Professional Art Education Volume 6 (2) 2025

Scientic Journal

УДК 793.31:78(8)

СИСТЕМАТИКА МУЗИЧНО-ПЛАСТИЧНИХ МОДИФІКАЦІЙ

ЛАТИНОАМЕРИКАНСЬКИХ БАЛЬНИХ ТАНЦІВ

Пінчук Ольга

доцент кафедри хореографії, ХНПУ

імені Г.С. Сковороди

Харків, Україна

email: kaf-choreography@hnpu.edu.ua

Бондаренко Євген

здобувач другого (магістерського)

рівня вищої освіти, спеціальності

024 Хореографія, факультету мистецтв, ХНПУ

імені Г.С. Сковороди, Харків, Україна

email: kaf-choreography@hnpu.edu.ua

Метою дослідження є не лише виявлення та систематизація сценічних форм латиноа-

мериканських бальних танців, а й окреслення їхньої ролі у сучасному культурному просторі.

Латиноамериканські танці розглядаються як особливий пласт хореографічного мистецтва, що поєд-

нує традиційні етнічні мотиви з естетикою глобалізованої сцени. У центрі уваги – музично‑пластичні

модифікації, які забезпечують адаптацію танцю до різних жанрових і сценічних форматів.

Методи та методологія. Дослідження ґрунтується на комплексному підході, що поєднує струк-

турно‑функціональний аналіз (визначення внутрішньої логіки та взаємозв’язків між музикою і

пластикою), культурно‑історичний метод (простеження еволюції латиноамериканських танців від

народних витоків до сучасних сценічних форм) та порівняльно‑аналітичний підхід (зіставлення

різних моделей сценічної інтерпретації). Особливу увагу приділено систематизації сценічних форм,

що дозволяє окреслити їхню типологію та функціональні особливості.

Результати. Результати дослідження показують, що латиноамериканські бальні танці функціо-

нують як складне та багатошарове художнє явище, що поєднує естетичні, культурні та комунікативні

виміри. Виділено три основні групи латиноамериканських танців – народні, соціальні та бальні –

кожна з яких характеризується специфічною ритмічною організацією, композиційною структурою

та виконавською лексикою. Запропоновано детальну класифікацію основних музично‑пластичних

модифікацій латиноамериканського бального танцю на сцені, включаючи хореографічні мініатюри,

камерний або груповий танець, театральний танець, танцювальні шоу та хореографічні вистави.

Ці форми інтерпретуються як гнучкі структури, що синтезують музику, пластику та драматургію,

підтримуючи баланс між традиційними мотивами та інноваційними засобами виразності.

Висновки. Латиноамериканський бальний танець визначається як динамічна та бага-

тофункціональна галузь сучасного хореографічного мистецтва. Він постійно адаптується до

нових соціокультурних та естетичних парадигм, трансформуючись із кодифікованої спортив-

ної дисципліни у виразну сценічну форму. У процесі жанрової гібридизації та впровадження

мультимедійних і перформативних технік танець набуває нових художніх вимірів, стає засобом

комунікації та культурного діалогу. Запропонована класифікація створює теоретичну основу для

подальшого осмислення еволюції цього феномена та розвитку сучасних досліджень у галузі танцю.

Ключові слова: латиноамериканські танці, сценічні форми танцю, музично‑пластичні

модифікації, хореографічна вистава, танцювальне шоу, культурна інтеграція, художня трансформа-

ція, перформативна еволюція.

Pinchuk Olga

Associate Professor of the Department of

Choreography H. S. Skovoroda Kharkiv National

Pedagogical University, Kharkiv, Ukraine

email: kaf-choreography@hnpu.edu.ua

Bondarenko Yevhen

Recipient of the second (master’s) level of higher

education, specialty 024 Choreography, Faculty of

Arts H. S. Skovoroda Kharkiv National Pedagogical

University, Kharkiv, Ukraine

email: kaf-choreography@hnpu.edu.ua

DOI https://doi.org/10.34142/27091805.2025.6.02.07

This work is licensed under a Creative Commons

Attribution-NonCommercial 4.0 International License

Volume 6 (2) 2025Professional Art Education p-ISSN-2709-1791e-ISSN-2709-1805

Ольга Пінчук & Євген Бондаренко

SYSTEMATICS OF MUSICAL AND PLASTIC MODIFICATIONS OF LATIN AMERICAN

BALLROOM DANCES

Object. The aim of this study is to identify and systematise the stage forms of Latin American ballroom

dances in the context of their musical and plastic modications.

Methods &methodology. The study uses a structural‑functional, cultural‑historical and comparative‑

analytical approach, combined with elements of systematisation of the stage forms of Latin American

ballroom dancing.

