УДК 371.26:793.3

МЕТОДОЛОГІЧНІ ЗАСАДИ ОЦІНЮВАННЯ ОСВІТНІХ РЕЗУЛЬТАТІВ

СТУДЕНТІВ-ХОРЕОГРАФІВ У КОНТЕКСТІ ВИВЧЕННЯ КЛАСИЧНОГО ТАНЦЮ

Алтухов Вадим

кандидат педагогічних наук, доцент кафедри

хореографії ХНПУ імені Г.С. Сковороди,

Харків, Україна

email: vad.alt@hnpu.edu.ua

Покровська Олена

старший викладач кафедри хореографії

ХНПУ імені Г.С. Сковороди,

Харків, Україна

email: epokr@hnpu.edu.ua

Об’єкт. Стаття висвітлює теоретичні засади та практичні підходи до методичного оцінювання

знань і професійних компетентностей студентів спеціалізації В6.03 «Хореографічне мистецтво»

на прикладі класичного танцю. У центрі уваги – узгодження традиційних методів викладання з

сучасними вимогами компетентнісної освіти, що передбачає інтеграцію інноваційних технологій,

міждисциплінарних компонентів та об’єктивних критеріїв діагностики.

Методологія дослідження ґрунтується на компетентнісному та міждисциплінарному підходах.

Використано теоретичні методи (аналіз, синтез, контент-аналіз) для вивчення джерел і визначення

критеріїв оцінювання; емпіричні (педагогічне спостереження, аналіз навчально-виконавських

робіт, експертне оцінювання) – для визначення рівня підготовленості студентів; а також моделю-

вання – для розроблення структури критеріїв та індикаторів.

Наукова новизна полягає у систематизації критеріїв, показників і рівнів оцінювання відповідно

до структури професійної компетентності виконавця. Уточнено зміст когнітивного, технологічного,

художньо-образного та психофізичного компонентів як основи оцінки результатів навчання.

Запропоновано модель підвищення валідності та об’єктивності педагогічної діагностики у викона-

вських дисциплінах.

Результати дали змогу визначити структуру професійної готовності студентів, що охоплює

мотиваційну спрямованість, теоретичну обізнаність, володіння анатомо-фізіологічними основами

руху та практичні виконавські навички. Встановлено важливість розвитку рефлексивних умінь для

самооцінювання й корекції виконання. Доведено необхідність інтеграції міждисциплінарних ком-

понентів (педагогіка танцю, анатомія, музикальність) та практико-орієнтованих форм підготовки –

відкритих уроків, творчих показів, експертного оцінювання. Проаналізовано освітні модулі з техніки

та методики класичного танцю, що включають структуровані вправи, комбінування рухів, тренінги

музично-ритмічної координації та психофізичної підготовки. До ефективних методів віднесено

техніко-лексичні вправи, імпровізаційні техніки, біомеханічні комплекси та цифрові інструменти

відеоаналізу.

Висновки. Системний методологічний підхід доведено як ефективний інструмент об’єктивного

оцінювання знань і компетентностей студентів спеціалізації В6.03 «Хореографічне мистецтво».

Узагальнено структуру готовності майбутніх хореографів (мотиваційна, когнітивна, техніко-вико-

Professional Art Education p-ISSN-2709-1791

Altukhov Vadym

Candidate of Pedagogical Sciences, Associate

Professor of the Department of Choreography,

H.S. Skovoroda Kharkiv National Pedagogical

University, Kharkiv, Ukraine

email: vad.alt@hnpu.edu.ua

Pokrovska Olena

Senior lecturer of the Department of Choreography,

H.S. Skovoroda Kharkiv National Pedagogical

University, Kharkiv, Ukraine

email: epokr@hnpu.edu.ua

e-ISSN-2709-1805

DOI https://doi.org/10.34142/27091805.2025.6.02.02

This work is licensed under a Creative Commons

Attribution-NonCommercial 4.0 International License

Volume 6 (2) 2025

навська, художньо-образна та рефлексивна складові). Практичне значення полягає у стандартизації

освітніх модулів, удосконаленні критеріїв та впровадженні єдиних підходів до атестації.

Перспективи подальших досліджень спрямовані на пошук нових цифрових інструментів

моніторингу та адаптацію методичних матеріалів до сучасних міжкультурних і професійних вимог,

що забезпечують інтеграцію української хореографічної школи у міжнародний освітній простір.

Ключові слова: хореографічна педагогіка, класичний танець, методичний підхід, професійна

компетентність, традиції та інновації, виконавське майстерство, оцінка результатів навчання, кри-

терії оцінки, систематизація методів оцінки.

