробництва одягу:
навч. посіб. Київ: КНУТД, 238 с. https://er.knutd.edu.ua/handle/123456789/4007
Косяк, І. В. (2016). Взаємодія механізму творчості та сучасних методів проектування в дизай-
ні одягу. Наукові записки. Серія: Проблеми методики фізико-математичної і технологічної освіти,
1(7), 78–81 http://enpuir.npu.edu.ua/handle/123456789/7308
Михайлюк, О., Остапенко, Н., Колосніченко, М. (2021). Засоби посилення художньої виразності
текстильних фактурних рішень. Актуальні проблеми сучасного дизайну : збірник матеріалів III
Міжнародної науково-практичної конференції, м. Київ, 22 квітня. Т. 1., 281–283. https://er.knutd.edu.
ua/bitstream/123456789/17969/1/APSD2021_V1_P281-283.pdf
Пашкевич, К., Лю Цзянсінь, Постельняк, А.,О. & Кінчина, А. (2018). Перфорація як засіб оздоблен-
© Григорова Лариса & Куратова Марія © Hryhorova larysa & Kuratova Maria
ня одягу в колекціях сучасних дизайнерів. Збірник матеріалів II Міжнародної наукової конференції
текстильних та фешн технологій. KyivTex&Fashion, (1-2 листопада, м. Київ), 85–88. https://er.knutd.
edu.ua/handle/123456789/12302
Пашкевич, К., Цзянсінь Лю (2023). Декоративне оздоблення в дизайні одягу ХХ – ХХІ століття:
монографія. Київ : КНУТД, 200 с. https://er.knutd.edu.ua/handle/123456789/23563
Пуць, В., Єфімчук, Г. (2018). Основи ергономіки та художнього конструювання : навчальний
посібник. Луцьк : ІВВ Луцького НТУ, 128 с. ISBN 978-617-672-202-1 https://lib.lntu.edu.ua/taxonomy/
term/7856
Рябчиков, М., Головенко, Т., Назарчук, Л. & Шовкомуд, О. (2023). Технології та дизайн у модній
індустрії: навчальний посібник. Луцьк: ЛНТУ, 855 с. https://surl.li/dmkkwt
Словник української мови (2005-2025). Електронний портал української мови та культури.
https://surl.li/rrqipd
Шевченко, Т. (2023). Що таке дизайн-мислення: принципи, етапи та приклади. WizeClub.
https://wizeclub.education/blog/shho-take-dizajn-mislennya-printsipi-etapi-ta-prikladi/
REFERENCES
Kisil, M. (2016). Fakturne formoutvorennya v suchasnomu dyzayni odyahu [Texture formation in
modern clothing design]. Teoriya ta praktyka dyzaynu, (9), 90–96. https://doi.org/10.18372/2415-8151.9.10518
[in Ukrainian]
Pashkevich, K., Kilnitska, L., Brukhliy, M., & Kersnovska, V. (2016). Designing clothing collections
of complex tectonic shapes based on methods of transformation. Nauka i Studia, (23)154, 64–70. https://
er.knutd.edu.ua/bitstream/123456789/3091/1/20161121_Pashkevych_P064-070.pdf [in English]
Hryhorova, L. (2021). Rozrobka avtorsʹkykh faktur ta yikh vykorystannya u dyzayn-proektuvanni
suchasnoho odyahu [Development of author's textures and their use in the design of modern clothing].
Professional Art Education, 2(1), 35–44. https://doi.org/10.34142/27091805.2021.2.01.05 [in Ukrainian]
Dyzayn-myslennya [Design Thinking] (Oct 25, 2022). LibreTexts. Ukrayinska. Rozdil 19.6 https://salo.li/
dfc28E8 [in Ukrainian]
Kolosnichenko, M., Protsyk, K. (2011). Moda i odyah. Osnovy proektuvannya ta vyrobnytstva odyahu:
navch. Posib [Fashion and Clothing. Fundamentals of Clothing Design and Production: Textbook]. Kyyiv:
KNUTD, 238 s. https://er.knutd.edu.ua/handle/123456789/4007 [in Ukrainian]
Kosyak, I. V. (2016). Vzayemodiya mekhanizmu tvorchosti ta suchasnykh metodiv proektuvannya v
dyzayni odyahu [Interaction of the Mechanism of Creativity and Modern Design Methods in Clothing Design].
Naukovi zapysky. Seriya: Problemy metodyky zyko-matematychnoyi i tekhnolohichnoyi osvity, 1(7), 78–81
http://enpuir.npu.edu.ua/handle/123456789/7308 [in Ukrainian]
Mykhaylyuk, O., Ostapenko, N., Kolosnichenko, M. (2021). Zasoby posylennya khudozhnʹoyi vyraznosti
tekstylʹnykh fakturnykh rishenʹ [Means of enhancing the artistic expressiveness of textile textural solutions].
Aktualʹni problemy suchasnoho dyzaynu : zbirnyk materialiv III Mizhnarodnoyi naukovo-praktychnoyi
konferentsiyi, m. Kyyiv, 22 kvitnya. T. 1., 281–283. https://er.knutd.edu.ua/bitstream/123456789/17969/1/
APSD2021_V1_P281-283.pdf [in Ukrainian]
Pashkevych, K., Lyu Tszyansinʹ, Postelʹnyak, A.,O. & Kinchyna, A. (2018). Perforatsiya yak zasib
ozdoblennya odyahu v kolektsiyakh suchasnykh dyzayneriv [Perforation as a Means of Clothing Decoration
in the Collections of Modern Designers]. Zbirnyk materialiv II Mizhnarodnoyi naukovoyi konferentsiyi
tekstylʹnykh ta feshn tekhnolohiy. KyivTex&Fashion, (1-2 lystopada, m. Kyyiv), 85–88. https://er.knutd.edu.
ua/handle/123456789/12302 [in Ukrainian]
Pashkevych, K., Tszyansinʹ Lyu (2023). Dekoratyvne ozdoblennya v dyzayni odyahu ХХ – ХХІ stolittya:
monohraya [Decorative Decoration in Clothing Design of the 20th – 21st Centuries: Monograph]. Kyyiv :
KNUTD, 200 s. https://er.knutd.edu.ua/handle/123456789/23563 [in Ukrainian]
Putsʹ, V., Yemchuk, H. (2018). Osnovy erhonomiky ta khudozhnʹoho konstruyuvannya : navchalʹnyy
posibnyk [Fundamentals of ergonomics and artistic design: a textbook]. Lutsʹk : IVV Lutsʹkoho NTU, 128 s.
ISBN 978-617-672-202-1 https://lib.lntu.edu.ua/taxonomy/term/7856 [in Ukrainian]
Ryabchykov, M., Holovenko, T., Nazarchuk, L. & Shovkomud, O. (2023). Tekhnolohiyi ta dyzayn u
modniy industriyi: navchalʹnyy posibnyk [Technologies and design in the fashion industry: a textbook].
Lutsʹk: LNTU, 855 s. https://surl.li/dmkkwt [in Ukrainian]
Slovnyk ukrayinsʹkoyi movy (2005-2025) [Dictionary of the Ukrainian language (2005-2025)]. Elektronnyy
portal ukrayinsʹkoyi movy ta kulʹtury. https://surl.li/rrqipd [in Ukrainian]
Shevchenko, T. (2023). Shcho take dyzayn-myslennya: pryntsypy, etapy ta pryklady [What is design
thinking: principles, stages and examples]. WizeClub. https://wizeclub.education/blog/shho-take-dizajn-
mislennya-printsipi-etapi-ta-prikladi/ [in Ukrainian]
Professional Art Education Volume 6 (1) 2025
Scientic Journal
34 35
Volume 6 (1) 2025
Professional Art Education
Надійшла до редакції / Received: 14.04.2025
Рекомендовано до друку / Accepted: 23.06.2025
© Григорова Лариса & Куратова Марія © Hryhorova larysa & Kuratova Maria
сучасного молодіжного одягу з використанням фактур, що підкреслюють індивідуальність та
художню концепцію. Розроблено авторські техніки фактурного декорування, які демонструють
інноваційні підходи до поверхневої обробки тканин і матеріалів. Доведено, що фактура здатна
виступати не лише як декоративний елемент, а й як ключовий засіб вираження дизайнерської
ідеї, індивідуального стилю та актуального світогляду митця. Встановлено, що робота з факту-
рою відкриває перспективну нішу для розвитку креативного мислення в сучасному дизайні одя-
гу.
Висновки. У результаті дослідження було здійснено комплексний аналіз методології ди-
зайн-мислення, що застосовується у сучасному проєктуванні одягу. На основі вивчених прин-
ципів запропоновано інноваційне рішення — створення авторських фактур, які гармонійно
поєднують естетичну виразність і функціональність. Розроблено концепцію та реалізовано ко-
лекцію сучасного молодіжного одягу з урахуванням індивідуального стилю та фактурних експе-
риментів. Проведено візуалізацію та матеріалізацію дизайнерських задумів, що дозволяє погли-
бити емоційне та сенсорне сприйняття виробу. Окрему увагу приділено авторським технікам
декорування, які відкривають нові можливості у створенні виразних, унікальних речей. У су-
часному дизайні саме робота з фактурами стає однією з провідних тенденцій, яка дозволяє ди-
зайнеру вийти за межі стандартного мислення та проявити власну творчу ідентичність. Таким
чином, фактура не лише доповнює образ, а й стає ключовим елементом у формуванні інновацій-
ного підходу до художнього проєктування одягу
Ключові слова: дизайн-мислення, проєктування, фактура, дизайн одягу, авторський стиль,
композиція, текстура, цифрові технології, художнє формоутворення.
Professional Art Education Volume 6 (1) 2025
Scientic Journal
36 37
Volume 6 (1) 2025
Professional Art Education
ВИКОРИСТАННЯ ТЕХНОЛОГІЙ ДИЗАЙН-
МИСЛЕННЯ У ПРОЄКТУВАННІ АВТОРСЬКИХ
ФАКТУР ДЛЯ СУЧАСНОГО ОДЯГУ
© Григорова Лариса
кандидат педагогічних наук, доцент,
завідувач кафедри дизайну факультету
мистецтв Харківського національного
педагогічного університету імені Г.С.Сково-
роди,
Харків, Україна
email: laragrig73@gmail.com
https:/orcid.org/0000-0002-8990-8861
© Куратова Марія
доцент кафедри дизайну Харківського
національного педагогічного університету
імені Г.С.Сковороди,
Харків, Україна
email: m.kuratova@hnpu.edu.ua
https://orcid.org/0000-0003-1821-574X
У статті порушуються актуальні аспекти сучасного дизайн-проєктування, зокрема дослід-
ження та впровадження методології дизайн-мислення у створення дизайнерських виробів.
Окрема увага приділяється інтеграції цифрових технологій, збору та аналізу даних, пов’язаних
із розробкою авторських фактур – унікальних поверхневих рішень, які відіграють важливу роль
у формуванні художнього образу.
Наукова новизна полягає у вивченні взаємозв’язку між дизайн-мисленням та сучасними
методами проєктування одягу з акцентом на роль авторських фактур, як важливого інструмен-
ту у формуванні художнього образу костюму; висвітлені етапів дизайн-мислення у контексті
створення одягу; показі можливостей цифрових технологій у процесі проєктування фактур;
визначенні функцій та типології фактур як елементів художньо-пластичного вирішення образу;
розкритті потенціалу фактур як засобу індивідуалізації дизайнерських виробів; розробці прак-
тичних рекомендації щодо використання авторських фактур у створенні сучасного молодіжно-
го одягу.
Методи дослідження. У ході дослідження було застосовано комплекс методів, що дозволи-
ли всебічно охопити проблематику дизайн-проєктування з використанням авторських фактур:
аналіз та синтез наукових джерел (теоретичних засад дизайн-мислення, сучасних технологій
проєктування та типології фактур); порівняльний метод (виявлення відмінностей між тради-
ційними та інноваційними підходами до створення поверхневих ефектів у дизайні одягу); ме-
тод художнього моделювання (візуалізація авторських ідей та створення ескізів виробів із фак-
турними елементами); метод експериментального проєктування (створення зразків авторських
фактур, апробації матеріалів і технік); спостереження та опис (фіксація змін у сприйнятті фак-
тур у композиції виробу під час взаємодії з матеріалом); метод систематизації та класифікації
(побудова авторської класифікації фактур за естетичними та утилітарними характеристиками);
методи візуального аналізу (оцінка результатів застосування фактур у виробах із погляду ху-
дожньої виразності).
Основні результати дослідження. Здійснено аналіз основних етапів дизайн-мислення як
методології, що ефективно поєднує креативність, емпатію до користувача і вирішення практич-
них завдань у процесі створення одягу. Виявлено, що авторська фактура є важливим засобом
естетичної комунікації у дизайні, який формує зоровий образ виробу та емоційне сприйняття.
Розроблено авторську класифікацію фактур із урахуванням їхнього візуального, тактильного,
функціонального й символічного навантаження. Створено серію експериментальних зразків
DOI https://doi.org/10.34142/27091805.2025.6.01.03
© Григорова Лариса & Куратова Марія © Hryhorova larysa & Kuratova Maria
light that contrasted with it, and tried to accurately
and objectively record the world they saw,
using the momentary effects of color and tone.
According to Gang Ji-hye (2013), that is, instead of
directly expressing passionate human emotions,
he initiated an independent world that sought
to express restrained renement and sensual
nuances, thereby initiating Impressionism.
Impressionism in art gradually spread to
many elds, including music. The characteristic
features of Impressionism in music include a free
choice of subject, unique harmony, sophisticated
tone, and sound effects. The tonality is also very
ambiguous, and low sustained tones and ostinato
are used repeatedly. The rhythm is also irregular.
These irregular changes were used as more
effective tools to create impressions, which was the
goal of Debussy’s music.
Claude de Debussy (1862-1918), a French
composer and representative of Impressionism,
created his own musical style based on the
characteristic features of Impressionism. His music
usually evokes a mood, feeling, emotion, or scene. As
in symbolist poetry, the standard syntax is broken,
and our attention is instead directed to individual
images that carry the structure and meaning of the
work. He composed music by juxtaposing musical
images created through motifs, harmonies, exotic
scales, and tones of musical instruments, and
created his own unique impressionistic music.
The history of Debussy’s association with
Impressionism in painting is already multifaceted.
It was probably rst established in 1887, when
the ‘Journal ocial’ (Lockspeiser, 1980, p.
277) condemned the «vague impressionism»
of Printemps, a work that the young Debussy
completed during his stay at the Villa Medici.
This rst use of the term «impressionism» is
clearly pejorative: the ocial critic reproached
the composer for the same mistake that had
been attributed to the Impressionists at their rst
exhibition (1874), sometimes referring to other
music, namely Wagner (Clemenceau, 1990, p. 60).
Debussy received praise in 1900 for his Nocturnes:
«It is impossible to imagine a more rened
impressionist symphony. Composed entirely of
sound fragments, it does not t into the sinuousness
of denite melodic curves, but its arrangement
of timbres and chords – its harmony, as artists
would say – still preserves a certain very strict
uniformity, which replaces the line with the same
plastic beauty of sonorities, skillfully distributed
and logically sustained» (Vallas, 1958, p. 213-214).
The impression of «vagueness» persists, but
we now discover a new order in Debussy’s music,
an order whose technical description includes
references to Impressionist painting. «This type of
commentary enjoyed extraordinary success: since
the beginning of the century, the aforementioned
association had become rmly established in
people’s minds and seemed to be conrmed
by analyses – mainly of Debussy’s harmonies –
conducted by French and German musicologists»
(Jarocinsky, 1970, p. 33-37).
However, since the post-war period, a turning
point has been observed. Although the general
public continues to automatically associate Debussy
with Impressionism, musicologists have become
increasingly skeptical, even openly protesting this
association. There are many reasons for this turn.
Of course, Debussy was interested in painting,
and it is safe to assume that he found some of his
inspiration there.
One could even assume that the composer
paid attention to Monet’s experiments with series
of paintings (from the «Gare Saint-Lazare» series,
begun in 1877, to the «Nymphéas» series, which
continued until his death in 1926), aimed at
showing the same object lit differently; but such an
assumption is dicult to conrm. At the same time,
from the point of view of analyzing the composer’s
intentions, skeptics have seen no evidence that
would indicate his kinship with the Impressionist
artists. «Quite the opposite, given the fact that
Debussy himself radically rejected this association.
But this rejection must be interpreted with
moderation: on the one hand, he was terried of
any label; on the other hand, when this association
was imposed, Impressionism was on its way to
becoming (for the public) the new academicism,
and it is dicult to imagine that a non-conformist
like Debussy would have reacted otherwise than
by this rejection» (Makis, 1994, p. 27).
An objective fact also complicates the
comparison; namely the historical gap:
«Impressionism as an active movement existed
from 1874 to 1886, and, for example, Monet was
22 years older than Debussy» (Lockspeiser, 1980,
p. 277). It should also be noted that pictorial
impressionism was originally a collective
Professional Art Education Volume 6 (1) 2025
Scientic Journal
38 39
Volume 6 (1) 2025
Professional Art Education
© Kim Oleksandr & Korchagina Ganna
UDC: 78.01+75
DOI https://doi.org/10.34142/27091805.2025.6.01.04
SOUND AND COLOR SYNESTHESIA: IMPRESSIONISM
IN THE MUSIC OF CLAUDE DEBUSSY AND ITS
RELATIONSHIP WITH PAINTING
© Kim Oleksandr
Doctor of philosophy, Lecturer. Kharkiv State
Academy of Culture (Department of Choral
Conducting and Academic Singing)
Kharkiv, Ukraine
email: kim.sungdai@yahoo.com
https://orcid.org/0000-0002-9570-5243
© Korchagina Ganna
Candidate of pedagogical sciences, Associate
professor of the department of musical art in
H.S. Skovoroda Kharkiv National Pedagogical
University
Kharkiv, Ukraine
email: korchagina.anna@hnpu.edu.ua
https://orcid.org/0000-0002-2022-1623
Object: the connection between Claude Debussy’s musical creativity and impressionism in painting.
Results: In the late 19th century, Impressionism emerged as a new movement and the art movement reached
a turning point. The Impressionist painting style, a conscious reaction to the over expressionism of the late
Romanticism centered in Germany, rejected all existing traditional styles and forms. The movement sought to
express sensual nuances through the immediate effects of color or tone and to describe objects, nature, light,
etc. Claude Debussy was an important composer of French Impressionism. In the late 19th century, he started
the French Impressionist music movement by bringing Impressionism to music. He is called an Impressionist
musician because he composed music that combined images with soft tones, sounds, vague compositions and
free choice of themes, bringing the Impressionist art form to music. He was introduced to the music of Vietnam,
Cambodia and Java, including Javanese gamelan, at the World Exhibition in Paris in 1889. Although he did not
visit each of these countries, he sublimated the musical elements of each country into his music and was able
to clearly express the oriental avor and exotic atmosphere of his music. He mainly used the gamelan music of
Java as a source of inspiration for his music, and the titles or indications hinted at exoticism and its combination
with impressionism. He managed to convey exotic imagery through the use of stylistic freedom, fresh rhythms,
musical percussion effects, oriental melodies and folk elements such as traditional rhythms, instruments and
modes. Debussy expressed images with the use of symbols, presenting images not through direct imitation but
through symbolism. Through these methods, he transformed the senses into impressive arts. These processes
were acquired through individual experience and generalize their embodied values as sensory experience and
extension of expression. The connection between Debussy’s music and the visual arts is more obvious given
his familiarity with Eastern painting, which, in contrast, does not strive for realism, an almost photographic
reproduction of an object, but rather aims to convey the feeling, the impression of a visual image. Conclusions:
This study examines gamelan music, which, among other exotic elements, inspired Debussy and is found in his
piano works, and analyzes how he presented and combined these elements in his music.
Keywords: impressionist painting, impressionist music, gamelan, feeling, imagery
Introduction. At the end of the 19th century,
Parisian art reached a turning point, becoming the
center of art with a new aesthetic perspective. The
new aesthetic perspective concerns Impressionism.
The beginning of this ideology is a new movement
in painting that originated in French artists, in
particular Manet, Monet and Renoir, which was
a national movement that opposed the excessive
expressionism of late Romanticism with a German
center. These artists rejected all existing traditional
painting techniques and depicted nature in the
ever-changing colors of the landscape and the
© Кім Олександр & Корчагіна Ганна
movement (although only Monet drew denitive
conclusions from it), while Debussy was the most
important, but also undoubtedly the only true
representative of musical impressionism.
It is clear that in Monet the real «subject» of
the painting is not (anymore) the depicted object,
but the almost physical impressions it evokes. As
for Debussy’s «La Mer», the extraordinary brevity
and fragmentation of the «pictures» that we seem
to hear there at rst glance clearly indicate that the
composer is not «painting» anything, but rather
trying to make us experience sensations that are
by denition eeting.
Debussy argued that “art should not
meticulously reproduce nature, but should achieve
a mystical correspondence between nature and
imagination”, and he “tried to convey ‘symbols’
and ‘impressions’ through new harmonies and
tones in music” (Gim Ju-won, 2015, p. 14 (50)).
More than just a vision, ‘La Mer’ exudes perfume;
the connection it establishes with the ear is almost
tactile. It is to denote this change of perspective
that the term impressionism was coined. But in
this sense, nature is no more than a pretext; what
is essential is the embodiment of the sensations we
experience when we encounter it. Pretext also in a
more indirect sense: focusing on nature is the best
way to get rid of the subjectivity that Romanticism
brought to its culmination.
Results and discussion.
Rodrigo Debussy was born in Saint-Germain-
en-Laye, France, and began his musical education
at a young age. He entered the Paris Conservatoire
at the age of 10 and soon learned to play complex
piano pieces quite well. However, upon entering
the composition department in 1880, he abandoned
his dream of becoming a virtuoso pianist and twice
won the Grand Prix de Rome for composition. In his
youth, he traveled widely, including Italy, Vienna,
and Russia, and spent two years in Rome studying
music. He was known as a somber person who had
diculty making friends and found it dicult to
spend time with strangers, even for short periods
of time.
The controversy in assessments regarding
the kinship of Debussy’s work with Impressionist
artists was largely determined by the fact that
representatives of different points of view took
into account only European artists – mainly
French and German, without paying attention to
Debussy’s acquaintance with and fascination with
Eastern painting and music.
In 1989, at the World Exhibition in Paris,
Debussy was introduced to the gamelan music of
Vietnam, Cambodia and Java (Bag Sug-lyeon, 1997,
p. 12), among other musical works from around the
world, and was deeply impressed by the freedom
of form, freshness of rhythm, musical effects of
percussion instruments and oriental melodies.
Although he was unable to visit each country
in person, he is a composer who sublimated the
characteristic musical elements of each country
into his own music, clearly conveying oriental
colors and exotic atmosphere.
After being introduced to the music of other
countries, he became interested in elements
of their folk music and created his own world
of composition, introducing folk elements and
techniques to describe the images and atmosphere
of other countries in his works. Among the music
of various countries around the world, he was
greatly inuenced by Javanese gamelan music,
and he incorporated gamelan styles into his own
music.
He mainly composed works depicting
Javanese gamelan music in India and Spain, and
to combine impressionism, the titles alluded to
exotic images. He managed to depict the images
of each country by using folkloric elements such
as freedom of form, freshness of rhythm, musical
effects of percussion instruments, oriental melodies
or traditional Spanish rhythms, instruments and
modes. Debussy’s music combines literary and
pictorial elements. Debussy wanted to convey the
feeling and image of an object without expressing
them specically. For this reason, the key words
to understand his music are melody, rhythm and
harmony, as in traditional music.
In 1892 he began work on one of his most
representative works, ‘Prelude a l’apres-midi d’un
faune’. At its premiere, the audience went wild
and demanded the encore, and today the work is
considered to have opened up new horizons in
music due to its «impressionistic harmony». Based
on a poem by Stéphane Mallarmé describing the
dreams and desires of a faun dozing under the
midday sun, this work depicts the erotic content of
the original work in an almost painterly mosaic of
beautiful and sensual melodies.
In 1893 he completed his only and greatest
opera, ‘Pelléas et Mélisande’. This work, which
took almost ten years to create, premiered at the
Opéra-Comique in 1902. The work is dramatic,
but unlike Wagner’s operas with their turbulent
passions, it is largely restrained, and the dialogue
is always delivered clearly. The intoxicating music
transports the audience into an ecstasy of deep
sounds.
«The works ‘La Mer’, ‘Jardins sous la pluie’
and ‘Brouillards’ describe visual images, ‘Cloches
à travers les feuilles’ and ‘Chansons de Bilitis’
describe auditory images, and ‘Désir du ciel’ and
‘Melancholy’ describe emotional states. In addition,
he also simultaneously conveys emotions and
different sensations, as in ‘Paysage sentimental’
and ‘Les sons et les parfums tournent dans l’air du
soir’» (Gim Eun-su, 2023, p. 7).
Debussy allows himself to be immersed
in dreams because his music rejects linearity
and, even more, because it tends towards the
dissolution of form. The impressionist composer
no longer has any tangible form. Form dissolves
into mists or clouds (‘Brouillards’ of the second
book of ‘Préludes’ for piano, ‘Nuages’ of the three
‘Nocturnes’ for orchestra), plunging the listener
into a trance: unable to follow the formal unfolding
of the work, the listener seeks refuge in sleep.
In Debussy’s work, not only form but also
material dissolves. It would be more accurate,
recalling certain rather numerous titles of Debussy
(‘En bateau’, ‘Jardins sous la pluie’, ‘L’Isle joyeuse’,
‘Reets dans l’eau’, ‘La Cathédrale engloutie’,
‘Ondine’, ‘Pour merci la pluie au matin’, not
forgetting ‘La Mer’), to cause a rarefaction of
the material (Jankelevitch, 1989, p. 76-77). This
is probably what the critics meant when they
called Debussy’s impressionism synonymous
with vagueness: the contours of the themes blur,
the rhythms become imprecise, the orchestration
strives for a fusion of timbres, to name only the
most striking elements. The opening theme of
the prelude to ‘Prélude à l’après-midi d’un faune’
(1992-94) is eloquent enough that there is no need
to dwell on this issue. Its rst two measures are,
strictly speaking, imperceptible (though they will
become more perceptible due to the very large
number of their repetitions): the extraordinary
uidity comes from the chromaticism (it is almost
a glide), from the tritonal relationship between the
two extreme notes (C#-G), from the very undulating
rhythm (Makis, 1994, p. 10).
Debussy’s piano works can be divided into
three parts. The works belonging to the early period
were written between 1888 and 1903, in particular
the ‘Arabesque’. Some examples include the ‘Suite
Bergamasque’, the ‘Nocturne’ and the ‘Estampes’.
During this period, Debussy was inuenced by
Massenet (J. Massenet, 1842-1912), Grieg (E. G.
Grieg, 1843-1907) and Saint-Saëns (C. C. Saint-Saëns,
1835-1921), and his unique features gradually
emerged. Piano works of the middle period include
‘Le coin des enfants’, which demonstrates a wealth
of harmony and free ngerwork that skillfully
changes the mood, as well as the lyrical poem
‘Reets dans l’eau’, based on dizzyingly dazzling
harmony, the solemn and solemn ‘Sarabande’
with strong formal characteristics. ‘Cloches à
travers les feuilles’ is known for its mixed strong
and weak tone, reminiscent of orchestral sounds,
and ‘Clair de lune’ is a heavy and solemn piece
that acts as a kind of nocturne and contains more
than forty pianissimo notes. ‘Le coin des enfants’
was inuenced by Mussorgsky’s ‘The Children’s
Room’ (M.P. Mussorgsky, 1889 - 1881). In this work,
Debussy himself becomes a child and expresses the
intuitive and sensual world of children. It is a work
that exudes playfulness, renement, innocence
and sweetness. The last is ‘Douze Études’, written
in 1915. This work avoids expressive elements
and instead deals with objective and technical
techniques (Gang Ji-hye, 2013, p. 14).
Debussy’s imagery can be classied and
interpreted in different ways depending on the
perspective of understanding, but in terms of the
method of expression, they can be broadly divided
into four perspectives: «descriptive imagery»,
which focuses on the depiction of images,
«metaphorical imagery», which is based on the
title of the work and instructions for performance,
«symbolic imagery», which refers to the poetry of
symbolist poets, and «dynamic imagery», which
refers to dynamic movement (Gim Eun-su, 2023, p.
10).
Very often Debussy builds a sequence using
two processes: repetition and juxtaposition. The
best illustration of music that is undoubtedly
deliberately archaic is the beginning of the prelude
to ‘Pelléas et Mélisande’ (1893-1902). There are
three themes: the ‘forest’ theme in bars 1-4 and
8-11 (whose parallel fths reinforce the archaic
Professional Art Education Volume 6 (1) 2025
Scientic Journal
40 41
Volume 6 (1) 2025
Professional Art Education
© Кім Олександр & Корчагіна Ганна
© Kim Oleksandr & Korchagina Ganna
character of the prelude), the ‘de Golaud’ theme
(bars 5-6 and 12-13) and the ‘de Mélisande’ (which
begins in bar 14). Each of these three themes is
already built up by repetition (the ‘de Golaud’
theme, a real incantation, contains only two
different notes). But, moreover, their presentation
ignores any transition: they appear and reappear
by means of collage. «Debussy strives for
impressionistic hypnosis: in his work, repetition
brings into play successive, changing and
disintegrated visions of the original scheme, like a
sphere that rotates and which, like itself, presents
different facets and aspects. As for juxtaposition,
it determines the transition from one moment to
another» (Makis, 1994, p. 14).
The song ‘Le coin des enfants’ was written
in 1908 and dedicated to his daughter. ‘Le coin
des enfants’ is particularly famous for ‘Golliwog’s
Cake-Walk’, in which the playful melody seems
to lightly mock the rst movement of Wagner’s
opera ‘Tristan und Isolde’. In 1910 and 1913 he
completed two sets of ‘Overtures’ for piano, and
in 1915 a collection of ‘Études’, also for piano, was
published. Debussy’s last major orchestral work
was the ballet ‘Jeux’, which some have called a
«beautiful nightmare» (Gang Ji-hye, 2013, p. 14).
Instead of a xed form, Debussy followed
a form that naturally derived from a theme and
a shortened form, and he liked to compose short
lyrical works. In other words, he broke away
from the grandiose structures of Classicism
and Romanticism and sought a exible form
that could express the uid feeling and charm
of improvisation. The elements of balance,
proportion, and harmony in this loose structure
contributed to Debussy’s own uniqueness. «Also,
due to the inuence of Baroque keyboard music,
he used a simple and balanced form that lacked
the traditional method of thematic development,
which means that Debussy did not rely on form or
simply imitate it, but used it from the perspective
of recomposition» (Gim Nan-hui, 1989, p. 58). Each
motif is associated with a specic sound pattern,
chord or series of chords, scale type, strength and
range on the piano, and as they appear one after
the other they create a series of images that are
clearly distinct from each other. As one moves
from one section to the next, some notes remain
unchanged while others change, creating an effect
similar to a harmonic progression. Debussy’s use of
chromatic and whole-tone chords was inuenced
by the harmonic styles of Wagner and Liszt, but
Debussy’s chords lack the urgency that demands
their resolution. All we need to do is enjoy each
moment that is given to us. Debussy generally
maintained a tonal focus but ignored traditional
tonal relationships between chords, allowing each
chord a certain independence. He gave his music
a sense of detached observation, encouraging us
to enjoy the events themselves rather than seek
solutions. Debussy once said of his music: «There
is no such thing as theory. Just listen. If you like
it, it is law» (Gang Ji-hye, 2013, p. 16). Of course,
pleasure can eventually turn into enthusiasm or
even ecstasy, and so one should not think that
Debussy’s music lacks emotion.
For connoisseurs of painting and music in
Ukraine, the rst association with Debussy’s work
is probably with Arkhip Kuindzhi’s painting “Night
on the Dnieper” (Fig. 1).
The anity of Debussy’s musical work with
the arts of the East has found its reverse reection
to some extent. Perhaps the most famous example
is the lm ‘Seven Years in Tibet’, in which Debussy’s
‘Clair de Lune’ is played several times.
The spiritual aspect of the beginning of ‘Clair
de Lune’ sets the mood when the music box, which
plays the rst few bars, is given to the Dalai Lama
as a gift when he is very young. Fascinated by the
box, he later learns a little about Heinrich Harrer
(Brad Pitts) and then gives the box to Harrer to take
to Austria to his own son, who has never seen his
father (Top Ten movies that use Clair de Lune).
Conclusion. Claude Debussy delicately
depicted not only visual phenomena such as
nature, people, objects and space, but also lyrical
and dynamic emotions such as feelings, states and
movements through music, and even depicted
poetic nuances through metaphors and symbols
as an auditory art. By carefully separating beats
and rhythm, introducing exotic scales and using
various instrumental tones, he tried to express
subtle colors while providing detailed performance
instructions. In this way, Debussy perceived objects
through a sense different from music, that is, vision
originating from the body, and transferred the
imagination and creativity generated by sensory
experience into metaphysical auditory art. In other
words, what Debussy wanted to express was an
artistic practice of the body in which objects are
recognized and embodied as bodies and depicted
through two or more complex senses.
With respect to readers who would like to get
acquainted with the Korean primary sources listed
here in more detail, and given the imperfection of
the Korean-Latin transliteration, which does not
allow authentically restoring the original name in
Korean, we provide the text, after placing it in the
GOOGLE search box, a list is displayed, the rst of
which contains a link to the relevant source:
- Bag Sug-lyeon. (1997): 박숙련. (1997). 20세기
피아노 음악, 음악 춘추사
- Gang Ji-hye. (2013): 강지혜 (2013). 뷔시의 피아
노 작품에 나타난이 국적요 소에관 한연구
- Gim Eun-su. (2023): 김은수 (2023). 체화된 가치
로서의 드뷔시 음악의 공감각적 심상
- Gim Ju-won. (2015): 김주원. (2015). 드뷔시의
음악비평 연구.
- Gim Nan-hui. (1989): 김난희. (1989) 드뷔시의
피아노 작품과 연주 해석. 음악춘추사
Professional Art Education Volume 6 (1) 2025
Scientic Journal
42 43
Volume 6 (1) 2025
Professional Art Education
© Кім Олександр & Корчагіна Ганна
Figure 1. Night over the Dnieper (A. Kuindzhi)
REFERENCES
Bag Sug-lyeon. (1997). 20segi piano eumag, eumag chunchusa [20th Century Piano Music], Music
Chunchusa. 288 p. [in Korean]
Clemenceau, G. (1990). Claude Monet. Les Nymphéas. Terrain Vague. Belgique. 122 p. https://www.
musee-orangerie.fr/sites/default/les/2023-03/dossier_pedagogique_nympheas_0.pdf [in English]
Gang Ji-hye. (2013). Bwisiui piano jagpume natanani gugjeogyo soegwan hanyeongu. Sahagwi nonmun
[A Study of National Elements in de Bussy's Piano Works. Master's Thesis]. Jeju daehaggyo ilban daehagwon
piano jeongong. 55 peiji [in Korean]
Gim Eun-su. (2023). Chehwadoen gachiloseoui Deubwisi eumagui gong-gamgagjeog simsang. Gugmin
daehaggyo yesul daehag. 69 peiji [Synesthetic Imagery in Debussy's Music as Embodied Value. Kookmin
University College of Arts] [in Korean]
Gim Ju-won. (2015). Deubwisiui eumagbipyeong yeongu. Seoul daehaggyo seoyang eumag yeonguso
eumagilon yeongu je25gwon [A Study on Debussy's Music Criticism]. (36-73) 38 [in Korean]
Gim Nan-hui. (1989). Deubwisiui piano jagpumgwa yeonju haeseog. Eumag chunchusa [Debussy's piano
works and performance interpretation]. Music Chunchusa. 234 p. [in Korean]
Jankelevitch, V. (1989). Debussy et le mystère de l'instant. Plon. Paris. 320 p. https://www.vrin.fr/
livre/9782259276528/debussy-et-le-mystere-de-l-instant [in France]
Jarocinsky, S. (1970). Debussy. Impressionnisme et symbolisme. Seuil. Paris. 200 p. https://www.amazon.
fr/Debussy-impressionnisme-symbolisme-Jarocinski-Stefan/dp/2020020572 [in France]
Lockspeiser, E. (1980). Claude Debussy. Fayard. Paris. 832 p. https://www.fayard.fr/livre/claude-
debussy-9782213009216/ [in English]
Makis, S. (1994). Elements pour une comparaison entre Debussy et Monet. HAL open science. hal-
02055207. https://hal.science/hal-02055207/document [in English]
Top Ten movies that use Clair de Lune. Falcon at the movies. https://falconmovies.wordpress.
com/2019/05/29/top-ten-moves-that-use-clair-de-lune/ [in English]
Vallas, L. (1958). Claude Debussy et son temps. Paris. Albin-Michel. 356 p. [in English]
© Kim Oleksandr & Korchagina Ganna
Professional Art Education Volume 6 (1) 2025
Scientic Journal
44 45
Volume 6 (1) 2025
Professional Art Education
© Лугова Вікторія & Левандовський Михайло
DOI https://doi.org/10.34142/27091805.2025.6.01.04
СИНЕСТЕЗІЯ ЗВУКУ І КОЛЬОРУ: ІМПРЕСІОНІЗМ
У МУЗИЦІ КЛОДА ДЕБЮСІ ТА ЙОГО ЗВ’ЯЗОК ІЗ
ЖИВОПИСОМ
© Кім Олександр
кандидат педагогічних наук, викла-
дач кафедри хорового диригування та
академічного співу Харківської держав-
ної академії культури
Харків, Україна
email: kim.sungdai@yahoo.com
https://orcid.org/0000-0002-9570-5243
© Корчагіна Ганна
кандидат педагогічних наук, доцент ка-
федри музичного мистецтва ХНПУ імені
Г. С. Сковороди
Харків, Україна
email: korchagina.anna@hnpu.edu.ua
https://orcid.org/0000-0002-2022-1623
У статті розкрито зв’язок музичної творчості Клода Дебюссі з імпресіонізмом у живописі.
Результати показали, що наприкінці 19 століття імпресіонізм з’явився як новий напрямок,
що став переломним у художньому русі. Імпресіоністський стиль живопису, цілеспрямована про-
тидія надмірному експресіонізму, що спостерігався у пізньому романтизмі, зосередженому в Німеч-
чині, відкидав усі існуючі традиційні техніки живопису. Це був тренд, який намагався виразити
чуттєві нюанси за допомогою миттєвих ефектів кольору чи відтінку та описував об’єкти, природу,
світло тощо. Клод Дебюссі був провідним композитором французького імпресіонізму. Він започат-
кував французький музичний імпресіоністичний рух наприкінці 19 століття шляхом перенесен-
ня імпресіонізму в музику. Його називають музикантом-імпресіоністом, бо він складав музику, яка
поєднує образи з тонкими тонами, звуками, розпливчастими композиціями та вільним вибором
тем, переносячи імпресіоністичну форму мистецтва в музику. Він познайомився з музикою В’єтна-
му, Камбоджі та Яви, включаючи яванську гамелан (музику гамелан), на Всесвітній виставці, що
відбулася в Парижі в 1889 році. Хоча він не відвідав кожну з цих країн, він сублімував музичні еле-
менти кожної країни у власну музику та зміг чітко виразити східні кольори та екзотичну атмосферу
у своїй музиці. Він здебільшого використовував музику гамелан острова Ява, щоб вплинути на свою
музику, а назви чи вказівки натякали на екзотику та її поєднання з імпресіонізмом. Йому вдалося
передати екзотичні образи, використовуючи свободу стилів, свіжі ритми, музичні ударні ефекти,
східні мелодії та фольклорні елементи, такі як ритми, інструменти та традиційні лади. Висновок: У
цьому дослідженні вивчалися музика гамелан, яка, зокрема серед екзотичних елементів, надихала
Дебюссі та зустрічається в його фортепіанних творах, а також досліджувалося, як він зображував ці
елементи та поєднував їх у своїй музиці.
Ключові слова: імпресіоністський живопис, імпресіоністська музика, гамелан, відчуття, об-
разність
УДК: 378:37.015.31:78
DOI https://doi.org/10.34142/27091805.2025.6.01.05
ОСОБЛИВОСТІ СТВОРЕННЯ ПЕДАГОГІЧНИХ УМОВ
ФОРМУВАННЯ СОЦІАЛЬНОЇ КОМПЕТЕНТНОСТІ
В УМОВАХ ФАХОВОЇ МУЗИЧНОЇ ОСВІТИ
© Лугова Вікторія
кандидат економічних наук, доцент ка-
федри соціальної економіки Харківського
національного економічного університету
імені Семена Кузнеця
Харків, Україна
email: viktoriia.luhova@hneu.net
https://orcid.org/0000-0001-9584-2259
© Левандовський Михайло
здобувач третього (освітньо-наукового)
рівня вищої освіти Ніжинського держав-
ного університету імені Миколи Гоголя,
Ніжин, Україна
email: miwadn@gmail.com
https://orcid.org/0009-0008-7917-5001
У статті розкрито сутність педагогічних умов як системи спеціально організованих ком-
понентів освітнього процесу, що впливають на формування соціальної компетентності студентів
фахового музичного коледжу. Виявлено специфіку музичного освітнього середовища, яке базується
на інтенсивній міжособистісній взаємодії, колективній творчості, емоційній виразності, що сприя-
ють розвитку важливих соціальних якостей. Встановлено, що індивідуальні заняття з викладачем,
участь у творчих колективах, сценічна діяльність і соціокультурні ініціативи створюють сприят-
ливі умови для формування емпатії, комунікабельності, відповідальності, здатності до співпраці
та самовираження. З’ясовано, що музичне мистецтво як засіб соціалізації сприяє осмисленню со-
ціальних явищ, розумінню моральних норм і формуванню ціннісних орієнтацій. Охарактеризовано
ефективні педагогічні умови: суб’єкт-суб’єктна взаємодія, колективна діяльність, виховне середо-
вище, залучення студентів до соціальної активності, використання інтерактивних методів і ро-
звиток рефлексії. Оцінено вплив системної реалізації цих умов на формування соціально зрілої осо-
бистості музиканта. Розглянуто можливості гармонійного поєднання професійної підготовки з
соціальним становленням студентів у мистецькому навчальному закладі.
Ключові слова: педагогічне середовище, міжособистісна взаємодія, соціалізація студентів,
мистецька освіта, комунікативні навички, колективна творчість, рефлексивна культура
Постановка проблеми та її зв’язок з важ-
ливими науковими чи практичними завдан-
нями. Сучасні виклики, з якими стикається
система вищої освіти, зумовлюють потребу у
переосмисленні підходів до професійної підго-
товки майбутніх фахівців, зокрема у сфері мис-
тецтва. В умовах динамічних соціокультурних
змін, цифровізації, підвищення вимог до міжо-
собистісної взаємодії та командної роботи ак-
туалізується проблема формування соціальної
компетентності, що є однією з ключових скла-
дових професійної самореалізації особистості.
Актуальність дослідження зумовлена необхід-
ністю підготовки конкурентоздатного фахів-
ця у галузі музичного мистецтва, здатного не
лише володіти високим рівнем професійних
умінь, а й ефективно функціонувати у соціумі,
будувати конструктивні взаємини з колегами,
вихованцями, слухачами та іншими учасника-
ми освітньо-культурного процесу. Це потребує
створення сприятливих педагогічних умов,
що стимулюють розвиток соціально значу-
щих якостей – комунікативності, емпатії, від-
повідальності, відкритості до взаємодії..
Аналіз основних досліджень і публіка-
цій. Проблема формування соціальної компе-
© Kim Oleksandr & Korchagina Ganna
Надійшла до редакції / Received: 19.04.2025
Рекомендовано до друку / Accepted: 23.06.2025
тентності в освітньому середовищі набуває
дедалі більшої уваги як у вітчизняному, так і
в зарубіжному науковому просторі. Вітчизняні
науковці у своїх дослідженнях доводять необ-
хідність врахування впливу соціального сере-
довища на розвиток особистості, її компетент-
ність, ціннісні орієнтації, поведінку та значну
увагу приділяють створенню відповідних пе-
дагогічних умов. Зокрема М. Ілляхова (2019)
визначила й обґрунтовала організаційно-пе-
дагогічні умови ефективного розвитку про-
фесійної креативності науково-педагогічного
працівника, Л. Клименко (2025) запропонува-
ла створювати педагогічні умови для впливу
на систему цінностей студентської молоді,
О. Московчук (2020) дослідила педагогічні умо-
ви формування соціальної компетентності сту-
дентів-майбутніх учителів, C. Смолюк (2016)
на основі вивчення наукової літератури було
створено типологію освітнього середовища,
О. Сухомлин (2019) запропонувала проектуван-
ня освітнього простору закладу вищої освіти,
створення спеціального професійно-орієнтова-
ного середовища формування цифрової компе-
тентності, М. Федоруц (2019) розробив соціаль-
но-педагогічні умови формування соціальної
компетентності старшокласників засобами не-
формальної освіти. Зарубіжні вчені також при-
діляють суттєву увагу впливу соціального сере-
довища та педагогічних умов на формування
соціальної компетентності, зокрема Schunk,
D. H., & DiBenedetto, M. K. (2021) вивчали роль
соціального середовища і педагогічних страте-
гій у розвитку соціальної компетентності уч-
нів, Wentzel, K. R. (2021) здійснив аналіз впливу
підтримки вчителя як педагогічної умови на
формування соціальної компетентності; Wang,
W., Han, L., Lu, Q., Lv, X., Liu, Y., & Wang, D. (2024)
досліджували вплив соціально-освітнього се-
редовища на академічну успішність студентів
коледжу.
Проведений аналіз наукової літератури
свідчить, що попри наявність праць, присвя-
чених соціальній компетентності загалом, за-
лишається недостатньо опрацьованим аспект
створення педагогічних умов саме у фаховій
мистецькій освіті, де емоційно-чуттєва сфера
має провідне значення. Відтак, дослідження
сприятиме вдосконаленню освітнього процесу
в мистецьких закладах, підвищенню ефектив-
ності підготовки соціально компетентних му-
зичних фахівців, готових до активної взаємодії
у професійному й суспільному житті.
Сучасні дослідження доводять, що саме
цілісне, системно організоване педагогічне
середовище є ключовим чинником розвитку
соціально значущих якостей особистості, зо-
крема соціальної компетентності, яка охоплює
здатність до ефективної взаємодії, комунікації,
емоційної регуляції, співпраці й відповідаль-
ності.
Формулювання цілей та завдань статті.
Метою статті є виявлення та аналіз особли-
востей педагогічних умов, що забезпечують
ефективне формування соціальної компетент-
ності студентів у фаховому музичному коледжі
як специфічному освітньому середовищі.
