
134
Volume 6 (1) 2025
Professional Art Education
Постановка проблеми та її зв’язок із важ-
ливими науковими чи практичними завдання-
ми. Підготовка бакалаврів спеціальної освіти
КНР сьогодні постає як стратегічне завдання,
що вимагає системних і стандартизованих
рішень, здатних поєднати мистецькі та лого-
педичні підходи у розвитку мовлення дітей
з особливими освітніми потребами. Сучасна
освітня політика Китаю орієнтується не лише
на академічну підготовку, а й на формування
практичних компетентностей, які забезпечу-
ють ефективну роботу майбутніх педагогів
у реальних умовах інклюзивного навчання.
Відповідно, інтеграція мистецьких практик у
професійну підготовку педагогів спеціальної
освіти набуває особливої актуальності, оскіль-
ки саме мистецтво, зокрема музика і спів, від-
криває унікальні можливості для гармонізації
когнітивного, емоційного та комунікативного
розвитку дитини.
Оновлені державні програми та стандарти
обов’язкової освіти (2022) чітко підкреслюють
необхідність інтеграції мистецьких дисциплін
у навчальний процес, а також посилення його
практичної спрямованості. Це створює запит
на розробку університетських модулів, які б
поєднували педагогічні, логопедичні та тера-
певтичні підходи (Ministry of Education of the
PRC, 2022). Таким чином, підготовка майбутніх
фахівців спеціальної освіти має виходити за
межі традиційних методик і включати іннова-
ційні інструменти, що дозволяють ефективно
працювати з дітьми, котрі мають порушення
мовлення.
У цьому контексті спів постає як міждис-
циплінарний засіб, що поєднує у собі елемен-
ти музичної педагогіки, логопедії та психоте-
рапії. Його вплив багатовимірний: він сприяє
розвитку дихальної координації, формуван-
ню правильної фонації, удосконаленню ар-
тикуляційних навичок, а також оптимізує
темпо-ритмічну організацію та інтонаційну
виразність мовлення. Крім того, спів має по-
тужний емоційно-комунікативний потенціал:
він активізує невербальні канали взаємодії,
стимулює соціальну включеність та формує
позитивний емоційний фон, що є критично
важливим для дітей з особливими освітніми
потребами (Rinta & Welch, 2008; Papageorgi et
al., 2022; Christiner & Reiterer, 2013).
Таким чином, проблема інтеграції співу як
засобу мовленнєвої корекції у підготовку май-
бутніх педагогів спеціальної освіти КНР має
не лише теоретичне, а й практичне значення.
Вона безпосередньо пов’язана з реалізацією
державних освітніх стратегій, відповідає сучас-
ним науковим тенденціям у галузі спеціальної
педагогіки та музикотерапії й водночас відкри-
ває перспективи для створення інноваційних
освітніх програм, що поєднують мистецтво і
науку в інтересах розвитку дитини.
Аналіз основних досліджень і публікацій.
Систематичні огляди сучасних наукових пра-
ць переконливо демонструють ефективність
голосової терапії у дітей із різними формами
мовленнєвих порушень, підкреслюючи її зна-
чення як одного з провідних напрямів корек-
ційної педагогіки та логопедії (Adriaansen et al.,
2022; Al-Kadi et al., 2022). У цих дослідженнях
наголошується, що робота з голосом не лише
сприяє відновленню мовленнєвої функції, а й
позитивно впливає на загальний психоемо-
ційний стан дитини, формуючи базу для по-
дальшого розвитку комунікативних навичок.
Окремий пласт наукових розвідок сто-
сується «вокальних функціональних вправ»,
які розглядаються як фізіологічно обґрунтова-
ний підхід до відновлення голосу та формуван-
ня вокально-мовленнєвих навичок (Angadi et
al., 2019). Цей напрям особливо цінний тим, що
поєднує медико-біологічні знання з педагогіч-
ними практиками, створюючи підґрунтя для
міждисциплінарних методик.
Для шкільної та дошкільної освіти значу-
щими є корекційні протоколи, що базуються
на співі. Серед них виділяються мелодико-ін-
тонаційні техніки, які довели свою результа-
тивність у розвитку мовленнєвої інтонації та
ритмічної організації мовлення (Merrett et al.,
2014), а також сучасні музикотерапевтичні сце-
нарії, спрямовані на стимуляцію мовленнєвої
активності та розвиток комунікативної компе-
тентності (Chai, 2023). Важливим є й те, що спів
у дослідженнях постає не лише як інструмент
мовленнєвої корекції, а й як чинник соціаль-
ної інтеграції та підвищення добробуту дітей,
сприяючи їхній емоційній стабільності та за-
лученості до колективної діяльності (Welch et
al., 2014; Papageorgi et al., 2022).
У китайському науково-освітньому дис-
©Чай Ліхуа