16 Вадим Алтухов & Олена Покровська

Volume 6 (2) 2025Professional Art Education p-ISSN-2709-1791e-ISSN-2709-1805

METHODOLOGICAL BASIS OF ASSESSING EDUCATIONAL RESULTS OF STUDENT

CHOREOGRAPHERS IN THE CONTEXT OF CLASSIC DANCE STUDY

Purpose of the study. The article highlights the theoretical foundations and practical approaches to

methodological assessment of knowledge and professional competencies of students specializing in B6.03

«Choreographic Art», using classical dance as an example. The focus is on aligning traditional teaching

methods with the modern requirements of competence-based education, which involves the integration of

innovative technologies, interdisciplinary components, and objective diagnostic criteria.

Methods & methodology. The research methodology is based on competence-oriented and

interdisciplinary approaches. Theoretical methods (analysis, synthesis, content analysis) were applied to study

sources and dene assessment criteria; empirical methods (pedagogical observation, analysis of academic

and performance works, expert evaluation) were used to determine students’ level of preparedness; and

modeling was employed to develop the structure of criteria and indicators.

Scientic. The scientic novelty lies in the systematization of criteria, indicators, and levels of assessment

in accordance with the structure of professional competence of the performer. The content of cognitive,

technological, artistic-imagery, and psychophysical components was claried as the basis for evaluating

learning outcomes. A model was proposed to enhance the validity and objectivity of pedagogical diagnostics

in performance disciplines.

Results. The results made it possible to dene the structure of students’ professional readiness,

which includes motivational orientation, theoretical awareness, mastery of anatomical and physiological

foundations of movement, and practical performance skills. The importance of developing reective abilities

for self-assessment and performance correction was established. The necessity of integrating interdisciplinary

components (dance pedagogy, anatomy, musicality) and practice-oriented forms of training – open lessons,

creative performances, expert evaluation –was substantiated. Educational modules on classical dance

technique and methodology were analyzed, including structured exercises, movement combinations, training

in musical-rhythmic coordination, and psychophysical preparation. Effective methods were identied as

technical-lexical exercises, improvisational techniques, biomechanical complexes, and digital video analysis

tools.

Conclusions. The systemic methodological approach has been proven as an effective tool for objective

assessment of knowledge and competencies of students specializing in B6.03. The structure of future

choreographers’ readiness was generalized (motivational, cognitive, technical-performance, artistic-imagery,

and reective components). The practical signicance lies in the standardization of educational modules,

improvement of criteria, and implementation of unied approaches to certication.

Keywords: choreographic pedagogy, classical dance, methodological approach, professional

competence, traditions and innovations, performance mastery, learning outcomes assessment, evaluation

criteria, systematization of assessment methods.

Постановка проблеми та її зв’язок з важ-

ливими науковими чи практичними завдан-

нями. Сучасна система підготовки фахівців за

спеціалізацією В6.03 «Хореографічне мистецтво»

передбачає високий рівень засвоєння студен-

тами теоретичних знань, методичних умінь та

виконавської майстерності. Особливе значення

має класичний танець, який виступає базовою

складовою професійної хореографічної освіти.

Водночас актуальною залишається проблема

недостатньої узгодженості між традиційними

моделями навчання та сучасними вимогами

мистецької педагогіки, що орієнтується на ком-

петентнісний підхід, інтеграцію інноваційних

методик і використання науково обґрунтованих

критеріїв оцінювання.

З огляду на динамічний розвиток хорео-

графічного мистецтва, посилення міждисци-

плінарних взаємозв’язків та зростання ролі

виконавських і педагогічних компетентностей,

виникає потреба у перегляді й удосконаленні

методичних підходів до оцінювання знань та

практичних умінь студентів. Особливої акту-

альності ця проблема набуває у сфері класич-

ного танцю, де високі технічні вимоги мають

поєднуватися з художнім мисленням, музикаль-

ністю, пластичною культурою та усвідомленим

виконанням руху.

Таким чином, наукова й практична зна-

чущість проблеми полягає у необхідності ство-

рення цілісної, науково обґрунтованої системи

оцінювання, яка б відповідала сучасним про-

фесійним запитам хореографічної освіти, забез-

печувала об’єктивність результатів та сприяла

формуванню високого рівня компетентності

майбутніх фахівців у галузі класичного танцю.

Аналіз основних досліджень і публіка-

цій. Аналіз сучасних українських наукових

праць засвідчує зростання уваги до проблеми

методичного оцінювання знань і професійних

компетентностей студентів спеціальності

«Хореографічне мистецтво», зокрема у сфері кла-

сичного танцю. У дослідженнях Л. Бондаренко

(2021), Н. Станкевич (2019) та І. Козлової (2019)

окреслено ключові методичні підходи до фор-

мування технічних умінь та виконавської май-

стерності. Автори наголошують на важливості

поєднання традицій української та світової

класичної балетної школи з новітніми педаго-

гічними технологіями, що забезпечує цілісність

процесу професійної підготовки.

Вагомий внесок у розроблення пробле-

матики оцінювання зробили О. Карась (2021),

О. Шевчук (2020) та Н. Лиса (2020), які дослід-

жують особливості компетентнісного підходу

та принципи формування системи критеріїв

оцінювання у мистецьких закладах освіти.