Задля досягнення цієї мети у статті перед-
бачено розв’язання таких завдань: проаналізу-
вати наукові підходи до визначення сутності
поняття «педагогічні умови»; здійснити порів-
няльний аналіз педагогічних умов розвитку
соціальної компетентності в закладі фахової
передвищої освіти немистецького профілю та
у фаховому музичному коледжі; виокремити
та охарактеризувати педагогічні умови, прита-
манні саме освітньому процесу музичного ко-
леджу, які сприяють ефективному формуван-
ню соціальної компетентності студентів.
Виклад основного матеріалу. Для більш
глибокого розуміння специфіки педагогічних
умов, що сприяють формуванню соціальної
компетентності студентів у фаховому музич-
ному коледжі, необхідно звернутися до нау-
кових підходів до тлумачення цього поняття.
Вивчення різних тлумачень педагогічних, ор-
ганізаційно-педагогічних, психолого-педаго-
гічних та інших умов дозволяє окреслити те-
оретико-методологічну основу дослідження. У
працях вітчизняних науковців представлено
широке коло підходів до визначення сутності
середовища та умов, у яких відбувається ста-
новлення особистості фахівця.
Так, вітчизняна дослідниця М. Ілляхова
(2019) підкреслює, що організаційно-педагогіч-
ні умови – це системна єдність чинників освіт-
нього простору, що забезпечують професійний
розвиток фахівця. К. Тороп (2022) розглядає пси-
холого-педагогічні умови як систему впливів у
педагогічному процесі, що враховують психо-
логічні особливості учнів і реалізуються через
методи навчання. Вона виділяє інформаційні,
технологічні та особистісні умови.
О. Московчук (2020) визначає середовище
формування соціальної компетентності як со-
ціокультурний простір, що створюється взає-
модією педагогів і студентів і функціонує як
«середовище в середовищі». Цей простір є ре-
зультатом цілеспрямованої педагогічної діяль-
ності й сприяє розвитку соціальної компетент-
ності через рефлексію і практику.
О. Марченко (2023) зазначає, що освітнє се-
редовище є частиною ширшого соціального се-
редовища, яке включає родину, громаду, медіа
та інші соціальні інститути. Соціальне середо-
вище створює контекст для розвитку цінно-
стей і норм поведінки.
Полякова, Г. А., Білоконенко, Г. В (2020)
визначають освітнє середовище університету
як комплекс взаємопов’язаних умов, ресурсів
і можливостей – ціннісно-цільових, соціаль-
но-психологічних, інформаційних, організа-
ційно-діяльнісних, а також просторово-пред-
метних (як фізичних, так і віртуальних), – які
впливають на якість освітнього процесу, нау-
кову, інноваційну та підприємницьку актив-
ність учасників освітнього процесу, а також
сприяють їхньому особистісному й професій-
ному розвитку та самореалізації на індивіду-
альному, інституційному та галузевому рівнях.
Навчально-виховне середовище забезпе-
чує реалізацію освітніх і виховних цілей через
взаємодію учнів і педагогів. Педагогічні умови –
це спеціально створені фактори (організаційні,
змістові, методичні, психологічні, матеріаль-
но-технічні), що сприяють ефективності нав-
чання (Дегтярьова, 2018). Вони поєднують зов-
нішні й внутрішні чинники, створюючи умови
для розвитку соціальної компетентності.
Середовище, у якому формується осо-
бистість, має вирішальне значення для ро-
звитку не лише професійних знань і навичок,
а й соціальної компетентності. Авторами було
сформульовано визначення соціальної компе-
тентності як цілісної особистісної якості, що
поєднує когнітивний, мотиваційно-ціннісний,
поведінково-діяльнісний і рефлексивний ком-
поненти та виявляється у здатності людини
усвідомлено сприймати соціальну реальність,
ефективно й етично взаємодіяти з оточенням,
адаптуватися до змін, приймати відповідаль-
ні рішення, діяти в команді, розв’язувати кон-
флікти та гармонійно інтегруватися в соціум
на основі засвоєння соціокультурних норм,
моральних принципів і загальнолюдських
цінностей (Левандовський, 2025). Педагогічне
середовище, що включає організаційні, психо-
логічні, дидактичні та соціокультурні умови,
створює сприятливий контекст для розвитку
цих якостей.
На основі узагальнення наукових джерел
можемо сформулювати власне визначення по-
няття «педагогічні умови формування соціаль-
ної компетентності». Педагогічні умови форму-
вання соціальної компетентності – це цілісна
система взаємопов’язаних організаційних, змі-
стових, методичних, психолого-педагогічних
і соціокультурних факторів, спеціально ство-
рених у межах освітнього середовища, які за-
безпечують ефективне соціальне становлення
студентів через активну взаємодію, творчість,
рефлексію та участь у колективній діяльності,
спрямованій на розвиток навичок комунікації,
емпатії, відповідальності й адаптації в соціумі.
Педагогічні умови в широкому значен-
ні розглядаються як спеціально організовані
компоненти освітнього процесу, які мають
цілеспрямований вплив на розвиток особи-
стості студента. Разом з тим, загальнотеоре-
тичні положення потребують конкретизації в
умовах певної освітньої галузі – з урахуванням
її специфіки, мети підготовки та особливостей
студентського контингенту. У цьому контексті
особливої актуальності набуває вивчення пе-
дагогічних умов формування соціальної ком-
петентності в професійному мистецькому нав-
чанні, зокрема у фаховому музичному коледжі.
Музичне мистецтво як вид творчої діяль-
ності має унікальну здатність впливати на
емоційну сферу особистості, формувати мо-
рально-етичні цінності, стимулювати співпе-
реживання та соціальну відкритість. Навчаль-
ний процес у музичному коледжі базується на
інтенсивній міжособистісній взаємодії (індиві-
дуальні заняття, ансамблева гра, спільна під-
готовка до виступів), що створює сприятливе
середовище для розвитку соціальних навичок.
Ураховуючи вищезазначене, виникає
потреба виокремити й науково обґрунтува-
ти сукупність педагогічних умов, які є най-
Professional Art Education Volume 6 (1) 2025
Scientic Journal
46 47
Volume 6 (1) 2025
Professional Art Education
© Luhova Viktoriia & Levandovskyi Mykhailo © Лугова Вікторія & Левандовський Михайло
більш ефективними для розвитку соціальної
компетентності саме у фаховому музичному
освітньому середовищі. Доцільним є визна-
чення таких умов, які враховують специфіку
музичного фаху, зміст освітніх програм, фор-
ми організації навчального процесу, типи ми-
стецької діяльності та характер студентської
взаємодії. Відповідна система педагогічних
умов має бути спрямована на гармонійне поєд-
нання професійної підготовки з особистісним
зростанням, розвитком здатності до взаєморо-
зуміння, емоційної чуйності, соціальної від-
повідальності.
Отже, подальший аналіз буде зосереджено
на виокремленні, характеристиці та обґрунту-
ванні таких педагогічних умов, які сприяють
формуванню соціальної компетентності саме
в контексті фахового музичного навчання, із
урахуванням особливостей музично-освітньо-
го процесу та потреб студентської молоді мис-
тецьких спеціальностей.
Формування соціальної компетентності
є одним із ключових напрямів сучасної мис-
тецької освіти, оскільки успішна професійна
діяльність у мистецькій сфері неможлива без
розвинених соціальних навичок, таких як ко-
мунікативність, емоційна чутливість, уміння
співпрацювати в команді, вирішувати кон-
флікти, адаптуватися до різних соціокультур-
них контекстів. У випадку студентів фахових
музичних коледжів соціальна компетентність
набуває особливого значення, адже музична
діяльність за своєю сутністю є колективною,
комунікативною, емоційно насиченою та пу-
блічно орієнтованою. Саме тому визначення
ефективних педагогічних умов розвитку со-
ціальної компетентності студентів музичних
коледжів виступає одним із пріоритетних
завдань професійної педагогіки.
У табл. 1 наведено порівняльну характери-
стику педагогічних умов розвитку соціальної
компетентності в закладі фахової передвищої
освіти немистецького профілю та фаховому
музичному коледжі.
Однією з таких умов є впровадження
суб’єкт-суб’єктної моделі взаємодії в освітньо-
му процесі, що передбачає відмову від автори-
тарного стилю викладання на користь діалогу,
партнерства, співпраці. Особливо актуально це
в контексті індивідуальних занять з музичних
дисциплін (вокал, інструмент), де особистісний
контакт між викладачем і студентом має без-
посередній вплив на якість освітнього процесу.
Створення атмосфери довіри, поваги до думки
студента, підтримка його ініціатив у виборі ре-
пертуару, інтерпретації твору або підготовки
до виступу сприяє розвитку відповідальності,
вміння відстоювати власну позицію, відкри-
тості до конструктивної критики, тобто – еле-
ментів соціальної компетентності.
Наступною важливою умовою виступає
організація колективних форм музичної діяль-
ності, яка є природним і ефективним засобом
соціалізації в мистецькому середовищі. Репе-
тиції й виступи у складі ансамблів, оркестрів,
хорів сприяють розвитку взаєморозуміння,
навичок командної роботи, здатності коорди-
нувати дії, домовлятися, підтримувати інших
учасників колективу. Ротація ролей у музично-
му колективі (наприклад, соліст, акомпаніатор,
керівник студентського ансамблю) дозволяє
кожному студенту спробувати себе в різних со-
ціальних ролях, що формує гнучкість, адаптив-
ність і відповідальність.
Також значущим чинником є створення
виховного середовища, що сприяє особистіс-
ному та соціальному розвитку студентів. Ми-
стецьке навчання часто супроводжується
підвищеним емоційним напруженням через
конкуренцію, публічність, критику, необхід-
ність виступів. Тому важливо забезпечити
психологічну підтримку особистості студен-
та, сформувати у групах атмосферу безпеки,
довіри, взаємоповаги. Підтримка емоційного
інтелекту студентів, розвиток емпатії через
музичне мистецтво, аналіз емоційного змісту
творів, обговорення почуттів, які викликає му-
зика, сприяють глибшому усвідомленню себе й
інших.
Окремої уваги заслуговує залучення сту-
дентів до соціально-культурних ініціатив і пу-
блічної діяльності. Концерти, фестивалі, волон-
терські виступи, зокрема в лікарнях, будинках
людей похилого віку, освітніх установах, дозво-
ляють студентам розширити соціальний до-
свід, відчути себе корисними для суспільства,
краще зрозуміти соціальну роль музиканта.
Такі заходи формують соціальну відповідаль-
ність, навички адаптації до різних соціальних
аудиторй, комунікацію з представниками різ-
них вікових і соціальних груп.
Водночас важливим ресурсом формуван-
ня соціальної компетентності є мистецтво як
засіб соціалізації та розвитку емпатії. Зміст
музичних творів, їх емоційна глибина, відо-
браження соціальних тем (війна, мир, любов,
страждання) дозволяє студентам осмислювати
суспільні явища, моральні дилеми, формувати
ціннісні орієнтири. Обговорення таких тем у
поєднанні з аналізом музичних текстів сприяє
розвитку моральної рефлексії, здатності до спі-
впереживання, інтерпретації соціального змі-
сту через мистецтво.
Ефективними також є інтерактивні ме-
тоди навчання й виховання, адаптовані до
специфіки музичного коледжу. Зокрема,
тренінги з розвитку комунікативної культури,
моделювання конфліктів у музичному колек-
тиві, ігрові форми, групові обговорення сприя-
ють формуванню умінь слухати, домовлятися,
висловлювати власну позицію, підтримувати
інших. Такі методи розвивають критичне мис-
лення, навички конструктивного зворотного
зв’язку, прийняття рішень у складних соціаль-
них ситуаціях.
Останньою, але не менш важливою педа-
гогічною умовою є формування рефлексивної
культури студентів, без якої неможливе усві-
домлення особистих змін, соціальних ролей
та ефективності взаємодії. Уведення елементів
самоаналізу після концертів, прослуховувань,
занять, ведення щоденників рефлексії, аналіз
сильних і слабких сторін міжособистісного
спілкування сприяють розвитку здатності до
самоспостереження, саморегуляції, адекватної
самооцінки.
Отже, педагогічні умови розвитку соціаль-
ної компетентності студентів фахового музич-
ного коледжу охоплюють різні аспекти освіт-
нього середовища – від методів викладання до
організації колективної творчості, соціальних
ініціатив, мистецького змісту навчання й ін-
дивідуального саморозвитку. Реалізація цих
умов у взаємодії та системному підході забез-
Professional Art Education Volume 6 (1) 2025
Scientic Journal
48 49
Volume 6 (1) 2025
Professional Art Education
Педагогічні умови Заклад фахової передвищої
освіти немистецького профілю Фаховий музичний коледж
Суб’єкт-суб’єктна взаємодія Партнерство у навчанні, дискусії,
проєкти
Індивідуальна робота в класі, від-
критий діалог з викладачем ін-
струменту/вокалу
Колективні форми діяльності Робота в групах, командні проєкти Гра в ансамблі, хорі, оркестрі; ре-
петиції; сценічна співпраця
Соціально-виховне середовище Освітнє середовище з умовами для
самореалізації
Творча атмосфера класу; підтрим-
ка сценічної впевненості; психо-
логічне розвантаження
Соціальна активність студентів Участь у соціальних проєктах, во-
лонтерстві
Волонтерські концерти, участь у
конкурсах, культурних акціях
Мистецтво як засіб соціалізації Інтеграція культурної освіти в
програми
Осмислення соціальних тем через
музику; емоційна інтерпретація
творів
Інтерактивні методи Тренінги, ділові ігри, кейси
Рольові ігри на основі музичних
ситуацій; групові прослуховуван-
ня й обговорення
Рефлексивна діяльність Самооцінка, портфоліо, есе
Аналіз виступів, ведення щоден-
ників репетицій, рефлексія після
прослуховувань
Таблиця 1
Порівняльна характеристика педагогічних умов розвитку соціальної компетентності в закладі фахової
передвищої освіти немистецького профілю та фаховому музичному коледжі
© Luhova Viktoriia & Levandovskyi Mykhailo © Лугова Вікторія & Левандовський Михайло
печує формування соціально зрілої особистості
музиканта, здатного до ефективної професій-
ної та соціальної взаємодії в умовах сучасного
суспільства.
Отже, формування соціальної компетент-
ності у музичному коледжі є комплексним
процесом, що охоплює різні аспекти соціаль-
ної взаємодії. Завдяки сценічному досвіду,
колективному музикуванню, міжкультурній
взаємодії та психологічній підтримці студенти
розвивають комунікативні навички, емоцій-
ний інтелект, стресостійкість і здатність до ко-
мандної роботи. Це не лише сприяє їхній про-
фесійній реалізації, а й допомагає гармонійно
інтегруватися в соціокультурне середовище.
Висновки. Отже, у результаті наукового
дослідження та теоретичного узагальнення
було визначено сутність педагогічних умов
формування соціальної компетентності як
цілісної системи взаємопов’язаних організа-
ційних, змістових, методичних, психолого-пе-
дагогічних та соціокультурних чинників, які
спеціально створюються в освітньому середо-
вищі.
Обґрунтовано важливість суб’єкт-суб’єкт-
ної взаємодії, колективних форм музичної
діяльності, виховного середовища, соціокуль-
турних ініціатив, інтерактивних методів та
рефлексивної практики як ключових педа-
гогічних умов, які стимулюють розвиток со-
ціальної компетентності студентів.
Доведено, що врахування особливостей
музичного мистецтва – його емоційної наси-
ченості, колективного характеру та публіч-
ності виступів – є необхідною передумовою
для формування таких соціальних навичок,
як комунікативність, емоційна чутливість,
адаптивність і відповідальність. Підкреслено,
що соціальна компетентність студентів му-
зичних коледжів виступає інтегральною ха-
рактеристикою, яка визначає їхню здатність
успішно взаємодіяти у професійному та соціо-
культурному середовищі.
Перспективи подальших досліджень. У
подальших наукових пошуках планується ро-
зробка моделі розвитку соціальної компетент-
ності студентів фахових музичних коледжів,
яка ґрунтуватиметься на системному під-
ході та враховуватиме специфіку мистецької
освіти. Передбачається, що така модель вклю-
чатиме структурні компоненти, педагогічні
умови, механізми реалізації та критерії ефек-
тивності, що дозволить забезпечити цілісне
формування соціально зрілої особистості му-
зиканта та підвищити якість професійної під-
готовки в умовах сучасних освітніх викликів.
Professional Art Education Volume 6 (1) 2025
Scientic Journal
50 51
Volume 6 (1) 2025
Professional Art Education
СПИСОК ЛІТЕРАТУРИ
Дегтярьова, Г. А. (2018). Теоретичні і методичні основи розвитку інформаційно-комунікаційної
компетентності вчителів філологічних дисциплін у системі післядипломної освіти : автореф. дис.
… д-ра. пед. наук : 13.00.04 / Харків. 40. https://uacademic.info/ua/document/0518U000346
Ілляхова, М. В. (2019). Організаційно-педагогічні умови розвитку професійної креативності нау-
ково-педагогічного працівника. Науковий часопис Національного педагогічного університету імені
М.П. Драгоманова. Серія 5: Педагогічні науки: реалії та перспективи, (67), 105–109.
Клименко, Л. В. (2025). Педагогічні умови попередження серед студентської молоді явища сві-
домої бездітності [Дис. докт. філософії]. Ніжинський державний університет імені Миколи Гоголя,
Ніжин.
Левандовський, М.Ю. (2025). Теоретичні підходи до визначення сутності соціальної компе-
тентності здобувачів фахового музичного коледжу. Modern Science, Economy and Digital Innovation:
Collection of Scientic Papers with Proceedings of the 3rd International Scientic and Practical Conference.
International Scientic Unity. May 7-9, 2025. Bucharest, Romania. https://doi.org/10.70286/ISU-07.05.2025
Марченко, О. (2023). Дослідження факторів впливу освітнього середовища закладу вищої освіти
на формування професійних і соціальних характеристик майбутніх фахівців. European Science, 20(3),
117–126. https://doi.org/10.30890/2709-2313.2023-20-03-015
Московчук, О. С. (2020). Формування соціальної компетентності студентів вищих педагогічних
навчальних закладів в умовах студентського самоврядування [дис. канд. пед. наук]. Вінницький
державний педагогічний університет імені Михайла Коцюбинського, Вінниця.
Полякова, Г. А., & Білоконенко, Г. В. (2020). Розвиток освітнього середовища інновацій-
но-активного університету: особливості та критерії. Проблеми економіки, 4(46), 279–293.
https://doi.org/10.32983/2222-0712-2020-4-279-293
Смолюк, С. В. (2016). Типологія розвивального освітнього середовища початкової школи. Науко-
вий вісник Національного університету біоресурсів і природокористування України, (233), 244–252.
http://nbuv.gov.ua/UJRN/nvnau_ped_2016_233_38
Сухомлин, О. А. (2019). Формування цифрової компетентності у студентів філологіч-
них спеціальностей як психологічно-педагогічна проблема. Молодий вчений, 8(72), 255–259.
https://doi.org/10.32839/2304-5809/2019-8-72-54
Тороп, К. С. (2022). Теоретичні і методичні засади формування ключових компетентностей в
учнів з порушеннями інтелектуального розвитку [дис. докт. пед. наук]. Інститут спеціальної педаго-
гіки і психології імені Миколи Ярмаченка НАПН України, Київ. 482 с.
Федоруц, М. В. (2019). Структурно-функціональна модель формування соціальної компетент-
ності старшокласників засобами неформальної освіти [Текст]. Науковий вісник Ужгородського на-
ціонального університету : серія: Педагогіка. Соціальна робота / гол. ред. І.В. Козубовська. Ужгород :
Говерла. 2 (45). https://doi.org/10.24144/2524-0609.2019.45.217-222
Benish-Weisman, M. & Daniel, E. & Knafo-Noam, A. (2017). The Relations Between Values and Aggression:
A Developmental Perspective. https://doi.org/10.1007/978-3-319-56352-7_5
Hattie, J. (2012). Visible learning for teachers: Maximizing impact on learning. Routledge.
https://doi.org/10.4324/9780203181522
Schunk, D. H., & DiBenedetto, M. K. (2021). Self-ecacy and human motivation. In A. J. Elliot (Ed.), Advances
in motivation science (pp. 153–179). Elsevier Academic Press. https://doi.org/10.1016/bs.adms.2020.10.001
Wang, W., Han, L., Lu, Q., Lv, X., Liu, Y., & Wang, D. (2024). Research on the impact of the socio-educational
environment on the academic performance of college students: The mediating role of study motivation.
Frontiers in Psychology, (14), Article 1289064. https://doi.org/10.3389/fpsyg.2023.1289064
Wentzel, K. R. (2021). Motivational decision-making in achievement settings: A competence-in-context
approach. In A. J. Elliot (Ed.), Advances in motivation science (pp. 245–284). Elsevier Academic Press.
https://doi.org/10.1016/bs.adms.2020.06.002
REFERENCES
Degtyaryova, G.A. (2017). Teoretychni i metodychni osnovy rozvytku informatsiyno-komunikatsiynoyi
kompetentnosti vchyteliv lolohichnykh dystsyplin u systemi pislyadyplomnoyi osvity [Theoretical and
Methodical Basis of the Development of Information and Communication Competence of Teachers of
Philological]. avtoref. dys. … d-ra. ped. nauk : 13.00.04 / Kharkiv, 2018. 40. [in Ukrainian].
Illyakhova, M. V. (2019). Orhanizatsiyno-pedahohichni umovy rozvytku profesiynoyi kreatyvnosti
naukovo-pedahohichnoho pratsivnyka [Organizational and pedagogical conditions for the development
of professional creativity of scientic and pedagogical staff]. Scientic Journal of National Pedagogical
Dragomanov University. Series 5: Pedagogical Sciences: Realities and Prospects, (67), 105–109. [in Ukrainian]
Klymenko, L. V. (2025). Pedahohichni umovy poperedzhennya sered student·sʹkoyi molodi yavyshcha
svidomoyi bezditnosti [Pedagogical conditions for preventing the phenomenon of voluntary childlessness
among student youth]. Dys… dokt. losoyi : 011 Osvitni, pedahohichni nauky. Nizhynsʹkyy derzhavnyy
universytet imeni Mykoly Hoholya, Nizhyn. 331. [in Ukrainian].
Levandovskyi, M. Yu. (2025). Teoretychni pidkhody do vyznachennya sutnosti sotsialʹnoyi kompetentnosti
zdobuvachiv fakhovoho muzychnoho koledzhu. [Theoretical approaches to determining the essence of social
competence of professional music college graduates]. Modern Science, Economy and Digital Innovation:
Collection of Scientic Papers with Proceedings of the 3rd International Scientic and Practical Conference.
International Scientic Unity. May 7-9, 2025. Bucharest, Romania. https://doi.org/10.70286/ISU-07.05.2025
[in Ukrainian]
Marchenko, O. (2023). Doslidzhennya faktoriv vplyvu osvitnʹoho seredovyshcha zakladu vyshchoyi
© Luhova Viktoriia & Levandovskyi Mykhailo © Лугова Вікторія & Левандовський Михайло
osvity na formuvannya profesiynykh i sotsialʹnykh kharakterystyk maybutnikh fakhivtsiv. [Study of
factors inuencing the educational environment of higher education institutions on the formation
of professional and social characteristics of future specialists]. European Science, 20(3), 117–126.
https://doi.org/10.30890/2709-2313.2023-20-03-015 [in Ukrainian]
Moskovchuk, O. S. (2020). Formuvannya sotsialʹnoyi kompetentnosti studentiv vyshchykh
pedahohichnykh navchalʹnykh zakladiv v umovakh student·sʹkoho samovryaduvannya [Formation
of social competence of students of higher pedagogical educational institutions in conditions of student
self-government] : Dys… kand. ped. nauk 011 Osvitni, pedahohichni nauky. Vinnytsʹkyy derzhavnyy
pedahohichnyy universytet imeni Mykhayla Kotsyubynsʹkoho, Vinnytsya. 330. [in Ukrainian].
Polyakova, H. A., & Bilokonenko, H. V. (2020). Rozvytok osvitnʹoho seredovyshcha innovatsiyno-
aktyvnoho universytetu: osoblyvosti ta kryteriyi. [Development of the educational environment
of an innovation-active university: Features and criteria]. Problemy Ekonomiky, 4(46), 279–293.
https://doi.org/10.32983/2222-0712-2020-4-279-293 [in Ukrainian]
Smolyuk, S. V. (2016). Typolohiya rozvyvalʹnoho osvitnʹoho seredovyshcha pochatkovoyi shkoly
[Typology of the developmental educational environment of primary school]. Scientic Bulletin of National
University of Life and Environmental Sciences of Ukraine, (233), 244–252. http://nbuv.gov.ua/UJRN/nvnau_
ped_2016_233_38 [in Ukrainian]
Sukhomlyn, O. A. (2019). Formuvannya tsyfrovoyi kompetentnosti u studentiv lolohichnykh
spetsialʹnostey yak psykholohichno-pedahohichna problema. [Formation of digital competence in
philological students as a psychological and pedagogical problem]. Molodiy Vcheniy, 8(72), 255–259.
https://doi.org/10.32839/2304-5809/2019-8-72-54 [in Ukrainian]
Torop, K. S. (2022). Teoretychni i metodychni zasady formuvannya klyuchovykh kompetentnostey v
uchniv z porushennyamy intelektualʹnoho rozvytku [Theoretical and methodological foundations for the
formation of key competencies in students with intellectual disabilities] : Dys...dokt. ped. nauk : 13.00.03
«Korektsiyna pedahohika» (016 – Spetsialʹna osvita). Instytut spetsialʹnoyi pedahohiky i psykholohiyi imeni
Mykoly Yarmachenka NAPN Ukrayiny, Kyyiv. 482 [in Ukrainian].
Fedoruts, M. V. (2019). Strukturno-funktsionalʹna modelʹ formuvannya sotsialʹnoyi kompetentnosti
starshoklasnykiv zasobamy neformalʹnoyi osvity [Structural and functional model of forming social
competence of high school students by means of non-formal education]. Naukovyy visnyk Uzhhorodsʹkoho
natsionalʹnoho universytetu : seriya: Pedahohika. Sotsialʹna robota / hol. red. I.V. Kozubovsʹka. Uzhhorod :
Hoverla. 2 (45). DOI: 10.24144/2524-0609.2019.45.217-222. [in Ukrainian]
Hattie, J. (2012). Visible learning for teachers: Maximizing impact on learning. Routledge.
https://doi.org/10.4324/9780203181522 [in English]
Benish-Weisman, M. & Daniel, E. & Knafo-Noam, A. (2017). The Relations Between Values and Aggression:
A Developmental Perspective. DOI:10.1007/978-3-319-56352-7_5 [in English]
Hattie, J. (2012). Visible learning for teachers: Maximizing impact on learning. Routledge.
https://doi.org/10.4324/9780203181522 [in English]
Schunk, D. H., & DiBenedetto, M. K. (2021). Self-ecacy and human motivation. In A. J. Elliot (Ed.), Advances
in motivation science (pp. 153–179). Elsevier Academic Press. https://doi.org/10.1016/bs.adms.2020.10.001
[in English]
Wang, W., Han, L., Lu, Q., Lv, X., Liu, Y., & Wang, D. (2024). Research on the impact of the socio-educational
environment on the academic performance of college students: The mediating role of study motivation.
Frontiers in Psychology, (14), Article 1289064. https://doi.org/10.3389/fpsyg.2023.1289064 [in English]
Wentzel, K. R. (2021). Motivational decision-making in achievement settings: A competence-in-context
approach. In A. J. Elliot (Ed.), Advances in motivation science (pp. 245–284). Elsevier Academic Press.
https://doi.org/10.1016/bs.adms.2020.06.002 [in English]
Professional Art Education Volume 6 (1) 2025
Scientic Journal
52 53
Volume 6 (1) 2025
Professional Art Education
© Luhova Viktoriia & Levandovskyi Mykhailo
Надійшла до редакції / Received: 27.04.2025
Рекомендовано до друку / Accepted: 23.06.2025
FEATURES OF CREATING PEDAGOGICAL
CONDITIONS FOR FORMING SOCIAL COMPETENCE
IN THE CONDITIONS OF PROFESSIONAL MUSIC
EDUCATION
© Luhova Viktoriia
PhD in Economics, Associate Professor Simon
Kuznets Kharkiv National University of
Economics
Kharkiv, Ukraine
еmail: viktoriia.luhova@hneu.net
https://orcid.org/0000-0001-9584-2259
© Levandovskyi Mykhailo
PhD student (third level of higher education)
Mykola Gogol Nizhyn State University
Nizhyn, Ukraine
еmail: miwadn@gmail.com
https://orcid.org/0009-0008-7917-5001
The article aims to reveal the essence of pedagogical conditions as a system of specially organized
components within the educational process that inuence the formation of social competence among
students of a specialized music college. The study focuses on identifying the characteristics of the musical
educational environment and its role in socialization and personality development.
Methods & methodology. The research employs theoretical analysis and synthesis of pedagogical
literature, as well as an interpretative approach to understanding the specics of musical education as a
socio-cultural phenomenon. Empirical observations of educational interactions and collective creative
activities in music learning contexts are also considered.
Scientic novelty. This study provides a comprehensive conceptualization of pedagogical
conditions that support social competence development in music students by emphasizing the unique
features of the musical educational environment – such as intensive interpersonal interaction, collective
creativity, and emotional expressiveness.
Results. It is established that the musical arts function as an effective medium of socialization by
facilitating the comprehension of social phenomena, moral norms, and value orientations. The research
highlights the integration of individual lessons, group performances, stage activity, and socio-cultural
initiatives as critical factors for fostering empathy, communication skills, responsibility, cooperation,
and self-expression. Key pedagogical conditions are identied, including subject-subject interaction,
collective activities, nurturing educational environments, student involvement in social initiatives, use
of interactive teaching methods, and the cultivation of reective practice. The systemic implementation
of these conditions signicantly contributes to the development of socially mature personalities among
music students.
Conclusions. The study concludes that harmonizing professional training with social development
within an arts educational institution creates favorable conditions for students’ holistic growth. This
integrated approach enhances not only professional competencies but also essential social qualities
necessary for successful interaction in professional and social spheres.
Keywords: pedagogical environment, interpersonal interaction, student socialization, arts
education, communication skills, collective creativity, reective culture.
DOI https://doi.org/10.34142/27091805.2025.6.01.05
© Лугова Вікторія & Левандовський Михайло
Тож, система ствердження методики викла-
дання образотворчого мистецтва упродовж ХХ
століття була неоднозначною і потребує чіт-
кого визначення історико-освітніх передумов,
що можливе завдяки вивченню етапів струк-
турування художньо-педагогічної мережі її на-
вчальних закладів, їхніх функцій у суспільстві.
Аналіз основних досліджень і публікацій.
Одним із перших сучасних авторів, хто почав
цілеспрямовано досліджувати історію худож-
ньої освіти в Україні, був Р. Шмагало (2005).
Наукову цінність має його монографія «Мис-
тецька освіта в Україні середини ХІХ – середи-
ни ХХ століття: структурування, методологія,
художні позиції», в якій автор здійснив ком-
плексне мистецтвознавче дослідження, де зро-
бив спробу висвітлити художньо-промислову
освіту України від середини XIX до середини XX
століття. У монографії В. Орлова «Професійне
становлення майбутніх вчителів мистецьких
дисциплін: теорія і технологія» подано резуль-
тати теоретико-методологічного дослідження
професійного становлення вчителів мистець-
ких дисциплін і розвитку їхньої художньо-пе-
дагогічної культури.
У наукових розвідках С. Нікуленко (2015),
Т. Паньок (2016, 2023,), Л. Савицької (2003),
Л. Соколюк (2002) на основі широкої джерель-
ної бази висвітлено ключові етапи розвитку
художньої освіти та діяльності регіональних
мистецьких шкіл України в різні історичні
періоди. Дослідники не лише простежили про-
цес формування системи підготовки майбутніх
фахівців образотворчого мистецтва, а й здійс-
нили глибоке філософське осмислення худож-
ньо-педагогічного явища як цілісного культур-
ного феномену. У працях авторів обґрунтовано
новаторський характер окремих педагогічних
ідей, що сформували підґрунтя для подальшого
розвитку мистецької освіти в Україні кінця ХІХ
– початку ХХ століття.
Проблеми естетичного виховання засо-
бами мистецтва завжди були в центрі уваги
педагогічної науки та практики. У різні часи у
вітчизняній педагогіці їх досліджували Г. Сот-
ська (2014), О. Рудницька (2010), Л. Оршансь-
кий (2020), С. Коновець (2009), Г. Падалка (2009),
І. Зязюн (2006) та інші.
Загальний стан образотворчої грамоти у
мистецьких вузах України 1920-х рр. аналізу-
вали у статтях художники-педагоги Олександр
Богомазов, Павло Голуб’ятників, Казимир Ма-
левич, Віктор Пальмов.
На початку ХХ століття питання методики
викладання образотворчого мистецтва в ху-
дожніх інститутах України стали предметом
глибокого осмислення та фахового аналізу в
публікаціях видатних художників-педагогів
– Олександра Богомазова, Павла Голуб’ятни-
кова, Казимира Малевича, Віктора Пальмова.
Їхній внесок у розвиток художньо-педагогічної
освіти є по-справжньому неоціненним: саме ці
діячі заклали основи методологічного підходу
до викладання образотворчого мистецтва як
одного з ключових чинників формування жи-
вописного мислення, збагачуючи національну
школу новаторськими ідеями, синтезом євро-
пейського досвіду й авторськими педагогічни-
ми концепціями.
Формулювання цілей та завдань статті.
Мета статті полягає у виявленні та науковому
обґрунтуванні ролі методики викладання обра-
зотворчого мистецтва як ключового чинника у
становленні й розвитку художньо-педагогіч-
ної освіти в Україні ХХ століття, з урахуванням
історико-культурного контексту, педагогічних
традицій та інновацій, які сформували підґрун-
тя для подальшої підготовки фахівців у галузі
мистецтва й освіти.
Для вирішення визначених завдань, до-
сягнення мети використовувався комплекс
взаємопов’язаних наукових методів: істори-
ко-педагогічний аналіз, структурний метод –
для обґрунтування сутності ключових понять
дослідження, аналізу головних фактів в історії
розвитку вищої художньо-педагогічної освіти,
історико-системний метод – у ході реконструк-
ції передумов становлення вищої художньої
освіти в Україні; стилістичний аналіз – у про-
цесі з’ясування ідейних і художніх витоків
творчості художників-педагогів, що пов’язано
із загальними напрямами в мистецтві в озна-
чений період.
Виклад основного матеріалу. На почат-
ку ХХ століття в Україні відкрилися унікальні
можливості для формування національної си-
стеми художньо-педагогічної освіти, орієнто-
ваної на подолання імперських стереотипів
та подальший розвиток вітчизняних худож-
ньо-педагогічних традицій. Відбувалося по-
Professional Art Education Volume 6 (1) 2025
Scientic Journal
54 55
Volume 6 (1) 2025
Professional Art Education
© Паньок Тетяна & Гриньова Валентина
УДК: [378.14:741/744] (09) «19»
DOI https://doi.org/10.34142/27091805.2025.6.01.06
МЕТОДИКА ВИКЛАДАННЯ ОБРАЗОТВОРЧОГО
МИСТЕЦТВА ЯК ЧИННИК СТАНОВЛЕННЯ
ХУДОЖНЬО-ПЕДАГОГІЧНОЇ ОСВІТИ В УКРАЇНІ
ПОЧАТКУ ХХ СТОЛІТТЯ
© Паньок Тетяна
доктор педагогічних наук, професор, заві-
дувач кафедри образотворчого мистецтва
Харківського національного педагогічного
університету імені Г. С. Сковороди
Харків, Україна
email: panyokmi@gmail.com
https://orcid.org/0000-0003-4026-4724
© Гриньова Валентина
доктор педагогічних наук, професор кафе-
дри початкової та професійної освіти Хар-
ківського національного педагогічного
університету імені Г. С. Сковороди
Харків, Україна
email: kvn.grineva@gmail.com
https://orcid.org/0000-0002-3027-4622
У статті проаналізовано становлення методики викладання образотворчого мистецтва
як важливого чинника формування художньо-педагогічної освіти в Україні початку ХХ століття.
Визначено роль художників-педагогів, які розробляли авторські методики, базуючись на синтезі
української етнопедагогіки, сакрального мистецтва та провідних досягнень європейських художніх
шкіл. Ці підходи сприяли становленню національної системи мистецької освіти, орієнтованої на
відродження української культурної ідентичності та пошук самобутнього художнього стилю.
З’ясовано, що новаторські методологічні засади навчання включали принципи синестезії,
формально-технічний аналіз кольору і простору, а також практичне оволодіння образотворчими
технологіями. Методика викладання була спрямована на виявлення ефективних шляхів навчання,
що допомагали студентові не лише засвоїти мінімум художніх знань і навичок, а й глибше зро-
зуміти сутність предмета, набути інструментарію для розвитку професійної майстерності. Упер-
ше в навчальні плани художніх закладів було впроваджено нормативи, які поєднували теоретичну
підготовку з практичними завданнями, що дало змогу ефективно готувати фахівців образотвор-
чого мистецтва. Підкреслено значущість методики як інтегративної складової педагогіки та ми-
стецтва у процесі формування модерної художньо-педагогічної освіти, що забезпечило поступове
формування національної методології вищої художньо-педагогічної освіти.
Ключові слова: етнопедагогіка, методика, методологія, мистецтво, педагогіка, худож-
ньо-педагогічна освіта, фахівці образотворчого мистецтва.
Постановка проблеми та її зв’язок з важ-
ливими науковими чи практичними завдан-
нями. Становлення художньо-педагогічної
освіти у ХХ столітті стало важливим етапом у
розвитку національної культури, духовності
та мистецької самобутності українського на-
роду. У цьому процесі ключову роль відіграла
національна методика образотворчого мис-
тецтва, яка не лише забезпечувала ефективну
підготовку фахівців у галузі мистецької освіти,
а й формувала світоглядні орієнтири, есте-
тичні ідеали, повагу до традицій та культур-
ної спадщини. Історичні події що відбувалися
упродовж ХХ століття активно впливали на си-
стему культурних та освітянських цінностей,
на уявлення педагогів про теоретичні основи
художньо-педагогічної освіти, що змінювали-
ся раз у раз із вимогами суспільства. Кожен
період, диктував свої пріоритети в системі ху-
дожньо-педагогічних знань, впливав на мето-
дологію, методику викладання, ціннісні орієн-
тири, виділяючи головне і другорядне в них.
© Panyok Tetiana & Grineva Valentyna
ступове усвідомлення необхідності виходу за
межі провінційного світогляду й утвердження
культурної ідентичності через створення ав-
тономної освітньо-мистецької моделі, здатної
відображати актуальні потреби українського
суспільства та сприяти розвитку національ-
ної художньої школи, яка опановує майже всі
напрямки європейського авангарду. З’являєть-
ся нова символіка образотворчого мистецтва,
нове розуміння ідеї Sacrum’y, що відображува-
ла революційну «міфотворчість», перевтілен-
ня стійкого українського архетипу в нові ху-
дожні образи, у педагогіці закріплюються ідеї
національної самоідентифікації тощо. Аналіз
внутрішніх і зовнішніх чинників розвитку ви-
щої художньо-педагогічної освіти доводить,
що це був час найбільшого ідейно–теоретич-
ного напруження між головними напрямами
мистецької освіти, коли виразно окреслилася
проблема формування інституцій із питань те-
орії художньо-педагогічної освіти та етнопеда-
гогіки.
Бурхливі революційні події сприяли будів-
ництву вищої художньо-педагогічної освіти
на підвалинах української культури. Зазначи-
мо, що в художній освіті це був період, коли
українська естетична ідея сакрально-народ-
ного світоставлення органічно синтезується
із загальноєвропейськими мистецькими на-
прямками: кубізм (О. Екстер, О. Грищенко), фу-
туризм (М. Семенко), український варіант екс-
пресіонізму (О. Новаківський), конструктивізм
(В. Татлін). З України початку ХХ століття по-
ходять й оригінальні, «автохонні» напрямки
авангардизму: кубістична скульптура О. Ар-
хипенка, кубофутуризм Д. Бурлюка, О. Бого-
мазова, супрематизм К. Малевича, конструк-
тивізм В. Татліна, «кольоропис» В. Пальмова,
«неовізантизм» братів Бойчуків, «український
стиль» у мистецтві Г. Нарбута, братів Кричев-
ських, О. Саєнко тощо. На початку ХХ століття
у творчості багатьох українських художників
здійснювався синтез європейського авангар-
ду з етнонаціональною ментальністю, з об-
разно-символічними архетипами «народної
душі», сакральними знаковими кодами.
Новий український стиль мав стати на-
ціональним за духом та глибоко увійти у по-
всякденний побут людини на всіх можливих
рівнях. Філософська основа педагогічної й
творчої концепції багатьох українських ху-
дожників-педагогів йшла врозріз із офіційно
визнаним «пролеткультом». Ці ідеї, що нади-
халися відродженням духовної культури, не
могли передбачити наслідків інфернального
вибуху сталінського «соцреалізму».
Відзначимо, що, М. Бойчук базував свій
творчий метод на вивченні українського са-
крального мистецтва з орієнтиром на найкра-
щі методичні здобутки європейських художніх
шкіл, Василь Кричевський вчив шукати натх-
нення для творчості, для нових ідей в народній
орнаментики, а Г. Нарбут у своїй графічній май-
стерні навчав (1917–1920) студентів шрифтів
на прикладах українських стародруків ХVІІ–
ХVІІІ століть, якими захоплювався й сам. Він
уважав, що метод копіювання надзвичайно
корисний у процесі навчання, бо дисциплінує
руку й око. Г. Нарбут-педагог хоч і пропонував
своїм учням наперед визначені теми, але ж да-
вав можливість студентам висловитися, засто-
сувати власні творчі прийоми, за допомогою
методів стилістичного зображення передати
предметні форми матеріального світу у влас-
ній інтерпретації. Для методики викладання
Г. Нарбуту не було властиво подавати навчаль-
ний матеріал у формі лекції, він застосовував
для пояснення наочність і індивідуальний
підхід до студентів. Так, він водив студентів
до історичного, художнього музеїв, до архіву
Києво-Печерської лаври, де разом вивчав взір-
ці друкарської школи, часто працював разом
із студентами в майстерні, де вони мали мож-
ливість вчитися безпосередньо від нього прий-
омів малювання. Г. Нарбут уважав, що остан-
ній етап навчання студентів-графіків повинен
полягати у вивченні поліграфії, тому склав
проєкт поліграфічного відділу при Академії. За
короткий термін, завдяки мотиваційному ком-
поненту в системі власної педагогічної діяль-
ності, Г. Нарбут виховав цілу плеяду графіків,
які в подальшому продовжували традиції учи-
теля.
Нова універсальна педагогічна та обра-
зотворча концепція М. Бойчука, (що була під-
хоплена його учнями), була спрямована на
відродження національної самобутності мис-
тецтва, на пошук українського стилю в річищі
формування модерної нації.
Аналізуючи навчальні програми майстер-
ні професора М. Бойчука зазначимо, що акцент
в них був поставлений на малюванні предметів
визначених і абстрактних форм (з натури та
уяви), виконання композицій у двохвимірних
і трьохвимірних площинах за допомогою різ-
них матеріалів (дерева, глини, кості, каменю),
ознайомлення з основами композиції через
вивчення зразків видатних творів світового
мистецтва (особливо любив він Джотто і Чима-
буе, з фресками яких познайомився в поїздці
по Італії), вивчення особливостей композиції,
малюнка, колориту народних творів з особли-
вим зверненням уваги на місцеві традиції.
Програми майстерні монументального
мистецтва М. Бойчука (1922) ілюструють голов-
ний педагогічний метод – колективне навчан-
ня. У програмі для студентів І курсу одним із
учбових завдань є метод «аналізу своїх праць і
своїх товаришів».
Колективна творча справа в методиці
викладання М. Бойчука відігравала значну
роль. Тому на кожній стадії його виконання
студенти мали змогу виявити свої творчі мож-
ливості в пошуках засобів, методів, прийомів,
які б забезпечили найкраще виконання під-
сумкового твору.
Під час цих робіт на реальному матеріалі
М. Бойчук учив студентів синтезу мистецтв,
технологіям різних живописних матеріалів,
на практиці показував найвищий ступінь во-
лодіння майстерністю в образотворчому мис-
тецтві, передавав свої живописні вміння, щоб
створити разом з ними досконалий твір, прив-
чав їх до творчого засвоєння основ загально-
людської культури і мистецтва, естетичного
бачення світу. Для педагогічної діяльності М.
Бойчука характерною була пізнавально-прак-
тична спрямованість. Його заняття проходили
не лише в майстернях інституту, а й інколи –
на різноманітних художніх об’єктах, у бібліо-
теках, музеях, під час екскурсій пам’ятками са-
кральної архітектури.
Саме авторська методика М. Бойчука впер-
ше в Україні поширювала принцип синестезії,
поєднання монументальної композиції в її
зв’язку з архітектурою, впроваджувала нове
ставлення до натури в навчальному процесі,
вчила формально-технічного аналізу в галузі
кольору, простору, а головне М. Бойчук ра-
зом зі своїми учнями створювали свій стиль
українського мистецтва – стиль синтетичний,
монументальний за характером художнього
мислення.
Із середини 20-х років ХХ століття вища ху-
дожньо-педагогічна освіта починає виходити
із глибокої кризи політичних експериментів.
Попри реформаторський і буреломний харак-
тер історичних подій, у системі освіти на пер-
ший план виходять питання методології. Так,
при відділі художньої освіти Губпрофосу ор-
ганізовується державний методичний науко-
вий комітет (держметодком), у обов’язки якого
входило упорядкування навчальних програм
мистецьких вузів, визначення їхньої якості і
професійності. Згідно з календарним планом,
на методологічних нарадах, розглядалися і
приймалися навчальні плани, зміст лекцій-
них та практичних курсів, принципи і методи
викладання.
У цей перехідний період важливого зна-
чення набувало формування національної ме-
тодології вищої художньо-педагогічної школи,
виявлення методів навчання, які б допомогли
студентові засвоїти певний мінімум художніх
знань і навичок, зрозуміти сутність та зміст
предмета викладання, оволодіти різноманіт-
ними образотворчими інструментами для опа-
нування професійної майстерності, незалежно
від того, якого художнього напряму тримають-
ся його професори.
У ЦДАВО України (1922) знаходимо низку
відомостей про принципи організації робо-
ти Державного методичного комітету, окремі
роз’яснення з приводу розподілу навчального
року на триместри і забезпечення цього про-
цесу відповідними нормативними докумен-
тами (Протоколи та повістки денних засідань
методкома, 1922, арк. 88). За загальним пла-
ном Державного методичного комітету вио-
кремлюються такі головні пріоритети роботи
відділу художньої освіти: «…2. Поглиблення і
закінчення проробки навчальних планів і про-
грам по Інститутах, Технікумах і Профшколах.
3. Розробка методів викладання образотворчих
мистецтв за всіма видами...» (Протоколи та
повістки денних засідань методкома, 1922, арк.
4, 4 зв.).