The results of the study show that Latin American ballroom dances function as a complex and multi‑

layered artistic phenomenon that combines aesthetic, cultural and communicative dimensions. Three

main groups of Latin American dances are distinguished – folk, social and ballroom – each of which is

characterised by a specic rhythmic organisation, compositional structure and performance vocabulary. A

detailed classication of the main musical and plastic modications of Latin American ballroom dance on

stage is proposed, including choreographic miniatures, chamber or group dance, theatrical dance, dance

shows and choreographic performances. These forms are interpreted as exible structures that synthesise

music, plasticity and dramaturgy, maintaining a balance between traditional motifs and innovative means

of expression.

Conclusions. Latin American ballroom dancing is dened as a exible, multifunctional branch of

contemporary choreographic art that constantly adapts to new sociocultural and aesthetic paradigms. In

the process of genre hybridisation and the introduction of multimedia and performative techniques, it is

transforming from a codied sporting discipline into an expressive stage form. The proposed classication

forms the theoretical basis for understanding the evolution of this phenomenon and the development of

contemporary dance research.

Keywords: Latin American dances, stage dance forms, musical‑plastic modications, choreographic

performance, dance show, cultural integration, artistic transformation, performative evolution.

Постановка проблеми та її

зв’язок з важливими науковими чи практич-

ними завданнями. Процеси трансформації,

які відбуваються у хореографічному мистецтві

сьогодення, зумовили подальші філософські

роздуми про природний зв’язок людини з навко-

лишнім світом, ґрунтовні дослідження фізичних

можливостей тіла виконавця як мистецько-

го матеріалу, а також упровадження потенцій

різних видів мистецтв й сучасних інновацій-

них технологій у балетмейстерську практику.

Реакція на ці зміни спричинила стрімке

зростання темпів розвитку сучасної бальної

хореографії, зокрема латиноамериканських

танців, що супроводжувалося різноманітними

трансформаціями вже існуючих танцюваль-

них форм – побутових, сценічних, змагальних.

Хореографічна форма, з одного боку, залиша-

лася заснованою на традиційних, канонічних

підходах, а з іншого – легалізувалася в нових,

осучаснених інтерпретаціях. «Прикладом цього

є активний розвиток комерційної бальної

хореографії – створення спеціальних танцю-

вальних постановок для кіноіндустрії, реклами,

fashion‑шоу, музичних кліпів відео формату, різ-

номанітних телевізійних програм, переважно у

форматі реаліті та ін.» (Pavlyuk, 2018, с.104).

З огляду на відчутне зростання інтересу

шанувальників до сучасних бальних тан-

ців в умовах сьогодення, яке передусім

пов’язане з розширенням можливостей танцю-

вального середовища, можна стверджувати, що

проведення даного дослідження є своєчасним

та обґрунтованим.

Аналіз основних досліджень та публікацій.

Джерельну основу дослідження складають нау-

кові доробки, присвячені історії формування та

розвитку стильових особливостей бальної хоре-

ографії у вітчизняному контексті (Ю. Васютяк,

М. Кеба, Т. Павлюк, М. Спінул, Д. Шариков).

Professional Art Education Volume 6 (2) 2025

Scientic Journal

Особливості сценічної баль-

ної хореографії розглядаються у

наукових працях О. Вакуленко (2021),

О. Гомирева (2022), Р. Гриценюк (2020), А. Крись

(2020), Т. Павлюк (2018).

До важливих інформаційних джерел

належить значний відеоматеіал, розміщений

в Intrnet, як‑от, всесвітньо відомі телевізій-

ні танцювальні шоу DWTS та SYTYCD (США),

«Танцюють всі!» та «Танці з зірками» (Україна),

танцювальне шоу Дерека Хафа «Symphony of

Dance» чи «Burn The Floor».

Формулювання цілей та завдань статті.

Мета дослідження полягає у виокремленні,

визначенні та упорядкуванні сценічних форм

латиноамериканських бальних танців.

Виклад основного матеріалу.

Латиноамериканські танці – узагальнене понят-

тя, афілійоване з різноманітними стилями танцю,

які походять із культур Мексики, Центральної

Америки, частин Південної Америки та

Карибського басейну, колонізованих іспанцями

та португальцями. Багато традиційних латино-

американських танців відбивають змішання

корінних, африканських та іспанських впливів,

які поширилися по всьому регіону. Чимало з

них характеризуються живими й вибуховими

ритмами, барвистим вбранням та пристрасни-

ми темами.

У сучасному науковому вимірі концепт

«латиноамериканські танці» корелюється з

трьома групами танців, а саме:

• автентичними народними танцями

(Baile Folklorico) широкого регіону Латинської

Америки, прикладом яких є Хоропо (Joropo,

Венесуела), Куэка (Cueca, Чилі), Чакарера

(Chacarera, Аргентина) та інші;

• соціальними латиноамериканськими

танцями – певними формами хореографічних

практик, де танець слугує засобом комуніка-

ції, дозвілля, розваги та особистісного

зростання, визначальною ознакою яких є

імпровізація як «спонтанна взаємодія з танцю-

вальним партнером заради задоволення в процесі

виконання кроків та рухів, що найбільше подо-

баються» (Cohen‑Stratyner, 2001; Гриценюк, 2020).

