Постановка проблеми та її зв’язок з важли-

вими науковими та практичними завданнями.

Розбудова незалежної України передбачає

продуктивний розвиток національної культури,

мистецтва та освіти, єдність і взаємозв’язок яких

забезпечує прогрес особистості і держави. У світі

високо цінуються хорове мистецтво і культура

України, втім, система вітчизняної диригентсь-

ко-хорової підготовки у закладах вищої освіти не

повною мірою відповідають стратегіям ХХ1 століт-

тя. Необхідність оновлення вищої диригентсь-

ко-хорової освіти підтверджується посиленням

УДК 378.011.3-057.87:7.071.2

DOI 10.34142/27091805.2020.1.01.02

СПЕЦИФІКА ТВОРЧОГО САМОВИРАЖЕННЯ СТУ-

ДЕНТІВ У ПРОЦЕСІ ДИРИГЕНТСЬКО-ХОРОВОЇ

ОСВІТИ

доктор педагогічних наук, професор кафе-

дри теорії і методики мистецької освіти

Харківського національного університету

мистецтв імені В.П. Котляревського

Харків, Україна

email: smyrnova.tetiana@gmail.com

https://orcid.org/0000-0002-2931-8288

У статті розглядаються питання творчого самовираження майбутніх співаків і диригентів

хорових колективів у процесі диригентсько-хорової освіти. В результаті аналізу та узагальнення нау-

кової психолого-педагогічної та мистецтвознавчої літератури, порівняння, зіставлення різних думок

подано визначення поняття «творче самовираження студентів», яке розглядається як свідомий акт

виявлення та ствердження індивідуальних, особистісних та суб’єктних можливостей «Я» професіонала,

визначення себе як творчої особистості та індивідуальності. Переваги дослідження полягають у вияв-

ленні специфіки творчого самовираження майбутнього співака і диригента хору як студентів вищих

закладів освіти. Успішність індивідно-психологічного самовираження зумовлюється міцним здоров’ям,

м’язовою активністю, розвиненістю співацького і диригентського апаратів, пізнавально-емоційної сфери

студентів. Позитивним фактором особистісно-професійного самовираження студента стає сформо-

ваність його пізнавальних і професійних інтересів, духовних цінностей, рис характеру, що виступають

регуляторами професійного зростання співаків і диригентів як творчих особистостей. Яскравими по-

казниками зростання творчого самовираження співаків і диригента хору, їхніми провідними професійно

важливими якостями вважаються музикальність як інтегративна музична здібність (музичний слух,

метро-ритмічна здібність, музична пам’ять, музичне мислення, музична уява) і виконавські уміння (ви-

конавська надійність, артистизм, інструментальні, вокально-хорові, диригентські уміння). Специфіку

особистісного самовираження майбутніх співаків і диригентів хору визначають (на підставі діагно-

стування) рівень пізнавальних і професійних інтересів, ідеалів і ціннісних орієнтацій на духовні та на-

ціонально-громадянські цінності. В результаті дослідження узагальнено сукупність рис характеру, що

складають основу професійного успіху співаків і диригентів хору (сумлінність, вірність служіння красі,

здатність свідомо і артистично втілювати її у хоровому звучанні; дружелюбність, відповідальність,

оптимізм). З’ясовано, що рівень творчого самовираження студента як суб’єкта власного професійного

становлення залежить від вчасного діагностування, стимулювання , змістового і процесуального забез-

печення процесу формування його професійної «Я» -концепції. Доведено, що суперечність, яка виникає між

реальним та ідеальним «Я» стає джерелом особистісного і професійного розвитку співака або диригента

хору. На підставі наукових розвідок з питань професійної акмеології окреслено шляхи творчого самови-

раження співака і диригента хору як яскравих індивідуальностей (інтегрування індивідних, особистісних,

суб’єктних структур у цілісність, виявлення специфіки індивідуальності, виділення змісту власного «Я»,

систематизація та узагальнення смислу та специфіки індивідуального самовираження з урахуванням

всіх факторів, виявлення своєрідності взаємин усіх підструктур, визначення суспільної спрямованості

власного самовираження в подальшій професійній діяльності).

Ключові слова: творче самовираження; особистість; диригент; хоровий колектив; музична

освіта; індивідуальність.

