
Professional Art Education Volume 4 (1) 2023 Scientic Journal
Аналіз основних досліджень і публікацій.
Творчість та педагогічні надбання Миколи Леон-
товича, займають помітне місце в наукових та
науково - публіцистичних працях українських
науковців, педагогів, митців ХХ ст. Певний інте-
рес становлять статті та наукові дослідження:
Л. Архімовича(1992), М. Гордійчука(1974), Л. Івано-
вої(1982). Наукові статті провідних композиторів
і музикознавців - М. Гордійчука(1974), В. Дяченка
(1985), Сенета Т.(2017) та ін. присвячено вивчен-
ню музичної мови М. Леонтовича, особливостям
гармонії, поліфонії, форми творів композитора,
жанровим особливостям його хорових обробок,
опері «На русалчин Великдень». Вчені О. Коваль
(2017,),), О Урчик (2018), присвятили свої наукові
пошуки висвітленню педагогічної та виконавсь-
кої діяльності М. Леонтовича, його поглядам на
викладання музичної грамоти та хорового соль-
феджіо. Роботи дослідниці Л. Пшемінської (2018)
присвячені хоровій творчості композитора в си-
стемі сучасної музичної освіти. Монографія А. За-
вальнюка (2007) висвітлює життєвий, творчий та
педагогічний шлях М. Леонтовича. Дослідник В.
Черкасов(2014) вивчав методичні погляди М. Ле-
онтовича, ґрунтовно досліджував підручники пе-
дагога. Окремі питання, пов’язані зі становленням
та розвитком музичної освіти на Україні, дослід-
жуються у роботах Н. Дніпровської (2021), О. Ми-
хайличенка (2007), А. Соколової (2011) та ін. Таким
чином, аналіз наукових праць свідчить, що на
сьогодні багато вчених досліджували творчий, ви-
конавський та педагогічний доробок М. Леонтови-
ча, але, цілісні дослідження спадщини видатного
українського митця, на жаль, відсутні.
Формулювання цілей та завдань статті.
Мета статті полягає у висвітленні внеску М.Д. Ле-
онтовича у становлення та розвиток національної
системи музичної освіти на Україні.
Виклад основного матеріалу. Розвитку
української культури і освіти сягає своїм корінням
до історико-педагогічних скарбів нашої країни,
які стали основою музично-естетичного вихован-
ня і слугувало формуванню художньо-естетичної
культури наступних поколінь українців.
Провідні українські композитори різних
часів прикладали чимало зусиль щодо організації
вітчизняної музичної освіти, вважали необхідним
брати участь у просвітницькій діяльності. Цілісна
система національного музичного виховання на
початку ХХ століття ще не була сформована, але,
в значній кількості наукових праць, численних
статтях в газетах і журналах, в окремих підруч-
никах було висунуто ряд важливих ідей що сто-
сувалися удосконалення змісту, форм і методів
музичного виховання, які пізніше знайшли свій
розвиток у діяльності відомих українських компо-
зиторів першої половини ХХ століття (Михайли-
ченко О. В, 2007, с. 312).
Кінець ХІХ сторіччя ознаменувався появою
у шкільному репертуарі дитячих пісень і хорів
українських авторів. Найбільш плідно в жанрі
дитячої пісенного-хорової творчості працюва-
ли такі вітчизняні композитори, як М. Лисенко,
М. Леонтович, К. Стеценко, О. Кошиць, Я. Степо-
вий, В. Верховинець, Ф. Колесса, В. Ступницький.
Саме вони в процесі своєї композиторської та ди-
ригентсько-хорової діяльності заклали основи те-
орії і практики дитячої вокально-хорової роботи,
сформували основні принципи і засади музичної
педагогіки та освіти, що безсумнівно позначилося
на методику проведення уроків співу в школах, їх
зміст і форму.
Освіта в Україні завжди сприймалася як
важлива складова загальнолюдських цінностей
і відгравала значну роль у розвитку суспільства.
Аналіз педагогічної спадщини України дозволяє
говорити про те, що прогресивні митці, педаго-
ги завжди вважали школу могутнім важелем
перетворення громадського життя. Вони вбача-
ли реформування шкільної освіти у гуманізації
навчальних закладів, де все має бути спрямовано
на особистість учня, всебічного розвитку його ін-
дивідуальності.
Прогресивні українські педагоги підкреслю-
вали вагоме значення навчання і виховання не
тільки для формування молоді, а і для прогресу
усього суспільства в цілому через розповсюджен-
ня серед усіх верств населення. Отже, провідні
просвітники боролися за українську національну
школу, яка б мала демократичний характер й гу-
маністичне спрямування.
Вагомий внесок у становлення вітчизня-
ної музичної освіти належить І. Алчевський,
В. Барвинський, А. Вахнянин, М. Вербицький,
М. Вериківський, В. Верховинець, С. Воробкевич,
Г. Дяченко, П. Козицький, М. Колесса, Ф. Колесса,
М. Копко, О. Кошиць, С. Крушельницька, І. Купріян,
І. Лаврівський, М. Лисенко, М. Леонтович, С. Люд-
кевич. В. Матюк, М. Менцинський, Н. Нижанківсь-
кий. Б. Підгорецький, Л. Ревуцький, Д. Січинський.
Я. Степовий, Ф. Якименко та інші. В їх доробках
було визначено мету і завдання музичної роботи,
закладено принципи створення дитячого вокаль-
но-хорового репертуару на засадах народно-пісен-
33
© Оксана Васильєва & Іван Мартиненко