Художні вищі навчальні заклади, ґрун-
туючись на власних творчих здобутках, вели
підготовку кадрів, дотримуючись принципів
Professional Art Education Volume 6 (1) 2025
Scientic Journal
56 57
Volume 6 (1) 2025
Professional Art Education
© Panyok Tetiana & Grineva Valentyna
© Паньок Тетяна & Гриньова Валентина
послідовності, спадковості в навчанні та спіль-
них завдань. Нормативними документами,
що забезпечували єдині стандарти освіти, для
художніх закладів були навчальні плани, де
вивчення загальнотеоретичних та професій-
них дисциплін велося паралельно з набуттям
практичних навичок творчої діяльності. У
творчих майстернях студенти відшліфовували
свою майстерність.
Так, ректор Київського художнього інсти-
туту І. Врона у своїй доповіді на І-ій київсь-
кій конференції робітників художньої освіти
(1924) наголошував на розподілі всіх предметів
викладання у вищій художній школі на три
групи: основні (спеціальні), допоміжні та за-
гальні. Серед головних предметів він визначав
практичні та лабораторні роботи в майстер-
нях: малюнок, креслення, живопис, ліплен-
ня, кольорознавство, композиція; технологія
матеріалів; техніка і технологія виробництва
(Шмагало, 2005).
Викладачі та педагогічна громадськість
України зробили чимало для розвитку ви-
щої художньо-педагогічної освіти, вихован-
ня та підготовки молоді до активної життєвої
діяльності. Ефективна реалізація концепцій
художників-педагогів ХХ століття, таких як
О. Богомазов, В. Кричевський, В. Крицінський,
М. Мурашко, П. Мусієнко, В. Пальмов, В. Січин-
ський, С. Томах, П. Холодний, Ф. Шміт та низ-
ка інших, досвід колективів художньо-графіч-
них факультетів та образотворчих кафедр
педагогічних інститутів міг бути здійсненим
у межах педагогічної системи, орієнтованої на
глибоке засвоєння гуманітарних знань, якісну
зміну змісту освіти, подолання споживацького
ставлення до культури, розвиток у майбутніх
фахівців мотивів і навичок самореалізації в ху-
дожньо-педагогічній діяльності.
Аналіз робочих програм провідних викла-
дачів дає підстави констатувати, що попри яс-
кравість і самобутність авторських методик
професорів навчання в художніх інститутах
у цілому характеризувалося науковим підхо-
дом до творчих завдань, де впроваджувалася
в життя ідея колективної праці, вирішувалася
проблема створення національної живопис-
ної школи, а процес навчання тлумачився як
принципово нове соціальне явище.
У своїй педагогічній роботі значну увагу
методиці образотворчого мистецтва приділяв
і відомий художник і педагог Василь Кричев-
ський. Аналіз програми, укладеної В. Кричев-
ським, засвідчує, що організація навчально-
го процесу не зосереджувалася на вивченні
окремих художніх дисциплін (малюнок, живо-
пис, композиція, технологія матеріалів тощо).
В. Кричевський передавав студентам своє
бачення ролі й функцій образотворчого мис-
тецтва, свою техніку, майстерність, яке, окрім
користі, приводило до обмеження у виборі їх-
нього творчого методу та своєї власної манери
відтворення дійсності. Педагог не відділяв те-
орію художньої творчості і мистецтва від прак-
тики. Для нього завжди було головним автор-
ський стиль, настрій у творі, а методи роботи зі
студентами передбачали відведення значного
часу для малювання і компонування з пам’яті
(Паньок, 2016).
Слід зазначити, що на перших курсах
В. Кричевський, як і більшість професорів
Київського художнього інституту, не вводив
до навчального процесу малювання гіпсів, як
головного методу опанування образотворчою
грамотою. В інституті малюванню гіпсів відво-
дилася другорядна роль, їх використовували
лише для порівняння з пропорціями живої на-
тури.
Одразу після студіювання натюрмортів
студенти переходили до натури. Василь Кри-
чевський, працюючи з натурою, вимагав ма-
лювати дуже швидко, мотивуючи це тим, що
під час тривалого сеансу зникає концентрація
уваги, яка є необхідною для створення живо-
писного твору. Показово, що, на відміну від
багатьох інших живописців, які малювали без-
посередньо на маргінесах студентських робіт
або на самих роботах, щоб показати учням
правильний метод В. Кричевський малював
винятково крейдою на дошці всі схеми етапів
побудови і компонування (Т. Паньок, 2016).
Методика В. Кричевського враховувала
різні способи засвоєння студентами навчаль-
ного матеріалу, а саме сприяла мотивації, ак-
тивізувала навчально-пізнавальну діяльність
тощо. В. Кричевський виводив алгоритми для
аналітичної діяльності декоративно-вжит-
кових мотивів, практикував багаторазове
відтворення фіксованих у знаннях способів
діяльності за взірцем. Його методика була на-
правлена на звернення до українських декора-
тивно-вжиткових джерел, він учив студентів
спочатку «народжувати» орнаментальний мо-
тив у своїй уяві, а потім вже використовувати
композиції з декоративно-вжитковою метою
для проектів конкретного інтер’єру чи твору.
Малювання орнаменту розвивало в студентів
композиційну фантазію, культуру малюнка,
почуття ритму, зорову та образну пам’ять, здат-
ність до імпровізації, почуття естетики і краси,
які були необхідними для подальших декора-
тивних, монументальних і станкових робіт
(Паньок, 2016).
Педагог віддавався процесу творення
орнаментальних композицій як мистецтву
«абстрактному» і «чистому». Він уважав, що
орнамент має самостійний вияв у декоратив-
но-вжитковому мистецтві, а орнаментальні
композиції можуть існувати, незалежно від
архітектурно-предметного середовища. Че-
рез навчальні постановки щодо узгодження
конструкції і декору педагог залишався вір-
ним ідейним принципам стилю модерн, який
активно розвивався в Україні у 20-х роках.
Плекаючи унікальність і рукотворність деко-
ру, він намагався повернути орнаменту його
«символічну» природу, активізуючи в такий
спосіб пошукову творчу діяльність студентів,
розвиваючи їхню асоціативну й інтелектуаль-
ну діяльність. За допомогою системи творчих
завдань В. Кричевський навчав студентів за-
конів композиції (зв’язок ритму, лінії, взає-
модія форм, підпорядкування величин, закони
руху і спокою тощо) на прикладі українського
орнаменту.
Василь Кричевський розумів, що лише у
процесі вивчення національного мистецтва,
розвитку естетичного сприйняття в особи-
стості нова українська культура може черпа-
ти натхнення. Тому головним завданням він
убачав у формуванні в студента естетичного
сприйняття як професійної якості художника
і педагога, а також у створенні нової генера-
ції національно свідомих фахівців, які здатні
впроваджувати у творчій і педагогічній діяль-
ності українські естетичні традиції.
Проблемою естетичного сприйняття в га-
лузі образотворчого мистецтва переймалися
у своїй педагогічній діяльності багато викла-
дачів Київського художнього інституту. Резуль-
тати проведеного дослідження доводять, що
Федір Кричевський (1879–1947) намагався при-
щепити студентам сугестивні та перцептивні
вміння, спостережливість під час роботи з на-
турою, формував у них художні навички, особ-
ливого значення надаючи розвиткові кольоро-
вого сприйняття.
Методика його викладання полягала в на-
очному сприйнятті й осмисленні студентами
складних живописних технік та образів у ми-
стецтві. Під час роботи над навчальними по-
становками він застерігав студентів від сліпого
копіювання натури, вчив бачити в ній образ-
ний зміст, узагальнення, намагався розвивати
пластичне живописне мислення. Більшість по-
становок викладач розташовував на прямому
освітленні, пояснюючи це тим, що напівтони й
тіні часто змінюються залежно від погоди або
часу, а це заважає студентам правильно взя-
ти кольорові та тональні співвідношення на
полотні. Для кращого розуміння студентами
локальних кольорових співвідношень Ф. Кри-
чевський будував однопланову постановку,
але для розвитку просторового композиційно-
го мислення виставляв постановку в інтер’єрі
(Panyok, 2023).
У своїй програмі (див. фото. 1) художник
наголошував на універсальності знань, абсо-
лютній необхідності розкриття суті компози-
ційно-живописних процесів, теорій, законів,
які згодом студенти повинні використовувати
на практиці.
Аналіз робочих програм провідних викла-
дачів дає підстави констатувати, що попри яс-
кравість і самобутність авторських методик
професорів навчання в Київському художньо-
му інституті у цілому характеризувалося нау-
ковим підходом до творчих завдань, де впро-
ваджувалася в життя ідея колективної праці,
вирішувалася проблема створення національ-
ної живописної школи, а процес навчання тлу-
мачився як принципово нове соціальне явище.
Методичну базу Київського художнього
інституту щодо вивчення формально-техніч-
них дисциплін для майбутніх художників-пе-
дагогів забезпечував О. Богомазов. Художник
вважав, що малюнок слід вивчати за стилями
і напрямами. Його концепція «глобального
енергетизму» полягала в дослідженні еволюції
художніх форм.
Professional Art Education Volume 6 (1) 2025
Scientic Journal
58 59
Volume 6 (1) 2025
Professional Art Education
© Panyok Tetiana & Grineva Valentyna
© Паньок Тетяна & Гриньова Валентина
Ці форми, на думку професора «поступово
ускладняються, чимдалі виявляється більше
устремління до диференціації окремих еле-
ментів, а через те вимагає загостреного почут-
тя до динамічної діяльності того чи іншого еле-
мента – все це примушує поставити вивчення
малюнка так, щоб, з одного боку, дійти до умін-
ня аналітично відтворити й показати розви-
ток елементів, а з іншого – постійно тримати
сприймання студентом художніх елементів на
певній синтетичній напруженості, щоб його
свідомість не губилася в цілком аналітичній
роботі вивчення напрямів». О. Богомазов ве-
ликого значення в системі навчання студентів
надавав кольору як головному матеріалу, з
яким працює живописець, і вчив сприйма-
ти живопис як певну систему. Живопис він
визначав як «зроблений ритм складових її еле-
ментів», а художника – як чуттєвого резонато-
ра, що виявляє їхнє живописне розходження
(Panyok, 2023).
Приблизно з середини 20-х років у зв’яз-
ку з черговою реорганізацією вищої освіти, у
трьох провідних художніх закладах України
(Київському інституті пластичних мистецтв
(1925), Одеському художньому політехнікумі
(1925), Харківському художньому політех-
нікумі (1926–1927)) були відкриті педагогічні
факультети, які створювалися для підготовки
«педагогів, художників-енциклопедистів, що
змогли би забезпечити співпрацю різних мис-
тецтв… таким способом вбачалося народження
культури нового історичного циклу» (Ф. Шмит,
1923).
У 1926 році Харківський художній тех-
нікум був реорганізований у політехнікум, що
дало можливість організувати педагогічне від-
ділення при живописному факультеті (Прото-
коли засідань комітету ХХІ, 1926).
Відкриття художньо-педагогічних факуль-
тетів у провідних мистецьких закладах Украї-
ни в середині 1920-х років мало виняткове
значення як для розвитку національного мис-
тецтва, так і для становлення системи худож-
ньої освіти в педагогічному вимірі. Створення
таких відділів стало відповіддю на актуальні
виклики часу, коли культурна політика вима-
гала формування нової генерації фахівців – не
лише виконавців, а й мислячих художників-пе-
дагогів, здатних поєднувати творчу діяльність
із педагогічною місією.
У цьому контексті заснування педагогічно-
го факультету при Харківському художньому
технікумі у 1926 році мало глибокий символіч-
ний та практичний сенс. Цей крок ознамену-
вав початок цілеспрямованої підготовки пе-
дагогів нової формації, які б не лише володіли
академічними знаннями з живопису, компози-
ції, графіки чи скульптури, а й мали методич-
ну підготовку для якісної передачі цих знань
учням. Формувалася нова освітня парадигма, в
центрі якої був педагог-художник – багатогран-
на особистість, здатна не просто навчати тех-
нічним прийомам, а й формувати естетичний
світогляд молодого покоління.
Важливо, що в цей період методика викла-
дання образотворчого мистецтва почала ос-
мислюватися як окрема науково-практична
дисципліна. Її розвиток був безпосередньо
пов’язаний із функціонуванням педагогічних
відділів, де здійснювалися перші спроби си-
стематизувати підходи до викладання, розро-
блялися навчальні програми, створювалися
комплексні завдання для формування худож-
ньо-образного мислення. Таким чином, від-
криття художньо-педагогічних відділень не
лише сприяло професіоналізації вчительства
в галузі мистецтва, а й започаткувало фор-
мування національної методики художньої
освіти, яка згодом стала невід’ємною складо-
вою української педагогічної науки.
Результати проведеного дослідження да-
ють підстави стверджувати, що трансформа-
ційні процеси в системі художньо-педагогічної
освіти 1920-х років були зосереджені передусім
на педагогізації теоретичного блоку фахової
підготовки майбутніх фахівців образотворчого
мистецтва. Провідні викладачі, професори та
мистецтвознавці того часу виявляли глибоку
зацікавленість у підвищенні якості підготовки
педагогічних кадрів у галузі образотворчого
мистецтва. Усвідомлюючи потребу в систем-
ному реформуванні, вони акцентували на не-
обхідності чіткого розмежування професійних
траєкторій підготовки майбутніх фахівців – зо-
крема, між художниками-виконавцями (живо-
писцями, скульпторами) та художниками-пе-
дагогами.
У контексті соціально-культурного за-
мовлення та нагальних потреб освітньої сфе-
ри, висувалися пропозиції щодо оптимізації
структури випуску: передбачалося зменшити
кількість спеціалістів суто творчих напрямів
на користь підготовки художників-педагогів.
Такий підхід зумовлювався недостатнім кіль-
кісним і якісним складом педагогічних кадрів
у галузі художньої освіти, що не відповідав ре-
альним потребам закладів освіти України. Від-
так, пріоритетним визнавався напрям форму-
вання висококваліфікованих фахівців, здатних
не лише до творчої діяльності, а й до ефектив-
ного навчання майбутніх поколінь засобами
мистецтва.
З цього приводу в Києві (1924) та Харкові
(1926) відбулися науково-практичні конферен-
ції робітників художньої освіти, на яких ак-
центувалась увага на суперечливості завдань
художньої школи та шляхів її розвитку, мето-
дичних підходах до викладання художнього
профілю, зв’язку освіти з потребами промис-
ловості. Зважаючи на урядові документи та
Professional Art Education Volume 6 (1) 2025
Scientic Journal
60 61
Volume 6 (1) 2025
Professional Art Education
Фото 1. Навчальна програма Василя Кричевського, Київський інститут пластичного мистецтва,
1922/23 навчальний рік
© Panyok Tetiana & Grineva Valentyna
© Паньок Тетяна & Гриньова Валентина
загальний напрямок вищої освіти в бік інду-
стріалізації суспільства, конференція декла-
рувала поєднання мистецтва із масовим ви-
робництвом. Так поступово зароджувалось
дизайн-спрямування художньої освіти.
Проте саме тоді, коли гостро постало пи-
тання про підготовку педагогічних кадрів для
всіх вертикалей освіти, почали лунати закли-
ки щодо непотрібності педагогічних інститутів
для «медичної, художньої і музичної верти-
калей… що зв’язані з промисловістю худож-
ньо-технічною… через малу кількість закладів
з кожної галузі» (М. Шатунов, 1930).
Після реформи вищої художньої освіти
(1934) в Україні було відкинуте експеримен-
тальне навчання, різні європейські методики,
були сформовані міцні підвалини академічної
школи, традиції якої й дотепер лежать у основі
педагогічних систем вищих навчальних за-
кладів мистецького спрямування. Нова мето-
дологія художньо-педагогічної освіти в Україні
значною мірою формувалася за рахунок зміни
концепції «моделі світу», маргінальності на-
ціональної культури, позбавлення особистості
її національного обличчя.
Висновки. Проведене дослідження засвід-
чує, що методика викладання образотворчого
мистецтва на початку ХХ століття стала важли-
вим чинником становлення художньо-педаго-
гічної освіти в Україні. У цей період відбулися
глибокі трансформації освітнього процесу, що
були зумовлені як соціокультурними виклика-
ми, так і прагненням до національного відрод-
ження. Провідні художники-педагоги – О. Бого-
мазов, М. Бойчук, брати Кричевські, Г. Нарбут,
К. Малевич, В. Пальмов та інші – заклали
підвалини нової педагогічної парадигми, яка
синтезувала українську художню традицію
з найкращими методичними досягненнями
провідних європейських шкіл.
Творчий метод педагогів базувався на
глибокому вивченні українського сакрально-
го мистецтва та прагненні до віднайдення на-
ціонального стилю як візуального коду модер-
ної української ідентичності. Вперше в історії
української художньої освіти авторські мето-
дики викладачів упроваджували принципи
синестезії, поєднання монументальної компо-
зиції з архітектурою, формували нове ставлен-
ня до натури, навчали формально-технічного
аналізу кольору, простору, пластики образу.
Запроваджені навчальні плани та програ-
ми забезпечували системність, уніфікованість
і професійний рівень підготовки майбутніх
художників і педагогів. У них органічно поєд-
нувалося вивчення теоретичних дисциплін
з практичним формуванням навичок худож-
ньої діяльності, що відповідало вимогам часу
та сприяло професійному становленню особи-
стості художника-педагога.
Таким чином, становлення національної
методики викладання образотворчого мис-
тецтва в Україні початку ХХ століття відіграло
ключову роль у розвитку художньо-педагогіч-
ної освіти. Ця методика не лише стала базою
для підготовки педагогів нового типу, а й за-
клала засади для формування української мис-
тецької школи, що поєднує глибоку національ-
ну традицію з модерністським прагненням до
новаторства й універсальності.
Professional Art Education Volume 6 (1) 2025
Scientic Journal
62 63
Volume 6 (1) 2025
Professional Art Education
СПИСОК ЛІТЕРАТУРИ
Orshanskyi L. (and other) (2020). Interactive teaching methods as a change in the purpose of modern
education. Systematic Reviews in Pharmacy. № 11 (10), с. 549–555.
Panyok T. V. (2020). Historical-cultural and lighting context of artistic education in Ukraine in the
beginning of the 20th century. International journal of conservation science, Volume 11, Isue 4, October-
December. С. 945–952. https://doi.org/10.36868/IJCS.2023.01.14
Panyok T. V. (2023). Art Education in Ukraine in Early 20th Century. International journal of conservation
science. Volume 14, Isue 1, January-March. https://ijcs.ro/current-issue.
Зязюн І. А. (2006). Естетичні засади розвитку особисті. Мистецтво у розвитку особистості. Чер-
нівці: Зелена Буковина, 224 с.
Ковальчук О. В. (2003). Історія живописного факультету НАОМА і його роль у вихованні мис-
тецьких кадрів та формуванні національної живописної школи України 1917–1941 рр. Нац. акад. об-
разотв. мистецтва і архітектури. Київ, 228 с.
Коновець С. (2009). Творчий розвиток учителя образотворчого мистецтва. Рівне : Волинські
обереги. 384 с.
Листування з Харківським художнім інститутом про призначення, звільнення, переміщення
по службі професорів, викладачів та адміністративно-технічних працівників інституту (2 березня
1926). ЦДАВО України, ф-166, оп. 6, од. зб. 5774, 205 арк.
Навчальна програма М. Бойчука (1922). Київський інститут пластичного мистецтва, 1922/23 на-
вчальний рік. ЦДАВО України, ф. 166. МОН України, од. зб. 1553, арк. 53.
Нікуленко С. І. (2015). Роль української Центральної Ради у створенні Української Академії Ми-
стецтв. Педагогіка формування творчої особистості у вищій і загальноосвітній школах. Вип. 45. С.
36–42.
Орлов В. Ф. (2003). Професійне становлення майбутніх вчителів мистецьких дисциплін: теорія і
технологія. Київ : Наукова думка. 262 с.
Падалка Г. М. (2009). Мистецька освіта: сучасні проблеми розвитку. Науковий часопис. Вип. 7
(12). С. 3–9.
Паньок Т. В. (2016). Розвиток вищої художньо-педагогічної освіти в Україні у ХХ столітті. Х.
: Оперативна поліграфія ФОБ Здоровий Я. А. 626 с. https://dspace.hnpu.edu.ua/items/c10d5b00-b0a2-
43c8-a265-8de7baeb940b
Протоколи засідань комітету Харківського художнього інституту (б. технікуму) про від-
криття педагогічного відділу (13 березня 1926). ЦДАВО України, ф-166, оп. 6, од. зб. 5773, 60 арк.
Протоколи та виписи з протоколів методкому і загальних зборів викладачів Харківського ху-
дожнього технікуму (27 травня 1922). ЦДАВО України, ф. 166, оп. 2, од. зб. 1542, 104 арк.
Протоколи та повістки денних засідань методкома …і робіт відділу художньої освіти (1922).
ЦДАВО України, ф. 166, оп. 2, од. зб. 1541, 43 арк.
Рудницька О. (2010). Методологія мистецької освіти. Суми: СумДПУ ім. А. С. Макаренка. С. 4–39.
Савицька Л. Л. (2003). Проблеми вивчення українського мистецтва кінця ХІХ – початку ХХ ст.
Мистецтвознавство України. Київ, Вип. 3. С. 6–12.
Соколюк Л. Д. (2002). Проблема національного стилю в українському мистецтві ХХ–початку ХХІ
століття. Вісник Харківської державної академії дизайну і мистецтв. № 6. С. 72–75.
Сотська Г. І. (2014). Теоретичні і методичні засади формування естетичної культури майбутніх
учителів образотворчого мистецтва в педагогічних університетах. Київ : Ін-т обдарованої дитини.
382 с.
Шатунов М. (1930). Підготовка педагогічних кадрів: (До уніфікації системи педосвіти). Шлях
освіти. № 1–2. С. 69–79.
Шмагало Р. Т. (2005). Мистецька освіта в Україні середини ХІХ – середини ХХ ст.: структуруван-
ня, методологія, художні позиції. Львів: Українські технології. 528 с.
REFERENCES
Orshanskyi L. (and other). (2020) Interactive teaching methods as a change in the purpose of modern
education. Systematic Reviews in Pharmacy. № 11 (10), с. 549–555. [in English]
Panyok T. V. (2020). Historical-cultural and lighting context of artistic education in Ukraine in the
beginning of the 20th century. International journal of conservation science, Volume 11, Isue 4, October-
December. С. 945–952. DOI: https://doi.org/10.36868/IJCS.2023.01.14 [in English]
Panyok T. V. (2023). Art Education in Ukraine in Early 20th Century. International journal of conservation
science. Volume 14, Isue 1, January-March. Режим доступу : https://ijcs.ro/current-issue. [in English]
Zyazyun I. A. (2006). Estetychni zasady rozvytku osobysti [Aesthetic principles of personal development].
Mystetstvo u rozvytku osobystosti. Chernivtsi: Zelena Bukovyna. 224 s. [in Ukrainian]
Kovalʹchuk O. V. (2003). Istoriya zhyvopysnoho fakulʹtetu NAOMA i yoho rolʹ u vykhovanni mystetsʹkykh
kadriv ta formuvanni natsionalʹnoyi zhyvopysnoyi shkoly Ukrayiny 1917–1941 rr.[History of the painting
© Panyok Tetiana & Grineva Valentyna
© Паньок Тетяна & Гриньова Валентина
faculty of the National Academy of Fine Arts and its role in the education of artistic personnel and the
formation of the national painting school of Ukraine in 1917–1941] Nats. akad. obrazotv. mystetstva i
arkhitektury. Kyyiv. 228 s. [in Ukrainian]
Konovetsʹ S. (2009). Tvorchyy rozvytok uchytelya obrazotvorchoho mystetstva. Rivne [Creative
development of a teacher of ne arts]: Volynsʹki oberehy. 384 s. [in Ukrainian]
Lystuvannya z Kharkivsʹkym khudozhnim instytutom pro pryznachennya, zvilʹnennya,
peremishchennya po sluzhbi profesoriv, vykladachiv ta administratyvno-tekhnichnykh pratsivnykiv
instytutu [Correspondence with the Kharkiv Art Institute on the appointment, dismissal, transfer of
professors, lecturers and administrative and technical employees of the institute]. 2 bereznya 1926. TSDAVO
Ukrayiny, f-166, op. 6, od. zb. 5774, 205 ark. [in Ukrainian]
Navchalʹna prohrama M. Boychuka [M. Boychuk's curriculum] (1922). Kyyivsʹkyy instytut plastychnoho
mystetstva, 1922/23 navchalʹnyy rik. TSDAVO Ukrayiny, f. 166. MON Ukrayiny, od. zb. 1553, ark. 53. [in
Ukrainian]
Nikulenko S. I. (2015). Rolʹ ukrayinsʹkoyi Tsentralʹnoyi Rady u stvorenni Ukrayinsʹkoyi Akademiyi
Mystetstv [The role of the Ukrainian Central Council in the creation of the Ukrainian Academy of Arts].
Pedahohika formuvannya tvorchoyi osobystosti u vyshchiy i zahalʹnoosvitniy shkolakh. Vyp. 45. S. 36–42.
[in Ukrainian]
Orlov V. F. (2003). Profesiyne stanovlennya maybutnikh vchyteliv mystetsʹkykh dystsyplin: teoriya i
tekhnolohiya [Professional development of future teachers of art disciplines: theory and technology]. Kyyiv
: Naukova dumka. 262 s. [in Ukrainian]
Padalka H. M. (2009). Mystetsʹka osvita: suchasni problemy rozvytku [Art education: modern problems
of development]. Naukovyy chasopys. K. Vyp. 7 (12). S. 3–9. [in Ukrainian]
Panʹok T. V. (2016). Rozvytok vyshchoyi khudozhnʹo-pedahohichnoyi osvity v Ukrayini u ХХ stolitti
[Development of higher art and pedagogical education in Ukraine in the 20th century]. KH.: Operatyvna
polihraya FOB Zdorovyy YA. A. 626 s. Rezhym dostupu: https://dspace.hnpu.edu.ua/items/c10d5b00-b0a2-
43c8-a265-8de7baeb940b [in Ukrainian]
Protokoly zasidanʹ komitetu Kharkivsʹkoho khudozhnʹoho instytutu (b. tekhnikumu) pro vidkryttya
pedahohichnoho viddilu [Minutes and extracts from the minutes of the methodological committee and
general meeting of teachers of the Kharkiv Art College]. 13 bereznya 1926. TSDAVO Ukrayiny, f-166, op. 6,
od. zb. 5773, 60 ark. [in Ukrainian]
Protokoly ta vypysy z protokoliv metodkomu i zahalʹnykh zboriv vykladachiv Kharkivsʹkoho
khudozhnʹoho tekhnikumu [Minutes and extracts from the minutes of the methodological committee and
general meeting of teachers of the Kharkiv Art College]. 27 travnya 1922. TSDAVO Ukrayiny, f. 166, op. 2, od.
zb. 1542, 104 ark. [in Ukrainian]
Protokoly ta povistky dennykh zasidanʹ metodkoma …i robit viddilu khudozhnʹoyi osvity [Minutes
and agendas of the daily meetings of the methodological committee ... and the work of the art education
department]. 1922. TSDAVO Ukrayiny, f. 166, op. 2, od. zb. 1541, 43 ark. [in Ukrainian]
Rudnytsʹka O. (2010). Metodolohiya mystetsʹkoyi osvity [Methodology of art education]. Sumy: SumDPU
im. A. S. Makarenka. S. 4–39. [in Ukrainian]
Savytsʹka L. L. Problemy vyvchennya ukrayinsʹkoho mystetstva kintsya ХIХ – pochatku ХХ st.[Problems
of studying Ukrainian art of the late 19th - early 20th centuries] Mystetstvoznavstvo Ukrayiny. Kyyiv, 2003.
Vyp. 3. S. 6–12. [in Ukrainian]
Sokolyuk L. D. Problema natsionalʹnoho stylyu v ukrayinsʹkomu mystetstvi ХХ – pochatku ХХІ stolittya
[The problem of national style in Ukrainian art of the 20th - early 21st centuries]. Visnyk Kharkivsʹkoyi
derzhavnoyi akademiyi dyzaynu i mystetstv. Kharkiv, 2002. № 6. S. 72–75. [in Ukrainian]
Sot·sʹka H. I. (2014). Teoretychni i metodychni zasady formuvannya estetychnoyi kulʹtury maybutnikh
uchyteliv obrazotvorchoho mystetstva v pedahohichnykh universytetakh [Theoretical and methodological
principles of the formation of aesthetic culture of future teachers of ne arts in pedagogical universities].
Kyyiv : In-t obdarovanoyi dytyny. 382 s. [in Ukrainian]
Shatunov M. (1930). Pidhotovka pedahohichnykh kadriv: (Do unikatsiyi systemy pedosvity) [Training
of pedagogical personnel: (Towards the unication of the system of pedagogical education)]. Shlyakh osvity.
№ 1–2. S. 69–79. [in Ukrainian]
Shmahalo R. T. (2005). Mystetsʹka osvita v Ukrayini seredyny ХІХ – seredyny ХХ st.: strukturuvannya,
metodolohiya, khudozhni pozytsiyi [Art education in Ukraine in the middle of the 19th - middle of the 20th
centuries: structuring, methodology, artistic positions]. Lʹviv: Ukrayinsʹki tekhnolohiyi. 528 s. [in Ukrainian]
Professional Art Education Volume 6 (1) 2025
Scientic Journal
64 65
Volume 6 (1) 2025
Professional Art Education
Надійшла до редакції / Received: 02.05.2025
Рекомендовано до друку / Accepted: 23.06.2025
© Panyok Tetiana & Grineva Valentyna
© Паньок Тетяна & Гриньова Валентина
Professional Art Education Volume 6 (1) 2025
Scientic Journal
66 67
Volume 6 (1) 2025
Professional Art Education
© Panyok Tetiana & Grineva Valentyna
DOI https://doi.org/10.34142/27091805.2025.6.01.06
THE METHODOLOGY OF TEACHING FINE ARTS
AS A FACTOR IN THE FORMATION OF ART AND
PEDAGOGICAL EDUCATION IN UKRAINE IN THE
EARLY 20TH CENTURY
© Panyok Tetiana
Doctor of Pedagogical Sciences (DSc),
Professor, а Head of Department ne arts,
H. S. Skovoroda Kharkiv
National Pedagogical University
Kharkiv, Ukraine
email: panyokmi@gmail.com
https://orcid.org/0000-0003-4026-4724
© Grineva Valentyna
Doctor of Pedagogical Sciences (DSc),
Professor of the department of social
education and professional education
of H. S. Skovoroda Kharkiv National
Pedagogical University
Kharkiv, Ukraine
email: kvn.grineva@gmail.com
https://orcid.org/0000-0002-3027-4622
The article explores the development of teaching methods in ne arts as a key factor in the formation
of art-pedagogical education in Ukraine at the beginning of the 20th century. During this period, the issue of
teaching methodology in Ukrainian art institutes became the subject of profound reection and professional
analysis in the publications of prominent artist-educators. The revolutionary events of the early 20th century
encouraged the construction of a higher art-pedagogical education system based on the foundations of
Ukrainian national culture.
Methods and methodology. To address the dened objectives and achieve the aim of the study, a set of
interrelated scientic methods was employed at various stages of the research: Historical and pedagogical
analysis – used to substantiate the periodization of the development of future artist-teachers' training
within the context of the evolution of higher art education in Ukraine; Structural method – applied to dene
the essence of the key concepts of the research and to analyze the main facts in the history of higher art
education development; Comparative method – aimed at identifying common and specic features in each
of the dened periods concerning the training of future artist-teachers, as well as theoretical and practical
achievements in various higher art educational institutions.
Scientic novelty. For the rst time, the theoretical and methodological foundations of training future
artist-teachers within the development of higher art education in Ukraine are revealed. The content, forms,
methods, tools, and prospects for creatively applying the experience of training artist-teachers in the context
of higher art education reform are described. Based on archival materials, the formation of a national
methodology for teaching ne arts in Ukraine at the beginning of the 20th century is also characterized.
Results. 20th century marked a pivotal moment in Ukrainian art education, characterized by a
synthesis of the Ukrainian aesthetic worldview–rooted in sacred and folk traditions–with leading European
art movements such as Cubism (A. Exter, O. Hryshchenko), Futurism (M. Semenko), Ukrainian versions of
Expressionism (O. Novakivskyi), and Constructivism (V. Tatlin). Ukraine also gave rise to original, indigenous
avant-garde movements, including the cubist sculpture of O. Arkhipenko, the Cubo-Futurism of D. Burliuk
and O. Bohomazov, Suprematism (K. Malevich), Constructivism (V. Tatlin), “color-writing” by V. Palmov,
the Neo-Byzantinism of the Boichuk brothers, and the “Ukrainian style” seen in the works of H. Narbut, the
Krychevsky brothers, and O. Saienko.
At the beginning of the 20th century, the creative work of many Ukrainian artists demonstrated a
synthesis of European avant-garde aesthetics with ethno-national consciousness and symbolic archetypes of
the "folk soul" expressed through sacred semiotic codes.
The study identies the signicant role of artist-educators who developed original teaching methods
based on the synthesis of Ukrainian ethnopedagogy, sacred art, and advanced European educational
practices. These approaches contributed to the emergence of a national system of art education aimed at
reviving Ukrainian cultural identity and discovering a distinctive national artistic style.
Innovative methodological foundations included principles of synesthesia, formal-technical analysis
of color and space, and mastery of artistic techniques. The goal of these methods was to dene effective
educational strategies that enabled students not only to acquire basic artistic knowledge and skills, but also
to understand the essence of the subject and develop professional competence.
For the rst time, academic programs in art institutions incorporated educational standards that
integrated theoretical instruction with practical training, thereby enhancing the preparation of qualied
specialists in the eld of ne arts. The article highlights the importance of teaching methodology as an
integrative component of both pedagogy and art in the formation of a modern Ukrainian system of art-
pedagogical education, contributing to the development of a national methodology in higher artistic training.
Conclusions. The conducted research demonstrates that the methodology of teaching ne arts at
the beginning of the 20th century became a signicant factor in the development of art and pedagogical
education in Ukraine. During this period, profound transformations in the educational process occurred,
driven by both socio-cultural challenges and the aspiration for national revival. The creative approaches of
educators were grounded in a deep exploration of Ukrainian sacred art and a pursuit of a national style as
a visual code of modern Ukrainian identity.
The formation of a national methodology for teaching ne arts in early 20th-century Ukraine played a
key role in shaping art and pedagogical education. This methodology not only served as the foundation for
training a new generation of teachers but also laid the groundwork for the emergence of a Ukrainian art
school–one that integrated rich national traditions with a modernist drive for innovation and universality.
Keywords: ethnopedagogy, method, methodology, art, pedagogy, art and pedagogical education, ne
arts specialists.
© Паньок Тетяна & Гриньова Валентина
Innovation “Horizon Europe (2021-2027)”, and
others.
The currently realized need for changes in
value orientations within the socio-cultural space
leads to a conceptual rethinking of the content
of art education. The renewal of art education is
caused by the presence pressing socio-cultural
problems regarding its content and methodological
support, the need for their thorough analysis,
primarily under martial law conditions. Such
a need arises from the decline in the education
quality due to outdated content and forms,
violation of the principle of their compliance with
modern requirements; the insuciency of the
organizational and practical creative component of
the content of higher art education; the insucient
understanding among future music teachers of the
interaction between education and culture, etc.
Thus, it is possible to identify the following
contradictions that objectively exist within
the educational process of higher education
institutions: 1) between the high demands placed on
a specialist and underestimation of the role of self-
improvement in increasing professional level, the
insucient formation of the necessary knowledge
and skills, and the lack of a personal orientation
towards professional self-improvement;
2) between the need to update the content and forms
of future music teachers’ professional training and
insucient identication of its priorities, and its
interconnection with cultural processes, which
will ensure future music teachers’ professional
self-improvement.
The existing contradictions and drawbacks
indicate a crisis of higher art education at the
current stage, which has a profound internal
nature, and is associated with the loss of the
personal signicance of education for a future
music teacher. However, these contradictions
create conditions for the development and further
renewal of the art education system in new socio-
cultural conditions. Therefore, the search for new
ways and approaches, driven by societal changes
and inuencing the development of higher art
education, ensures the formation of a specialist’s
professional maturity, and serves as one of the
means of updating the art educational space. On
the other hand, the theory of professional self-
improvement is determined not only by the power
of traditions, but is also based on the understanding
of socio-cultural and scientic-practical shifts that
determined the problem identication.
Analysis of major research and publications.
The problems of teachers’ professional
development and professional self-improvement
are addressed in the works of such well-known
scientists and educaitors as H. Ball, I. Bekh, N. Bibik,
N. Huzii, O. Dubaseniuk, I. Zyazyun, N. Kichuk,
O. Piekhota, V. Radul, V. Semychenko, S. Sysoieva,
and others. Future teachers’ self-improvement
was viewed in the context of solving the problem
of personality development in relation to the
implementation of professional tasks in the works
of S. Maksymenko, R. Pavelkov, L. S. Rubinstein,
and others. In the eld of music pedagogy, the
works by O. Oleksiuk, V. Orlov, G. Padalka,
O. Rebrova, O. Rostovsky, O. Rudnytska, S. Segeda,
V. Tusheva, V. F. Cherkasov and others partially
address the problem of teachers’ professional
and personal self-improvement. Considerable
attention was paid to the study of various vectors
of identifying musical art teachers’ professional
self-improvement in the dissertations by
K. Zavalko, N. Seheda, I. Sklyarenko, and others. At
the same time, the theoretical and methodological
foundations of future music teachers’ professional
self-improvement in the process of professional
training require additional scientic reection and
further study.
Formulation of the aims and tasks of the
article. The aim of the research is to justify the
essence and content of future music teachers’
professional self-improvement in the context of
modern concepts; to dene such key concepts of
the research as “professional self-improvement”,
“self-education”, “self-development”, “professional
culture”; to identify the value priorities of music
teachers’ professional training as the main factor
in their professional self-improvement.
Main material presentation. To address
the stated problem, it is considered appropriate
to focus on the analysis of the core concept of
the research in the context of various theoretical
approaches. As a philosophical category, the
concept of “self-improvement” (self-education) is a
conscious and purposeful activity of an individual
aimed at developing a certain moral consciousness
and moral qualities within oneself in accordance
with their ideas about the moral ideal. The desire
for self-improvement is a natural consequence
Professional Art Education Volume 6 (1) 2025
Scientic Journal
68 69
Volume 6 (1) 2025
Professional Art Education
UDC: 371.5.091.33
DOI https://doi.org/10.34142/27091805.2025.6.01.07
JUSTIFICATION OF THE ESSENCE OF PROFESSIONAL
SELF-IMPROVEMENT IN THE PROCESS OF
PROFESSIONAL TRAINING OF MUSICAL ART
TEACHER
© Tusheva Viktoriia
Doctor of Pedagogical Sciences, Professor,
Professor of the Department of Musical
Art of H.S. Skovoroda Kharkiv National
Pedagogical University
Kharkiv, Ukraine
email: tushevavikla@gmail.com
https://orcid.org/0000-0002-9451-0532
The article reveals the theoretical foundations of the problem of a music teacher’s professional self-
improvement, which in new socio-cultural conditions, where culture and values take priority, is the key factor
in the formation of a future specialist’s professional maturity. The essence of the concept of ‘a music teacher’s
professional self-improvement’ is thoroughly revealed in philosophical, psychological and pedagogical aspects.
The author’s interpretation of this personal phenomenon is given, the relationship between professional self-
improvement and a teacher’s professional culture is revealed. Professional self-improvement is dened as a
permanent process of approaching the pedagogical and artistic ideal through self-realization, self-development
and self-education, which is reected in the development of a teacher’s professional culture. Professional
self-improvement is interpreted, on the one hand, as a certain stage in the process of professional culture
development, and on the other hand, it determines the formation of subjectivity, freedom of the personal ‘self’,
individual uniqueness, self-development and self-education.
A future music teacher’s professional training, in which professional self-improvement occupies a
dominant place as an integrating quality, acquires a new meaning, is characterized by cultural multi-vector,
transprofessional character, interdisciplinary, provides for dialogical communication with various types, genres,
styles and directions of art, musical works that have become history and make their way to the consciousness
and historical memory of humanity. In this way, the cognitive component and general intellectualization in
the musical-performing process will be strengthened, reective thinking will be formed and the ‘self-concept’
of a musical work will be created in a performer’s mind, which in the complex will ensure professional self-
improvement and self-development of a future music teacher.
Keywords: professional self-improvement, self-education, self-development, professional self-
realization, professional culture, professional training.
Problem statement and its connection
with important scientic or practical tasks.
Sociocultural transformations in society determine
the essential changes taking place in the educational
process of pedagogical universities. The need for
a teacher who consistently and fully realizes the
social and professional effect of education, is
capable of self-improvement and creative self-
realization, sets new tasks for higher education. In
accordance with the modern concept of updating
national education, pedagogical science and
practice are actively searching for conditions that
ensure a high level of professional development
among future teachers. This level is necessary for
the effective and productive fulllment of their
professional functions, particularly in the context
of artistic education.
The specied provisions are reected in
regulatory national and European documents,
namely the Law of Ukraine “On Higher Education”
(2025), the Strategy for the Development of Higher
Education in Ukraine for 2022-2032, the “Concept
for the Development of Pedagogical Education”,
the State National Program “Education” (“Ukraine
of the 21st Century”) and “Teacher”, the European
Union’s Framework Program for Research and
© Tusheva Viktoriia
© Тушева Вікторія
of the development of self-awareness, and the
moral formation of a person who perceives
oneself as an individual. Self-improvement of an
individual as an internally determined process is
considered by modern philosophical schools such
as philosophical anthropology, existentialism,
personalism, and others. In philosophical theory,
the process of self-improvement is associated with
self-reection, that is, interpretation of one’s own
life; a special kind of activity aimed not simply at
realizing the leading motives, but at coordinating
the personality as a whole. This involves the search
for meaning not just in individual actions, deeds,
or even activities, but in life as a whole. The search
for life’s meaning is one of the most important
functions of self-awareness. This search can be
presented as a process aimed at the complete
integration and coordination of the individual’s
motivational sphere (Philosophy, 2020).
On the other hand, self-improvement is
associated with the process of self-education,
which is regarded as a conscious activity aimed
at the fullest possible realization of oneself as
a personality. Based on the activation of self-
regulation mechanisms, self-education involves
the presence of clearly dened goals, ideals,
and meanings. Personality development is
associated with a certain level of self-awareness,
critical thinking, ability and readiness for self-
determination, self-expression, self-disclosure,
and self-improvement. Self-education is based on
adequate self-esteem that corresponds to a person’s
actual abilities, as well as in the critical analysis
of one’s individual characteristics and potential
capabilities. As awareness increases as a process
and result of personal development, self-education
becomes an increasingly signicant force for
personal self-development. It is inextricably linked
with education, not only reinforcing but also
advancing the process of personality formation.
The essential components of self-education
include self-analysis of personal development,
self-reporting, and self-monitoring.
In the psychological aspect, the concept of
“self-improvement” is interpreted as a continuous
process of personal growth and development,
aimed at enhancing an individual’s qualities,
knowledge and skills in order to achieve internal
and external goals. The terms most closely related
to the category of “self-improvement” are the
concepts of “development” and “self-development”,
although these concepts are not entirely
synonymous. Such a process of self-improvement
is typically accompanied by self-expression and
self-fulllment (M. Kononova, 2022).
In psychological literature, self-development
(also known as self-improvement or self-growth)
is a process in which an individual or personality
consciously and actively improves themselves
in various areas of their life in order to become
a better version of themselves. This concept is
associated with the idea of a continuous process of
self-awareness, self-reection and improvement,
aiming to achieve a higher level of knowledge, skills,
creative abilities, and enhanced psychological
and physical well-being. Self-development can
relate to various aspects of life, such as education,
spirituality, morality, and more. The main idea
is that the constant pursuit of improvement
and growth helps to achieve personal harmony,
satisfaction and success. It is important to note that
self-development is not an automatic process that
occurs over time, but rather a conscious activity
towards self-improvement. It is a process that
requires self-awareness and active participation
(R. Pavelkiv & N. Korchakova, 2009).
As R. Pavelkiv notes, the process of personality
formation includes, as an essential component, the
formation of consciousness and self-awareness: it
is a process of developing a conscious personality.
Without consciousness and self-awareness, a
personality does not exist. As a conscious subject,
a personality becomes aware not only of the
surrounding world, but also of oneself in relations
to it. The awareness of oneself as an “I” is, therefore,
the result of development. At the same time, the
development of self-awareness takes place within
the very process of the formation and development
of an indovodual’s real independence as of an
active subject. Self-awareness is not something
externally added to the personality; rather, it is
integrated within it. Therefore, self-awareness
does not have a separate path of development
apart from that of the personality, but is included
in this process as its moment, part, component
(R. Pavelkiv & N. Korchakova, 2009).
Self-development of a personality in
pedagogical reference sources is viewed as the
fundamental ability of a person to become and
remain the true subject of one’s own life; the
ability to transform one’s own life into an object of
practical transformation. The structural elements
of self-development of a personality include: self-
knowledge, self-regulation, self-organization, self-
realization, and self-determination (Glossary, 2021
& Dictionary of Terms, 2020).
Considering professional self-improvement
as a a continuous enhancement of professional
competence and the development of a teacher’s
socio-moral qualities, O. Antonova connects the
specied concept with the development of one’s
abilities and talents. It is noted that the process
of personal self-improvement consists of certain
stages which encompass a whole system of
interconnected methods, among which the most
effective are the methods of self-inuence, self-
programming self-motivation, and self-knowledge
(Antonova, 2014).
The analysis of the scientic literature shows
that a teacher’s professional self-improvement
in a broad sense is a system of ideas, concepts,
and notions regarding the development of the
personality and its culture at certain stages of
professional training. In a narrow sense, it is a
system of knowledge about individual and personal
qualities, the mechanisms of self-knowledge and
self-improvement, ways to solve problems arising
in pedagogical activity, professional development,
and methods for overcoming them (O. Antonova,
2014; K. Zavalko & E. Provorova, 2021; M. Kononova,
2022).
In the eld of music pedagogy, the issue
of future music teachers’ professional self-
improvement, self-education, self-development,
and self-realization has been addressed in the
scientic works of such educators and researchers
as O. Komarovska, O. Oleksiuk, O. Otych,
A. Rastryhina, O. Rebrova, N. Seheda, V. Tusheva,
V. Cherkasov, and others.
Thus, for N. Szegeda, a music teachers’ self-
improvement is one of the ways and means of their
self-realization. Finding out the essence of a music
teacher’s professional self-realization by comparing
it with the category of pedagogical activity, N.