До цієї групи зазвичай відносять Сальсу, Бачату,

Меренгу, Мамбо, Кізомбу, Зук, Кумбію, Пачангу,

Данзон, Бомбу та інші;

• латиноамериканськими бальними тан-

цями (Latin Ballroom Dances), або спортивними

танцями, які репрезентують п’ять різноманіт-

них музично‑танцювальних стилів, що мають

витоки в різних культурних традиціях: афро‑ку-

бинській (Самба, Румба, Ча‑ча‑ча), іспанській

(Пасодобль) та афроамериканській (Джайв).

Унаслідок стилізації, уніфікації, кла-

сифікації та творчої діяльності видатних

балетмейстерів – засновників латиноамерикан-

ських (бальних) танців Уолтера Лерда (Walter

Laird) та П’єра Цюрхер‑Марголє, відомого як

«Месьє П’єр» (саме так до нього зверталися коле-

ги та учні) (Вакуленко, 2015, с. 25), автентичні

народні танці були адаптовані до європейської

танцювальної традиції для навчання, проведен-

ня мистецьких і спортивних змагань та інших

подібних заходів. Основними особливостями

цієї групи танців є синкопований ритм, різні

позиції в парі, а також виразність, динамічність

і енергійність виконання.

Як підкреслюють дослідники, «це партнер-

ські танці чоловіка й жінки, художньо‑образна

форма яких репрезентує гендерну взаємодію,

а сам танець взаємопов’язаний із поняттями

«сonnection» – з’єднання та «lead and follow»

– керівництво (ведення) та підпорядкування

(слідування)» (Pinchuk & Bondarev, 2023, р.470).

Категорія латиноамериканських танців

вирізняється унікальними особливостями,

зумовленими їхнім культурним походженням

та жанрово‑стильовою специфікою, як‑от: дует-

ний танець у традиційній парі чоловіка й жінки

як прояв гендерної ролі; синкопа у ритмах, яка

відбивається у тривалості кроків за ударами чи

зміщенням першого (акцентованого) кроку на

слабкий удар; різноманітне змістовне наван-

таження (характер) – грайливе‑спокуслива

Ча‑ча, жартівливо‑визивний Джайв, драматич-

ний Пасодобль, чуттєво‑мелодійна Румба та

запальна Самба; концепція «connection» (з’єд-

нання, взаємодія) та «lead and follow» (вести та

слідувати) як підґрунтя танцювального проце-

су (виконавства); поліварінтність положень в

парі (27 за W. Laird); багатство ритмічних кон-

струкцій та характерна музична платформа, що

відбиває стильові особливості, зокрема музич-

ний розмір та темп.

Латиноамериканські танці як соціаль-

но‑культурний феномен володіють

інтегративною репрезентативністю (муль-

Olga Pinchuk & Yevhen Bondarenko

Volume 6 (2) 2025Professional Art Education p-ISSN-2709-1791e-ISSN-2709-1805

тифакторною ідентифікацією) – спільною

приналежністю до різних сфер:

• мистецтва – як одного з його видів – баль-

них танців;

• спорту – як однієї з дисциплін танцю-

вального спорту (Latin American dances, Latin

Show Dance, Latin Formation);

• суспільної взаємодії – насамперед як

засобу спілкування, що підпорядковується

визначеному й чіткому етикетному регламен-

ту (певному кодексу поведінки та етикету) і

слугує формою самовираження, яка підкреслює

соціальний статус і витонченість, а також

демонструє танцювальну майстерність.

Вони є унікальною духовною практикою

осмислення реальності крізь призму краси,

що трансформується у метафоричну й худож-

ньо‑образну форму та покликана впливати на

внутрішній, духовний світ людини за допомогою

всього арсеналу зображальних і виражаль-

них засобів, особливо через творчість митців

– художні твори – плід художньої творчості,

який відповідає певним категоріям естетичної

цінності, у якому в пластичне‑образній формі

втілено задум його творця‑балетмейстера.

Навіть найпростіший латиноамерикан-

ських танець, що віддзеркалює визначений

внутрішній, душевний чи емоційний стан,

характер або вдачу, незмінно змістовний та

образний, а його музично‑танцювальні форми

– побутові, сценічні, спортивні, що репрезенту-

ють замкнуті, стійкі танцювальні структури, у

межах яких розвивається хореографічна тема, є

трансформацією внутрішнього світу взаємин та

гендерної взаємодії чоловіка й жінки.