Дослідники підкреслюють необхідність ство-

рення валідного й надійного інструментарію,

що враховує технічний, музично-ритмічний,

художньо-образний та емоційно-психологічний

компоненти виконавської майстерності.

Теоретико-методологічні засади підготовки

майбутніх фахівців мистецьких дисциплін

висвітлено у колективній монографії під редак-

цією А. Омельченко (Бузова, Вовк, Філіпчук та

ін., 2025). Автори обґрунтовують важливість

системного підходу до оцінювання навчальних

досягнень та підкреслюють роль стандартизації

освітніх вимог відповідно до сучасних тен-

денцій мистецької освіти. Ефективна система

оцінювання, на їхню думку, має враховувати

індивідуальні творчі здібності студентів та

специфіку хореографічної підготовки.

Проблеми фізичної, психофізіологічної

та соматичної готовності майбутніх хорео-

графів розкрито у працях І. Гуменюк (2020),

О. Коновалової (2018) та Л. Дяченко (2019).

Дослідники акцентують увагу на значенні ана-

томо-фізіологічних та медико-біомеханічних

аспектів у викладанні класичного танцю, що є

важливим елементом об’єктивного оцінювання

виконавських можливостей студентів. Вони

підкреслюють, що розвиток сили, витривалості,

гнучкості та моторного контролю безпосередньо

впливає на якість виконання й має бути інтегро-

ваним у систему педагогічної діагностики.

Окремої уваги заслуговують дослідження

Н. Зубченко (2015), Л. Галіцької (2021) та О.

Михайлової (2019), у яких розглянуто моделі

педагогічної діагностики та інструменти оціню-

вання результатів хореографічної підготовки.

Їхні роботи спрямовані на якісний і кількісний

аналіз, педагогічне спостереження, експертне

оцінювання та самооцінку студентів.

Формулювання мети та завдань статті.

Мета статті полягає в обґрунтуванні та аналізі

методологічних засад оцінювання знань, умінь

і професійних компетентностей студентів

спеціалізації В6.03 «Хореографічне мистецтво»

Vadym Altukhov & Olena Pokrovska

Professional Art Education Volume 6 (2) 2025

Scientic Journal

на прикладі класичного танцю.

Завдання дослідження передбачають

визначення ефективних критеріїв, показників

і рівнів оцінювання, що відповідають сучасним

вимогам хореографічної освіти та традиціям

української класичної школи.

Виклад основного матеріалу. У педаго-

гічній науці методичний підхід традиційно

розглядається як сукупність способів впливу

викладача на студентів, вибір яких визначається

певною науковою концепцією, логікою органі-

зації та реалізації процесу навчання, виховання

й розвитку. У сучасній практиці викладання

дисциплін, пов’язаних із хореографічним

виконавством, особливо у сфері класичного

танцю, актуальною залишається проблема

систематизації та структуризації методів оці-

нювання відповідно до цілеспрямованої логіки

освітнього процесу. Відсутність чітко визна-

чених критеріїв та показників, узгоджених

із компетенціями, закріпленими державним

стандартом, знижує ефективність оцінювання

та робить його значною мірою суб’єктивним.

Саме тому застосування методичного підходу в

оцінюванні результатів навчання набуває особ-

ливого значення й може стати одним із дієвих

рішень, що забезпечує об’єктивність та наукову

обґрунтованість освітнього процесу.

Професійна компетентність у сфері хоре-

ографічного виконавства визначається як

інтегральна характеристика підготовленості

артиста, що поєднує теоретико-методичні

знання, виконавську майстерність, досвід їх

практичного застосування та розвинене емо-

ційно-образне сприйняття танцю. Вона охоплює

когнітивний компонент, який включає знання

теорії та методики танцю, історії розвитку

балетного й народного мистецтва, а також

основ збереження здоров’я й профілактики

травматизму в умовах виконавської діяльності;

технологічний компонент, що передбачає

володіння технікою танцю, виконавською май-

стерністю та здатністю до варіативної інтерпре-

тації рухів; емоційно-особистісний компонент,

який формує здатність до художнього само-

вираження та створення сценічного образу;

фізичний і психосоматичний компонент, що

характеризує рівень розвитку фізичних конди-

цій та психофізіологічної готовності до сценіч-

них навантажень; а також компонент досвіду

виконавської діяльності, який забезпечує прак-

тичне закріплення майстерності через участь у

репетиціях і виступах. Методологічно важливим

є те, що всі ці компоненти розглядаються не ізо-

льовано, а як взаємопов’язані елементи єдиної

системи підготовки, де кожен з них інтегрується

у процес навчання та виконавської практики.

Рівні прояву компетентності визначаються за

аналогією з етапами виконавської підготовки

артистів балету й охоплюють початковий, серед-

ній та високий рівні, що дозволяє вибудовувати

методику навчання поступово – від формування

базових знань і навичок до досягнення високої

майстерності. Критеріями оцінювання висту-

пають рівень знань, технічна майстерність та

розвиток фізичних і психосоматичних конди-

цій, які у сукупності забезпечують можливість

об’єктивного вимірювання якості підготовки.