Szegeda concludes that the former reects the
personal aspect of the latter and lies in revealing
one’s own “self” through the conscious, purposeful
realization of a personally valuable, freely chosen
social role of a teacher. The idea is substantiated
regarding the essence of a music teacher’s
professional self-realization, which is concentrated
in one’s professional individuality and is dened
as a conscious, purposeful objectication of a
teacher’s individual professional and pedagogical
potential in the pedagogical process of co-creativity
with students. A music teacher’s artistic self-
realization is seen as involving continuous self-
improvement and striving for ongoing creative
self-development. It is quite right to conclude that
the process of a teacher’s artistic self-realization
should be lled with the experience of self-
organization, self-education, and self-learning. In
this way, the above-mentioned approaches create
the conditions for their effective creative and
professional self-realization (N. Segeda, 2002).
In her dissertation research, I. Sklyarenko
interprets the concept of “a music teacher’s
professional self-improvement” as a specic
stage in the transformation of the consciousness
of a future teacher’s personality identifying with
the student role to identifying with the role and
status of a future specialist in the eld of music
and pedagogical education. It is described as a
creative process that reects a teacher’s level of
musical literacy, personal development, and the
specic outcomes of their professional activity.
From the researcher’s perspective, a future music
teacher engaged in professional self-improvement
is capable of independently dening goals,
directions, and methods for achieving the heights
of their own creative subjectivity and professional
culture, setting tasks for themselves and seeking
ways to solve them (I. Sklyarenko, 2008).
From the perspective of a personality-oriented
approach, K. Zavalko considers a music teacher’s
self-improvement as a conscious activity within the
system of continuous education, which is aimed
at enhancing a teacher’s professional level, their
professional self-realization, further development
of professionally signicant qualities, and
increasing the educational process effectiveness
(K. Zavalko & E. Provorova, 2021).
The provision on a teacher’s further
professional development and self-development
in the process of implementing professional self-
improvement, which ideally affects the level of
their professional culture, and expressed in a
teacher’s music-pedagogical activity is conceptual
for our research. Therefore, in the development
of theoretical provisions on a music teahcer’s
Professional Art Education Volume 6 (1) 2025
Scientic Journal
70 71
Volume 6 (1) 2025
Professional Art Education
© Тушева Вікторія © Tusheva Viktoriia
professional self-improvement, we consider the
concept of “professional culture” as fundamental
in revealing the essential characteristics of a music
teacher’s professional self-improvement.
As is known, science is characterized by
diversity in the interpretations of the concept
of “culture”, none of which has yet become
universally accepted, since culture, in particular
professional, is a dynamic phenomenon and is in
a state of constant development.
The philosophical dictionary offers the
following denitions of culture, which create a
systematic understanding of the phenomenon of
culture:
- the renement of a person’s spiritual
strengths, inclinations and abilities, as well as the
degree of their development;
- a set of values, norms and ideals that play
both a constructive and regulatory role in society;
- a set of methods and techniques for
organizing, implementing and developing human
life activities, ways of human existence;
- a set of spiritual and material achievements
expressed in the historically achieved level
of development of society and an individual,
embodied in the results of productive activity
(Philosophical Dictionary, 2020).
However, the terminological ambiguity
of the concept of “culture” does not exhaust its
theoretical complexity, the presence of which is
explained not only by scientic, but also by deeper
socio-historical reasons (conditions).
As for a music teacher’s professional its
originality, according to V. Tusheva, is determined
by the artistic orientation, when the main types
of spiritual potential of a personality - cognitive,
aesthetic, and moral - are combined and cause
their artistic and aesthetic worldview, characterize
professional activity, and pedagogical search. The
identication of a misuc teacher’s moral aspect in
their professional culture indicates the importance
of the purposeful formation of their spiritual and
moral values, which are reected both in the
construction of musical and educational strategies
and in the denition of pedagogical priorities.
The formed spiritual and moral values should
provide the conceptual orientation of a music
teacher’s pedagogical search toward arming
universal human values, determining not only
the means of achieving moral goals in the artistic
process, but also the goals themselves, moral
concepts, principles, and methods of inuencing
the individual, based on moral norms (V. Tusheva,
2023).
V. Tusheva quite rightly states that a music
teahcer’s professional culture becomes a state,
result and productive process of assimilation and
creation of pedagogical, spiritual-moral and artistic
values, cultural samples, assumes the development
and harmony of all components, and their holistic
formation. Therefore, the essence of such culture
is manifested in the holistic harmony of a music
teacher, while their ability to carry out purposeful
activities regarding professional self-reproduction,
searching for new meanings of professional life,
professional functions, nding ways of realization
of their “essential forces” in artistic activity,
represent the ways of developing a modern art
teacher’s professional culture (V.Tusheva, 2023).
Thus, the concept of “professional self-
improvement” in scientic sources is interpreted,
on the one hand, as a certain stage in the process of
developing professional culture, and on the other
hand, it determines the formation of subjectivity,
freedom of personal “self”, individual uniqueness,
self-development and self-education, that is, those
properties that, according to K. Ushinsky, are the
result of genuine education, combining science
and art (L. Iliychuk, 2014).
A dual pedagogical outcome of self-
development can be distinguished: on the one
hand, it involves communicative (changing)
processes that are modeled and occur in a
personal-individual and professional-acmeological
direction; and on the other hand, it involves the
search for the necessary effective means for self-
improvement, professional self-development
and mastering the very ability to engage in self-
development. Professional-personal development
is accompanied by a constant search for spiritual
and professional meanings, achieving set goals
and dening new ones, that is, it requires self-
determination. The essence of a music teacher’s
professional self-determination lies in the search
and nding of personal meaning in artistic
activity, and profession. Its main goal is the
formation of internal readiness to independently
and consciously plan, adjust and implement the
prospects of professional and personal growth,
the implementation of which is accompanied
by an individual’s spiritual and aesthetic self-
improvement. The meaning of professional self-
determination is in an individual’s ability to
develop oneself and their individual history, to
constantly rethink one’s own essence from the
standpoint of professional norms. An individual’s
self-determination involves not only “self-
realization”, but also the expansion of their original
capabilities – “self-transcendence” (according to V.
Frankl): the fullness of human life is determined
by its transcendence, that is, the ability to “go
beyond oneself”, and most importantly – in a
person’s ability to nd new meanings in a specic
matter and in life as a whole. It is the meaning that
determines the essence of self-determination, self-
realization and self-transcendence (V. Tusheva,
2023).
Thus, based on the analysis of the
phenomenon underresearch and identifying
its essence, the following denition of the
concept of “a misic teahfer’s professional self-
improvement” is offered: it is a permanent process
of approaching the pedagogical and artistic
ideal through self-realization, self-development
and self-determination, which is reected in
the development and formation of a music
teacher’s professional culture. Professional self-
improvement is ensured by the functioning of
reective actions and is carried out with the help
of consciousness, which implements the functions
of control and evaluation, builds a strategy and
tactics of life and professional activity of an
individual who is aware of their own social and
cultural image of a professional.
An effective means of a future music teacher’s
formation of professional self-improvement is their
professional training, which requires re-thinking
and updating in new socio-cultural conditions.
Professional training should be based on a new
educational paradigm in which values and culture
act as ideals. The humanistic paradigm represents
the theoretical and methodological basis for the
formation of a strategy for professional teacher
training, determining its ideology, content, and
technologies.
Theoretical, methodological and
methodological aspects of teacher training are
reected in the works by such scientists as
V. Hrynyova, N. Guziy, I. Zyazyun, V. Kremen,
N. Nychkalo, O. Pehota, V. Semichenko, L. Khoruzh
and others. These researchers focus their attention
on activity- and personality-oriented, humanistic
and axiological approaches to training future
specialists in new socio-cultural conditions.
L. Khoruzh interprets professional training
as a combination of, on the one hand, theoretical
knowledge, practical skills, experience and, on the
other hand, personal and professional qualities
of a teacher, which are aimed at ensuring the
effectiveness and eciency of pedagogical action
(L. Khoruzh, 2016). It is entirely justied in the
scientic works by V. Semichenko that future
teachers’ professional training is considered in three
dimensions: as a process in which future specialists’
professional development is concentrated; as
the goal and result of the educational activity of
higher education institutions; and as the meaning
of involving students in educational-cognitive
activities (V. Semichenko, 2007).
If we consider professional training as the
one aimed at the formation and development of
a certain educational qualication, which under
certain conditions will conrm a future specialist’s
ability and readiness to perform specialized tasks
in a certain professional eld, then the concept of
“professional training” will be interpreted more
broadly, since it covers not only specialized, but
also general educational and general cultural
knowledge. Therefore, we consider the concept of
professional training as the one that is determined
by the specialty and is associated with the musical
and performing activities of a teacher of musical
art. A music teacher’s professional activity involves
a wide range of musical and performing activities:
vocal, instrumental, conducting and choral.
The analysis of scientic sources (N. Guziy,
A. Kozyr, V. Fedoryshyn, and others) makes it
possible to note that professional training is an
important component of the process of a music
teacher’s professional training. Professional
training, rstly, is a system-forming factor in the
process of training students of higher pedagogical
educational institutions, and secondly, it acts as a
kind of link that permeates each of its components.
Future music teachers’ professional self-
improvement is determined by the integrity and
purposefulness of professional training, the need
for continuous professional development and self-
education of a specialist’s personality.
From the position of V. Fedoryshyn, the
Professional Art Education Volume 6 (1) 2025
Scientic Journal
72 73
Volume 6 (1) 2025
Professional Art Education
© Tusheva Viktoriia
© Тушева Вікторія
essence of a music teacher’s professional training
as a holistic personal formation indicates a high
level of their informative awareness in the eld of
musical art, the ability to artistic and interpretative
work and competence in the eld of musical and
pedagogical activity, which will ensure the success
of professional and pedagogical activity in the
interaction and interdependence. The scientist
emphasizes that continuous self-improvement
(long-life) of a music teacher in productive activity,
due to the formation of motivational and reective
stimuli, will ensure the quality of his professional
preparedness (V. Fedoryshyn, 2014).
Considering professional training as a process
of musical education of a music teacher, which
is mediated by pedagogical values nd aimed at
mastering, on the one hand, knowledge, and on
the other - practical skills, experience in artistic
activity, V. Fedoryshyn concludes that the quality
of such training within the framework of a higher
school of art education depends on the adequately
dened and implemented personal strategy for
achieving the acme level in accordance with
professional development (V. Fedoryshyn, 2014).
A music teacher’s professional training is
determined by the qualitative characteristics of
musical and performing activity and a teacher’s
readiness to implement it. The results of the study
of scientic sources indicate that the issues of
musical and performing activities are under the
close attention of cultural scientists, teachers,
psychologists, sociologists, art historians, etc.
Thus, in the works of teacher-musicians such as
H. Karas, Z. Kartashova, L. Labintsev, V. Labunets,
H. Padalka, O. Rostovsky, V. Shulgin, O. Shcholokov,
and others, the theoretical and methodological
aspects of the problem of musical performance
are highlighted, related both to the interpretative
component, the abilities of the creative personality
of the musician-artist, and the performing features
of this type of activity.
For Zh. Kartashova, musical and performing
training represents an integrative wholeness that
has a common goal – to form students’ readiness
for musical and pedagogical activity in various
educational institutions; it is a complex dynamic
system that has functions that ensure its stable and
dynamic existence. Zh. Kartashova conditionally
divides these functions into two groups: internal
(educational, instructional, and formative),
which reect the capabilities of the system itself,
the interconnection and interdependence of
its components; and external (integrating and
coordinating), which dene the relationship
between the musical and performing training of
higher education students and other components
of professional training, their interaction and
causal connections (Zh. Kartashova, 2020).
Musical and performing training of a future
music teachers has the following regularities:
it is conditioned by the needs of the spiritual
development of society, the tasks of artistic and
aesthetic education, cultural education, the
requirements of the school curriculum “Art”; the
correspondence of the content, forms, and methods
of musical performance training to the level of
development of pedagogical science and practice,
and the content of musical-pedagogical activity;
the interconnection of the goals, functions, content,
and methods of musical performance activities of
higher education students, which determine the
quality of the above-mentioned training.
Music teachers (G. Karas, V. Labunets,
L. Martyniuk, etc.) quite rightly emphasize that the
main goal of musical and performing activity is
a deep penetration into the content of works, the
achievement and transmission of what constitutes
the spiritual world of a composer, his understanding
of reality. The disclosure of the content of a musical
work, according to the scientists, is impossible
without nding the necessary sound, which is
ensured by the close relationship of musical and
auditory representations with the entire system
of performing knowledge, skills, and abilities. The
images created by a composer, in the performing
embodiment, are determined by a performer’s
worldview, their creative manner, temperament,
imagination, taste, and level of skill. As a result, the
performing artistic image, with which listeners’
evaluation of the work is largely connected,
acquires an independent meaning in a performer’s
mind, since it may reveal such values that were not
in the original image.
As O. Shchelokova points out, interpretative
and pedagogical mastery fully sets high demands
on their professional activity, and the formation
of such quality requires the application of a set of
effective methods and pedagogical techniques that
ensure the success of this process. We understand
this exploratory process as the “transformation” of
artistic experience into a new formation – artistic
and pedagogical knowledge, through which
objective concepts of a work of art are combined
with the corresponding experience of students,
contributing to the activation of creative potential
and the liberation of the “deep layers” of their
worldview (O. Shchelokova, 2023).
The process of performing creativity is not
only an act of embodying a composer’s idea,
but also the creation of one’s own performing
interpretation. In this context, the degree of
relative independence of the creative activity of a
musician-performer is determined by the norms
of musical life of each era, which are enshrined in
the relevant musical and aesthetic theories. Thus,
the activity of a musician-performer as a creative
personality reveals the extent to which they have
mastered the musical culture of society. If we
approach the performance, the result of which is
a musicuans’ reproduction of the values of culture
of society, then this means that the performer is “a
creative personality, a son of their era, culture, and
people” (Z. Lastovetska-Solanska, 2024).
The recognition and establishment of the
meaning structure of musical works is ensured by
phenomenological reection, which we dene as
a prerequisite for professional self-improvement.
In particular, on the example of revealing the
factors of the meaning of a musical work by future
teachers, its differences and connections between
components, determine its meaning precisely as
it is perceived and understood by the learners
themselves. To realize the meaning of a musical
work in this context means: a performer’s grasp
of certain ways of understanding art; deepening
their understanding based on the exploration of
new cognitive elds within existing art theories.
Thus, new opportunities for self-knowledge and
self-identication by means of phenomenological
reection open up for for the consciousness
of future music teachers. In the new meaning
orientation, the professional actions of a future
music teacher regarding the determination of the
role of a musical work acquire a new direction, as
well as the vision of the meaning of shaping their
own professional culture through the experience
of spiritual-aesthetic feelings.
It can be argued that musical performance
activity, as the foundation of a holistic music-
pedagogical process, has an impact and
contributes to the formation of personal qualities
of a teacher-musician, particularly in professional
self-development and self-improvement, and
serves as a universal means of engaging with
cultural and artistic values. In the context of the
professional development of a teacher-musician,
musical performance activity is understood as
the manifestation of the artistic and meaningful
essence of a work, and the emotional embodiment
of a musical image through the implementation
of the author’s value determinants. Artistic
interpretation of musical works is an important
mechanism for the professional development
of a teacher within the framework of musical
performance training.
As a result, the cognitive component
and overall intellectualization in the musical
performance process are enhanced, and a teacher’s
consciousness is enriched with developed systems
of representations and concepts related to specic
performance material.
We consider it appropriate, in the current
conditions of the development of higher artistic
education, to implement a transprofessional
approach in professional training, which implies
multidimensionality, interdisciplinarity, and
future teachers’ readiness to acquire and perform
a wide range of activities in the future; the
synthesis of knowledge from various scientic
elds. Therefore, it is precisely in artistic education
that transprofessional renewal of the system for
training students can become highly productive
(I. Glazunova, 2024).
In this context, we turn to the scientic views
of H. Padalka, who emphasizes the need to expand
the functional dimensions of the future activities
of students, capable of exible adaptation to
the demands of the present. The concept of
“transprofession” is rightly introduced into the
scientic and pedagogical context, providing
an understanding of a learner’s cognitive
activity, which is the result of the combination of
competencies formed in various specialized elds
of artistic and pedagogical activity, and the ability
of the future teacher to perform a wide range of
actions (H. Padalka, 2004).
Thus, the essence of professional training is
seen in its transprofessional renewal, integrity,
systematicity, integrativeness, interdisciplinarity,
interdependence of all structural components,
Professional Art Education Volume 6 (1) 2025
Scientic Journal
74 75
Volume 6 (1) 2025
Professional Art Education
© Tusheva Viktoriia
© Тушева Вікторія
interaction with different types, genres, styles,
and directions of art, as well as musical works
that have become history and pave their way
to the consciousness and historical memory of
humanity. In this way, the cognitive component
and overall intellectualization in the musical-
performing process will be enhanced, reective
thinking will be formed and the “self-concept” of
the musical work will be created in a performer’s
consciousness, which, in turn, will ensure future
music teachers’ professional self-improvement
and self-development.
Conclusions. Thus, the essence of the concept
of “future music teacter’s professional self-
improvement” in philosophical, psychological
and pedagogical aspects is revealed; the author’s
interpretation of this personal phenomenon is
given, and the relationship between professional
self-improvement and a teacher’s professional
culture is shown. Future music teachers’
professional training, in which professional self-
improvement occupies a dominant place as an
integrating activity, acquires a new content, and
is characterized by cultural multidirectionality,
transprofessional nature, and interdisciplinary. It
is focused on a student’s spiritual, cognitive and
value-based activity, the development of their
ability for socio-cultural action, the formation
of a holistic personality of a a teacher-musician,
capable of professional self-improvement through
the development of motivational and reective
stimuli.
The prospects for further research and
recommendations. The direction of further
scientic research will focus on a comparative
analysis of the experience of forming professional
self-improvement of future teachers-musicians in
different countries with an emphasis on identifying
the value orientations of their professional
training.
Professional Art Education Volume 6 (1) 2025
Scientic Journal
76 77
Volume 6 (1) 2025
Professional Art Education
СПИСОК ЛІТЕРАТУРИ
Антонова О. Є. (2014). Професійне самовдосконалення майбутнього вчителя шляхом розвитку
його здібностей та обдарувань. Нові технології навчання : Наук.-метод, зб. / Інститут інноваційних
технологій і змісту освіти Міністерства освіти і науки, молоді та спорту України, Академія міжна-
родного співробітництва з креативної педагогіки. Київ-Вінниця. Вип.81. 8-13.
Глазунова І. К. (2024). Трансфесійно-комплексний підхід до фахової підготовки магістрантів
музичного мистецтва. Науковий часопис Українського державного університету імені Михайла
Драгоманова. Серія 14. Теорія і методика мистецької освіти. 70-76. https://doi.org/10.31392/UDU-nc.
series14.2024.31.10
Глосарій новітньої педагогічної термінології : наук. видання (2021). Нар. укр. акад., [каф. україно-
знав.] ; упоряд. І. О. Помазан, Т. М. Берест, О. В. Ільїна, Г. В. Купрікова. Харків : Вид-во НУА. 107с.
Завалко К.В., Проворова Є.М. (2021). Самовдосконалення вчителя музики: інноваційно-праксео-
логічний підхід / За заг. редакцією К.В. Завалко. Навчально-метод. посібник. К. 310.
Загальна психологія : підручник для студентів вищих навчальних закладів (2012). К. : Кондор.
351 с.
Ілійчук Л.В. (2014) Особистість вчителя у педагогічній спадщині К.Д. Ушинського. Ідеї К.Д. Ушин-
ського в сучасній педагогіці (до 190-річчя 1-29 від дня народження К.Д. Ушинського) : матер. Міжна-
род. наук,- практ. коиф., 20-21 лют. 2014 р. / М-во освіти і науки України, Київ, ун-т ім. Б. Грінченка
[редкол.: В.О. Огнев’юк, Л.Л. Хоружа, В.І. Ковальчук, О.С. Зубченко]. К. : Київ, ун-т ім. Б. Грінченка.
58-63.
Карташова Ж.Ю. (2020). Музично-виконавська підготовка майбутнього вчителя музичного мис-
тецтва у процесі неперервної освіти. Професійно-педагогічна підготовка майбутнього вчителя му-
зичного мистецтва : монографія. за заг. ред. В. М. Лабунця. Кам’янець-Подільський : Видавець ПП
Зволейко. 50-60.
Кононова М. М. (2022) Психологічні детермінанти професійного розвитку та самоактуалізації
особистості: кол. монографія /за наук. ред. М.М. Кононової. Полтава. 200.
Ластовецька-Соланська З. (2024) Соціокультурні функції сучасного українського мистецтва в
проєкції на інфраструктуру музичного життя. Українська музика: науковий часопис. Видавничий
дім «Гельветика». № 1. (48). 89–100.
Падалка Г.М. (2004). Пріоритетні напрямки розвитку сучасної мистецької освіти. Теорія і мето-
дика мистецької освіти: зб. наук. пр. Київ: НПУ імені М. П.Драгоманова. Вип. 1 (6). 15-20.
Рибалко Л. С., Черновол-Ткаченко Р. І., Кіриченко С. В. (2018). Професійна самореалізація вчи-
телів старшої школи в освітній проектній діяльності в контексті Нової української школи. Харків :
Вид. група «Основа», 144 с. http://dspace.hnpu.edu.ua/handle/123456789/2558
Сегеда Н. А. (2002) Підготовка майбутнього вчителя музики до професійної самореалізації : авто-
реф. дис. ... канд. пед. наук: 13.00.04. Наталія Анатоліївна Сегеда. Київ. 18 с.
Семиченко В.А. (2007) Проблеми і пріоритети професійної підготовки . Педагогічний дискурс.
Вип. 1. 119-127.
Скляренко І. Ю. (2008) Професійне самовдосконалення – пріоритетна тенденція педагогічної
освіти майбутніх учителів музики. Науковий часопис Національного педагогічного університету
імені М. П. Драгоманова. Серія 16. Творча особистість учителя: проблеми теорії і практики: Збірник
наукових праць / Ред. кол. О. Г. Мороз, Н. В. Гузій та інші. Вип. 2 (12). К. : НПУ. 34-37.
Словник термінів і понять сучасної освіти (2020). Уклад. : Л. М. Михайлова, О. В. Пагава, О. В.
Проніна. За заг. ред. Л. М. Михайлової. Сєвєродонецьк. 194 с.
Тушева В. В. (2023).Обґрунтування сутності професійної культури майбутнього вчителя му-
зичного мистецтва як особистісного феномену з позицій культурологічного підходу. Development
of Modern Art and Pedagogical Education: National and European Context : Collective volume. Suceava. 303–
316. https://dspace.hnpu.edu.ua/handle/123456789/13117
Tusheva V. V. (2023). Formation of the research culture of the future music teacher:
monograph. Beau Bassin, Deutschland / Germany: LAP LAMBERT Academic Publishing. 320 с.
https://dspace.hnpu.edu.ua/handle/123456789/13118
Федоришин В.І. (2014). Теорія та методика фахової підготовки майбутніх учителів музики на
акмеологічних засадах: автореферат дис…. доктора педагогічних наук : 13.00.02 .Київ.41 с.
Феноменологія морального розвитку особистості: детермінація, механізми, генезис (2009) : мо-
нографія / ред. Р.В. Павелків, Н.В. Корчакова. Рівне : Волинські обереги. 368 с.
Філософія: словник термінів та персоналій (2020). В. С. Бліхар, М. А. Козловець, Л. В. Горохова, В.
В. Федоренко, В. О. Федоренко. Київ : КВІЦ. 274 с.
Хоружа Л.Л. (2016). Потенціал педагогіки у професійному розвитку і вдосконаленні вчителя. Су-
часні акмеологічні дослідження : теоретико-методологічні та прикладні аспекти : монографія /
редкол.: В.О. Огнев’юк, С.О. Сисоєва, Я.С. Фруктова. К. : Київський університет ім. Б. Грінчека. 341-359.
Щолокова О. П. (2023). Художньо-педагогічна інтерпретація як методична основа фахової
підготовки магістрів музичного мистецтва. Науковий часопис Українського державного універ-
ситету імені Михайла Драгоманова. Серія 14. Теорія і методика мистецької освіти. Вип. 30. 3-10.
https://doi.org/10.31392/UDU-nc.series14.2023.30.01
REFERENCES
Antonova O. Ye. (2014). Profesiine samovdoskonalennia maibutnoho vchytelia shliakhom rozvytku
yoho zdibnostei ta obdaruvan. Novi tekhnolohii navchannia [Professional self-improvement of the future
teacher through the development of his abilities and talents] : Nauk.-metod, zb. / Instytut innovatsiinykh
tekhnolohii i zmistu osvity Ministerstva osvity i nauky, molodi ta sportu Ukrainy, Akademiia mizhnarodnoho
spivrobitnytstva z kreatyvnoi pedahohiky. Kyiv-Vinnytsia. Vyp.81. 8-13. [in Ukrainian]
Hlazunova I. K. (2024). Transfesiino-kompleksnyi pidkhid do fakhovoi pidhotovky mahistrantiv
muzychnoho mystetstva [A trans-professional and comprehensive approach to the professional training of
master's degree students in musical art]. Naukovyi chasopys Ukrainskoho derzhavnoho universytetu imeni
Mykhaila Drahomanova. Seriia 14. Teoriia i metodyka mystetskoi osvity. 70-76. DOI: https://doi.org/10.31392/
UDU-nc.series14.2024.31.10 [in Ukrainian]
© Tusheva Viktoriia
© Тушева Вікторія
Hlosarii novitnoi pedahohichnoi terminolohii [Glossary of modern pedagogical terminology] : nauk.
vydannia (2021). Nar. ukr. akad., [kaf. ukrainoznav.] ; uporiad. I. O. Pomazan, T. M. Berest, O. V. Ilina, H. V.
Kuprikova. Kharkiv : Vyd-vo NUA. 107. [in Ukrainian]
Zavalko K.V., Provorova Ye.M. (2021). Samovdoskonalennia vchytelia muzyky: innovatsiino-
prakseolohichnyi pidkhid [Self-improvement of a music teacher: an innovative praxeological approach].
Navchalno-metod. posibnyk. K. 310 s. [in Ukrainian]
Zahalna psykholohiia [tekst] (2012): pidruchnyk dlia studentiv vyshchykh navchalnykh zakladiv
[General psychology: a textbook for students]. K. : Kondor. 351 s. [in Ukrainian]
Iliichuk L.V. (2014) Osobystist vchytelia u pedahohichnii spadshchyni K.D. Ushynskoho [The personality
of the teacher in the pedagogical heritage of K.D. Ushinsky]. Idei K.D. Ushynskoho v suchasnii pedahohitsi
(do 190-richchia 1-29 vid dnia narodzhennia K.D. Ushynskoho) : mater. Mizhnarod. nauk,- prakt. koyf., 20-
21 liut. 2014 r. / M-vo osvity i nauky Ukrainy, Kyiv, un-t im. B. Hrinchenka [redkol.: V.O. Ohneviuk, L.L.
Khoruzha, V.I. Kovalchuk, O.S. Zubchenko]. K. : Kyiv, un-t im. B. Hrinchenka. 58-63. [in Ukrainian]
Kartashova Zh.Iu. (2020). Muzychno-vykonavska pidhotovka maibutnoho vchytelia muzychnoho
mystetstva u protsesi neperervnoi osvity [Musical and performing training of future music teachers in the
process of continuing education]. Profesiino-pedahohichna pidhotovka maibutnoho vchytelia muzychnoho
mystetstva : monohraia. za zah. red. V. M. Labuntsia. Kamianets-Podilskyi : Vydavets PP Zvoleiko. 50-60.
[in Ukrainian]
Kononova M. M. (2022) Psykholohichni determinanty profesiinoho rozvytku ta samoaktualizatsii
osobystosti [Psychological determinants of professional development and self-actualization of the individual]:
kol. monohraia /za nauk. red. M.M. Kononovoi. Poltava. 200 s. [in Ukrainian]
Lastovetska-Solanska Z. (2024) Sotsiokulturni funktsii suchasnoho ukrainskoho mystetstva v proiektsii
na infrastrukturu muzychnoho zhyttia [Sociocultural functions of contemporary Ukrainian art in projection
onto the infrastructure of musical life]. Ukrainska muzyka: naukovyi chasopys. Vydavnychyi dim «Helvetyka».
№ 1. (48). 89–100. [in Ukrainian]
Padalka H.M. ( 2004). Priorytetni napriamky rozvytku suchasnoi mystetskoi osvity [Priority areas of
development of modern art education]. Teoriia i metodyka mystetskoi osvity: zb. nauk. pr. Kyiv: NPU imeni
M. P.Drahomanova. Vyp. 1 (6). 15-20. [in Ukrainian]
Rybalko L. S., Chernovol-Tkachenko R. I., Kirychenko S. V. (2018). Profesiina samorealizatsiia vchyteliv
starshoi shkoly v osvitnii proektnii diialnosti v konteksti Novoi ukrainskoi shkoly [Professional self-
realization of high school teachers in educational project activities in the context of the New Ukrainian
School]. Kharkiv : Vyd. hrupa «Osnova», 144. URL: http://dspace.hnpu.edu.ua/handle/123456789/2558 [in
Ukrainian]
Seheda N. A. (2002) Pidhotovka maibutnoho vchytelia muzyky do profesiinoi samorealizatsii [Preparing
a future music teacher for professional self-realization]: avtoref. dys. ... kand. ped. nauk: 13.00.04. Nataliia
Anatoliivna Seheda. Kyiv. 18 s. [in Ukrainian]
Semychenko V.A. (2007) Problemy i priorytety profesiinoi pidhotovky [Problems and priorities of
professional training]. Pedahohichnyi dyskurs. Vyp. 1. 119-127. [in Ukrainian]
Skliarenko I. Yu. (2008) Profesiine samovdoskonalennia – priorytetna tendentsiia pedahohichnoi osvity
maibutnikh uchyteliv muzyky [Professional self-improvement is a priority trend in pedagogical education
of future music teachers]. Naukovyi chasopys Natsionalnoho pedahohichnoho universytetu imeni M. P.
Drahomanova. Seriia 16. Tvorcha osobystist uchytelia: problemy teorii i praktyky: Zbirnyk naukovykh prats
/ Red. kol. O. H. Moroz, N. V. Huzii ta inshi. Vyp. 2 (12). K. : NPU. 34-37. [in Ukrainian]
Slovnyk terminiv i poniat suchasnoi osvity (2020) [Dictionary of terms and concepts of modern education].
Uklad. : L. M. Mykhailova, O. V. Pahava, O. V. Pronina. Za zah. red. L. M. Mykhailovoi. Sievierodonetsk. 194
s. [in Ukrainian]
Tusheva V. V. (2023).Obgruntuvannia sutnosti profesiinoi kultury maibutnoho vchytelia muzychnoho
mystetstva yak osobystisnoho fenomenu z pozytsii kulturolohichnoho pidkhodu. Development of Modern
Art and Pedagogical Education: National and European Context : Collective volume. Suceava. 303–316.
https://dspace.hnpu.edu.ua/handle/123456789/13117
Tusheva V. V. (2023). Formation of the research culture of the future music teacher: monograph. Beau
Bassin, Deutschland / Germany: LAP LAMBERT Academic Publishing. 320 s. https://dspace.hnpu.edu.ua/
handle/123456789/13118
Fedoryshyn V.I. (2014). Teoriia ta metodyka fakhovoi pidhotovky maibutnikh uchyteliv muzyky na
akmeolohichnykh zasadakh [Theory and methodology of professional training of future music teachers on
acmeological principles]: avtoreferat dys…. doktora pedahohichnykh nauk : 13.00.02 Kyiv.41 s. [in Ukrainian]
Fenomenolohiia moralnoho rozvytku osobystosti: determinatsiia, mekhanizmy, henezys [tekst] (2009)
[Phenomenology of moral development of the individual: determination, mechanisms, genesis] : monohraia
/ red. R.V. Pavelkiv, N.V. Korchakova. Rivne : Volynski oberehy, 368 с. [in Ukrainian]
Filosoia: slovnyk terminiv ta personalii (2020) [Philosophy: a dictionary of terms and personalities]. V.
S. Blikhar, M. A. Kozlovets, L. V. Horokhova, V. V. Fedorenko, V. O. Fedorenko. Kyiv : KVIT. 274. [in Ukrainian]
Khoruzha L.L. (2016). Potentsial pedahohiky u profesiinomu rozvytku i vdoskonalenni vchytelia.
Suchasni akmeolohichni doslidzhennia [The potential of pedagogy in the professional development and
improvement of teachers]: teoretyko-metodolohichni ta prykladni aspekty : monohraia / redkol.: V.O.
Ohneviuk, S.O. Sysoieva, Ya.S. Fruktova. K. : Kyivskyi universytet im. B. Hrincheka. 341-359. [in Ukrainian]
Shcholokova O. P. (2023). Khudozhno-pedahohichna interpretatsiia yak metodychna osnova fakhovoi
pidhotovky mahistriv muzychnoho mystetstva [Artistic and pedagogical interpretation as a methodological
basis for professional training of masters of musical art]. Naukovyi chasopys Ukrainskoho derzhavnoho
universytetu imeni Mykhaila Drahomanova. Seriia 14. Teoriia i metodyka mystetskoi osvity. Vyp. 30. 3-10.
doi.org/10.31392/UDU-nc.series14.2023.30.01 [in Ukrainian]
Professional Art Education Volume 6 (1) 2025
Scientic Journal
78 79
Volume 6 (1) 2025
Professional Art Education
Надійшла до редакції / Received: 04.05.2025
Рекомендовано до друку / Accepted: 23.06.2025
© Tusheva Viktoriia
© Тушева Вікторія
ною рефлексією, яка визнається передумовою професійного самовдосконалення вчителя. Розглядає-
мо поняття «професійна культура» як засадниче у розкритті сутнісних характеристик професійного
самовдосконалення вчителя-музиканта як особистісного феномену, що вплине на подальший про-
фесійний саморозвиток і самореалізацію митця.
Ключові слова: професійне самовдосконалення, самовиховання, саморозвиток, професійна са-
мореалізація, професійна культура, фахова підготовка.
Professional Art Education Volume 6 (1) 2025
Scientic Journal
80 81
Volume 6 (1) 2025
Professional Art Education
© Tusheva Viktoriia
DOI https://doi.org/10.34142/27091805.2025.6.01.07
ОБҐРУНТУВАННЯ СУТНОСТІ ПРОФЕСІЙНОГО
САМОВДОСКОНАЛЕННЯ МАЙБУТНІХ УЧИТЕЛІВ
МУЗИЧНОГО МИСТЕЦТВА У ПРОЦЕСІ ФАХОВОЇ
ПІДГОТОВКИ
© Тушева Вікторія
доктор педагогічних наук, професор
кафедри музичного мистецтва, ХНПУ
імені Г.С. Сковороди
Харків, Україна
email: tushevavikla@gmail.com
https://orcid.org/0000-0002-9451-0532
У статті досліджується проблема професійного самовдосконалення вчителя музичного ми-
стецтва, яке у нових соціокультурних умовах, де культура і цінності набувають пріоритетного
значення, виступає головним чинником у становленні професійної зрілості майбутнього фахів-
ця. Розкрито сутність поняття «професійне самовдосконалення вчителя музичного мистецтва»
у філософському, психологічному і педагогічному аспектах, дана авторська інтерпретація цього
особистісного феномену, розкрито взаємозв’язок професійного самовдосконалення і професійної
культури вчителя. Доведено, що фахова підготовка майбутнього вчителя музичного мистецтва, в
якій професійне самовдосконалення займає домінантне місце як інтегруюча якість, набуває нового
змісту, характеризується культурною багатовекторністю, трансфесійністю, міждисциплінарністю,
цілісністю, передбачає діалогічне спілкування з різними видами, жанрами, стилями і напрямами
мистецтва, музичними творами, які стали історією. Показано, що у такий спосіб буде посилюватися
когнітивна складова і загальна інтелектуалізація у музично-виконавському процесі, формуватися
рефлексивне мислення і створюватися у свідомості виконавця «Я-концепція» музичного твору, що
в комплексі забезпечить професійне самовдосконалення і саморозвиток майбутнього вчителя му-
зичного мистецтва.
Методи дослідження. Для досягнення мети були застосовані наукові методи, які створюють
своєрідну методику обраного дослідження, а саме: аналітичні щодо вивчення наукового фонду; ін-
дуктивно-дедуктивний і узагальнення у розкритті сутнісних характеристик досліджуваного педаго-
гічного явища, його закономірностей функціонування та розвитку; метод моделювання у створенні
моделі фахової підготовки майбутніх учителів музичного мистецтва.
Мета і завдання статті. Метою статті є обґрунтування сутності і змісту професійного самовдо-
сконалення майбутніх учителів музичного мистецтва в контексті сучасних концепцій; визначення
таких ключових понять дослідження як «професійне самовдосконалення», «самовиховання», «само-
розвиток», «професійна самореалізація», «професійна культура»; виявлення ціннісних пріоритетів
фахової підготовки вчителів-музикантів як головного чинника їх професійного самовдосконалення.
Результати. Удосконалено теорію професійного самовдосконалення майбутніх учителів му-
зичного мистецтв, завдяки обґрунтуванню теоретичних положень щодо зазначеного особистісного
феномену; виявленні особливості фахової підготовки, яка характеризується культурною багатовек-
торністю, трансфесійністю, міждисциплінарністю, в якій акцентується увага на музично-викона-
вській та інтерпретаційній діяльності, що вплине на формування і розвиток професійного самовдо-
сконалення вчителя-музиканта.
У висновках зазначається, що поняття фахова підготовка стає дієвим засобом формування про-
фесійного самовдосконалення майбутнього вчителя-музиканта, яка потребує переосмилення і онов-
лення в нових соціокультурних умовах; гуманістична парадигма представляє теоретико-методоло-
гічне підґрунтя формування стратегії фахової підготовки учителя, визначаючи її зміст і технології.
Пріоритетне значення у фаховій підготовці займає музично-виконавська діяльність, яка передбачає
визнання й устабільнення смислової структури музичних творів, забезпечується феноменологіч-
© Тушева Вікторія
У цьому контексті актуальним є питан-
ня, як побудовані навчальні програми з обра-
зотворчого мистецтва в різних країнах і які
освітні цілі вони переслідують. Це досліджен-
ня має на меті порівняти навчальні програми
з образотворчого мистецтва в Україні та Туреч-
чині на рівні середньої освіти з метою визна-
чення підходів кожної країни до мистецької
освіти. Європоцентричні реформи в Україні
та структурований зміст програм Туреччини,
який базується на культурній спадщині, ство-
рюють надійне підґрунтя для порівняльного
аналізу.
Останні політичні кризи та війна в Україні
призвели до змін в освітній системі. Туреччи-
на стала однією з країн, які надали освітню
підтримку українським учням у цей період.
Тому порівняння програм з образотворчого
мистецтва обох країн має значення не лише з
педагогічної, а й з соціокультурної та політич-
ної точки зору.
Дослідження також є важливим для ро-
зуміння ролі мистецької освіти у кризових
ситуаціях — як чинника психологічної стій-
кості, збереження культурної ідентичності та
соціальної адаптації. Крім того, результати
цього дослідження можуть сприяти розробці
більш інклюзивної та функціональної освіт-
ньої політики в обох країнах.
Аналіз основних досліджень і публіка-
цій. У цьому дослідженні, присвяченому
порівняльному аналізу програм з образотвор-
чого мистецтва в середній освіті України та
Туреччини, враховано теоретичні засади та
структурні особливості навчальних програм,
спираючись на праці провідних вітчизняних і
зарубіжних дослідників. У контексті змісту за-
гальної середньої освіти важливими є дослід-
ження О. Аліксійчука, В. Данилова, Т. Паньок,
С. Буюргана, У. Буюргана, С. Стіркера та Їлмаза,
які окреслюють теоретичні основи визначення
цілей, структури та методів навчання.
Порівняльні дослідження, зокрема роботи
А. Бекіроґлу, А. Тантан, Ш. Аксоя, М. Гюрбюза,
С. Гюльюза, С. Туни та Е. Карамеше, зробили
значний внесок у вивчення змісту програм,
цілей, оцінювання та освітніх процесів у різ-
них країнах. Ці підходи слугують основою
для аналізу освітньої філософії, організації на-
вчального процесу та пріоритетів мистецької
освіти в Україні та Туреччині, підкреслюючи
її роль у формуванні культурних цінностей,
естетичної чутливості та креативності.
Формулювання цілей та завдань статті.
Основною метою цього дослідження є порів-
няльний аналіз навчальних програм з обра-
зотворчого мистецтва на рівні середньої освіти
в Україні та Туреччині. Освітні системи форму-
ються під впливом історичного, культурного
та соціально-політичного контексту, що обу-
мовлює як відмінності, так і подібності в підхо-
дах країн до мистецької освіти. У цьому зв’язку
дослідження має на меті проаналізувати на-
вчальні програми з образотворчого мистецтва
обох країн за такими компонентами: цілі, клю-
чові компетентності, зміст, навчально-виховні
процеси та система оцінювання.
Відповідно до загальної мети, було сфор-
мульовано такі дослідницькі завдання:
a. Які подібності та відмінності існують
між загальними цілями, ключовими компе-
тентностями, спеціальними завданнями та
очікуваними результатами навчальних про-
грам з образотворчого мистецтва України та
Туреччини?
b. Як структуровано зміст навчальних
програм у кожній країні та які подібності й від-
мінності виявляються?
c. У чому полягають схожі та відмінні
риси в організації процесів навчання і викла-
дання в обох країнах?
d. Які подібності та відмінності можна
визначити в підходах до оцінювання навчаль-
них досягнень у Україні та Туреччині?
Виклад основного матеріалу.
1. Подібності та відмінності між за-
гальними цілями, базовими вміннями,
навчальними галузями та спеціальними
цілями/результатами навчання в програ-
мах середньої освіти Туреччини та України.
1.1. Загальні цілі та базові навички в про-
грамах візуального мистецтва середньої
освіти України та Туреччини.
Навчальні програми з образотворчого ми-
стецтва в середній школі України та Туреччи-
ни демонструють як спільні риси, так і суттєві
відмінності, що відображають їхні культурні
пріоритети й освітні філософії.
Professional Art Education Volume 6 (1) 2025
Scientic Journal
82 83
Volume 6 (1) 2025
Professional Art Education
© Küpeli Ali Ertuğrul & Anvarova Arzu © Кюпелі Алі Ертугрул & Анварова Арзу
УДК: 373.5.016:7(477+560)
DOI https://doi.org/10.34142/27091805.2025.6.01.08
ПОРІВНЯЛЬНЕ ДОСЛІДЖЕННЯ НАВЧАЛЬНИХ
ПРОГРАМ З ОБРАЗОТВОРЧОГО МИСТЕЦТВА
ДЛЯ ЗАКЛАДІВ ЗАГАЛЬНОЇ СЕРЕДНЬОЇ ОСВІТИ
УКРАЇНИ ТА ТУРЕЧЧИНИ
© Кюпелі Алі Ертугрул
доцент кафедри образотворчого
мистецтва університету Газі,
Анкара, Туреччина
email: aliertugrulkupeli@gmail.com
https://orcid.org/0000-0003-3485-8489
© Анварова Арзу
магістрантка інституту освітніх наук
університету Газі
Анкара, Туреччина
email: anvarova2203@gmail.com
https://orcid.org/0000-0002-4999-8989
У статті здійснено порівняльний аналіз навчальних програм з образотворчого мистецтва
для закладів загальної середньої освіти України та Туреччини. Програми обох країн проаналізовано за
такими аспектами: мета, зміст, навчально-виховний процес та система оцінювання. У досліджен-
ні використано чотириступеневу модель порівняльної педагогіки Дж. Бередея та описовий аналіз.
Результати дослідження показують, що навчальна програма України ґрунтується на теоретичних
засадах і орієнтується на європейський підхід, тоді як програма Туреччини зосереджується переваж-
но на практичних аспектах та збереженні культурної спадщини. Також виявлено суттєві відмін-
ності в організації навчального процесу та оцінюванні результатів. У дослідженні підкреслюється,
що мистецька освіта не обмежується лише розвитком технічних навичок, а є цілісною системою,
що формує культурну ідентичність та естетичну чутливість особистості.
Ключові слова: мистецька освіта, порівняльна педагогіка, загальна середня освіта, Україна,
Туреччина.
Постановка проблеми та її зв’язок з
важливими науковими чи практичними
завданнями. Освіта в галузі образотворчого
мистецтва є однією з основних сфер загальної
середньої освіти, що сприяє розвитку естетич-
ної чутливості, творчого мислення та форму-
ванню культурної ідентичності особистості
(San, 1987). Динамічна структура освітніх си-
стем у глобалізованому світі свідчить про те,
що мистецька освіта — це не лише засіб фор-
мування технічних навичок, але й важливий
компонент цілісного розвитку учня (Hurwitz &
Day, 1995).
Мистецтво дає змогу особистості встанов-
лювати естетичні та інтелектуальні зв’язки
із зовнішнім світом, сприяє розвитку уяви та
створенню оригінальних ідей (Kavcar, 1986, с.
195). Таким чином, мистецька освіта формує
не лише креативність, але й культурну сві-
домість, свободу самовираження та соціальну
чутливість (Feeney & Moravcik, 1987).
Порівняльна педагогіка дозволяє систем-
но аналізувати освітні практики різних країн
і забезпечує важливі дані для вдосконалення
освітніх система (Tatlı & Adıgüzel, 2012, с. 144).
Врахування культурних особливостей під час
розроблення навчальних програм забезпечує
їхню відповідність соціальному контексту
(Rogan & Aldous, 2005). Мистецтво, як складова
освітнього процесу, не лише відображає куль-
турну структуру суспільства, але й має потен-
ціал її трансформації (Yüksel & Sağlam, 2012).
Роль мистецтва в навчальних програмах є
визначальною не тільки для особистісного ро-
звитку, але й для збереження культурної спад-
щини та формування поваги до різноманіття.
В Україні програма орієнтована на розви-
ток культурної ідентичності, національної
свідомості, естетичного судження, критично-
го мислення, поваги до культурного розмаїт-
тя та соціальної взаємодії. Мистецька освіта
розглядається як інструмент громадянського
становлення й суспільних трансформацій, ак-
центується емоційне сприйняття мистецтва та
його інтеграція в соціокультурні процеси.
У Туреччині програма містить 14 чітко
сформульованих загальних цілей, спрямо-
ваних на здобуття художніх знань, розвиток
естетичної чутливості, уяви, технічних умінь
і самовираження. Також включено такі аспек-
ти, як екологічна свідомість, повага до прав
людини, медіаграмотність, технологічна інте-
грація та охорона праці.
Спільні цілі обох програм включають ро-
звиток творчого потенціалу учнів, формуван-
ня естетичної чутливості та ознайомлення з
культурними цінностями.
Проте розставлення акцентів різниться:
українська програма підкреслює соціальні,
емоційні та етичні аспекти, а турецька зосе-
реджується на технічній підготовці та продук-
тивності.
