
тільки доторкнутися до самих болючих сторінок 
історії України, але й пережити їх разом з поетом. 
Воно  виховує  найкращі  людські  почуття,  любов 
до  Батьківщини,  викликає  почуття  гордості  за 
український народ, закликає до збереження бага-
товікових традицій нашого народу. 
Велике  Шевченківське  Слово  в  різні  часи 
приваблювало композиторів. 
Видатні  вітчизняні  композитори  М.  Верби-
цький,  В. Губаренко,  Л. Дичко,  М. Кармінський, 
Л. Колобуб,  А. Кос-Анатольський,  О. Кошиць, 
М. Лисенко, С. Людкевич, Ю. Мейтус, Л. Ревуцький, 
В. Сильвестров, М. Скорик,  К. Стеценко,  А. Штога-
ренко та інші своєю хоровою творчістю сприяли 
поширенню поезії Тараса Шевченка в культурно-
му житті України та світі. Це пов’язано з тим, що 
хорова музика є саме тим духовним осередком, в 
якому протягом багатьох століть зберігається «ге-
нетичний код» української культури. 
Аналіз  основних  досліджень  і  публікацій 
засвідчив,  що  проблеми  підготовки  майбутніх 
учителів  музичного  мистецтва  розглядалися  в 
працях Е. Абдуліна (2005), О. Горбенко (2012), Л. Ва-
силенко  (2014),  А. Козир  (2011),  Л. Масол  (2006), 
Г. Падалки (2010), О. Ростовського (2015) та ін. Пи-
тання підготовки майбутніх вчителів музичного 
мистецтва у різних видах педагогічної діяльності 
знайшли  висвітлення  в  дослідженнях  А. Душно-
го  (2015),  Вей  Ліміна  (2011),  Н. Овчаренко  (2014), 
Є. Проворової (2018),  Л. Теряєвої (2017), Л. Тоцької 
(2014) та ін.  
Питання  національного  виховання  підро-
стаючого  покоління  були  предметом  вивчення 
у  розвідках  Т. Бабаєвої  (2013),  М. Боришевського 
(2003),  Н. Власової  (2015),  Л. Гуцал  (2016),  М. Ди-
митрова  (2013),  О. Колісника  (2019),  Т. Онищенко 
(2015), О. Сердюк (2017) та ін. 
Увагу науковців привертають різні аспекти 
дослідження  проблеми  національної  самосвідо-
мості. Сутність поняття, функції національної са-
мосвідомості, умови її формування розглядаються 
В.  Буяшенко  (2005),  Є.  Зелінською  (2009),  А. Фар-
тушним (2002), В. Юрченком (2012), сутнісні озна-
ки  національної  самосвідомості  розкрито  в  пра-
цях А. Гафіатуліної (2017), О. Жаворовської (2014), 
В. Савчук  (2017),  структурні  компоненти  означе-
ної дефініції вивчали С. Іванова (2004), В. Карлова 
(2010) та ін. 
Аналіз  соціологічних,  психологічних,  педа-
гогічних  наукових  досліджень  дає  можливість 
стверджувати,  що  формування  у  підростаючого 
покоління національної самосвідомості, усвідом-
лення кожною людиною неповторної єдності себе 
з іншими особами в межах українського суспіль-
ства є необхідною умовою розвитку нашої держа-
ви. Актуальність даної проблеми обумовлюється 
багатьма  факторами,  серед  яких:  політична  та 
економічна  ситуації  в  країні,  занепад  у  націо-
нальному,  патріотичному,  громадянському  ви-
хованні, нехтування національними традиціями. 
На думку науковців, наслідками таких трансфор-
мацій може стати втрата цільових підсистем еко-
номічної і політичної модернізації, національної 
самобутності та спроможності до соціокультурно-
го відтворення (О. Жаровська, 2014, с. 233-242).
Висвітлюючи  проблеми  формування  на-
ціональної  самосвідомості  майбутніх  вчителів 
музичного  мистецтва,  ми  спирались  на  погляди 
Є.  Зелінської.  Науковець  визначає  дану  дефіні-
цію  як:  усвідомлення  спільнотою  або  окремою 
людиною  духовної  єдності,  етнічно-історичної 
спорідненості,  культурної  самобутності  і  непо-
вторності, усвідомлення національної приналеж-
ності, спільності специфічної долі та історичного 
коріння,  ототожнення  людиною  себе  з  іншими 
«співпредставниками»  суспільства  (Є. Зелінська, 
2009, с. 204). Науковці підкреслюють, що сутність 
національної  самосвідомості  полягає  в  пізнанні, 
розумінні  кожною  людиною  себе,  усвідомленні 
своєї життєдіяльнісної функції як  виразника  на-
ціональних,  духовних  цінностей,  винайдення 
свого місця в соціальному просторі.
Погляди  Т. Шевченка  на  національно-па-
тріотичне  і  морально-естетичне  виховання  мо-
лоді,  значущість  його  спадщини  для  сьогодення 
і  майбутнього  України  і  українців  стали  основ-
ним  змістом  багатьох  наукових  досліджень.  У 
численних  розвідках,  присвячених  літературній 
творчості  Т. Шевченка,    розкриваються  ідейні 
прагнення митця, його діяльність як поета, етно-
графа,  художника.  Вплив  Т.  Шевченка  на  розви-
ток української музичної культури знаходить ви-
світлення в працях Н. Андрос (1985), М. Гордійчука 
(1956),  П. Козицького  (1965),  Л. Пархоменко-Ти-
мофієвої  (1964),  О. Цалай-Якименко,  В. Якуб’яка 
(1964) та інших. М. Гордійчук називає Т. Шевчен-
ка  наймузикальнішим  поетом  у  світовій  літе-
ратурі,  а  В. Якубяк  –  ніжним,  чуйним  інтерпре-
татором,  вдумливим  музикантом-критиком  та 
музикантом-мислителем. У доробках вищеназва-
них  мистецтвознавців  ґрунтовно  аналізуються 
особливості музичної мови й форми творів, істин-
не  усвідомлення  та  відтворення  композиторами 
музичності поезії Т. Шевченка тощо. Однак, вив-
чення  значного  масиву  музично-педагогічної  лі-
тератури дозволяє стверджувати  про відсутність 
праць, які б розглядали значущість використання 
хорових творів, написаних на вірші митця, у на-
ціональному  вихованні  майбутніх  вчителів  му-
зичного мистецтва та становленні їх світогляду.   
Формулювання  цілей  та  завдань  статті. 
Мета  статті  полягає  у  розкритті  сутності  форму-
вання  національної  самосвідомості  майбутніх 
учителів  музичного  мистецтва  засобами  вив-
чення творів вітчизняних композиторів на вірші 
Т. Шевченка у  «Хоровому класі».  
Виклад основного матеріалу дослідження. 
Підготовка  майбутніх  учителів  музичного  мис-
тецтва на факультетах мистецького спрямування  
передбачає не тільки набуття здобувачами фахо-
31
Professional Art Education Volume 1 (1) 2020 Scientic Journal
© A. Sokolova