Формування професійної компетентності вико-

навців класичного танцю охоплює не лише

теоретичну та практичну підготовку, але й

розвиток емоційно-особистісних якостей, що

забезпечують цілісність художнього образу.

Методологічно значущим є те, що виконавська

підготовка виступає інтеграційним ядром, у

якому поєднуються всі інші компоненти ком-

петентності: технічна майстерність, розуміння

лексичних особливостей народного й класич-

ного танцю, здатність до художньо-образного

втілення руху. Вона передбачає поєднання змісту

навчання, методики викладання, мотивованої

активності студентів та створення відповідних

умов освітнього процесу, що у методологічному

плані відповідає принципам системності,

послідовності та практичної спрямованості.

Її мета полягає у формуванні якісних рухових

навичок, характерних для техніки класичного

танцю, з урахуванням лексичних і регіональ-

них особливостей, що дозволяє забезпечити

спадкоємність традицій та водночас інтегру-

вати сучасні педагогічні технології. Таким

чином, методологічний аспект полягає у тому,

що професійна компетентність розглядається

як результат цілісного педагогічного процесу,

де поєднуються знання, практика, емоційно-об-

разне наповнення та фізична підготовка, а сама

система навчання вибудовується на принципах

інтеграції, спадкоємності та інноваційності.

Сучасні методи оцінювання якості навчання

у виконавських дисциплінах ґрунтуються на

Volume 6 (2) 2025Professional Art Education p-ISSN-2709-1791e-ISSN-2709-1805

Вадим Алтухов & Олена Покровська

традиціях хореографічної освіти, де основними

критеріями залишаються засвоєння техніки

танцю та виразність виконання. Ці критерії й

сьогодні визначають якість засвоєння знань за

танцювальними дисциплінами, що підтверджує

ключову роль виконавської підготовки у форму-

ванні професійної компетентності.

Згідно з усталеною практикою, головною

формою контролю є творчий показ – відкритий

урок класичного танцю, під час якого студенти

демонструють комбінації рухів відповідного

рівня складності перед експертною комісією.

Історично процес формування цієї системи бере

початок ще з часів Ш.-Л. Дідло, а методичне

оформлення було здійснено у 1928–1938 роках.

Нині функціонує система сесійних та міжсесій-

них атестацій, що передбачає оцінювання за

100-бальною шкалою, де головним елементом

залишається урок класичного танцю з виконан-

ням програмних рухів, закріплених за певним

рівнем складності.

Оцінювання здійснюється педагогічною

комісією, до складу якої входять викладачі

класичного танцю, балетмейстери провідних

ансамблів та керівники колективів.

Така система забезпечує об’єктивність та

високі стандарти підготовки, водночас зберіга-

ючи спадкоємність традицій класичної школи.

Студенти оцінюються з огляду на техніку вико-

нання програмних рухів, точність і виразність

лексики відповідно до художніх традицій кла-

сичного танцю.

Водночас процес оцінювання формується

під впливом низки суб’єктивних чинників,

що потребують подальшого наукового осмис-

лення, адже саме вони визначають баланс між

технічними вимогами та художньо-образним

наповненням танцю, між стандартизованими

критеріями та індивідуальними особливостями

виконавця (див. таблицю 1).

Professional Art Education Volume 6 (2) 2025

Scientic Journal

Таблиця 1

Суб'єктивні фактори оцінки результативності навчання

та джерела їх формування в хореографії

Фактор Джерело формування

Особиста м'язова пам'ять, пов'язана з регулярним

специфічним професійним навантаженням. Період навчання у балетній школі, технікумі/учили-

щі, щоденний клас у театрі.

Особистий учнівський досвід засвоєння елементів

класичного танцю, досвід подолання труднощів у

період навчання в балетній школі (технікумі/учи-

лищі), щоденний клас та виконавська практика у

театрі.

Період навчання у балетній школі, технікумі/учили-

щі, щоденний клас та виконавська практика у театрі.

Особистісні художньо-естетичні вистави: сім'я, ба-

летна школа (технікум/училище), театр, концертний

колектив, знаходження у професійному середовищі з

усіма її аспектами.

Сім'я, ансамбль народного танцю, спеціалізоване учи-

лище/ЗВО, палац культури, колектив професійного

ансамблю народного танцю, перебування у професій-

ному середовищі зі всіма його аспектами.

Особисті уявлення про особливості техніки виконан-

ня рухів та методики викладання класичного танцю

(балетна школа, технікум/училище, ВНЗ), педагогіч-

ний досвід.

Ліцей мистецтв, спеціалізованому училищу або ВНЗ,

педагогічний досвід.

Особистий педагогічний досвід педагогічна робота в

балетній школі (технікумі/училищі), театрі. Педагогічна робота у ліцеї чи школі, училищі, ВНЗ.