Творчі практики балетмейстерів сучас-

ності тісно пов’язані з пошуком зручних для

нової хореографії структурних рішень, зокре-

ма виникнення нових танцювальних форм, бо,

на думку Л. Мови, саме «індетермінізм і випад-

ковість сприяли відкриттю в танці незвіданих

шляхів до звільнення від академічних кліше,

виявленню нових хореографічних можли-

востей, дозволили відновити хореографічну

лексику шляхом створення незвичайних рухів,

небачених раніше їх комбінацій» (Мова, 2017,

с.158).

Формоутворення в мистецтві, зокрема

в хореографічному, – це процес створення

художньої форми, що ґрунтується на його функ-

ціональних, естетичних, конструктивних

характеристиках та суспільних цінностях, у

якому митець обирає та комбінує зображаль-

но‑виражальні засоби та художні прийоми для

втілення свого задуму в естетично виразний

мистецький об’єкт.

Як ключова категорія процесу формування,

на думку М. Кісіль, формоутворення містить такі

складові: «систему поглядів на основну ідею та

процес встановлення та творення форми … від-

повідно до авторського задуму, принципового

напрямку, структури, форми та прийомів фор-

моутворення» (Кісіль, 2010, с.8).

Хореографічні форми притаманні всім

видам танцю. Однак кожному танцювальному

стилю чи жанру характерні власні, виняткові,

автентичні форми, що інтегрують у собі такі

складові як тіло виконавця, сюжет (зміст), ком-

позиція та зображальні й виражальні засоби.

Диференціюють такі хореографічні форми,

як‑от: побутові, сценічні, спортивні (за призна-

ченням); малі та великі (за часовими рамками);

сольні, дуетні та ансамблеві чи малі, групові,

ансамблеві та масові (за кількісним складом

виконавців); симетричні та асиметричні (за

парністю танцюристів); хореографічні мініатю-

ри, сюїти, сценки, картини, спектаклі, шоу (за

жанрово‑семантичними ознаками). Сталі, які

мають конотовану структуру, що робить їх чітко

визначеними та доступними для вивчення

і виконання, та нові хореографічні форми –

музично‑пластичні модифікації. «Конотація – це

сукупність емоційного, оцінного, експресивного

та стилістичного компонентів» (Федорів, 2012, с.

189).

До побутових форм латиноамериканських

танців належать лінійні та партнерські танці

із визначеною або вільною послідовністю рухів

(композицією), як‑от «Макарена» – лінійний

танець визначеної композиції, який виник на

основі однойменного синглу іспанського вокаль-

ного дуету Los del Río, композитора Антоніо

Ромеро Мюнхе (1992 р.). Фантастична перфор-

мативна вокально‑хореографічна шоу‑версія

«Макарени», що набрала 75 955 560 переглядів,

була репрезентована André Rieu & Los del Río

у м. Маастрихт (Нідерланди) 21.02.2020 р. під

супровід всесвітньовідомого оркестру Йоганна

Штрауса (диригент, скрипаль – André Rieu)

(André Rieu, 2020).

Ольга Пінчук & Євген Бондаренко

Professional Art Education Volume 6 (2) 2025

Scientic Journal

До спортивних формацій відносять спец-

ифічні дуетні форми – конкурсні варіації

латиноамериканських танців (в індивідуальних

дисциплінах Latin і Ten Dance) та змагальні ком-

позиції латиноамериканського Show Dance (у

дисципліні Show Dance Latin), а також особлива

ансамблева форма – «формейшн» (у командній

дисципліні Formation competitions in the Latin

American dances).

Невизначеною до сьогодні залишається

класифікація (упорядкування, систематизація,

систематика) музично‑пластичних модифіка-

цій сценічних латиноамериканських бальних

танців.

Сценічний танець (естрадний, концертний

чи театральний – performance) розглядається А.

Крисем «як один із провідних різновидів хоре-

ографії, що передбачає наявність публіки та

створення виконавцями сценічного образу засо-

бами специфічної танцювальної лексики певних

систем, наприклад, бальних танців» (Крись,

2020, с. 152). Він репрезентує найвидовищніший

напрям хореографічного мистецтва, який виріз-

няється закінченістю (досконалою цілісністю)

музично‑хореографічної форми, синтезованим

характером танцювальної лексики, нагодою

застосування можливостей інших видів мис-

тецтва, як‑от: мистецтва слова, музичного,

театрального, образотворчого, дизайну, цирко-

вого та ін.

Перегляд та аналіз різноманітних віде-

оджерел – інтернет‑ресурсів, трансляцій

всесвітньовідомих танцювальних телепроєктів

«So You Think You Can Dance?» (Велика Британія),

«Dance With the Stars» (США), національних

телевізійних проєктів «Танці з зірками» та

«Танцюють всі» (Україна), танцювального шоу

«Burn the Floor» (Австралія), хореографічних

постановок компанії «A Puro Tango», танцю-

вального шоу Дерека Хафа (США) та ін., дозволив

виокремити музично‑пластичні модифікації

сценічного бального танцю, зокрема латиноаме-

риканського, а саме: хореографічна мініатюра,

груповий танець, театралізований танець, хоре-

ографічне шоу та хореографічний спектакль.