Professional Art Education

Volume 1 (1) 2020

бездуховності, індивідуалізму, знеціненням на-

ціональної музично-хорової спадщини. Більшість

змін, які відбуваються у сучасній професійній ми-

стецькій освіті, суттєво не поліпшують її кінцеву

результативність. Можна припустити, що одна з

причин цього полягає у суперечності, яка скла-

лася між практикою технократизації мистецької

освіти та індивідуальною природою художньої

творчості, що вимагає підготовки спеціаліста пе-

редусім до індивідуально-творчого самовиражен-

ня (Смирнова, 2008; Харченко, 2010).

Аналіз основних досліджень і публікацій.

Professional Art Education Volume 1 (1) 2020 Scientic Journal

Науково-теоретичним підґрунтям у розв’язанні

проблеми підготовки студентів до творчого само-

вираження є праці філософа О. Лосєва (1990, 1991),

психологів Б. Ананьєва (1971), О. Асмолова (1990),

О. Бодальова (1988). Питання самовираження і

самореалізації особистості розглядали К. Абульха-

нова-Славська (1973), Л. Буєва (1978); проблеми ін-

дивідуальності та її розвитку в процесі діяльності

досліджено В. Мерліним (1986), В. Моляко (1991),

Б. Тепловим (1961). У зарубіжних дослідженнях

слушними є основні положення гуманістичної

психології про доцільність поєднаності та зв’яз-

ку між людьми (Е.Фромм), розвитку потенціалу

особистості, доцільність її самовираження та са-

моактуалізації (Г. Олпорт, К. Роджерс, А. Маслоу).

У педагогічних дослідженнях питання самовира-

ження студентів музичних спеціальностей акту-

алізовано в працях О. Олексюк (2006), О. Рудни-

цької (1999), П. Харченко (2000). Утім, проблема

підготовки студентів до самовираження у хорово-

му виконавстві майже не досліджена.

Формулювання цілей та завдань статті.

Метою статті є з’ясування особливостей творчого

самовираження студентів у процесі професійної

диригентсько-хорової освіти.

Виклад основного матеріалу. Термін «вира-

ження» достатньо глибоко розкрито у працях ви-

датного філософа О. Лосєва, який тлумачив його

як форму-символ, що надає матеріальну основу

для певного смислу у діях суб’єкта, відбиваючи не-

просту діалектику його становлення як співстав-

лення руху і спокою(1990). Психологи вирізняють

самовираження в емоціях, зовнішності, у мис-

тецтві. Для нашого дослідження важливим є зміст

самовираження у навчально-професійній діяль-

ності студента.

Ретельне дослідження наукових джерел з

метою виявлення сутності самовираження сту-

дента дозволяє розглядати його як процес здійс-

нення індивідних, особистісних і суб’єктних мож-

ливостей «Я-професіонала» з метою виявлення

й утвердження ним власної індивідуальності.

Зазначимо, що самовираження студента відбу-

вається в процесі його професійної підготовки як

самовизначення і самоактуалізація, прагнення

до найбільш повного розвитку і розкриття тих

сторін творчої індивідуальності спеціаліста, які

підтримуються суспільством (Маслоу, 2004; Леон-

тьєв, 2005; Кон, 1984).

У процесі диригентсько-хорової підготовки

студента можна виділити певні етапи, які ста-

ють першим досвідом творчого самовираження

(М. Колесса, М. Малько, О. Мархлевський, В. Мінін,

К. Пігров, К. Птиця, П. Чесноков). Першим етапом

накопичення досвіду самовираження стає вико-

навська діяльність хорового співака, підготовка

до якої, на думку видатних хорових диригентів

і педагогів К. Пігрова, М. Леонтовича, К. Стецен-

ка, дозволяє студентам поступово оволодівати

сходинками хорової культури в її різноманітних

проявах. Наступний, більш складний етап про-

фесійної освіти відбувається на тлі опанування

хормейстерської і диригентської підготовки, яка

інтегрує в собі виконавський, педагогічний та

управлінський аспекти професійної діяльності

диригента хору.

Ефективність становлення індивідуаль-

ності студента, яка відбувається протягом обох

вищеназваних етапів професійної підготовки,

безпосередньо залежить від наявності процеду-

ри професійного діагностування, тобто вивчен-

ня провідних ознак індивідного, особистісного і

суб’єктного самовираження студента-початківця.

