PROFESSIONAL

ART

EDUCATION

Scientic Journal

Volume 2 (1) 2021

ISSN (online) 2709-1805

ISSN (print) 2709-1791

PROFESSIONAL

ART

EDUCATION

Scientic Journal

e-ISSN-2709-1805

p-ISSN-2709-1791

Volume 2 (1)

Харківський національний педагогічний університет

імені Г.С. Сковороди

H.S. Skovoroda Kharkiv National Pedagogical University

2021

EDITOR IN CHIEF

Olha Matvieieva, Doctor of Pedagogical Sciences, Professor, H.S. Skovoroda Kharkiv National Pedagogical

University (Ukraine)

DEPUTY EDITOR-IN-CHIEF

Volodymyr Fomin, Doctor of Pedagogical Sciences, H.S. Skovoroda Kharkiv National Pedagogical University

(Ukraine)

EXECUTIVE SECRETARY

Ganna Burma, Candidate of Pedagogical Sciences, Associate Professor, H.S. Skovoroda Kharkiv National

Pedagogical University (Ukraine)

EDITORIAL BOARD:

Nataliya Bugaets, Candidate of Pedagogical Sciences, Professor, H.S. Skovoroda Kharkiv National Pedagogical

University (Ukraine)

Eva Zhatan, Doctor of Science, Professor, Faculty of Social Sciences, Institute of Pedagogy, University of Gdansk

(Poland)

Mariya Kalashnik, Doctor of Arts, Professor, H.S. Skovoroda Kharkiv National Pedagogical University (Ukraine)

Lubov Peretyaga, Doctor of Pedagogical Sciences, Professor, H.S. Skovoroda Kharkiv National Pedagogical

University (Ukraine)

Tetyana Panyok, Candidate of Art History, PhD of Pedagogical Sciences, Associate Professor, Head of the Fine

Arts Department, H.S. Skovoroda Kharkiv National Pedagogical University (Ukraine)

Iryna Poluboyaryna, Doctor of Pedagogical Sciences, Professor, Kharkiv National University of Arts named after

I.P. Kotlyarevsky (Ukraine)

Alla Rastrigina, Doctor of Pedagogical Sciences, Professor, Volodymyr Vynnychenko Central Ukrainian State

Pedagogical University (Ukraine)

Tetyana Smirnova, Doctor of Pedagogical Sciences, Professor, Kharkiv National University of Arts named after

I.P. Kotlyarevsky (Ukraine)

Alla Sokolova, Doctor of Pedagogical Sciences, Professor, H.S. Skovoroda Kharkiv National Pedagogical University

(Ukraine)

Viktoriya Tusheva, Doctor of Pedagogical Sciences, Professor, H.S. Skovoroda Kharkiv National Pedagogical

University (Ukraine)

Founders: H.S. Skovoroda Kharkiv National

Pedagogical University

Department of Theory and Methods of Art Education

Publisher: H.S. Skovoroda Kharkiv National

Pedagogical University

street Alchevskykh 29, Kharkiv, Ukraine

Editorial oce address:

lane Faninsky, 3, room 409, Kharkiv, Ukraine, 61166

Contact Information:

phone: +38 (098) 200-81-91;

+38 (066) 200-81-91

email: admin@arteducation.pro

site: https://arteducation.pro

State registration / Certicate of the journal

КВ 24623-14563Р from 26.11.2020

Certied by order of the Ministry of Education and

Science of Ukraine

Approved by Academic Council

H.S. Skovoroda Kharkiv National Pedagogical

University

protocol №3 from 29.03.2021

Signed for publication on

April 15, 2021

Format 60x84 1/8.

Price is negotiable.

Circulation 300 copies

International representation and indexing of the journal:

Professional Art Education

Scientific Journal

№2 (1) 2021

Головний редактор: Матвєєва О.О., доктор педагогічних наук, професор, завідувач кафедри інструмен-

тальної підготовки вчителя Харківського національного педагогічного університету імені Г.С. Сковороди

(Україна)

Заступник головного редактора: Фомін В.В., доктор педагогічних наук, завідувач кафедри теорії і мето-

дики мистецької освіти та вокально-хорової підготовки вчителя Харківського національного педагогіч-

ного університету імені Г.С. Сковороди (Україна)

Відповідальний секретар: Бурма Г.В., кандидат педагогічних наук, доцент Харківського національного

педагогічного університету імені Г.С. Сковороди (Україна)

Редакційна колегія:

Бугаєць Н.А., кандидат педагогічних наук, професор, завідувач кафедри хореографії Харківського націо-

нального педагогічного університету імені Г.С. Сковороди (Україна)

Жатан Єва, доктор наук, професор факультету соціальних наук Інституту педагогіки Гданського універ-

ситету (Польша)

Калашник М.П., доктор мистецтвознавства, професор, професор кафедри інструментальної підготовки

вчителя Харківського національного педагогічного університету імені Г.С. Сковороди (Україна)

Перетяга Л.Є., доктор педагогічних наук, професор, завідувач кафедри спеціальної педагогіки Харківсь-

кого національного педагогічного університету імені Г.С. Сковороди (Україна)

Паньок Т.В., доктор педагогічних наук, кандидат мистецтвознавства, професор, завідувач кафедри об-

разотворчого мистецтва Харківського національного педагогічного університету імені Г.С. Сковороди

(Україна)

Полубоярина І.І., доктор педагогічних наук, професор кафедри загального та спеціалізованого фортепіа-

но Харківського національного університету мистецтв імені І.П. Котляревського (Україна)

Растригіна А.М., доктор педагогічних наук, професор, завідувач кафедри вокально-хорових дисциплін

та методики музичного виховання Центральноукраїнського державного педагогічного університету

імені Володимира Винниченка (Україна)

Смирнова Т.А., доктор педагогічних наук, професор кафедри хорового диригування Харківського націо-

нального університету мистецтв імені І.П. Котляревського (Україна)

Соколова А.В., доктор педагогічних наук, професор кафедри теорії і методики мистецької освіти та

вокально-хорової підготовки вчителя Харківського національного педагогічного університету імені

Г.С. Сковороди (Україна)

Тушева В.В., доктор педагогічних наук, професор кафедри теорії і методики мистецької освіти та вокаль-

но-хорової підготовки вчителя Харківського національного педагогічного університету імені Г.С. Сково-

роди (Україна)

Professional Art Education

Науковий журнал

№2 (1) 2021

Засновники: кафедра теорії і методики мистецької

освіти ХНПУ імені Г.С. Сковороди

Видавець:

Харківський національний педагогічний універ-

ситет імені Г.С. Сковороди;

вул. Алчевських 29, м. Харків, Україна

Адреса редакції:

пров. Фанінський, 3, к.409,

м. Харків, Україна, 61166

Контактна інформація:

тел. +38 (098) 200-81-91;

+38 (066) 200-81-91

email admin@arteducation.pro

сайт https://arteducation.pro

Свідоцтво про державну реєстрацію

КВ 24623-14563Р від 26.11.2020

Атестовано наказом Міністерства освіти і науки

України

Затверджено та рекомендовано Вченою Радою

ХНПУ імені Г.С. Сковороди

протокол №3 від 29.03.2021 року

Підписано до друку редакційно-видавничою

радою ХНПУ імені Г.С.Сковороди

15 квітня 2021 року

Формат 60х84 1/8. Ум.-друк. арк. 7,75. Обл.-вид.

арк.7,21. Наклад 300 прим. Ціна договірна

Міжнародна представленість та індексація журналу:

ЗМІСТ

Дай Чжен

ПІДГОТОВКА ДИЗАЙНЕРІВ МУЛЬТИМЕДІЙНОГО ПРОФІЛЮ У КИТАЙСЬКІЙ ПРОФЕСІЙНІЙ СИСТЕМІ

ОСВІТИ ..................................................................................................................................................................... 4

Dai Zhen

TRAINING OF MULTIMEDIA PROFILE DESIGNERS IN THE CHINESE PROFESSIONAL EDUCATION SYSTEM ....................10

Беземчук Лариса Валентинівна

Фомін Володимир Вікторович

ФОРМУВАННЯ ІНТЕГРАЦІЙНО-ПЕДАГОГІЧНИХ УМІНЬ МАЙБУТНІХ УЧИТЕЛІВ МУЗИЧНОГО МИС-

ТЕЦТВА В УМОВАХ МАГІСТРАТУРИ .................................................................................................................. 12

Larisa Bezemchuk

Volodymyr Fomin

FORMATION OF INTEGRATION PEDAGOGICAL SKILLS OF FUTURE MUSIC TEACHERS IN THE CONDITIONS OF MASTER’S

DEGREE ......................................................................................................................................................................................... 19

Цзю Дутін

ФАХОВА КОМПЕТЕНТНІСТЬ ЯК ГОЛОВНИЙ ЧИННИК ПІДГОТОВКИ МАЙБУТНІХ ФАХІВЦІВ З ГРАФІЧ-

НОГО ДИЗАЙНУ .................................................................................................................................................... 20

Ju Dongting

PROFESSIONAL COMPETENCE AS THE MAIN FACTOR OF TRAINING FUTURE SPECIALISTS IN GRAPHIC DESIGN .........26

Кузьмічова Валентина Анатоліївна

ФОРМУВАННЯ ВОКАЛЬНОЇ КОМПЕТЕНТНОСТІ МАЙБУТНІХ УЧИТЕЛІВ МУЗИЧНОГО МИСТЕЦТВА В

КЛАСІ «ПОСТАНОВКА ГОЛОСУ» ........................................................................................................................ 28

Valentina Kuzmichyova

FORMATION OF VOCAL COMPETENCE OF FUTURE TEACHERS OF MUSIC ART IN THE CLASS «VOICE STAGING» ..........34

Григорова Лариса Сергіївна

РОЗРОБКА АВТОРСЬКИХ ФАКТУР ТА ЇХ ВИКОРИСТАННЯ У ДИЗАЙН-ПРОЕКТУВАННІ СУЧАСНОГО

ОДЯГУ ..................................................................................................................................................................... 35

Larysa Hryhorova

DEVELOPMENT OF AUTHOR’S INVOICES AND THEIR USE IN DESIGN PROJECTS OF MODERN CLOTHING ...................... 44

Vasilyeva Oksana

Sokolova Alla

SPECIFICITY OF TEACHING CONDUCTORS AND CHORAL DISCIPLINES IN THE TRAINING OF FUTURE

TEACHERS OF MUSIC ART .................................................................................................................................... 45

Васильєва Оксана Вікторівна

Соколова Алла Вікторівна

СПЕЦИФІКА ВИКЛАДАННЯ ДИРИГЕНТСЬКО-ХОРОВИХ ДИСЦИПЛІН У ПІДГОТОВЦІ МАЙБУТНІХ УЧИТЕЛІВ МУЗИЧ-

НОГО МИСТЕЦТВА ...................................................................................................................................................................... 51

Мартиненко Іван Іванович

ВИВЧЕННЯ УКРАЇНСЬКОЇ ХОРОВОЇ МУЗИКИ В ПРОЦЕСІ ФАХОВОЇ ПІДГОТОВКИ СТУДЕНТІВ

З КНР ...................................................................................................................................................................... 52

Ivan Martynenko

STUDY OF UKRAINIAN CHOIR MUSIC IN THE PROCESS OF PROFESSIONAL TRAINING OF STUDENTS FROM

CHINA ............................................................................................................................................................................................ 59

Чубукіна Олена Миколаївна

ОРГАНІЗАЦІЯ ДІЯЛЬНОСТІ КЛУБНИХ ОБ’ЄДНАНЬ ВИЩИХ ПЕДАГОГІЧНИХ НАВЧАЛЬНИХ ЗАКЛАДІВ

УКРАЇНИ (ДРУГА ПОЛОВИНА ХХ СТОЛІТТЯ) ................................................................................................... 60

Olena Chubukina

ORGANIZATION OF ACTIVITIES OF CLUB ASSOCIATIONS OF HIGHER PEDAGOGICAL EDUCATIONAL INSTITUTIONS OF

UKRAINE (SECOND HALF OF THE XX CENTURY) .....................................................................................................................66

Мей Фан

Матвєєва Ольга Олександрівна

ШЛЯХИ ВПРОВАДЖЕННЯ ІНФОРМАЦІЙНИХ ТЕХНОЛОГІЙ У ПІДГОТОВКУ ВЧИТЕЛІВ МУЗИЧНОГО МИ-

СТЕЦТВА (КИТАЙСЬКИЙ ТА УКРАЇНСЬКИЙ ДОСВІД) .....................................................................................67

May Fan

Olha Matvieieva

WAYS OF INTRODUCTION OF INFORMATION TECHNOLOGIES IN TRAINING OF MUSIC TEACHERS (CHINESE AND

UKRAINIAN EXPERIENCE) .......................................................................................................................................................... 75

УДК 378:655.53

DOI 10.34142/27091805.2021.2.01.01

ПІДГОТОВКА ДИЗАЙНЕРІВ МУЛЬТИМЕДІЙНОГО

ПРОФІЛЮ У КИТАЙСЬКІЙ ПРОФЕСІЙНІЙ СИСТЕМІ

ОСВІТИ

аспірант кафедри початкової, до-

шкільної та професійної освіти ХНПУ

імені Г. С. Сковороди

Чанчуньський університет

Чанчунь, Китай

e-mail: 617101934@qq.com

https://orcid.org/0000-0003-0250-9225

У статті розглядається професійна підготовка фахівців мультимедійного дизайну у вищих за-

кладах освіти КНР. Здійснено спробу визначити сутність професійної компетентності фахівців з муль-

тимедійного дизайну, що полягає в інтегральній якості особистості, яка реалізує готовність і здат-

ність майбутнього фахівця до здійснення професійної творчої діяльності: використання комп’ютерних

технологій, що дозволяють створити новий відео-арт продукт, інтерактивний об’єкт або інтерактивні

цифрові твори як в рамках галузі сучасного мистецтва, так і виходячи за ці межі за допомогою ілюзії

руху об’ємних і площинних зображень, а також здатність керувати інформаційними потоками у ви-

гляді текстів, музики, анімації, графічних зображень та ін. на основі сформованих знань, умінь, нави-

чок. Теоретично обґрунтовані психолого-педагогічні особливості та організаційно-педагогічні умови

розвитку професійної підготовки фахівців мультимедійного дизайну у вищих закладах освіти мистець-

кого профілю КНР. Проведено систематизацію, осмислення й узагальнення результатів дослідження;

встановлені особливості і загальні тенденції сучасної медіагалузі та її вплив на стан розвитку професій-

ної підготовки фахівців мультимедійного дизайну у вищих закладах освіти; окреслено характеристики

медіасередовища, обґрунтовано зміст і структуру мультимедійної діяльності, виявлено її класифіка-

цію. Уточнено сутність базових понять дослідження (професійна підготовка, мультимедійний дизайн,

медіа-дизайн). Визначено доцільність головних навчальних блоків, що забезпечують активізацію твор-

чих можливостей та професійну підготовку фахівців мультимедійного дизайну у вищих закладах освіти;

розкрито суть їх складових; уточнені теоретичні висновки, визначені перспективи вивчення досліджува-

ної проблеми.

Ключові слова: професійний підготовка; дизайнерська майстерність; медіасередовище; мульти-

медійний дизайн; медіа-дизайн.

Постановка проблеми та її зв’язок з важли-

вими науковими та практичними завданнями.

Реформування освіти в КНР є частиною процесів

оновлення суспільства та тих змін, що стосуються

підйому країни за рахунок науки і освіти. Китай-

ська професійна освіта до «культурної революції»

була направлена на задоволення кадрових потреб

державної економіки. Сьогодні уряд КНР надає

модернізації освіти пріоритетне значення, у си-

стемі освіти активно розвиваються інтеграційні

процеси, розробляються нові освітні стандарти,

зміст, форми і методи навчання які спрямовані на

формування єдиного освітнього простору та усу-

нення дефіциту кваліфікованих фахівців.

Аналіз сучасного стану викладання мульти-

медійного дизайну у мистецьких вищих закла-

дах освіти КНР та з’ясування реальних умов для

розвитку професійної майстерності майбутніх

дизайнерів вказаного профілю обумовлені вимо-

гами ринку праці до підвищення якості підготов-

ки кадрів і реструктуризацією установ мистець-

ких закладів освіти за принципом оптимізації

дизайн-освіти. Однак, незважаючи на модерніза-

цію системи дизайн-освіти китайські художники

зберігають свій специфічний світогляд, спираю-

чись на досягнення багатовікової духовної куль-

тури. Тому вважаємо актуальним висвітлити в

наданій статті проблему підготовки фахівців з

мультимедійного дизайну та складовими дизай-

ну як культурного і освітнього простору КНР.

Дизайнерська діяльність і система підготов-

ки відповідних фахівців пройшли нелегкий шлях

свого становлення від навчання ремеслу до сучас-

ної дизайнерської освіти. Аналіз науково-педаго-

гічного складу різних мистецьких і педагогічних

вищих закладів освіти показав, що підготовку

Volume 2 (1) 2021

Professional Art Education

студентів-дизайнерів здійснюють переважно ху-

дожники, архітектори або практикуючі дизайне-

ри без педагогічної освіти. Ці викладачі як пра-

вило є фахівцями зі спеціальності, проте, не всі

отримали відповідну психолого-педагогічну під-

готовку. Це свідчить про необхідність актуаліза-

ції і популяризації психолого-педагогічних знань,

відповідного педагогічного стажування та підви-

щення кваліфікації серед майбутніх дизайнерів з

метою ефективного розвитку їхньої професійної

майстерності.

Аналіз основних досліджень і публікацій.

Проблемі професійного навчання в Китаї при-

світили свої наукові розробки Бао Цзигуй (2010),

Лю Гуйлінь (2018), Лю Чунилін, Щі Чанфа, Юй

Цзугуан, Er. Gorgul й Em. Gorgul (2012) та ін. Водно-

час теоретичні основи модернізації освіти в Ки-

таї представлені в працях Тань Сунхуа (2003), Ма

Шуцао (2009), Цзян Саоянь (2016), Чен Сівей, Хуа

Яо, Ян Цзіту та ін. Можна зазначити, що істори-

ко-педагогічному аналізу системи вищої освіти

КНР приділили увагу в наукових розвідках А. Ан-

типовський, Н. Боревська, Ван Ітан, Л. Калашник

(2020), Лю Донмін, С. Маркова, О. Михайличенко,

Н. Пазюра, Су Сяохуань, Н. Франчук, Чжу Муцю,

О. Шацька та ін.

Аспекти професійної освіти дизайнерів, ро-

зробку і впровадження сучасних педагогічних

технологій у навчальний процес вищої школи

розглядали: О. Баніт, В. Бойчук, З. Макар, Цзя Ячен,

С. Чирчик, Хуэйлин, Чжан (2002). Теорію дизайну

і художньої творчості досліджували у своїх пра-

цях Є. Антонович (2009), О. Бойчук, І. Голод, В. Да-

ниленко, Т. Паньок (2020), В. Прусак, А. Чебикін,

М. Яковлев та ін.

Формулювання цілей та завдань статті.

Метою дослідження є висвітлення складових під-

готовки майбутніх фахівців мультимедіа, а також

вдосконалення навчально-методичного забезпе-

чення для професійного навчання дизайнерів.

Виклад основного матеріалу. Вивчення

матеріалів наукових, педагогічних, мистецтвоз-

навчих публікацій китайських дослідників,

нормативно-законодавчих актів з проблеми до-

слідження показало, що розвиток дизайну, куль-

тивування його засад є одним із пріоритетних

для культури й освіти Китайської Народної Респу-

бліки. Тим більше, що в останні десятиріччя ди-

зайн і дизайнери стали імідже-творчими інстру-

ментами суспільного та економічного поступу

КНР. У зв’язку з зрослою потребою у високоякіс-

них дизайнерських проєктах, базованих на сучас-

них наукових і творчих концепціях та кращих

здобутках світових дизайнерських шкіл, особли-

во гостро відчувається потреба у фахівцях муль-

тимедійного дизайну.

Одним із важливих аспектів навчання й

підготовки майбутніх фахівців мультимедій-

ного дизайну є вміння знаходити загальні па-

терни в несподіваних перетинах, перехрестях і

закономірностях у різних напрямках дизайну.

Медіа-дизайнер розробляє проєкти художнього

оформлення для різних медіа-платформ і каналів

інформації, створює ескізи і візуалізує концепції

дизайну (сайти і Лендінзі, соцмережі, digital і дру-

ковані журнали, відео-контент тощо).

Аналіз сучасної науково-педагогічної літе-

ратури дає нам підстави стверджувати, що на-

разі відсутнє чітке визначення поняття «муль-

тимедійний дизайн»; відсутня ясна позиція з

організації професійної підготовки фахівців

мультимедійного дизайну та його ув’язування з

навчально-виховним процесом. Характеризуючи

базові поняття дослідження, проаналізуємо клю-

чові визначення.

Мультимедійний дизайн – це вид пізнання і

спосіб вирішення творчих завдань, що стосують-

ся візуалізації складної інформації: CD-презента-

ції, каталоги продукції, фото-галереї, портфоліо

з застосуванням звукових і відео ефектів, ство-

рення рекламних та навчальних роликів, ігор, і

інтерактивних описів до програмних продуктів.

Мультимедійний дизайн, передбачає розробку

дизайну і програмної частини кінцевого продук-

ту, а також створення ергономічного інтерфейсу

для інтерактивної роботи з веб-сайтами, катало-

гами, презентацією тощо.

Паралельно з терміном «мультимедійний

дизайн» використовують «медіа-дизайн», що оз-

начає розробку цифрового (мережевого) контенту

для публікації на різних майданчиках і в різних

контекстах, створення нового середовища ко-

мунікації (робота зі складними візуальними на-

ративами, де текст і зображення порівну ділять

між собою смислове навантаження). Наприклад

розробка дизайн-контенту: створення GQ-цифро-

вого макету видання (журнальний дизайн), робо-

та з екранною типографікою (дизайн сайтів циф-

рових медіа в друкованій аналогії) тощо.

Медіасередовище багатопрофільне по те-

матиці і варіативне по техніці просування, тому

в профільний ряд медіадізайну потрапляють

веб-дизайн, арт-дизайн, ланд-дизайн, теледизайн.

Cучасна медіагалузь включає низку традиційних

елементів. Її канали об’єднують телебачення,

радіо, газети, журнали, книги, кіно і музичні за-

писи. Однак з розвитком нових технологій дана

галузь розширилася і наразі включає ще й інтер-

нет, відео- і комп’ютерні ігри, мобільні пристрої і

смартфони.

На відміну від прикладних дизайнерів, які

працюють з реальними об’єктами, дизайнер

Professional Art Education Volume 2 (1) 2021 Scientic Journal

мультимедіа, спочатку створює віртуальну реаль-

ність у комп’ютері, а потім переносить її в реаль-

не життя. Для цього необхідно постійно відточу-

вати свої навички, щоб вміти використовувати

звук, відео, графіку, анімацію та інші елементи

для створення завершеної роботи.

Спеціаліст з мультимедійного дизайну ін-

тегрує свій талант, креативність і знання в елек-

тронний твір мистецтва (веб-сайти, кіно, телеба-

чення, реклама в освітніх установах, проєктних

і виробничих фірмах, корпоративних компаніях

тощо), а також сприяє формуванню позитивного

іміджу компанії, розробляє концепції для ство-

рення медіадізайну, створює іміджевий ефект

при роботі з рекламою; співпрацює зі ЗМІ, аудіо-,

відео- та поліграфічною продукцією, у межах своєї

компетенції несе відповідальність за якість вико-

нуваних обов’язків.

Тож якісна професійна підготовка фахівців

мультимедійного дизайну складається з багатьох

факторів. Серед них високий рівень володіння

знаннями, вміннями та нормативами, необхід-

ними для виконання професійних обов’язків.

Тож майбутні фахівці мультимедійного дизайну

повинні володіти відповідними теоретичними й

практичними навичками. А саме: до теоретичних

навичок відносимо володіння знаннями щодо ак-

туальних тенденцій в інтерактивному середови-

щі, графічному і комунікаційному дизайні, основ-

них принципів психології сприйняття візуальної

інформації, уміння застосовувати знання з основ

живопису і малюнку, колористики, композиції до

проєктної діяльності, процесів і технологій сучас-

ної поліграфії, функціонування медійних каналів

поширення комунікації, маркетингові основи ви-

давничого бізнесу тощо.