Музично‑пластичні модифікації сценіч-

ного бального танцю – це різновиди наявних

танцювальних форм, що постають завдяки

трансформації окремих елементів – рухів, ком-

позиції, рисунка, темпоритму чи характеру.

Вони зберігають взаємозв’язок музики й пласти-

ки, водночас створюючи новий художній образ

через поєднання різних хореографічних технік,

стилів і жанрів, доповнених виразно‑зобра-

жальними можливостями сценічного простору,

інших видів мистецтва та сучасних технологій.

Хореографічна мініатюра – це сюжетний

або безсюжетний, закінчений за змістом та фор-

мою, обмежений за часом (приблизно до трьох

хвилин) і кількістю виконавців (від однієї до

шести осіб) танцювально‑сценічний перфор-

манс.

Усталеними жанрово‑семантичними фор-

мами мініатюри в бальній хореографії є дует

(duet) – танець чоловіка та жінки; тріо (trio)

– танець утрьох, «любовний трикутник»: два

чоловіки та жінка або, навпаки, чоловік і дві

жінки; квартет (quartet) – танець чотирьох вико-

навців, як‑от: два танцювальні дуети, жінка та

три чоловіки або чоловік і три жінки; квінтет

(quintet) – танець п’ятьох виконавців, насампе-

ред три чоловіки та дві жінки або одна жінка та

чотири чоловіки.

Груповий танець (group dance) – камерний

танець від шістьох до дев’ятьох виконавців

(секстет, септет, октет, а також нонет). Секстет

(sextet) – танець шістьох виконавців, найчастіше

це три танцювальні дуети або одна партнерка

та п’ять партнерів, чи навпаки; септет (septet) –

танець сімох виконавців; октет (octet) – танець

вісьмох виконавців, зокрема формейшн на

чотири пари виконавців; нонет (nonet) – танець

дев’ятьох виконавців.

Театралізований танець – сценічний ансам-

блевий танець, який репрезентує обмежену за

часом (4‑6 хвилин) та кількістю виконавців (5‑10

танцювальних дуетів) музично‑танцюваль-

ну дію, що інтегрує у собі різні стилі та форми,

ключовою ознакою якого є видовищність і теа-

тральність. Вона дозволяє використовувати

акробатику, різноманітні трюки та підтримки,

феєричні костюми, аксесуари, візаж і реквізит,

пандуси та подіуми, трибуни й підйомники,

освітлення, декорації, різноманітні театральні

ефекти тощо.

На думку М. Погребняк, «поняття «театраль-

ний танець» розкривається як об’єднуюча назва

стильових напрямів і форм танцю в межах

різних видів, жанрів, стилів театрального мис-

тецтва, конкретні прояви яких можуть бути

Olga Pinchuk & Yevhen Bondarenko

Volume 6 (2) 2025Professional Art Education p-ISSN-2709-1791e-ISSN-2709-1805

обмеженими або не обмеженими сценою теа-

тру» (Погребняк, 2020, с.42).

З іншого боку, як вважає R. Copeland, теа-

тральний танець «визначається як танець, що

включає театральні елементи, такі як декор,

костюми та освітлення. Ця концепція розглядає

театральність як адитивний процес, припуска-

ючи, що танець стає “театральним” шляхом

інтеграції елементів з інших видів мистецтва,

таких як складні костюми, декорації, освітлення

та музика» (Copeland, 1985, р.174).

На наш погляд, враховуючи лексичні та

жанрово‑стилістичні особливості бальних тан-

ців, зокрема латиноамериканських, а також

часові межі ансамблевої форми танцю, доціль-

ним вважаємо використання лексеми

«театралізований» заміст «театральний».

Яскравим прикладом театралізованого

танцю є неймовірні, феєричні, вражаючі публіку

та глядачів танцювальні композиції у виконан-

ні суддів, серед яких «королева латини» Ширлі

Балас, та тренерів легендарного танцювально-

го шоу Strictly Come Dancing на телеканалі BBC,

зокрема хореографічна постановка Higher (див.

приклад виступу: The Strictly Judges and Pros

wow the audience with an incredible performance,

BBC Strictly 2023 – відео на YouTube: https://www.

youtube.com/watch?v=0oWStFnIUhc), побудова-

на на матеріалі латиноамериканського танцю

Ча‑ча‑ча з елементами танцювального стилю

Vogue та вкрапленими рухами Пасодобля й

Аргентинського танго. Вона була представлена

у старовинному бальному залі Tower Ballroom у

Блекпулі 16 вересня 2023 р. У композиції вико-

ристано декорації (живі – образно‑пластичні

мізансцени та штучні), яскраві костюми й

реквізит, фірмовий грим, різновисотні подіуми,

підлогові проекції та освітлення.