Особисті уявлення про вимоги сучасного балетного

театру виконавська практика в балетному театрі. Виконавська практика у професійному ансамблі тан-

цю, концертному колективі.

Особистий виконавський досвід виконавча практика

у балетному театрі. Виконавська практика у професійному ансамблі

танцю.

Інші особистісні стани – життєве середовище, спосіб

життя, вік та інші фактори. Життєва среда, спосіб життя, вік та інші фактори.

Vadym Altukhov & Olena Pokrovska

Як свідчить аналіз, практично всі чин-

ники, що впливають на процес оцінювання

студентів у сфері хореографічної освіти, мають

своє джерело у традиціях балету. Враховується

багатогранний досвід взаємодії з цією сферою:

навчання професії, виконавська практика,

педагогічна діяльність, а також художньо-есте-

тичний досвід роботи у професійних ансамблях

народного танцю.

Таким чином, навіть за умов певної

суб’єктивності, експертна оцінка прагне до

максимальної об’єктивності, спираючись на

багаторівневий професійний досвід. Перевірена

часом традиційна процедура оцінювання знань

у танцювальних дисциплінах залишається

ефективною й сьогодні, а критерії та показники

не втрачають актуальності. Водночас сучасні

вимоги освіти й науки зумовлюють потребу їх

уточнення, конкретизації та систематизації, що

відкриває перспективу створення цілісної си-

стеми критеріїв і показників, тісно пов’язаних

із традиційним структуруванням навчального

матеріалу.

У класичній традиції навчання дидактич-

ний матеріал структуровано за рівнями склад-

ності, які відповідають рокам навчання або

етапам підготовки, що забезпечує поступовість

і логічну послідовність формування рухових

навичок. Технічні принципи класичного танцю

– aplomb, виворотність, натягнутість, коорди-

нація – визначають основні напрями розвитку

виконавських умінь і виступають методологіч-

ними орієнтирами для побудови навчального

процесу. До них належать володіння корпусом,

поступове оволодіння виворотними рухами

від елементарних до художньо-образних форм,

виконання прямолінійних і кругових рухів ніг,

стрибків, обертань, пальцевої техніки у жіно-

чому класі, роботи рук, а також розвиток му-

зичності й координації, що у комплексі формує

цілісну систему виконавської підготовки.

Основні напрями розвитку рухових нави-

чок простежуються крізь усі рівні складності

– від перших елементарних pas до віртуозних

художніх форм, проходячи через характерні

етапи освоєння техніки: оволодіння заверше-

ною формою елемента, традиційне комбіну-

вання, прискорення темпу, переведення у пози,

виконання на напівпальцях, застосування еле-

ментів en tournent. Така послідовність не лише

забезпечує поступове ускладнення рухів, але й

створює методологічну основу для оцінювання,

адже кожен етап розвитку навичок має свої

критерії та показники якості засвоєння знань.

Незважаючи на провідну роль традицій-

них критеріїв – техніки танцю та виразності

виконання – сучасні державні стандарти вищої

освіти, зокрема напряму «Народна художня

культура», вимагають формування компетент-

ностей, пов’язаних не лише з виконавською

майстерністю, але й із педагогікою танцю, що

розширює методологічний спектр оцінювання.

Це зумовлює необхідність доповнення критеріїв

показниками, які характеризують засвоєння

методичних прийомів викладання, здатність

студентів до педагогічної інтерпретації рухів,

уміння пояснювати й демонструвати технічні

елементи, а також інтегрувати їх у навчальний

процес. Таким чином, сучасна система оціню-

вання у хореографічній освіті має поєднувати

спадкоємність класичної школи з інновацій-

ними методичними підходами, що забезпечує

цілісність, об’єктивність та відповідність су-

часним освітнім стандартам.Технології, які за-

стосовуються для визначення якості засвоєння

знань студентами, здебільшого орієнтовані на

критерій «техніка танцю», і його домінування

є закономірним, адже виконавська підготовка

становить базовий компонент професійної

компетентності. Проте сучасна вища освіта пе-

редбачає ширше розуміння компетентності, де

виконавська майстерність розглядається лише

як частина загальної підготовленості випускни-

ка.

Методологічний підхід до оцінювання озна-

чає орієнтацію на вимоги державного стандарту

та відбір найбільш ефективних методів оцінки,

що враховують як технічні, так і педагогічні

аспекти, забезпечуючи системність та об’єктив-

ність процесу контролю.

Традиційний підхід пропонує експертну

оцінку як основний інструмент контролю, і цей

метод, перевірений часом, довів свою ефектив-

ність, хоча й не позбавлений суб’єктивності.

Формування думки експертів відбувається під

впливом низки чинників: особистого досвіду

навчання професійним навичкам, сценічної

діяльності, педагогічної практики, естетичних

уподобань, більшість із яких прямо чи опосеред-

ковано пов’язані з професійним середовищем,

Volume 6 (2) 2025Professional Art Education p-ISSN-2709-1791e-ISSN-2709-1805

Вадим Алтухов & Олена Покровська

що забезпечує прагнення оцінки до точності

та об’єктивності. Саме тому методи експертної

оцінки та педагогічного спостереження залиша-

ються актуальними й сьогодні, але методологіч-

но важливим є їхня стандартизація через чітко

визначені показники, структуровані відповідно

до рівнів складності виконавської підготовки.