Адже, як зазначав Л. Виготський, індивідом на-

роджуються, особистістю стають, а індивідуаль-

ність відстоюють.

Розглянемо специфіку індивідного самови-

раження майбутніх співаків та диригентів хору,

враховуючи його загальні ознаки. Вивчення пси-

холого-педагогічної літератури свідчить, що ін-

дивід є носієм природних, генетично зумовлених

якостей людини, розвиток яких здійснюється у

процесі онтогенезу, результатом чого стає біоло-

гічна зрілість людини (Б. Ананьев, К. Платонов,

В. Небылицин, Б. Теплов). У професійній педагогі-

ці під індивідними властивостями розуміють пси-

хофізіологічні (конституційні, нейродинамічні та

психодинамічні) якості з урахуванням розвитку

та статі індивіда (Лосев, 1990, с.77).

Вивчення спеціальної літератури з питань

специфіки індивідних властивостей співаків та

диригента хору (М. Малько, 1065; О. Мархлевсь-

кий, 1986) свідчить, що для успішного професій-

ного самовираження студентам необхідно мати

наступні первинні індивідні властивості: 1) міцне

фізичне здоров’я, загартованість та м’язову актив-

ність; 3) розвинутість і вільне володіння співаць-

ким і диригентським апаратами, що обумовлено

необхідністю адекватно передавати у співі та ди-

ригентському жесті образний зміст хорового тво-

ру впродовж тривалих репетицій і концертних

виступів; 4) гармонійне поєднання розумових і

емоційних властивостей індивіда (Михаськова,

2004).

Відомо, що концертна діяльність співаків та

диригента хору проходить в умовах постійного

стресу, що висуває вимоги до психодинамічних

властивостей темпераменту індивіда, а саме рів-

ня його психологічної нестійкості (нейротизму).

Позитивними для співаків та диригентів є зрів-

новаженість і незворушливість, які відповідають

низькому рівню нейротизму. Дослідженнями

встановлено, що оптимальним для диригентсь-

ко-хорової діяльності стає поєднання низького

рівня нейротизму із екстравертістю, тобто звер-

неністю у зовнішній світ, здатністю легко присто-

совуватися до соціального середовища. Сприятли-

вим для диригентів і співаків визнають сильний,

урівноважений і рухомий тип темпераменту, а

негативними показчиками вважають млявість,

інертність, пасивність, замкненість і схильність

до меланхолії (Михаськова, 2004, с.321; Падалка,

2008, с.180).

Продуктивність самовираження студентів

в процесі диригентсько-хорової підготовки зале-

жить від ступеня розвитку й гнучкості їхніх вто-

ринних індивідуальних властивостей: сенсорних

(емоційних), мнемічних та вербально-логічних.

Позитивним уважається багатство емоційно-е-

стетичної сфери студентів, здатність не тільки

відчувати, але й яскраво, артистично та вираз-

но демонструвати емоції у співацькій міміці та

диригентській пластиці. Праця співака хору як

виконавця висуває певні вимоги до їх розумово-

го розвитку, потребує мнемічних умінь. Проте,

діяльність диригента, в якій поєднуються викона-

вський, педагогічний і управлінський компонен-

ти, передбачає високий рівень мислення та мов-

них умінь студентів. Умови постійної конкуренції

на ринку праці музикантів і музичних педагогів

потребують гнучкості, глибини і нестандартності

мислення диригента, його закономірного поєд-

нання з лаконічністю, точністю та образністю

мови. Саме тому у процесі підготовки дириген-

та хору стає доцільним створення сприятливих

умов для його інтелектуально-творчого розвитку,

зокрема вільного оволодіння не тільки інтелек-

туально-логічними прийомами (аналізу, синтезу,

виділення головного, порівняння, класифікації),

але й евристично-творчими уміннями (генеру-

вання ідей, оригінальності, аналогії, асоціативно-

го мислення, здатності до самоаналізу, рефлексії).