До практичних навичок можна віднести:

уміння створювати макети друкованих видань,

оформлювати медійні Web-сайти і сторінки со-

цмереж, опрацьовувати дизайн бренд-бука,

розсилок, презентацій, медіа-китів і іншої про-

дукції, працювати з фотозображеннями (Adobe

Photoshop, Adobe Flash, Adobe After Effects, MAYA),

застосовувати практичну типографіку, орнамен-

талістику, редагувати текст під формат верстки,

розробляти моушн-анімацію і відеоролики, во-

лодіти растровими і векторними графічними

редакторами (Adobe CC, QuarkXPress, CorelDraw,

SketchApp) тощо.

З точки зору нашого дослідження на якість

професійної підготовки майбутніх фахівців муль-

тимедійного дизайну впливає гуманістична па-

радигма та особистісно зорієнтований підхід до

навчання. Важливого значення набувають такі

особисті якості майбутнього фахівця мульти-

медійного дизайну, як: клієнтоорієнтованість,

професійна комунікація, тайм-менеджмент, ра-

ціональна організація робочого процесу, робота в

команді, вміння вести кілька проєктів паралель-

но, увага до деталей, відповідальність за резуль-

тат, саморозвиток.

Зазначимо, що особистісно зорієнтований

підхід у вищих закладах освіти спрямований на

суб’єкт-суб’єктні стосунки викладача і студента

і забезпечує реалізацію інтелектуально-цінніс-

ного розвитку студента, що відбувається за умо-

ви використання усіх форм і методів активного

навчання, сукупності педагогічних технологій,

які уможливлюють моделювання наслідків про-

фесійної діяльності.

Сутність професійної підготовки фахівців

мультимедійного дизайну, на нашу думку, по-

лягає в розвитку багаторівневих, профільних і

багатофункціональних мистецьких навчальних

закладах, підвищення кваліфікації викладаць-

ких кадрів, розвиток соціального партнерства на-

вчального закладу з виробництвом; збільшення

частки практико-орієнтованої підготовки за раху-

нок створення при вищих мистецьких закладах

власної бази практик.

У процесі навчання в мистецькому вищому

закладі освіти майбутній фахівець повинен на-

вчитися генерувати оригінальні ідеї та втілювати

їх у матеріалі відповідними засобами образотвор-

чого мистецтва (композиція, рисунок, кольо-

рознавство, історія мистецтва, графічні техніки

тощо) на основі володіння образно-стильовими,

художньо-проєктними, продуктивно-образними

та інформаційно-комунікативними навичками

що є невід’ємними складниками професіоналізму

фахівців мультимедійного дизайну, оскільки за-

безпечує творчі можливості їх діяльності.

Зазначимо, що навчаючись у аспіран-

турі Харківського національного педагогічного

університету імені Г.С. Сковороди і маючи мож-

ливість порівнювати дві системи навчання мо-

жемо виснувати, що українська універсальна

модель викладання дає студентам значно більше

розуміння стилістичної цілісності, ясності і гли-

бину вивчення предмету, дозволяє використову-

вати широкий діапазон мистецьких практик від

найдавніших часів до сучасних напрямів, на ос-

нові синтезу яких, виробляються індивідуальні

прийоми ритмічно-просторової структури творів

про що зазначала Т. Паньок (2020) у своїй пра-

ці (с. 50).

Тож для професійної підготовки фахівців

мультимедійного дизайну актуально включення

до навчальних програм не тільки художньо-твор-

чих навчальних предметів, модулів з підприєм-

ництва і маркетингу, а й навчальних блоків що

дають можливість застосовувати китайські на-

Volume 2 (1) 2021

Professional Art Education

ціональні образотворчі надбання в галузі мульти-

медіа.

Визначимо головні навчальні блоки, що

забезпечують професійну підготовку фахівців

мультимедійного дизайну: блок комп’ютерних

технологій: web-дизайн, мультимедіа (основи

застосування світла, теорія звуку, відео, фото),

комп’ютерна графіка в дизайні і рекламі, три-

вимірна композиція, основи візуальної реклами,

віртуальне моделювання та макетування; блок

з образотворчого мистецтва: теорія і практика

кольору, композиція, рисунок, пластанатомія,

історія китайської і зарубіжної анімаційної історії

мистецтв, анімаційна перспектива, сучасна полі-

графія; блок психолого-педагогічної та гуманітар-

ної підготовки: професійна психологія, психоло-

гія художньої творчості, психологія та педагогіка

художньої творчості, методика викладання об-

разотворчого мистецтва та дизайну, маркетинг,

підприємництво, електронна комерція, знання

іноземної мови тощо.

Вивчення блоку психолого-педагогічної під-

готовки дає можливість майбутнім дизайнерам

займатися викладацькою діяльністю в загально-

освітніх і позашкільних навчальних закладах та

надає знання до практичної реалізації педагогіч-

них технологій, необхідних методик образотвор-

чого мистецтва та дизайну, допомагає формувати

творчі уміння тощо.

Застосування психолого-педагогічних особ-

ливостей під час підготовки майбутніх фахівців

з мультимедійного дизайну забезпечує навчаль-

ний процес інтеграцією психолого-педагогічних,

проєктно-художніх та інформаційно-комуніка-

тивних компетентностей, допомагає посиленню

мотивації до самовдосконалення, активізує само-

освітню діяльність.

Аналіз навчальних планів і програм, змісту

і форм навчання дає підстави стверджувати, що

загалом такий перелік навчальних блоків змі-

стовно охоплює весь необхідний теоретичний ма-

теріал і спрямований на вироблення практичних

навичок дизайнерської майстерності.

Визначальною функцією підготовки майбут-

нього фахівця мультимедійного дизайну є діяль-

ність, що спрямована на організацію процесу на-

вчання відповідно до нормативних документів

і поєднує теоретичну й практичну складові. Для

професійної підготовки фахівців мультимедійно-

го дизайну у вищих закладах освіти актуальний

«дуальний» метод освіти, який передбачає, що

всі теоретичні знання отримані під час занять у

вищих закладах освіти підкріплені практичними

навичками в організаціях і на підприємствах ди-

зайнерської галузі.

Професійну підготовку фахівця мульти-

медійного дизайну доцільно розглядати з по-

зиції системно-структурного підходу, який має

змістові, структурні й функціональні зв’язки, що

знаходяться в постійному розвитку. Такий під-

хід дозволяє виявити інтегровані властивості та

якісні характеристики складових професійної

підготовки фахівців мультимедійного дизайну у

вищих закладах освіти, а також дозволяє обґрун-

товано обирати сукупність загальнонаукових і

конкретно наукових теоретико-методологічних

підходів, які сприяють підвищенню ефективності

підготовки відповідних кадрів, становленню і ро-

звитку їх професіоналізму (Гузій, 2004).

Під час підготовки доцільно застосувати пси-

холого-педагогічні особливості, що забезпечують

інтеграцію психолого-педагогічних, проєктно-ху-

дожніх та інформаційно-комунікативних компе-

тентностей майбутнього фахівця, усвідомлення

ним посилення мотивації до самовдосконалення

як дієвої рушійної сили професійного зростання;

активізацію самоосвітньої діяльності.

Висновки. Отже, аналізуючи особливості

професійної підготовки фахівців мультимедій-

ного дизайну, можна зазначити, що дослідження

сучасної термінології показало невизначеність

основних термінів з області мультимедіа.

У статті уточнено і конкретизовано понят-

тя «мультимедійний дизайн», «медіа-дизайн». Ці

визначення дозволять більш ефективно освоюва-

ти науковцями, освітянами та фахівцями муль-

тимедійного дизайн-проєктну галузь практичної

діяльності.

На основі проведеного дослідження, нами

виявлені особливості професійної підготовки

фахівців мультимедійного дизайну в вищих за-

кладах освіти КНР, що полягають у дуальної освіті,

системно-структурному підходу до професійної

підготовки, вільному володіння теоретичними і

практичними біфункціональними професійними

навичками (реалізації знань з формоутворення,

кольородидактики, проєктної грамоти, візуалі-

зації складної цифрової інформації тощо), умін-

ні рефлексувати й аналізувати процес творчої

діяльності та її результати; послідовно вибрати

та використовувати відповідні образотворчі та

дизайн-методи для професійної підготовки.

Перспективи подальших досліджень уба-

чаємо в дослідженні практичних і художньо-е-

стетичних функцій у сфері підготовки фахівців

з мультимедійного дизайну; опрацюванні вну-

трішньо-вузівської системи, спрямованої на ро-

звиток особистісних та діяльнісних складових

майбутнього фахівця в процесі його професійної

діяльності.

Professional Art Education Volume 2 (1) 2021 Scientic Journal

Volume 2 (1) 2021

REFERENCE

Bronack, St., Sanders, R., Cheney, A. and etc. (2008). Presence pedagogy: teaching and learning in a 3D virtual

immersive world. International journal of teaching and learning in higher education. 20, 59–69. https://les.eric.

ed.gov/fulltext/EJ895226.pdf [in English]

Gorgul, Ercument, Gorgul, Emine (2012), Teaching Creativity: Developing Experimental Design Studio

Curricula for Pre-College and Graduate Level Students in China. Social and Behavioral Sciences. 51, 714–720.

https://doi.org/10.1016/j.sbspro.2012.08.230 [in English]

Kapp, K. (2012). The gamication of learning and instruction: game-based methods and strategies for training

and education. USA: John Wiley & Sons hhttps://www.wiley.com/en-us/The+Gamication+of+Learning+and+I

nstruction%3A+Game+based+Methods+and+Strategies+for+Training+and+Education-p-9781118096345 [in

English]

Panyok, T. (2020). Historical-cultural and lighting context of artistic education in Ukraine in the beginning

СПИСОК ЛІТЕРАТУРИ

Bronack, St., Sanders, R., Cheney, A. and etc. (2008). Presence pedagogy: teaching and learning in a 3D virtual

immersive world. International journal of teaching and learning in higher education. 20, 59–69. https://les.eric.

ed.gov/fulltext/EJ895226.pdf

Gorgul, Ercument, Gorgul, Emine (2012), Teaching Creativity: Developing Experimental Design Studio

Curricula for Pre-College and Graduate Level Students in China. Social and Behavioral Sciences. 51, 714–720.

https://doi.org/10.1016/j.sbspro.2012.08.230

Kapp, K. (2012). The gamication of learning and instruction: game-based methods and strategies for training

and education. USA: John Wiley & Sons https://www.wiley.com/en-us/The+Gamication+of+Learning+and+Ins

truction%3A+Game+based+Methods+and+Strategies+for+Training+and+Education-p-9781118096345

Panyok, T. (2020). Historical-cultural and lighting context of artistic education in Ukraine in the beginning

of the 20th century. International journal of conservation science. Romania. 11, 945–952. http://ijcs.ro/public/IJCS-

20-69_Panyok.pdf

Tapsisa, N. (2012). Virtual worlds and course dialogue. American journal of distance education. 26, 96–109.

https://doi.org/10.1080/08923647.2012.655053

Volker, Kirchberg (2018). Managing Real Utopias: Artistic and Creative Visions and Implementation,

еds. Constance DeVereaux. New York: Imprint Routledge https://www.taylorfrancis.com/chapters/

edit/10.4324/9781315164205-13/managing-real-utopias-volker-kirchberg

Wong M., Khong C., Thwaites H. (2012). Applied UX and UCD Design Process in Interface Design. Social and

Behavioral Sciences, 51, 703–708. https://doi.org/10.1016/j.sbspro.2012.08.228

Антонович, Є. (2009). Проблеми теорії та методології дизайну. Педагогіка вищої та середньої школи.

26, 21–22. http://oaji.net/articles/2014/690-1396516170.pdf

Бао, Цзигуй (2010). История китайской анимации. Пекин: Изд. книжки в картинках https://elibrary.

ru/item.asp?id=30005082

Гузій, Н. (2004). Педагогічний професіоналізм: історико-методологічні та теоретичні аспекти. Київ:

НПУ ім. М. П. Драгоманова https://elibrary.ru/item.asp?id=20009581

Опалев, М., Мурашко, М. (2012). Определение моушн-дизайна и систематизация его объектов. Вісник

Харківської державної академії дизайну і мистецтв. Мистецтвознавство. Архитектура. 6, 31–35. https://

scholar.google.com.ua/scholar?oi=bibs&cluster=12444522952431331251&btnI=1&hl=ru

Хуан, Чжунцзин (2020). Китайский путь развития фундаментального образования. СПб. : Нестор-И-

стория https://nestorbook.ru/uDrive/le/4888/4dbd2a59650ab53f79cc65075727e9e1

Хуэйлин, Чжан (2002). История китайской анимации в ХХ веке. Northwest Fine Arts. Лондон https://

cyberleninka.ru/article/n/te-vey-i-kitayskaya-animatsionnaya-shkola/viewer

Цзян, Сяоянь (2016). Высококвалифицированные учителя как ключевой фактор качества образова-

ния. Практика в Китайской народной республике https://www.hse.ru/data/2016/03/17/1127403847/Цзян%20

Сяоянь.docx

Professional Art Education

Professional Art Education Volume 2 (1) 2021 Scientic Journal

професійній системі освіти

of the 20th century. International journal of conservation science. Romania. 11, 945–952. http://ijcs.ro/public/IJCS-

20-69_Panyok.pdf [in English]

Tapsisa, N. (2012). Virtual worlds and course dialogue. American journal of distance education. 26, 96–109.

https://doi.org/10.1080/08923647.2012.655053 [in English]

Volker, Kirchberg (2018). Managing Real Utopias: Artistic and Creative Visions and Implementation,

еds. Constance DeVereaux. New York: Imprint Routledge https://www.taylorfrancis.com/chapters/

edit/10.4324/9781315164205-13/managing-real-utopias-volker-kirchberg [in English]

Wong M., Khong C., Thwaites H. (2012). Applied UX and UCD Design Process in Interface Design. Social and

Behavioral Sciences. 51, 703–708. https://doi.org/10.1016/j.sbspro.2012.08.228 [in English]

Antonovych, YE. (2009). Problemy teoriyi ta metodolohiyi dyzaynu. Pedahohika vyshchoyi ta serednʹoyi

shkoly [Problems of design theory and methodology]. 26, 21–22. http://oaji.net/articles/2014/690-1396516170.pdf

[in Ukrainian]

Bao, Tsziguy (2010). Istoriya kitayskoy animatsii [History of Chinese animation]. Pekin: Izd. knigi v kartinkakh

https://elibrary.ru/item.asp?id=30005082 [in Russian]

Huziy, N. (2004) Pedahohichnyy profesionalizm: istoryko-metodolohichni ta teoretychni aspekty [Pedagogical

professionalism: historical-methodological and theoretical aspects]. Kyyiv: NPU im. M. P. Drahomanova https://

elibrary.ru/item.asp?id=20009581 [in Ukrainian]

Opalev, M., Murashko, N. (2012). Opredeleniye moushn-dizayna i sistematizatsiya yego ob’yektov [Denition

of motion design and systematization of its objects]. Vestnik Khar’kovskoy gosudarstvennoy akademii dizayna i

iskusstv. Iskusstvovedeniye. Arkhitektura. 6, 31-35. https://scholar.google.com.ua/scholar?oi=bibs&cluster=124

44522952431331251&btnI=1&hl=ru [in Russian]

Khuan, Chzhuntszin (2020). Kitayskiy put’ razvitiya fundamental’nogo obrazovaniya [China’s way of

developing basic education]. SPb. Nestor-Istoriya https://nestorbook.ru/uDrive/le/4888/4dbd2a59650ab53f79

cc65075727e9e1 [in Russian]

Khueylin, Chzhan (2002). Istoriya kitayskoy animatsii v XX veke [History of Chinese animation in the twentieth

century]. Northwest Fine Arts, London https://cyberleninka.ru/article/n/te-vey-i-kitayskaya-animatsionnaya-

shkola/viewer [in Russian]

Tszyan, Syaoyan’ (2016). Vysokokvalitsirovannyye uchitelya kak klyuchevoy faktor kachestva obrazovaniya

[Highly qualied teachers as a key factor in the quality of education]. Praktika v Kitayskoy narodnoy respublike

https://www.hse.ru/data/2016/03/17/1127403847/Цзян%20Сяоянь.docx [in Russian]

Дата надходження рукопису 28.03.2021

The purpose of the article considers the professional training of multimedia design specialists

in higher educational institutions of the People’s Republic of China. The aim of the study was to

highlight the components of the training of future multimedia professionals, as well as to improve the

training and methodological support for professional training of designers in the Chinese education

system.

Methods & methodology. Conventional pedagogical research methods were applied: theoretical

analysis of scientic and pedagogical literature, comparative analysis, empirical and modeling

methods. he results of the analysis of scientic and methodological literature on the research problem

show that its various aspects are reected in the works of scientists who consider the professional skills

of future design professionals at the higher education level (E. Antonovich, Liu Guilin, Liu Chunilin,

Shi Changfa, Yu Zuguang, A. Antipovsky, N. Borevskaya, Liu Dongming, V. Danylenko, M. Opalev,

N. Pazyura, Su Xiaohuan, N. Franchuk, Zhu Mutsu, Jia Yacheng, Er.Gorgul, Em.Gorgul, etc.).

Scientic novelty. Psychological and pedagogical features and organizational and pedagogical

conditions for the development of professional training of multimedia design specialists in higher

educational institutions of artistic prole in China were theoretically substantiated. An attempt was

made to determine the essence of professional competence of multimedia design specialists, which

consists in the integral quality of personality, which conducts the readiness and ability of the future

specialist to carry out professional creative activity. The essence of the basic concepts of research

(professional training, multimedia design, media design) is specied, which will allow scientists,

educators and specialists of multimedia design-project to master a branch of practical activity more

effectively.

Results. It is substantiated that the skills of a multimedia designer are a combination of different

art forms, traditional and experimental techniques and technologies, such as the use of sound, light,

dance, digital images, visual and communicative environments. It is proved that professional training

of future specialists in multimedia design in higher educational institutions of China is a complex

pedagogical process based on the traditions of Chinese culture, structure, methods of appropriate

diagnostic fund and system of artistic techniques, decisions, images, symbols. The expediency of the

main educational blocks help force creative opportunities and professional training of multimedia

design specialists in higher educational institutions is determined; the essence of their components

is revealed. The professional creative activity includes use of computer technologies to create a new

video art product, interactive object or interactive digital works both within the eld of contemporary

art and beyond these limits through the illusion of movement of three-dimensional and planar images,

as well as the ability to control information ows in the form of texts, music, animation, graphics, etc.

on the basis of the formed knowledge, abilities, skills.

TRAINING OF MULTIMEDIA PROFILE DESIGNERS

IN THE CHINESE PROFESSIONAL EDUCATION

SYSTEM

Post-graduate student of the department of

social education, graduate and professional

education of H.S. Skovoroda Kharkiv National

Pedagogical University

Changchun University

Changchun, China

e-mail: 617101934@qq.com

https://orcid.org/0000-0003-0250-9225

DOI 10.34142/27091805.2021.2.01.01

Volume 2 (1) 2021

10 © Dai Zhen

Professional Art Education

Conclusions. Based on the study, we identied the features of professional training of

multimedia design specialists in higher education in China, which consist in dual education, system-

structural approach to training, uency in theoretical and practical bifunctional professional skills

(implementation of knowledge of shaping, color didactics, design literacy, visualization of complex

digital information, etc.), the ability to reect and analyze the process of creative activity and its

results; consistently select and use appropriate visual and design methods for training. Features

and general trends of the modern media industry and its impact on the state of development of

professional training of multimedia design specialists in higher education institutions are established;

the characteristics of the media environment are outlined, the content and structure of multimedia

activity are substantiated, its classication is revealed.

Key words: professional training; design skills; media environment; multimedia design; media

design.

Professional Art Education Volume 2 (1) 2021 Scientic Journal

професійній системі освіти

Постановка проблеми та її зв’язок з важли-

вими науковими та практичними завданнями.

Сучасні дослідження в галузі музично-педа-

гогічної освіти вже мають достатньо праць в яких

УДК [378.147:78]:044.22

DOI 10.34142/27091805.2021.2.01.02

Метою статті є дослідження формування у майбутніх учителів музичного мистецтва інтегра-

ційно-педагогічних умінь та визначення ефективних форм їх професійної підготовки. В контексті дослід-

ження використовувались методи теоретичного аналізу наукової та педагогічної літератури, емпіричні,

методи конструювання змісту музичної освіти. У ході дослідження теоретично обґрунтовано сутність

інтеграційно-педагогічних умінь у контексті вирішення питань професійної підготовки майбутнього

вчителя музичного мистецтва за принципом міждисциплінарної інтеграції. Визначено, що проектуван-

ня освітніх програм для студентів за спеціальністю 014 Середня освіта (Музичне мистецтво) орієнтує

здобувачів як першого бакалаврського рівня, так і другого магістерського рівня на формування особливого

інтеграційно-педагогічного уміння. Доведено, що такий тип уміння є пріоритетним для опанування мі-

ждисциплінарного експрес курсу, де інтеграційно-педагогічне ядро є складовим дидактично-творчого мо-

дулю інтегрованого змісту уроку з мистецтва. Запропоновано структурування змісту курсу на підставі

інтеграційних зв’язків між дисциплінами циклу загальної підготовки і курсами професійної підготовки

«Методика викладання дисциплін кваліфікації» та «Практикум за кваліфікацією». Міждисциплінарний

експрес курс висвітлює коло питань, пов’язаних із спеціальністю «Вчитель музичного мистецтва», «Вчи-

тель інтегрованого курсу мистецтво». Наведено варіант схеми його структурно-тематичного змісту

з переліком розділів і тем дисциплін кваліфікації «Музична педагогіка». Виділено етапність формування

інтеграційно-педагогічних умінь: пізнавально-розвивальний, репродуктивно-творчий, самостійно-твор-

чий. Представлено структурно-тематичну схему інтеграційних зв’язків міжпредметного експрес кур-

су для магістрів «Інтеграція мистецтва в ЗОШ», яка орієнтована на здобувачів вищої освіти з різним

рівнем музичної підготовки і напрямів кваліфікаційних уподобань. Результати дослідження показали

ефективність практичної підготовки майбутніх учителів музичного мистецтва з формування інте-

граційно-педагогічних умінь через врахування трьох змістових ліній – «Сутність інтеграції в мистецькій

освіті», «Концептуальні основи методики інтегрованого курсу «Мистецтво»» та «Художньо-педагогічні

технології в музичній освіті».

Ключові слова: вчитель музичного мистецтва, інтеграційно-педагогічні уміння, магістратура,

інтеграційний міждисциплінарний експрес курс.

окреслено методи і зміст підготовки майбутніх

учителів музичного мистецтва в процесі здобу-

вання першого бакалаврського рівня спеціаль-

ності 014 Середня освіта (Музичне мистецтво).

Volume 2 (1) 2021

кандидат педагогічних наук, доцент кафе-

дри теорії і методики мистецької освіти

та вокально-хорової підготовки вчителя

Харківського національного педагогічного

університету імені Г.С. Сковороди

Харків, Україна

email: blv2007@ukr.net

https://orcid.org/0000-0002-9745-6594

доктор педагогічних наук, завідувач кафе-

дри теорії і методики мистецької освіти

та вокально-хорової підготовки вчителя

Харківського національного педагогічного

університету імені Г.С. Сковороди

Харків, Україна

email: v.v.fomin@hnpu.edu.ua

https://orcid.org/0000-0002-8652-2023

ФОРМУВАННЯ ІНТЕГРАЦІЙНО-ПЕДАГОГІЧНИХ

УМІНЬ МАЙБУТНІХ УЧИТЕЛІВ МУЗИЧНОГО

МИСТЕЦТВА В УМОВАХ МАГІСТРАТУРИ

Professional Art Education

Professional Art Education Volume 2 (1) 2021 Scientic Journal

Водночас, на нашу думку, в умовах магістратури

обмаль часу не дозволяє здобувачам набути ком-

плекс теоретико-методологічних знань для якіс-

ної реалізації у самостійній професійній діяль-

ності. Для студентів даного напряму здатність

до адаптації та дій у новій ситуації, що характе-

ризується невизначеністю умов і вимог, спромож-

ність гнучко змінювати поведінкові стратегії для

забезпечення ефективної діяльності стають го-

ловним орієнтиром навчання в магістратурі.