Танцювальне шоу – синтетичний

мистецький феномен, велика складна хорео-

графічна форма, у якій інтегруються елементи

різних танцювальних систем (класичного, народ-

но‑сценічного, бального та сучасного танцю),

акробатики й побутової пластики, а також

музичного, зокрема вокального, цирково-

го, театрального мистецтв та сценографії, що

перебирає суттєве видовищне навантаження,

створюючи тотальну атмосферу феєричності,

грандіозності, багатогранності та багатоплано-

вості.

Танцювальне шоу, яке, на думку

Т. Павлюк, «сублімуючи деякі аспекти

шоу‑бізнесу, наприклад, видовищність, презен-

тативність, інтерактивність, гедоністичність,

залучення до участі відомих особистостей та

ін. з танцювальними елементами» (Pavlyuk,

2018, с. 103), зберігає притаманну провідному

хореографічному жанру самодостатність. У тан-

цювальних шоу значна увага зосереджується на

сценографії, яка, за визначенням О. Гомиревої,

«конотується як просторове, декоративне, пла-

стичне, образне, світлове, технічне вирішення

театральної вистави і має багато складових, які

формують цілісний візуальний образ спекта-

клю» (Гомирева, 2022, с. 685).

До специфічних компонентів художньо‑ві-

зуального оформлення шоу слід віднести

кінематографічні ефекти, приміром, підлогові

проекції та елементи доповненої реальності

(Augmented Reality, AR). Хореографічна виста-

ва є складною художньою системою, логічним

розвитком класичного балетного спектаклю,

яка має специфіку, що увібрала в себе його

композицію, форму, драматургію та основні

постановочні прийоми. На думку О. Вакуленко,

«хореографічна вистава – триєдність хорео-

графії, музики та сценографії, що являє собою

концентрацію нелінгвістичних знаків, звер-

нену до невербального сприйняття глядача»

(Вакуленко, 2021, с. 104).

У хореографічній виставі, ство-

реній на матеріалі латиноамериканських

танців (приміром, «Кармен», балетмейстер

Вадим Єлізаров), виняткового «значення набуває

“візуальний текст” як сукупність хореографічно-

го та сценографічного, що разом з аудіальними

складовими – музичним супроводом – є носієм

сюжетного змісту вистави» (Вакуленко, 2021, с.

104), оскільки в ній відсутні вербальні елементи,

які мотивують, розвивають події та пояснюють

дії й ситуацію.

Висновки. У ході проведеного дослід-

ження систематизовано основні форми

музично‑пластичних модифікацій латиноаме-

риканських бальних танців, що постають як

результат художньої трансформації усталених

танцювальних структур під впливом сучасних

культурно‑естетичних тенденцій. Визначено,

що латиноамериканські бальні танці функ-

ціонують як синкретичний феномен, у якому

Ольга Пінчук & Євген Бондаренко

Professional Art Education Volume 6 (2) 2025

Scientic Journal

поєднуються мистецькі, спортивні та соціаль-

но‑комунікативні аспекти, а їхня сценічна

форма виявляє особливу здатність до інновацій-

ного переосмислення традиційних моделей.

Доведено, що музично‑пластичні модифіка-

ції сценічного бального танцю репрезентують

варіативні форми хореографічної виразності,

які утворюються шляхом зміни або комбінуван-

ня окремих структурних компонентів – рухової

лексики, композиційної побудови, рисунка,

темпоритму, динаміки та характеру виконання.

Їхня художня сутність полягає у створенні ново-

го сценічного образу, що поєднує музичну та

пластичну структури з елементами театраліза-

ції, сценографії та мультимедійних технологій.

На основі аналізу сучасної сценічної

практики виокремлено п’ять основних різ-

новидів музично‑пластичних модифікацій

латиноамериканських бальних танців: хоре-

ографічну мініатюру, камерний (груповий)

танець, театралізований танець, танцювальне

шоу та хореографічний спектакль. Кожен із цих

різновидів відображає певний рівень синтезу

хореографічних, музичних, театральних і візу-

ально‑пластичних компонентів, демонструючи

широкий спектр сценічних можливостей баль-

ного танцю в сучасному мистецькому просторі.

Визначено, що сценічні латиноаме-

риканські бальні танці виявляють себе як

багатовимірна художня система, у якій гар-

монійно поєднуються традиція та інновація,

канонічність і експеримент.

Перспективи подальших наукових

розвідок убачаються у вивченні семіотичних,

естетичних і перцептивних аспектів сценічних

форм латиноамериканських бальних танців у

контексті новітніх тенденцій світового хорео-

графічного мистецтва.