Індивідуальні властивості вважаються од-

нією з умов і частковим проявом професіоналізму

спеціалістів, а їх врахування вказує на подальші

можливості, фізичні та психічні ресурси, темпи

особистісного зростання співаків та диригентів

хору. Втім, віддзеркалюючи певну професійну

придатність, вони не дають повної гарантії про-

фесійного успіху студента як форми його продук-

тивного самовираження.

Аналіз й узагальнення психолого-педаго-

гічної літератури, педагогічне спостереження,

тестування, бесіди довели, що значній мірі ефек-

тивність самовираження студента як особистості

визначають його професійні мотиви, цінності,

риси характеру, особистісні та професійно важ-

ливі властивості (Б. Ананьєв, Г. Костюк, О. Леон-

тьєв).

Спеціалізація співака та диригента хору пе-

редусім має забезпечувати реалізацію життєво

важливих потреб студентів (фізіологічних, безпе-

ки, матеріальних), серед яких в наш час зростає

значущість останніх. Зауважимо, що дієвим фак-

тором професійно-особистісного самовираження

є потреби розвитку (самоповаги, самоактуаліза-

ції) та емоційного контакту, які стають стимулом

і рухом успішного професійного навчання сту-

дентів (Лузік, 2003, с.143).

Дослідники, наголошуючи на ієрархії «моти-

ваційно-потребнісної» сфери особистості, відмі-

чаючи різноманітність її зв’язків, підкреслюють,

що домінування різних груп мотивів передусім

залежить від педагогічних умов навчання та

специфіки навчально-професійної діяльності сту-

дента. Успішність особистісного самовираження

майбутніх співаків та диригентів хору обумовле-

на передусім наявністю у них обгрунтованої мо-

тивацїї свого професійного вибору, розвинутих

пізнавальних і професійних інтересів (Яконюк,

1979). Глибокої професійної мотивації, про що

свідчать професіографічні дослідження, набува-

ють студенти, які вже мають досвід хорового ви-

конання в умовах висококваліфікованого колек-

тиву під управлінням справжнього Майстра. Їм,

як правило, притаманні духовні мотиви, впев-

неність у соціальній значущості своєї професій-

ної діяльності, стійка любов до музики і хорового

співу, прагнення до активних дій у цій сфері.

Позитивним фактором особистісного само-

вираження студентів має стати наявність у сту-

дентів високих ідеалів і ціннісних орієнтацій,

пов’язаних із визнанням естетичного, культурно-

го і виховного значення хорового співу як дієво-

го демократичного мистецтва. Для художника,

транслятора культури, якими мають бути дири-

гент і співаки хору, особливої значущості набуває

оволодіння духовними цінностями (Віра, Честь,

Польза, Любов, Красота, Істина, Справедливість)

(Колесников, 1996; Лузік, 2003). Доцільним є ство-

рення належних умов для свідомого набуття

студентами ціннісно-нормативної системи (жит-

тєвих спрямувань, світовідчуття та світосприй-

маня, ціннісних орієнтацій, професійного ідеалу).

Вивчення наукових психолого-педагогічних до-

сліджень свідчить, що саме ціннісно-нормативна

сфера майбутніх співаків і диригентів хору: 1) до-

помагає їм перевірити та відбудовувати професій-

ні цілі, слугує змістовною основою для відбору

способів їх досягнення; 2) містить уявлення про

найбільш досконалі та гармонічні способи ово-

лодіння хоровим виконавством; 3) концентрує

уявлення щодо особистісного самовираження

через посередництво колективного співу; 4) уза-

гальнює результат самовиховання співаків та ди-

ригента хору; 5) зберігає уявлення не тільки про

цінність індивідуального самовираження, але

й збільшує орієнтацію на широку творчу колек-

тивну єдність; 6) виступає регулятором поведінки

учасників хору через посередництво традицій і

норм хорового колективу.

Визнання у структурі особистості диригента

і співака хору провідної ролі духовних цінностей

дозволяє окреслити композицію найважливіших

рис характеру, які стають основою творчого са-

мовираження і подальшого професійного успі-

ху студентів: 1) уміння сприймати досконалість

у формі уособленого божественного ідеалу, ду-

ховне злиття з ним, співтворчість, сумлінність;

2) чесність, вірність слову, вітчизні, колегам та уч-

Professional Art Education

Volume 1 (1) 2020

ням; 3) служіння порядку та якості, ділова совість;

4) уміння любити ( хорове мистецтво, співаків);

5) служіння красоті та здатність свідомо втілюва-

ти її у хоровому звучанні, колективній творчості,

самовдосконаленні; 6) прагнення до істини, ося-

гання світу через пізнання; 7) здатність до духов-

ної сили та гуманної влади.

