
8
ки  через  збагачення  досвіду  споглядання  творів 
живопису різних майстрів різних епох тощо, недо-
ступного підлітку через його вікові особливості. І 
хоча дослідження науковців, що розкривають пи-
тання  психічного  розвитку  молодших  школярів, 
доводять  успішність  спроб  зниження  вікового 
порогу доступності творів мистецтва, проте все ж 
учені погоджуються з тим, що основним періодом 
ефективного пізнання творів мистецтва школяра-
ми  з  погляду  готовності психіки  до абстрактного 
мислення,  вміння  порівнювати  і  узагальнювати, 
розуміння символіки тощо - це не початкова шко-
ла, а власне підлітковий вік (Джола Д., 1998). Саме 
в підлітковому віці порівняно ясною і осмисленою 
стає операція образного узагальнення, а також за-
лежна  від  першого,  тому  що  значно  складнішою 
є операція понятійного узагальнення, пов’язана із 
потребою оперувати значною кількістю засвоєної 
інформації про навколишній світ і мистецтво вза-
галі.
Образне узагальнення, як відомо, передбачає 
аналіз  сутнісних  зв’язків  між  деталями  худож-
нього  цілого, з  яких складається  художній  образ. 
У  жодному  випадку,  аналізуючи  твір  мистецтва, 
грамотний  педагог  не  може  дозволити  собі  ско-
чуватися до рівня розмови на зразок: «так приду-
мав художник», а «так буває у житті». Адже такий 
шлях – це шлях в нікуди. Не можна йти манівцями 
наївно-буквального ставлення до мистецтва. Тому 
що  кожна  навіть  дуже  далека  від  навколишньої 
дійсності  картина  великого  художника  (а  саме 
такі  вивчаються  у  шкільній  програмі)  є  відобра-
женням світу у всіх його проявах. Однак побачити, 
яким чином це зроблено і підказати, а при потребі 
й пояснити учням – саме в цьому полягає функція 
вчителя (Мартинюк І., 2005).
Підлітковий  період  характеризується  посту-
повістю  переходу  від  емпіричного  сприймання 
до  узагальнюючого.  Образне  узагальнення  фор-
мується  у  конкретно-чуттєвій  формі  як  одинич-
не.  Але одиничне  у мистецтві  виражає  загальне: 
один  художній образ  дає учневі  можливість  чут-
тєво сприйняти багатогранну сутність зображува-
ного  явища як  реальність.  Разом з  тим,  оскільки 
великого  досвіду  у  підлітків  ще  немає,  тому  для 
розкриття  глибоких  зв’язків  мистецького  обра-
зу необхідна допомога і керівництво педагога. Це 
потрібно  і  для  того,  щоб  продемонструвати  шко-
лярам  можливість  різноманітних  інтерпретацій 
одного й того ж художнього явища й переконати 
учнів у  недоцільності однозначного  трактування 
мистецького  твору.  Адже  чим  багатшим  буде  ін-
терпретаційне поле, тим глибшим буде сприйнят-
тя і засвоєння мистецького твору.
Навчити  підлітка  осягати  художню  умов-
ність  мистецького  твору,  піднімаючись  над  без-
посередністю сюжету і життєвих прототипів кар-
тини, можна тільки тоді, коли визріють необхідні 
психічні передумови. Це, як правило, відбувається 
у підлітковому віці.
Основним  періодом  ефективного  пізнання 
творів мистецтва школярами з погляду готовності 
психіки до абстрактного мислення, вміння порів-
нювати  і  узагальнювати,  розуміння  символіки 
тощо - це не початкова школа, а власне підлітко-
вий вік. Саме в підлітковому віці порівняно ясною 
і осмисленою стає операція образного узагальнен-
ня, а також залежна від першого, тому що значно 
складніша  -  операція  понятійного  узагальнення, 
пов’язана із потребою оперувати значною кількі-
стю  засвоєної  інформації  про  навколишній  світ  і 
мистецтво взагалі (Ревенко І., 2010).
Порівняння  твору  з  іншими,  близькими  в 
художньому  плані  або  навпаки  контрастними 
(живопис, музика, література тощо) є, на наш по-
гляд, значно дієвим чинником в цьому відношен-
ні,  ніж,  наприклад, порівняння  з дійсністю.  Саме 
це є принциповим для нашої методики і системи 
педагогічного керівництва. Далі слідує вербальна 
компонента,  тобто  реалізація  побаченого  і  зро-
зумілого у словесному викладі. При чому, ми при-
тримуємося  думки  про  те,  що  тут  необхідно  поз-
бавлятися монологічної форми викладу змісту, як 
вчителем, так і учнями. 
Найбільш  оптимальною  формою  вербаль-
ної  реалізації  естетичного досвіду  бачимо вільну 
дискусію,  де  педагог  виступає  модератором  роз-
мови,  проте  неформальної  і  не  із  заготовленими 
наперед  відповідями  на  питання,  а  розмови,  яка 
носить  безпосередній,  імпровізований  характер. 
Адже саме тоді вона є цікавою і корисною для уч-
нів  і  їхнього  розвитку.  Така  непідготовлена  роз-
мова сприяє виясненню суті речей, а не отриман-
ню  оцінки,  вона  зберігає  інтерес  до  предмета  на 
відповідному  рівні, і  дозволяє підлітку  відчувати 
почуття власної гідності у тому, що він активний 
учасник  дискусії,  а  не  маріонетка,  яка  виконує, 
надану  зверху,  їй  роль.  Учень,  який  бере  участь 
у  такій  дискусії  відчуває  почуття  власної  від-
повідальності за результат цієї дискусії, і розуміє, 
що цей результат залежить і від його думки, тому 
відповідально ставиться до того, що говорить. 
Зрозуміло,  що  такий  спосіб  ведення  розмо-
ви потребує кваліфікованого педагога, наділеного 
Volume 4 (1) 2023Professional Art Education
© Oleksandr Demjanchuk