Аналіз змісту обох програм дозволяє вио-
кремити основні базові навички, хоч і не по-
дані як окремий розділ. В Україні ключовими
навичками є: художнє інтерпретування, кре-
ативність, емоційна чутливість, міждисци-
плінарне мислення, підприємливість та грома-
дянська свідомість.
Мистецтво трактується як процес інте-
лектуального та емоційного самовираження.
У Туреччині основний акцент робиться на
розвиток знаннєвих і психомоторних умінь:
спостережливість, естетичне сприйняття, ди-
зайн-мислення, аналіз і синтез, координація
«рука-око-мозок», а також використання ІКТ у
мистецькій діяльності.
Таким чином, український підхід орієнто-
ваний на цілісне формування особистості, з ак-
центом на соціальну відповідальність, тоді як
турецький підхід – на вимірювані результати,
технічні навички та збереження культурної
спадщини. Обидві системи відображають су-
часні тенденції мистецької освіти, формуючи
різні освітні моделі відповідно до національ-
них педагогічних орієнтирів.
1.2. Навчальні галузі в програмах з
образотворчого мистецтва середньої освіти
Туреччини та України
Навчальні програми з образотворчого ми-
стецтва в Україні та Туреччині мають схожу
трьохкомпонентну структуру.
В українській програмі ці компоненти ін-
тегровані:
1. Знаннєвий компонент – охоплює по-
няття, теорії, історичні й культурні знання.
2. Діяльнісний компонент – включає
практичну діяльність, творчі завдання, індиві-
дуальні проєкти.
3. Ціннісний компонент – спрямований
на формування етичних цінностей, естетичної
чутливості та культурної обізнаності.
Цей підхід забезпечує не лише засвоєння
знань, а й емоційне сприйняття мистецтва та
його зв’язок із соціальним досвідом, підтриму-
ючи розвиток особистості.
У турецькій програмі компоненти мають
чітко окреслену дисциплінарну будову:
1. Мистецтвознавство та естетика – розви-
ток аналітичного та естетичного мислення.
2. Культурна спадщина – ознайомлення з
традиційним мистецтвом і цінностями.
3. Формотворення у візуальному мис-
тецтві – розвиток практичних художніх нави-
чок.
Спільними рисами обох програм є на-
явність трьох навчальних блоків, акцент на
знання, практику та естетичні цінності, а та-
кож підвищення мистецької свідомості учнів.
Основні відмінності між програмами по-
лягають у тому, що в Україні навчальні ком-
поненти інтегровані, тоді як у Туреччині вони
чітко розмежовані; українська програма пе-
редбачає окремий ціннісний компонент, тоді
як у Туреччині цінності інтегруються через
загальні цілі; турецька система зосередже-
на на досягненні вимірюваних результатів, а
українська — на особистісному розвитку, емо-
ційному сприйнятті та ціннісному осмислен-
ні мистецтва. У системі результатів навчання
Туреччина надає перевагу структурованим,
чисельно визначеним цілям, тоді як українсь-
ка програма демонструє гнучкість та зв’язок із
педагогічними завданнями.
Загалом, Туреччина представляє більш
техніко-змістовий підхід, а Україна — інте-
грований, ціннісно-орієнтований і особистіс-
но-центрований. Обидві моделі мають свої
сильні сторони та відображають національні
освітні філософії й культурні пріоритети.
1.3. Спеціальні цілі/результати нав-
чання 10–11 класів в програмах з образотворчо-
го мистецтва України та Туреччини
Навчальні програми з образотворчого ми-
стецтва для 10–11 класів у Україні та Туреччині
відображають відмінні філософські підходи
до мистецької освіти, водночас маючи спільні
цілі, такі як розвиток естетичного мислення,
культурної ідентичності та практичних на-
вичок. Обидві програми базуються на трьох
основних компонентах/навчальних сферах,
проте реалізуються по-різному залежно від
освітніх пріоритетів кожної країни.
У українській програмі:
• Знаннєвий компонент спрямований на
міжкультурне вивчення мистецтва (Африка,
Азія, Європа тощо), історичний аналіз та фор-
мування теоретичних знань.
• Діяльнісний компонент підтримує твор-
чу активність учнів через проєкти, інтерпрета-
цію творів, цифрові технології, групову роботу
та інтеграцію мистецтва в повсякденне життя.
• Ціннісний компонент акцентує увагу
на емоційній взаємодії з мистецтвом, розвитку
естетичної свідомості та внутрішньому осмис-
ленні мистецьких цінностей.
У турецькій програмі:
• У галузі «Мистецтвознавство та есте-
тика» акцент зроблено на національному ми-
стецтві, зокрема на традиційних турецьких
формах та живописі республіканського періо-
ду. Учні аналізують історичні стилі, формують
естетичні судження й порівнюють традиційне
та сучасне мистецтво.
• У сфері «Культурна спадщина» увага
приділяється ознайомленню з історичними
пам’ятками, музеями, галереями та ролі Ата-
тюрка в розвитку культури. Практичні завдан-
ня часто пов’язані з локальною культурою.
• У сфері «Формотворення» зосереджено
увагу на технічних навичках: рисунок, пор-
трет, дизайн, об’єм, друк та робота з фарбами.
Програми з образотворчого мистецтва се-
редньої освіти України та Туреччини демон-
струють низку спільних тенденцій та кон-
цептуальних розбіжностей. Обидві програми
спрямовані на формування культурної іден-
тичності, розвиток естетичного сприйняття та
навичок інтерпретації мистецтва. Практична
творча діяльність у кожній системі відіграє
ключову роль: у Туреччині вона реалізується
переважно через традиційні техніки, тоді як в
Україні охоплює також сучасні засоби та циф-
рове мистецтво. В обох країнах мистецтво роз-
глядається як важливий інструмент особистіс-
ного розвитку та самовираження учнів. Проте
у змістовному підході спостерігаються помітні
відмінності. Турецька програма акцентує увагу
на національних традиціях, історичній спад-
щині та технічній підготовці учнів, у той час
як українська програма має більш відкритий,
міжкультурний характер і зосереджується на
розвитку емоцій, креативності та критичного
мислення. Результати навчання в українській
програмі прямо передбачають емоційне залу-
чення, суб’єктивний досвід та рефлексію, тоді
як у Туреччині ці елементи включено на загаль-
ноцільовому рівні без окремого підкреслення у
змісті. Крім того, українська програма реалізує
цілісний підхід, що поєднує знаннєвий, діяль-
нісний і ціннісний компоненти, тоді як турець-
ка система зосереджена переважно на передачі
знань і формуванні прикладних умінь.
У 10–11 класах програма Туреччини роз-
глядає мистецтво як інструмент збереження
культурної спадщини й розвитку технічних
вмінь, у той час як українська програма пози-
ціонує мистецтво як спосіб осмислення себе,
своїх почуттів і світу через креативну діяль-
ність та міжкультурну взаємодію. Ці відмін-
ності підкреслюють різні освітні парадигми
обох країн та їхнє бачення ролі мистецтва в су-
часному суспільстві.
2. Подібності та відмінності вмісту
програм з образотворчого мистецтва се-
редньої освіти Туреччини та України
У дослідженні було проведено порівняння
змістових структур навчальних програм з об-
разотворчого мистецтва для середньої школи
України та Туреччини з точки зору навчаль-
них компонентів, організації результатів на-
вчання та рівня автономії, наданої вчителям.
Обидві програми мають трикомпонентну
Professional Art Education Volume 6 (1) 2025
Scientic Journal
84 85
Volume 6 (1) 2025
Professional Art Education
© Küpeli Ali Ertuğrul & Anvarova Arzu © Кюпелі Алі Ертугрул & Анварова Арзу
структуру та передбачають гнучкість у реалі-
зації навчального процесу.
Навчальна програма України складається
з трьох компонентів:
1. Знаннєвий компонент,
2. Діяльнісний компонент,
3. Ціннісний компонент.
Кожен із компонентів спрямований на те,
щоб учень розумів мистецтво концептуально,
брав участь у творчому процесі та розвивав
етичну й естетичну свідомість. Українська про-
грама має більш цілісний підхід до навчання
та зосереджується на педагогічній доцільності.
Кожен результат навчання супроводжується
як теоретичними, так і практичними завдан-
нями, а також орієнтований на розвиток осо-
бистісних цінностей. Вчителям пропонуються
орієнтовні теми й види діяльності, але вони
мають свободу у виборі змісту. Така структура
дозволяє індивідуалізувати навчальний про-
цес та адаптувати зміст до рівня розвитку уч-
нів.
Навчальна програма Туреччини структу-
рована навколо трьох навчальних областей:
1. Мистецтвознавство та естетика,
2. Культурна спадщина,
3. Формотворення у візуальному мис-
тецтві.
До кожної з цих сфер закріплені конкрет-
ні результати навчання для кожного класу.
Програма націлена на поєднання критичного,
історичного та практичного підходів у навчан-
ні мистецтву. Вчителю надається свобода у ви-
борі змісту: навчальні матеріали та види діяль-
ності плануються відповідно до педагогічних
уподобань. Цей підхід дозволяє адаптувати
зміст з урахуванням типу школи, регіональних
особливостей та профілю учнів. Зміст програ-
ми Туреччини здебільшого має прикладний
характер та базується на чітких темах. Мис-
тецтво розглядається як засіб як технічного ви-
робництва, так і культурної передачі.
Українська та турецька програми з обра-
зотворчого мистецтва для середньої освіти ма-
ють низку спільних рис. Обидві освітні систе-
ми базуються на трикомпонентній структурі
навчальних програм, що передбачає поділ змі-
сту на окремі навчальні області або компонен-
ти. Вчителям надається певна педагогічна ав-
тономія у реалізації навчальних результатів,
а запропоновані види діяльності мають реко-
мендаційний характер і не є обов’язковими. В
обох програмах наголошується на важливості
індивідуального й культурного сприйняття
мистецтва з боку учнів. Водночас існують сут-
тєві відмінності у філософії структурування
та змістовому наповненні програм. Турецька
програма характеризується більш технічним,
дисциплінарним підходом із сильним акцен-
том на історичний аспект та художню тради-
цію, тоді як українська програма орієнтована
на багатовимірний розвиток особистості, що
включає емоційно-ціннісну сферу, соціальну
свідомість і міжпредметну інтеграцію. Мис-
тецький зміст в українській програмі трак-
тується не лише як передача знань, але й як
інструмент формування естетичного досвіду,
етичних цінностей та їх зв’язку з життєвими
реаліями.
Навчальні програми обох країн надають
вчителю гнучкість у плануванні змісту та за-
безпечують базову структуру для розвитку уч-
нів у галузі мистецтва. Проте Туреччина дотри-
мується більш структурованого, орієнтованого
на прикладне навчання підходу, тоді як Украї-
на обирає більш цілісний, гнучкий підхід, що
базується на емоційних та етичних цінностях.
Ці відмінності відображають специфіку ми-
стецької освіти в кожній країні та її зв’язок з
освітньою філософією.
3. Подібності та відмінності у проце-
сах навчання й викладання в програмах
з образотворчого мистецтва середньої
освіти Туреччини та України
Навчальні програми з образотворчого ми-
стецтва для середньої школи України та Ту-
реччини базуються на принципі гнучкості в
освітньому процесі, проте демонструють чіткі
відмінності щодо пріоритетів та акцентів на
етапі реалізації.
Навчальна програма України, навпаки,
ґрунтується на цілісному, особистісно орієнто-
ваному та міждисциплінарному підході. Освіт-
ній процес адаптується до інтересів і здібно-
стей учнів, а головна мета — допомогти учню
осмислити мистецтво як на особистісному, так
і на суспільному рівні. Програма, орієнтова-
на на діяльність, надає особливого значення
творчим процесам, емоційному залученню
та формуванню цінностей. Крім практичних
завдань, систематично інтегруються порт-
фоліо, проєктне навчання, групові взаємодії
та використання цифрових медіа. Вчитель має
високу автономію не лише в доборі змісту, а й у
плануванні часу та процесі оцінювання.
Навчальна програма Туреччини має гнуч-
ку, орієнтовану на учня структуру, що від-
повідає природі мистецтва. Вона передбачає
повагу до індивідуального темпу розвитку та
способів творчого самовираження кожного
учня, заохочуючи різні рівні залучення до про-
цесу навчання. Вчителям надається свобода у
виборі змісту, методів та форм діяльності. Уч-
ням пропонується створення оригінальних
художніх робіт з використанням різноманіт-
них матеріалів і технік, а також використання
цифрових технологій на уроках. Однак через
дисциплінарну побудову програми (живопис,
скульптура, графіка тощо), навчання більше
зосереджене на технічних навичках і передачі
культурної спадщини. Емоційні й соціальні
аспекти освіти також присутні, але опосеред-
ковано.
Навчальні програми з образотворчого ми-
стецтва середньої освіти України та Туреччи-
ни мають спільну орієнтацію на учнецентро-
ваність, що проявляється у наданні вчителю
гнучкості у виборі змісту та методів викла-
дання. Обидві програми акцентують увагу на
практичному навчанні, розвитку творчості,
повазі до індивідуальних особливостей учнів, а
також на інтеграції сучасних технологій у мис-
тецьку діяльність. Проте існують концептуаль-
ні розбіжності.
Турецька програма зосереджена на ство-
ренні мистецького продукту та формуванні
технічних умінь, тоді як українська спрямо-
вана на розвиток художнього мислення, са-
мовираження й емоційно-соціального досві-
ду. В українському підході наголошується на
міждисциплінарності, формуванні ціннісних
орієнтирів та соціокультурної свідомості, тоді
як у Туреччині ці аспекти реалізуються в ме-
жах тематики культурної спадщини й естетич-
ного розвитку. Крім того, українська програма
системно впроваджує методи роботи з порт-
фоліо, проєктами та груповими формами, тоді
як у турецькій практиці їхнє застосування за-
лежить від індивідуальної ініціативи вчителя.
Процес навчання в Туреччині зосередже-
ний на передачі знань і формуванні технічних
навичок, тоді як в Україні мистецтво розгля-
дається як інструмент емоційного, культур-
ного та соціального розвитку особистості. Ця
різниця відображає не лише педагогічні уподо-
бання, а й культурне розуміння ролі мистецтва
в освіті.
4. Подібності та відмінності в проце-
сах оцінювання в програмах з образотвор-
чого мистецтва середньої освіти Туреччи-
ни та України
У навчальних програмах з образотворчо-
го мистецтва для середньої школи України та
Туреччини процеси оцінювання побудовані на
учнецентричних, гнучких та багатовимірних
підходах. В обох країнах оцінювання орієнто-
ване не лише на кінцевий результат, а й на сам
процес; при цьому враховується індивідуаль-
ний розвиток учня, рівень участі та креативна
продуктивність.
Навчальна програма України будує процес
оцінювання як індивідуалізовану, мотивуючу
систему, зосереджену на розвитку учня. У цен-
трі уваги — ставлення до мистецтва, зусилля,
креативність та рівень залученості учня. Про-
понуються сучасні методи, як-от самооціню-
вання, групова оцінка та постійне спостере-
ження. Цей підхід створює педагогічну рамку,
що підтримує внутрішню мотивацію учня та
сприяє сприйняттю мистецтва як процесу на-
вчання.
У навчальній програмі Туреччини про-
цес оцінювання планується як такий, що від-
повідає навчальним результатам і ґрунтується
на різноманітних інструментах. Рекомендуєть-
ся поєднувати засоби оцінювання знаннєвий
емоційної та психомоторної сфер; таким чи-
ном застосовується процесно орієнтований
підхід, чутливий до індивідуальних відмінно-
стей учнів. Учителям надається свобода у ви-
борі засобів оцінювання, однак також акцен-
тується важливість дотримання академічних і
технічних стандартів. Такий підхід Туреччини
формує систему оцінювання навколо прин-
ципів технічної точності та структурного пла-
нування.
Системи оцінювання в програмах з обра-
зотворчого мистецтва середньої освіти Украї-
ни та Туреччини мають низку спільних рис,
зокрема обидві країни відмовляються від
Professional Art Education Volume 6 (1) 2025
Scientic Journal
86 87
Volume 6 (1) 2025
Professional Art Education
© Küpeli Ali Ertuğrul & Anvarova Arzu © Кюпелі Алі Ертугрул & Анварова Арзу
уніфікованої форми оцінювання на користь
комплексного підходу, що враховує як знан-
нєвий, так і творчий аспект діяльності учнів.
Учителям надається автономія у виборі ме-
тодів і засобів оцінювання, при цьому наголо-
шується на важливості їх тісного зв’язку із за-
гальним освітнім процесом. Як в Україні, так
і в Туреччині, оцінювання виходить за межі
перевірки знань, охоплюючи також участь уч-
нів у творчому процесі та рівень їх художнього
розвитку. Разом з тим, у підходах спостеріга-
ються відчутні відмінності. Турецька система
оцінювання акцентує увагу на технічній ком-
петентності, відповідності національним стан-
дартам та детальному документуванні освіт-
нього прогресу. Натомість українська модель
більше орієнтована на емоційну залученість,
формування цінностей та розвиток естетичної
свідомості. В Україні оцінювання розглядаєть-
ся як педагогічний засіб підтримки і рефлексії,
тоді як у Туреччині воно виконує здебільшого
функцію інструментального вимірювання до-
сягнутих результатів.
Оцінювання в обох країнах є чутливим до
індивідуальних відмінностей, орієнтованим
на процес і багатовимірним — що відповідає
природі мистецької освіти. Туреччина про-
понує структуру, узгоджену з академічними
стандартами, тоді як Україна застосовує більш
гнучкий, емоційно орієнтований підхід, який
розглядає художній досвід учня в цілісному
контексті. Обидві моделі відображають сучас-
не розуміння мистецької освіти, зосереджене
на розвитку особистості.
Висновки. Це дослідження, проведене на
основі моделі Дж. Бередея, дозволило здійс-
нити комплексний порівняльний аналіз на-
вчальних програм з образотворчого мистецтва
для середньої школи України та Туреччини
за такими аспектами: цілі, зміст, навчальні
компоненти, освітній процес і оцінювання
(Bereday, 1964).
Українська програма вирізняється цілісні-
стю, міждисциплінарністю та орієнтацією на
цінності. Мистецтво розглядається як інстру-
мент емоційного й культурного розвитку, з
акцентом на особистісну інтерпретацію та
естетичну чутливість. Турецька програма має
структурований, техніко-орієнтований харак-
тер, спрямований на передачу традицій, істо-
ричної спадщини та розвиток технічних нави-
чок.
Порівняння результатів навчання у стар-
ших класах вказує на відмінності в акцентах:
Україна — на креативність і внутрішнє осмис-
лення, Туреччина — на практичні вміння та
традиційні підходи.
У процесі навчання український підхід
більш гнучкий і зорієнтований на інтереси
учня, тоді як турецький — чітко структуро-
ваний і керований учителем. Оцінювання в
Україні спирається на самоаналіз і творчий
процес, у Туреччині — на стандартизовану
оцінку знань і вмінь.
Таким чином, обидві програми відобра-
жають національні освітні філософії. Турець-
ка модель забезпечує збереження культурної
ідентичності через мистецьке виробництво,
тоді як українська пропонує сучасний підхід,
спрямований на формування цінностей, есте-
тики та соціальної свідомості. Отримані ре-
зультати можуть бути корисними для освіт-
ніх політик, методистів і науковців у процесі
вдосконалення програм мистецької освіти від-
повідно до потреб XXI століття.
Перспективи подальших досліджень.
Результати проведеного порівняльного аналі-
зу програм з образотворчого мистецтва у се-
редній освіті України та Туреччини відкрива-
ють низку напрямів для подальших наукових
пошуків у галузі порівняльної педагогіки та
мистецької освіти. До перспективних напрямів
досліджень варто віднести:
1. Мультинаціональний порівняльний
аналіз навчальних програм з мистецтва, що
дозволить виявити універсальні тенденції та
культурно специфічні підходи у формуванні
змісту мистецької освіти в контексті глобалі-
зації та євроінтеграційних процесів.
2. Емпіричне вивчення практик впровад-
ження навчальних програм, що включатиме
якісні та кількісні методи (спостереження, ан-
кетування, напівструктуровані інтерв’ю), з ме-
тою оцінювання ефективності та адаптивності
програм у шкільному середовищі.
3. Аналіз освітніх потреб та очікувань
учасників освітнього процесу (учнів, вчителів,
методистів), що дозволить удосконалити про-
грами відповідно до викликів сучасної школи
та соціокультурних трансформацій.
4. Дослідження потенціалу мистецької
освіти у формуванні стресостійкості, психоло-
гічної підтримки та національної ідентичності
в умовах соціальних криз, зокрема воєнних
конфліктів, що набуває особливої актуальності
для України.
5. Порівняльний аналіз систем професій-
ної підготовки вчителів образотворчого ми-
стецтва з акцентом на інтеграцію цифрових
технологій, педагогічну інноватику та між-
культурну компетентність як ключові чинни-
ки професійної ефективності у XXI столітті.
Узагальнюючи, подальші дослідження мо-
жуть істотно збагатити науково-теоретичне
підґрунтя мистецької освіти, а також сприя-
ти розробці ефективніших освітніх стратегій,
орієнтованих на потреби учня та соціальні за-
пити сучасного суспільства.
Professional Art Education Volume 6 (1) 2025
Scientic Journal
88 89
Volume 6 (1) 2025
Professional Art Education
СПИСОК ЛІТЕРАТУРИ
Aksoy, Ş., & Gürbüz, M. (2012). Türkiye ve İngiltere’de Ortaöğretim Görsel Sanatlar Öğretiminin
Karşılaştırmalı Olarak İncelenmesi. Kurum ve Uygulamada Sosyal Bilimler Dergisi, 260-275.
https://doi.org/10.48066/kusob.1200596.
Аліксійчук О. (2019). Методика Проведення Підсумкових Уроків Мистецтва в Основній Школі.
Педагогічна освіта: теорія і практика, 10–15.
Bekiroğlu, A., & Tantan, A. (2022). İlkokul Görsel Sanatlar Öğretim Programlarının Karşılaştırlması:
Yunanistan ve Türkiye Örneği. In The 14th İnternational Scientic Research Congress, (s. 193).
https://doi.org/10.21764/maeuefd.1418473
Bereday, G. Z. F. (1964). Comparative Method in Education. Holt, Rinehart & Winston.
Buyurgan, S., & Buyurgan, U. (2019). Sanat Eğitimi ve Öğretimi (5. Basım). Ankara: Pegem A Yayınılık.
Feeney, S., & Moravcik, E. (1987). Aesthetic development in early childhood. Columbus: Merrill Publishing.
Gülyüz, S. (2021). Türkiye ve Güney Kore sanat eğitimi öğretim programlarının karşılaştırılması.
Master's thesis, Necmettin Erbakan University.
Hurwitz, A., & Day, M. (1995). Children and their Art: Art Education for Elementary and Middle Schools.
Harcourt Brace College Publishers.
Karameşe, E. (2016). Türkiye ve Kanada İlköğretim Görsel Sanatlar Dersi Öğretim Programlarının
Karşılşatırılması Olarak İncelenmesi. Bartın Üniversitesi. Yüksek Lisans Tezi, 16-17.
MEB. (2018). Görsel sanatlar dersi öğretim programı (9, 10, 11, ve 12 sınıar). Ankara: Millî Eğitim
Bakanlığı
Паньок, Т., Канделакі, Т., Чиркіна, В., Бреславець, Д., & Глушич, Л. (2021). Вплив української школи
мистецтвознавства на формування художньо-естетичних засад у контексті мистецької освіти хнпу
імені Г.С. Сковороди. InterConf, (91). https://ojs.ukrlogos.in.ua/index.php/interconf/article/view/17062
Rogan , J., & Aldous, C. (2005). Relationships between the constructs of a theory of curriculum
implementation. Journal of Research in Science Teaching, 313-336. https://doi.org/10.1002/tea.20054
San, İ. (1987). Sanat eğitiminin işlevi. Eğitim ve Bilim, 11(63), 15–22.
Stirker, S. (2005). Çocuklarda Sanat Eğitimi. (A. Akın, Çev.) İstanbul: Epilson Yayıncılık. https://surl.lu/
sgknlj
Tatlı, S., & Adıgüzel, O. (2012). Türkiye'deki lisansüstü karşılaştırmalı eğitim tezlerinin çok boyutlu
incelemesi. Anadolu Üniversitesi Sosyal Bilimler Dergisi, 143-150. https://kutuphane.dogus.edu.tr/mvt/pdf.
php?pdf=0012083&lng=1
Tuna, S. (2020). Türkiye ve Bazı Avrupa Ülkelerindeki Ortaokul Görsel Sanatlar Ders Programlarının
Karşılaştırmalı olarak Değerlendirilmesi. Ankara: Doktora Tezi, Ankara Üniversitesi.
Верховна Рада України (Законодавство України. Про повну загальну середню освіту (Відомості
Верховної Ради (ВВР), 2020, № 31, ст.226) https://zakon.rada.gov.ua/laws/show/463-20#Text.
Міністерство освіти і науки України. Мистецтво (Рівень стандарту) 10-11класів.
https://surl.li/cjrtlc
© Küpeli Ali Ertuğrul & Anvarova Arzu © Кюпелі Алі Ертугрул & Анварова Арзу
Yüksel, İ., & Sağlam, M. (2012). Eğitim program değerlendirme. Ankara: Pegem A Yayıncılık.
https://akts.adu.edu.tr/programme-detail/4/7566/lecture/24113/
Yılmaz. (2011). Sanat Eğitimi ve Görsel Sanatlar Öğretimi. (A. Alakuş, & L. Mercin, Dü) Ankara: Pegem
Yayınevi. 388
Данилов, В. В. (2023). Мистецька освіта харківщини: становлення та розвиток. Програма VІI
Міжнародної науково-практичної конференції для молодих науковців 25 травня 2023 року. Ніжинсь-
кий державний університет імені Миколи Гоголя. https://salo.li/1834cb1
REFERENCES
Aksoy, Sh., & Gurbuz, M. (2012). Turkiye ve Ingiltere’de ortaogretim gorsel sanatlar ogretiminin
karsilastirmali olarak incelenmesi [A Comparative Analysis of Visual Arts Education in Secondary Schools in
Turkey and England]. Kurum ve Uygulamada Sosyal Bilimler Dergisi, 6(2), 260–275. https://doi.org/10.48066/
kusob.1200596. [in Turkish]
Aliksiichuk, O. (2019). Metodyka Provedennia Pidsumkovykh Urokiv Mystetstva v Osnovnii Shkoli
[Methodology of Conducting Final Art Lessons in Primary School]. Pedahohichna osvita: teoriia i praktyka,
10-15. [in Ukrainian]
Bekiroglu, A., & Tantan, A. (2022). Ilkokul Gorsel Sanatlar Ogretim Programlarinin Karsilastirilmasi:
Yunanistan ve Turkiye Ornegi [A Comparison of Primary School Visual Arts Curricula: The Case of Greece
and Turkey]. In The 14th International Scientic Research Congress (p. 193). https://doi.org/10.21764/
maeuefd.1418473 [in Turkish]
Bereday, G. Z. F. (1964). Comparative Method in Education. Holt, Rinehart & Winston. [in English]
Buyurgan, S., & Buyurgan, U. (2019). Sanat Egitimi ve Ogretimi [Art Education and Instruction]. Ankara:
Pegem A Publishing. [in Turkish]
Feeney, S., & Moravcik, E. (1987). Aesthetic development in early childhood. Columbus: Merrill
Publishing. [in English]
Gülyüz, S. (2021). Turkiye ve Guney Kore sanat egitimi ogretim programlarinin karsilastirilmasi
[A comparative study of art education curricula in Turkey and South Korea]. Master’s thesis, Necmettin
Erbakan University. [in Turkish]
Hurwitz, A., & Day, M. (1995). Children and their Art: Art Education for Elementary and Middle Schools.
Harcourt Brace College Publishers. [in English]
Karameşe, E. (2016). Turkiye ve Kanada Ilkogretim Gorsel Sanatlar Dersi Ogretim Programlarinin
Karsilastirilmasi Olarak Incelenmesi [A comparative study of elementary visual arts curricula in Turkey
and Canada]. Master’s thesis, Bartın University, 16–17. [in Turkish]
Kavcar, C. (1986). Gençliğin Daha iyi Eğitimi. Ankara: İş Bankası Kültür Yayınları. [in Turkish]
Ministry of National Education (MEB). (2018). Gorsel sanatlar dersi ogretim programi (9, 10, 11, ve 12
siniar) [Visual Arts Course Curriculum (Grades 9, 10, 11, and 12)]. Ankara: Ministry of National Education.
[in Turkish]
Paniok, T. V., Kandelaki, T. V., Chyrkina, V. V., Breslavets, D. O., & Hlushych, L. O. (2021). Vplyv ukrayinsʹkoyi
shkoly mystetvoznavstva na formuvannya khudozhno-estetychnykh zasad u konteksti mystetsʹkoyi osvity
KhNPU imeni H.S. Skovorody [The inuence of the Ukrainian school of art studies on the formation of artistic
and aesthetic foundations in the context of art education at H.S. Skovoroda Kharkiv National Pedagogical
University]. https://ojs.ukrlogos.in.ua/index.php/interconf/article/view/17062 [İn Ukrainian]
Rogan , J., & Aldous, C. (2005). Relationships between the constructs of a theory of curriculum
implementation. Journal of Research in Science Teaching, 313-336. https://doi.org/10.1002/tea.20054 [in
English]
San, I. (1987). Sanat egitiminin islevi [The function of art education]. Education and Science, 11(63),
15–22. [in Turkish]
Stirker, S. (2005). Cocuklarda Sanat Egitimi [Art Education in Children] (A. Akın, Trans.). Istanbul:
Epsilon Publishing. [in Turkish]
Tatlı, S., & Adıgüzel, O. (2012). Turkiye’deki lisansustu karsilastirmali egitim tezlerinin cok boyutlu
incelemesi [A multidimensional analysis of postgraduate theses on comparative education in Turkey].
Anadolu University Journal of Social Sciences, 12(2), 143–150. [in Turkish]
Tuna, S. (2020). Turkiye ve Bazi Avrupa Ulkelerindeki Ortaokul Gorsel Sanatlar Ders Programlarinin
Karsilastirmali olarak Degerlendirilmesi [A Comparative Evaluation of Middle School Visual Arts Curricula
in Turkey and Some European Countries] (Doctoral dissertation, Ankara University). [in Turkish]
Verkhovna Rada of Ukraine. (Legislation of Ukraine. Law on Complete General Secondary Education.
Ocial Bulletin of the Verkhovna Rada (OBVR), 2020, No. 31, Article 226). https://zakon.rada.gov.ua/laws/
show/463-20#Text. [in Ukrainian]
Ministerstva osvity i nauky Ukrainy. Mystetstvo (Riven standartu) Navchalʹna prohrama dlya 10–11
klasiv [Ministry of Education and Science of Ukraine. Art (Standard Level) Curriculum for Grades 10–
11]. https://mon.gov.ua/staticobjects/mon/sites/1/zagalna%20serednya/programy-10-11-klas/2018-2019/
mistecztvo-snandart.docx. [in Ukrainian]
Yüksel, İ., & Sağlam, M. (2012). Egitim program degerlendirme [Curriculum Evaluation]. Ankara: Pegem
A Publishing. [in Turkish]
Yılmaz. (2011). Sanat Egitimi ve Gorsel Sanatlar Ogretimi [Art Education and Visual Arts Teaching].
(Eds. A. Alakuş & L. Mercin). Ankara: Pegem Publishing. [in Turkish]
Danylov, V. V. (2023). Mystetsʹka osvita kharkivshchyny: stanovlennya ta rozvytok [Art education in
the Kharkiv region: formation and development]. Prohrama VII Mizhnarodnoyi naukovo-praktychnoyi
konferentsiyi dlya molodykh naukovtsiv 25 travnya 2023 roku. Nizhynsʹkyy derzhavnyy universytet imeni
Mykoly Hoholya. https://salo.li/1834cb1 [in Ukrainian]
Professional Art Education Volume 6 (1) 2025
Scientic Journal
90 91
Volume 6 (1) 2025
Professional Art Education
Надійшла до редакції / Received: 12.05.2025
Рекомендовано до друку / Accepted: 23.06.2025
© Küpeli Ali Ertuğrul & Anvarova Arzu © Кюпелі Алі Ертугрул & Анварова Арзу
Professional Art Education Volume 6 (1) 2025
Scientic Journal
92 93
Volume 6 (1) 2025
Professional Art Education
© Самулінас Станіслав & Житєньова Наталя
DOI https://doi.org/10.34142/27091805.2025.6.01.08
COMPARATIVE STUDY OF VISUAL ARTS CURRICULA
FOR SECONDARY EDUCATION INSTITUTIONS OF
UKRAINE AND TURKEY
© Küpeli Ali Ertuğrul
Associate Professor, Department of Art
Education, Gazi University, Faculty of
Education
Ankara, Turkey
email: aliertugrulkupeli@gmail.com
https://orcid.org/0000-0003-3485-8489
© Anvarova Arzu
Master’s student Institute of Educational
Sciences, Gazi University
Ankara, Turkey
email: anvarova2203@gmail.com
https://orcid.org/0000-0002-4999-8989
This article presents a comparative analysis of visual arts curricula in secondary education institutions
in Ukraine and Turkey. The curricula of both countries are examined in terms of objectives, content,
teaching-learning processes, and assessment systems. The study employs George Bereday’s four-stage model
of comparative education alongside descriptive analysis. The ndings reveal that Turkey’s curriculum
emphasizes practical skills and the preservation of cultural heritage, while Ukraine’s program is based on
theoretical foundations and aligns with a European-centered approach. Signicant differences are also
identied in the organization of instructional processes and assessment methods. The study highlights that
art education is not limited to the development of technical skills but is a holistic system that fosters cultural
identity and aesthetic sensitivity in individuals.
Object. The purpose of this study is to conduct a comparative analysis of the visual arts curricula in
general secondary education institutions in Ukraine and Turkey. The study aims to identify the key goals,
content structure, learning outcomes, and assessment strategies of both countries’ art education systems
within their cultural, social, and political contexts.
Methods. The research is based on George Bereday’s four-stage model of comparative pedagogy and
descriptive analysis. The content of the curricula is examined across components such as learning goals,
competencies, educational processes, and evaluation methods (Bereday, 1964).
Results. The Ukrainian curriculum is characterized by a holistic, interdisciplinary, and value-oriented
approach, emphasizing cultural identity, critical thinking, and personal expression through art. In contrast,
the Turkish curriculum is structured, discipline-based, and focused on the transmission of technical skills
and cultural heritage. While both countries’ programs highlight creativity and aesthetic sensitivity, their
philosophical foundations and pedagogical priorities differ signicantly. Ukraine favors emotional and
ethical dimensions, whereas Turkey emphasizes measurable outcomes and artistic production.
Conclusions. The study reveals that both curricula reect their respective educational philosophies and
cultural priorities. Turkish art education aims to preserve national culture and develop practical skills, while
Ukrainian art education promotes personal development, intercultural awareness, and social sensitivity.
These ndings may serve as a foundation for future educational reforms and policy development aimed at
balancing creativity, technical competence, and cultural relevance.
Keywords: Art education, comparative pedagogy, secondary education, Ukraine, Turkey.
© Кюпелі Алі Ертугрул & Анварова Арзу
УДК: 004.55:7.05:659.1
DOI https://doi.org/10.34142/27091805.2025.6.01.09
ІННОВАЦІЇ В UI/UX-ДИЗАЙНІ ЯК КЛЮЧ
ДО УСПІШНОГО ПРОСУВАННЯ ВЕБРЕСУРСІВ
© Самулінас Станіслав
здобувач другого (освітньо-професійно-
го) рівня вищої освіти зi спеціальності
022 Дизайн ХНПУ імені Г.С. Сковороди
Харків, Україна
email: samulinas@gmail.com
https://orcid.org/0009-0000-0391-6186
© Житєньова Наталя
доктор педагогічних наук, професор кафе-
дри дизайну ХНПУ імені Г.С. Сковороди
Харків, Україна
email: melennaznv@gmail.com
https://orcid.org/0000-0002-3083-1070
У статті проведено комплексний аналіз впливу інноваційних трендів у сфері UI/UX-дизайну
на ефективність просування вебресурсів у сучасному цифровому середовищі. Встановлено тісний
взаємозв’язок між якістю інтерфейсних рішень, поведінковими показниками користувачів (таки-
ми як показник відмов, глибина перегляду, рівень залученості) та результативністю SEO-просуван-
ня. Розглянуто ключові тенденції сучасного дизайну інтерфейсів: мінімалізм, інтерактивність,
адаптивність, інклюзивність, персоналізація, використання 3D-елементів, анімаційних ефектів та
новітніх технологій, зокрема на основі штучного інтелекту. Окреслено значення системного під-
ходу до впровадження UI/UX-інновацій, що забезпечує не лише зростання зручності користування,
але й сприяє підвищенню бізнес-результатів. Визначено ефективні інструменти для впровадження
таких рішень, а також охарактеризовано виклики, з якими стикаються дизайнери та розробники
у процесі впровадження інновацій. Перспективи подальших досліджень пов’язано з вивченням впливу
персоналізованих, адаптивних та емоційно орієнтованих інтерфейсів на якість цифрового досвіду
користувачів та конкурентоспроможність вебресурсів.
Ключові слова: UI/UX-дизайн, інновації, вебресурси, користувацький досвід, SEO-просування,
мікроанімація, VR/AR, адаптивний дизайн, персоналізація
Постановка проблеми та її зв’язок з важ-
ливими науковими чи практичними завдан-
нями. Сучасний цифровий простір постійно
еволюціонує, створюючи нові виклики та
можливості для вебресурсів, які прагнуть залу-
чити та утримати увагу користувачів. Однією з
ключових умов успішності вебсайтів є якісний
UI/UX-дизайн, що визначає користувацький
досвід та взаємодію із інтерфейсом. Незважаю-
чи на зростаючий інтерес до зазначеної тема-
тики, наукові дослідження, присвячені впливу
інноваційного UI/UX-дизайну на ефективність
просування вебресурсів, залишаються фраг-
ментарними та недостатньо систематизовани-
ми. Такі аспекти підкреслюють теоретичну та
практичну значущість обраної проблематики,
актуальність якої визначається необхідністю
комплексного аналізу сучасних трендів UI/
UX-дизайну та їх впливу на просування вебре-
сурсів.
Аналіз основних досліджень і публіка-
цій. UI/UX-дизайн є одним із ключових чин-
ників, що впливає на успішне функціонуван-
ня та просування вебресурсів. Сучасні наукові
дослідження приділяють значну увагу впливу
UI/UX на користувацький досвід, зручність ін-
терфейсів, взаємодію з користувачем та адап-
тацію до нових технологій.
Одним із важливих напрямів у UI/UX-ди-
зайні є дизайн-системи, які забезпечують
цілісність і ефективність інтерфейсів. У статті
Г. Новік, Л. Гнатюк, С. Ясенок (2023) досліджено
роль дизайн-систем у цифровому середовищі,
їхню еволюцію та вплив на ефективність UI-ди-
зайну. Авторами підкреслюється важливість
консистентності в дизайні та впровадження
стратегічного підходу до створення цифрових
продуктів.
Особливу увагу в UI/UX-дизайні приділя-
ють типографіці та шрифтам. Стаття В. Яро-
вого та О. Бєлявської (2024) аналізує вплив ви-
бору шрифтової гарнітури на читабельність
тексту та зручність сприйняття інформації на
вебсторінках. Дослідники зазначають, що пра-
вильний вибір шрифтової гарнітрури сприяє
покращенню користувацького досвіду та змен-
шенню показника відмов на вебсайтах.
У дослідженні, проведеним О. Вакуленко
(2017), яке присвячено важливості вільного
простору у вебдизайні, зазначено, що баланс
між макро- та мікропробілами впливає на есте-
тику сайту, а також на ефективність взаємодії
користувача із контентом. Авторкою визначе-
но, що застосування гештальт-принципів у ди-
зайні допомагає компонувати привабливі та
інтуїтивні інтерфейси.
Серед трендів UI/UX-дизайну активно ро-
звиваються інтерактивні технології та візуаль-
ні ефекти. У роботі С. Пустюльги, В. Самчука,
А. Шаповалової, Ю. Клак (2024) розкриваються
сучасні підходи до UI/UX дизайну мобільних
додатків, зокрема використання анімацій-
них ефектів, нейтральної кольорової палітри,
градієнтів та мінімалістичних інтерфейсів. До-
свід авторів підкреслює зростання значення
візуальної інтерактивності для покращення
користувацького досвіду.
Варто виокремити дослідження щодо
використання технологій VR/AR у дизайні ін-
терфейсів. Так К. Шиман (2023) у своїй роботі
акцентує увагу на використанні VR у творчих
процесах та UI-дизайні. Дослідниця висвітлює
вплив VR на візуальне сприйняття та взає-
модію користувачів із цифровими продукта-
ми, що відкриває нові можливості для UX-ди-
зайну в майбутньому.
Формулювання цілей та завдань статті.
Метою статті є комплексний аналіз впливу UI/
UX-дизайну на ефективність просування вебре-
сурсів, зокрема шляхом виявлення взаємозв’яз-
ку між дизайном інтерфейсу та поведінковими
показниками користувачів, оцінки ключових
чинників сучасного UI/UX-дизайну, а також
дослідження інструментів впровадження ін-
новацій і визначення викликів та перспектив
розвитку цієї сфери.
Відповідно до мети статті визначено такі
завдання:
1. Виявити взаємозв’язок між UI/UX-ди-
зайном та просуванням вебресурсів.
2. Проаналізувати ключові чинники, що
визначають ефективність сучасного UI/UX-ди-
зайну з урахуванням його основних прин-
ципів.
3. Розкрити та проаналізувати ефективні
інструменти і підходи для впровадження інно-
вацій у UI/UX-дизайні.
4. Дослідити виклики та перспективи ро-
звитку інноваційного UI/UX-дизайну.
Виклад основного матеріалу. Сучасне
успішне просування вебресурсів неможли-
ве без системного та стратегічного підходу до
проєктування користувацького інтерфейсу (UI)
та користувацького досвіду (UX). UI/UX-дизайн
перестає бути виключно естетичною складо-
вою цифрових продуктів і виступає як фунда-
ментальний елемент, що визначає ефектив-
ність маркетингових стратегій у цифровому
середовищі. Аналіз сучасних наукових джерел
та практичних кейсів свідчить про наявність
прямого, динамічного та взаємозумовленого
зв’язку між якістю UI/UX-дизайну і результа-
тивністю онлайн-просування вебресурсів. Це
підтверджує, що вдосконалення інтерфейсів і
оптимізація користувацького досвіду суттєво
підвищують залученість аудиторії, покращу-
ють поведінкові показники (зокрема, знижен-
ня показників відмов і збільшення глибини
перегляду сторінок), а також позитивно впли-
вають на ранжування у пошукових системах.
Виявлення та дослідження цього взаємозв’яз-
ку дозволяє не лише глибше зрозуміти ме-
ханізми формування поведінкових реакцій
користувачів, але й окреслити ефективні під-
ходи до впровадження інновацій у сфері UI/UX,
що є ключовим фактором підвищення конку-
рентоспроможності та успішності сучасних
вебпроєктів.
UI/UX-дизайн забезпечує не лише естетич-
не сприйняття, але й комфортну навігацію,
швидкий доступ до інформації, інтуїтивне
управління функціоналом ресурсу. Згідно з до-
слідженням W.Xinghai (2023), високий рівень
юзабіліті позитивно корелює з показниками
утримання користувача, тривалістю сесії, гли-
биною перегляду та загальним рівнем задо-
воленості, що в сукупності сприяє кращому
ранжуванню у пошукових системах та ефек-
тивнішій взаємодії з контентом.
На думку Р.Безуглої (2020), діджиталізація
змінила моделі комунікації між користува-
чем і брендом, перетворивши вебінтерфейс на
повноцінний інструмент залучення. Таким чи-
ном, сучасний UI/UX-дизайн прямо впливає на
індикатори цифрового маркетингу: клікабель-
ність (CTR), конверсії, повторні візити, лояль-
ність користувачів. Це зумовлює необхідність
інтеграції дизайнерських рішень у стратегії
просування вже на етапі розробки.
К.Фоміна і Т.Іваненко (2023) підкреслюють,
що взаємодія користувача з інтерфейсом не є
самоціллю, а лише засобом досягнення інфор-
маційної або функціональної мети. Тобто ефек-
тивність дизайну полягає у тому, наскільки він
«не заважає» користувачу виконувати завдан-
ня. Цей підхід прямо співвідноситься з осно-
вами UX-дизайну, в якому інтерфейс має бути
максимально «непомітним» — зменшуючи
когнітивне навантаження, прискорюючи дію
користувача та підвищуючи загальну продук-
тивність взаємодії.
Значний внесок у дослідження впливу
UX-дизайну на популярність ресурсу зроби-
ла також О.Мельник (2019). Вона акцентує на
тому, що користувацький досвід є не просто до-
датковим елементом, а базовим компонентом,
який визначає конкурентоздатність вебсайту.
Якщо сайт не відповідає очікуванням цільової
аудиторії щодо логіки, доступності та візуаль-
ної структури, навіть найкраща рекламна кам-
панія не забезпечить тривалого ефекту.
У спільному дослідженні Ч.Тяньюй та
О.Єжової (2024) розглядається порівняльний
аналіз UI/UX-рішень у європейському та азійсь-
кому контекстах. Автори дійшли висновку, що
адаптація дизайну під культурні та поведінкові
особливості цільової аудиторії значно підви-
щує ефективність просування ресурсу. Це під-
тверджує думку про те, що UI/UX не може бути
уніфікованим — його гнучкість і релевантність
напряму впливають на успіх у маркетинговій
стратегії.
Т.Божко (2022) також наголошує на важли-
вості системного підходу до інтеграції дизайну
у процес SEO-оптимізації. Вона зазначає, що
елементи UI/UX, такі як адаптивність, швид-
кість завантаження, структура контенту, і на-
віть кольорова гама, впливають на поведін-
кові фактори, які враховуються алгоритмами
пошукових систем. Таким чином, UI/UX-дизайн
опосередковано, але потужно впливає на ви-
димість сайту в результатах пошуку.
Таким чином, UI/UX-дизайн виконує не
лише естетичну чи функціональну роль, а є
основоположним елементом цифрової стра-
тегії просування. Саме завдяки грамотному
поєднанню візуальної привабливості (UI) та
зручності користування (UX) вебресурс здатен
ефективно взаємодіяти з цільовою аудиторією,
утримувати її увагу та спонукати до вчинення
бажаних дій.
Інтеграція UI/UX-дизайну у процес ство-
рення та оптимізації сайту забезпечує систем-
ний підхід до вирішення одразу кількох страте-
гічних завдань:
– поліпшення поведінкових факторів, які
враховуються в алгоритмах пошукових систем
і впливають на позиції в результатах видачі
(SEO);
– зростання рівня конверсії, оскільки
зручна навігація, логічна структура контенту,
адаптивність до різних пристроїв і зрозумілі ві-
зуальні сигнали зменшують тертя у взаємодії
користувача з інтерфейсом;
– зміцнення брендової довіри завдяки по-
слідовному візуальному стилю, що створює
професійне перше враження;
– формування лояльної аудиторії, яка гото-
ва повертатися на сайт завдяки позитивному
досвіду взаємодії та задоволенню своїх очіку-
вань.