Крім того, у процесі професійної підготовки

студентів до самовираження доцільно створюва-

ти умови для розвитку дружелюбності, почуття

колективізму, відповідальності за свій хоровий

колектив, працелюбності та оптимізму. Про-

фесійно важливою стає наявність комунікабель-

ності, стійкого позитивного самопочуття у роботі

з людьми, чуйність, доброзичливість, вміння

стримувати емоції. Для підготовки диригентів

хору визначальними є рішучість, сміливість, про-

фесійна самостійність, наявність сильної волі та

цілеспрямованості (Михаськова, 2004).

Як відомо, особистість професіонала харак-

теризується передусім його професійно важливи-

ми властивостями. Для професії музиканта-вико-

навця, до яких належать диригент і співаки хору,

професійно важливими властивостями вважа-

ються музикальність, професійна надійність та

артистизм (Михаськова, 2004). Аналіз останніх

наукових досліджень з музичної психології свід-

чить, що музикальність визначають як інтегро-

ване утворення і спеціальну здібність, що є ос-

новою для різних видів виконавської діяльності.

До структури музикальності прийнято включати

музичний слух, музичну пам’ять, музичну увагу

та уяву, музичне мислення (Бочкарьов, 1997; Нау-

менко, 1995; Цагареллі, 1981). Виявлення структу-

ри, змісту та специфіки музикальності як провід-

ної професійно важливої властивості особистості

співака і диригента хору дозволяє зробити певні

висновки.

По-перше, професійна підготовка студентів

до творчого самовираження вимагає глибоко-

го вивчення викладачами та самодослідження

студентами всіх компонентів музикальності,

врахування специфіки їх поєднання у структурі

особистості кожного студента. Діагностування та

самоаналіз дозволяють не тільки виявити реаль-

ний потенціал професійних музичних властиво-

стей, а й зосередити увагу на подальшому вдо-

сконаленні всіх структур особистості відповідно

професійним спрямуванням студента.

По-друге, дослідження професійно важливих

властивостей особистості майбутніх спеціалістів

у галузі музично-хорової культури має відбувати-

ся одночасно з вивченням усіх показників струк-

тури індивідуальності, що вимагає додаткових

наукових досліджень з психології особистості,

психології музичної праці і ретельного добору

відповідних діагностичних методик.

З огляду на те, що ядром самовираження осо-

бистості є пошук смислу власного життя, можна

припустити, що важливою умовою успішного

самовираження студентів стає зростання їхньої

самосвідомості, яка складається з розуміння влас-

ного «Я», виховання в собі прагнення до самостій-

ності і незалежності як суб’єкта власної професій-

ної діяльності (Лосев, 1990, с.88). Самосвідомість

особистості розуміють як сукупність її уявлень

про себе, що проявляються у «Я»-концепції та са-

мооцінці, яка відбувається завдяки: а) засвоєнню

значущих для особистості точок зору інших лю-

дей (цінностей, норм, образів самого себе як носія

здібностей та якостей); б) прямого та опосеред-

кованого навіювання; в) трансляції оцінок, стан-

дартів, що існують у суспільстві; г) системі без-

перервної професійної підготовки, в процесі якої

відбувається виховання (О. Леонтьєв) професій-

них та особистісних смислів.

Динаміка формування самосвідомості ди-

ригента і співаків хору залежить від інтеграції

у своєрідну єдність спільних духовних, естетич-

них та моральних цінностей, традицій, творчого

напрямку, характеру репертуару та способів ви-

конання, які утворюються в студентському хо-

ровому колективі, класі індивідуальних занять з

диригування, вокалу, музичного інструменту. По-

казником народження самосвідомості студентів

стає бажання їх самовираження і самоактуаліза-

ції у професії співака, диригента або вчителя му-

зики (Лосев, 1990, с. 151).