Оновлення змісту музичної освіти вимагає

від майбутнього вчителя музичного мистецтва

сформованого інтеграційно-педагогічного умін-

ня, яке пов’язане з опануванням навчальних дис-

циплін циклу загальної та професійної підготов-

ки на принципі міждисциплінарної інтеграції.

Міждисциплінарний підхід в музично-педаго-

гічній освіті продукує комплексність формуван-

ня інтегровано-педагогічних умінь майбутнього

вчителя музичного мистецтва.

В умовах дистанційної, змішаної форм на-

вчання слід приділити увагу розробки засад для

формування інтеграційно-педагогічних умінь у

вигляді міждисциплінарних експрес курсів, які б

забезпечували злагодженість та синхронність пе-

дагогічних дій здобувачів магістрантів відповідно

сучасних умов здобування різних освітніх рівнів.

Аналіз основних досліджень і публікацій.

Проблеми педагогічної інтеграції знаходимо в

сучасних роботах О. Дейнеки (2020), Є. Іванченко

(2012), А.Урсул (1981). Питання підготовки майбут-

ніх учителів різних профілів в умовах магістра-

тури розглядаються у працях Н. Божко (2018),

Л. Гризун (2019), Р. Гуревича, О. Дубасенюк (2019),

Н. Кононець (2016), О. Момот (2016), В. Олексенко

(2015), В. Михайліченка (2015), А. Сбруєвої (2014),

О. Сорочинської (2015), М. Супрун (2011), Т. Федір-

чик (2010). Підготовка майбутніх учителів му-

зичного мистецтва значно детально висвітлена

в працях Т. Бодрова (2016), О. Гаврилюк (2016),

З. Дубовий (2019), М. Мороз (2019), Н. Овчаренко

(2016), Ся Гаоян (2019), В. Фомін (2020) Водночас

питання формування інтеграційно-педагогічних

умінь вчителя музичного мистецтва знайшли ві-

дображення в працях Ж. Карташової (2015), Л. Гав-

рілова (2015), К.Кабриль (2013), Н. Ничкало (2012),

О. Олексюк (2010), Л. Пастушенко (2017), Н. Юдзіо-

нок (2011) та ін.

Слід зазначити, що інтеграційні процеси

визначають перехід професійних вищих на-

вчальних закладів від вузькоспеціалізованого

навчання до інтеграції професій, які передбача-

ють два рівні підготовки – бакалавр і магістр. Так,

О. Олексюк вважає, що інтеграційний принцип

в освіті – це не лише забезпечення міжпредмет-

них зв’язків з окремими дисциплінами. Інтегра-

ція знань, на її думку, це дещо більше, «своєрідне

переплавлення знань одного предмета в інший»,

що дає змогу використовувати їх у різних ситуа-

ціях (Олексюк, 2006, с.64). Коло проблем педаго-

гічної інтеграції й, зокрема формування інтегра-

ційно-педагогічних умінь майбутнього вчителя

яскраво окреслює О. Дейнека (2020). Відповідно

до цього пошук вирішення питання досліджува-

ної нами проблеми слід знаходити в контексті

розвитку інтегральної педагогіки, яка пропонує

багатий арсенал міжпредметних зв’язків для

вирішення питання якісної підготовки майбутніх

вчителів різних фахів (Дейнека, 2013).

Як зазначає Н. Божко (2018), у процесі мі-

ждисциплінарної інтеграції важливим є мотиво-

ваність і проблемність навчання, інтегрований

підхід до добору змісту навчального матеріалу.

На думку автора, предметні межі зникають, коли

педагог заохочує опанувати знання і навички з

кількох предметних областей, досліджуючи зв’я-

зок між дисциплінами, критично оцінюючи, як

ці частини взаємодіють (Божко, 2018). З іншого

боку, класифікація міжпредметних зв’язків (та-

блиця №1) розуміється як відображення зако-

номірностей розвитку понять, що розкривають

зв’язки між предметами, сприяють створенню

науково-практичних передумов для цих зв’язків

(Максимова,1984, c. 51).

На думку В. Максимчук, Т. Матвійчук та ін.

(2020) педагогічні вміння можна розглядати з по-

зиції функціональної системи психічних і прак-

тичних дій та операцій, спрямованих на управ-

ління розумовою діяльністю учнів у процесі їх

навчання, розвитку та виховання. Для формуван-

ня педагогічних умінь велике значення мають

суб’єктивна готовність майбутніх педагогів та їх

здатність реалізувати свої знання, а також різно-

манітні елементарні вміння й навички, необхідні

для професійної діяльності.

Таким чином, автори визначають сутність

«інтеграційно-педагогічних умінь», як складне ба-

гатовимірне поняття, що характеризує здібність

учителя виходити за рамки звичайних ситуацій,

проявляти і досягти необхідних результатів че-

рез систему педагогічних дій, що ґрунтується на

знаннях, ідеях і методах, а також перенесенням їх

в площину практичної реальності на принципах

міждісциплінарної інтеграції в навчанні. Для цьо-

го за концепцією Д. Богоявленського, Є. Кабано-

вої-Меллер, Н. Менчинської передбачено дотри-

муватися трьох взаємопов’язаних умов: знання

правил, за яким потрібно діяти; практичного за-

стосування цих дій та самоконтролю (Богоявлен-

ська, Кабанова-Меллер, Менчинська,1945).

Формулювання цілей та завдань статті.

Метою статті є висвітлення умов формування

інтеграційно-педагогічних умінь майбутнього

вчителя музичного мистецтва і розробки струк-

турно-тематичної основи міждісциплінарного

експрес курсу для здобувачів другого (магістерсь-

кого) освітнього рівня на базі профільної навчаль-

ної дисципліни.

Виклад основного матеріалу. Процес виро-

блення педагогічних умінь характеризується по-

етапністю. Опанування педагогічними знаннями

та вміннями відбувається поетапно через вирі-

шення педагогічних завдань.

Як відзначає А.Урсул (1981), процеси інте-

грації взагалі збільшують ефективність будь-якої

діяльності, інтенсифікують її. Так, автор вико-

ристовує термін інтеграція для характеристики

взаємозв’язку відокремлених знань в сконденсо-

ване, ущільнене, таке що легко засвоюється (Ур-

сул, 1981, с. 17). Водночас професійно-педагогічні

вміння, на думку Л.Спиріна (1976) – це володіння

способами і прийомами навчання та виховання,

засноване на свідомому використанні психоло-

го-педагогічних і методичних знань (Спирин,

1976). З точки зору С. Артюх та О. Коваленко, умін-

ня є результатом оволодіння новою дією чи но-

вим способом дії (Артюх, Коваленко, 1997).

Формування професійних умінь і навичок

можливе за умов поетапного процесу навчання.

На цьому наголошує І. Новіцька (2015). Так, на по-

чатковому етапі відбувається усвідомлення мети і

пошук способів її здійснення з урахуванням рані-

ше набутих знань, умінь й навичок. Характерною

особливістю цього етапу є формування системи

основних знань, умінь і навичок на теоретичному

рівні. Далі відбувається формування вмінь і нави-

чок, які ще не є досконалими, високорозвинени-

ми і потребують відпрацювання до застосування

їх в практичній діяльності. На цьому етапі сту-

дент психологічно готовий до сприйняття нових

знань та оволодіння способами діяльності. Його

діяльність стає свідомою, активною та цілеспря-

мованою. На завершальному етапі відбувається

формування професійних умінь і навичок, які є

досконалими, відпрацьованими та можуть бути

застосовані в нестандартних, раніше невідомих

ситуаціях (Новіцька, 2015) .

На основі аналізу освітньо-професійної про-

грами підготовки майбутніх учителів музично-

го мистецтва з’ясовано, що формування знань,

умінь за кваліфікаційними загально-професій-

ними вимогами відбувається згідно поліцентрич-

ного підходу до професійно-теоретичної та прак-

тичної підготовки. З цього приводу М. Чапаєв

(2018) пропонує виокремити центр-стрижень, що

об’єднує в цілісність різні компоненти системи,

Таблиця 1.

Класифікація міжпредметних зв’язків

Форми

міжпредметних зв’язків

Типи

міжпредметних зв’язків

Види

міжпредметних зв’язків

За змістом

змістовні За фактами, поняттям законів, те-

орій, методам наук

операційні По формуванню навичок, умінь і

розумових операцій

методичні З використанням педагогічних ме-

тодів і прийомів

організаційні За формою та способом організації

навчально-виховного процесу

За напрямком

односторонні Прямі і зворотні

двосторонні Прямі, зворотні або відбудовані

багатосторонні

За спосом взаємодії

хронологічні

спадкоємні

синхронні

перспективні

хронометричні

локальні

середньо діючи

довготривалі

Volume 2 (1) 2021

Professional Art Education

може їх рухати відповідно обраним цілям, сти-

мулювати діяльнісні прояви, залишити відносну

свободу компонентів системи, забезпечити само-

регуляцію системи (Чапаєв, 2018). З іншого, ви-

користовувати міждісциплінарні експрес-курси

для магістрантів різних фахів з метою створення

методологічних баз міждісциплінарного рівня

засвоєння змісту освіти пропонує О. Момот (2016,

с.101).

Таким своєрідним центро-стриженем (кон-

цептуальним ядром) в циклах загальної та

професійної підготовки майбутніх учителів за

спеціальністю 014 Середня освіта (музичне мис-

тецтво) може стати дисципліна «Методика викла-

дання інтегрованого курсу «Мистецтво». Розробка

міждісциплінарного експрес-курсу «Інтеграція

мистецтва в ЗОШ» на базі навчальної програ-

ми вищезазначеної дисципліни відіграє роль

міні орієнтиру для здобувачів, які приходять до

магістратури вказаної спеціалізації, але мають

різний рівень музичної підготовки і напрямів

кваліфікаційних уподобань.

Такий експрес курс може розкрити сутність

обраної здобувачами спеціальності в мобільно-

му вигляді. Його обсяг може мати до 3 кредитів і

проводитись за допомогою технології педагогіч-

ного коучингу. Як зазначає В. Сидоренко (2014),

характеристики даної технології передбача-

ють «системність, вертикальну і горизонтальну

цілісність неперервного освітнього процесу, інте-

грацію...» (Сидоренко, 2014). У контексті проблем

нашого дослідження для цього більш оптималь-

ними можуть бути індивідуальні заняття чи за-

няття в малих групах, оскільки така робота спри-

ятиме підвищенню якості підготовки здобувачів

за обраними моделями – коуч-заняття, коуч-сессії

тощо.

Структурування курсу розкриває інтегра-

ційні зв’язки між дисциплінами циклу загаль-

ної підготовки і курсами професійної підготовки

«Методика викладання дисциплін кваліфікації»

та «Практикум за кваліфікацією». Водночас за-

рубіжні дослідники (Ebony Terrell Shockley & Linda

Krakaur, 2021) акцентують увагу на тому, що пев-

ний досвід в області інтеграції мистецтв значно

поліпшує процес проходження педагогічної прак-

тики. Міждісциплінарний експрес курс висвіт-

лює коло питань, пов’язаних із спеціальністю

«Вчитель музичного мистецтва», «Вчитель інте-

грованого курсу мистецтво». Наводимо схематич-

ний варіант такого експрес-курсу з визначенням

структурно-тематичного змісту та переліком

розділів і тем дисциплін кваліфікації (див. табли-

ця №2).

Professional Art Education Volume 2 (1) 2021 Scientic Journal

Таблиця 2.

Структурно-тематична змістовна схема інтеграційних зв’язків

Методика викладання

інтегрованого курсу

«Мистецтво»

Методика викладання

дисциплін кваліфікації

(музична педагогіка)

Практикум за кваліфіка-

цією

Форми, типи та види

міжпредметних

І. Сутність інтеграції в

мистецькій освіті.

Методи викладання

музичного мистецтва у

ВНЗ.

Особливості практикумів

в системі змістовно на-

вчальних занять методи-

ко-практичного циклу

1. За змістом: викори-

стання педагогічних

методів і при-йомів.

2. За напрямком:

двосторонні, прямі, зво-

ротні або відбудовані

ІІ. Концептуальні ос-

нови методики інте-

грованого курсу «Мис-

тецтво»

Характеристика методів

викладання інтегрова-

ного курсу «мистецтво».

Сучасні напрями ро-

звитку художньої дидак-

тики. Конструювання

елементів дидактично-

го творчого модуля в

шкільній та вузівській

практиці.

1. За змістом: змістовні,

за фактами, поняттям

законів, теорій, мето-

дам наук; операційні:

по формуванню нави-

чок, умінь і розумових

операцій

2. За напрямком: бага-

тосторонні

ІІІ. Художньо-педагогіч-

ні технології в музич-

ній освіті.

Методи навчання мистецтву

в умовах НУШ; методич-

ний супровід підготовки та

проведення позааудиторної

роботи з в системі музич-

но-педагогічної освіти.

Моделювання змістовних

одиниць навчальних пред-

метів вузівської професій-

но-орієнтованої підготовки

за кваліфікацією «викладач

музичного мистецтва, вчитель

інтегрованого курсу «мис-

тецтво».

1. За змістом: організа-

ційні.

2. За напрямком:

двосторонні, прямі, зво-

ротні або відбудовані.

3. За способом взаємодії

(хронологічні, синхрон-

ні, довготривалі)

Так, нами було виокремлено три змістові

домінантні лінії, які визначали напрямки форму-

вання інтеграційно-педагогічних умінь в процесі

вивчення міждісциплінарного експрес-курсу.

1. Змістова лінія «Сутність інтеграції в мис-

тецькій освіті», спрямовується на пізнання та роз-

криття різних граней музичного мистецтва, його

інтегрального змісту. Її впровадження забезпечує

засвоєння студентами інтегрованих знань, нако-

пичення музичних вражень, уявлень, що, у свою

чергу, сприяє цілісності та системності, ціннісно-

му ставленню до творів мистецтва.

2. Змістова лінія «Концептуальні основи ме-

тодики інтегрованого курсу Мистецтво» орієнто-

вана на розуміння власної методичної діяльності,

стимулювання до творчої роботи, формування

самостійності у використанні набутих знань і

вмінь.

3. Змістова лінія «Художньо-педагогічні тех-

нології в музичній освіті» здатна розширити уяву

щодо подальшого розвитку інтеграційно-педаго-

гічних умінь у галузі сучасних інтерактивних ме-

тодик викладання.

Відповідно до виокремлених змістових ліній

було визначено три етапи формування інтегра-

ційно-педагогічних умінь: пізнавально-розви-

вальний, конструктивний, самостійно-творчий.

Пізнавально-розвивальний етап охоплю-

вав опанування І рівня експрес курсу. Студенти

засвоювали теоретичні основи мистецтва, нако-

пичували художні враження й уявлення. Основ-

ним завданням цього етапу була загальна спрямо-

ваність підготовки на отримання фахових знань

їх подальше практичне використання у професій-

ній діяльності вчителя музичного мистецтва.

Домінантною основою цього етапу стала

змістова лінія «Сутність інтеграції в мистецькій

освіті», яка розкривала теорію й методи опану-

вання мистецтва, ознайомила із практичними

здобутками музикантів. У процесі акумуляції

знань і вражень студенти набували художньо-е-

стетичного досвіду, розвивали музичні здібності,

професійні вміння.

Основні методи роботи на даному етапі

– це метод емоційного стимулювання, тестові

(адаптивні, бліц-опитування), контрольні, ком-

бінування, варіювання.

Організаційні форми навчального процесу

– лекція-огляд, практична, самостійна, індивіду-

альна робота студентів, коуч-заняття.

Конструктивний етап. Особлива увага

приділялася змістовій лінії «Концептуальні осно-

ви методики інтегрованого курсу «Мистецтво»».

На цьому етапі було акцентовано на формуван-

ні методичних умінь студентів, їх спрямуванні

на створення образів та конструкцій уроків мис-

тецтва, розвитку здатності до створення авторсь-

ких уроків, де домінантним був операційний ком-

понент. Це заохочувало студентів до професійної

діяльності, оскільки майбутній учитель повинен

орієнтуватися в сучасному світі сучасних шкіль-

них програм, які суттєво змінилися протягом

останніх років (музика, музичне мистецтво, мис-

тецтво). Основні методи роботи – метод творчо-і-

грової взаємодії, творчого проектування, створен-

ня мистецьких проектів.

Організаційні форми навчального процесу –

лекція–дискусія, творчо-практичні заняття, май-

стер класи, самостійна робота, коуч-сессії.

Самостійно-творчий етап характеризу-

вався опануванням змістової домінантної лінії

«Художньо-педагогічні технології в музичній

освіті», оскільки в навчальний процес впровад-

жувалася фахова практика педагогічної взаємодії.

Основні методи роботи – метод активізації

професійної діяльності, самоаналізу, самокон-

тролю, моделювання, конструювання змісту му-

зичної освіти, самооцінки, накопичення інтегра-

ційно-педагогічних умінь майбутніх учителів

музичного мистецтва.

Організаційні форми навчального процесу

– проблемні–лекції, самостійна робота над про-

фесійно-орієнтованими ситуаціями, науково-до-

слідна практика. Серед критеріїв формування

інтеграційно-педагогічних умінь виділяються:

ступінь теоретичної обізнаності, ступінь сфор-

мованості мотивації в музично-педагогічної

діяльності, ступінь практичної реалізації інте-

граційно-педагогічних умінь, ступінь оволодін-

ня інтеграційно-педагогічними уміннями в про-

фесійній роботі вчителя музичного мистецтва та

вчителя інтегрованого курсу «мистецтво». Резуль-

тат: сформовані інтеграційно-педагогічні уміння

майбутнього вчителя музичного мистецтва.

Висновки. Інтеграційно-педагогічні уміння

майбутнього вчителя музичного мистецтва фор-

муються на основі фахових знань, навичок (або

системи навичок) завдяки варіюванню умов на-

вчання здобувачів другого (магістерського) рівня

вищої освіти, які ґрунтуються на дидактичних

засадах структурування шкільних предметів

«музичне мистецтво» та «мистецтво», що функ-

ціонують у практичній діяльності сучасної за-

гальноосвітньої школи. Виявлено, що найбільш

ефективною формою для роботи студентів в умо-

вах магістратури є впровадження міжпредмет-

них експрес-курсів, коуч-занять та коуч-сессій.

Перспективами подальшого дослідження є пи-

тання вивчення принципів міждисциплінарної

інтеграції в контексті педагогічного коучингу для

підготовки здобувачів вищої освіти мистецьких

фахів.

Volume 2 (1) 2021

Professional Art Education

СПИСОК ЛІТЕРАТУРИ

Bezemchuk, L.V. (2019). Teaching of artistic disciplines in a higher education institution: the principle of

interdisciplinary coordination. Bulletin of the T.H.Shevchenko national university «Chernihiv Colehium», 1(157),

16–22. http://doi.org/10.5281/zenodo.2620644

Bradshaw, R. (2016). Art integration fosters empathy in the middle school classroom. Clearing House: A

Journal of Educational Strategies, Issues and Ideas, 89(4–5), 109–117. https://doi.org/10.1080/00098655.2016.1170

441

Ebony Terrell Shockley & Linda Krakaur (2021). Arts at the core: Considerations of cultural competence for

secondary pre-service teachers in the age of Common Core and the Every Student Succeeds Act. Pedagogies: An

International Journal, 16(1), 19-43. https://doi.org/10.1080/1554480X.2020.1738936

Maksymchuk, B., Matviichuk, T., & Maksymchuk, I. (2020). Developing Healthcare Competency in Future

Teachers. Revista Romaneasca Pentru Educatie Multidimensionala, 12(3), 24-43. https://doi.org/10.18662/

rrem/12.3/307

Беземчук, Л., & Фомін, В. (2020). Формування методичної компетентності майбутнього вчителя му-

зичного мистецтва в процесі педагогічної практики. Professional Art Education, 1(1), 43–49. https://doi.org/

10.34142/27091805.2020.1.01.07

Борисенко, Н., Гриценко, І., Денисенко, В., Сидоренко, Н.(2020). Формування навичок самоосвітньої

діяльності студентів педагогічних факультетів в умовах дистанційної освіти. Social Work and Education,

Vol. 7, No 3, 325–337. https://doi.org/10.25128/2520-6230.20.3.7

Гризун, Л.Е. (2009). Дидактичні основи проектування модульної структури навчальної дисципліни

(Автореф. дис. д-ра пед. наук), Харківський національний педагогічний університет імені Г.С.Сковороди,

Харків, 39. http://kanfo.org.ua/les/Avtoreferaty/Gryzun_doktorska.pdf

Дейнека, О.М. (2013). Аспекти інтеграції педагогічної освіти. Педагогічна освіта у вищих навчаль-

них закладах І-ІІ рівнів акредитації: реалії сьогодення та перспективи розвитку : матеріали Міжвузівсь-

кої науково-практичної конференції (19 грудня 2013р., м. Прилуки), 14–16. https://npu.edu.ua/images/le/

vidil_aspirant/avtoref/D_26.053.19/Daineka.pdf

Марусинець, M. (2018). Формування інтегральної психолого-педагогічної компетентності виклада-

ча закладу вищої освіти. Освітній Простір України, 14(14), 81–88 https://doi.org/10.15330/esu.14.81-88

Пастушенко, Л.А. (2017). Педагогічна технологія розвитку професійної компетентності майбутніх

учителів музичного мистецтва у вищих мистецьких навчальних закладах. Дисертація канд. пед. наук,

Рівненський державний гуманітарний університет. Рівне. http://www.rshu.edu.ua/images/afto/004_2.pdf

Сидоренко, В.В. (2014). Педагогічний коучинг як інноваційна технологія науково-методичного су-

проводу професійно-особистісного розвитку вчителя в системі післядипломної освіти. Наукова скарбни-

ця освіти Донеччини. Донецьк, 3 (14), 13–19. https://core.ac.uk/download/pdf/32310359.pdf

Урсул, А.Д. (1981). Философия и интегративно-общенаучные процессы. Москва: Наука. http://urss.

ru/cgi-bin/db.pl?lang=Ru&blang=ru&page=Book&id=12144

Чапаев, Н.К. (2019). Педагогическая интеграция: методология, теория, технология: монография.

Екатеринбург: Рос. гос. проф.-пед. ун-т, 372. http://elar.rsvpu.ru/handle/123456789/28745

Professional Art Education Volume 2 (1) 2021 Scientic Journal

REFERENCE

Bezemchuk, L.V. (2019). Teaching of artistic disciplines in a higher education institution: the principle of

interdisciplinary coordination. Bulletin of the T.H.Shevchenko national university «Chernihiv Colehium», 1(157),

16–22. https://doi.org/10.5281/zenodo.2620644 [in Ukrainian]

Bradshaw, R. (2016). Art integration fosters empathy in the middle school classroom. Clearing House: A

Journal of Educational Strategies, Issues and Ideas, 89(4–5), 109–117. https://doi.org/10.1080/00098655.2016.1170

441 [in English]

Ebony Terrell Shockley & Linda Krakaur (2021). Arts at the core: Considerations of cultural competence for

secondary pre-service teachers in the age of Common Core and the Every Student Succeeds Act. Pedagogies: An

International Journal, 16(1), 19–43. https://doi.org/10.1080/1554480X.2020.1738936 [in English]

Maksymchuk, B., Matviichuk, & Maksymchuk, I. (2020). Developing Healthcare Competency in Future

Teachers. Revista Romaneasca Pentru Educatie Multidimensionala, 12(3), 24-43. https://doi.org/10.18662/

rrem/12.3/307 [in English]

Bezemchuk L., & Fomin V. (2020). The Formation of Future Music Art Teacher`s Methodological Competence

in the Process of Pedagogical Practice. Professional Art Education, 1(1), 43–49. https://doi.org/10.34142/27091805

.2020.1.01.07 [in Ukrainian]

Borysenko, N., Hrytsenko, I., Denysenko, V., Sydorenko, N. (2020). Formuvannya navychok samoosvitnʹoyi

diyalʹnosti studentiv pedahohichnykh fakulʹtetiv v uslovyyakh distantsiynoyi osvity [Formation of skills of self-

educational activity of students of pedagogical faculties in the conditions of distance education]. Social Work and

Education, Vol. 7, No 3, 325-337. https://doi.org/10.25128/2520-6230.20.3.7 [in Ukrainian]

Hryzun, L.Ye. (2009). Dydaktychni osnovy proektuvannya modulʹnoyi Struktury navchalʹnoyi dystsypliny

[Didactic bases of designing the modular structure of the discipline]. Avtoref. Dys. D-ra ped. Nauk, Kharkivsʹkyy

natsionalʹnyy pedahohichnyy universytet imeni H.S. Skovorody, Kharkiv, 39. http://kanfo.org.ua/les/

Avtoreferaty/Gryzun_doktorska.pdf [in Ukrainian]

Deyneka, O.M. (2013). Aspekty intehratsiyi pedahohichnoyi osvity [Aspects of integration of pedagogical

education]. Pedahohichna osvita u Vyshchykh Navchalʹnykh zakladakh I-II rivniv akredytatsiyi: realiyi sʹohodennya

ta perspektyvy rozvytku: materialy Mizhvuzivsʹkoyi naukovo-praktychnoyi konferentsyy (19 hrudnya 2013r., M.