СПИСОК ЛІТЕРАТУРИ

BBC Strictly Come Dancing. (2023, September 16). The Strictly judges and pros wow the audience

with an incredible performance | Strictly Come Dancing [Відео]. YouTube. https://www.youtube.com/

watch?v=0oWStFnIUhc

Cohen‑Stratyner, B. (2001). Social dance: Contexts and denitions. Dance Research Journal, 33(2), 121–

124. https://doi.org/10.2307/1477809

Copeland, R. (1985). Theatrical dance: How do we know it when we see it if we can’t dene it. Performing

Arts Journal, 9(2‑3), 174. https://doi.org/10.2307/3245521

Гомирева, О. (2022). Мистецтвознавчий аналіз сценографії: сучасні тенденції оформлення вистав.

Grail of Science, (14–15), 685‑687. https://doi.org/10.36074/grail-of-science.27.05.2022.127

Гриценюк, Р. А. (2020). Соціальні танці в соціокультурному просторі ХХІ ст.: спортивно‑змагаль-

ний аспект. Мистецтвознавчі записки: збірник наукових праць, (38), 79–84. https://doi.org/10.32461/2226-

2180.38.2020.222089

Кісіль, М. В. (2010). Концепції формоутворення костюму в західноєвропейському дизайні ХХ

століття: Витоки, розвиток, тенденції (Автореф. дис. … канд. мистецтвознавства). Харківська дер-

жавна академія дизайну і мистецтв. http://search.nbuv.gov.ua/publ/REF‑0000286359

Крись, А. І. (2020). Генеза та розвиток сценічного бального танцю (VIII ст. до н.е. – XVI ст. н.е.). Вісник

Національної академії керівних кадрів культури і мистецтв, (2), 151–156. https://doi.org/10.32461/2226-

3209.2.2020.220422

Мова, Л. В. (2017). Музичне формоутворення у танцях постмодерн. Наукові записки [НПУ імені

М. П. Драгоманова]. Серія: Педагогічні науки, 134, 156–164. Київ: Вид‑во НПУ імені М. П. Драгоманова.

http://nz.npu.edu.ua/article/view/144936

Павлюк, Т. С. (2018). Бальна хореографія в сучасному медійному просторі. Культура і сучасність,

(2), 101–105. http://nbuv.gov.ua/UJRN/Kis_2018_2_18

Pinchuk, O. I., & Bondarev, P. S. (2023). Peculiarities of partner interaction in Latin American dances. In

Science and society: Modern trends in a changing world. Proceedings of the 1st International scientic and

practical conference (pp. 21–27). MDPC Publishing. https://surl.lt/rehnsp [in Ukrainian]

Погребняк, М. (2020). Нові напрями театрального танцю ХХ – поч. ХХІ ст.: історико-культур-

ні передумови, крос-культурні зв’язки, стильова типологія [Монографія]. Полтава: ПП «Астрая».

http://dspace.pnpu.edu.ua/handle/123456789/23397

Rieu, A. (2020, February 21). André Rieu & Los Del Rio ‑ Macarena [LIVE in Maastricht] [Відео]. YouTube.

https://www.youtube.com/watch?v=MMRVbhbIkjk&t=235s

Федорів, М. (2012). Конотативний компонент лексичного значення похідних іменників з ла-

тинськими суфіксами на позначення осіб німецької та української мов. Науковий часопис НПУ

Olga Pinchuk & Yevhen Bondarenko

імені М. П. Драгоманова. Серія 8: Філологічні науки (мовознавство і літературознавство), 4, 187–191.

http://nbuv.gov.ua/UJRN/Nchnpu_8_2012_4_29

Вакуленко, О. М. (2015). П’єр Цурхер‑Марголє – фундатор стандартів латиноамерикансь-

кої програми бальних танців. Вісник КНУКіМ. Серія «Мистецтвознавство», (33), 25–30. https://doi.

org/10.31866/2410-1176.33.2015.158282

Вакуленко, О. М. (2021). Художній простір хореографічної вистави та герменевтика. Вісник На-

ціональної академії керівних кадрів культури і мистецтв, (1), 103–107. https://doi.org/10.32461/2226-

3209.1.2021.229563

REFERENCES

BBC Strictly Come Dancing. (2023, September 16). The Strictly judges and pros wow the audience

with an incredible performance | Strictly Come Dancing [Video]. YouTube. https://www.youtube.com/

watch?v=0oWStFnIUhc [in English].

Cohen‑Stratyner, B. (2001). Social dance: Contexts and denitions. Dance Research Journal, 33(2), 121–

124. https://doi.org/10.2307/1477809 [in English].

Copeland, R. (1985). Theatrical dance: How do we know it when we see it if we can’t dene it. Performing

Arts Journal, 9(2–3), 174. https://doi.org/10.2307/3245521 [in English].

