
насамперед дефініції визначених понять.
Професійна підготовка майбутніх хореографів
розглядається автором як складний динамічний
процес, що здійснюється у системі професійної
хореографічної освіти, складається з загальної
гуманітарної, фахової, психолого-педагогічної,
естетичної, практичної підготовки і спрямована
на формування широкого спектру професійних
компетентностей, що забезпечують успішність
подальшої професійної діяльності майбутніх
фахівців у галузі хореографічного мистецтва. У
наукових розвідках науковці приділяють увагу
окресленню специфіки відповідної підготовки
та пошуку можливостей її вдосконалення, вра-
ховуючи динамічні зміни в освітній сфері, необ-
хідність імплементації стандартів якості освіти
у зв’язку з євроінтеграційними процесами в
Україні.
Система професійної хореографічної освіти
розглядається автором як цілеспрямована,
багаторівнева освітня система, спрямована
на професійне опанування майбутніми хоре-
ографами багатогранності теорії і практики
хореографічного мистецтва в умовах кон-
вергентності формальної, неформальної та
інформальної освіти, що реалізується через
заклади вищої або фахової передвищої освіти
та передбачає професійну підготовку фахівців у
галузі хореографічного мистецтва (виконавців,
балетмейстерів, викладачів хореографії тощо).
Професійна хореографічна освіта в Україні
здійснюється у закладах вищої або фахової
передвищої освіти, регулюється законодав-
ством у сфері освіти, вимогами чинних (на день
публікації даної статті) Стандартів вищої освіти
зі спеціальності «Хореографія» галузі знань
«Культура і мистецтво» для першого (бакалав-
рського), другого (магістерського) та третього
(освітньо-наукового) рівнів вищої освіти.
У зарубіжному науковому дискурсі з
проблеми підготовки майбутніх хореографів
спостерігається вагомий інтерес до проблем
удосконалення змісту, форм, методів, тех-
нологій навчання, а також до можливостей
формування професійних якостей відповідних
фахівців. Зарубіжні дослідники (F. Bannon (2010),
J. Butterworth (2011), R. Farrer (2018), L. Kelsey
(2017), T. Lewis (2022), A. Østern (2012), P. Petsilas
(2019), S. Sachsenmaier (2021), F. Sagasti (2019), D.
Strutt (2021) та ін.) розкривають питання про-
блем використання інноваційних технологій
у хореографічній педагогічній освіті, розвитку
хореографічної техніки крізь призму естетики
руху, феноменології танцю, когнітивних й
етичних цінностей хореографічного мистецтва,
естетики руху у бальних і спортивних танцях,
використання цифрових інструментів у підго-
товці хореографів, застосування інновацій у
хореографії, розвитку естетичної грамотності в
танці, ролі естетичного виховання у підготовці
вчителя, розвитку самооцінки хореографа за
допомогою методу самопрезентації.
Дослідивши специфіку підготовки майбут-
ніх хореографів у різних країнах, Дж. Батервот
(2011) констатував, що зміст професійної хорео-
графічної підготовки характеризується міждис-
циплінарністю, водночас професійна підготовка
майбутніх хореографів включає насамперед
фахове навчання танців. Танцюристи навча-
ються шляхом щоденного занурення в заняття
з техніки, під час репетицій з хореографами
або репетиторами і шляхом регулярного вико-
нання хореографічних композицій, проєктів.
Широкої популярності набуло наставництво у
професійній підготовці майбутніх хореографів.
Як правило, студенти удосконалюють викона-
вську техніку, а також вивчають хореографію
та імпровізацію, удосконалюють здатність
застосовувати методи, концепції і принципи
хореографічного виконання. Значна увага у
підготовці майбутніх хореографів приділяється
розвитку технічної майстерності, критичних
здібностей, креативності у застосуванні іннова-
ційних технологій (Butterworth, 2011). Ф. Баннон
(2010), досліджуючи витоки хореографічної
освіти, констатувала, що перша освітня
програма з хореографії була запроваджена у
Центрі Лабана в 1975 р. Авторка наголошує, що
важливою тенденцією професійної підготовки
майбутніх хореографів в Англії стало структуру-
вання змісту фахових дисциплін на міждисци-
плінарній основі, а також оновлення ресурсного
забезпечення вивчення хореографії, створення
мультимедійних ресурсів з використанням
зразків хореографічної спадщини (Bannon, 2010).
Наставницький досвід у підготовці майбут-
ніх хореографів у Великій Британії представив
С. Сачсенмеєр (2021), який висвітлив практику
британського хореографа Розмарі Бутчер у
рамках серії семінарів «Critical Pathways» (м.
18
Volume 7 (1) 2026Professional Art Education p-ISSN-2709-1791e-ISSN-2709-1805
Горголь Віталій & Марфіна Олена