Pryluky), 14-16. https://npu.edu.ua/images/le/vidil_aspirant/avtoref/D_26.053.19/Daineka.pdf [in Ukrainian]

Marusinetsʹ, M. (2018). Formuvannya intehralʹnoyi psykholoho-pedahohichnoyi kompetentnosti vykladacha

zakladu vyshchoyi osvity [Formation of integrated psychological and pedagogical competence]. Osvitniy Prostir

Ukrayiny, 14 (14), 81–88. https://doi.org/10.15330/esu.14.81-88 [in Ukrainian]

Pastushenko, L.A. (2017). Pedahohichna tekhnolohiya rozvytku profesiynoyi kompetentnosti maybutnikh

uchyteliv Muzychne mystetstvo u Vyshchykh mystetsʹkykh navchalʹnyy zaklad [Pedagogical technology of

development of professional competence of future teachers of musical art in higher art educational institutions.

Dissertation of Candidate of Pedagogical Sciences, Rivnensʹkyy derzhavnyy humanitarnyy universytet. Rivne. http://

www.rshu.edu.ua/images/afto/004_2.pdf [in Ukrainian]

Sydorenko, V.V. (2014). Pedahohichnyy kouchynh yak innovatsiyna tekhnolohiya naukovo-metodychnoho

suprovodu profesiyno-osobistisnoho rozvytku vchytelya v systeme pislyadyplomnoyi osvity [Pedagogical coaching

as an innovative technology of scientic and methodological support of professional and personal development

of a teacher in the system of postgraduate education]. Naukova skarbnytsya osvity Donechchyny. Donetsʹk, 3 (14),

13–19. https://core.ac.uk/download/pdf/32310359.pdf [in Ukrainian]

Ursul, A. D. (1981). Filosoya i integrativno-obshchenauchnyye protsessy [Philosophy and integrative-

general scientic processes]. Moskva: Nauka. http://urss.ru/cgi-bin/db.pl?lang=Ru&blang=ru&page=Book&

id=12144 [in Russian]

Chapayev, N.K. (2019). Pedagogicheskaya integratsiya: metodologiya, teoriya, tekhnologiya: monograya

[Pedagogical integration: methodology, theory, technology: monograph]. Yekaterinburg: Ros. gos. prof.-ped. un-t,

372. http://elar.rsvpu.ru/handle/123456789/28745 [in Russia]

Дата надходження рукопису 29.03.2021

Volume 2 (1) 2021

18 © Л.Беземчук & В.Фомін

Professional Art Education

Professional Art Education Volume 2 (1) 2021 Scientic Journal

The purpose of the article is to study the formation of integration and pedagogical skills of

future music teachers and to determine effective forms of professional training of students during

master ‘s studies.

Methods & methodology. Conventional pedagogical research methods were applied:

theoretical analysis of scientic and pedagogical literature, comparative analysis, empirical and

modeling methods. In the course of the study, the essence of integration and pedagogical skills was

theoretically substantiated in the context of solving the issues of professional training of the future

teacher of musical art on the principle of interdisciplinary integration.

Scientic novelty. The stage of formation of integration-pedagogical skills is highlighted:

late-developmental, reproductive-creative, independent-creative and structural-thematic content

scheme of integration connections of inter-disciplinary express course for masters «Integration of

art into school», which plays the role of a mini-orenter for applicants who come to the magistracy

of the specied specialization but have different levels of musical training and directions of

qualication preferences. A schematic version of the content of the topics of qualication disciplines

«Music Pedagogy» is presented.

Results. It is determined that the design of educational programs for students in the specialty

014 Secondary education (Musical art) orients applicants of both the rst bachelor’s level and the

second master’s level to the formation of a special integration and pedagogical skills. It has been

proved that this type of skills is a priority for mastering the interdisciplinary express course, the

integration and pedagogical core for which there is a didactic creative module of art lessons of

integrated content. It is proposed to carry out the course structuring on the basis of integration

links between the disciplines of the general training cycle and the training courses «Methodology of

teaching qualication disciplines» and «Workshop on qualications». The interdisciplinary express

course highlights the range of issues related to the specialty «Teacher of musical art», «Teacher of

integrated art course».

Conclusions. Summing up the results of the study, it can be noted that practical training

on the formation of integration and pedagogical skills of the future teacher of musical art should

be carried out in the plane of three content lines «The essence of integration in art education»,

«Conceptual bases of the method of the integrated course «Art», and «Artistic and pedagogical

technologies in music education».

Key words: music art teacher, integration and pedagogical skills, magistracy, integration

interdisciplinary express course.

FORMATION OF INTEGRATION PEDAGOGICAL

SKILLS OF FUTURE MUSIC TEACHERS IN THE

CONDITIONS OF MASTER’S DEGREE

Candidate of Pedagogical Sciences, Docent,

Professor of the Department of Theory

and Methodology of Artistic Education and

Vokal-choral Training of the Teacher of

H.S. Skovoroda Kharkiv National Pedagogical

University, Kharkiv, Ukraine

email: blv2007@ukr.net

https://orcid.org/0000-0002-9745-6594

Doctor of Pedagogical Sciences, Professor, Head

of the Department of Theory and Methodology

of Artistic Education and Vokal-choral Training

of the Teacher of H.S. Skovoroda Kharkiv

National Pedagogical University, Kharkiv,

Ukraine

email: v.v.fomin@hnpu.edu.ua

https://orcid.org/0000-0002-8652-2023

DOI 10.34142/27091805.2021.2.01.02

Формування інтеграційно-педагогічних умінь майбутніх

учителів музичного мистецтва в умовах магістратури

УДК 378:655.53

DOI 10.34142/27091805.2021.2.01.03

ФАХОВА КОМПЕТЕНТНІСТЬ ЯК ГОЛОВНИЙ

ЧИННИК ПІДГОТОВКИ МАЙБУТНІХ ФАХІВЦІВ

З ГРАФІЧНОГО ДИЗАЙНУ

аспірант кафедри початкової і професійної

освіти ХНПУ імені Г.С. Сковороди.

Чанчуньський університет науки і техніки

(коледж оптичної та електронної інформації)

Чанчунь, КНР

email: 673990721@qq.com

https://orcid.org/0000-0002-3689-8006

У статті висвітлені окремі аспекти щодо професійної підготовки майбутніх графічних дизай-

нерів. Проаналізовано категоріально-понятійний апарат проблемного поля дослідження. Визначено

організаційно-методичні умови професійної підготовки майбутніх дизайнерів. Вказано на інтеграційні

можливості загально-художніх та професійно орієнтованих знань у формуванні цілісної системи вмінь

майбутніх графічних дизайнерів. Обґрунтовано роль творчо-компетентнісного підходу в дизайн-освіті,

з його інтегральною характеристикою, що сприяє активізації творчості, вирішенні творчих завдань, до-

помагає у професійній підготовці майбутніх фахівців з графічного дизайну. Визначено, що фахова компе-

тентність формує індивідуальний аспект готовності майбутнього графічного дизайнера до професійно-

го розвитку та визначається рівнем отриманих фахових знань, умінь і навичок. Навчальна діяльність,

яка являє собою процес засвоєння цих знань, формування навичок (прийомів) і умінь (способів придбання і

використання знань) впливає на опрацювання та продукування сучасних методик, які застосовуються до

професійної підготовки графічного дизайнера. У процесі дослідження виокремлено єдність теоретичної і

практичної готовності до здійснення творчої діяльності. Визначені програмні компетентності які сту-

денти набувають у процесі професійної підготовки. Зокрема, з’ясовано, що багаторівневе застосування

візуальної комунікації відноситься до спеціальної професійної підготовки, а загально-художній аспект

навчання графічного дизайнера є необхідним компонентом цілісної системи його професійної освіти і

формує основу фундаментальних знань фахівця.

Ключові слова: візуальна комунікація, графічний дизайнер, компетентнісний підхід, проєктна

діяльність, майбутній фахівець

Постановка проблеми та її зв’язок з важли-

вими науковими та практичними завданнями.

Сучасні тенденції та особливості розвит-

ку вищої освіти пов’язані з макропроцесами

реформування, які обумовлені з одного боку

важливими протиріччями між вимогами висо-

котехнологічної, цифрової промисловості до ви-

пускників-дизайнерів вищих закладів освіти, а з

іншого боку традиційними методами підготовки

майбутніх фахівців, у тому числі з графічного ди-

зайну. У педагогічній науці, актуалізується потре-

ба в переосмисленні підходів до модернізації си-

стеми підготовки фахівців з графічного дизайну

для швидкого адаптування у сучасній проєктній

діяльності.

Модерні виклики в Інтернет та медіапро-

сторі вимагають удосконалення педагогічних

умов у навчанні майбутніх дизайнерів, а також

створення у вищих освітніх закладах професій-

но-орієнтованого інформаційно-освітнього сере-

довища й адекватних йому педагогічних умов,

спрямованих на вдосконалення процесу фахової

підготовки студентів графічного дизайну, підви-

щення якості та ефективності у набутті ними си-

стемних знань з теорії та практики проєктного

мистецтва, професійних навичок аналітично-об-

разного мислення, розвитку їхніх пізнаваль-

но-професійних потреб та інтересів, творчого

креативного мислення, опанування методиками

проєктування тощо.

Професійно-орієнтовані педагогічні умови

в Україні регламентуються системою стандартів

вищої освіти, передусім: державним та галузевим

стандартом вищої освіти, а також Концепцією

розвитку національного дизайну. Ці стандарти

забезпечують формування змісту дизайн-освіти

з позиції компетентнісного підходу, рівень про-

фесійної підготовки майбутніх дизайнерів, дають

змогу випускнику вищого закладу освіти викону-

вати професійні завдання, що визначаються ви-

могами у сфері науки і культури.

Volume 2 (1) 2021

Professional Art Education

Professional Art Education Volume 2 (1) 2021 Scientic Journal

Аналіз останніх досліджень і публікацій.

Аналіз наукових праць довів, що проблема під-

готовки майбутніх фахівців з графічного дизай-

ну в вищих закладах освіти не була предметом

комплексного наукового аналізу. Окремо й по-

біжно питаннями професійної підготовки фахів-

ців графічного дизайну займалися Є. Антонович

(2009), В. Биков, В. Даниленко, В. Косів, З. Макар,

В. Сидоренко, А. Устинов. Загальні проблеми ди-

зайн-освіти розкриті в працях Т. Паньок (2016;

2020), В. Прусак, І. Рижової, Ю. Срібної, О. Фурси,

С. Хан-Магомедовим.

У дослідженнях Н. Бібік (2004), Т. Висікайло,

Г. Єрмоленко (2008), Л. Масол (2006), А. Хуторсько-

го значна увага приділяється структурним ком-

понентам професійної компетентності фахівців

мистецьких спеціальностей, критеріям (аксіоло-

гічним, когнітивним, практичним), обсягу худож-

ньо-педагогічних знань і умінь, проте формуван-

ню фахової компетентності майбутніх фахівців

з графічного дизайну не надано належної уваги.

Водночас О. Гладун (2019) розглядає професійну

компетентність майбутнього фахівця-дизайне-

ра з точки зору його можливості перероблюва-

ти значний потік візуальної інформації у новий

творчий продукт (О. Hladun, 2019, с. 65). Цінними

для нашого дослідження виявились і наукові пра-

ці Цзя Яочен (2017), у яких надано увагу пробле-

мам узагальнення концептуальних засад та ро-

звитку творчого потенціалу майбутніх фахівців

з графічного дизайну у професійній підготовці, а

також здійснено їхній теоретичний аналіз (Яочен

Цзя, 2017, с. 125).

Проте малодослідженими залишаються пи-

тання формування професійної підготовки май-

бутніх фахівців з графічного дизайну під час їх-

нього навчання у вищих закладах освіти, мало

надано уваги застосуванню компетентнісного

підходу. У той самий час аналіз наукових публіка-

цій показав, що більшість досліджень науковців

зосереджено на загальній підготовці майбутніх

фахівців і не відповідає сучасним уявленням про

необхідний рівень професійних компетентностей

фахівців з графічного дизайну, що здатні конкуру-

вати на світовому ринку праці.

Формулювання цілей та завдань статті.

Мета дослідження полягає в науковому обґрун-

туванні творчо-компетентнісного підходу щодо

процесу професійної підготовки майбутніх

фахівців з графічного дизайну у вищих закладах

освіти. Завдання – з’ясувати сутнісні характери-

стики професійної підготовки майбутніх фахівців

з графічного дизайну.

Виклад основного матеріалу. Освіта ХХІ

століття починає більше орієнтуватися на

комп’ютерні технології, на впровадження інтен-

сивних і новітніх технічних засобів навчання, на

формування соціально значущих компетентно-

стей, які відповідають змісту та динаміці соціаль-

но-економічних перетворень, що відбуваються в

умовах глобалізації всіх суспільних процесів.

Концептуальні засади нашого дослідження

базуються на положенні, що на сучасному етапі

професійна підготовка студентів дизайнерських

спеціальностей у вищих закладах освіти об’єк-

тивно потребує оновлення її структури, змісту,

форм і методів шляхом забезпечення творчо-ак-

тивізуючої спрямованості з обов’язковим ураху-

ванням фундаментальних положень теорії твор-

чості, професійної компетентності майбутніх

фахівців графічного дизайну та формування у них

знань, умінь, навичок, щодо візуальної комуніка-

ції, мови графічного знаку, психології сприйнят-

тя арт-об’єктів. Сьогодні особливо затребуваний

такий вид проєктної діяльності, як графічний ди-

зайн, що активно розвивається, використовуючи

у своїх технологіях останні досягнення багатьох

галузей науки та дозволяє виробити у майбутніх

фахівців комплекс компетенцій, ціннісних орієн-

тирів, необхідних для успішної творчої самореалі-

зації.

Графічний дизайн як термін часто застосову-

ють при позначенні як самого процесу проєктної

діяльності за допомогою якого створюється ко-

мунікація, так і при позначенні продукції (резуль-

татів), які були отримані після закінчення роботи.

Саме на розвиток творчого й креативного пошуку

вироблення дизайн-продукції та її продукування

орієнтована професійна підготовка графічних ди-

зайнерів у ВЗО.

Визначаючи поняття графічного дизайнера,

зазначимо що це є фахівець у галузі проєктуван-

ня предметного світу, формотворення виробів,

необхідних для життєдіяльності людини, який

озброєний сумою різноманітних знань, здатний

у конкретному матеріальному об’єкті повноцінно

реалізувати свої уявлення про соціальні потреби

суспільства (В. Прусак, 2006, с. 8).

Розвиток у майбутніх графічних дизайнерів

здібностей сприймання психофізіологічних вла-

стивостей арт-об’єктів (колір, форма, емблема-

тика, фіксація уваги на візуальній комунікації

тощо), за допомогою яких формується здатність

впливати на споживача є однією зі складових

професійної підготовки. Проте, крім візуального

образу, графічний дизайнер повинен ще врахову-

вати різноманітні засоби маркетингових та куль-

турних комунікацій.

Завдяки своїм арт-можливостям та візуаль-

ній комунікації графічний дизайн стає все більш

популярною професією, тож соціальне замовлен-

ня у цій сфері вимагає розроблення принципово

нових науково-методичних концепцій. Це ви-

являється передусім у спрямуванні такої компе-

тентністної підготовки студентів яка дозволяє їм

інтегруватися до міжнародного ринку праці, бути

конкурентноздатними.

Викладання графічного дизайну у вищих

закладах освіти в Україні базується на пошуку

універсальних інтерпретаційних парадигм, а та-

кож інноваційних підходів до теорії і практики

компетентнісного підходу в дизайн-освіті, що

сприяє формуванню у них мобільності, викри-

сталізовує здатність управляти потоками інно-

ваційної інформації, допомагає творчо й активно

співпрацювати у команді, навчатись упродовж

життя.

Компетентністна підготовка, як цілісне ут-

ворення в дизайн-освіті, включає безліч компо-

нентів: індивідуальний аспект (особистісні, твор-

чі можливості студента), мотиваційний аспект (її

організованість, активність і стійкість у вирішен-

ня проблем, особистісний стимул до здійснення

творчої діяльності, бажання дійти до якісного ре-

зультату), когнітивно-операційний аспект (прак-

тична підготовленість до майбутньої діяльності)

тощо. Таким чином, компетентністна підготовка

постає як складний синтез когнітивного, наоч-

но-практичного і особистісного досвіду студента

(Пічкур, М., Сотська, & Побірченко, О., 2017).

Фахову компетентність спеціаліста з

графічного дизайну можна поділити на: загаль-

нокультурну (ціннісно-орієнтаційні, худож-

ньо-світоглядні, культуротворчі); спеціальну

або художньо-естетичну (мистецький тезаурус,

естетичний досвід, художньо-творчі здібності, ху-

дожньо-образне мислення, естетичне ставлення);

функціональну: предметну (живописна, графічна,

проєктна) і міжпредметну – галузеві (художньо-е-

стетичні) та міжгалузеві (художньо-гуманітарні).

Для розвитку творчого фаху майбутніх фахів-

ців важливого значення мають такі групи компе-

тенцій як:

– інформаційно-пізнавальні

а) здатність до пошуку та оперування худож-

ньою інформацією;

б) саморегуляційні (уміння організувати та

контролювати власну художню діяльність, здат-

ність до самовдосконалення шляхом мистецької

самоосвіти та самовиховання);

– соціальні та комунікативні

– а) здатність до спілкування з приводу ми-

стецтва, естетичних цінностей);

б) соціально-практичні (здатність до спі-

впраці у сфері мистецтва, до роботи в команді)

(Л. Масол, 2006, с. 24–27).

Єдність теоретичної і практичної готовності

до здійснення творчої діяльності вимагає володін-

ня на високому професійному рівні спеціальними

дисциплінами, такими як: рисунок, кольорозна-

вство, композиція, графічні технології, художнє

проєктування, об’ємне моделювання, а також

здатності до ефективного використання комп’ю-

терних технологій та медіаресурсів. Цей підхід

дозволяє сформувати поліхудожню компетент-

ність фахівця з графічного дизайну, визначаючи

її як професійну інтегративну якість особистості,

що включає комплекс знань про психологію ху-

дожньої творчості, взаємодію образотворчого ми-

стецтва з інтегрованими комп’ютерними програ-

мами, уміння переносити художній образ у іншу

модальність, застосувати досвід проєктної діяль-

ності, яка інтегрується через зіставлення худож-

ніх ідей, виражально-зображувальних засобів у

когнітивному, ціннісно-мотиваційному, опера-

ційно-діяльнісному та особистісно-творчому ком-

понентах (Г. Єрмоленко, 2008, с. 45–51).

Зазначимо, що в структуру готовності

графічного дизайнера до професійної діяльності

входить: методологічний (гуманістичний, куль-

турологічний, креативний) та педагогічний

(когнітивний, операційно-діяльнісний, особистіс-

ний) компоненти, а також творчо-компетентніс-

ний підхід з його інтегральною характеристикою,

що сприяє полімодальному сприйняттю творчої

діяльності (візуальна, аудіальна, кінестетична),

допомагає у вираженні емоційно-ціннісного став-

лення до поліхудожньої діяльності та її рефлексії,

до оволодіння методикою дослідницької роботи,

що дозволяє якісно вирішувати творчі завдання.

Завдяки компетентнісному підходу особистість

здатна застосовувати свої здібності, набуті знан-

ня, уміння, навички, ціннісне ставлення та досвід

у практичній діяльності. Виходячи з цього компе-

тентністний підхід у навчанні «виводить універ-

сальний метарівень, що в інтегрованому вигляді

представляє освітні результати, які досягаються

не лише засобами освіти, але й соціальної взає-

модією в міжособистісному й інституційному

культурному контексті» (Н. Бібік, 2004, с. 47).

Тож відповідно до програмних компетентно-

стей студенти набувають здатності розв’язувати

спеціалізовані завдання та практичні проблеми

у галузі дизайну, виявляти структурні й функ-

ціональні зв’язки на основі комплексного худож-

ньо-проєктного підходу. А саме:

1. Здатність вчитися й оволодівати сучас-

ними знаннями у галузі нових інформаційних та

комунікативних технологій та застосовувати їх у

професійній дизайн-діяльності.

2. Здатність до пошуку нової інформації, її

обробки та аналізу для створення творчого креа-

тивного продукту.

3. Здатність використовувати базові знання

Volume 2 (1) 2021

Professional Art Education

про стан і проблеми розвитку графічного дизайну

сучасного світу й України зокрема, зберігати ста-

більність діяльності та смислових орієнтацій.

4. Здатність розвивати дизайн-культуру в су-

спільстві, його національну своєрідність та муль-

тикультурність.

5. Здатність виходити за межі стереотипних

асоціацій та застосовувати методику проєктуван-

ня дизайн-об’єктів.

6. Здатність володіти прийомами формоут-

ворення, макетування і моделювання об’єктів ди-

зайну для вироблення нового творчого продукту

7. Здатність оперувати навичками користу-

вання сучасних комп’ютерних програм для ство-

рення об’єктів дизайну.

При навчанні графічному дизайну об’єд-

нуючою складовою в роботі є багаторівневе за-

стосування візуальної комунікації, що дозволяє

комбінувати різні символи, зображення, а також

методи різних фахових дисциплін (малюнок, ко-

льорознавство, композиція, комп’ютерна графіка

тощо) з метою формування візуального образу ди-

зайнерських ідей.

Розуміння художньо-педагогічних процесів у

дизайн-освіті та їх біфуркація дає змогу визначити

співвідношення між образотворчим мистецтвом

і дизайном та можливостями, що відкриваються

завдяки їхньому розвитку та застосуванням їх у

педагогічну діяльність.

Природнім має бути розуміння того, що ма-

люнок, живопис, композиція як художні форми,

що постійно взаємодіють один з одним, являють

собою засоби пізнання, є виразниками почуття і

використовуються для відображення довкілля. У

цьому зв’язку можна підкреслити, що майбутній

графічний дизайнер, який вивчає образотвор-

чі дисципліни може відобразити навколишню

дійсність у відповідності з власним візуальним

сприйняттям і передати мовою образотворчості

своє розуміння світобудови, по-своєму його інтер-

претувати.

У сучасних умовах викладання дизайну на

художньо-графічних факультетах переживає но-

вий етап пошуку напрямків та універсальних

інтерпретаційних парадигм. Особливо швидко

розвивається художньо-технічне проєктування,

головним завданням якого є створення графічних

об’єктів, розроблення фірмового стилю, логотипу,

брендбуку, дизайн-пакування тощо (Т. Паньок,

2016, с. 420).

Творчий аспект згідно з яким викладання

графічного дизайну спрямовується на засвоєння,

збереження, поширення мистецьких творів, го-

товність до участі в їх творенні, диктує необхід-

ність виокремлення специфіки підготовки май-

бутніх фахівців. Базовими курсами, що формують

творче мислення фахівців з графічного дизайну і

визначають їхню подальшу спеціалізацію є «Ком-

позиція», «Робота в матеріалі», «Рисунок», «Ти-

пографіка», «Колористика», «Графічні техніки»

тощо.