Формування і розвиток «Я-концепції»

спеціаліста включає уявлення про себе 1) у су-

часному (Я-реальне); 2) минулому та майбутньо-

му; 3) бажаного (Я – ідеальне); 4) як майбутнього

спеціаліста (Я – професійне). Саме вони зумов-

люють остаточний професійний вибір, у момент

якого студент вирішує проблему подальшого про-

фесійного самовизначення. З одного боку, йому

належить визначити, чи залишатися у ролі співа-

ка-виконавця, який створює своїм співом наймен-

ший елемент загального хорового звучання. Ін-

шим шляхом має стати поступове визнання себе

як майбутнього лідера, вихователя і керівника хо-

рового колективу. Вивчення основних положень

психології особистості дозволяє стверджувати,

що саме неспівпадання реального («Я – співак»)

та ідеального («Я – диригент») є джерелом подаль-

шого професійного самоудосконалення студента,

його прагнення до саморозвитку в якості інтер-

претатора, організатора, вихователя, диригента і

керівника.

Вважаємо, що стратегічно правильним стає

створення у процесі диригентсько-хорової освіти

належних педагогічних умов для самоаналізу і по-

будови позитивного «Я» майбутніх спеціалістів,

знаходження ними джерел своєї професійної ак-

тивности. У цьому аспекті набуває актуальності

підготовка студента до постійного професійного

саморозвитку, пошуку і засвоєння знань, умінь

та механізмів професійного самовдосконалення.

Провідним критерієм самовираження студента

як суб’єкта професійної підготовки стає глибоке

Professional Art Education Volume 1 (1) 2020 Scientic Journal

осмислення шляхів самореалізації власної ін-

дивідуальності через посередництво хорового ви-

конання, розуміння необхідності безперервного

професійного розвитку протягом усього життя (Г.

Падалка, 2008).

Аналітичне вивчення наукових досліджень

з питань психології творчості (В. Моляко, В. Ри-

балка, В. Роменець) дозволяє відзначити, що

характер самовираження знаходиться у безпо-

середній залежності від здатності студента твор-

чо підходити до свого професійного зростання.

Провідними показниками творчого характеру

самовираження є проявлення стійкого інтересу

до професії; інтелектуально-творча активність,

яка свідчить про уміння особистості студента ви-

являти протиріччя і проблеми, що існують у про-

фесійній сфері; творче оволодіння професійни-

ми прийомами, методами, засобами діяльності.

Здатність до творчого самовираження поступово

призводить до стійкої високої продуктивності і

формування індивідуального стилю діяльності та

майстерності. Її вершиною стає розквіт таланту,

коли особистість не просто має стійкі творчі звер-

шення, але й перевищує досягнення сучасників.

З огляду на це, слід визнати значущою спря-

мованість професійної підготовки на повне роз-

криття творчої індивідуальності студента вже

у стінах вищого навчального закладу. Відомо,

що індивідуальність тлумачать як гармонійне

співвідношення основних структур людини (ін-

дивіда, особистості, суб’єкта різних видів діяль-

ності) (Б. Ананьєв, В. Мерлін). Утім, як визнають

вчені, індивідуальність студента передусім відби-

ває єдність, цілісність всіх його структур (Лузік,

2003; Рибалка, 2003). Виходячи з ієрархічності та

динамічності основних компонентів індивідуаль-

ності, в умовах закладу вищої мистецької освіти

не кожному студентові вдається повне самовира-

ження власних потенційних можливостей, мак-

симально продуктивна і творча діяльність у ди-

ригентсько-хоровій сфері.

Саме тому стає доцільним врахування

складного шляху, у процесі якого відбувається:

1) усвідомлення себе самобутністю, виділення

власного «Я» з студентського хорового колективу

та усвідомлення свого статусу у ньому; визнан-

ня власних зв’язків із світом; 2) поєднання всіх

структурних елементів (індивіда, особистості,

суб’єкта) у цілісність, визначення своєрідності їх

взаємин, характеру володіння усіма її компонен-

тами; 3) визначення особливостей власного са-

мовираження і прагнення до його саморозвитку;

придбання специфічних ознак, способів самови-

раження, знаходження власного способу існуван-

ня, самовизначення та саморегуляції; визначення

власного смислу життя; суспільна спрямованість

власної діяльності як диригента або співака хору

(Романовський, 2011).