Відповідно до методичного підходу, необхідно

розробити систему критеріїв та показників, що

відображають етапи опанування танцювальних

дисциплін, адже кожен рівень складності задає

власне розуміння одного й того ж критерію та

потребує застосування різних показників. Так,

на початковому етапі критерій «техніка танцю»

може визначатися показниками «вираженість

спеціальних фізичних кондицій (виворотність,

натягнутість, гнучкість)», «володіння базовими

елементами класичного танцю», «постановка

рук», «постановка стрибка», тоді як на наступ-

них етапах доцільно застосовувати показники

«володіння прийомами виконання традиційних

комбінацій» та «здатність до передачі худож-

нього забарвлення рухів».

У кінцевому підсумку система критеріїв і

показників має відображати процес формуван-

ня компетентностей, визначених державним

освітнім стандартом, що методологічно забез-

печує узгодженість між навчальними цілями

та результатами. У практиці оцінювання тради-

ційно застосовується технологія послідовного

виконання творчих завдань та система комбі-

нованих опитувань, проте нині вона потребує

уточнення й приведення у відповідність до

етапів опанування дисципліни, щоб стати тех-

нологією у повному розумінні цього поняття, а

не набором окремих завдань, слабко пов’язаних

між собою. Лише у такому випадку технології

зможуть виконувати роль методологічного

стрижня, що структурує фонди оцінювальних

засобів, забезпечує цілісність процесу формуван-

ня професійної компетентності майбутніх хоре-

ографів та відповідає принципам системності,

послідовності й практичної спрямованості.

Висновки. Проведене дослідження засвід-

чило, що сучасна система оцінювання знань

і професійних компетентностей студентів

спеціалізації В6.03 «Хореографічне мистецтво»

перебуває на етапі, коли вона потребує суттєво-

го оновлення та методичного переосмислення.

Найбільш гостро ця проблема проявляється у

дисципліні «Класичний танець», яка є фунда-

ментальною складовою хореографічної освіти

та формує цілісний комплекс технічних, худож-

ньо-образних, музично-ритмічних і психофізич-

них якостей виконавця. Використання застарі-

лих методів оцінювання, що не відповідають

сучасним педагогічним і професійним вимогам,

ускладнює процес об’єктивної діагностики

навчальних досягнень студентів і стримує ро-

звиток компетентнісної моделі освіти у сфері

хореографії.

Поглиблений аналіз підтвердив, що ефек-

тивна система оцінювання має поєднувати

традиції української класичної балетної школи

з інноваційними педагогічними технологіями,

які забезпечують комплексний підхід до визна-

чення рівня сформованості компетентностей.

Така система повинна включати чітко визначені

критерії, валідні показники та диференційовані

рівні оцінювання, що дозволяють охопити не

лише технічну майстерність у виконанні рухів

класичного танцю, але й теоретичні знання,

методичні навички, здатність до художнього

осмислення танцю, музикальність, пластичну

культуру та емоційно-особистісну виразність

студента. Важливо наголосити, що сучасний під-

хід до оцінювання має стимулювати студентів

не лише до механічного відтворення техніки, а

й до усвідомленого, творчого виконання, що є

ознакою високого рівня професійної компетент-

ності.

Отримані результати підтвердили, що

впровадження структурованої, науково обґрун-

тованої моделі оцінювання у процес підготовки

студентів з класичного танцю є стратегічно

важливим напрямом модернізації мистець-

кої освіти. Такий підхід сприяє підвищенню

об’єктивності оцінки, забезпечує прозорість

і чіткість освітнього процесу, створює умови

для формування високого рівня виконавської

та педагогічної компетентності майбутніх

фахівців-хореографів. Крім того, інтеграція

інноваційних методик оцінювання дозволяє

адаптувати освітній процес до сучасних куль-

турних, соціальних і професійних викликів, що

у перспективі сприятиме розвитку конкуренто-

спроможних кадрів для сфери хореографічного

мистецтва, а також зміцненню міжкультурної

комунікації у галузі виконавства класичного

танцю.

Professional Art Education Volume 6 (2) 2025

Scientic Journal

Vadym Altukhov & Olena Pokrovska

Volume 6 (2) 2025Professional Art Education p-ISSN-2709-1791e-ISSN-2709-1805

СПИСОК ЛІТЕРАТУРИ

Андрощук, Л. (2022). Еволюція класичного танцю в контексті розвитку танцівника та спортсме-

на. Теорія і методика фізичного виховання і спорту, (2), 54–58. https://doi.org/10.32652/tmfvs.2022.2.54-58

Бігус, О. (2021). Сучасні тенденції хореографічної освіти в Україні. Танцювальні студії, 4(2), 154–

161. https://doi.org/10.31866/2616-7646.4.2.2021.249296

Благова, Т. О. (2018). Формування професійних компетентностей балетмейстера-педагога у струк-

турі вищої хореографічної освіти: теоретичний аспект. Zhytomyr Ivan Franko State University Journal.