Засади творчого рисунка, знання авторських

графічних матеріалів, знання основ проєктної

діяльності, спеціальні знання в області графічно-

го дизайну: робота зі шрифтами та їх компонуван-

ня із зображенням, знання програм 3D-моделю-

вання, володіння професійним ПО: для офсетної

поліграфії – Adobe Photoshop (робота з растро-

вими зображеннями), Adobe Illustrator (робота

з векторними зображеннями), Adobe InDesign і

QuarkXPress (верстання сторінок); для зовнішньої

реклами і трафаретного друку: Corel Draw і твор-

чий композиційний пошук на основі життєвих

спостережень стають основними принципами

підготовки фахівців з графічного дизайну. Для

цього використовуються різноманітні методики,

педагогічні підходи (розвиток самостійного мис-

лення, збільшення арсеналу засобів пізнавальної

діяльності, індивідуалізація і диференціація на-

вчання) з метою формування розуміння суті ві-

зуальної комунікації та розвитку творчої уяви у

студентів.

Виділяючи найбільш важливі принципи

викладання фахових дисциплін, а саме: індивіду-

альний підхід до студентів, наочність, системність

і послідовність у розв’язанні навчальних завдань,

слід зазначити, що, вони утворюють чітку педа-

гогічну систему підготовки фахівців. Суттєвою пе-

ревагою якої є формування особистості, що усві-

домлює свою креативність, творчі можливості,

міцні академічні знання, що отримані за період

навчання. Важливу роль у професійній підготов-

ці дизайнера-графіка грає мотиваційний момент,

а саме створення нової візуально-комунікативної

якості, що досягається формуванням моделі ро-

звитку графічного дизайну.

Висновки. Отже, питання підготовки фахів-

ців з графічного дизайну потребують система-

тичного й обґрунтованого висвітлення. Знання,

які має набути майбутній графічний дизайнер у

процесі фахової підготовки, включають такі скла-

дові: загальнотеоретичну (вивчення теоретичних

дисциплін гуманітарного, історико-культурного,

соціально-психологічного змісту); загально-ху-

дожню (опанування методиками і техніками

зображення, знання авторських графічних ма-

теріалів) професійно-орієнтовану (знання основ

проєктної діяльності, спеціальні знання в області

графічного дизайн, програм 3D-моделювання, ре-

алізація проєктів у матеріалі); організаційно-тех-

нічну (систематизація, використання інформації,

проведення дослідницької діяльності).

Professional Art Education Volume 2 (1) 2021 Scientic Journal

Структура готовності графічного дизайнера

до професійної діяльності визначається: методо-

логічними (гуманістичний, культурологічний,

креативний) та педагогічними (когнітивний, опе-

раційно-діяльнісний, особистісний) компонента-

ми, а також творчо-компетентнісним підходом з

його інтегральною характеристикою (візуальна,

аудіальна, кінестетична).

Вважаємо, що творчо-компетентнісний під-

хід та його інтеграція в загально-художні і про-

фесійно-спеціалізовані знання під час підготовки

майбутніх графічних дизайнерів, забезпечує його

системою фундаментальних знань, формує есте-

тичні смаки та професійну компетентність.

Перспективи подальших розвідок убачає-

мо в розробці та експериментальній перевірці

форм і методів підготовки майбутніх учителів

і вихователів до професійної діяльності в умо-

вах етнокультурного різноманіття сучасного су-

спільства, спрямованих на розвиток особистіс-

ного складника, який вважаємо визначальним у

структурі досліджуваної готовності.

СПИСОК ЛІТЕРАТУРИ

Crow D. (2006). Left to Right: Thе Cultural Shift from Words to Pictures. Lausanne: AVA Publishing SA. https://

www.bloomsbury.com/us/left-to-right-the-cultural-shift-from-words-to-pictures-9782940373369/

Hladun, О. (2019). The preparation model of a future teacher for the upbringing of teenagers with a low

status in the student team. Scientic Issues of Vinnytsia State M. Kotsyubynskyi Pedagogical University. Section:

Pedagogics and Psychology, 216(58), 63–68. https://doi.org/10.31652/2415-7872-2019-58-63-68

Meggs B. P., Purvis A. W. (2012). Meggs History of Graphic Design. 5th ed. New Jersey: John Wiley & Sons.

https://www.thalia.de/images-adb/ea/96/ea96aec2-6c22-4844-a8b2-bc6b7320f86a.pdf

Muller M. G. (2003). Basic of Visual Communication. Approaches and Mathoda for Analysis. Konstanz. https://

killervisualstrategies.com/blog/basics-of-visual-communication-marketing-strategies.html

Panyok, T. V. (2020). Historical-cultural and lighting context of artistic education in Ukraine in the beginning

of the 20th century. International journal of conservation science. Romania. 11. 945–952. http://ijcs.ro/public/IJCS-

20-69_Panyok.pdf

Wegerif, R. (2010). Mind Expanding. Teaching for thinking and creativity in primary education. Glasgow:

Open University. https://www.researchgate.net/publication/236950584_Mind_Expanding_Teaching_for_

Thinking_and_Creativity_in_Primary_Education/stats

Zheng Min. (2014). Analysis of the importance of graphic design in the process of brand building. Grand View

of Fine Arts, (4), 110.

Антонович, Є. А. (2009). Проблеми теорії та методології дизайну. Педагогіка вищої та середньої шко-

ли. 26. 21–22. http://oaji.net/articles/2014/690-1396516170.pdf

Бібік, Н. М. (2004). Компетентнісний підхід: рефлексивний аналіз застосування. Компетентнісний

підхід у сучасній освіті: світовий досвід та українські перспективи. Київ : КІС, 45-50. https://scholar.google.

com/scholar?cluster=18024994945046522939&hl=en&inst=8697446408056752236&oi=scholarr

Ермоленко Г. Ю. (2008) Основные направления формирования полихудожественной компетентно-

сти будущих учителей искусства. Синтез в русской и мировой художественной культуре, 45–51. https://

static.freereferats.ru/_avtoreferats/01004893335.pdf

Масол, Л. (2014). Впровадження компетентнісного підходу до змісту загальної мистецької освіти:

аналіз державних стандартів. Мистецтво та освіта. № 4., 2–8. http://nbuv.gov.ua/UJRN/mtao_2014_4_2

Паньок Т. В. (2016) Розвиток вищої художньо-педагогічної освіти в Україні у ХХ столітті. Харків : Опе-

ративна поліграфія ФОБ Здоровий Я. А. http://dspace.hnpu.edu.ua/handle/123456789/3863

Пічкур, М., Сотська, Г., Семенова, О., Музимка , О., Побірченко, О. (2017). Професійна підготовка май-

бутнього вчителя образотворчого мистецтва : теоретичний аспект : колективна монографія. Харків:

«Пром-Арт». https://dspace.udpu.edu.ua/bitstream/6789/8391/1/MONOGRAFIJA%20OM.pdf

Прусак В. Ф. (2006) Організаційно-педагогічні засади підготовки майбутніх дизайнерів у вищих на-

вчальних закладах України (автореферат … канд. пед. наук). Вінницький державний педагогічний універси-

тет імені Михайла Коцюбинського, Вінніца http://www.disslib.org/orhanizatsiyno-pedahohichni-zasady-

pidhotovky-majbutnikh-dyzajneriv-u-vyshchykh.html

Яочен, Цзя. (2017). Моделювання процесу розвитку креативного потенціалу майбутніх дизайнерів у

професійній підготовці. Молодь і ринок. №1, 123–126. http://nbuv.gov.ua/UJRN/Mir_2017_1_28

Volume 2 (1) 2021

Professional Art Education

Professional Art Education Volume 2 (1) 2021 Scientic Journal

Дата надходження рукопису 21.02.2020

REFERENCE

Crow D. (2006). Left to Right: Thе Cultural Shift from Words to Pictures. Lausanne: AVA Publishing SA. https://

www.bloomsbury.com/us/left-to-right-the-cultural-shift-from-words-to-pictures-9782940373369/ [in English]

Hladun, О. (2019). The preparation model of a future teacher for the upbringing of teenagers with a low

status in the student team. Scientic Issues of Vinnytsia State M. Kotsyubynskyi Pedagogical University. Section:

Pedagogics and Psychology, 216(58), 63–68. https://doi.org/10.31652/2415-7872-2019-58-63-68 [in English]

Meggs B. P., Purvis A. W. (2012). Meggs History of Graphic Design. 5th ed. New Jersey: John Wiley & Sons.

https://www.thalia.de/images-adb/ea/96/ea96aec2-6c22-4844-a8b2-bc6b7320f86a.pdf [in English]

Muller M. G. (2003). Basic of Visual Communication. Approaches and Mathoda for Analysis. Konstanz. https://

killervisualstrategies.com/blog/basics-of-visual-communication-marketing-strategies.html [in English]

Panyok, T. V. (2020). Historical-cultural and lighting context of artistic education in Ukraine in the beginning

of the 20th century. International journal of conservation science. Romania. 11. 945–952. http://ijcs.ro/public/IJCS-

20-69_Panyok.pdf [in English]

Wegerif, R. (2010). Mind Expanding. Teaching for thinking and creativity in primary education. Glasgow:

Open University. https://www.researchgate.net/publication/236950584_Mind_Expanding_Teaching_for_

Thinking_and_Creativity_in_Primary_Education/stats [in English]

Zheng Min. (2014). Analysis of the importance of graphic design in the process of brand building. Grand View

of Fine Arts, (4), 110. [in English]

Panyok, T. V. (2020). Historical-cultural and lighting context of artistic education in Ukraine in the beginning

of the 20th century. International journal of conservation science. Romania. 11. 945–952. http://ijcs.ro/public/IJCS-

20-69_Panyok.pdf [in English]

Antonovych, YE. A. (2009). Problemy teoriyi ta metodolohiyi dyzaynu. Pedahohika vyshchoyi ta serednʹoyi

shkoly [Problems of design theory and methodology. Higher and secondary school pedagogy]. 26. 21–22. http://

oaji.net/articles/2014/690-1396516170.pdf [in Ukrainian]

Bibik, N. M. (2004). Kompetentnyy pidkhid: reeksyvnyy analiz zastosuvannya [Competence approach:

reexive analysis of application]. Kompetentnyy pidkhid u suchasniy osviti: svitovyy dosvid ta ukrayinsʹki

perspektyvy. Kyyiv: KIS, 45-50. https://scholar.google.com/scholar?cluster=18024994945046522939&hl=uk&in

st=8697446408056752236&oi=scholarr [in Ukrainian]

Yermolenko G. YU. (2008) Osnovnyye napravleniya formirovaniya polikhudozhestvennoy kompetentnosti

budushchikh uchiteley iskusstva [The main directions of the formation of polyartic competence of future

teachers of Art]. Sintez v russkoy i mirovoy khudozhestvennoy kul’ture, 45–51. https://static.freereferats.ru/_

avtoreferats/01004893335.pdf [in Ukrainian]

Masol, L. (2014). Vprovadzhennya kompetentnoho pidkhodu do zmistu zahalʹnoyi mystetsʹkoyi osvity: analiz

derzhavnykh standartiv [Introduction of a competency-based approach to the content of general art education:

an analysis of state standards]. Mystetstvo ta osvita. № 4., 2–8. http://nbuv.gov.ua/UJRN/mtao_2014_4_2 [in

Ukrainian]

Panʹok T. V. (2016) Rozvytok vyshchoyi khudozhnʹo-pedahohichnoyi osvity v Ukrayini u XX stolitti

[Development of higher art and pedagogical education in Ukraine in the twentieth century]. Kharkiv: Operatyvna

polihraya FOB Zdorovyy. http://dspace.hnpu.edu.ua/handle/123456789/3863 [in Ukrainian]

Pichkur, M., Sot·sʹka, H., Semenova, O., Muzymka, O., Pobirchenko, O. (2017). Profesiyna pidhotovka

maybutnʹoho vchytelya obrazotvorchoho mystetstva: teoretychnyy aspekt: kolektyvna monohraya [Professional

training of future teachers of ne arts: theoretical aspect: collective monograph]. Kharkiv: «Prom-Art». https://

dspace.udpu.edu.ua/bitstream/6789/8391/1/MONOGRAFIJA%20OM.pdf [in Ukrainian]

Prusak V. F. (2006) Orhanizatsiyno-pedahohichni zasady pidhotovky maybutnikh dyzayneriv u vyshchykh

navchalʹnykh zakladakh Ukrayiny (avtoreferat… kand. Ped. Nauk) [Organizational and pedagogical principles

of training future designers in higher educational institutions of Ukraine (abstract… Candidate of Pedagogical

Sciences)]. Vinnytsʹkyy derzhavnyy pedahohichnyy universytet imeni Mykhayla Kotsyubynsʹkoho, Vinnitsa. http://

www.disslib.org/orhanizatsiyno-pedahohichni-zasady-pidhotovky-majbutnikh-dyzajneriv-u-vyshchykh.

html [in Ukrainian]

Yaochen, Tszya. (2017). Modelyuvannya protsesu rozvytku tvorchoho potentsialu maybutnikh dyzayneriv u

profesiyniy pidhotovtsi [Modeling the process of developing the creative potential of future designers in training].

Molodʹ i rynok. №1, 123–126. http://nbuv.gov.ua/UJRN/Mir_2017_1_28 [in Ukrainian]

26 © Ju Dongting

The purpose of the article is to cover some aspects of professional training of future graphic

designers.

Methodology. The structure of the graphic designer’s readiness for professional activity

is determined by: methodological (humanistic, cultural, creative) and pedagogical (cognitive,

operational, personal) components, as well as creative and competence approach with its integral

characteristics (visual, audio, kinesthetic). Highlighting the most important principles of teaching

professional disciplines, namely: individual approach to students, clarity, system and consistency in

solving educational tasks, it should be noted that they form a clear pedagogical system of training. A

signicant advantage of such a system is the formation of an individual who is aware of their creativity,

creative potential, strong academic knowledge that was acquired during the study period.

Scientic novelty. The organizational and methodological conditions of professional training

of future designers are determined. The integration possibilities of general artistic and professionally

oriented knowledge in the formation of a holistic system of skills of future graphic designers are

pointed out.

The role of the creative-competence approach in design education is substantiated along with its

integral characteristic, which promotes the activation of creativity, the solution of creative tasks, helps

in the professional training of future specialists in graphic design.

Results. It is determined that professional competence forms an individual aspect of the future

graphic designer’s readiness for professional development and is determined by the level of acquired

professional knowledge, skills and abilities. Educational activities, which compose the process of

acquiring this knowledge, the formation of skills (techniques) and abilities (methods of acquiring and

using knowledge) affect the development and production of modern techniques used in the training

of graphic designers. Understanding of artistic and pedagogical processes in design education and

its bifurcation makes it possible to determine the relationship between ne arts and design and the

opportunities that open up due to their development and their application in teaching.

In modern conditions, teaching design at art and graphic faculties is experiencing a new stage

of nding directions and universal interpretive paradigms. Artistic and technical design is developing

especially fast, the main task of which is the creation of graphic objects, development of corporate

style, logo, brand book, packaging design, etc. The creative aspect according to which the teaching of

graphic design is aimed at the assimilation, preservation, dissemination of works of art, readiness to

participate in their creation, dictates the need to highlight the specics of training future professionals.

An important role in the professional training of a graphic designer is played by the aspect of

motivation, namely the creation of a new visual and communicative quality, which is achieved by

forming a model of graphic design development. In the process of research the unity of theoretical and

practical readiness for creative activity is singled out.

DOI 10.34142/27091805.2021.2.01.03

PROFESSIONAL COMPETENCE AS THE MAIN

FACTOR OF TRAINING FUTURE SPECIALISTS IN

GRAPHIC DESIGN

Post-graduate student of the department

of Primary and Professional Education of

H.S. Skovoroda Kharkiv National Pedagogical

University.

Changchun University of Science and

Technology.

Changchun, China

e-mail: 673990721@qq.com

https://orcid.org/0000-0002-3689-8006

Volume 2 (1) 2021

Professional Art Education

Фахова компетентність як головний чинник підготовки майбутніх

фахівців з графічного дизайну 27

Professional Art Education Volume 2 (1) 2021 Scientic Journal

Conclusions. The program competencies that students acquire in the process of professional

training are dened. In particular, it was found that the multilevel application of visual communication

refers to special training, and the general artistic aspect of training a graphic designer is a necessary

component of a holistic system of their professional education and it forms the basis of fundamental

knowledge of the specialist. The knowledge that the future graphic designer must acquire in the process

of professional training includes the following components: general theoretical component (study of

theoretical disciplines of humanities, historical and cultural, socio-psychological content); general art

component (mastering the methods and techniques of image, knowledge of author’s graphic materials)

professionally-oriented component (knowledge of the basics of project activities, special knowledge in

the eld of graphic design, 3D-modeling programs, implementation of projects using the material);

organizational and technical component (systematization, use of information, research activities).

Key words: visual communication, graphic designer, competence approach, project activity,

future specialist

УДК 378.65.78

DOI 10.34142/27091805.2021.2.01.04

ФОРМУВАННЯ ВОКАЛЬНОЇ КОМПЕТЕНТНОСТІ

МАЙБУТНІХ УЧИТЕЛІВ МУЗИЧНОГО МИС-

ТЕЦТВА В КЛАСІ «ПОСТАНОВКА ГОЛОСУ»

кандидат педагогічних наук, доцент кафедри

теорії і методики мистецької освіти та вокаль-

но-хорової підготовки вчителя Харківського

національного педагогічного університету

імені Г.С. Сковороди

Харків, Україна

email: 1965valentina@ukr.net

https://orcid.org/0000-0002-4449-3199

У статті розкрито зміст та сутність формування вокальної компетентності у майбутніх

учителів музичного мистецтва в класі з постановки голосу, як складової фахової підготовки. Виявлена

специфіка творчої професійної діяльності, яка відображає якість виконавської культури педагога-музи-

канта. Доведено, що фахову підготовку поєднує методична, наукова, вокально-виконавська та педагогіч-

но-організаційна діяльність. Встановлено, що процес формування вокальної компетентності в класі з

постановки голосу достатньо довготривалий та вимагає дотримання певної послідовності. З’ясовано,

що на заняттях з постановки голосу педагогічно доцільно використовувати спеціальні вправи, творчі

завдання, акцентувати увагу на методику роботи з різними типами голосів, виходячи з фізіологічних

та вікових особливостей учнів, знати принципи організації концертних виступів тощо. Оцінено вплив на

формування вокальної компетентності унікальної спадщини українських співацьких традицій, викори-

стання кращих вокальних методик вітчизняних та зарубіжних педагогів. Охарактеризовано напрями

реалізації та вплив творчого підходу до навчального процесу, що сприяють формуванню вокальної ком-

петентності. Розкрито ключове значення самостійної роботи в класі «Постановка голосу», спрямованої

на безперервну музичну самоосвіту, розкриваючи творчі вокальні здібності здобувача вищої професій-

ної освіти. Виявлено вплив особистісних якостей, стилю роботи, музичних здібностей, індивідуальних і

психологічних особливостей та творчого іміджу на формування вокальної компетентності майбутніх

учителів музичного мистецтва в класі постановки голосу.

Ключові слова: вчитель, вокальна підготовка, компетентність, постановка голосу, творчість,

музичне мистецтво.

Постановка проблеми та її зв’язок зваж-

ливими науковими чи практичними завдан-

нями. Оптимізація системи фахової підготовки

майбутніх учителів музичного мистецтва у ви-

щих педагогічних навчальних закладах, перед-

бачає врахування вимог до сучасного педагога,

специфіки його успішної різнопланової та твор-

чої професійної діяльності. За своєю сутністю,

характером та змістом вона поєднує: методич-

ну, наукову, вокально-виконавську та педагогіч-

но-організаційну діяльність. Реалізація якісної

фахової підготовки здобувачів факультетів мис-

тецтв потребує обґрунтування, удосконалення та

практичної перевірки комплексу педагогічних,

предметно-спеціальних, організаційних, психо-

логічних, просвітницьких знань, умінь, навичок,

засобів, форм та методів формування вокальної

компетентності майбутніх учителів музичного

мистецтва в класі «Постановки голосу». Вокальна

компетентність, як складова фахової підготовки

випускників факультетів мистецтв відображає

якість виконавської культури музиканта.

Аналіз основних досліджень і публікацій

свідчить, що проблема формування професій-

ної фахової компетентності майбутніх учителів

музичного мистецтва досліджувалася сучасни-

ми науковцями в різних сферах Питання фор-

мування професійної компетентності майбутніх

учителів музичного мистецтва розглядалися у

працях вітчизняних та зарубіжних науковців

Л. Беземчук (2020), П. Горкуненко (2010), М. Ми-

хаськова (2003), О. Овчарук (2003), Н. Остапенко

(2015), Г. Падалка (2010), І. Полубоярина (2008),

В. Фомін (2020), В. Черкасов (2014). Деякі аспекти

формування вокальної компетентності в процесі

вокальної підготовки висвітлюються у наукових

доробках Л. Василенко (2003), С. Гмиріна (2019),

Н. Овчаренко (2014), О. Прядко (2009); Л. Тоцька

(2007), Чуньпен Лі (2013).

Незважаючи на значну кількість наукових

праць, , актуальним залишаються питання фор-

мування вокальної компетентності майбутніх

учителів музичного мистецтва в класі «Постанов-

ка голосу». Зазначене вище зумовило вибір тема-

28 © В. Кузьмічова

Volume 2 (1) 2021

Professional Art Education

тики наукового дослідження.

Формулювання цілей та завдань статті.

Метою статті є теоретичне висвітлення та прак-

тичне обґрунтування змісту формування вокаль-

ної компетентності майбутніх учителів музично-

го мистецтва в класі «Постановка голосу».

Виклад основного матеріалу. Невід’ємною

складовою сучасної системи вищої педагогічної

освіти є формування фахової компетентності май-

бутніх музично-педагогічних кадрів. Вивчення та

аналіз музично-педагогічної та методичної літе-

ратури свідчить, що поняття «компетентність» в

сучасній педагогічній науці та практиці досить

часто використовується у наукових досліджен-

нях, як своєрідна альтернатива фаховим знан-

ням, умінням та навичкам .

Професійну компетентність учителя музич-

ного мистецтва сучасні педагоги-методисти (І. Зя-

зюн, О. Овчарук, О. Олексюк, Л. Масол, Г. Падалка,

І. Полубоярина), розглядають, як органічне поєд-

нання необхідних фахових знань, умінь, навичок

та володіння спеціальними методиками роботи

з учнівськими музично-інструментальними та

вокально-хоровими колективами різних віко-

вих груп; музичного виховання; навчання учнів

сольного співу (академічному, естрадному, народ-

ному) гри на музичних інструментах; культур-

но-освітньою та організаційною роботою в закла-

дах загальної та спеціалізованої середньої освіти.

Формування професійної компетентності

майбутніх учителів музичного мистецтва перед-

бачає вільне оперування необхідними фаховими

знаннями, вміннями та навичками теоретичної і

практичної підготовки з дисциплін: історико-тео-

ретичного, психолого-педагогічного, вокально-хо-

рового, інструментально-виконавського циклів.

Зазначені цикли включають дисципліни мето-

дичного, теоретичного та практичного спряму-

вання, що викладаються у груповій, колективній

та індивідуальній формах.

Вокальна компетентність, як структурний

компонент професіоналізації, передбачає набут-

тя методичної, педагогічної та вокально-викона-

вської підготовки здобувачів вищої освіти. Зміст,

форми та методи формування вокальної компе-

тентності майбутнього вчителя музичного мис-

тецтва в класі з постановки голосу зумовлюються

особливістю специфіки фахової підготовки.

У нашому дослідженні ми розглядаємо по-

няття «вокальна компетентність» майбутнього

вчителя музичного мистецтва як здатність до са-

мостійно-творчої, художньо-інтерпретаційної та

вокально-педагогічної діяльності, спрямованої на

удосконалення процесу музично-виконавської та

методичної підготовки.

Сучасні дослідники (С. Гмиріна, Н. Косінська,

Professional Art Education Volume 2 (1) 2021 Scientic Journal

Н. Овчаренко, В. Черкасов, Лі Чуньпен, А. Шпир-

ка) визначають «вокальну компетентність» як

результат професійного навчання майбутніх учи-

телів музичного мистецтва у класі постановки го-

лосу та здатність до втілення художньо-образного

змісту вокального твору на основі опанування і

вдосконалення комплексу вокально-виконавсь-

ких, вокально-технічних знань, умінь, навичок,

надбань у галузі вокального мистецтва.