Висновки. Отже, специфіка самовираження

співаків і диригентів хору виявляється шляхом

самодослідження (діагностики) індивідуальних,

особистісних і професійно важливих якостей сту-

дентів, їхніх суб’єктних можливостей з метою

визначення специфіки структурних компонентів

індивідуальності, її вибудови у процесі професій-

ного становлення.

Перспективи подальшого дослідження по-

лягають у виявленні спільностей і розбіжностей

у характері творчого самовираження співаків і

диригентів хору.

Professional Art Education

Volume 1 (1) 2020

СПИСОК ЛІТЕРАТУРИ

Кифенко, А. М. (2018). Розвиток музично-слухової активності в навчальному хоровому колективі.

Експериментальні та теоретичні дослідження в сучасних науках: матеріали Міжнародної науково-прак-

тичної конференції, Суми, 73–75.

Колесников, В.Н. (1996). Лекции по психологии индивидуальности. М ; МГУ.

Лосев, А.Ф. (1990). Основной вопрос философии музыки. Форма-стиль-выражение. Монография. М:

Мысль, 405-602.

Лузік, Е.В. (2003) Розвиток творчих здібностей студентів у процесі науко-во-дослідної роботи. Лузік.

К.: ІВО АПН України, 9 с.

Михаськова, М.А. (2004). Особливості й проблеми музично-освітньої діяльності студентів музич-

них факультетів вищих закладів педагогічної освіти. Ніжин: НДПУ, 185 с.

Падалка, Г. М. (2008). Педагогіка мистецтва (Теорія і методика викладання мистецьких дисциплін)

К. : Освіта України, 274 с.

Рибалка, В.В.(2003). Методологічні питання наукової психології. Київ: Ніка-Центр, 77–87.

Романовський, О.Г.(2011). Педагогіка успіху: підручник для студентів вищих навчальних закладів.

Харків НТУ «ХПІ», 106-113.

Смирнова Т.А. (2008). Теорія та методика диригентсько-хорової освіти у вищих навчальних закла-

дах: психолого-педагогічний аспект. Монографія. Видавництво «Ліхтар», 149–173.

Смирнова, Т.А. (2018). Хорознавство: історія, теорія, методика: навчальний посібник, Харків, 180.

REFERENCE

Kifenko, A. (2018). Rozvytok muzychno-slukhovoyi aktyvnosti v navchalʹnomu khorovomu kolektyvi.

Eksperymentalʹni ta teoretychni doslidzhennya v suchasnykh naukakh: mezhdunarodnaya nauchno-

prakticheskaya konferentsiya [The development of musical-auditory activity in the beginning choral group].

Sumi, 73–75. [in Ukraininan].

Kolesnikov, V. (1996). Lektsii po psikhologii individual’nosti [Lectures on the psychology of personality. M;

Moscow State University].M; MGU. [in Russian].

Losev, A. (1990). Osnovnoy vopros losoi muzyki. Forma-stil’-vyrazheniye [A fundamental issue in the

philosophy of music. Form-style-expression]. Monograya. M: Mysl’.405-602. [in Russian].

Luzík, Ye. (2003). Rozovitok tvorcheskikh studentov, uchastvuyushchikh v protsesse nauchno-

issledovatel’skoy robototekhniki [Development of creative work of students in the process of science-related-

advanced robots]. K .: ÍVO APN Ukraí̈ni. 9. [in Ukraininan].

Mikhas’kova, M. (2004). Osoblyvosti y problemy muzychno-osvitnʹoyi diyalʹnosti studentiv muzychnykh

fakulʹtetiv vyshchykh zakladiv pedahohichnoyi osvity [Special problems of musical and musical studies of

students in musical faculties of higher mortgages of pedagogical sanctuary]. Nízhin: NDPU, 185. [in Ukraininan].

Padalka, G. (2008). Pedahohika mystetstva (Teoriya i metodyka vykladannya mystetsʹkykh dystsyplin)

[Teacher of mystery [Pedagogy of art (Theory and methods of teaching art disciplines)]. Osvíta Ukraí̈ni, 274. [in

Ukraininan].

Ribalka, V. (2003). Metodologíchní pitannya naukovoí̈ psikhologíí̈ [Methodological Nutrition of Science

Psychology]. Kií̈v: Níka-Tsentr, 77–87. [in Ukraininan].