UI/UX-дизайн також забезпечує адаптив-
ність ресурсів до різних культурних контекстів,
що особливо важливо для міжнародного про-
сування. А глибока аналітика користувацько-
го досвіду дозволяє постійно вдосконалювати
Professional Art Education Volume 6 (1) 2025
Scientic Journal
94 95
Volume 6 (1) 2025
Professional Art Education
© Samulinas Stanislav & Zhyteniova Natalia © Самулінас Станіслав & Житєньова Наталя
вебресурс відповідно до реальних потреб ауди-
торії.
Отже, UI/UX є не просто дизайнерськими
елементами, а потужним інструментом циф-
рового маркетингу, що впливає на всі ключові
аспекти просування — від трафіку до репута-
ції. В умовах високої конкуренції саме увага до
користувацького досвіду стає запорукою стій-
кої присутності бренду в онлайн-просторі.
Якість UI/UX-дизайну можна визначити
через низку ключових чинників, які безпосе-
редньо впливають на користувацький досвід.
Розглянемо детальніше найбільш значущі з
таких чинників, акцентуючи увагу на тому, як
саме вони формують ефективність взаємодії з
цифровими продуктами.
Мінімалізм у дизайні став одним із основ-
них чинників сучасних інтерфейсів, прагнучі
до максимальної простоти та лаконічності.
Цей підхід передбачає мінімум зайвих еле-
ментів, значний простір та акцент на основно-
му контенті, що дозволяє знизити когнітивне
навантаження на користувача й пришвидшує
пошук необхідної інформації. Як приклад,
можна зазначити популяризацію плаского ди-
зайну (at design) після 2012 року, метою якого
була відмова від об’ємних ефектів та декора-
тивних елементів. Проте, дослідження у галузі
юзабіліті вказують на те, що надмірний міні-
малізм може негативно впливати на функціо-
нальність інтерфейсу (Moran, K., 2017).
Таким чином, доцільно зберігати індика-
тори інтерактивності, такі як підкреслення
посилань та чітко виділені кнопки, навіть у
рамках стриманого дизайну. Успішний міні-
малістичний UI дизайн – це досягнення балан-
су між естетичною простотою та інтуїтивно
зрозумілими елементами управління.
Інтерактивності і зворотному зв’язку при-
свячується також багато уваги, як до важливих
компонентів ефективного користувацького
досвіду (UX). Інтерфейс має забезпечувати ак-
тивну взаємодію, дозволяючи користувачеві
не просто спостерігати за контентом, але й ак-
тивно впливати на нього. Прикладом цього є
зміна кольору кнопки при наведенні курсору,
анімація при натисканні або спливаючі підказ-
ки, які є частиною мікровзаємодії, що підвищу-
ють задоволення від користування системою
(Soegaard, M., 2024). Дослідження підтверджу-
ють, що інтерактивні елементи повинні бути
інтуїтивно зрозумілими та відповідати очіку-
ванням користувачів. Наприклад, звичні па-
терни, як випадаючі меню, слайдери чи кноп-
ки «показати більше», підвищують залученість
і сприяють глибшій взаємодії із вебресурсом.
Інтерактивний контент, такий як тести,
калькулятори, карти або ігрові елементи, зда-
тен утримувати увагу користувачів довше, що
позитивно впливає на загальний досвід взає-
модії з сайтом. Дворівневий діалог між систе-
мою та користувачем є основою позитивного
UX: система не тільки реагує на дії користу-
вача (наприклад, підсвічує обрані елементи,
показує статус завантаження чи підтверджує
виконання запиту), а й створює відчуття кон-
тролю у користувача (Фоміна, К., 2023). Рівень
інтерактивності, зокрема через інтерактив-
ні 3D-візуалізації чи симуляції, може значно
збільшити залученість, однак такі рішення
ускладнюють дизайн і потребують більше ре-
сурсів для реалізації.
Візуальні анімації в UX дизайні викону-
ють подвійне завдання, надаючи інтерфейсу
живість і забезпечуючи зворотний зв’язок на
дії користувача. Мікроанімації привертають
увагу до змін на екрані, таких як блимання
іконки або анімація завантаження. Вони ство-
рюють емоційний зв’язок із користувачем і
покращують взаємодію. Однак надмірне ви-
користання анімацій може знизити продук-
тивність сайту і відволікати. Тому принцип
«менше краще» актуальний, оскільки анімації
повинні бути короткими і не тривати більше
300 мс, не впливаючи на ефективність інтер-
фейсу.
Адаптивність та мобільна орієнтація є та-
кож важливими чинниками сучасного вебди-
зайну. Адаптивний дизайн (responsive design)
сьогодні став стандартом для всіх вебресурсів,
оскільки забезпечує автоматичну підгонку ма-
кету та елементів інтерфейсу під різні розміри
екранів і пристроїв. Потреба в адаптивності зу-
мовлена статистичними даними, згідно з яки-
ми на 2024 рік близько 68% відвідувань вебсай-
тів відбувається через мобільні пристрої (Ellis,
С., & Brandl, R., 2025).
Слід зазначити, що невідповідність
мобільним стандартам призводить до погір-
шення користувацького досвіду і, як наслідок,
до втрати аудиторії. Дослідження підтверджу-
ють, що зручність мобільного інтерфейсу є
одним з основних факторів успіху вебсайту. З
2018 року Google запровадив індексацію сайтів
за принципом mobile-rst, що означає враху-
вання мобільної версії під час ранжування сай-
тів (Xinghai, W., 2023). Адаптивність включає не
тільки перелаштування верстки, але й оптимі-
зацію зображень, налаштування розбірливості
шрифтів для різних DPI, а також коректну ро-
боту інтерактивних елементів на сенсорних
екранах. Важливим аспектом є підтримка тем-
ної теми (dark mode) та інших користувацьких
налаштувань, що дозволяє адаптувати інтер-
фейс під особисті вподобання або умови освіт-
лення, що, в свою чергу, підвищує комфорт і
лояльність користувачів.
Колірна гама та візуальна привабливість
є наступним важливим чинником, що віді-
грає ключову роль у створенні позитивного
враження та формуванні довіри користувачів
до вебресурсу. Візуальний дизайн інтерфейсу,
зокрема кольори, шрифти, розміри елементів
та композиція, впливає на перше враження
протягом перших 50 мілісекунд перегляду сай-
ту (Majumder, A., 2025). Гармонійно підібрана
колірна схема та приємний дизайн є сигналом
якості та професіоналізму ресурсу. Кольори ма-
ють бути обрані із урахуванням психологічних
ефектів та контрастності: теплі акцентні кольо-
ри, такі як оранжевий для кнопки «Купити»,
привертають увагу і стимулюють до дії, тоді як
нейтральний фон (білий або світло-сірий) по-
кращує читабельність тексту. Багато успішних
сучасних вебсайтів використовують обмежену
палітру з 2-3 основних кольорів бренду і кілька
відтінків сірого або чорного для фону та тек-
сту. Дотримання єдиного стилю в оформленні
підвищує пізнаваність і сприяє емоційному
зв’язку з користувачами.
Швидкодія та продуктивність є також
важливою складовою досвіду користувача,
хоча швидкість завантаження вебсторінки
часто сприймається як технічний параметр.
Час завантаження безпосередньо впливає на
терпіння користувача та його подальшу взає-
модію з сайтом. Дослідження Google показу-
ють, що якщо сторінка завантажується довше
за 3 секунди, більше половини мобільних ко-
ристувачів покинуть сайт (Ellis, С., & Brandl,
R., 2025). Дані про ймовірність відмови залежно
від затримки завантаження сторінки наведено
в таблиці 1 за даними Google (Page Load Time in
Relation to Bounce Rate, 2017).
Professional Art Education Volume 6 (1) 2025
Scientic Journal
96 97
Volume 6 (1) 2025
Professional Art Education
Рисунок 1 – Залежність показника відмов від швидкості завантаження
© Samulinas Stanislav & Zhyteniova Natalia © Самулінас Станіслав & Житєньова Наталя
Інфографіка (див. рис.1.) демонструє, що
навіть незначне збільшення часу заванта-
ження суттєво підвищує ймовірність того, що
користувач покине сайт. Повільна робота ве-
бресурсу не лише зменшує відвідуваність, а й
негативно впливає на його репутацію. Врахо-
вуючи зростаючу роль швидкодії у формуван-
ні користувацького досвіду, цей показник став
ключовим фактором SEO-оптимізації. Дослід-
ження свідчать, що середній час завантажен-
ня сторінок, які входять до топ-10 результатів
Google, становить близько 1,65 секунди, тоді як
повільні сайти рідко досягають високих пози-
цій (6 Website Load Time Statistics and Why They
Matter, 2024).
Подальший розвиток мінімалізму в на-
прямку концепції «Flat 2.0» та матеріального
дизайну відображає еволюцію сучасних під-
ходів до UI/UX-дизайну. Після широкого впро-
вадження плаского дизайну було виявлено
його обмеження, зокрема відсутність візуаль-
них підказок, що ускладнювало взаємодію
користувача з інтерфейсом. Сучасні тенденції
спрямовані на розвиток стилю Flat 2.0, який
зберігає мінімалістичні засади, водночас від-
новлюючи деякі тонкі візуальні сигнали, такі
як тіні, градієнти та чіткі контури елементів
управління.
Яскравим прикладом цього підходу є
Material Design, впроваджений компанією
Google у 2014 році. Ця система поєднує плоску
естетику з принципами фізичної реальності,
застосовуючи шари, тіні та анімації, що спри-
яють покращенню інтуїтивного сприйняття
інтерфейсу. Material Design формує чітку ві-
зуальну ієрархію та забезпечує оперативний
зворотний зв’язок, що дозволяє користувачам
ефективно взаємодіяти з чистим та зрозумі-
лим інтерфейсом.
Вплив матеріального дизайну поширив-
ся не лише на мобільні застосунки, але й на
веб-простір: багато інтернет-ресурсів інтегру-
вали його компоненти, такі як картки, плава-
ючі кнопки дії та ripple-ефекти, що сприяло
уніфікації користувацького досвіду. Сучасний
тренд мінімалізму також включає викори-
стання великого простору та великих заголов-
ків замість дрібного тексту і скупчених блоків,
що покращує сприйняття інформації на різних
пристроях, від мобільних до великих екранів.
Карткові інтерфейси та модульність ди-
зайну є важливими чинниками сучасного UI/
UX, що набули поширення з розвитку соціаль-
них мереж та мобільних додатків і успіш-
но інтегрувалися у веб-середовище. Контент
структуровано у вигляді відносно автономних
карток — прямокутних блоків із зображення-
ми або іконками та текстовим наповненням.
Приклади таких елементів включають товарні
картки в онлайн-каталогах, прев’ю статей на
головних сторінках, блоки профілів користу-
вачів тощо.
Ця модульна організація сприяє підви-
щенню адаптивності інтерфейсу, оскільки
картки легко переставляти у рядки або стовпці
залежно від розміру екрану, а також покращує
сприйняття інформації за рахунок поділу кон-
тенту на логічні порції. Карткові інтерфейси
ефективні для відображення динамічного кон-
тенту, підтримують сортування, фільтрацію та
поетапне завантаження (lazy load).
Даний тренд тісно пов’язаний із принци-
пами гнучкого дизайну та концепцією Design
Systems, що передбачає створення уніфікова-
ної бібліотеки компонентів інтерфейсу (кно-
пок, карток, модальних вікон тощо) із послі-
довним застосуванням на різних сторінках
продукту. Для користувача це забезпечує пе-
редбачуваність і цілісність досвіду, уникаючи
різночитань та непередбачуваних змін у різ-
них розділах інтерфейсу.
Анімовані переходи та паралакс-ефекти
залишаються стійким трендом у сучасному
UI/UX-дизайні, трансформуючись у більш ви-
тончені й технічно оптимізовані рішення. Су-
часні анімації, реалізовані за допомогою CSS3,
WebGL та JavaScript-бібліотек, забезпечують
плавність, ефективність і сумісність з мобіль-
ними пристроями, що дозволяє застосовува-
ти їх у широкому спектрі інтерфейсів. Пара-
лакс-ефекти, коли візуальні шари рухаються
з різною швидкістю під час прокручування
сторінки, використовуються не лише для до-
сягнення естетичного ефекту, а й як засіб побу-
дови інтерактивного наративу. Такий візуаль-
ний storytelling сприяє глибшому зануренню
користувача, підвищує емоційне залучення та
створює відчуття живого, «реактивного» інтер-
фейсу. Проте для досягнення бажаного ефекту
необхідно зберігати баланс між виразністю й
продуктивністю: надмірна кількість анімацій
або складних ефектів може ускладнити сприй-
няття контенту, відволікати від основного ме-
седжу або знижувати швидкодію інтерфейсу,
особливо на пристроях із обмеженими ресур-
сами.
Персоналізація та адаптивний контент
стали ключовими аспектами підвищення
ефективності взаємодії користувача з цифро-
вими інтерфейсами. Сучасні системи все часті-
ше орієнтуються на індивідуальні особливості
кожного користувача, пропонуючи контент,
що змінюється в реальному часі відповідно
до попередньої поведінки, уподобань або по-
точного контексту. Це може проявлятися як
у простих деталях — персональне звертання,
збереження обраної теми оформлення чи на-
лаштувань шрифтів — так і в складніших ал-
горитмічних механізмах, таких як динамічна
видача новин, таргетовані знижки або реле-
вантні товарні рекомендації. Такі адаптивні
рішення не лише економлять час користувача,
а й формують відчуття уважного, «людяного»
інтерфейсу. Водночас виникає потреба дотри-
мання етичного балансу: надмірна або неко-
ректна персоналізація, що ігнорує межі при-
ватності, може знизити довіру до цифрового
продукту та викликати відторгнення.
Темний режим та гнучкі колірні теми
стали невід’ємною частиною сучасної візу-
альної стратегії цифрових продуктів. Якщо
раніше темна кольорова гама була обмежена
переважно спеціалізованими середовищами
(наприклад, редакторами коду чи нічними
версіями сайтів), то з 2019 року, коли темний
режим було офіційно впроваджено в iOS 13,
Android 10 та пізніше — у Windows 10, очіку-
вання користувачів суттєво змінилися. Від
2020 року дедалі більше вебсайтів почали під-
тримувати перемикач між світлою і темною
темою. Це перетворилося на стандарт доброго
UX, адже користувачі прагнуть адаптувати ін-
терфейс до умов освітлення, зменшити зорове
навантаження, заощадити заряд акумулятора
на OLED-пристроях або просто слідувати влас-
ним естетичним уподобанням. Для дизайнерів
це означає необхідність проєктувати пара-
лельні візуальні системи з дотриманням кон-
трастності, читабельності та фірмового стилю
— складніше, але значно ефективніше з точки
зору зручності та залучення.
Immersive-досвід: інтеграція 3D, AR і VR у
вебсередовище стала одним із яскравих проявів
сучасної еволюції UX. З розвитком технологій
WebGL, WebXR та суміжних рішень користувач
отримав можливість взаємодіяти з тривимір-
ним контентом, доповненою (AR) і навіть еле-
ментами віртуальної реальності (VR) безпо-
середньо в браузері. Хоча ці підходи поки не
стали масовим стандартом, у спеціалізованих
галузях — таких як наука, освіта чи e-commerce
— вони активно впроваджуються. Наприклад,
у вебпроєктах з астрономії відвідувач може в
реальному часі обертати тривимірні моделі
небесних тіл, що дає глибше розуміння струк-
тури й просторового розташування об’єктів.
Такі приклади згадуються в аналітичній ро-
боті О. Мельника та І. Селіванова (Мельник, &
Селіванов, 2019)., де підкреслюється потенціал
інтерактивної 3D-візуалізації у навчальних се-
редовищах. У сфері онлайн-торгівлі широкого
поширення набувають AR-примірочні: поку-
пець може за допомогою камери смартфона
«приміряти» одяг або побачити, як меблі ви-
глядатимуть у його інтер’єрі.
Подібні рішення підвищують залученість,
формують емоційний зв’язок із продуктом і
відкривають нові горизонти для цифрового ко-
ристувацького досвіду.
Інклюзивність і цифрова доступність ста-
ють невід’ємною частиною сучасного підходу
до UI/UX-дизайну. Все більше компаній і дизай-
нерів усвідомлюють необхідність створювати
інтерфейси, що враховують різноманіття кори-
стувачів, включаючи людей із порушеннями
зору, слуху, моторики чи когнітивними особ-
ливостями. Це знаходить своє відображення
в конкретних рішеннях: застосування високо-
контрастних колірних схем, можливість мас-
штабування шрифтів, повноцінна навігація за
допомогою клавіатури, підтримка програм для
озвучення контенту (screen readers) тощо.
Інклюзивний дизайн виходить за межі со-
ціального обов’язку чи нормативних вимог
— він покращує загальний користувацький
досвід для всіх без винятку. Принципи доступ-
ності, такі як ясність, логічність, простота та
передбачуваність, є універсально корисними.
У 2020-х роках дедалі більше цифрових про-
дуктів адаптується до стандартів WCAG (Web
Professional Art Education Volume 6 (1) 2025
Scientic Journal
98 99
Volume 6 (1) 2025
Professional Art Education
© Samulinas Stanislav & Zhyteniova Natalia © Самулінас Станіслав & Житєньова Наталя
Content Accessibility Guidelines), що передбача-
ють створення середовища, комфортного для
кожного користувача.
Результатом стає поява функціональних
можливостей, таких як налаштування розміру
тексту, перемикання в режим високого кон-
трасту, додавання субтитрів і описових ау-
діотреків до відео. Попри те, що інклюзивність
не завжди має яскраво виражений візуаль-
ний ефект, як, наприклад, 3D-графіка чи па-
ралакс-скролінг, вона відіграє ключову роль у
формуванні довіри, розширенні цільової ауди-
торії та підвищенні лояльності користувачів.
До того ж, врахування принципів доступності
позитивно впливає і на пошукову оптиміза-
цію, адже елементи на кшталт alt-тегів до зо-
бражень є важливими як для SEO, так і для ко-
ристувачів з особливими потребами.
Впровадження інновацій у UI/UX-дизайн
потребує системного підходу та використання
сучасних інструментів. Розглянемо ключові
підходи і інструменти, які дозволяють ефек-
тивно розробляти й впроваджувати новатор-
ські рішення.
Сучасні підходи в UI/UX-дизайні ґрунту-
ються на орієнтації на користувача та прове-
денні UX-досліджень, що реалізується через
стратегію user-centered design. Ця стратегія по-
лягає у системному аналізі потреб, поведінки
та проблем реальних користувачів з метою
формування основи для впровадження ін-
новаційних рішень. Для цього застосовують
різноманітні методи збору даних, зокрема
опитування, інтерв’ю, юзабіліті-тестування, а
також кількісний аналіз аналітичних метрик
(наприклад, траєкторії кліків, час затримки
на певних елементах інтерфейсу, точки від-
мов користувачів). Використання сучасних
аналітичних сервісів, таких як Google Analytics,
дає змогу фіксувати сесії користувачів, ство-
рювати теплові карти кліків і відстежувати
конверсійні воронки. На основі отриманих
даних фахівець ідентифікує проблемні зони
інтерфейсу, що дозволяє уникнути роботи з
абстрактними концепціями та спрямувати
зусилля на цілеспрямоване вдосконалення
навігації або оптимізацію пошуку продукту.
Наступним етапом є генерація дизайн-ідей, які
проходять повторну верифікацію через прото-
типування та користувацьке тестування.
Наступним підходом є інтерактивний
дизайн, який передбачає створення динаміч-
них, взаємодіючих елементів інтерфейсу, що
забезпечують користувачу зручну і зрозумілу
взаємодію з продуктом. Такий дизайн сприяє
покращенню користувацького досвіду шляхом
адаптації інтерфейсу до реальних потреб і по-
ведінки користувачів.
Ще одним ключовим підходом є прото-
типування, що дозволяє впроваджувати нові
UI-рішення з мінімальними ризиками. Сучасні
інструменти, такі як Figma, Adobe XD, Sketch,
Axure, дають змогу швидко створювати інте-
рактивні прототипи — набори макетів із пере-
ходами між ними. Це дозволяє оцінити дизайн
і протестувати його на користувачах до почат-
ку розробки коду, що особливо важливо для
інноваційних елементів. Завдяки ранньому
зворотному зв’язку можна виявити недоліки,
внести необхідні корективи або відмовитися
від ідеї, яка не працює, ще на стадії макета. Іте-
ративний процес «прототип – тест – доопрацю-
вання – повторний тест» дозволяє поступово
відшліфувати UX-рішення та підвищити їхню
ефективність.
Design Thinking є методологією креативно-
го вирішення проблем, що включає послідов-
ні етапи емпатії (зосередження на глибокому
розумінні потреб і досвіду користувачів), ге-
нерації ідей, прототипування та тестування.
Цей підхід передбачає активне залучення всіх
зацікавлених сторін (stakeholders) та міждис-
циплінарної команди розробників на ранніх
стадіях процесу, що забезпечує технічну здій-
сненність розроблюваних рішень і їх відповід-
ність стратегічним бізнес-цілям.
Поетапне розгортання та A/B-тестування
формують комплексний підхід до зниження
ризиків під час запровадження нових функ-
ціональних можливостей інтерфейсу. Замість
одночасного внесення змін для всієї аудиторії
застосовують контрольоване поступове роз-
гортання (roll-out): на початковому етапі онов-
лений дизайн демонструється лише незначній
частці користувачів (приблизно 10 %), тоді як
решта виступає контрольною групою. Порів-
няльний аналіз ключових поведінкових та
бізнес-метрик дозволяє оперативно оцінити
вплив нововведення; у разі позитивної ди-
наміки частку охопленої аудиторії послідовно
збільшують до 50 %, а надалі — до 100 %. Такий
підхід сумісний із багатоваріантним експе-
риментуванням (A/B/n-тестами), що дає змогу
зіставляти різні варіанти інтерфейсних рішень
і, спираючись на емпіричні дані, обирати кон-
фігурацію з найкращими показниками. У під-
сумку стратегія data-driven design забезпечує
прийняття обґрунтованих рішень і мінімізує
потенційні негативні наслідки впровадження
інновацій.
Навчання користувачів і підтримка стано-
влять ключову стратегію для успішної адапта-
ції та прийняття інноваційних інтерфейсних
рішень. Цей підхід передбачає впровадження
інтерактивних підказок, ознайомчих турів по
інтерфейсу, довідкових матеріалів, відеоін-
струкцій та інших освітніх ресурсів, які по-
легшують первинне ознайомлення з новими
функціональними можливостями. Не менш
важливим є етап після запуску: систематичний
збір зворотного зв’язку, аналітика звернень до
служби підтримки та оперативне усунення ви-
явлених проблем сприяють підвищенню задо-
воленості користувачів і знижують бар’єри у
взаємодії з цифровим продуктом. У цілому та-
кий підхід забезпечує не лише технічну реалі-
зацію інновацій, а й їхнє ефективне сприйнят-
тя кінцевими користувачами.
Окрім підходів, важливу роль у впровад-
женні інновацій відіграють спеціалізовані ін-
струменти, що підтримують усі етапи роботи
з UI/UX. Вони дозволяють якісно досліджувати
потреби користувачів, створювати прототипи,
тестувати рішення й координувати роботу ко-
манди.
Одним із ключових є інструменти UX-до-
слідження, до яких належать опитування,
інтерв’ю, юзабіліті-тестування та аналітичні
сервіси. Наприклад, Google Analytics, теплові
карти кліків або запис сесій дають змогу глиб-
ше зрозуміти поведінку користувачів.
Особливу увагу варто приділити прототи-
пуванню — тут використовують такі інстру-
менти, як Figma, Adobe XD, Sketch, Axure. Вони
дозволяють створювати інтерактивні прототи-
пи, які можна швидко протестувати з реальни-
ми користувачами ще до початку розробки.
На етапі первинного проєктування інтер-
фейсу застосовується wireframing – створення
спрощених схем екранів, що допомагає опера-
тивно розміщувати елементи. Це можна роби-
ти у Balsamiq, Figma або подібних інструмен-
тах.
Для візуального оформлення інтерфейсів
використовують інструменти visual design, такі
як Adobe Illustrator або Anity Designer. Вони
забезпечують створення іконок, ілюстрацій та
графічних елементів, які підсилюють естетику
інтерфейсу.
Важливим є й управління design systems
– централізованими наборами компонентів.
У цьому допомагають інструменти, як-от
Storybook чи ZeroHeight, що забезпечують уз-
годженість стилю та спрощують інтеграцію
нових елементів.
Для координації в команді застосовуються
інструменти collaboration. Наприклад, Figma
або Miro дозволяють дизайнерам, розробникам
і менеджерам працювати разом в реальному
часі, залишати коментарі та оперативно узгод-
жувати зміни.
На етапі перевірки рішень ефективними
є user testing tools, такі як UserTesting або Maze.
Вони дають змогу швидко організувати тесту-
вання нових функцій і зібрати якісний зворот-
ний зв’язок від користувачів.
Нарешті, одним з найбільш показових
інструментів для A/B тестування є Google
Optimize, Optimizely або власноруч створені
рішення. Вони дозволяють порівнювати різні
варіанти інтерфейсу та приймати рішення на
основі точних метрик.
Таким чином, синергія підходів – орієн-
тації на користувача, ітеративного дизайну,
Design Thinking, поетапного розгортання та на-
вчання користувачів – у поєднанні з сучасни-
ми інструментами UX-досліджень, прототипу-
вання, візуального дизайну, командної роботи
і тестування створює ефективну базу для впро-
вадження інновацій у UI/UX-дизайн.
Попри значний прогрес у сфері UI/UX-ди-
зайну та зростаючу кількість інноваційних рі-
шень, їх впровадження супроводжується низ-
кою суттєвих викликів. Кожна нова технологія
або дизайнерська тенденція потребує критич-
ної оцінки щодо доцільності її використання,
відповідності очікуванням користувачів та
потенційного впливу на загальний досвід взає-
модії.
Баланс між інноваційністю та зручністю
Professional Art Education Volume 6 (1) 2025
Scientic Journal
100 101
Volume 6 (1) 2025
Professional Art Education
© Samulinas Stanislav & Zhyteniova Natalia © Самулінас Станіслав & Житєньова Наталя
користування. Одним із ключових викликів є
забезпечення балансу між інноваційним під-
ходом та збереженням високої юзабіліті. Впро-
вадження нових візуальних чи інтерактивних
елементів не повинно шкодити зрозумілості
та простоті інтерфейсу. Поняття design overload
описує ситуацію, коли надмірне використання
модних рішень (паралакс-ефекти, відеофони,
чат-боти, велика кількість спливаючих вікон
тощо) призводить до перевантаження кори-
стувацького інтерфейсу, створюючи когнітив-
ний дискомфорт та знижуючи ефективність
взаємодії. Запобігти цьому дозволяє системне
тестування, що допомагає ідентифікувати та
усунути елементи, які не приносять цінності
користувачу.
Негативне сприйняття змін з боку кори-
стувачів. Будь-які суттєві зміни в інтерфейсі
можуть викликати спротив з боку постійних
користувачів, навіть якщо зміни об’єктивно
покращують досвід. Явище, відоме як відраза
до змін інтерфейсу (interface change aversion),
демонструє, що користувачі часто негативно
сприймають нововведення через звичку до по-
переднього вигляду. Історичні приклади реди-
зайнів на таких платформах, як Facebook або
Windows, підтверджують цю тенденцію. Вирі-
шенням проблеми є поступове впровадження
змін, використання онбордингу та прозоре
інформування про цілі оновлення. Ефективна
UX-стратегія має включати комунікацію змін і
пояснення їх переваг для кінцевого користува-
ча.
Адаптація інтерфейсу до різноманіття
пристроїв та платформ. Сучасне середовище
цифрової взаємодії характеризується широкою
варіативністю пристроїв, через які користу-
вачі отримують доступ до продукту – смартфо-
ни, планшети, смарт-телевізори, годинники,
автомобільні інтерфейси тощо. Кожен з цих
каналів має власні технічні обмеження, що
ускладнює розробку уніфікованого користува-
цького досвіду. Інноваційні рішення нерідко
потребують спрощення або трансформації за-
лежно від контексту.
Так, складну 3D-сцену може бути замі-
нено на відео або статичне зображення для
пристроїв із обмеженою графічною підтрим-
кою. Такий виклик вимагає передбачення
fallback-сценаріїв та активного тестування.
Водночас це стимулює розвиток прогресивних
технологій — зокрема, Progressive Web Apps
(PWA) і розширеного адаптивного дизайну,
який охоплює не лише екрани, але й типи вве-
дення (сенсор, голос, жести). Дизайнерам не-
обхідно враховувати контекст використання
продукту, що ускладнює процес проєктування,
але водночас забезпечує більш комплексний і
якісний користувацький досвід.
Вимірювання ефективності інноваційних
рішень. Оцінка ефективності UI/UX-інновацій
становить окремий методологічний виклик.
На відміну від технічних показників, UX-ме-
трики не завжди є однозначними. Наприклад,
збільшення тривалості перебування на сайті
може свідчити як про зростання зацікавле-
ності, так і про складність навігації.
Аналогічно, зростання конверсії може
бути спричинене не лише змінами в дизайні,
а й маркетинговими чинниками. Надійним
інструментом для аналізу є A/B-тестування,
однак його застосування потребує належного
трафіку, коректної постановки гіпотез і ста-
тистично виваженого підходу. Таким чином,
визначення реального впливу інновацій на
поведінку користувачів залишається склад-
ним завданням.
Попри наявні виклики, сфера UI/UX-дизай-
ну демонструє стійку динаміку розвитку, що
зумовлює появу нових перспектив у найближ-
чі роки.
Подальша конвергенція UX та SEO / мар-
кетингу. Інтеграція UX-дизайну з маркетинго-
вими інструментами та пошуковою оптимі-
зацією стає дедалі глибшою. Виникає цілісна
концепція продуктового дизайну, яка охоплює
не лише візуальний і функціональний рівень
інтерфейсу, а й стратегічне планування цифро-
вої взаємодії загалом. Зростає потреба у фахів-
цях, які здатні поєднувати знання з поведінко-
вої аналітики, основ маркетингу та дизайну
користувацького досвіду. UX поступово вихо-
дить за межі інтерфейсу, охоплюючи всі точки
контакту користувача з продуктом, що зумов-
лює необхідність комплексного стратегічного
підходу до дизайну.
Максимальна персоналізація і контекст-
ність. Сучасні тенденції вказують на зростан-
ня очікувань користувачів щодо адаптивності
цифрового середовища до їхніх індивідуаль-
них потреб і контексту. У майбутньому персо-
налізація стане не додатковою опцією, а базо-
вим стандартом користувацького досвіду. Це
стосуватиметься як контенту, так і глибинних
рівнів інтерфейсу, з урахуванням культурних,
мовних, поведінкових та емоційних особли-
востей. Врахування фізичного місцезнаход-
ження, часу доби чи навіть емоційного стану
користувача дозволить створювати більш ре-
левантні та інтуїтивно зрозумілі інтерфейси.
Нові форм-фактори та мультимодаль-
ні інтерфейси. З поширенням доповненої та
віртуальної реальності, смарт-пристроїв і но-
симих технологій UX-дизайн розширюється
за межі традиційних екранів. Відбувається пе-
рехід до мультимодальної взаємодії, що вклю-
чає голосові, жестові та тактильні канали. Це
передбачає необхідність опанування дизайне-
рами нових принципів побудови взаємодії без
візуальних підказок, наприклад, за допомогою
звуку, вібрації або голосу. Мультимодальний
підхід відкриває нові можливості для занурен-
ня у цифрове середовище, однак вимагає від
фахівців переосмислення традиційних патер-
нів користування і проектування повноцінно-
го UX для складних сенсорних середовищ.
Подальша систематизація знань та
освіта в UX. Зростання кількості досліджень і
практичних кейсів у сфері UX сприяє форму-
ванню чітких стандартів і методологій, що
ґрунтуються на наукових підходах. Розвиваєть-
ся система кількісної та якісної оцінки UX, на-
приклад, за допомогою шкал типу SUS або мо-
делей емоційної оцінки. Очікується подальше
розширення і формалізація освітніх програм
у цій галузі, включаючи впровадження про-
фесійних сертифікацій. Такий розвиток спри-
ятиме підвищенню рівня професіоналізації
сфери та полегшить впровадження інновацій
в індустрії завдяки доступності підготовлених
фахівців. Співпраця академічного середовища і
практики стане рушійною силою впроваджен-
ня нових, доказових рішень у UI/UX-дизайні.
Висновки. У результаті проведеного до-
слідження було виявлено тісний взаємозв’я-
зок між UI/UX-дизайном та ефективністю про-
сування вебресурсів. Інновації в галузі UI/UX
мають суттєвий вплив не лише на покращен-
ня досвіду існуючих користувачів, а й на залу-
чення нових відвідувачів через підвищення
видимості у пошукових системах і формуван-
ня позитивного сприйняття ресурсу. Водночас
недоліки у користувацькому досвіді негативно
відображаються на ключових аналітичних по-
казниках, зокрема на зростанні рівня відмов,
зниженні конверсій та погіршенні позицій у
пошуковій видачі. Таким чином, успішне циф-
рове просування у сучасних умовах неможли-
ве без інтеграції якісного UI/UX-дизайну.
Проаналізовано актуальні інноваційні
тренди у сфері UI/UX-дизайну, які демонстру-
ють вплив різних дизайнерських рішень на ко-
ристувацький досвід. Основними орієнтирами
ефективного UI/UX залишаються зрозумілість,
зручність, привабливість та функціональність
інтерфейсу. Мінімалістичні підходи сприя-
ють концентрації уваги, інтерактивність за-
безпечує залученість, адаптивність робить
інтерфейс доступним на різних пристроях, а
швидкодія підтримує позитивне враження від
взаємодії. Новітні тенденції, зокрема інклюзив-
ність, персоналізація та використання 3D-еле-
ментів, по-різному підвищують ефективність
UX і мають бути впроваджені з урахуванням
реальних потреб аудиторії та результатів те-
стування.
Визначено ключові інструменти та підхо-
ди, які сприяють впровадженню UI/UX-іннова-
цій. Сучасні засоби проектування, тестування
та аналітики дозволяють оптимізувати роз-
робку користувацького інтерфейсу та здійсню-
вати поступове впровадження змін на основі
зібраних даних. Ефективне впровадження ін-
новацій передбачає баланс між творчим підхо-
дом та обґрунтованим аналізом, що дозволяє
приймати рішення, орієнтовані на покращен-
ня користувацького досвіду та досягнення біз-
нес-цілей. Успішні вебресурси демонструють
постійну адаптацію до змін через поступові,
але стратегічні оновлення інтерфейсів.
Досліджено виклики та перспективи по-
дальшого розвитку інновацій у сфері UI/UX-ди-
зайну. У сучасному цифровому середовищі UI/
UX залишається одним із ключових факторів
конкурентоспроможності. Впровадження ін-
новацій супроводжується складнощами, пов’я-
заними з технологічними змінами та зростаю-
чими очікуваннями користувачів, що потребує
від дизайнерів високої адаптивності, міждис-
циплінарного мислення та фокусування на лю-
Professional Art Education Volume 6 (1) 2025
Scientic Journal
102 103
Volume 6 (1) 2025
Professional Art Education
© Samulinas Stanislav & Zhyteniova Natalia © Самулінас Станіслав & Житєньова Наталя
дині. Прогнозується посилення ролі системно-
го підходу, персоналізації, мультимодальних
інтерфейсів і науково обґрунтованих методів у
подальшому розвитку UI/UX-дизайну.
Перспективи подальших досліджень по-
лягають у поглибленому аналізі впливу новіт-
ніх технологій, таких як штучний інтелект,
нейроінтерфейси, генеративний дизайн та
адаптивні системи, на розвиток UI/UX-дизай-
ну. Особливу увагу слід приділити персоналі-
зованому досвіду користувача, автоматизова-
ним аналітичним інструментам та етичним
аспектам взаємодії людини з інтерфейсами.
Подальші дослідження можуть сприяти
створенню більш інтуїтивних, доступних і
гнучких рішень, що не лише підвищать якість
цифрових продуктів, а й забезпечать сталий
розвиток вебсередовища.
Professional Art Education Volume 6 (1) 2025
Scientic Journal
104 105
Volume 6 (1) 2025
Professional Art Education
СПИСОК ЛІТЕРАТУРИ
Безугла, Р. (2020). Концептуалізація веб-дизайну в мистецтвознавчому дискурсі: досвід те-
оретичного опрацювання. Українська культура: минуле, сучасне, шляхи розвитку, (34), 94–100.
https://doi.org/10.35619/ucpmk.v34i34.323
Божко, Т. (2025). Інфографіка як інформаційна система: проблеми кодування інформації. Вісник
КНУКіМ. Серія «Мистецтвознавство», (46), 198–208. https://doi.org/10.31866/2410-1176.46.2022.258795
Вакуленко О. (2017). Вільний простір у веб-дизайні. Вісник Львівської національної академії мис-
тецтв, (32), 209–224. http://doi.org/10.5281/zenodo.1068908
Мельник, О., & Селіванов, І. (2019). Інфографіка як засіб візуальної інтерпретації астрономічних
понять у вебдизайні. Вісник Львівської національної академії мистецтв, (42), 40–49.
Новік, Г. В., Гнатюк, Л. Р., & Ясенок, С. О. (2023). Дизайн-системи: аналіз впливу на цифрове та
фізичне середовище. Теорія та практика дизайну, (29-30), 180–188. https://doi.org/10.32782/2415-
8151.2023.29-30.21
Пустюльга , С. І., Самчук, В. П., Шаповалова, А. А., & Клак, Ю. В. (2024). Аналіз тенден-
цій та трендів у дизайні інтерфейсів сучасних мобільних додатків. Art and Design, (4), 135–148.
https://doi.org/10.30857/2617-0272.2023.4.12
Тяньюй, Ч., & Єжова, О. (2025). Дизайн інтерфейсу системи моніторингу на основі типології. Те-
орія та практика дизайну, (34), 467–478. https://doi.org/10.32782/2415-8151.2024.34.51
Фоміна, К. О., & Іваненко, Т. О. (2023). Аналіз рівнів інтерактивності та взаємодії для проєктуван-
ня інтерфейсів дизайн-продуктів. ХУДПРОМ, (2), 17–30. https://doi.org/10.33625/hudprom2023.02.017
Шиман, К. А. (2023). Використання сучасних технологій у процесі мистецького творення у вірту-
альній реальності. Art and Design, (2), 268–277. https://doi.org/10.30857/2617-0272.2023.2.22
Яровий, В., & Бєлявська, О. (2024). Шрифт у створенні ефективного дизайну: відбір шрифтів
та їх вплив на читаність. Українська культура: минуле, сучасне, шляхи розвитку, (49), 495–502.
https://doi.org/10.35619/ucpmk.vi49.903
6 Website Load Time Statistics and Why They Matter (2024). Shopify. https://www.shopify.com/blog/
website-load-time-statistics
Ellis, C., & Brandl, R. (2025). Website Load Time Statistics: Average Page Load Time & Bounce Rate.
Tooltester. https://www.tooltester.com/en/blog/website-loading-time-statistics
Majumder, A. S. (2025). The Inuence of UX Design on User Retention and Conversion Rates in Mobile
Apps. arXiv. https://doi.org/10.48550/arXiv.2501.13407
Moran, K. (2017, 12 березня). Flat-Design Best Practices. Nielsen Norman Group. https://www.nngroup.
com/articles/at-design-best-practices/
Page Load Time in Relation to Bounce Rate. (2017). Think with Google. https://www.thinkwithgoogle.
com/marketing-strategies/app-and-mobile/page-load-time-statistics/
Soegaard, M. (2024, 20 березня). The Role of Micro-interactions in Modern UX. The Interaction Design
Foundation. https://www.interactiondesign.org/literature/article/micro-interactions-ux
Xinghai, W. (2023). Conceptualizing Synergies Between SEO Practices and UX Design for Enhanced
Website Usability and Engagement. Journal of Digitainability, Realism & Mastery (DREAM), 2(05), 18–22.
https://doi.org/10.56982/dream.v2i05. 105
REFERENCES
6 Website Load Time Statistics and Why They Matter (2024). Shopify. https://www.shopify.com/blog/
website-load-time-statistics [in English]
Ellis, C., & Brandl, R. (2025). Website Load Time Statistics: Average Page Load Time & Bounce Rate.
Tooltester. https://www.tooltester.com/en/blog/website-loading-time-statistics [in English]
Majumder, A. S. (2025). THE INFLUENCE OF UX DESIGN ON USER RETENTION AND CONVERSION RATES
IN MOBILE APPS. arXiv. https://doi.org/10.48550/arXiv.2501.13407 [in English]
Moran, K. (2017, March 12). Flat-Design Best Practices. Nielsen Norman Group. https://www.nngroup.
com/articles/at-design-best-practices/ [in English]
Page Load Time in Relation to Bounce Rate. (2017). Think with Google. https://www.thinkwithgoogle.
com/marketing-strategies/app-and-mobile/page-load-time-statistics/ [in English]
Soegaard, M. (2024, March 20). The Role of Micro-interactions in Modern UX. The Interaction Design
Foundation. https://www.interaction-design.org/literature/article/micro-interactions-ux [in English]
Xinghai, W. (2023). Conceptualizing Synergies Between SEO Practices and UX Design for Enhanced
Website Usability and Engagement. Journal of Digitainability, Realism & Mastery (DREAM), 2(05), 18–22.
https://doi.org/10.56982/dream.v2i05.105 [in English]
Bezuhla, R. (2020). Kontseptualizatsiia veb-dyzainu v mystetstvoznavchomu dyskursi: dosvid
teoretychnoho opratsiuvannia [Conceptualization of Web Design in Art Studies Discourse: Theoretical
Analysis Experience]. Ukrainska kultura: mynule, suchasne, shliakhy rozvytku, (34), 94–100. https://doi.
org/10.35619/ucpmk.v34i34.323 [in Ukrainian]
Bozhko, T. (2025). Infohraka yak informatsiina systema: problemy koduvannia informatsii
[Infographics as an Information System: Problems of Information Encoding]. Visnyk KNUKiM. Seriia
«Mystetstvoznavstvo», (46), 198–208. https://doi.org/10.31866/2410-1176.46.2022.258795 [in Ukrainian]
Vakulenko, O. (2017). Vilnyi prostir u veb-dyzaini [Free Space in Web Design]. Visnyk Lvivskoi
natsionalnoi akademii mystetstv, (32), 209–224. http://doi.org/10.5281/zenodo.1068908 [in Ukrainian]
Melnyk, O., & Selivanov, I. (2019). Infohraka yak zasib vizualnoi interpretatsii astronomichnykh poniat
u veb-dyzaini [Infographics as a Means of Visual Interpretation of Astronomical Concepts in Web Design].
Visnyk Lvivskoi natsionalnoi akademii mystetstv, (42), 40–49. [in Ukrainian]
Novik, H. V., Hnatiuk, L. R., & Yasenok, S. O. (2023). Dyzaïn-systemy: analiz vplyvu na tsyfrove ta
zychne seredovyshche [Design Systems: Analysis of Impact on Digital and Physical Environments]. Teoriia
ta praktyka dyzainu, (29–30), 180–188. https://doi.org/10.32782/2415-8151.2023.29-30.21 [in Ukrainian]
Pustiulha, S. I., Samchuk, V. P., Shapovalova, A. A., & Klak, Yu. V. (2024). Analiz tendentsii ta trendiv
u dyzaini interfeysiv suchasnykh mobilnykh dodatkiv [Analysis of Trends in Modern Mobile Application
Interface Design]. Art and Design, (4), 135–148. https://doi.org/10.30857/2617-0272.2023.4.12 [in Ukrainian]
Tianyiui, Ch., & Yezhova, O. (2025). Dyzaïn interfeysu systemy monitorynhu na osnovi typolohii
[Interface Design of a Monitoring System Based on Typology]. Teoriia ta praktyka dyzainu, (34), 467–478.
https://doi.org/10.32782/2415-8151.2024.34.51 [in Ukrainian]
Fomina, K. O., & Ivanenko, T. O. (2023). Analiz rivniv interaktyvnosti ta vzaiemodii dlia proektuvannia
interfeysiv dyzain-produktiv [Analysis of Interactivity Levels and Interaction for Designing Design-Product
Interfaces]. HUDPROM, (2), 17–30. https://doi.org/10.33625/hudprom2023.02.017 [in Ukrainian]
Shyman, K. A. (2023). Vykorystannia suchasnykh tekhnolohii u protsesi mystetskoho tvorennia u
virtualnii realnosti [Use of Modern Technologies in the Process of Artistic Creation in Virtual Reality]. Art
and Design, (2), 268–277. https://doi.org/10.30857/2617-0272.2023.2.22 [in Ukrainian]
Yarovyi, V., & Bieliavska, O. (2024). Shryft u stvorenni efektyvnoho dyzainu: vidbir shryftiv ta yikh
vplyv na chytanist [Typography in Creating Effective Design: Font Selection and Its Impact on Readability].
Ukrainska kultura: mynule, suchasne, shliakhy rozvytku, (49), 495–502. https://doi.org/10.35619/ucpmk.
vi49.903 [in Ukrainian]
© Samulinas Stanislav & Zhyteniova Natalia © Самулінас Станіслав & Житєньова Наталя
Professional Art Education Volume 6 (1) 2025
Scientic Journal
106 107
Volume 6 (1) 2025
Professional Art Education
© Samulinas Stanislav & Zhyteniova Natalia
DOI https://doi.org/10.34142/27091805.2025.6.01.09
INNOVATION IN UI/UX DESIGN AS A KEY
TO SUCCESSFUL PROMOTION OF WEB RESOURCES
© Samulinas Stanislav
graduate student of the second (educational
and professional) level of higher education
in the specialty 022 Design of H.S. Skovoroda
Kharkiv National Pedagogical University
Kharkiv, Ukraine
email: samulinas@gmail.com
https://orcid.org/0009-0000-0391-6186
© Zhyteniova Natalia
doctor of pedagogical sciences, professor of
the Department of Design of H.S. Skovoroda
Kharkiv National Pedagogical University
Kharkiv, Ukraine
email: mellennaznv@gmail.com
https://orcid.org/0000-0002-3083-1070
Object. The purpose of the article is to analyze the impact of innovative trends in UI/UX design on the
promotion of web resources, identify their relationship with user behavior metrics and SEO effectiveness,
and outline the primary challenges and prospects for further development in this area.
Methods and methodology. The study employs a comprehensive analysis of current UI/UX design
trends, including micro-animations, dark mode, VR/AR technologies, adaptive and personalized content,
and their effects on user experience and SEO factors. Special attention is given to methods integrating UI/
UX principles with modern SEO strategies, specically the SXO (Search Experience Optimization) approach.