Основна форма аудиторної роботи на фа-

культетах мистецтв вищих педагогічних на-

вчальних закладів з дисципліни «Постановка го-

лосу» індивідуальна. За такою формою організації

навчального процесу передбачено добір музич-

ного репертуару відповідно до рівня вокальної

підготовки та творчих можливостей, музичних

здібностей, навчальних можливостей виконання

завдань здобувача.

На думку сучасних педагогів-науковців

(В. Антонюк, Н. Гребенюк, С. Гмиріної, Лі Чуньпен)

процес формування вокальної компетентності в

класі з постановки голосу достатньо довготрива-

лий та вимагає дотримання певної методичної

послідовності.

На початковому інформаційно-організа-

ційному етапі занять кваліфікований викладач

складає план роботи базуючись на природніх да-

них співака, допомагає сформувати та оволодіти

вокальними вміннями та навичками: вокальним

диханням, способами звуковедення, звукоутво-

ренням (обмежена ділянка діапазону), співочою

поставою, опорою та атакою звуку, вірною співа-

цька позицією, вокальною дикцією та артикуля-

ція; розвинути почуття смаку та артистизм. На

даному етапі бажано націлювати здобувачів на

стимулювання творчо-пізнавальної активності в

процесі вокально-виконавської діяльності.

На другому операційно-комплексному етапі

поступово формується повноцінний тембральний

діапазон, засвоюються основні види звуковеден-

ня та елементи вокальної техніки, розвивається

вокальний слух, співацька дикція та артикуля-

ція; проявляються педагогічна ерудованість та

аналітичні вміння, щодо оволодіння сучасними

технологіями вокального навчання.

На завершальному, продуктивно-рефлек-

сивному етапі формування вокальної компетент-

ності удосконалюються набуті знання, уміння та

навички у комплексі з вирішенням художньо-е-

стетичних та виконавських завдань спрямованих

на виховання творчої особистості; проявляється

рівень сформованості набутої вокально-педаго-

гічної ерудованості та саморегуляції, рефлексив-

не осмислення специфіки майбутньої вокаль-

но-педагогічної діяльності.

Захопленість творчим характером професії,

Volume 2 (1) 2021

ціннісне ставлення до вокального мистецтва, ос-

мислений науковий підхід до процесу навчання

здобувачів дають змогу впливати на процес фор-

мування вокальної компетентності.

Важливого значення у процесі формування

вокальної компетентності в класі «Постановка го-

лосу» належить методичному забезпеченню яке

спрямоване на підвищення якості навчання, під-

силення мотивації щодо обраного фаху та вклю-

чає також володіння спеціальними методиками:

методика роботи з голосом учнів молодшого, се-

реднього та старшого шкільного віку; методика

роботи з різними типами голосів; методика підго-

товки до концертних виступів, участі у конкурсах

та фестивалях.

За рекомендацією провідних педагогів-мето-

дистів (В. Антонюк, Н. Косінської, Н. Овчаренко,

О. Стахевич та ін.), в процесі формування вокаль-

ної компетентності, на заняттях з постановки

голосу педагогічно доцільно використовувати

наступні методи: опанування музично-теоре-

тичними знаннями, самостійної роботи, вправ

(дихальні, дикційні, артикуляційні, розспівуван-

ня), творчі (інсценізація вокальних творів, вико-

навського показу, драматизація, ілюстрування,

особистісна креативність), фонетичний(робота з

літературним текстом), концентричний, порів-

няльного аналізу, пояснювально-ілюстративний,

та інші (Гмиріна, 2019, с. 77-83).

Особливу увагу слід звернути на роботу з

іншомовними вокальними творами, активно за-

стосовуючи фонетичний метод. Вокальні вправи

та вокалізи, як засіб розвитку співацького голосу,

сприяють подальшому досягненню необхідного

технічного рівня у виконанні різножанрових во-

кальних творів (Лі Чуньпен, 2012, с. 17–20).

Вивчення та аналіз різних джерел свідчить,

що формуванню вокальної компетентності здоб-

увачів мистецьких факультетів в першу чергу

сприяє опора на унікальну спадщину українсь-

ких співацьких традицій( балади, народні пісні,

колядки, щедрівки, романси), використання

кращих вокальних методик вітчизняних (П. Го-

лубєва; М. Микиша, О. Мишуга, О. Муравйова,

М. Донец-Тесейер) та зарубіжних педагогів (Дж.

Барра, М. Гарсіа, М. Глінка, М. Маркезі, Ф. Лампер-

ти, Дж. Лаурі-Вольпі, Л. Тетраццині).

На формування вокальної компетентності

особливо впливає творчий підхід здобувача до

навчального процесу, що реалізується за наступ-

ними напрямками: свідома робота над недоліка-

ми звукоутворення та високою співацькою фор-

мантою; самостійне прослуховування вокальних

творів у виконанні всесвітньо-відомих вітчизня-

них і зарубіжних оперних та камерних співаків;

відвідування міських мистецьких заходів (опер-

ний театр, театр оперети, філармонія, концертні

заходи за участю провідних майстрів вокального

мистецтва); відео-перегляд в internet-ресурсах,

відвідування та аналіз майстер-класів провідних

педагогів минулого та сучасності; самостійний

добір навчального вокального репертуару та

пісень шкільного репертуару (Овчаренко, 2014, с.

400).

Самостійна робота в класі «Постановки го-

лосу» має ключове значення, оскільки спрямо-

вана на безперервну музичну самоосвіту, роз-

криваючи творчі вокальні здібності здобувача,

передбачає роботу з internet-ресурсами, нотними

виданнями, начально-методичною літературою,

вирішенню творчих завдань (імпровізація, добір

акомпанементу до пісень шкільного репертуару

та вокальних творів навчальної програми, скла-

дання виконавського плану; аналіз виконавсь-

ких труднощів); написання анотацій, доповідей,

повідомлень; роботу з літературним та музичним

текстом, здійсненням виконавського та худож-

ньо-педагогічного аналізу вокального твору.

Така робота включає різноманітні форми та

види аудиторної, позааудиторної колективної й

індивідуальної навчально-виховної діяльності

(виховна година, творчі проекти, концертно-кон-

курсна програма, концерт-лекція, мистецькі та

просвітницькі заходи).

Слід зазначити, що ефективність форму-

вання вокальної компетентності майбутніх учи-

телів музичного мистецтва значно залежіть від

концертно-конкурсної діяльності, оскільки така

форма роботи передбачає публічне виконання

вокальних творів за визначеною програмою. Під

час виступу здобувачі мають можливість самов-

досконалюватись, набувати сценічного досвіду,

демонструвати свої таланти, розвивати емоцій-

но-естетичну та вокально-виконавську культуру,

формувати здатність до самооцінювання власної

творчої діяльності (Косинська, 2018, с.43–38).

У певній мірі на формування вокальної

компетентності впливають особистісні якості

та стиль роботи майбутнього вчителя, музичні

здібності (відчуття метро ритму, агогіки та ди-

наміки), індивідуальні психологічні особливості

(емоційність, образне мислення, творча уява),

творчі здібності (цікава інтерпретація вокаль-

них творів, спроможність розробок педагогічних

та оригінальних культурно – освітніх проектів),

творчий імідж (Беземчук, Л., Фомін, В., 2020).

Особливу увагу ми звертаємо на створення

творчого іміджу як успішної складової подаль-

шої педагогічно-творчої діяльності: поставлений

голос, виразний погляд, ефектні жести та міміка;

зі смаком підібраний одяг, зачіска та аксесуари

відповідно до створеного сценічного образу; ар-

Professional Art Education

Professional Art Education Volume 2 (1) 2021 Scientic Journal

тистичне та змістовно-художнє виконання во-

кальних творів; вільне оперування вокально-ви-

конавськими прийомами; створення власних

оригінальних інтерпретацій вокальних творів;

професійно-творча, емоційно-толерантна, мето-

дично-інформаційна манера спілкування з коле-

гами та учнями (Кузьмічова, 2016, с. 25-31).

Таким чином, зміст і процес фахової підго-

товки на факультетах мистецтв в класі постанов-

ки голосу орієнтовані на якісний результат-фор-

мування вокальної компетентності музичного

майбутніх учителів музичного мистецтва.

Висновки. Таким чином, специфіка форму-

вання вокальної компетентності майбутнього

вчителя музичного мистецтва нерозривно пов’я-

зана з розвитком його професіоналізму та ефек-

тивністю вокально-виконавської діяльності (про-

фесійне володіння власним співацьким голосом).

Доведено, що вокальна компетентність відобра-

жає якість фахової підготовки, дає можливість

комплексно використовувати набуті знання,

вміння та навички у подальшій педагогічній

діяльності: навчально-виховній, науковій, куль-

турно-мистецькій, методичній.

З метою вдосконалення процесу вокального

навчання в класі з постановки голосу здобувачі

мають можливість усвідомлено ознайомитися з

неперевершеними шедеврами співацького мис-

тецтва, взірцями вокальної культури, кращими

традиціями світової та вітчизняними вокальни-

ми школами, поєднуючи музичну та художньо-е-

стетичну діяльність.

Обґрунтовано, що сформована вокальна

компетентність, як інтегрована професійно-осо-

бистісна якість виявляється у набутті предмет-

но-практичних компетентностей, а саме: ово-

лодіння різножанровим вокальним репертуаром

(шедеври вітчизняної та світової вокальної му-

зики); здатності до художньо-інтерпретаційної

творчості у вокально-виконавській діяльності;

практичному використовуванні професійних

знань з методики музичного навчання та вихо-

вання; здійсненні естетичного виховання зі шко-

лярами різних вікових груп засобами вокального

мистецтва.

Перспективи подальших досліджень. Про-

ведене дослідження, щодо процесу формування

вокальної компетентності майбутніх учителів

музичного мистецтва в класі постановки голосу

не вичерпує всіх аспектів. На наш погляд, педа-

гогічно-доцільним буде подальше вивчення та

аналіз принципів формування вокальної компе-

тентності в процесі ансамблевого та хорового ви-

конавства.

СПИСОК ЛІТЕРАТУРИ

Bezemchuk Л., & Fomin В. (2020). The Formation of Future Music Art Teacher`s Methodological Competence

in the Process of Pedagogical Practice. Professional Art Education, 1(1), 43–49. https://doi.org/10.34142/27091805

.2020.1.01.07

Ван Яцзюнь (2018). Педагогічні умови формування комунікативної культури майбутнього вчителя

музичного мистецтва у процесі диригентсько-хорового навчання. Музичне мистецтво в освітологічно-

му дискурсі, 3, 125–131. https://doi.org/10.28925/2518-766X.2018.3.125131

Вишневецька М.В.(2018). Формування естетичної культури майбутнього вчителя музичного мис-

тецтва як психолого-педагогічна проблема. Музичне мистецтво в освітологічному дискурсі, 4, 97–102.

https://doi.org/10.28925/2518-766X.2019.4.14

Гмиріна С.В.(2019) Методи роботи студентів над вокальними творами у класі сольного співу. Музичне

мистецтво в освітологічному дискурсі, 4, 77–83. https://doi.org/10.28925/2518-766X.2019.4.11

Давлатова Т.І. (2018). Творчий шлях М. Донець-Тессейр (за архівними матеріалами). Музичне мис-

тецтво в освітологічному дискурсі, 3, 89–92. https://doi.org/10.28925/2518-766X.2018.3.8992

Кузьмічова В.А. (2016). Особливості формування іміджу студентів факультету мистецтв народ-

но-пісенної творчості. Педагогіка та психологія, 53, 113–118.

Кушнір К.В. (2018). Особливості формування ціннісних компетентностей майбутнього вчителя му-

зичного мистецтва. Музичне мистецтво в освітологічному дискурсі, 3, 25–31. https://doi.org/10.28925/2518-

766X.2018.3.2531

Косінська Н.Л. (2018). Принципи та підходи до формування сценічно-образної культури майбутніх

учителів музичного мистецтва у процесі вокальної підготовки. Музичне мистецтво в освітологічному

дискурсі, 3, 43–48. https://doi.org/10.28925/2518-766X.2018.3.4348

Тушева В.В. (2018). Свідомість як особистісне новоутворення і детермінанта ціннісних орієнтацій

Volume 2 (1) 2021

майбутнього педагога у мистецькій освіті. Музичне мистецтво в освітологічному дискурсі, 3, 17–24.

https://doi.org/10.28925/2518-766X.2018.3.1724

Лі Чуньпен (2012). Діагностика рівнів формування вокально-хорової компетентності майбутніх учи-

телів музики . Науковий вісник, 1.39, 160–163.

Михаськова М. А. (2003). Проблеми формування фахової компетентності майбутнього вчителя музи-

ки. Наукові записки, 2, 17–20.

Овчаренко Н. А. (2014). Професійна підготовка майбутніх учителів музичного мистецтва до вокаль-

но-педагогічної діяльності: теорія та методологія. Монографія, 400.

Полубоярина І. І. (2008). Формування професійної компетентності майбутніх учителів музики в педа-

гогічному коледжі. Автореф. дис. ... канд. пед. наук, 21.

Падалка Г. М. (2019). Художньо-методична культура викладача мистецьких дисциплін: сут-

ність, принципи саморозвитку. Музичне мистецтво в освітологічному дискурсі, 4, 16–21. https://doi.

org/10.28925/2518-766X.2019.4.2

Черкасов В. Ф. (2014). Теорія і методика музичної освіти . Підручник, 528.

Шпирка А.О. (2019). Методи емоційної саморегуляції у формуванні емоційної виразності майбут-

нього вокаліста. Музичне мистецтво в освітологічному дискурсі, 4, 84–89. https://doi.org/10.28925/2518-

766X.2019.4.12

REFERENCE

Bezemchuk Л., & Fomin В. (2020). The Formation of Future Music Art Teacher`s Methodological Competence

in the Process of Pedagogical Practice. Professional Art Education, 1(1), 43–49. https://doi.org/10.34142/27091805

.2020.1.01.07

Van Yatszyunʹ. (2018). Pedahohichni umovy formuvannya komunikatyvnoyi kulʹtury maybutnʹoho vchytelya

muzychnoho mystetstva u protsesi dyryhent·sʹko-khorovoho navchannya [Pedagogical conditions of formation

of communicative culture of the future teacher of musical art in the process of conducting and choral training].

Muzychne mystetstvo v osvitolohichnomu dyskursi, 3, 125–131. https://doi.org/10.28925/2518-766X.2018.3.125131

[in Ukrainian]

Vyshnevetsʹka M.V. (2018). Formuvannya estetychnoyi kulʹtury maybutnʹoho vchytelya muzychnoho

mystetstva yak psykholoho-pedahohichna problema [Formation of aesthetic culture of the future teacher of

musical art as a psychological and pedagogical problem]. Muzychne mystetstvo v osvitolohichnomu dyskursi, 4,

97–102. https://doi.org/10.28925/2518-766X.2019.4.14 [in Ukrainian]

Hmyrina S.V. (2019). Metody roboty studentiv nad vokalʹnymy tvoramy u klasi solʹnoho spivu[Methods of

students’ work on vocal works in the class of solo singing]. Muzychne mystetstvo v osvitolohichnomu dyskursi, 4,

77–83. https://doi.org/10.28925/2518-766X.2019.4.11 [in Ukrainian]

Davlatova T.I. (2018). Tvorchyy shlyakh M.Donetsʹ-Tesseyr (za arkhivnymy materialamy) [Creative way M.

Donets-Tesseir (according to archival materials)]. Muzychne mystetstvo v osvitolohichnomu dyskursi, 3, 89–92.

https://doi.org/10.28925/2518-766X.2018.3.8992 [in Ukrainian]

Kuzmichyova V.A. (2016). Osoblyvosti formuvannya imidzhu studentiv fakulʹtetu mystetstv narodno-

pisennoyi tvorchosti [Features of image formation of students of the faculty of arts of folk song creativity].

Pedahohika ta psykholohiya, 53, 113–118. [in Ukrainian]

Kushnir K.V. (2018). Osoblyvosti formuvannya tsinnisnykh kompetentnostey maybutnʹoho vchytelya

muzychnoho mystetstva [Features of formation of value competencies of the future teacher of musical art].

Muzychne mystetstvo v osvitolohichnomu dyskursi, 3, 25–31. https://doi.org/10.28925/2518-766X.2018.3.2531 [in

Ukrainian]

Kosinsʹka N.L. (2018). Pryntsypy ta pidkhody do formuvannya stsenichno-obraznoyi kulʹtury maybutnikh

uchyteliv muzychnoho mystetstva u protsesi vokalʹnoyi pidhotovky [Principles and approaches to the formation

of stage and image culture of future music teachers in the process of vocal training]. Muzychne mystetstvo v

osvitolohichnomu dyskursi, 3, 43–48. https://doi.org/10.28925/2518-766X.2018.3.4348 [in Ukrainian]

Professional Art Education

Professional Art Education Volume 2 (1) 2021 Scientic Journal

Дата надходження рукопису 30.03.2021

Tusheva V.V. (2018). Svidomistʹ yak osobystisne novoutvorennya i determinanta tsinnisnykh oriyentatsiy

maybutnʹoho pedahoha u mystetsʹkiy osviti [Consciousness as a personal neoplasm and a determinant of the

value orientations of the future teacher in art education]. Musical art in educational discourse, 3, 17–24. https://

doi.org/10.28925/2518-766X.2018.3.1724 [in Ukrainian]

Li Chunʹpen (2012). Diahnostyka rivniv formuvannya vokalʹno-khorovoyi kompetentnosti maybutnikh

uchyteliv muzyky [Diagnosis of the levels of formation of vocal and choral competence of future music teachers].

Naukovyy visnyk,1.39, 160–163. [in Ukrainian].

Mykhasʹkova M. A. (2003). Problemy formuvannya fakhovoyi kompetentnosti maybutnʹoho vchytelya

muzyky [Problems of formation of professional competence of the future music teacher]. Naukovi zapysky, 2,

17–20. [in Ukrainian]

Ovcharenko N. A. (2014). Profesiyna pidhotovka maybutnikh uchyteliv muzychnoho mystetstva do vokalʹno-

pedahohichnoyi diyalʹnosti: teoriya ta metodolohiya [Professional training of future music teachers for vocal and

pedagogical activities: theory and methodology]. Monohraya, 400. [in Ukrainian]

Poluboyaryna I. I. (2008). Formuvannya profesiynoyi kompetentnosti maybutnikh uchyteliv muzyky v

pedahohichnomu koledzhi [Formation of professional competence of future music teachers in the pedagogical

college]. Avtoref. dys. ... kand. ped. nauk, 21. [in Ukrainian]

Padalka H. M. (2019). Khudozhnʹo-metodychna kulʹtura vykladacha mystetsʹkykh dystsyplin: sutnistʹ,

pryntsypy samorozvytku [Artistic and methodical culture of a teacher of art disciplines: essence, principles of

self-developmen]. Muzychne mystetstvo v osvitolohichnomu dyskursi, 4, 16–21. https://doi.org/10.28925/2518-

766X.2019.4.2 [in Ukrainian]

Cherkasov V. F. (2014). Teoriya i metodyka muzychnoyi osvity [Theory and methods of music education].

Pidruchnyk, 528. [in Ukrainian]

Shpyrka A. O. (2019). Metody emotsiynoyi samorehulyatsiyi u formuvanni emotsiynoyi vyraznosti

maybutnʹoho vokalista [Methods of emotional self-regulation in the formation of emotional expressiveness of

the future vocalist]. Muzychne mystetstvo v osvitolohichnomu dyskursi, 4, 84–89. https://doi.org/10.28925/2518-

766X.2019.4.12 [in Ukrainian]

Volume 2 (1) 2021

The purpose of the article is to cover and theoretically substantiate the content of formation of vocal

competence of future music teachers in the class «Voice staging».

Methods & methodology. Vocal competence as a structural component of professional training, involves

the acquisition of methodological, pedagogical and vocal-performing training of students. The content, forms and

methods of formation of vocal competence of the future teacher of musical art in a class «Voice staging» are caused

by feature of specicity of professional preparation. The formation of vocal competence is especially inuenced

by the creative approach of the applicant to the educational process, which is implemented in the following areas:

conscious work on the shortcomings of sound production and high singing form; independent listening to vocal

works performed by world-famous domestic and foreign opera and chamber singers; attending city art events

(opera house, operetta theater, philharmonic hall, concert events with the participation of leading masters of

vocal art). In the process of formation of vocal competence, in voice lessons it is pedagogically expedient to use the

following methods: mastering musical-theoretical knowledge, independent work, exercises (breathing, diction,

articulation, singing), creative (performance, dramatization, illustration).

Scientic novelty. The specics of creative professional activity are revealed, which reects the quality of

the performing culture of a music teacher. It is proved that professional training combines methodical, scientic,

vocal-performing and pedagogical-organizational activity. It is established that the process of formation of

vocal competence is quite long and requires a certain sequence. It was found that it is pedagogically expedient

to use special exercises, creative tasks, focus on methods of working with different types of voices, based on

physiological and age characteristics of students, know the principles of organizing concert performances and

more. The inuence on the formation of vocal competence of the unique heritage of Ukrainian singing traditions,

the use of the best vocal methods of domestic and foreign teachers is estimated.

Conclusions. The article proves that vocal competence reects the quality of professional training, gives

the opportunity to comprehensively use the acquired knowledge, skills and abilities in further pedagogical

activities: educational, scientic, cultural, artistic, methodological. In order to improve the process of vocal

training in the classroom of voice production, students have the opportunity to consciously get acquainted with

unsurpassed masterpieces of singing, examples of vocal culture, the best traditions of world and domestic vocal

schools, combining musical and artistic-aesthetic activities.

Key words: teacher, vocal training, competence, voice staging, art, musical art

DOI 10.34142/27091805.2021.2.01.04

FORMATION OF VOCAL COMPETENCE OF FUTURE

TEACHERS OF MUSIC ART IN THE CLASS «VOICE

STAGING»

Candidate of Pedagogical Sciences, Docent,

Professor of the Department of Theory

and Methodology of Artistic Education and

Vokal-choral Training of the Teacher of

H.S. Skovoroda Kharkiv National Pedagogical

University,

Kharkiv, Ukraine

email: 1965valentina@ukr.net

https://orcid.org/0000-0002-4449-3199

Формування вокальної компетентності майбутніх учителів

музичного мистецтва в класі «Постановка голосу» © В. Кузьмічова

Professional Art Education

Professional Art Education Volume 2 (1) 2021 Scientic Journal

УДК 7.012:7.023.1-037

DOI 10.34142/27091805.2021.2.01.05

РОЗРОБКА АВТОРСЬКИХ ФАКТУР ТА ЇХ ВИКОРИ-

СТАННЯ У ДИЗАЙН-ПРОЕКТУВАННІ СУЧАСНОГО

ОДЯГУ

кандидат педагогічних наук, доцен, заві-

дувач кафедри дизайну, факультету мис-

тецтв Харківського національного педаго-

гічного університету імені Г.С. Сковороди,

член спілки дизайнерів України

Харків, Україна

email: laragrig73@gmail.com

https:/orcid.org/0000-0002-8990-8861

У статті розглянуто роль авторських фактур у контексті дизайн-проектування сучасного одя-

гу; проаналізовано колекції студентів кафедри дизайну, факультету мистецтв, ХНПУ імені Г.С. Сково-

роди з точки зору інноваційної розробки фактурних поверхонь і їх використання. Результати показали,

що тема вибору поверхів матеріалу в дизайні сучасного одягу дуже актуальна і вимагає постійної ін-

новаційної розробки для отримання нових фактурних рішень. Зазначено, що у сучасному дизайні фак-

тура активно впливає на формоутворення, пластику, композицію і силует костюму, акцентує увагу

на певних ділянках поверхні виробу, підсилює природну виразність використаного матеріалу, а також є

важливою для визначення стилю. Поєднування різних фактурних поверхів дає можливість досягти різ-

номанітності рішень у підході до створення костюму та його обробки, а також підвищує естетичний

статус моделі. Визначено, що для створення фактурних поверхонь можна використовувати різні прий-

оми виготовлення, а саме: використання контрастних і нюансних поєднань фактур; випалювання на

основі витинанки; використання традиційної витинанки у поєднані з печворком; квілінг; вишивка; пер-

форація; строчки та пришивні елементи; защипи і утворення складок; розтягування, тертя, тиснення;

нанесення об’ємних малюнків та фотограми; насичення фактури об’ємними доповненнями (ворс, вузли,

букле, каміння, кисті, джгути). Аналіз способів створення авторських фактур на основі робіт студентів

кафедри дизайну ХНПУ імені Г.С. Сковороди дозволяє глибше переосмислити вплив фактурних поверхонь

для втілення дизайнерської ідеї, а саме: виразності образу, композиційного рішення, ступеня об’ємності

одягу, її маси, щільності.