Homyrieva, O. (2022). Mystetstvoznavchyi analiz stsenohrai: Suchasni tendentsii oformlennia vystav

[Art studies analysis of scenography: Modern trends in stage design]. Grail of Science, (14–15), 685–687.

https://doi.org/10.36074/grail-of-science.27.05.2022.127 [in Ukrainian]

Hrytseniuk, R. A. (2020). Sotsialni tantsi v sotsiokulturnomu prostori XXI st.: Sportyvno‑zmahalnyi aspekt

[Social dances in the sociocultural space of the 21st century: Sports and competitive aspect]. Mystetstvoznavchi

Zapysky: Zbirnyk Naukovykh Prats, (38), 79–84. [in Ukrainian]

Kisil, M. V. (2010). Kontseptsii formoutvorennia kostiumu v zakhidnoievropeiskomu dyzaini XX stolittia:

Vytoky, rozvytok, tendentsii [Concepts of costume formation in Western European design of the 20th century:

Origins, development, tendencies] (Author’s abstract of PhD dissertation). Kharkiv State Academy of Design

and Arts. http://search.nbuv.gov.ua/publ/REF‑0000286359 [in Ukrainian]

Krys, A. I. (2020). Heneza ta rozvytok stsenichnoho balnoho tantsiu (VIII st. do n.e. – XVI st. n.e.) [Genesis

and development of stage ballroom dance (8th century BC – 16th century AD)]. Visnyk Natsionalnoi Akademii

Kerivnykh Kadriv Kultury i Mystetstv, (2), 151–156. https://doi.org/10.32461/2226-3209.2.2020.220422

Mova, L. V. (2017). Muzychne formoutvorennia u tantsiakh postmodern [Musical structuring in

postmodern dances]. In Naukovi Zapysky [Natsionalnoho Pedahohichnoho Universytetu imeni M. P.

Drahomanova]. Seriia: Pedahohichni Nauky (Vol. 134, pp. 156–164). Kyiv: NPU Publishing. http://nz.npu.edu.

ua/article/view/144936 [in Ukrainian]

Pavliuk, T. S. (2018). Balna khoreohraia v suchasnomu mediinomu prostori [Ballroom choreography in

the modern media space]. Kultura i Suchasnist, (2), 101–105. http://nbuv.gov.ua/UJRN/Kis_2018_2_18

Pinchuk, O. I., & Bondarev, P. S. (2023). Peculiarities of partner interaction in Latin American dances. In

Science and society: Modern trends in a changing world. Proceedings of the 1st International Scientic and

Practical Conference (pp. 21–27). MDPC Publishing. https://surl.lt/rehnsp [in Ukrainian]

Pohrebniak, M. (2020). Novi napriamy teatralnoho tantsiu XX – poch. XXI st.: Istoryko-kulturni peredumovy,

kros-kulturni zviazky, stylova typolohiia [New directions of theatrical dance of the 20th – early 21st centuries:

Historical and cultural prerequisites, cross‑cultural relations, stylistic typology]. Poltava: PP “Astraia.”

http://dspace.pnpu.edu.ua/handle/123456789/23397 [in Ukrainian].

Rieu, A. (2020, February 21). André Rieu & Los Del Rio ‑ Macarena [LIVE in Maastricht] [Video]. YouTube.

https://www.youtube.com/watch?v=MMRVbhbIkjk&t=235s [in English].

Fedoriv, M. (2012). Konotatyvnyi komponent leksychnoho znachennia pokhidnykh imennykiv z

latynskymy suksamy na poznachennia osib nimetskoi ta ukrainskoi mov [Connotative component of derived

nouns with Latin suxes denoting persons in German and Ukrainian]. Naukovyi Chasopys NPU imeni M. P.

Drahomanova. Seriia 8: Filolohichni Nauky (Movoznavstvo i Literaturoznavstvo), 4, 187–191. http://nbuv.gov.

ua/UJRN/Nchnpu_8_2012_4_29 [in Ukrainian]

Vakulenko, O. M. (2015). Pier Zurcher‑Margole – fundator standartiv latynoamerykanskoi prohramy

balnykh tantsiv [Pierre Zürcher‑Margole – the founder of Latin American ballroom dance standards]. Visnyk

KNUKiM. Seriia: Mystetstvoznavstvo, (33), 25–30. https://doi.org/10.31866/2410-1176.33.2015.158282

Vakulenko, O. M. (2021). Khudozhnii prostir khoreohrachnoi vystavy ta hermenevtyka [Artistic space

of choreographic performance and hermeneutics]. Visnyk Natsionalnoi Akademii Kerivnykh Kadriv Kultury i

Mystetstv, (1), 103–107. https://doi.org/10.32461/2226-3209.1.2021.229563 [in Ukrainian]

Volume 6 (2) 2025Professional Art Education p-ISSN-2709-1791e-ISSN-2709-1805

Надійшла до редакції / Received: 21.10.2025

Рекомендовано до друку / Accepted: 03.11.2025

Ольга Пінчук & Євген Бондаренко