Scientic novelty. It consists in the systematization and comprehensive analysis of the relationship
between innovative trends in UI/UX design and the effectiveness of web resource promotion from the
standpoint of UX metrics and SEO. For the rst time, attention is focused on the need for an integrated
approach to implementing innovations, in particular by applying the SXO concept, which allows you to
simultaneously satisfy the requirements of users and search engine algorithms.
The results. The primary results include identifying key innovative UI/UX trends such as micro-
interactions, adaptive content, immersive experiences (VR/AR), dark mode, and personalization. These
trends signicantly inuence user experience by reducing bounce rates, increasing user engagement, and
improving conversion rates. It has been proven that search engines increasingly factor user experience
indicators into rankings, demonstrating the growing convergence of UX and SEO, culminating in the
SXO (Search eXperience Optimization) concept. Essential implementation methods were systematized,
highlighting user-centered design, A/B testing, prototyping, and the application of design systems.
Conclusions. Innovations in UI/UX design are pivotal for the successful promotion of web resources in
today’s digital landscape. Effective implementation of UI/UX trends contributes not only to enhanced user
experiences but also positively affects business outcomes, such as improved conversions, user retention, and
SEO visibility. Future research directions include exploring deeper integrations of UX and SEO strategies,
maximizing personalization and context-awareness, and developing standards and educational programs
for evaluating and implementing effective UI/UX solutions.
Keywords: UI/UX design, innovation, web resources, user experience, SEO promotion, microanimation,
VR/AR, responsive design, personalization.
Надійшла до редакції / Received: 12.05.2025
Рекомендовано до друку / Accepted: 23.06.2025
UDC 159.943.7:378.018.8
DOI https://doi.org/10.34142/27091805.2025.6.01.10
INSTAGRAM AS AN INNOVATIVE TOOL FOR
PROFESSIONAL TRAINING IN LIBRARY,
INFORMATION, AND ARCHIVAL STUDIES AT HIGHER
TECHNICAL EDUCATION INSTITUTIONS
© Shlenova Maryna
PhD in Philology, Associate Professor,
Associate Professor at the Department of
Document Studies and Ukrainian Language,
National Aerospace University «Kharkiv
Aviation Institute»
Kharkiv, Ukraine
email: m.shleneva@khai.edu
https://orcid.org/0000-0003-4297-6872
This article considers Instagram as an innovative tool for developing educational resources aimed
at training future specialists in library, information, and archival studies at higher technical education
institutions in the context of educational digitalization. Leveraging its functional features, such as Stories,
Reels, infographics, and interactive polls, Instagram facilitates the creation of visually oriented, interactive
content that fosters professional competencies, including visual literacy, media communication, critical
thinking, and creativity. The platform aligns with principles of integrated, competency-based, and student-
centered learning, adapting the educational process to the digital preferences of Generation Z, for whom social
media is integral to daily life. The study analyzes the integration of Instagram into professional training,
evaluates its impact on student motivation, digital literacy, and creativity, and provides recommendations
for establishing specialized educational accounts as virtual learning environments. Particular emphasis is
placed on ethical and psychosocial considerations, including digital addiction, data privacy, and the need for
methodological training to ensure educators’ effective use of Instagram. By supporting asynchronous learning,
removing temporal and spatial barriers, and enabling gamied approaches (e.g., quizzes and quests) and digital
portfolio development, Instagram is especially relevant for distance and blended learning formats. The article
underscores Instagram’s pedagogical value, proposing innovative learning approaches that align with the
demands of the digital economy and contemporary labor market. Future research directions include developing
didactic models for Instagram content tailored to library, information, and archival studies, analyzing its
impact on students’ professional identity and academic mobility, evaluating its effectiveness across diverse
higher education institutions, and formulating methodological guidelines for educators to create ethical and
secure digital learning environments.
Keywords: Instagram, educational tools, professional training, digital education, library, information,
and archival studies, future specialists, gamication, higher education, technical universities
Statement of the problem and its connection
with important scientic and practical tasks.
In the contemporary information society, digital
transformation permeates all spheres of human
activity, including education, necessitating
innovative tools for effective professional training
of future specialists. Social networks, traditionally
viewed as platforms for entertainment and
communication, are evolving into robust
educational ecosystems. These platforms facilitate
interactive, informal, and multimodal learning,
tailored to the preferences of modern users,
particularly Generation Z, for whom digital
environments are integral to daily life.
Among social networks, Instagram stands
out as a leading platform, boasting millions of
active users in Ukraine and globally. Its functional
features, including short-form videos (Reels),
interactive Stories, visual content, and feedback
mechanisms, transcend its recreational role,
© Шленьова Марина
positioning Instagram as a dynamic environment
for developing, testing, and implementing
innovative educational tools. These tools align
with contemporary digital practices, enabling the
cultivation of professional competencies in an
engaging, accessible, and dynamic manner.
Despite the increasing prominence of social
networks in informal education, their potential
for systematic professional training remains
underexplored and underutilized. The absence
of evidence-based methodologies for leveraging
Instagram as an educational platform hinders its
integration into formal learning processes.
However, the practical value of this approach is
evident: incorporating Instagram into professional
training can enhance student motivation, foster
media literacy, stimulate creativity, and promote
adaptability to the demands of the digital economy.
Investigating Instagram’s potential as a tool
for professional training is a pertinent endeavor
with both scientic and practical implications.
Scientically, it deepens understanding of
social networks’ role in reshaping educational
paradigms. Practically, the ndings can inform
innovative pedagogical approaches that align with
the needs of the modern labor market and the
digital generation’s characteristics.
Analysis of key research and publications.
The digital transformation of education, as a
cornerstone of modern pedagogical evolution,
is thoroughly explored in the works of domestic
and international scholars, who identify key
strategies for effectively integrating information
and communication technologies into educational
processes. Within the framework of digital
didactics, dened by V. Bykov & M. Leshchenko
(2016) as the science of designing educational
environments using digital tools, social networks
serve not only as communication platforms but
also as robust educational resources. Instagram,
in particular, enables the creation of personalized
learning pathways, supports visually driven
knowledge frameworks, and fosters critical
thinking and digital literacy.
The perspectives of E. Richter et al. (2022) on
digital education within internet-based platforms,
such as Instagram, are highly relevant, especially
given the digital immersion of Generation
Z. Integrating Instagram into educational processes
enhances the motivational aspects of learning
by encouraging active, creative engagement,
as supported by I. Hussain et al. (2018), who
underscore the role of innovative digital tools
in cultivating effective learning environments.
The use of visual tools, such as Stories, Reels, and
IGTV, enables students in library, information,
and archival studies to develop professional
competencies alongside visual and informational
literacy, critical for roles involving information
systematization and archiving.
However, the intensive use of digital
platforms necessitates critical examination due to
their impact on cognitive functions and well-being.
O. Yudenkova (2022) highlights concerns regarding
digital addiction, notably nomophobia, while
Adrian et al. (2017) note the dual nature of constant
digital engagement: it facilitates socialization and
communication but risks cognitive overload.
Within the e-didactics framework, M. Gomez-
Ortiz et al. (2023) propose that Instagram’s tools,
digital stories, visual instructions, and interactive
tasks establish a novel visual-discursive learning
paradigm responsive to the demands of the digital
era. This paradigm is particularly signicant
for developing students’ abilities to critically
interpret visual information, adapt to evolving
digital landscapes, and achieve professional self-
realization in media spaces.
S. Bortolazzo & R. Machado (2021) explore
Instagram’s potential as an educational tool,
highlighting its inuence on reimagining
education, learning, teaching, and curriculum
design. Grounded in Cultural Studies in Education
and a post-structuralist perspective, the study
is structured in three interconnected research
movements. First, it examines Instagram’s
pedagogical features, emphasizing its role as a
learning platform. Second, it reviews the curriculum,
its evolving priorities, and transformations. Third,
it investigates how Instagram fosters innovative
approaches to curriculum development. The
ndings suggest that Instagram supports a mobile,
technology-driven curriculum, promoting digitally
aligned learning practices, as evidenced by expert
insights.
B. Celik et al. (2023) investigate higher
education students’ preferences for social media
platforms as educational tools, with a focus on
Instagram’s role in Turkey. Utilizing a pairwise
comparison method, the research ranks nine
popular social media platforms, Instagram,
TikTok, YouTube, WhatsApp, Facebook, Twitter,
Snapchat, Telegram, and Pinterest, based on their
educational utility. Data were collected from
492 higher education students in Turkey and
analyzed using the Thurstone V equation. Results
reveal Instagram as the top-ranked platform
for educational purposes overall, followed
by WhatsApp and YouTube. Gender-based
preferences show variations: female students
prioritize WhatsApp, Instagram, and YouTube,
while male students favor Instagram, WhatsApp,
and YouTube. The ndings highlight Instagram’s
signicant potential as an effective and preferred
educational tool, reecting its adaptability to the
learning needs of digitally engaged students.
L. Cilliers & K. Viljoen (2023) examine
Instagram’s role as a marketing tool for Technical
and Vocational Education and Training (TVET)
colleges in South Africa. Analyzing posts from 19
TVET Instagram accounts (January 2019–June 2020)
through sentiment and descriptive analysis, it nds
only 57% of accounts active, making Instagram the
least used platform for marketing.
Colleges use Instagram to engage followers,
share updates, and promote achievements, with
positive or neutral sentiments. The lack of a social
media strategy leads to inconsistent use. The study
recommends a strategic framework from the
Department of Higher Education and Training to
enhance Instagram’s effectiveness for stakeholder
engagement.
J. Samaniego et al. (2020) explore Instagram’s
role as an educational tool to enhance creativity and
engagement among adolescents. Using Instagram’s
visual and interactive features, such as literary-
themed posts, the research analyzes educational
Instagram accounts to assess their impact on
students and teachers. A survey evaluates the
integration of devices with Instagram, measuring
engagement via likes and comments to determine
its effectiveness in fostering signicant learning
and classroom dynamics.
In the context of global digitalization, the
effectiveness of educational processes increasingly
hinges on educators’ ability to adapt content to
formats that resonate with students’ preferences.
Social media platforms, particularly Instagram,
emerge as powerful tools for pedagogical
interaction due to their widespread use and
interactive capabilities.
M. Shlenova (2025) emphasizes the need
for innovative teaching approaches that ensure
adaptability and exibility amid the evolving
educational landscape. Contemporary students,
immersed in mobile technologies and social media,
exhibit a natural anity for visual and interactive
content. This predisposition creates signicant
opportunities for leveraging Instagram as a
platform to deliver educational content, facilitate
communication, share academic outcomes, and
foster students’ academic identities.
O. Maslova et al. (2023) highlight a direct
correlation between the increased use of digital
devices during online learning and heightened
student engagement with social media. This trend
underscores the potential for a pedagogical shift:
rather than resisting the digital environment,
educators should integrate it into the learning
process.
I. Kolesnikova (2020) argues that Instagram
transcends its recreational role, serving as a
dynamic platform for constructing educational
experiences. By fostering creativity, digital
literacy, multimodal thinking, and self-expression,
Instagram aligns with the developmental needs
of modern learners, enhancing the educational
process through its visual and interactive features.
Instagram’s functionalities, including live
streams, Stories, Reels, pinned posts, polls, and
interactive stickers, offer signicant didactic
exibility, enabling the integration of blended,
asynchronous, and visually oriented learning
approaches. In the context of library, information,
and archival studies, where competencies in
communication, content visualization, media
management, and digital curation are essential,
Instagram serves as a versatile tool for creating
electronic exhibitions, project presentations,
educational storytelling, and digital collections.
Despite its evident potential, the use of
social media for educational purposes remains
unsystematic and suboptimal. The lack of an
integrated approach to developing content
aligned with educational program objectives often
undermines its effectiveness. Neglecting platform-
specic features or relying on monotonous
content delivery methods can diminish student
engagement, as substantiated by O. Pinchuk (2022).
Professional Art Education Volume 6 (1) 2025
Scientic Journal
108 109
Volume 6 (1) 2025
Professional Art Education
© Shlenova Maryna © Шленьова Марина
Formulation of the article’s aims and
objectives. This study aims to explore Instagram’s
potential as a platform for developing educational
tools to foster professional competencies among
future specialists in library, information, and
archival studies, and to validate its didactic ecacy
within digitalized education. Specic objectives
include: analyzing Instagram’s functionalities
(Stories, Reels, infographics) for creating interactive
educational materials; examining its integration
into professional training; evaluating its impact on
student motivation, creativity, and digital literacy;
proposing guidelines for establishing educational
accounts; and addressing ethical and psychosocial
considerations associated with platform use.
Presentation of the main material.
Developing Instagram-based educational tools for
training specialists in library, information, and
archival studies represents an innovative approach
to integrating digital technologies into professional
education. As a visually dominant platform,
Instagram signicantly inuences students’
cognitive engagement, as evidenced by V. Bykov &
M. Leshchenko (2016), who highlight the benets
of visual thinking and knowledge visualization.
Amid the rapid digitalization of educational
environments, this approach enhances students’
cognitive activity and learning motivation.
Contemporary higher education demands
differentiated and personalized strategies for
cultivating professional competencies, particularly
in information communication and digital literacy.
Students’ prociency in leveraging Instagram
content correlates closely with their baseline
knowledge and media literacy, necessitating
educators’ careful consideration of individual
learning styles and tailored content differentiation.
Instagram’s format facilitates the integration
of microlearning, visual storytelling, infographics,
short video tutorials, and thematic accounts
or hashtags to structure educational content
aligned with student-centered, digitally active
learning paradigms. A dening characteristic of
the platform is its pervasive presence in the lives
of young people, fostering trust in its role as a
knowledge dissemination channel and enhancing
student engagement in learning beyond classroom
hours.
The temporal and spatial exibility afforded
by Instagram is particularly valuable for
distance learning. This approach removes time
constraints, enabling students to self-regulate their
engagement with educational content, a critical
factor in constructing individualized learning
pathways. However, N. Sachaniuk-Kavets’ka et al.
(2021) note that not all students thrive in visually
oriented environments, underscoring the need
for adaptive instructional design to accommodate
diverse learning needs.
Special consideration must be given to
psychosocial factors affecting learning outcomes.
O. Vlasova et al. (2015) highlight the detrimental
effects of stress, social pressure, and emotional
distress on cognitive performance. In this context,
Instagram-based educational content can serve a
psycho-emotional role, fostering a supportive and
positively reinforcing environment, particularly
through interactive student community
engagement.
The integration of Instagram into the
training of specialists in library, information,
and archival studies extends beyond theoretical
knowledge acquisition to the development of
practical competencies. These include prociency
in managing digital resources, conducting
intellectual searches, organizing and visualizing
information, and engaging online audiences. By
leveraging Instagram’s functionalities, such as
visual communication, microlearning, storytelling,
and gamication, educators can systematically
cultivate these skills, aligning with the demands of
professional practice in a digital era.
The application of Instagram as an
educational platform aligns with the concept
of multimodal learning, which emphasizes
delivering information through diverse perceptual
channels, visual, auditory, and textual. This
approach optimizes cognitive processes, heightens
attention, and enhances retention. Instagram’s
visual focus, concise content delivery, exible
feedback mechanisms, and capabilities for
creating interactive Stories, short-form Reels, and
infographics make it an exemplary platform for
implementing multimodal learning principles.
In training future information specialists,
the cultivation of visual literacy, dened as the
ability to critically interpret, create, and transform
visual messages, is paramount. Utilizing Instagram
as an educational tool actively engages students
in content creation, fostering skills in digital
storytelling, visual editing, creative design, and an
understanding of information ethics and copyright
principles. This hands-on approach equips students
with competencies essential for professional
practice in a digital media landscape.
Developing Instagram-based educational
tools involves establishing dedicated educational
accounts that function as virtual classrooms.
These accounts can host thematically organized
content addressing core disciplinary areas, such
as the history of librarianship, digital archives,
classication systems, information technologies,
and metadata management. Content can be
delivered via carousel posts, enabling concise
presentation of material enriched with examples,
diagrams, and visual models. Instagram’s
interactive features allow posts to incorporate
questions, discussion prompts, polls, or links to
external resources, enhancing student engagement.
The Stories and Reels functionalities are
particularly noteworthy, offering opportunities
for mini-lectures, case study presentations, or
showcases of real-world practices in information
institutions. For instance, students might create
Stories featuring brief video tours of archives
or libraries, illustrating document processing,
cataloging, or digitization workows. Such tasks
not only hone professional skills but also develop
competencies in public presentation, aligning
with contemporary expectations for information
specialists.
A primary advantage of Instagram in education
lies in its capacity to facilitate gamied learning,
signicantly enhancing student motivation.
Through the Stories feature, educators can design
daily quizzes, quests, or thematic marathons (e.g.,
“Five Days of Library Terminology”) to reinforce
course material. Such activities stimulate cognitive
engagement, fostering rapid analysis, decision-
making, and collaborative interaction within
digital environments.
Equally critical is the provision of
methodological support and digital training
for educators employing Instagram. Crafting
educational content demands prociency in digital
design tools, storytelling, visual communication
principles, and pedagogically sound format
selection. Consequently, there is a pressing need
for methodological guidelines and professional
development programs to equip educators with
the skills to integrate social media effectively into
teaching practices.
Ethical and legal considerations are
paramount when incorporating social media into
professional training. Issues such as condentiality,
personal data protection, copyright adherence
for visual content, and the creation of a secure
online learning environment must be addressed.
These considerations should be embedded in the
training of both students and educators to ensure
responsible platform use.
The reective dimension of Instagram-
based learning warrants particular attention.
By analyzing their posts, audience interactions,
discussion contributions, and visual diaries,
students develop critical self-reection skills,
enabling them to assess the impact of their content
and cultivate a professional digital identity.
This is especially pertinent for future librarians,
archivists, and information managers, whose roles
increasingly encompass media communication
and cultural inuence.
Integrating Instagram into education
should occur within cohesive modules that
blend traditional and digital learning modalities.
For instance, pairing lectures with social
media activities allows students to consolidate
knowledge, explore broader interpretations, and
pursue independent inquiry. Moreover, Instagram
can serve as a platform for curating electronic
portfolios, showcasing students’ academic work,
projects, multimedia content, reviews, and micro-
research, thereby enhancing their professional
proles.
Instagram holds signicant promise as a
platform for fostering international educational
collaboration and intercultural communication.
Collaborative projects among students from diverse
countries, participation in global information
ashmobs, and content creation in English or other
discipline-specic languages expand opportunities
for academic mobility, elevate the global visibility
of library and archival studies, and promote
national cultural heritage.
Conclusions. The development and
integration of Instagram-based educational
tools into the training of specialists in library,
information, and archival studies represent an
innovative and pedagogically robust approach,
responsive to the demands of the digital era. By
Professional Art Education Volume 6 (1) 2025
Scientic Journal
110 111
Volume 6 (1) 2025
Professional Art Education
© Shlenova Maryna © Шленьова Марина
leveraging Instagram as an educational platform,
educators can implement principles of integrated,
competency-based, and student-centered learning,
fostering professional skills in an engaging
and dynamic format. The platform’s features –
Stories, Reels, infographics, and interactive polls
– enable the creation of visually rich content that
stimulates cognitive processes, enhances student
motivation, and strengthens digital literacy.
Instagram facilitates the cultivation of essential
competencies, including visual literacy, media
communication, critical thinking, and creativity,
which are indispensable for information
professionals. Specialized educational accounts,
gamied activities, and microlearning through
short videos and carousel posts provide accessible,
digitally aligned avenues for acquiring professional
knowledge. Furthermore, Instagram supports
asynchronous learning, overcoming temporal and
spatial constraints, making it particularly suited for
distance and blended learning modalities. Beyond
academic benets, Instagram fosters psycho-
emotional engagement by cultivating a supportive
environment through interactive exchanges
and positive reinforcement. This not only boosts
motivation but also shapes professional identity
through digital portfolios, project showcases,
and participation in international educational
initiatives. However, effective implementation
requires methodological training for educators,
adherence to ethical standards, and strategies to
mitigate risks of digital addiction, ensuring a safe
and productive learning environment.
Future research directions. Future research
should focus on developing didactic models for
Instagram content tailored to information studies
curricula, analyzing the impact of these practices
on students’ professional identity and academic
mobility, conducting comparative studies of
Instagram’s ecacy across diverse higher
education institutions, evaluating the long-term
effects of gamied and visual learning approaches
on cognitive and psycho-emotional outcomes,
and formulating methodological guidelines for
educators to create ethical and secure digital
learning environments.
Professional Art Education Volume 6 (1) 2025
Scientic Journal
112 113
Volume 6 (1) 2025
Professional Art Education
СПИСОК ЛІТЕРАТУРИ
Биков, В. Ю., Лещенко, М. П. (2016). Цифрова гуманістична педагогіка відкритої освіти. Теорія і
практика управління соціальними системами: філософія, психологія, педагогіка, соціологія, (4), 115–
130. http://nbuv.gov.ua/UJRN/Tipuss_2016_4_13
Биков, В. Ю., Лещенко, М. П., Тимчук Л. І. (2017). Цифрова гуманістична педагогіка: посібник.
ІТЗН НАПН України. Київ, 181 с. https://lib.iitta.gov.ua/id/eprint/710669
Власова, О. І., Семиченко, В. А., Пащенко, С.Ю., Невідома, Я. Г. (2015). Психологія вищої школи:
підручник. К. : ВПЦ «Київський університет», 405 с. https://kmaecm.edu.ua/wp-content/uploads/2021/06/
vlasovoyi-o.-i.-2015-psyhologiya-vyshhoyi-shkoly.pdf
Колеснікова, І. В. (2020). Цифровізація освітнього процесу в закладі післядипломної педаго-
гічної освіти. Науковий часопис Національного педагогічного університету імені М. П. Драгомано-
ва. Серія 5: Педагогічні науки: реалії та перспективи, (78), 117-120. https://doi.org/10.31392/NPU-nc.
series5.2020.78.25
Маслова, О., Юденкова, О., Гончарова, І. (2023). Гаджети як засіб інноваційного розвитку освіт-
нього процесу в умовах становлення цифрової педагогіки. Актуальнi питання гуманiтарних наук,
59(2), 308-314. https://www.aphn-journal.in.ua/archive/59_2023/part_2/46.pdf
Пінчук, О. П. (2022). Цифрові технології як основа інновацій в сучасній освіті. Інформаційно-ре-
сурсне забезпечення освітнього процесу в умовах диджиталізації суспільства: зб. матеріалів 2-ої
Міжнар. наук.-практ. конф., 10 листоп. 2022 р. Київ. Наук.-метод. центр ВФПО, 5–8. https://lib.iitta.gov.
ua/733385/
Сачанюк-Кавецька, Н. В., Маятіна, Н. В., Новак, О. М. (2021). Цифрова педагогіка у контексті
підвищення якості освітніх послуг. Науковий часопис Національного педагогічного універси-
тету імені М. П. Драгоманова. Серія 5: Педагогічні науки: реалії та перспективи, 80(2), 131-135.
https://doi.org/10.31392/NPU-nc.series5.2021.80.2.27
Юденкова, О. П. (2022). Формування інформаційно-цифрової компетентності у здобувачів освіти
в контексті діджиталізації професійної освіти. Інформаційно-ресурсне забезпечення освітнього про-
цесу в умовах диджиталізації суспільства: тези доп. Міжнар. наук.-практ. конф. (Київ, 10 листопада
2022 р.). Київ, 585–588. https://surli.cc/qzazpb
Adrian, F. W., Kristen D., Ayeet G. & Maarten W. B. (2017). Brain drain: the mere presence of one’s own
smartphone reduces available cognitive capacity. JACR, 2(2). 140–154. https://www.journals.uchicago.edu/
doi/pdfplus/10.1086/691462
Bortolazzo, S. & Machado, R. (2021). An analysis of instagram and its interfaces with the curricular issues.
Comunicacoes, 28(2), 43-56. https://doi.org/10.15600/2238-121X/comunicacoes.v28n2p43-56
Celik, B., Uzunboylu, H., & Demirbas-Celik, N. (2023). Higher education students' social media platform
preferences for educational purposes. RED-Revista de Educacion a Distancia, 23(72). https://doi.org/10.6018/
red.491551
Cilliers, L. & Viljoen, K. (2023). Insights into Instagram use by technical and vocational education and
training colleges. South african journal of information management, 25(1). https://doi.org/10.4102/sajim.
v25i1.1685
Gomez-Ortiz, M. J., Dominguez, R.E., & Bobkina, J. (2023). Instagram as a learning tool to improve
technical vocabulary for sports science students. Journal of Hospitality, Leisure, Sport and Tourism Education,
(32). https://doi.org/10.1016/j.jhlste.2022.100416
Hussain, I., Cakir, O., & Candeger, U. (2018). Social media as a learning technology for university students.
International Journal of Instruction, 11(2), 281–296. https://doi.org/10.12973/iji.2018.11219a
Richter, E., Carpenter, J. P., Meyer, A., & Richter, D. (2022). Instagram as a platform for teacher collaboration
and digital social support. Computers and Education, (190). https://doi.org/10.1016/j.compedu.2022.104624
Samaniego, J., Rivera, A.C., Vásconez, S., Viteri, C., Espinoza, L., Dominguez, K. (2020). Instagram, does
it generate learning in the classroom? 14TH international technology, education and development conference
(INTED2020), 6424-6431
Shlenova, M. (2025). Innovative teaching methods for future specialists in library, information, and
archival studies. Молодь і ринок, 3(325), 121-127. https://doi.org/10.24919/2308-4634.2025.326148
REFERENCES
Adrian, F. W., Kristen D., Ayeet G. & Maarten W. B. (2017). Brain drain: the mere presence of one’s own
smartphone reduces available cognitive capacity. JACR, 2(2). 140–154. https://www.journals.uchicago.edu/
doi/pdfplus/10.1086/691462 [in English]
Bortolazzo, S. & Machado, R. (2021). An analysis of instagram and its interfaces with the curricular issues.
Comunicacoes, 28(2), 43-56. https://doi.org/10.15600/2238-121X/comunicacoes.v28n2p43-56 [in English]
Bykov, V., Leshchenko, M. (2016). Tsyfrova humanistychna pedahohika vidkrytoi osvity [Digital
humanistic pedagogy of open education summary]. Teoriia i praktyka upravlinnia sotsialnymy systemamy:
losoia, psykholohiia, pedahohika, sotsiolohiia, (4), 115–130. http://nbuv.gov.ua/UJRN/Tipuss_2016_4_13 [in
Ukrainian]
Bykov, V., Leshchenko, M., Tymchuk, L. I. (2017). Tsyfrova humanistychna pedahohika: posibnyk. ITZN
NAES of Ukraine [Digital humanistic pedagogy: a handbook. ITZN NAPN Ukraine]. Kyiv, 181 p. https://lib.
iitta.gov.ua/id/eprint/710669 [in Ukrainian]
Celik, B., Uzunboylu, H., & Demirbas-Celik, N. (2023). Higher education students' social media platform
preferences for educational purposes. RED-Revista de Educacion a Distancia, 23(72). https://doi.org/10.6018/
red.491551 [in English]
Cilliers, L. & Viljoen, K. (2023). Insights into Instagram use by technical and vocational education and
training colleges. South african journal of information management, 25(1). https://doi.org/10.4102/sajim.
v25i1.1685 [in English]
Gomez-Ortiz, M. J., Dominguez, R.E., & Bobkina, J. (2023). Instagram as a learning tool to improve technical
vocabulary for sports science students. Journal of Hospitality, Leisure, Sport and Tourism Education, (32).
© Shlenova Maryna © Шленьова Марина
https://doi.org/10.1016/j.jhlste.2022.100416 [in English]
Hussain, I., Cakir, O., & Candeger, U. (2018). Social media as a learning technology for university students.
International Journal of Instruction, 11(2), 281–296. https://doi.org/10.12973/iji.2018.11219a [in English]
Kolesnikova, I. V. (2020). Digitalization of the educational process in the institution of postgraduate
pedagogical education. Naukovyi chasopys national pedagogical dragomanov university. Series 5. Pedagogical
sciences: realias and perspectives, (78), 117-120. https://doi.org/10.31392/NPU-nc.series5.2020.78.25 [in
Ukrainian]
Maslova, O. Yudenkova, O. Honcharova, I. (2023). Gadgets as a means of innovative development of the
educational process in the conditions of establishing digital pedagogy. Aktualni pytannia humanitarnykh
nauk. 59(2), 308-314. https://www.aphn-journal.in.ua/archive/59_2023/part_2/46.pdf [in Ukrainian]
Pinchuk, O. P. (2022). Tsyfrovi tekhnolohii yak osnova innovatsii v suchasnii osviti [Digital technologies
as the basis for innovation in modern education]. Informatsiino-resursne zabezpechennia osvitnoho
protsesu v umovakh dydzhytalizatsii suspilstva: zb. materialiv 2 Mizhnar. nauk.-prakt. konf., 10 lystop. Kyiv,
Nauk.-metod. tsentr VFPO, 5–8. https://lib.iitta.gov.ua/733385/ [in Ukrainian]
Richter, E., Carpenter, J. P., Meyer, A., & Richter, D. (2022). Instagram as a platform for teacher collaboration
and digital social support. Computers and Education, (190). https://doi.org/10.1016/j.compedu.2022.104624
[in English]
Sachaniuk-Kavets’ka, N. V., Maiatina, N. V., Novak, O. M. (2021). Digital pedagogy in the context of
improving the quality of educational services. Naukovyi chasopys National Pedagogical Dragomanov
University. Series 5. Pedagogical sciences: realias and perspectives, 80(2), 131-135. https://doi.org/10.31392/
NPU-nc.series5.2021.80.2.27 [in Ukrainian]
Samaniego, J., Rivera, A.C., Vásconez, S., Viteri, C., Espinoza, L., Dominguez, K. (2020). Instagram, does it
generate learning in the classroom? 14TH international technology, education and development conference
(INTED2020), 6424-6431 [in English]
Shlenova, M. (2025). Innovative teaching methods for future specialists in library, information, and
archival studies. Molod i rynok, 3(325), 121-127. https://doi.org/10.24919/2308-4634.2025.326148 [in English]
Vlasova, O. I., Semychenko, V. A., Pashchenko, S.Iu., & Nevidoma, Ya. H. (2015). Psykholohiia vyshchoi
shkoly: pidruchnyk [Psychology of higher education: textbook]. Kyiv, «Kyivskyi universytet», 405 p. https://
kmaecm.edu.ua/wp-content/uploads/2021/06/vlasovoyi-o.-i.-2015-psyhologiya-vyshhoyi-shkoly.pdf [in
Ukrainian]
Professional Art Education Volume 6 (1) 2025
Scientic Journal
114 115
Volume 6 (1) 2025
Professional Art Education
© Шленьова Марина
Надійшла до редакції / Received: 13.05.2025
Рекомендовано до друку / Accepted: 23.06.2025
© Shlenova Maryna
INSTAGRAM ЯК ІННОВАЦІЙНИЙ ІНСТРУМЕНТ
ДЛЯ ПРОФЕСІЙНОЇ ПІДГОТОВКИ МАЙБУТНІХ
ФАХІВЦІВ З БІБЛІОТЕЧНОЇ, ІНФОРМАЦІЙНОЇ
ТА АРХІВНОЇ СПРАВИ У ЗАКЛАДАХ ВИЩОЇ
ТЕХНІЧНОЇ ОСВІТИ
© Шленьова Марина
кандидатка філологічних наук, доцентка,
доцентка кафедри документознавства та
української мови, Національний аерокос-
мічний університет «Харківський авіацій-
ний інститут»
Харків, Україна
email: m.shleneva@khai.edu
https://orcid.org/0000-0003-4297-6872
У статті розглядається Instagram як інноваційний інструмент для розробки освітніх ре-
сурсів з метою підготовки майбутніх фахівців з бібліотечної, інформаційної та архівної справи
у закладах вищої технічної освіти у контексті цифровізації освіти. Використовуючи свої функ-
ціональні можливості, такі як Stories, Reels, інфографіка та інтерактивні опитування, Instagram
сприяє створенню візуально орієнтованого інтерактивного контенту, що сприяє розвитку про-
фесійних компетентностей, включаючи візуальну грамотність, медіакомунікацію, критичне
мислення та креативність.
Платформа відповідає принципам інтегрованого, компетентнісного та орієнтованого на
студента навчання, адаптуючи освітній процес до цифрових уподобань покоління Z, для якого
соціальні медіа є невід’ємною частиною повсякденного життя. У дослідженні аналізується інте-
грація Instagram у професійну підготовку, оцінюється його вплив на мотивацію студентів, циф-
рову грамотність та креативність, а також надаються рекомендації щодо створення спеціалізо-
ваних освітніх акаунтів як віртуальних навчальних середовищ.
Особлива увага приділяється етичним та психосоціальним аспектам, включаючи циф-
рову залежність, конфіденційність даних та необхідність методологічної підготовки для забез-
печення ефективного використання Instagram викладачами. Завдяки підтримці асинхронного
навчання, усуненню часових і просторових бар’єрів, а також можливості використання ігрових
підходів (наприклад, вікторин і квестів) та розробки цифрових портфоліо, Instagram є особливо
актуальним для дистанційних і змішаних форматів навчання.
У статті підкреслюється педагогічна цінність Instagram, пропонуються інноваційні підхо-
ди до навчання, що відповідають вимогам цифрової економіки та сучасного ринку праці. Май-
бутні напрямки досліджень включають розробку дидактичних моделей для контенту Instagram,
адаптованого до бібліотечних, інформаційних та архівних досліджень, аналіз його впливу на
професійну ідентичність та академічну мобільність студентів, оцінку його ефективності в різ-
них закладах вищої освіти та формулювання методологічних рекомендацій для викладачів
щодо створення етичних та безпечних цифрових навчальних середовищ.
Ключові слова: Instagram, освітні інструменти, професійна підготовка, цифрова освіта,
бібліотечна, інформаційна та архівна справа, майбутні фахівці, гейміфікація, вища освіта, тех-
нічні університети
DOI https://doi.org/10.34142/27091805.2025.6.01.10
Problem statement and its connection to
important scientic or practical tasks. When the
globally renowned academic publishing company
Springer Nature released its latest annual Nature
Index 2025 in June 2025 (Crew, 2025; Plackett, 2025;
Springer Nature, 2025), the data had the effect of a
bombshell. Scientic institutions and universities,
ministries and think tanks, social media platforms,
and science bloggers examined the ranking almost
under a microscope, analyzing and commenting on
it (see, for example: Опубліковано Nature Index
2025 (2025); Harle & Zinin, 2025; Nature Index
2025, 2025; The Economist, 2025). According to the
Nature Index 2025, for the second consecutive year,
China holds the top position in the global ranking
of scientic contributions by researchers from
various countries and territories – by a staggering
margin.
The fact of China’s rapid socio-economic and
scientic growth is particularly striking when
one considers the complex path the country has
traversed over its 75-year history. At the same
time, China’s success story along this challenging
path may serve as an example for Ukraine’s post-
war recovery. In particular, the success of the
PRC in building its education system – and, on
its foundation, a robust scientic sector – should
become the subject of in-depth critical study and
creative application in the process of rebuilding
and developing Ukraine’s educational system and
scientic infrastructure after the war.
Analysis of the main studies and publications.
Аs early as 2002, UNESCO, in its programmatic
document «Learning to be: A holistic and
integrated approach to values education for
human development … toward international
understanding and a culture of peace» (UNESCO,
2002), placed on the agenda the need for
fundamental changes in educational methodology,
theory, and practice, recognizing certain aws
in the development of human civilization as a
whole. The primary focus was on shifting from
the formation of a purely utilitarian worldview
to fostering a holistic worldview in children and
youth (UNESCO, 2002), particularly through the
means of art.
The exceptional role of art in shaping personal
qualities relevant to the modern world has been
recognized and widely utilized not only by school
educators. Many HR professionals, business
leaders, and personal development coaches highly
value artistic experience as a pathway to acquiring
leadership qualities (Acharya, 2021; Albrecht, 2018;
The benets of social-emotional learning through
the arts, 2018; Bonnici, 2023; McCann, 2016; Odinga-
Svanteson & Galma, 2023; Springborg, 2010; What
business can learn from art, 2012, etc.).
In Ukrainian education, integration processes
began with interdisciplinary connections,
primarily as a manifestation of intra-sectoral
integration. In the eld of natural sciences, for
example, these included interdisciplinary links
between mathematics and physics, physics and
astronomy, biology and chemistry, and later
mathematics and computer science. In the arts,
interdisciplinary connections were implemented
between music and visual arts, literature and music,
literature and visual arts, and others. The next step
involved the development and dissemination of
integrated academic subjects, one example being
the integrated course “Art.”
In Ukraine, the inspiration and active driver of
integration in school arts education was L. Masol,
who, in our view, essentially led this movement
(Масол, 2019; 2020; Masol, 2020).
Comparative studies by Ukrainian scholars
introduced domestic educators to the experience
of arts integration in foreign countries. For
instance, L. Masol (Масол, 2019, p. 8) found that
in Belgium’s six-year primary school, as part
of a broad implementation of integrated arts
education, traditional single-subject blocks such as
music, drawing, dance, and drama are combined.
Polish school curricula not only merge music and
visual arts into a single integrated course but also
establish broad cross-sectoral links between the
arts and language, natural sciences, and even
physical education. In the United States, schools
in many states are moving toward combining
individual single-subject arts courses under an
integrated “aesthetic umbrella” (Чжао Бейбей,
2023, p. 70).
Of course, we are aware that the issue of
educational integration research cannot be limited
to the arts sector alone. We have previously
attempted to outline the most relevant directions
of integration in Ukrainian education (Чжао Бей-
бей, 2023, p. 70): practice-oriented developments
on integrating sustainable development ideas into
the educational process of the New Ukrainian
Professional Art Education Volume 6 (1) 2025
Scientic Journal
116 117
Volume 6 (1) 2025
Professional Art Education
© Zhao Beibei & Yuryeva Kateryna
UDK: 37:004
DOI https://doi.org/10.34142/27091805.2025.6.01.11
DEVELOPING BASIC LITERACY AMONG CHINESE
SCHOOLCHILDREN THROUGH ARTS EDUCATION
INTEGRATION: A QUARTER-CENTURY REVIEW
© Zhao Beibei
PhD-student in specialty 011 Educational
and pedagogical sciences, H. S. Skovoroda
Kharkiv National Pedagogical University
Kharkiv, Ukraine
email: yuryeva.ka@hnpu.edu.ua
https://orcid.org/0000-0002-9561-9935
© Yuryeva Kateryna
Doctor of Pedagogical Sciences, Professor,
Professor of the Department of Musical Art,
H. S. Skovoroda Kharkiv National Pedagogical
University
Kharkiv, Ukraine
email: yuryeva.ka@hnpu.edu.ua
https://orcid.org/0000-0001-6403-9973
Object. The aim of this study is to review the outcomes of the educational policy implemented by the
People’s Republic of China in the 21st century, aimed at fostering basic literacy among the younger generation
within the framework of the compulsory nine-year education system, particularly through the integration of
arts education.
Methods. The research methodology is based on the analysis and comparison of a wide range of
sources, including regulatory state documents governing the functioning of the education system in the People’s
Republic of China—documents from the State Council, the Central People’s Government, and the Ministry of
Education of the PRC; various generations of Chinese educational standards, including those focused on the arts
(2001, 2011, 2022); materials from international organizations such as UNESCO, OECD, and The World Bank;
statistical data from the National Bureau of Statistics of China and the Global Economic Monitor; results from
international educational assessments (PISA) and rankings (World University Rankings); the global scientic
ranking Nature Index; content from scientometric platforms such as Nature and Web of Science; publications
in scientic and pedagogical journals from China and Ukraine; and content from specialized websites. To
analyze, compare, and synthesize the extensive statistical data, research ndings, and rankings, the authors
also created analytical tables and diagrams.
Results. A comparison of recent Nature Index data reveals that among the top twenty leading countries,
only the People’s Republic of China demonstrates consistent growth in the inuence of its scientic publication
activity, which serves as an indicator of the effectiveness of the country’s research efforts. A comparison of the
2024 and 2025 indicators shows that the pace of this growth is accelerating. Analysis of the results from the
PISA international educational assessment and the World University Rankings over several years supports
the conclusion that the course adopted by the PRC at the beginning of the 21st century to reform compulsory
nine-year education through integration has proven to be fully justied. Moreover, today’s young scientists and
students – those who are securing high positions for Chinese science and education in international rankingsare
– precisely the individuals who have passed through this renewed and reformed Chinese school system.
Conclusions. The study conrms that the broad integration of the arts into school education has
contributed to the cultivation of a new generation of the country’s intellectual elite. For instance, science as a
pursuit of new knowledge about the world is impossible without creativity, the courage to innovate, openness
to diverse perspectives, attentiveness and focus, determination in achieving results, overcoming obstacles, and
solving problems. It is precisely these essential personal qualities that are nurtured through engagement with
the arts and artistic activities, which the younger generation of Chinese citizens has been exposed to from early
childhood in various integrated forms.
Keywords: People’s Republic of China, education, integrative approach, science, ranking, research, arts
© Чжао Бейбей & Юр’єва Катерина
School (Байдаченко, 2021); integration in school
science education (Засєкіна, 2020); preparing
future teachers for integrated teaching (Побе-
рецька, 2021); forming a holistic worldview in
students through integrated learning (Попова,
2021a); using innovative teaching tools based on
interdisciplinary integration (Попова, 2021b);
intra-subject integration in language and literature
classes (Ціко, 2021); and developing mathematical
competence in literature lessons (Щербатюк,
2021).
Together with our co-authors – doctoral
students from China who are also instructors
of arts disciplines at Chinese colleges (Го Іцзян,
Чжан Хао, et al., 2020) – we have previously
analyzed the regulatory documents governing
the functioning of the education sector in the PRC.
We concluded that there is a clear trend toward
large-scale integration in contemporary Chinese
arts education. The article by K. Yuryeva (Юр’єва,
2021), as well as the work by Zhao Beibei (Чжао
Бейбей, 2023), focuses on interdisciplinarity and
complexity as key methodological foundations for
the development of Chinese education. This thesis
is supported by the latest version of the Compulsory
Education: Art Curriculum Standards (hereinafter
referred to as the Standards), adopted by the
Ministry of Education of the PRC in 2022 (中华人
民共和国教育部 [Chinese Ministry of Education],
2022).
The purpose of this article is to review the
outcomes of the educational policy implemented
by the People’s Republic of China in the 21st
century, aimed at developing basic literacy among
the younger generation within the framework
of the compulsory nine-year education system,
particularly through the integration of arts
education.
Виклад основного матеріалу. The emergence
of the term “basic literacy” in ocial documents
of the People’s Republic of China regulating the
functioning of the national education system,
along with the formulation of the corresponding
concept, became a kind of culmination of the
development of compulsory education during
the years that scholars of Sinology and experts in
Chinese history most often refer to as the period
of reform and opening-up. This period began in
December 1978, when the Central Committee of
the Communist Party of China, at its Third Plenary
Session of the 11th Central Committee, adopted
what can justiably be called a historic decision.
After a decade of the infamous Cultural Revolution
(无产阶级文化大革命, Wuchan jieji wenhua
dageming, 1966–1976), the country launched the
Policy of Reform and Opening-Up.
As a result of steadfast adherence to this
course over the next 45 years, China experienced
rapid economic growth. According to the United
Nations Statistics Division (UNSD), the country’s
GDP per capita rose from 171st to 70th place
globally, and its share in the world economy,
according to the World Bank, increased from 3.05%
in 1978 to 31.53% in 2016 (see Yuan Zhenguo, 2018,
p. 5). Since 2010, the People’s Republic of China
has held the position of the world’s second-largest
economy. According to the Global Economic
Monitor by the World Bank (https://databank.
worldbank.org/source/global-economic-monitor),
by the end of 2024, China’s gross domestic product
(GDP) reached $18.73 trillion, second only to the
United States with a GDP of $29.18 trillion.
A crucial component –and equally important
driver – of this unprecedented rise in global history
has been the education system. Chen Baosheng,
Minister of Education of the PRC from 2016 to 2020,
in a statement marking the 40th anniversary of the
Reform and Opening-Up Policy (Chen Baosheng,
2018), cited gures from 1978 that, when compared
with current statistics from the National Bureau
of Statistics of China (2025), are striking: in 1978,
only 60% of primary school graduates continued to
secondary education, whereas today the coverage
of compulsory nine-year education stands at
95.5%. In the same year, the total number of higher
education students was 856,000, with only 10,000
graduate students nationwide (Chen Baosheng,
2018). In 2024, Chinese universities enrolled 4.095
million master’s and PhD students, along with
38.913 million undergraduate students (National
Bureau of Statistics of China, 2025).
Statistical data from various ocial sources
–including the Ministry of Education of the PRC
and the National Bureau of Statistics of Chindicate
that during the implementation of the Reform
and Opening-Up Policy, China experienced an
exceptionally rapid increase in educational
coverage across all levels (see: Yuan Zhenguo,
2018, pp. 5–6; Ministry of Education, 2023; National
Bureau of Statistics of China, 2025).
The curriculum for compulsory nine-year
education in the People’s Republic of China (a rough
equivalent of basic general secondary education in
Ukraine) denes educational goals, content, and
core learning requirements. It reects the will of
the state and plays a key role in fostering morality
and the holistic development of the individual.
The Experimental Program for the Development
of General Education Curricula, published in 2001
(中华人民共和国教育部 [Ministry of Education of
the People’s Republic of China], 2001), clearly
stated: “Change the curriculum structure that
places excessive emphasis on subjects, includes
too many subjects, or lacks integration,” and
proposed the “creation of comprehensive courses”
(中华人民共和国教育部 [Ministry of Education of
the People’s Republic of China], 2001). Thus, we
can conclude that in the new millennium, Chinese
education embarked on a path of deep integration
of educational content and a comprehensive
approach to structuring academic disciplines.
The next step was the publication of a
document highly relevant to our study: Notice on
the National School Arts Education Development
Plan (2001–2010) (中华人民共和国教育部 [Ministry
of Education of the People’s Republic of China],
2002). We have every reason to assert that from this
point onward, the development of arts education
in Chinese schools has remained a consistent
focus of national leadership. This is evidenced, in
particular, by our in-depth analysis of legislative
and regulatory documents issued by the highest
authorities of the People’s Republic of China in
subsequent years (Го Іцзян, Чжан Хао, et al., 2020;
Юр’єва, 2021).