Ключові слова: фактура, дизайн-проектування, костюм, матеріал, одяг, декор.

Постановка проблеми та її зв’язок з важли-

вими науковими та практичними завданнями.

Кожен модний сезон приносить свої фактур-

ні та декоративні переваги. Безперервний пошук

нових матеріалів, фактур і малюнків є одним із

шляхів оновлення, збагачення форм одягу і аксе-

суарів у проектуванні. На сьогоднішній день при

розробці моделей одягу велика увага приділяєть-

ся фактурі текстильних полотен. Завдяки вико-

ристанню матеріалів з різною текстурою у виро-

бах з однаковою конструкцією, можна домогтися

нових візуальних ефектів, що дозволяє істотно

розширити асортимент виробів. Різноманіття

матеріалів з їх властивостями, технологій виго-

товлення та декоративних технік для їх обробки

спонукають дизайнерів до пошуку нових рішень і

дають поштовх до експериментів з формою.

Фактура в костюмі не існує сама по собі, вона

є важливою складовою художнього образу, до-

зволяє дизайнеру висловити авторську концеп-

цію, образи і асоціації у проектуванні. Слідуючи

тенденціям сучасного суспільства, дизайнери

все частіше звертають увагу на естетичне і прак-

тичне застосування фактурної поверхні. Фактура

– поверхня форми, що створює зовнішній вигляд

виробу і визначає його зоровий образ (M. Kisil,

2017).

Новим прийомом в дизайн-проектуванні є

поєднання в одному костюмі традиційних обро-

бок і авторських насичених фактурних повер-

хонь. Роботи з розробки авторських фактур та їх

специфіка тільки починають завойовувати увагу

науковців та фахівців галузі дизайну одягу.

Аналіз основних досліджень і публікацій. У

сучасній літературі з’являється усе більше статей,

публікацій, які так чи інакше охоплюють тему

стосовно застосування тих чи інших термінів

з галузі текстильного дизайну. Так, дослідники

36 © Л. Григорова

Volume 2 (1) 2021

В. Уварова, Н. Цвєткова, О. Луковська, Г. Слободян

стверджують, що на сьогоднішній день понят-

тя «тканина» та «текстиль» виходять за рамки

їх традиційного розуміння. У світовій практиці

замість терміну «мистецтво текстилю» останнім

часом використовують термін «ber art» – мис-

тецтво волокна (Kisil, M., 2017; Осадча, А, 2018).

Аналізуючи наукові джерела, можна ска-

зати, що художній текстиль досліджувався у

контексті проблем професійного декоративного

мистецтва ХХ ст. такими українськими науков-

цями, як Ю. Бірюльов (2015), Н. Велігоцька (2010),

О. Голубець (2002, Л. Жоголь (1996), А. Жук (1984),

Т. Кара-Васильєва (2008), Г. Кусько (2001), С. Лупій

(2013) та ін.

Загальним питанням дизайну, його історії і

теорії присвячені праці: Д. Азрікана, О. Боднара,

О. Бойчука, Ю. Божка, І. Волкотруба, У. Вудсона,

В. Глазичева, В. Даниленка, М. Дьоміна, О. Кащен-

ка, В. Колейчука, Г. Лаврика. Питання художнього

проектування, конструювання одягу та матеріа-

лознавства розглядали В. Баженова, Є. Коблякова,

Т .Козлова, Ф. Пармон, М. Сухарєва. Візуальним

сприйняттям та зоровими ілюзіями займалися

такі дослідники як Р. Арнхейм, С. Бєляєва-Екзем-

плярська, В. Глезер, Н. Коробцева, А. Кисельова,

Ф. Ковальова, А. Моля, Г. Нагая, С. Соланський,

У. Хогард. Такі дослідники як Т. Печкова (1974),

Л. Жукова (1996), М. Черних (2015) виділяють в

якості головних властивостей фактур рельєф-

ність, малюнок, блиск, нерівності. За їх думкою

гармонійне поєднання властивостей фактур

забезпечується в об’єктах дизайну при певних

співвідношеннях кількісних характеристик фак-

тури висоти і кроку нерівностей поверхні виробу

і ступеня блиску.

Формулювання цілей та завдань статті.

Метою статті є висвітлення прийомів і способів

створення фактурної поверхні одягу; продемон-

струвати авторські винаходи та проаналізувати

колекції майбутніх дизайнерів одягу з точки зору

інноваційної розробки фактурних поверхонь та їх

використання.

Виклад основного матеріалу дослідження.

У сучасному дизайні одягу фактура активно впли-

ває на формоутворення, пластику, композицію і

силует костюму, акцентує увагу на певних ділян-

ках поверхні костюму, підсилює природну ви-

разність використовуваного матеріалу. Сучасний

художній текстиль останнім часом допускає екс-

перименти з рослинними матеріалами, шкірою,

хутром, пластиком, глиною тощо. Тому, поєднан-

ня різноманітних матеріалів створює контраст

форм і текстур, візуальну важкість або легкість.

Існує безліч визначень терміну «фактура»

(від лат. Factura – обробка, будова). У дизайні су-

часного одягу фактура є одним із головних засобів

художньої виразності, яка найбільш явно відо-

бражає особливості будови та оздоблення поверх-

ні, а також своєрідність художньої техніки вико-

нання.

Використовуючи різні фактурні поверхні

у проектуванні костюму, потрібно враховувати

естетичну, утилітарну, економічну функції. Есте-

тична функція відповідає за образ людини і за

асоціативне сприйняття костюму. Під утилітар-

ною функцією мається на увазі функціональність,

практичність, зручність і комфорт під час носін-

ня виробу. Фактурна поверхня не повинна бути

тільки красивою, але й практичною при експлуа-

тації. Економічна функція має на увазі пошук оп-

тимального рішення для втілення дизайнерської

ідеї.

Тенденції сучасних сезонів впливають на

дизайн костюму, змушують дизайнерів шукати

нове формоутворення, конструктивні ліній, нові

декоративні елементи і фактурні поверхні. Пер-

спективним напрямком при створенні сучасного

одягу є пошук авторських фактурних поверхонь.

Фактура матеріалу є одночасно засобом і елемен-

том композиції костюму. Поєднуючи в одній мо-

делі різні фактурні поверхні можна досягти різно-

манітності рішень в підході створення костюму

та його обробки, таким чином підвищити есте-

тичний статус моделі.

У дизайн-проектуванні сучасного одягу,

взуття, аксесуарів вибір фактурної поверхні таке

ж важливе завдання, як і вибір матеріалу. Факту-

ра має велике значення для визначення ступеня

об’ємності одягу, її маси, щільності. Посилення

фактурної поверхні збільшує об’ємність, щіль-

ність, тяжкість одягу. Гладка поверхня, навпаки,

додає одягу легкість, візуально зменшує обсяг.

Контраст фактур (використання рельєфних повер-

хонь у поєднанні з гладкими) може ілюзорно змі-

нити значимість і розмір окремих частин форми,

більш активно виявити конструктивні рішення,

загострити звучання композиційних прийомів

(посилити основний ритм, масштабні характери-

стики). Недостатня увага до властивостей фактур

може привести до невдалого поєднання в одному

виробі різних матеріалів, дрібності композиції

і дисгармонії форми (Прушинская, Герасимова,

Першукевич, 2018).

Формування колекцій одягу визначається

умовами навколишнього середовища, культур-

но-історичними, соціальними та віковими чин-

никами. Таким чином, колекція може будувати-

ся на основі найрізноманітніших, об’єднуючих

окремі костюмні ансамблі ознаки, найважливі-

шою з яких є пластичні і фактурно-колористичні

властивості швейних матеріалів.

Professional Art Education

Professional Art Education Volume 2 (1) 2021 Scientic Journal

Завданням сучасного дизайнера, який зай-

мається створенням авторської фактури поряд

з урахуванням споживчих уподобань, є забезпе-

чення естетичної досконалості та відповідності

модним трендам. Також, важливим залишається

врахування законів побудови декору поряд з його

значущістю у загальному сприйнятті виробу.

У всьому світі дизайнери шукають нові

прийоми обробки тканин і створення нових фак-

тур. Так, англійські дизайнери експериментують

з тканинами в різних напрямках, використовую-

чи нові технології:

• травлення, випалювання і розрізи променем

лазера;

• ламінування і склеювання тканини і фольги;

• нанесення фотограми;

• з’єднання тканин безшовним методом.

Отже, розглянемо розробку авторських фак-

тур на прикладі колекцій, розроблених студента-

ми кафедри дизайну ХНПУ імені Г.С. Сковороди.

На основі існуючих концепцій студентами здійс-

нюється власний алгоритм проектної діяльності

сучасного одягу на основі розробки авторських

фактур, трактованої нами як дизайн. У проекту-

вання костюму ефекти фактур є засобом розкрит-

тя його змісту та безпосередньо виявляють осо-

бистий творчий задум того чи іншого дизайнера.

Новим прийомом у моделюванні одягу є поєд-

нання в одному виробі традиційних обробок, ма-

люнків тканин і активних насичених фактурних

поверхонь.

За способом площинно-просторової органі-

зації дизайн-об’єкти поділяють на двовимірні

(2D) та тривимірні (3D). Фактурні рішення при

створені колекції одягу можна отримати шляхом

обкручування, ткання скрученими смужками

тканини або шкіри, колажу, асамбляжу, прокле-

ювання, термохімічної обробки, плетіння гачком,

в’язання, макраме, звалювання, вишивки вико-

ристанням та комбінованих технік (Колоснічен-

ко, Остапенко & Луцкер, 2020, с. 170).

Для створення фактурних поверхонь вико-

ристовуються різні прийоми виготовлення. Од-

ним із таких методів є використання контрастних

і нюансних поєднань фактур, в яких композиція

побудована на найтонших переходах однієї фак-

тури в іншу. У представленому студентами до-

слідженні джерелом натхнення для розробки ко-

лекції «Вестники света» покладено образ ангела.

Так, значна увага при проектуванні приділя-

лася розробці контрастної фактури на нюансній

кольоровій гамі, яка б змогла відобразити ком-

позиційний задум дизайнера. Саме слово «Ан-

гел» - грецького походження, і перекладається як

«Посланник, Вісник» і асоціюється з усім добрим

і світлим. Колекція створена у романтичному

стилі, а жіночий образ підкреслюють тканини які

приємні на дотик і візуально привабливі. Тому,

студенти обрали тканини білого кольору такі як,

шовк, шифон, трикотажне полотно, тобто ті тка-

нини за допомоги яких можна створити образ ан-

гелу, а саме вічність, незайманість, чистоту, без-

турботність.

Фактури які створені за допомогою цих тка-

нин створюють таємничий та привабливий образ

жінки (див. рис.1).

Рис. 1. Колекція «Вестники света» Кидонь О., Гофман

Переможці конкурсів «Текстиль і мода» м. Донецьк, «ARTPODIUM» м. Кишенів

Volume 2 (1) 2021

Той же метод використали студенти під час роботи над ко-

лекцією «Белая гризайль».

Колекція неймовірно багата фактурами: драпіровками,

складками, матовими і твідовими поверхнями, різнофактурними

трикотажними полотнами, воланами, валянням, защипами. Сьо-

годні надається перевага поєднанню грубих та м’яких фактур (ши-

фон і груба в’язка, мереживо і твід, шовк і замша). Тому колекція

містить багато вовни, шовку, шифону, катону у всіх варіаціях (див.

рис 2). Застосування в одній моделі матеріалів різних фактур дає

можливість підкреслити особливості кожної поверхні. Використо-

вуються контрастні і нюансні поєднання фактур, в яких компози-

ція побудована на найтонших переходах однієї фактури в іншу.

До авторської техніки можна віднести розробку фактури за

допомоги гільйошування (випалювання) на основі витинанки.

Для гільйошування підходять тільки синтетичні тканини, так як

вони при нагріванні не горять, а плавляться і стають клейкими:

атлас, капрон, нейлон, плащові тканини, тканини з люрексом,

габардин, штучний шовк, тонкий і щільний трикотаж, оксамит,

панбархат тощо. Інструментом гільйошування є апарат для ви-

палювання по дереву або паяльник з невеликими доробками

(Котенкова, 2002). В основу колекції «Мей» було покладено націо-

нальний китайський костюм. Для отримання фактури студентка

розробила трафарет для випалювання, склеїла між собою за допо-

моги клейової сітки дві тканини, а потім випалювала необхідний

візерунок на тканині. Розробка об’ємно-просторової композиції

символізує відхід від площинного зображення в результаті чого

з’явилася об’ємна фактура. Щоб отримати контраст

знизу використана тканина іншого кольору. Для

виготовлення головних уборів застосовували шнур

(див. рис. 3).

Рис. 2. Колекція «Белая гризайль» Ершова М., Гофман О.

Переможці конкурсів «Текстиль і мода» м. Донецьк, «Погляд у майбутнє» м. Київ

Рис. 3. Колекція «Мей» Сиромля В. Переможниця конкурсів «ARTPODIUM» м. Кишенів,

«ГЛЯНЕZZ FASHION SHOW» м. Харків, «Дизайн-освіта 2017» м. Харків, «Start Fashion»

в рамках проекту «Kharkiv Fashion».

Professional Art Education

Professional Art Education Volume 2 (1) 2021 Scientic Journal

При розробці жіночих пальто студенти викори-

стовували традиційну витинанку у поєднані з печвор-

ком. За формою витинанки можуть бути різноманіт-

ними й нагадувати кола, ромби, квадрати, овали,

смужки, але студенти розробили складні сюжетні ком-

позиції (Сіндарова, Приходько-Кононенко & Остапен-

ко, 2018, с. 69).

Створена фактура схожа за технологією виконан-

ня з новітнім напрямом у мистецтві художнього вирі-

зання «pop-up» – створення 3-D зображення-картинки.

Нижня частина тканини була виконана печворком,

що надало одягу вишуканості та оригінальності. Стиль

печворк відноситься до екстравагантних напрямків

сучасної моди. Розроблена колекція, виглядає ори-

гінально і трохи незвично, як і будь-яка ексклюзивна

річ (див. рис 4). Рис. 4 «Магія рослин»

Ал-Айеш Лілія, Волошина Тетяна, Шуманська Марія

Міжнародний конкурс «ПЕЧЕРСЬКІ КАШТАНИ»

Застосування 3D-технологій в дизайні одягу до-

зволяє розробляти нові варіанти авторських фактур.

Методика дизайн-проектування включає в себе всі

класичні етапи: науково-дослідницьку роботу, пошук

творчого джерела, пошук моделей-аналогів, розробку

моделей-пропозицій, вибір і опрацювання ескізу мо-

делі, підбір матеріалів та виготовлення виробу. Для

створення авторської фактури за допомогою 3D-тех-

нологій необхідно вибрати творче джерело, яке може

послужити основою при роботі (Пугачева, Короткова,

Чернышева, 2018).

Тренд створення нових фактурних поверхонь

постійно провокує студентів дизайнерів на інновації,

і нові наукові і дизайнерські розробки. Фактура наси-

чується об’ємними доповненнями: ворс, вузли, букле,

каміння, кисті, джгути, аплікації - все це збільшує за-

гальну масу виробу. Не дивлячись на те, що всі техніки

є традиційними і давно відомими, але використання

нетрадиційних матеріалів і прийомів не властивих

цій техніці, надає виробам авангардного звучання.

При розробці колекції «Crocodile Style» застосовувалися

евристичні методи: метод асоціацій і метод трансфор-

мацій. Завдяки цим методам і застосовуваним техніки

аплікація були створені авторські фактури, що мають

нескінченну варіативність (див. рис 5.).

Рис. 5. Колекція «Crocodile Style» Палеха О.

Міський конкурс креативних проектів Create Kharkiv 2020,

Міжнародний конкурс «ПЕЧЕРСЬКІ КАШТАНИ» м. Київ

40 © Л. Григорова

Volume 2 (1) 2021

З урахуванням розвитку структурних еле-

ментів були опрацьовані логічні ряди і обрані

п’ять моделей одягу, які найбільш повно від-

повідають вимогам до формування колекції.

Додаткових фактурних поверхонь можна

домогтися, використовуючи: вишивки, перфо-

рації, строчки, пришивні елементи, защипи, ут-

ворення складок, розтягування, тертя, тиснення,

нанесення об’ємних малюнків, нанесення фото-

грами. «Лазерна перфорація» звучить як термін з

пластичної хірургії. Вона подібно найгострішого

скальпелю дозволяє дизайнерам робити прорі-

зи в тканині різної товщини і текстури, а також

дозволяє досягти повної симетричності і високої

точності малюнка. Перфорація сьогодні застосо-

вується для виготовлення складних, авторських

візерунків, в тому числі на шкірі (див. рис 6-а, 6-б). Рис. 6-а. Колекція «Подих»

Фактура, насичена об’ємними доповнення-

ми: ворсом, вузлами, тасьмою «блискавка», букле,

кистями, що стирчать пір’ям, джгутами, збільшує

загальну масу виробу, в той час як гладка поверх-

ня надає виробу легкість, пластичність, візуаль-

но зменшує обсяг. Крім того, йде впровадження

пом’ятих, гофрованих, плісированих і складча-

стих поверхонь.

Так, при створенні колекції на основі іспан-

ського костюму для створення авторської факту-

ри в якості декору використали тасьму «блискав-

ку» (див. рис. 7)..

Рис. 6-б. Колекція «Подих». Алекберова Л., Мусалієва Ю.

ІІ місце «Start Fashion» в рамках проекту «Kharkiv Fashion», м. Харків.

Конкурс «ARTPODIUM» м. Кишенів

Professional Art Education

Professional Art Education Volume 2 (1) 2021 Scientic Journal

Рис. 7.

Колекція «Encanto»

Філатова М., Давидова У.

Міжнародний конкурс «Печерські каштани»

м. Київ

Висновки. Дизайн проявляє себе з усіх боків,

будучи одним із найважливіших складових в

житті людини. Сьогодні він не стоїть на місці, а

навпаки, розвивається все більш активніше з

кожним днем. Вибрані моделі-аналоги теж не є

кінцевим результатом. Застосовуючи нові мето-

ди формоутворення в дизайні, нові матеріали або

технологію виготовлення можна розвинути ідею

цих фактур до невпізнання, тому перспективний

напрям в дизайні даної продукції – це розвиток

фактурних рішень для майбутнього сезону.

Таким чином, можна сказати, що для реалі-

зації дизайн-концепції сучасної колекції дизай-

нер може розробляти власні фактури. Розглянуто

сучасні напрями текстильного мистецтва, в яких

застосовано фактурні ефекти. Виявлено різний

вплив фактурних рішень на художньо-образне

сприйняття костюму. Перелічено поширені різ-

новиди техніки створення авторських фактур. На

основі проведеного аналізу робіт студентів кафе-

дри дизайну можна зробити висновок, що у ди-

зайн-проектуванні сучасного одягу основний ак-

цент зроблено на розробку варіантів авторських

фактурних поверхонь. З огляду на це, ми вважає-

мо, що за рахунок однієї фактури тканини дизай-

нер отримує практично необмежені можливості

для творчості, що дозволяє домогтися будь-якого

ефекту, оскільки кожна тканина має свої перева-

ги, важливо тільки знати їх властивості і вміти

ними правильно скористатися.

Volume 2 (1) 2021

СПИСОК ЛІТЕРАТУРИ

Kisil, M. (2017). Формоутворення одягу: методичні пошуки та експерименти в навчальному процесі.

Теорія та практика дизайну, 0(11), 64–71. http://dx.doi.org/10.18372/2415-8151.11.11878

Вакуленко, О. (2005). Слобожанський куліш. Витинанки. Народне мистецтво, №3-4, 56–57. http://

naukam.triada.in.ua/index.php/konferentsiji/44-chotirnadtsyata-vseukrajinska-praktichno-piznavalna-

internet-konferentsiya/202-stanovlennya-vitinaki-u-suchasnomu-dizajni-ta-dekorativno-prikladnomu-

mistetstvi

Гильман, Р. (2003) Художественная роспись тканей: учеб. пособие для студ. высш. учеб. Заведений.

Москва: Владос. https://www.twirpx.com/le/399231/

Гусейнов, Г., Ермилова, В. & Финашина, Е. (2004). Композиция костюма: учеб. пособие для студ. высш.

учеб. заведений. Москва: Академия. https://www.twirpx.com/le/229809/

Жукова, Л., Жуков, В., Ерцев, В. (2012). Основы технологии художественной обработки материалов.

Русская мозаика : учебное пособие для студентов высших учебных заведений, обучающихся по направле-

нию подготовки бакалавров 26140062 (Технология художественной обработки материалов). Санкт-Петер-

бург: ФГБОУВПО «СПГУТД»

Колосніченко, М., Остапенко Н., Михайлюк О., Луцкер Т. (2020). Фактурні рішення в текстильному

дизайні: термінологічні аспекти. Актуальні проблеми сучасного дизайну. Київ: КНУТД, Т1, 170–174. https://

er.knutd.edu.ua/bitstream/123456789/16023/1/APSD2020_V1_P170-173.pdf

Котенкова, З. (2002). Выжигание по ткани. Изделия в технике гильоширования. Ярославль: Акаде-

мия холдинг. https://ua1lib.org/book/2413354/3072ac?id=2413354&secret=3072ac

Крюкова, Н., Бабушкина В. (2014). Разработка технологии отделки современной одежды на основе

традиционных методов декорирования материалов. Сервис в России и за рубежом, №1(48), 95–103. https://

readera.org/14058074

Орленко, Л. (1996). Терминологический словарь одежды. Легпромбытиздат. https://books.google.

com.ua/books?id=XJeRAAAACAAJ

Осадча, А. (2018). Удосконалення дизайн-проектування одягу. Народознавчі зошити, № 3 (141), 731–

737. https://doi.org/10.15407/nz2018.03.731

Прушинская, Ю., Герасимова, Ю., Першукевич, Г. (2018). Влияние фактуры на современный костюм.

Международный студенческий научный вестник, № 2. https://www.eduherald.ru/ru/article/view?id=18350

Пугачева, И., Короткова, Ю., Чернышева, Л. (2018). 3D-проектирование фактур в дизайне одежды. На-

учные исследования и разработки в области дизайна и технологий. Кострома: Изд-во Костром. гос. ун-та,

155–157. https://ksu.edu.ru/les/NAUKA/Public_D/Arhiv period izdanij/niir-v-oblasti-dt/sbornik-materialov-

conf-idt-2018.pdf

Селівачов, М. (2013). Лексикон української орнаментики. Київ. https://www.livelib.ru/book/1001994385-

leksikon-ukrayinskoyi-ornamentiki-m-selivachov

Сіндарова, Л., Приходько-Кононенко, І. & Остапенко, Н. (2018). Дизайн проектування колекції жіно-

чого одягу з використанням техніки печворк. Art and Design. №2. 66–73. http://dx.doi.org/10.30857/2617-

0272.2018.2.8

REFERENCE

Kisil, M. (2017). Formoutvorennya odyahu: metodychni poshuky ta eksperymenty v navchalʹnomu protsesi

[Formation of clothes: methodical researches and experiments in educational process]. Teoriya ta praktyka

dyzaynu, 0(11), 64–71. http://dx.doi.org/10.18372/2415-8151.11.11878 [in Ukrainian]

Vakulenko, O. (2005). Slobozhansʹkyy kulish. Vytynanky [Slobozhansky kulish. Vytinanki. Folk Art].

