
40
українського декоративно-прикладного мистецтва,
проаналізувати сучасні твори декоративного мис-
тецтва та дизайну, побачити стилістичні особливості
трансформації традиційного народного мистецтва в
умовах сьогодення (Вакуленко, 2015-2024).
Формулювання цілей та завдань статті. Метою
роботи є ретроспективний аналіз традиційного на-
родного українського декоративного розпису й візу-
алізація його стилістичних ознак та особливостей в
умовах сьогодення.
Виклад основного матеріалу та його резуль-
татів. Використання декоративного розпису на
теренах України має багатовікову історію з часів
язичництва. Головними чинниками зображень на
всіх ужиткових речах та в оздобленні інтер’єрів і ек-
стер’єрів були вірування: по-перше, в природні сили
сонця, землі, води, вітру, живих істот, рослин. По-дру-
ге, віра в магічну силу їх зображень як оберегів, за-
хисту від злих сил, передачі доброзичливості, любові,
здоров’я, родючості, укріплення та продовження Роду,
достатку. По-третє, передача краси Природи, створен-
ня естетичної зображальної мови засобами народно-
го мистецтва. Природа України особлива з родючою
землею, багатством лісів, степів, полів, водоймищ,
різнобарвною рослинністю, істотами, з давнини має
свою символіку.
Природне оточення було зразком і школою для
творчості, надихало працьовитий народ на створен-
ня естетичних ужиткових речей та помешкання з
унікальними художніми витворами. Глибокою чут-
тєвістю наповнена народна творчість образотворча,
аматорська, поетична, співоча, танцювальна. Син-
кретичність, єдність мистецтв – характерна риса на-
родної культури, яка пов’язана з духовністю світос-
прийняття народу.
Естетичне середовище житла в цілому відтворю-
валося як «модель Всесвіту», який мав свій порядок
і складався з трьох рівнів: нижній – Земля предків,
потойбіч (минуле); середній – Земля та Вода родюча
з багатством живих істот, рослин, людей праці (дій-
сність); верхній – небесний з Сонцем і світилами, до-
щовою водою, вітром, птахами (майбутнє). За таким
принципом світобудови створювалося і розвивалося
народне мистецтво. Аналогічний приклад Світобудо-
ви існував у формоутворенні і декорі костюму, риту-
ального посуду, меблів і навіть писанок.
Використання та обробка матеріалів, створення
технік та технологій передавалися від старших по-
колінь до молодших, що складалося у традиції. Крім
того існував природній послідовний порядок обробки
сільськогосподарської землі, який закріплювався в
святах та обрядах.
Наприклад, що стосується формоутворення
української хати. Так, і зовні й у середині робилося оз-
доблення відповідним декором. Білені хати з розпи-
сом біля дверей та вікон ще й підкреслювали архі-
тектоніку будівлі, визначали головні рівні: нижній
– поріг та спризьба (аналог фундаменту) – територія
предків, основа, яка тримала всю живу родину.
Стіни та вікна – місце розташування квітучої дій-
сності, тому перевага надавалася рослинам і квітам.
Чому саме квітам? Квітка вважалася головним асо-
ціативним показником зрілості до «продовження
Роду» та прекрасним витвором Природи. Символіч-
но вона порівнювалась з розвитком людини. Тому
квітам приділялась така увага в орнаменті, костюмі,
вишивці, ткацтві, розписі архітектурних поверхонь,
меблів, посуду тощо.
В інтер’єрі хати головним зображенням був
розпис на площині печі – «Світове дерево» вертикаль-
на вісь якого з’єднувала Землю з Небом. В кожній хаті
своє родове дерево - «вазон», яке за розміром і значен-
ням повідомляло про родину, яка мешкала в оселі: за
числом квітів (якщо народжувалась дитина, то добав-
лялася квітка, якщо людина уходила в інший Світ,
квітка зникала). Родове дерево теж символічно мало
три рівні: коріння – досвід предків, стовбур і гілки –
життя родини, маленькі гілочки та квіти – майбутнє.
Розпис в інтер’єрі доповнювали вишивки на
рушниках, орнаментальні тканини, різьблення або
розпис на меблях, посуді. В ансамблі декору середньо-
го рівня був розташований розпис-оберіг біля вікон
або вишивка на рушниках. Гармонійно з розписом
поєднався текстиль (покривала, подушки, налав-
ники, килимки тощо) з символічним зображенням
мотивів Землі родючої. Це символи зораного та за-
сіяного поля. З приходом християнства у верхньому
небесному рівні хати у червоному куті поміщали го-
ловну ікону – Божницю, оберіг всієї родини. Вона була
розташована напроти дверей, так, що всі хто заходи-
ли в хату через невисокі двері кланялись її та отриму-
вали благословення. На стелі конструктивним рельє-
фом сприймався сволок – головна архітектурна балка
на якій тримався весь дах, символічно - небесний по-
кровитель. На ньому різьблення знаків сонця, дощу,
Хреста, ім’я будівельника або стрічковий розпис.
Незважаючи на те, що існував єдиний принцип
розташування декору по законах Світобудови, кож-
на оселя мала свій ідентичний художній характер в
композиції, колориті та пластиці розпису, ткацтва,
вишивки, кількості ужиткових речей тощо.
В ансамблі декору хати зовні також зберігалася
Volume 4 (2) 2023
© Ольга Омельченко
Professional Art Education