Romanovs’kiy, O. (2011). Pedahohika uspikhu: pidruchnyk dlya studentiv vyshchykh navchalʹnykh

zakladiv.[Pedagogy of success: a textbook for students of higher educational institutions]. Kharkív NTU «KHPÍ»,

106-113. [in Ukraininan].

Smirnova, T. (2008). Teoriya ta metodyka dyryhent·sʹko-khorovoyi osvity u vyshchykh navchalʹnykh

zakladakh: psykholoho-pedahohichnyy aspekt. Monohraya [Theory and methods of conducting and choral

education in higher educational institutions: psychological and pedagogical aspect. Monograph]. Vydavnytstvo

«Likhtar», 149-173. [in Ukraininan].

Smirnova, T. (2018). Khoroznavstvo: istoriya, teoriya, metodika: navchal’nyy posíbnik [Chorology: history,

theory, methods: textbook]. Kharkiv. 180. [in Ukraininan].

Professional Art Education Volume 1 (1) 2020 Scientic Journal

Дата надходження рукопису 17.02.2020

Object. The article considers the issues of the future singers` and choral conductors` creative

self-expression in the process of conductor-choral education. Methods. Analytical, historical-

comparative, retrospective method was used in writing the article. Results. As a result of the analysis

and generalization of scientic psychological-pedagogical and art-literary literature, comparison,

comparison of different opinions the denition of the concept «creative self-expression of students» is

presents. It means a conscious act of discovering and arming the individual, personal and subjective

capabilities of the «I am» as a professional, dening himself as a creative person and individuality. The

advantages of the study are to identify the specics of future singers` and choir conductors` creative

self-expression as students of higher education. The success of individual psychological self-expression

is determined by good health, muscle activity, development of singing and conducting apparatus,

students` cognitive and emotional sphere. A positive factor in the student` personal and professional

self-expression is the formation cognitive and professional interests, spiritual values, character traits

that are regulators of singers` and conductors` professional growth as creative individuals. Prominent

indicators of the growth of singers` and choir conductors` creative self-expressio, their leading

professionally important qualities are musicality as an integrative musical ability (musical hearing,

metro-rhythmic ability, musical memory, musical thinking, musical imagination) and performing

skills (performing reliability, artistry, instrumental, vocal and choral, conducting skills). The specics

of future singers` and choir conductors` personal self-expression are determined (on the basis of

diagnosis) as a level of cognitive and professional interests, ideals and value orientations on spiritual

and national-civic values. Conclusions. The study summarizes a set of character traits that form the

basis of singers` and choir conductors` professional success of (honesty, loyalty to the beauty, the ability

to consciously and artistically embody it in the choral sound; friendliness, responsibility, optimism).

It was found that the level of students` creative self-expression as a subject of his own professional

development depends on the timely diagnosis, stimulation, content and procedural support the process

of his professional «I am» –concept formation. It is proved that the contradiction between the real and

the ideal «I am» becomes the source of the singers` or choir conductors` personal and professional

development. On the basis of scientic research on professional acmeology the ways of singers` and

choir conductors` creative self-expression as bright individuals (integration of individual, personal,

subjective structures into integrity, identication of specicity of individuality, selection of content of

own «I am», systematization and generalization of individual and specicity self-expression taking

into account all factors, identifying the uniqueness of the relationship of all substructures, determining

the social orientation of their own self-expression in further professional activities).

Keywords: self-expression; creativity; personality; conductor; choir; music education; individuality;

subject.

Professional Art Education

Volume 1 (1) 2020

THE SPECIFICITY OF STUDENTS’ CREATIVE SELF-

EXPRESSION IN THE PROCESS OF CONDUCTOR-

CHORAL EDUCATION

Doctor of Pedagogical Sciences, Professor of

the Department of Theory and Methodology

Artistic Education Kharkiv National

Kotlyarevsky University of Arts

Kharkiv, Ukraine

email: smyrnova.tetiana@gmail.com

https://orcid.org/0000-0002-2931-8288

DOI 10.34142/27091805.2020.1.01.02

Специфіка творчого самовираження студентів у процесі диригент-

сько-хорової освіти