When the trial period for implementing
the new curriculum structure and content
concluded, the Outline of China’s National Plan
for Medium- and Long-Term Education Reform
and Development (2010–2020) was released in July
2010 (中华人民共和国中央政府 [The Central People’s
Government of the People’s Republic of China],
2010). This document contained more specic
provisions regarding curriculum integration. From
the perspective of integration, it outlined three key
requirements:
1. To clarify and integrate curriculum
objectives for each subject, focusing on the overall
development of primary and secondary school
students, ensuring a solid foundation for lifelong
learning, and laying the groundwork for innovation
and creativity;
2. Schools were expected to establish
comprehensive courses. For example, some
schools were to develop integrated arts courses
that systematically combined two disciplines –
visual arts and music;
3. The document emphasized interdisciplinary
teaching methods, including self-directed learning,
collaborative learning, and inquiry-based learning
(中华人民共和国中央政府 [The Central People’s
Government of the People’s Republic of China].
Professional Art Education Volume 6 (1) 2025
Scientic Journal
118 119
Volume 6 (1) 2025
Professional Art Education
Table 1
Achievements of the PRC education system
Indicators 1981* 2016* 2022** 2024***
Preschool education coverage 12,62% 77,4% 89,7% data is
missing
Coverage of compulsory nine-year education з 1986 р. 93,4% 95,5% 95,9%
Upper secondary education coverage 39,56% 87,5% 91,6% 92,0%
Higher education coverage 1,6% 42,7% 59,6% data is
missing
Created by the authors based on: * – Yuan Zhenguo, 2018;
** – Ministry of Education, 2023;
*** – National Bureau of Statistics of China, 2025
© Чжао Бейбей & Юр’єва Катерина © Zhao Beibei & Yuryeva Kateryna
The Curriculum Standards for Compulsory
Education: Chinese and Other Subjects (2011
Edition), published in 2011 (中华人民共和国教育
部 [Ministry of Education of the People’s Republic
of China], 2011), adhered to the previously
chosen direction of reform, implemented
advanced educational concepts, and made a
positive contribution to improving the quality of
compulsory education. The widespread promotion
of compulsory education shifted the public demand
from “access to education” to “access to quality
education.” The developers of the standards called
for further clarication of “what to teach, how to
teach, and why to teach.”
In 2014, the Ministry of Education of the PRC, in
its document Opinions of the Ministry of Education
on Comprehensively Deepening Curriculum
Reform and Implementing the Fundamental Task
of Establishing Virtue in People, for the rst time
introduced the concept of a basic literacy system (
中华人民共和国教育部 [Ministry of Education of the
People’s Republic of China], 2014).
With a certain degree of approximation, basic
literacy can be considered equivalent to the concept
of competence as dened in Clause 1.5, Article 1 of
the Law of Ukraine “On Education”: “Competence
is a dynamic combination of knowledge, skills,
abilities, modes of thinking, views, values,
and other personal qualities that determine a
person’s ability to successfully socialize, engage in
professional and/or further educational activities”
(Про освіту, 2017). Moreover, basic literacy may
be dened as a key or integral life competence of
an individual.
In September 2015, Article 8 of the document
Opinions of the General Oce of the State
Council on Comprehensively Strengthening and
Improving School Aesthetic Education (国务院
办公厅 [Oce of the State Council], 2015) stated
the need to “strengthen the penetration and
integration of aesthetic education.” The authors
of the document aimed to actively explore and
vigorously incorporate artistic resources into
various disciplines and social-practical activities,
to identify existing progressive resources and
develop new ones for teaching interdisciplinary
arts courses, and to integrate aesthetic education
into nearly all subjects of the compulsory education
curriculum. The goal of such integration is to
foster, through art and artistic activities, the best
personal qualities in children and youth – those
traits commonly referred to as soft skills.
This heightened attention by the Chinese state
to the development of soft skills among its citizens
is driven by the need to stimulate innovation and
creativity across all sectors of society, including
science, technology, and industry, in order to
advance the ambitious goal of becoming the
world’s largest economy by 2050.
It is no coincidence that art has been chosen
as perhaps the most important tool for cultivating
innovation, creativity, and the full range of soft
skills – qualities essential for the country’s forward-
looking development. Artistic activities such as
drawing, making music, writing poetry, dancing,
and dramatization provide individuals with:
• The courage to create new, even imperfect
things;
• Openness to diverse perspectives;
• Creativity that aids in problem-solving;
• Attentiveness and the ability to concentrate
on the process;
• Determination in achieving results,
overcoming obstacles, and solving problems;
• And ultimately, a joy for life (Albrecht,
2018).
In today’s world, science and technology
are advancing daily, new internet media are
rapidly gaining popularity, and people’s lifestyles,
learning, and work are constantly evolving. The
environment in which children and adolescents
grow up is undergoing profound changes, and
the training of qualied professionals faces new
challenges. Therefore, compulsory education
curricula must keep pace with the times, be
regularly reviewed, and continuously improved.
Today, interdisciplinarity and
comprehensiveness have become key trends in the
development of education in the People’s Republic
of China. This is particularly emphasized in the
document Compulsory Education: Art Curriculum
Standards, approved by the Ministry of Education
of the PRC in 2022 (中华人民共和国教育部 [Chinese
Ministry of Education], 2022).
In line with its innovation-oriented approach,
the Standards both inherit the successful national
experience of curriculum development and
incorporate advanced international educational
concepts to further deepen curriculum reform.
The Standards enhance the comprehensiveness
and practicality of the curriculum, promote the
reform of teaching methods for children and
youth, and focus on the development of students’
basic literacy. Special attention is given to
addressing students’ individual learning needs and
diversifying the content and methods of instruction
in arts education.
The Standards dene that the study of arts
courses within compulsory education contributes
to the achievement of the following learning
outcomes by students:
1. The ability to perceive, discover, feel, and
appreciate the beauty of art, nature, life, and society
– that is, the capacity for aesthetic perception.
2. The ability to use media, technology,
and unique artistic language for expression and
communication, to demonstrate rich imagination
and gurative thinking in creating works of art –
artistic expression.
3. Developed innovative thinking, active
participation in artistic activities such as creation,
performance, presentation, production, etc., the
ability to identify and solve problems – creative
practice.
4. Understanding the profound cultural
heritage of one’s own country, inheriting the
high traditional culture of China, cultural self-
condence, and a sense of unity within the Chinese
nation.
5. Understanding the history and cultural
traditions of different regions, nations, and
countries; recognizing the connection between
culture and the building of an international
community with a shared future for humanity;
and demonstrating respect, understanding, and
tolerance for cultural diversity (中华人民共和国教
育部 [Chinese Ministry of Education], 2022).
In accordance with the developmental patterns
of children’s physiological and psychological
growth, as well as the principles of arts pedagogy
and creativity education, the Standards introduce
compulsory arts courses in stages:
• Stage 1 (Grades 1–2): Primarily synthetic
artistic activities that ensure a smooth transition
from the integrated arts experiences of
kindergarten to subject-based courses in primary
school.
• Stage 2 (Grades 3–7): Focuses on music
(singing and instrumental) and visual arts,
organically integrated with related art forms (e.g.,
basic design), laying the foundation for acquiring
more complex basic knowledge and skills in the
arts.
• Stage 3 (Grades 8–9): Offers an integrated
arts course that includes compulsory subjects such
as music, visual arts, dance, drama (including
opera), lm, and television (including digital media
arts).
The organization of arts education throughout
the school years enables students to master one
or two artistic specializations, ensuring a smooth
transition to higher education, where modular
arts education is mandatory for all majors without
exception.
Thus, arts education in contemporary
Chinese schools is currently implemented through
integration at multiple levels:
1. integration of arts courses;
2. integration of the arts with other academic
disciplines;
3. integration of classroom-based and
extracurricular or out-of-school artistic activities.
Art and artistic activity are regarded as
exceptionally powerful tools for developing an
individual’s basic literacy – a set of qualities, traits,
and abilities that are highly relevant in today’s
society.
The effectiveness of efforts to modernize
national education at all levels – particularly
through an integrative approach that actively
incorporates the educational and developmental
potential of arts disciplines and artistic activities
– is evidenced by the results of international
educational assessments and rankings.
Chinese schoolchildren consistently
demonstrate high performance in the Programme
for International Student Assessment (PISA).
Conducted every three years since 2000 by the
Organisation for Economic Co-operation and
Development (OECD), PISA assesses the ability of
15-year-old students to apply knowledge and skills
in three core subjects: mathematics, science, and
reading.
The PRC made its debut in PISA in 2009, with
students from Shanghai participating. These rst-
time participants not only achieved outstanding
results – surpassing those of all other countries –
but repeated their success in 2012.
In 2015, students from Beijing and the provinces
of Jiangsu and Guangdong joined their peers
Professional Art Education Volume 6 (1) 2025
Scientic Journal
120 121
Volume 6 (1) 2025
Professional Art Education
© Чжао Бейбей & Юр’єва Катерина © Zhao Beibei & Yuryeva Kateryna
from Shanghai. In the 2018 assessment, students
from Zhejiang replaced those from Guangdong.
The B-S-J-Z (Beijing–Shanghai–Jiangsu–Zhejiang)
China team once again outperformed all other
participating regions in mathematics and science,
with only Singapore achieving comparable results
in reading (Ministry of Education, 2019).
In recent years, Chinese universities have
also ranked highly in the World University
Rankings. Our analysis of data from the 2021 to
2025 editions is presented in Table 2 (see). Notably,
in 2021, Tsinghua University became the rst
Asian university to enter the global top 20 under
the current ranking methodology, which was
introduced in 2011.
It is worth noting that over the past ve years,
the rankings have included between 1,500 and
over 2,000 of the world’s top universities each year:
• 2021 – over 1,500 universities from 93
countries and regions;
• 2022 – over 1,600 universities from 99
countries and regions;
• 2023 – 1,799 universities from 104 countries
and regions;
• 2024 – 1,907 universities from 108 countries
and regions;
• 2025 – over 2,000 institutions
from 155 countries and territories
(World University Rankings 2021, 2022, 2023, 2024,
2025).
Yuan Zhenguo (2018) draws a well-founded
conclusion that the development of education has
led to signicant changes in the structure of the
country’s human resources: the average years
of schooling among the population aged 16 to 59
increased from less than 5 years in 1981 to 10.35
years in 2016. In parallel, according to the National
Bureau of Statistics of China, the proportion of the
population with higher education rose from 0.58%
in 1982 to 12.44% in 2015. In 1990, the expected
years of schooling for Chinese citizens was 8.8
years, ranking 119th globally. By 2015, this gure
had increased by 1.5 times to 13.5 years, raising
China’s position to 83rd in the global ranking (see
Yuan Zhenguo, 2018).
Ultimately, this year’s Nature Index 2025
(Crew, 2025; Plackett, 2025; Springer Nature,
2025) has demonstrated, among other things, the
creativity and professionalism of young Chinese
researchers. These are precisely the individuals
who were educated in the reformed Chinese school
system of the 21st century and who now staff
laboratories, research institutes, and university
research departments, actively contributing to
scientic publishing.
The Nature Index has a ten-year history. Its
methodology involves calculating the contributions
of researchers from different countries and
institutions to articles published during the
calendar year in 145 of the world’s most prestigious
journals in the natural sciences and medicine.
Independent experts in these elds compile and
regularly update the list of journals to ensure
objectivity. The rst Nature Index was published
in 2016. At that time, the top ten institutions were
predominantly from the United States and Europe,
with only two institutions from other regions:
the University of Tokyo (Japan) and the Chinese
Academy of Sciences (CAS).
However, the situation has changed
dramatically over time. According to Nature Index
2025, only three Western institutions remain in
the top ten: Harvard University, the French Centre
National de la Recherche Scientique (CNRS), and
the Max Planck Society (Germany). Eight of the top
ten positions are now held by Chinese institutions
and organizations. Phys.org editor Sadie Harley
and columnist Andrew Zinin (Harle & Zinin, 2025)
quote the editor-in-chief Nature Index, Simon
Baker: “The data reect a profound shift in the
global research landscape. China’s continued
investment in science and technology is translating
into rapid, sustained growth in high-quality
research output, which, in areas such as physical
sciences and chemistry, is now far outstripping
previously dominant Western nations, including
the US.” (Harle & Zinin, 2025).
The Economist (2025) emphasizes the economic
basis of China’s scientic success and notes:
The shift reects a real and rapid improvement
in China’s research capabilities. Over the past decade
the country has increased its spending on research and
development by roughly 9% annually in real terms. In
2023, adjusting for purchasing power, China outspent
both America and the European Union on combined
government and higher-education R&D. The country has
also drawn back many Chinese researchers who were
once based abroad, a cohort known as haigui (sea turtles),
a homophone for “returning from across the sea”.
All this has paid off. The country now publishes
more high-impact papers (those in the most-highly
cited 1%) than either America or Europe. In elds like
chemistry, engineering and materials science the country
is now considered a world leader. China also produces a
huge volume of high-quality computer-science research.
Zhejiang University, fourth in the 2025 index, was the
alma mater of Liang Wenfeng, the founder of DeepSeek,
China’s cutting-edge articial-intelligence (AI) company.
(The Economist, 2025).
K. Yuryeva (2023) previously encountered
a similar situation while conducting a statistical
analysis of publications dedicated to the issue
of articial intelligence in education. For this
analysis, the researcher selected publications
from 2020 to 2023 that were indexed in one of the
most authoritative bibliometric databases – Web
of Science. We have now summarized the results
obtained at that time in Figure 1.
The results of Nature Index for 2024 and 2025
have also been visualized in diagrams (g. 2 & g.
3). As a basis, we used the adjusted shares of the
top twenty countries in the ranking. A country’s
adjusted share in the Nature Index reects its
contribution to scientic publications included in
the Nature database. This indicator accounts not
only for the absolute number of publications but
also for factors such as the size of the scientic
community, research funding, and others. It
enables a more accurate comparison of scientic
productivity across countries, regardless of their
size or number of researchers.
Professional Art Education Volume 6 (1) 2025
Scientic Journal
122 123
Volume 6 (1) 2025
Professional Art Education
Table 2
Dynamics of leading universities in the PRC rankings in the world rankings from 2021 to 2025 *
University Location World university rankings
2021 2022 2023 2024 2025
Tsinghua University Beijing 20 16 16 12 12
Peking University Beijing 23 16 17 14 13
Fudan University Shanghai 70 60 51 44 36
Zhejiang University Hangzhou, Zhejiang 94 75 67 55 47
Shanghai Jiao Tong
University
Shanghai 100 84 52 43 52
University of Science
and Technology of
China
Hefei, Anhui 87 88 74 57 53
Nanjing University Nanjng, Jiangsu 111 105 95 73 65
Wuhan University Wuhan, Hubei 301–350 157 173 164 134
Beijing Normal
University
Beijing 301–350 251–300 251–300 177 146
Harbin Institute of
Technology
Harbin 401–500 501–600 351–400 168 152
* Created by the authors based on World university rankings 2021, 2022, 2023, 2024, 2025, and
Best universities in China 2025
© Чжао Бейбей & Юр’єва Катерина © Zhao Beibei & Yuryeva Kateryna
Conclusions. A comparison of the presented
data indicates that only the People’s Republic of
China has demonstrated consistent growth in the
inuence of its scientic publication activity in
recent years – an indicator of the effectiveness of
the country’s research efforts. Moreover, the pace
of this growth continues to accelerate.
Taking into account the results of international
educational assessments (PISA) and global
university rankings, we have grounds to conclude
that the course adopted by the PRC at the beginning
of the 21st century – to reform compulsory nine-
year education on the basis of integration – has
proven to be fully justied. Today’s young scientists
and students are precisely those who have passed
through this renewed and reformed Chinese school
system. Furthermore, the broad integration of the
arts into school education has also contributed to
the formation of a new generation of the country’s
intellectual elite.
After all, science – as a pursuit of new
knowledge about the world – is impossible without
creativity, the courage to innovate, openness
to diverse perspectives, attentiveness and
concentration, determination in achieving results,
overcoming obstacles, and solving problems. It is
precisely these essential personal qualities that are
nurtured through art and artistic activity, which
the younger generation of Chinese citizens has
been engaged in since early childhood through
various integrated forms.
The prospects for further research lie in
identifying trends in the expansion of directions,
methods, and forms of integrating the arts into
the educational and scientic spheres of Chinese
society.
Professional Art Education Volume 6 (1) 2025
Scientic Journal
124 125
Volume 6 (1) 2025
Professional Art Education
Fig. 1. The number of open access articles on the issue of articial intelligence in education on the Web of
Science platform (2020–2023) by country
Created by the authors based on К. Yuryeva (2023)
Fig. 2. Adjusted country shares in the Nature Index 2024
Created by the authors based on B. Plackett (2024) & Springer Nature (2024)
Fig. 3. Adjusted country shares in the Nature Index 2025
Created by the authors based on B. Plackett (2025) & Springer Nature (2025)
© Чжао Бейбей & Юр’єва Катерина © Zhao Beibei & Yuryeva Kateryna
СПИСОК ЛІТЕРАТУРИ
Байдаченко, Т. (2021). 1.3. Інтеграція ідей сталого розвитку в освітній процес НУШ. In І. Цико (Ed.),
Методичний путівник Нової української школи: Мовно-літературна освітня галузь (pp. 28–35). До-
нецький облІППО, Відділ інформаційно-видавничої діяльності. https://znayshov.com/News/Details/
metodychni_putivnyky_nush
Го Іцзян, Чжан Хао, Чжао Бейбей, & Юр’єва, К. (2020). Нормативна база сучасного естетично-
го виховання в Китаї. Засоби навчальної та науково-дослідної роботи, (55), 102–137. https://doi.
org/10.34142/2312-1548.2020.55.08
Засєкіна, Т. М. (2020). Інтеграція в шкільній природничій освіті: теорія і практика. Педагогічна
думка. https://lib.iitta.gov.ua/729967/3/monograya_integrachia.pdf
Масол, Л. М. (2019). Нова українська школа: Методика навчання інтегрованого курсу «Мис-
тецтво» у 1-2 класах на засадах компетентнісного підходу. Ґенеза. https://www.geneza.ua/sites/
default/les/product-images/Metodyky/Masol_Mystetstvo_Metodyka.pdf
Масол, Л. М. (2020). Нова українська школа: Методика навчання інтегрованого курсу «Мис-
тецтво» на засадах компетентнісного підходу. Ґенеза. https://www.geneza.ua/sites/default/les/
ebooks/Масол_НУШМист_Метод_3.Укр_(083-20)_V.indd_.pdf
Опубліковано Nature Index 2025. (2025, June 13). Євро Освіта. https://euroosvita.net/index.
php/?category=1&id=8458
Поберецька, В. В. (2021). Підготовка майбутніх учителів початкових класів у педагогічних ко-
леджах до інтегрованого навчання учнів [Dissertation of PhD in Pedagogy, Інститут вищої освіти НАПН
України]. – Інститут вищої освіти НАПН України. https://ihed.org.ua/wp-content/uploads/2021/12/
Poberetska_V_2022_disertac.pdf
Попова, Т. (2021b). 3.4. Використання кроссенсів на уроках української мови та літератури. In І.
Ціко (Ed.), Методичний путівник Нової української школи: Мовно- літературна освітня галузь (pp.
176–187). Донецький облІППО, Відділ інформаційно-видавничої діяльності. https://znayshov.com/
News/Details/metodychni_putivnyky_nush
Попова, Т. (2021а). 2.1. Інтегроване навчання школярів як засіб формування цілісної наукової
картини світу. In І. Цико (Ed.), Методичний путівник Нової української школи: Мовно- літератур-
на освітня галузь (pp. 121–128). Донецький облІППО, Відділ інформаційно-видавничої діяльності.
https://znayshov.com/News/Details/metodychni_putivnyky_nush
Про освіту, Закон України № 2145-VIII (2025) (Україна). https://zakon.rada.gov.ua/laws/show/2145-
19#Text
Ціко, І. (2021). 2.2. Внутрішньопредметна інтеграція на уроках мов і літератур Нової україн-
ської школи. In І. Ціко (Ed.), Методичний путівник Нової української школи: Мовно- літературна
освітня галузь (pp. 129–135). Донецький облІППО, Відділ інформаційно-видавничої діяльності.
https://znayshov.com/News/Details/metodychni_putivnyky_nush
Чжао Бейбей. (2023). Образотворче мистецтво в китайській школі: Контекст інтеграції. South
Ukrainian Art Studios, (2), 69–74. https://doi.org/10.24195/artstudies.2023-2.12
Щербатюк, В. (2021). 3.3. Методичні прийоми щодо формування математичної компетентності
на уроках літератури. In І. Ціко (Ed.), Методичний путівник Нової української школи: Мовно-літе-
ратурна освітня галузь (pp. 172–175). Донецький облІППО, Відділ інформаційно-видавничої діяль-
ності. https://znayshov.com/News/Details/metodychni_putivnyky_nush
Юр’єва, К. А. (2021). Сучасні тенденції розвитку мистецької освіти в Китаї. Засоби навчальної та
науково-дослідної роботи, (56), 126–166. https://doi.org/10.34142/2312-1548.2021.56.08
Acharya, N. S. (2021, July 14). Art’s impact on leadership. BusinessLine. https://www.thehindubusinessline.
com/opinion/arts-impact-on-leadership/article35326893.ece
Albrecht, G. (2018, January 5). Art and leadership - what does it have in common? Albrecht & Partners.
https://albrechtpartners.com/art-and-leadership/
Bonnici, F. (2023, October 19). Leading into tomorrow: How leaders can navigate changes. World
Economic Forum. https://www.weforum.org/agenda/2023/10/leading-through-disruption-skills-leaders-
need-to-navigate-the-future/
Chen Baosheng. (2018, December 20). China’s education: 40 years of epic achievements. Ministry of Education
the People’s Republic of China. http://en.moe.gov.cn/news/press_releases/201812/t20181224_364525.html
Crew, B. (2024, June 18). Nature Index 2024 Research Leaders: Chinese institutions dominate the top spots.
Nature Index. https://www.nature.com/nature-index/news/nature-index-research-leaders-chinese-
institutions-dominate
Crew, B. (2025, June 11). Nature Index 2025 Research Leaders: Western institutions lose long-held top
spots. Nature Index. https://www.nature.com/nature-index/news/nature-index-research-leaders-
western-institutions-lose-top-spots
Harle, S., & Zinin, A. (2025, June 16). Latest independent data show a shift in global research landscape.
Phys.org. https://phys.org/news/2025-06-latest-independent-shift-global-landscape.html
Masol, L. (2020). Integration? Integration. integration… integration! (polycentric integration of the
content of general art education). Art and Education, (1 (95)), 20–27. https://doi.org/10.32405/2308-8885-
2020-1-20-27
McCann, M. (2016, September 9). Developing artistic leadership. McKnight’s Long-Term Care News.
https://www.mcknights.com/blogs/guest-columns/developing-artistic-leadership/
Ministry of Education. (2019, December 6). Students in B-S-J-Z (China) rank rst in PISA 2018 survey.
Ministry of Education the People’s Republic of China. http://en.moe.gov.cn/news/press_releases/201912/
t20191210_411536.html
Ministry of Education. (2023, April 3). Statistical report on China’s educational achievements in 2022.
Ministry of Education the People’s Republic of China. http://en.moe.gov.cn/documents/reports/202304/
t20230403_1054100.html
National Bureau of Statistics of China. (2025, February 28). Statistical communiquã of the People’s
Republic of China on the 2024 national economic and social development. https://www.stats.gov.cn/english/
PressRelease/202502/t20250228_1958822.html
Nature Index 2025. (2025, June 17). Національний репозитарій академічних текстів. https://nrat.
ukrintei.ua/nature-index-2025/
Odinga-Svanteson, C., & Galma, K. (2023, October 23). 12 top leaders share how to achieve inclusive
leadership. World Economic Forum. https://www.weforum.org/agenda/2023/10/redening-leadership-
embracing-inclusivity-and-accessibility/)
Plackett, B. (2024, June 18). Nature Index 2024 Research Leaders: India follows in China’s footsteps as top
ten changes again - Nature Index 2024 Research Leaders. Nature. https://www.nature.com/nature-index/
research-leaders/2024/nature-index-2024-research-leaders-india-follows-in-chinas-footsteps-as-top-
ten-changes-again.html
Plackett, B. (2025, June 11). Nature Іndex 2025 research leaders: United States losing ground as China’s
lead expands rapidly. Nature Index. https://www.nature.com/nature-index/news/nature-index-research-
leaders-united-states-losing-ground-china-lead-expands-rapidly
Springborg, C. (2010). Leadership as art – leaders coming to their senses. Leadership, 6(3), 243–258.
https://doi.org/10.1177/1742715010368766
Springer Nature. (2024, June). 2024 Research Leaders: Leading countries/territories | Nature Index.
Nature. https://www.nature.com/nature-index/research-leaders/2024/country/all/global
Springer Nature. (2025, June). 2025 Research Leaders: Leading countries/territories | Nature Index.
Nature. https://www.nature.com/nature-index/research-leaders/2025/country/all/global
The benets of social-emotional learning through the arts. (2018, November 30). Institute for Arts
Integration and STEAM. https://artsintegration.com/2018/11/30/social-emotional-learning-benets/
The Economist. (2025, June 18). Are China’s universities really the best in the world? https://www.
economist.com/science-and-technology/2025/06/18/are-chinas-universities-really-the-best-in-the-
world
Professional Art Education Volume 6 (1) 2025
Scientic Journal
126 127
Volume 6 (1) 2025
Professional Art Education
© Чжао Бейбей & Юр’єва Катерина © Zhao Beibei & Yuryeva Kateryna
UNESCO. (2002). Learning to be: A holistic and integrated approach to values education for human
development; core values and the valuing process for developing innovative practices for values education
toward international understanding and a culture of peace. UNESCO Asia and Pacic Regional Bureau for
Education. https://unesdoc.unesco.org/ark:/48223/pf0000127914
What business can learn from art. (2012). Wharton Executive Education. https://executiveeducation.
wharton.upenn.edu/thought-leadership/wharton-at-work/2012/09/business-learns-from-art/
World university rankings 2021. (2020). Times Higher Education (THE). https://www.
timeshighereducation.com/world-university-rankings/2021/world-ranking
World university rankings 2022. (2021). Times Higher Education (THE). https://www.
timeshighereducation.com/world-university-rankings/2022/world-ranking
World university rankings 2023. (2022). Times Higher Education (THE). https://www.
timeshighereducation.com/world-university-rankings/2023/world-ranking
World university rankings 2024. (2023). Times Higher Education (THE). https://www.
timeshighereducation.com/world-university-rankings/2024/world-ranking
World university rankings 2025. (2024). Times Higher Education (THE). https://www.
timeshighereducation.com/world-university-rankings/latest/world-ranking
Yuan Zhenguo. (2018). Dual priority agenda: China’s model for modernizing education. ECNU Review of
Education, 1(1), 5–33. https://doi.org/10.30926/ecnuroe2018010102
Yuryeva, K. (2023). Statistical analysis of publications on the issue of articial intelligence on the
Web of Science platform. In Technologies for the honest use of articial intelligence in education and
science (pp. 255–271). Helvetica. https://drive.google.com/le/d/1rRfFhe-eaWn-5J34G1MD3F_r5bjx0iGq/
view?usp=sharing
国务院办公厅 [Oce of the State Council]. (2015, September 15). 国务院办公厅关于全面加强和改进学校美育
工作的意见 [Opinions of the General Oce of the State Council on comprehensively strengthening and improving
school aesthetic education]. The Central People’s Governmet of the People’s Republic of China. http://www.
gov.cn/zhengce/content/2015-09/28/content_10196.htm
中华人民共和国教育部 [Chinese Ministry of Education]. (2022). 义务教育: 艺术课程标准 [Compulsory
education: Аrt curriculum standards]. Normal University Press. http://www.moe.gov.cn/srcsite/A26/
s8001/202204/W020220420582364678888.pdf
中华人民共和国教育部 [Ministry of Education of the People’s Republic of China]. (2014). 教育部关于全面深
化课程改革落实立德树人根本任务的意见 [Opinions of the Ministry of Education on comprehensively deepening
curriculum reform and implementing the fundamental task of establishing virtue in people]. http://www.moe.
gov.cn/srcsite/A26/jcj_kcjcgh/201404/t20140408_167226.html
中华人民共和国教育部 [Ministry of Education of the People’s Republic of China]. (2001, June 8). 教育部
关于印发《基础教育课程改革纲要（试行)》的通知 [Notice of the Ministry of Education on іssuing the Outline
of Basic еducation сurriculum reform (trial implementation)]. http://www.moe.gov.cn/srcsite/A26/jcj_
kcjcgh/200106/t20010608_167343.html
中华人民共和国教育部 [Ministry of Education of the People’s Republic of China]. (2002). 全国学校艺术教育
发展规划 (2001–2010年）的通知 [Notice on the national school arts education development plan (2001–2010)»].
http://www.moe.gov.cn/srcsite/A17/moe_794/moe_795/200205/t20020513_80694.html
中华人民共和国教育部 [Ministry of Education of the People’s Republic of China]. (2011, December 28). 教
育部关于印发义务教育语文等学科 课程标准（2011年版）的通知 [Notice of the Ministry of Education on issuing
The curriculum standards for compulsory education Chinese and other subjects (2011 edition)]. http://www.
moe.gov.cn/srcsite/A26/s8001/201112/t20111228_167340.html
中华人民共和国中央政府 [The Central People’s Government of the People’s Republic of China]. (2010, July
29). 国家中长期教育改革和发展规划纲要(2010-2020年) [Outline of China’s National plan for medium and long-
term education reform and development 2010-2020]. https://www.gov.cn/jrzg/2010-07/29/content_1667143.
htm
REFERENCES
Baydachenko, T. (2021). 1.3. Integration of sustainable development ideas into the educational
process of the National School of Ukraine. In I. Tsyko (Ed.), Methodological Guide to the New Ukrainian
School: Language and Literary Educational Sector (pp. 28–35). Donetsk Regional Institute of Postgraduate
Pedagogical Education, Department of Information and Publishing Activities. https://znayshov.com/News/
Details/metodychni_putivnyky_nush
Guo Yijiang, Zhang Hao, Zhao Beibei, & Yuryeva, К. (2020). Normative base of modern aesthetic education
in China. Zasobi navčalʹnoj ta naukovo-doslìdnoï roboti, (55), 102–137. https://doi.org/10.34142/2312-
1548.2020.55.08
Zasekina, T. M. (2020). Integration in school science education: Theory and practice. Pedagogical
thought. https://lib.iitta.gov.ua/729967/3/monograya_integrachia.pdf
Masol, L. M. (2019). New Ukrainian School: Methodology for teaching the integrated course «Art» in
grades 1–2 on the basis of the competency-based approach. Genesis. https://www.geneza.ua/sites/default/
les/product-images/Metodyky/Masol_Mystetstvo_Metodyka.pdf
Masol, L. M. (2020). New Ukrainian School: Teaching methodology of the integrated course «Art» based
on the competency approach. Genesis. https://www.geneza.ua/sites/default/les/ebooks/Масол_НУШМист_
Метод_3.Укр_(083-20)_V.indd_.pdf
Published in Nature Index 2025. (2025, June 13). Euro Education. https://euroosvita.net/index.
php/?category=1&id=8458
Poberetska, V. V. (2022). Preparation of future primary school teachers at pedagogical colleges for
integrated student learning [Dissertation of PhD in Pedagogy]. Institute of Higher Education of the National
Academy of Pedagogical Sciences of Ukraine, Kyiv. https://ihed.org.ua/wp-content/uploads/2021/12/
Poberetska_V_2022_disertac.pdf
Popova, T. (2021a). 2.1. Integrated education of schoolchildren as a means of forming a holistic scientic
picture of the world. In I. Tsyko (Ed.), Methodological Guide to the New Ukrainian School: Language and
Literary Educational Sector (pp. 121–128). Donetsk Regional Institute of Postgraduate Pedagogical Education,
Department of Information and Publishing Activities. https://znayshov.com/News/Details/metodychni_
putivnyky_nush
Popova, T. (2021b). 3.4. The use of cross-senses in Ukrainian language and literature lessons. In I. Tsyko
(Ed.), Methodological Guide to the New Ukrainian School: Language and Literary Educational Sector (pp.
176–187). Donetsk Regional Institute of Postgraduate Pedagogical Education, Department of Information
and Publishing Activities. https://znayshov.com/News/Details/metodychni_putivnyky_nush
On education, Law of Ukraine № 2145-VIII (2025) (Ukraine). https://zakon.rada.gov.ua/laws/show/2145-
19#Text
Tsiko, I. (2021). 2.2. Intra-subject integration in language and literature lessons of the New Ukrainian
School. In I. Tsyko (Ed.), Methodological Guide to the New Ukrainian School: Language and Literary Educational
Sector (pp. 129–135). Donetsk Regional Institute of Postgraduate Pedagogical Education, Department of
Information and Publishing Activities. https://znayshov.com/News/Details/metodychni_putivnyky_nush
Zhao Beibei. (2023). Fine arts in a Chinese school: The context of integration. South Ukrainian Art
Studios, (2), 69–74. https://doi.org/10.24195/artstudies.2023-2.12
Shcherbatyuk, V. (2021). 3.3. Methodological techniques for the formation of mathematical competence
in literature lessons. In I. Tsyko (Ed.), Methodological Guide to the New Ukrainian School: Language and
Literary Educational Sector (pp. 172–175). Donetsk Regional Institute of Postgraduate Pedagogical Education,
Department of Information and Publishing Activities. https://znayshov.com/News/Details/metodychni_
putivnyky_nush
Yuryeva, K. (2021). Modern trends in the development of art education in China. Zasobi navčalʹnoj ta
naukovo-doslìdnoï roboti, (56), 126–166. https://doi.org/10.34142/2312-1548.2021.56.08
Acharya, N. S. (2021, July 14). Art’s impact on leadership. BusinessLine. https://www.thehindubusinessline.
com/opinion/arts-impact-on-leadership/article35326893.ece
Professional Art Education Volume 6 (1) 2025
Scientic Journal
128 129
Volume 6 (1) 2025
Professional Art Education
© Чжао Бейбей & Юр’єва Катерина © Zhao Beibei & Yuryeva Kateryna
Albrecht, G. (2018, January 5). Art and leadership – what does it have in common? Albrecht & Partners.
https://albrechtpartners.com/art-and-leadership/
Bonnici, F. (2023, October 19). Leading into tomorrow: How leaders can navigate changes. World
Economic Forum. https://www.weforum.org/agenda/2023/10/leading-through-disruption-skills-leaders-
need-to-navigate-the-future/
Chen Baosheng. (2018, December 20). China’s education: 40 years of epic achievements. Ministry
of Education the People’s Republic of China. http://en.moe.gov.cn/news/press_releases/201812/
t20181224_364525.html
Crew, B. (2024, June 18). Nature Index 2024 Research Leaders: Chinese institutions dominate the top
spots. Nature Index. https://www.nature.com/nature-index/news/nature-index-research-leaders-chinese-
institutions-dominate
Crew, B. (2025, June 11). Nature Index 2025 Research Leaders: Western institutions lose long-held top
spots. Nature Index. https://www.nature.com/nature-index/news/nature-index-research-leaders-western-
institutions-lose-top-spots
Harle, S., & Zinin, A. (2025, June 16). Latest independent data show a shift in global research landscape.
Phys.org. https://phys.org/news/2025-06-latest-independent-shift-global-landscape.html
Masol, L. (2020). Integration? Integration. integration… integration! (polycentric integration of the
content of general art education). Art and Education, (1 (95)), 20–27. https://doi.org/10.32405/2308-8885-2020-
1-20-27
McCann, M. (2016, September 9). Developing artistic leadership. McKnight’s Long-Term Care News.
https://www.mcknights.com/blogs/guest-columns/developing-artistic-leadership/
Ministry of Education. (2019, December 6). Students in B-S-J-Z (China) rank rst in PISA 2018 survey.
Ministry of Education the People’s Republic of China. http://en.moe.gov.cn/news/press_releases/201912/
t20191210_411536.html
Ministry of Education. (2023, April 3). Statistical report on China’s educational achievements in 2022.
Ministry of Education the People’s Republic of China. http://en.moe.gov.cn/documents/reports/202304/
t20230403_1054100.html
National Bureau of Statistics of China. (2025, February 28). Statistical communiquã of the People’s
Republic of China on the 2024 national economic and social development. https://www.stats.gov.cn/english/
PressRelease/202502/t20250228_1958822.html
Nature Index 2025. (2025, June 17). Національний репозитарій академічних текстів. https://nrat.
ukrintei.ua/nature-index-2025/
Odinga-Svanteson, C., & Galma, K. (2023, October 23). 12 top leaders share how to achieve inclusive
leadership. World Economic Forum. https://www.weforum.org/agenda/2023/10/redening-leadership-
embracing-inclusivity-and-accessibility/)
Plackett, B. (2024, June 18). Nature Index 2024 Research Leaders: India follows in China’s footsteps
as top ten changes again - Nature Index 2024 Research Leaders. Nature. https://www.nature.com/nature-
index/research-leaders/2024/nature-index-2024-research-leaders-india-follows-in-chinas-footsteps-as-top-
ten-changes-again.html
Plackett, B. (2025, June 11). Nature Іndex 2025 research leaders: United States losing ground as China’s
lead expands rapidly. Nature Index. https://www.nature.com/nature-index/news/nature-index-research-
leaders-united-states-losing-ground-china-lead-expands-rapidly
Springborg, C. (2010). Leadership as art – leaders coming to their senses. Leadership, 6(3), 243–258.
https://doi.org/10.1177/1742715010368766
Springer Nature. (2024, June). 2024 Research Leaders: Leading countries/territories | Nature Index.
Nature. https://www.nature.com/nature-index/research-leaders/2024/country/all/global
Springer Nature. (2025, June). 2025 Research Leaders: Leading countries/territories | Nature Index.
Nature. https://www.nature.com/nature-index/research-leaders/2025/country/all/global
The benets of social-emotional learning through the arts. (2018, November 30). Institute for Arts
Integration and STEAM. https://artsintegration.com/2018/11/30/social-emotional-learning-benets/
The Economist. (2025, June 18). Are China’s universities really the best in the world? https://www.
economist.com/science-and-technology/2025/06/18/are-chinas-universities-really-the-best-in-the-world
UNESCO. (2002). Learning to be: A holistic and integrated approach to values education for human
development; core values and the valuing process for developing innovative practices for values education
toward international understanding and a culture of peace. UNESCO Asia and Pacic Regional Bureau for
Education. https://unesdoc.unesco.org/ark:/48223/pf0000127914
World university rankings 2021. (2020). Times Higher Education (THE). https://www.timeshighereducation.
com/world-university-rankings/2021/world-ranking
World university rankings 2022. (2021). Times Higher Education (THE). https://www.timeshighereducation.
com/world-university-rankings/2022/world-ranking
World university rankings 2023. (2022). Times Higher Education (THE). https://www.timeshighereducation.
com/world-university-rankings/2023/world-ranking
World university rankings 2024. (2023). Times Higher Education (THE). https://www.timeshighereducation.
com/world-university-rankings/2024/world-ranking
World university rankings 2025. (2024). Times Higher Education (THE). https://www.timeshighereducation.
com/world-university-rankings/latest/world-ranking
Yuan Zhenguo. (2018). Dual priority agenda: China’s model for modernizing education. ECNU Review of
Education, 1(1), 5–33. https://doi.org/10.30926/ecnuroe2018010102
Yuryeva, K. (2023). Statistical analysis of publications on the issue of articial intelligence on the Web of
Science platform. In Technologies for the honest use of articial intelligence in education and science (pp. 255–
271). Helvetica. https://drive.google.com/le/d/1rRfFhe-eaWn-5J34G1MD3F_r5bjx0iGq/view?usp=sharing
国务院办公厅 [Oce of the State Council]. (2015, September 15). 国务院办公厅关于全面加强和改进学校美
育工作的意见 [Opinions of the General Oce of the State Council on comprehensively strengthening and
improving school aesthetic education]. The Central People’s Governmet of the People’s Republic of China.
http://www.gov.cn/zhengce/content/2015-09/28/content_10196.htm
中华人民共和国教育部 [Chinese Ministry of Education]. (2022). 义务教育: 艺术课程标准 [Compulsory
education: Аrt curriculum standards]. Normal University Press. http://www.moe.gov.cn/srcsite/A26/
s8001/202204/W020220420582364678888.pdf
中华人民共和国教育部 [Ministry of Education of the People’s Republic of China]. (2014). 教育部关于全面深
化课程改革落实立德树人根本任务的意见 [Opinions of the Ministry of Education on comprehensively deepening
curriculum reform and implementing the fundamental task of establishing virtue in people]. http://www.
moe.gov.cn/srcsite/A26/jcj_kcjcgh/201404/t20140408_167226.html
中华人民共和国教育部 [Ministry of Education of the People’s Republic of China]. (2001, June 8). 教育部
关于印发《基础教育课程改革纲要（试行)》的通知 [Notice of the Ministry of Education on іssuing the Outline
of Basic еducation сurriculum reform (trial implementation)]. http://www.moe.gov.cn/srcsite/A26/jcj_
kcjcgh/200106/t20010608_167343.html
中华人民共和国教育部 [Ministry of Education of the People’s Republic of China]. (2002). 全国学校艺术教
育发展规划 (2001–2010年）的通知 [Notice on the national school arts education development plan (2001–
2010)»]. http://www.moe.gov.cn/srcsite/A17/moe_794/moe_795/200205/t20020513_80694.html
中华人民共和国教育部 [Ministry of Education of the People’s Republic of China]. (2011, December 28). 教
育部关于印发义务教育语文等学科 课程标准（2011年版）的通知 [Notice of the Ministry of Education on issuing
The curriculum standards for compulsory education Chinese and other subjects (2011 edition)]. http://www.
moe.gov.cn/srcsite/A26/s8001/201112/t20111228_167340.html
中华人民共和国中央政府 [The Central People’s Government of the People’s Republic of China]. (2010, July
29). 国家中长期教育改革和发展规划纲要(2010-2020年) [Outline of China’s National plan for medium and long-
term education reform and development 2010-2020]. https://www.gov.cn/jrzg/2010-07/29/content_1667143.
htm
Professional Art Education Volume 6 (1) 2025
Scientic Journal
130 131
Volume 6 (1) 2025
Professional Art Education
© Чжао Бейбей & Юр’єва Катерина © Zhao Beibei & Yuryeva Kateryna
Надійшла до редакції / Received: 14.05.2025
Рекомендовано до друку / Accepted: 23.06.2025
132
ФОРМУВАННЯ БАЗОВОЇ ГРАМОТНОСТІ
КИТАЙСЬКИХ ШКОЛЯРІВ НА ЗАСАДАХ ОСВІТНЬОЇ
ІНТЕГРАЦІЇ МИСТЕЦТВ: ОГЛЯД ДОСЯГНЕНЬ ЗА
ЧВЕРТЬ СТОЛІТТЯ
© Чжао Бейбей
здобувач третього (освітньо-нау-
кового) рівня вищої освіти ХНПУ
імені Г.С.Сковороди
Харків, Україна
email: yuryeva.ka@hnpu.edu.ua
https://orcid.org/0000-0002-9561-9935
© Юр’єва Катерина
доктор педагогічних наук, професор
кафедри музичного мистецтва ХНПУ
імені Г.С.Сковороди
Харків, Україна
email: yuryeva.ka@hnpu.edu.ua
https://orcid.org/0000-0001-6403-9973
Мета дослідження полягає в огляді результатів реалізації освітньої політики Китайської
Народної Республіки в ХХІ столітті, спрямованої на формування в молодого покоління базової
грамотності в системі обов’язкової дев’ятирічної освіти, зокрема на основі освітньої інтеграції
мистецтва.
Методи. В основу методології дослідження покладено аналіз і зіставлення численних дже-
рел різного характеру: нормативних державних документів, що регламентують функціонуван-
ня системи освіти Китайської Народної Республіки – документів Державної Ради, Центрального
народного уряду і Міністерства Освіти КНР, освітніх стандартів КНР різних поколінь, зокрема
й мистецького спрямування, (2001, 2011, 2022); міжнародних організацій – UNESCO, OECD, The
World Banc; статистичних даних від Національного бюро статистики Китаю (National Bureau of
Statistics of China), Global Economic Monitor; результатів міжнародних освітніх досліджень (PISA)
і рейтингів (World university rankings); світового наукового рейтингу Nature Index; контенту на-
укометричних платформ Nature та Web of Science; публікацій у науково-педагогічній пресі КНР
і України; контенту профільних сайтів. Для аналізу, зіставлення та узагальнення численних
статистичних даних і результатів досліджень та рейтингів автори, з-поміж іншого, створили
аналітичні таблиці та діаграми.
Результати. Здійснене порівняння даних Nature Index останніх років свідчить, що серед
двадцяти країн-лідерів лише Китайська Народна Республіка демонструє стійке зростання впли-
вовості науково-публікаційної активності як показника ефективності науково-дослідної роботи
країни. Зіставлення показників 2024 і 2025 років засвідчило, що темпи такого зростання лише
підвищуються. Аналіз результатів міжнародного освітнього дослідження PISA і World university
rankings за декілька років надав підстави для висновку, що обраний Китайською Народною Ре-
спублікою на початку ХХІ століття курс на реформування обов’язкової дев’ятирічної освіти на
засадах інтеграції цілком виправдав себе. Більше того, сьогоднішні молоді вчені і студенти, які
забезпечують високі позиції китайської науки та освіти в міжнародних рейтингах, – це саме ті,
хто пройшов через цю оновлену й реформовану китайську школу.
Висновки. Дослідження довело, що широка інтеграція мистецтва в шкільну освіту зроби-
ла свій внесок у виховання нової генерації інтелектуальної еліти країни. Наука як пошук нових
знань про світ неможлива без креативності, сміливості створювати нове, відкритості до різних
точок зору, уважності й концентрації, цілеспрямованості у досягненні результату, подоланні
перешкод, розв’язанні проблем. Вихованню цих важливих особистісних рис сприяє мистецтво і
мистецька діяльність, до яких молоде покоління громадян Китаю залучають з самого дитинства
у різноманітних інтегрованих формах.
Ключові слова: Китайська Народна Республіка, освіта, інтегративний підхід, наука, рей-
тинг, дослідження, мистецтво
DOI https://doi.org/10.34142/27091805.2025.6.01.11
Volume 6 (1) 2025
Professional Art Education
© Чжао Бейбей & Юр’єва Катерина
Volume 6 (1) 2025
Professional Art Education
Professional Art Education : наук. журн. / Харків. нац. пед. ун-т імені Г.С. Сковороди;
[редкол.: В.В.Фомін (голов. ред.) та ін.]. – Харків. – 2025. – № 6 (1). – 132 с.
Технічний редактор – Володимир Фомін
Дизайн обложки: Владислав Скляров
Мови видання: українська, англійська.
© Харківський національний педагогічний університет імені Г.С. Сковороди, 2025
Professional Art Education: Scientic Journal / H.S. Skovoroda Kharkiv National Pedagogical University ;
[editor: Volodynyr Fomin (editor in chief) and others]. – Kharkiv. – 2025. – № 6 (1). – 132 p.
Technical editor - Volodymyr Fomin
Cover design: Skliarov Vladyslav
Publication languages: Ukrainian, English.
© H.S. Skovoroda Kharkiv National Pedagogical University, 2025
Professional
Art
Education
