
25
Professional Art Education Volume 1 (1) 2020 Scientic Journal
© V. Tusheva
– наукова діяльність – самостійна наукова діяль-
ність студентів», німецький педагог З. Кіль (S. Kiel, 
2008) вказує на те, що остання, як інтегруюча скла-
дова навчального процесу, є в умовах вищої шко-
ли  необхідною  формою  студентської  діяльності; 
самостійна наукова  діяльність співвідноситься  з 
науковими  дослідженнями  і  вимогами  суспіль-
ної  практики  та  вимагає  самостійних,  свідомих 
і творчих дій. Вчений зазначає, що ця діяльність 
має  розглядатися у  контексті  її включення  у  пе-
дагогічний процес, особливо в аспекті особистіс-
но-освітньої  і  виховної  дієвості.  Підкреслюється, 
що  студента  слід  привчати до  точного спостере-
ження і аналізу, експериментування; виховувати 
його  логічне,  критичне,  проблемно-орієнтоване 
міждисциплінарне  мислення;  поступово  стави-
ти  в  такі  умови,  які  передбачають  формування 
вмінь  розуміти  складні  взаємозв’язки,  бачити 
протиріччя, задавати питання, проявляти науко-
ву допитливість, продуктивні сумніви, висловлю-
вати власні думки та ідеї. 
Особливістю  освіти  по  спеціальності  «вчи-
тель  музики»  стає  її  базування  на  таких  трьох 
«китах» як творчість, наука і педагогіка. Підготов-
ка  вчителів  музичного  мистецтва  для  початко-
вої і основної школи у Німеччині відбувається у 
педагогічних  (Pädagogischen),  науково-виховних 
(Erziehungswissenschaftiichen)  і  загальних  вищих 
школах (Gesamthochschulen), для яких характерна 
єдність наукового і педагогічного підходів. 
У  німецьких  вищих  навчальних  закладах 
різного  профілю  забезпечується  професійна  під-
готовка  майбутніх  педагогів-музикантів  за  ми-
стецьким,  педагогічним,  науковим  й  іншими 
напрямами.  Характерним  для  розвитку  вищої 
музичної освіти в Німеччині на сучасному етапі 
є розширення спектру музичних спеціальностей 
у  ВНЗ  (концертна  педагогіка,  музичний  менед-
жмент, музична журналістика, музична терапія, 
елементарна музична педагогіка тощо) у зв’язку з 
актуальними інтересами населення, а також роз-
ширення змісту професійної підготовки (за раху-
нок більшої практичної спрямованості навчання, 
підвищення ролі  сучасної музики –  академічної, 
джазової, позаєвропейської, популярної, мульти-
медійних технологій тощо) у зв’язку з новими ви-
могами до фахівців у галузі музичної культури й 
освіти. 
Індивідуальні,  групові,  лекційні  й  семінар-
ські заняття в процесі професійної підготовки за 
різними  музичними  напрямами  доповнюються 
проектно-орієнтованими  заходами,  серед  яких 
важливу роль  відіграють:  дослідницькі проекти, 
наукові конференції й дисциплінарні семінари за 
участю фахівців інших наукових галузей, митців 
тощо;  реконструкція  музичних  занять  минулих 
часів  на  основі  історичних джерел  (текстів, кар-
тин);  організація  міждисциплінарних  «круглих 
столів»  з  метою  обговорення  певної  проблеми; 
створення спільних робочих груп з викладачів та 
студентів; різноманітні екскурсії; курси вихідного 
дня за  різними  темами (створення музичних  ін-
струментів,  комп’ютерних  музично-навчальних 
програм тощо); віртуальні семінари через мережу 
Інтернет й ін. (R. Kraemer, 2004). 
Вчителі  музики  навчаються  за  моделлю, 
підґрунтям  якої  є  виконавська,  музично-теоре-
тична,  музично-історична  і  музично-педагогіч-
на освіта.  Ця модель  існує з  часу Лео  Кестенбер-
га,  який  був  ініціатором  International  Society  for 
Music Education або ISME (Міжнародне товариство 
музичної освіти) і її першим почесним президен-
том,  і  який  створив  модель  музично-педагогіч-
ної освіти в Німеччині ще в 20-х роках минулого 
століття. 
Важливе  місце  займає  створений  Робочий 
комітет  щодо  реалізації  музично-педагогічних 
досліджень,  на  форумах  якого  знаходять  обго-
ворення наукові і методичні труди, нові наукові 
програми,  нові  методи  викладання.  Для  прове-
дення  наукових  досліджень  студентів  і  підви-
щення  кваліфікації  вчителів  низкою  германсь-
ких  фондів  і  суспільств  (Фонд  Олександра  фон 
Гумбольдта, Фонд імені Конрада Аденауэра, Фонд 
імені Фрідріха Эберта, Суспільство Макса Планка, 
Германське  науково-дослідне  суспільство)  нада-
ються  спеціальні  стипендії.  Такі  дії  підтверджу-
ють  значущість  дослідницького  пошуку,  різних 
проявів інновацій  у практико орієнтованій  і ме-
тодичній діяльності, що застосовуються у системі 
музичної освіти. 
У дидактиці вищої  школи  Німеччини поси-
люються  функції  викладача  як  наукового  керів-
ника  і  консультанта,  набувають  значення  різні 
форми кооперації між викладачами і студентами 
(В. Арнольд,  Ф. Вальтер,  В. Кньохель,  Ф. Лихте-
неккер, Р. Рецке). Так, Ф. Вальтер пов’язує високу 
продуктивність  наукової  роботи  студентів  з  по-
зитивним  розвитком  відношень  між  виклада-
чами і студентами, їх співпрацею і партнерськи-
ми  взаємовідношеннями.  Поділяючи  ці  позиції, 
В. Арнольд  і  Г. Кньорншильд  доходять  висновку 
щодо  необхідності  тісної  співпраці  викладача  і 
студента,  їх  спільної  відповідальності  за  резуль-
тат  у  процесі  науково-продуктивної  діяльності 
(Ф. Ратнер, 2012). 
У  Польщі  трансформація  загальної  та  про-
фесійної  освіти  висунула  серйозні  вимоги  до 
кваліфікації вчителів, яким рекомендується мати 
науковий  ступінь  магістра,  підставою  для  отри-
мання  якого  є  захист  магістерської  роботи,  яка 
повинна відповідати певним  критеріям,  конкре-
тизованим  у  межах  окремої  дисципліни,  а  та-
кож захист цієї роботи на відповідному екзамені 
(Г. Ніколаї,  2007).  Отже,  випускник вищої  школи 
крім професійної підготовленості повинен також 
продемонструвати  вміння  користуватися  науко-
во-понятійним апаратом обраної спеціальності. 
Науково-літературний  доробок  у  сфері  про-
блематики,  пов’язаної  з  магістерськими  робо-