Рedagogical Sciences, (3(94)), 21–26. https://doi.org/10.35433/pedagogy.3(94).2018.21-26

Благова, Т. (2022). Неперервність як провідна тенденція розвитку хореографічної освіти в Україні.

Естетика і етика педагогічної дії, (25), 147–158. https://doi.org/10.33989/2226-4051.2022.25.256664

Бондаренко, Л. (1985). Методика хореографічної роботи в школі і позашкільних закладах. Київ :

Музична Україна, 224 с.

Бузова, О. Д., Вовк, М. П., Філіпчук, Н. О. та ін. (2025). Теоретико-методологічні аспекти фахової

підготовки майбутніх учителів мистецьких дисциплін: здобутки, проблеми та перспективи (А. І.

Омельченко, ред.). Liha-Pres. http://catalog.liha-pres.eu/index.php/liha-pres/catalog/book/365

Демещук, А., Курілов, Д., & Ятченко, Н. (2025). Педагогічні стратегії формування сценічної виразності

у студентів-хореографів. Вісник науки та освіти, (10(40)), 1541–1554 https://doi.org/10.52058/2786-6165-

2025-10(40)-1541-1554

Квецко, О. Я. (2021). Принципи хореографічної освіти в початкових мистецьких закладах. Вісник

НАКККіМ, (4), 113–117. https://doi.org/10.32461/2226-3209.4.2021.250269

Котов, В. (2023). Формування професійної компетентності педагога-хореографа. Професійна педа-

гогічна освіта, 19, 90–98. https://doi.org/10.31865/2414-9292.19.2023.285673

Лань, О., Кшен, К., & Іванова, Я. (2022). Особливості педагогічної роботи керівника зразкового

хореографічного колективу. Молодий вчений, 8(108), 55–58. https://doi.org/10.32839/2304-5809/2022-8-

108-13

Лупак, Н., Макода, С., Бідюк, Д., Майданюк, І., & Денисенко, А. (2024). Розвиток хореографічної

освіти в україні: традиції, новітні тенденції та перспективи. Вісник науки та освіти, (11(29)), 1352–

1363 https://doi.org/10.52058/2786-6165-2024-11(29)-1352-1363

Омельяненко, К. А. (2023). Значення класичного танцю у розвитку сучасної хореографії.

Слобожанські мистецькі студії, (2), 15–18. https://doi.org/10.32782/art/2023.2.3

Перова, Г. (2018). Сучасні вимоги до викладання класичного танцю у вищих навчальних мис-

тецьких закладах. Молодий вчений, 2(54), 152–155. https://molodyivchenyi.ua/index.php/journal/article/

view/5077/4983

Сосіна, В. В. (2020). Особливості хореографічної підготовки в спорті. Танцювальні студії, 3(1), 75–84.

https://doi.org/10.31866/2616-7646.3.1.2020.203958

Таранцева, О. (2022). Дидактична модель викладання класичного танцю у фаховій підготовці

майбутніх хореографів. Педагогічні науки: теорія і практика, 80, 120–126. https://doi.org/10.33989/2524-

2474.2022.80.278221

Хващевська, О., & Котов, В. (2024). Теоретичні аспекти розвитку вищої хореографічно-педагогіч-

ної освіти в Україні. Професіоналізм педагога: теоретичні й методичні аспекти, (20), 64–73. https://doi.

org/10.31865/2414-9292.20.2023.296628

Вадим Алтухов & Олена Покровська

Надійшла до редакції / Received: 26.09.2025

Рекомендовано до друку / Accepted: 03.11.2025

Professional Art Education Volume 6 (2) 2025

Scientic Journal

REFERENCES

Androshchuk, L. (2022). Evoliutsiia klasychnoho tantsiu v konteksti rozvytku tantsivnyka ta sportsmena

[The evolution of classical dance in the context of the development of a dancer and athlete]. Teoriia i metodyka

zychnoho vykhovannia i sportu, (2), 54–58. https://doi.org/10.32652/tmfvs.2022.2.54-58 [in Ukrainian]

Bihus, O. (2021). Suchasni tendentsii khoreohrachnoi osvity v Ukraini [Contemporary trends in

choreographic education in Ukraine]. Tantsiuvalni studii, 4(2), 154–161. https://doi.org/10.31866/2616-

7646.4.2.2021.249296 [in Ukrainian]

Blahova, T. O. (2018). Formuvannia profesiinykh kompetentnostei baletmeistera-pedahoha u strukturi

vyshchoi khoreohrachnoi osvity: teoretychnyi aspekt. Zhytomyr Ivan Franko State University Journal.

Redagogical Sciences, (3(94)), 21–26. https://doi.org/10.35433/pedagogy.3(94).2018.21-26 [in Ukrainian]

Blahova, T. (2022). Neperervnist yak providna tendentsiia rozvytku khoreohrachnoi osvity v Ukraini

[Continuity as a leading trend in the development of choreographic education in Ukraine]. Estetyka i etyka

pedahohichnoi dii, (25), 147–158. https://doi.org/10.33989/2226-4051.2022.25.256664 [in Ukrainian]

Bondarenko, L. (1985). Metodyka khoreohrachnoi roboty v shkoli i pozashkilnykh zakladakh [Methods

of choreographic work in schools and extracurricular institutions]. Kyiv: Muzychna Ukraina, 224 s. [in

Ukrainian]

Buzova, O. D., Vovk, M. P., Filipchuk, N. O., ta in. (2025). Teoretyko-metodolohichni aspekty fakhovoi

pidhotovky maibutnikh uchyteliv mystetskykh dystsyplin: zdobutky, problemy ta perspektyvy [Theoretical

and methodological aspects of professional training of future teachers of art disciplines: achievements,

problems and prospects] (A. I. Omelchenko, red.). Liha-Pres. http://catalog.liha-pres.eu/index.php/liha-pres/

catalog/book/365 [in Ukrainian]

Demeshchuk, A., Kurilov, D., & Yatchenko, N. (2025). Pedahohichni stratehii formuvannia stsenichnoi

vyraznosti u studentiv-khoreohrav [Pedagogical strategies for developing stage expressiveness in

choreography students]. Visnyk nauky ta osvity, (10(40)), 1541–1554. https://doi.org/10.52058/2786-6165-2025-

10(40)-1541-1554 [in Ukrainian]

Kvetsko, O. Ya. (2021). Pryntsypy khoreohrachnoi osvity v pochatkovykh mystetskykh zakladakh

[Principles of choreographic education in primary art institutions]. Visnyk NAKKKiM, (4), 113–117. https://doi.

org/10.32461/2226-3209.4.2021.250269 [in Ukrainian]

Kotov, V. (2023). Formuvannia profesiinoi kompetentnosti pedahoha-khoreohrafa [Formation of

professional competence of the dance teacher]. Profesiina pedahohichna osvita, 19, 90–98. https://doi.

org/10.31865/2414-9292.19.2023.285673 [in Ukrainian]

Lan, O., Kshen, K., & Ivanova, Ya. (2022). Osoblyvosti pedahohichnoi roboty kerivnyka zrazkovoho

khoreohrachnoho kolektyvu [Features of pedagogical work of the leader of an exemplary choreographic

ensemble]. Molodyi vchenyi, 8(108), 55–58. https://doi.org/10.32839/2304-5809/2022-8-108-13 [in Ukrainian]

Lupak, N., Makoda, S., Bidiuk, D., Maidaniuk, I., & Denysenko, A. (2024). Rozvytok khoreohrachnoi

osvity v Ukraini: tradytsii, novitni tendentsii ta perspektyvy [Development of choreographic education

in Ukraine: traditions, new trends and prospects]. Visnyk nauky ta osvity, (11(29)), 1352–1363. https://doi.

org/10.52058/2786-6165-2024-11(29)-1352-1363 [in Ukrainian]

Omelianenko, K. A. (2023). Znachennia klasychnoho tantsiu u rozvytku suchasnoi khoreohrai [The

importance of classical dance in the development of modern choreography]. Slobozhanski mystetski studii,

(2), 15–18. https://doi.org/10.32782/art/2023.2.3 [in Ukrainian]

Perova, H. (2018). Suchasni vymohy do vykladannia klasychnoho tantsiu u vyshchykh navchalnykh

mystetskykh zakladakh [Modern requirements for teaching classical dance in higher art institutions]. Molodyi

vchenyi, 2(54), 152–155. https://molodyivchenyi.ua/index.php/journal/article/view/5077/4983 [in Ukrainian]

Sosina, V. V. (2020). Osoblyvosti khoreohrachnoi pidhotovky v sporti [Features of choreographic training

in sports]. Tantsiuvalni studii, 3(1), 75–84. https://doi.org/10.31866/2616-7646.3.1.2020.203958 [in Ukrainian]

Tarantseva, O. (2022). Dydaktychna model vykladannia klasychnoho tantsiu u fakhovii pidhotovtsi

maibutnikh khoreohrav [Didactic model of teaching classical dance in professional training of future

choreographers]. Pedahohichni nauky: teoriia i praktyka, 80, 120–126. https://doi.org/10.33989/2524-

2474.2022.80.278221 [in Ukrainian]

Khvashchevska, O., & Kotov, V. (2024). Theoretical aspects of the development of higher choreographic

and pedagogical education in Ukraine. Professionalism of the Teacher: Theoretical and Methodological Aspects,

(20), 64–73. https://doi.org/10.31865/2414-9292.20.2023.296628 [in Ukrainian]

Vadym Altukhov & Olena Pokrovska