Narodne mystetstvo, №3-4, 56–57. http://naukam.triada.in.ua/index.php/konferentsiji/44-chotirnadtsyata-

vseukrajinska-praktichno-piznavalna-internet-konferentsiya/202-stanovlennya-vitinaki-u-suchasnomu-

dizajni-ta-dekorativno-prikladnomu-mistetstvi [in Ukrainian]

Gil’man, R. (2003) Khudozhestvennaya rospis’ tkaney: ucheb. posobiye dlya stud. vyssh. ucheb. Zavedeniy

[Artistic painting of fabrics: textbook]. Moskva: Vlados. https://www.twirpx.com/le/399231/ [in Russian]

Professional Art Education

Дата надходження рукопису 02.04.2021

Professional Art Education Volume 2 (1) 2021 Scientic Journal

Guseynov, G., Yermilova, V. & Finashina, Ye. (2004). Kompozitsiya kostyuma: ucheb. posobiye dlya stud.

vyssh. ucheb. Zavedeniy [Costume composition: textbook]. Moskva: Akademiya. https://www.twirpx.com/

le/229809/ [in Russian]

Zhukova, L., Zhukov, V., Yertsev, V. (2012). Osnovy tekhnologii khudozhestvennoy obrabotki materialov.

Russkaya mozaika: uchebnoye posobiye dlya studentov vysshikh uchebnykh zavedeniy, obuchayushchikhsya

po napravleniyu podgotovki bakalavrov 26140062 (Tekhnologiya khudozhestvennoy obrabotki materialov)

[Fundamentals of the technology of artistic processing of materials]. Sankt-Peterburg: FGBOUVPO «SPGUTD» [in

Russian]

Kolosnichenko, M., Ostapenko N., Mykhaylyuk O., Lutsker T. (2020). Fakturni rishennya v tekstylʹnomu

dyzayni: terminolohichni aspekty [Textured solutions in textile design: terminological aspects]. Aktualʹni problemy

suchasnoho dyzaynu. Kyyiv: KNUTD, T1, 170–174. https://er.knutd.edu.ua/bitstream/123456789/16023/1/

APSD2020_V1_P170-173.pdf [in Ukrainian]

Kotenkova, Z. (2002). Vyzhiganiye po tkani. Izdeliya v tekhnike gil’oshirovaniya [Burnout on the fabric.

Products in the technique of guilloche]. Yaroslavl’: Akademiya kholding. https://ua1lib.org/book/2413354/3072a

c?id=2413354&secret=3072ac [in Russian]

Kryukova, N., Babushkina V. (2014). Razrabotka tekhnologii otdelki sovremennoy odezhdy na osnove

traditsionnykh metodov dekorirovaniya materialov [Development of nishing technology for modern clothes

based on traditional methods of decorating materials]. Servis v Rossii i za rubezhom, №1(48), 95–103. https://

readera.org/14058074 [in Russian]

Orlenko, L. (1996). Terminologicheskiy slovar’ odezhdy [Terminological dictionary of clothing].

Legprombytizdat https://books.google.com.ua/books?id=XJeRAAAACAAJ [in Russian]

Osadcha, A. (2018). Udoskonalennya dyzayn-proektuvannya odyahu [Improving clothing design].

Narodoznavchi zoshyty, №3(141), 731–737. https://doi.org/10.15407/nz2018.03.731 [in Ukrainian]

Prushinskaya, YU., Gerasimova, YU., Pershukevich, G. (2018). Vliyaniye faktury na sovremennyy kostyum

[The inuence of texture on a modern suit]. Mezhdunarodnyy studencheskiy nauchnyy vestnik. № 2. https://www.

eduherald.ru/ru/article/view?id=18350 [in Russian]

Pugacheva, I., Korotkova, YU., Chernysheva, L. (2018). 3D-proyektirovaniye faktur v dizayne odezhdy

[3D design of textures in clothing design]. Nauchnyye issledovaniya i razrabotki v oblasti dizayna i tekhnologiy.

Kostroma: Izd-vo Kostrom. gos. un-ta, 155–157. https://ksu.edu.ru/les/NAUKA/Public_D/Arhiv period izdanij/niir-

v-oblasti-dt/sbornik-materialov-conf-idt-2018.pdf [in Russian]

Selivachov, M. (2013). Leksykon ukrayinsʹkoyi ornamentyky [Lexicon of Ukrainian ornamentation]. Kyyiv

https://www.livelib.ru/book/1001994385-leksikon-ukrayinskoyi-ornamentiki-m-selivachov [in Ukrainian]

Sindarova, L., Prykhodʹko-Kononenko, I. & Ostapenko, N. (2018). Dyzayn proektuvannya kolektsiyi

zhinochoho odyahu z vykorystannyam tekhniky pechvork [Design design of women’s clothing collection using

patchwork technique]. Art and Design. №2. 66–73. http://dx.doi.org/10.30857/2617-0272.2018.2.8 [in Ukrainian]

Volume 2 (1) 2021

The purpose of the article is to consider the role of copyright textures in the design of modern

clothes; analyze the collections of students of the department of Design of the H.S. Skovoroda Kharkiv

National Pedagogical University from the point of view of the development of textured surface and use

in the creation of a suit.

Methods & methodology. We used such research methods as subject-analytical for studying

literary and illustrative sources; a terminological method for an unambiguous understanding of

the essential features of design; psychological method for verbal determination of the nature of the

visual sensation from the tissue surface; to reveal the dependence of expressive means when creating

textures.

Scientic novelty is determined by the need to develop new versions of copyright textures

and use them in the of modern clothing also due to the objective public need for multifunctional and

specic expressive clothing that would satisfy the utilitarian and aesthetic needs of a person.

Results. The theme of the surface of the material in the design of clothing is very relevant and

requires constant innovative development to obtain new textural solutions. In modern design, the

textures actively inuences the stale of shaping the plastic, composition and the silhouette of the suit

and also focuses on certain parts of the product. The role of texture in the implementation of the

function of the suit and its inuence on the person’s visual perception is considered studied techniques

and ways to create a textured surface. In one model, you can combine various textured surfaces. This

makes it possible to achieve a variety of solutions in creating a costume. To create textured surfaces,

various manufacturing techniques are used, namely: the use of contrasting and nuanced combinations

of textures; the use of traditional embroidery in combination with patchwork; quilting; embroidery;

perforation; stitches and sewing elements; tucks and formation of folds; stretching, friction, stamping;

drawing volumetric drawings and a photogram; saturation of the texture with volumetric additions

(pile, knots, boucle, stones, brushes, plaits). Much attention is paid to the analysis of the works of

students of the design department, focused on innovative development of textured surfaces and use

when creating collections.

Conclusions and practical signicance. Analysis of ways to create copyright invoices based on

the work of students of the Department of Design of H.S. Skovoroda Kharkiv National Pedagogical

University allows deeper rethinking of the inuence of textured surfaces for the realization of design

ideas, namely: the expressiveness of the image and compositional decision, the degree of bulkiness of

clothing and mass density.

Key words: texture, design, costume, material, clothing, decor.

DOI 10.34142/27091805.2021.2.01.05

DEVELOPMENT OF AUTHOR’S INVOICES AND

THEIR USE IN DESIGN PROJECTS OF MODERN

CLOTHING

Candidate of Pedagogical Sciences, Assistant

Professor of the Department of Design,

Member of the National Union of Designers

of Ukraine, H.S. Skovoroda Kharkiv National

Pedagogical University

Kharkiv, Ukraine

email: laragrig73@gmail.com

https://orcid.org/0000-0002-8990-8861

Professional Art Education

Professional Art Education Volume 2 (1) 2021 Scientic Journal

УДК 378.22:78.087.68

DOI 10.34142/27091805.2021.2.01.06

SPECIFICITY OF TEACHING CONDUCTORS

AND CHORAL DISCIPLINES IN THE TRAINING

OF FUTURE TEACHERS OF MUSIC ART

Candidate of Pedagogical Sciences, Docent of the

Department of Theory and Methodology of Artistic

Education and Vokal-choral Training of the Teacher

of H.S. Skovoroda Kharkiv National Pedagogical

University

Kharkiv, Ukraine

email: oksana.vasileva1965@gmail.com

https://orcid.org/0000-0002-8918-435

Doctor of Pedagogical Sciences, Professor of the

Department of Theory and Methods of Art Education and

Vokal-choral Training of the Teacher of H.S. Skovoroda

Kharkiv National Pedagogical University

Kharkiv, Ukraine

email: a.sokolova.a2017@gmail.com

https://orcid.org/0000-0003-0284-7320

The purpose of the article is to determine the specics of teaching conducting and choral discipline in the

process of the professional training of future music art teachers; to identify the main directions of vocal and choral

work at school choral singing as a type of collective musical activity on music lessons and ruling school choirs and

vocal ensembles in extracurricular time). The study characterizes the peculiarities of teaching such basic disciplines

of the conductor-choir cycle as Choral Conducting, Choral Arrangement, Choral Studies, Choral Class, Workshop on

«Workshop of working with a choir». The main tasks of the disciplines are outlined as follows: mastery of conducting

and choral knowledge, development of professional musical abilities, formation of teacher-choirmaster skills. The

study of the problem proved the need to focus the content of conducting and choral disciplines on the peculiarities

of the music art teacher activities. These should include learning song repertoire for children’s choirs; mastering

arranging skills for children’s singing groups of different age categories; acquiring the knowledge of the development

and protection of children’s voice, as well as methods of vocal and choral work with children in secondary education.

Key words: conducting and choral disciplines, music art teacher, choral conducting, choral class, workshop

with choir, choral studies, choral arrangement.

Problem statement and its connection

with important scientic or practical tasks. The

preparation of a higher qualication musician is

considered to be a rather complicated, multifaceted

and multi-stage process. This is especially true for

a music art teacher profession characterized by

versatility, complexity and creativeness. As experience

shows, graduates of music and pedagogical faculties

do not only teach the subjects «Musical art», «Arts»

but work as leaders of children’s school choirs and

ensembles. Besides, the new specialization «Teacher

of choral conducting disciplines» provides students,

who learn to be music art teachers, with a broader

range of professional abilities. And this will allow

delivering subjects of choral conducting cycle in

higher and secondary special educational institutions.

Analysis of basic research and publications.

The generalization of scientic works on the chosen

topic of the article allows identifying the main

directions of development of the problem of teaching

conducting and choral disciplines in the training

of future Music Art teachers. The theoretical and

methodological foundations of professional training

in the eld of music pedagogy were developed by

A. Kozyr (2008), O. Oleksyuk (2013), G. Padalka (2008),

O. Rudnytska (2005), O. Shcholokova (2016).

Historical aspects of conducting and choral

pedagogy were covered by O. Vasilieva (2015).

A. Sokolova (2012), T. Smirnova (2004), L. Yaroshevska

(2017). The principles of vocal and choral training

of students of music and pedagogical faculties and

methods of teaching in the choir class were studied

by A. Bolganrsky (2008), L. Baida (1997), E. Karpenko

(2001).Works by O. Vasylievа (2019), J. Volodchenko

(2000), V. Doronyuk (2004), and P. Zabolotny (2007)

were devoted to the development of methods for

teaching choral conducting. Methodical issues of

vocal and choral work with children’s choir were

considered by V. Doronyuk (2008), S. Svitailo (2016),

E. Plyushchyk (2010), I. Topchieva (2013), I. Gavran

Volume 2 (1) 2021

(2021), L. Yatlo (2008).

The article goals and objectives formulation.

The purpose of the article is to identify the specics

of teaching conducting and choral disciplines in the

training of future Music Art teachers.

Рresenting the main material. One of the main

directions of a future Musical Art teacher’s work is

the organization of vocal and choral performance of

student’s youth in establishments of comprehensive

secondary school.

The analysis of the works of A.Bulgarsky,

I.Zelenetska, A.Kozyr, L.Khlebnika proves that the

vocal-choral activity of a Music Art teacher has its

specic features caused by the purpose of general

art education. As L. Masol claims in the «Concept of

General Art Education», its main purpose is to educate

students to value the reality and art, the development

of consciousness, emotional and sensuous sphere

of personality and its spiritual formation while

perceiving and interpreting works of art and

participating in practical art activities» (Masol, 2004,

c. 3).

Students’ choral performance in secondary

schools is carried out in several directions. At music

lessons, choral singing is one of the types of group

musical activity. In extracurricular activities, it exists

as the work of school singing groups (choirs, vocal

ensembles, song studios).

These features determine the specics of

conducting and choral training of Music Art teachers

and encourages the generalization of methods of its

teaching. Achieving the required level of competence

in this area is possible through mastering each

of the subjects of the conductor-choir cycle and

understanding their relationship.

Choral conducting is one of the most

sophisticated kinds of performance art directed to

training and educating multiskilled professionals

prepared for careers in pedagogy and performance

both theoretically and practically.

The purpose of the course «Choral conducting»

is to provide future Music Art teachers and leaders

of children’s choirs with fundamental conducting

training, raise a viable personality able to organize,

lead creatively, conduct a choir artistically convincing,

and self-develop constantly.

The course objectives are in the active

comprehension of the academic process as an

important means of enhancing personal being, self-

realization and self-organization of a personality;

acquiring choral conducting knowledge (choral

pieces texts, methods and techniques of a choral

piece conducting, ways of self-learning choral

scores etc.); development of a teacher-conductor’s

professional abilities and skills (verbal and nonverbal

communication with choral class, musical talents,

performance reliability, artistry); nurturing exibility

and speed of mental and emotional reactions; art

activity; ability of self-development, self-control

and self-organization; mastering methodological

fundamentals of choral work; accumulating repertoire

for further choral work.

Pedagogical principles: systemacity, self-

organization, socialization, cultural correspondence

and humanization, personal orientation,

individualization, dialogue interaction, intellectual

and creative development. Subject principles: the

principle of freedom, graphic clarity and movements

eciency, warning, sound choral articulation, melos,

artistic expediency.

The close connection of «Choral Conducting»

with social, psycho-pedagogical, musical-theoretical,

performance disciplines and subjects of the choral

conducting cycle. Integration of «Choral Conducting»

content promotes to shape the productive thinking

of students learning to be conductors and teachers;

stimulates to develop the depth, completeness and

integrity of their competencies.

Modern teaching of choral conducting is

not possible without extensive implementation

of various teaching methods: problem methods

(problem-search tasks; determination of features

of conducting technique, performance), method of

mental intonation, method of comparison, method of

creative project, etc. The main task in the study of the

discipline «Choral Conducting» is to prepare future

Music Art teachers for practical vocal and choral

work in the classroom with schoolchildren. To ensure

this form of work, songs from the school repertoire

must be included into the very rst classes on choral

conducting. Such work should involve obtaining

skills of educational and song material presentation

(creation of introductory conversations, computer

presentations), analysis of intonation, rhythmic, a

school song diction diculties, choice of means to

overcome the latter, mastering conduction techniques

of choral singing.

In the career of the music teacher and the head

of the children’s choir, the ability to play choral scores

has a signicant role. It contributes to the success of

their work and problem solutions encountered in

choral practice. The importance of reading choral

scores skills was revealed by prominent choral art

personality and teacher M. M. Danilin. He emphasized:

«As a conductor plays the score, so will the choir sing

under his direction».

However, in the practice of training Music Art

teachers, reading choral scores as a separate discipline

is not provided by the curriculum. Therefore, such

work should be done more carefully within the

framework of the discipline «Choral Conducting» and

focus on the skills of reading scores from a sheet and

Professional Art Education

Professional Art Education Volume 2 (1) 2021 Scientic Journal

transposition. In our opinion, mastering these skills

allows the future Music Art teacher to conduct vocal

and choral work with children of different school

ages effectively and exibly. Teaching conducting and

choral disciplines in higher pedagogical educational

institutions is undoubtedly inuenced by art

faculties’ students’ educational background. Since

the specialty of Secondary Education (Music Art) is

gained by students with different levels of musical

training (graduates of secondary schools, music

and pedagogical schools), creating an individual

educational trajectory of each of them should be

based on individual semester work plans according

to curriculum, syllabus and students’ characteristics.

Besides it should be gradual, systematic, and

student-focused to ensure the multifaceted creative

personality development.

Тhe purpose of the course «Choral arrangement»

is to provide music and pedagogical department

students of pedagogical institutes and universities

with essential knowledge and skills to make

transpositions of choral, solo, instrumental musical

pieces for different choir pieces. It is implemented

through solutions of such tasks as forming a

system of compositional knowledge; nding the

best arrangement in accordance with artistic and

gurative tasks; working out your own individual

style in arranging pieces for any choir staff; getting

acquainted with arrangements made by prominent

masters of choral art.

While studying the course «Choral Arrangement»

future Music Art teachers should learn about possible

problems when changing author’s original. Possible

transformation of an original composer’s text by the

author of the arrangement which is a transposition

of the main theme material into another compared

to the original coral score register; changes in voice

of supporting parties; a transposition of main theme

material from one choral party to another (cases of

transposition for a choir without accompaniment of

instrumental compositions with a melody of a wide

range); changing the original tone of the composition

for a more comfortable range, tessitura and

dynamics; changing the main party accompaniment

in the transposition of vocal compositions with

accompaniment for a choir or a cappella.

The teacher of choral arrangement should

introduce students to the characteristic of the choral

arrangement main varieties as a result of the choral

transposition compared to the original source:

transposition from one choir to another (for example,

from a homogeneous choir to a mixed one and vice

versa), transposition of compositions written for

a voice with accompaniment (romance, song) for

various choirs’ staff, transposition of instrumental

compositions for choral performance.

Considering the eld of a Music Art teacher’s

activity, the content of the course «Choral

Arrangement» should focus on mastering the skills of

creating scores for children’s choirs of different age

groups. It should include transpositions for children’s

starting choirs; choral pieces transposition for more

experienced choirs; transposition for senior students’

choirs (homogeneous, incomplete, mixed); choral

pieces transposition for complete mixed choirs;

Instrumental pieces transposition for choirs; free

arrangements of folk songs.

One of the central disciplines of conducting and

choral training of a Music Art teacher is «Choral class»

and «Workshop of working with a choir». The choral

class is a creative laboratory where students are given

opportunities to learn conditions and features of a

choir organization and work. Acting both as a choral

singer and a conductor and observing the choral

leader’s methods of work facilitate their mastering

certain choral techniques.

The role of the choral class course as one of the

most important subjects in the professional training

of a future choral conducting teacher is in blending

theory and practice in the choral class; on the basis

of their knowledge of musical theory and vocal and

choral disciplines students master professional skills,

necessary for their future career activities.

Analysis of choral class syllabi allows setting

such course objectives as moral and artistic education

of students via the direct introduction to choral

compositions of various epochs, styles, genres;

gaining vocal and choral skills; obtaining skills of

working with a choir, accumulating choral repertoire.

Solving the outlined tasks allows a student not only to

acquire the ability to sing in a choir, but also helps to

consolidate their knowledge of a conductor’s practical

work.

The knowledge, skills and abilities acquired

in the choir class should become the basis for the

formation of the necessary skills in future Music Art

teachers to work with the educational choir in the

course «Workshop on working with the choir». The

value of the course is that in the process of studying this

subject the student applies practically their knowledge

and skills in the work and choir conducting, obtained

in conducting, choral studies, and choir class. It is in

the process of studying this subject that the student

acquires professional skills in working with the choir

and the ability to choose techniques and methods of

learning choral pieces.

The head of the course educational choir should

select the choral repertoire for the students’ practical

work, taking into account the specics of Music Art

teachers’ activity. It is recommended to choose bright,

diverse choral works that students will be able to use

in their further choral practice. When organizing

the educational process, planning rehearsals it is

necessary to take into account the technical skills

of the choir, the complexity of choral works and

individual abilities of students who will work with

the choir.

While preparing students for practical work

with the choir, the work of a teacher of conducting

is of great importance. They should examine the

knowledge of the parts and scores of a choral piece,

outline its main performance diculties, guide a

student to create their own interpretation of the piece

and make a plan for learning it.

While preparing a student to work with the

students’ choir, it is necessary to attract students’

attention to the features of the main stages of work on

the choral piece. An important step in working with

a school choir on a choral song is its presentation.

It should include a talk about the piece, a song

performance (singing to your own accompaniment or

listening to a recording). It is advisable for a modern

music teacher to use computer technology while

presenting a choral piece. PowerPoint presentations

with animation and different performances of the

piece for comparison could be created.

While planning the technical stage of work on

the piece, a student learns to divide it into phrases,

sentences, periods. This allows them to comprehend

clearly its musical form and make an effective plan to

work on it. It is necessary to determine the sequence of

work with choral parts and groups, their alternation

and combination in partial and general choral sound.

At the technical stage the main elements of choral

technique such as the development of singing breath,

sound, intonation, rhythm, diction and the nature of

sound are mastered.

Mastering the choral piece continues at the

artistic stage. To achieve maximum sound quality a

variety of sound colors are searched; agogic changes,

delays, acceleration, rubato, fermatas are worked

out; a musical form of a choral piece is created

through the implementation of the climactic plan and

phrasing. It is at this time that the maximum mutual

understanding and interaction between the choir and

the conductor are achieved.

The main task of the course is to teach students

the basic methods of working on a choral piece. At the

presentation stage verbal (a talk, comments) and visual

(audio, video recording of the presentation) teaching

methods are used. During the technical mastering of

a choral piece, it is expedient to use solfeggio, singing

in syllables, transposition, singing at different tempos

and out of tempo, melody recitation. A future choir

conductor working on the piece is expected to learn

using a working conductor’s gesture, timing, showing

their own voice, playing the piano, oral explanation of

the most dicult episodes.

«Choral studies» is one of the main subjects in

choral conducting cycle focusing on blending theory

and practice of choral performance. Considering

the specics of future Music Art teachers training

while teaching choral studies, in our opinion, it is

necessary to emphasize the historical and theoretical

foundations of children’s choral performance and

creativity.

Revealing the importance of choral singing as an

effective method of educating the younger generation,

it should be highlighted that the involvement of

students in choral art contributes to the cultural

development of a personality and their socialization

(Косинська, 2018).

The range of choral studies topics should cover

the historical aspects of national and international

theory and practice of vocal and choral work with

children, as well as identify the main trends of

children’s choral performance and creativity.

Determining the specics of children’s choirs

will help future Music Art teachers to organize school

choirs of different ages (preparatory, junior, middle,

senior, youth) and understand their differences in

ranges, registers, timbres.

For further vocal and choral work with children,

a teacher-leader of a school choir needs knowledge

about the structure of the child’s vocal apparatus, its

physiological differences at a certain age, as well as the

psychological characteristics of students of different

ages. The course «Choral studies» for students

majoring in Secondary Education (Music) should

include the problems of vocal and choral technique in

children’s choir. An important aspect of studying the

discipline «Choral studies» is the methodological basis

of work in a children’s choir.

Future Music Art teachers are considered

to master the methods of vocal and choral work

with children of different ages, learn to choose

the appropriate choral repertoire for a particular

age group. In practical classes on «Choral studies»

modeling a choral piece rehearsal is vital in order to

master the methods of working with singing groups

effectively.

Conclusions. Thus, based on the analysis of

modern national theory and practice of future Music

Art teachers professional training, it can be claimed

that the method of teaching conducting and choral

disciplines has specic features and is shaped by the

content of practical activities of Music Art teachers in

secondary schools.

Prospects for further research. Prospects for

further research are to identify promising approaches

and effective methods of conducting and choral

training of future Music Art teachers.

Volume 2 (1) 2021

Professional Art Education

СПИСОК ЛІТЕРАТУРИ

Болгарський, А. (2014). Компетентнісний підхід до музично-виконавської підготовки майбутнього

вчителя музики. Професійна мистецька освіта і художня культура: виклики ХХІ ст., 572–580. https://

elibrary.kubg.edu.ua/view/divisions/im=5Faev/2014.html

Васильєва, О., Мартиненко, І., Соколова, А. (2019). Методичні рекомендації та програма з курсу «Мето-

дика викладання диригентсько-хорових дисциплін». Харків: ХПНУ імені Г.С. Сковороди, Мітра, 52.

Доронюк, В. (2004). Курс техніки диригування для викладачів і студентів вищих навчальних закладів

і вчителів шкіл різни типів. Івано-Франківськ, 292.

Доронюк, В., Серганюк, Л., Серганюк, Ю, (2009). Диригент шкільного хору : навчальний Іва-

но-Франківськ : Видавництво «Плай» ЦІТ Прикарпатського національного університету імені Василя

Стефаника, 490. http://194.44.152.155/elib/local/2898.pdf

Зеленецька, І. (1998). Розучування пісенно-хорового репертуару з учнями. Мистецтво та освіта, 4,

8–9.

Козир, А. (2008). Професійна майстерність учителів музики: теорія і практика формування в системі

багаторівневої освіти: [монографія]. Київ: НПУ імені М. Драгоманова, 378. https://scholar.google.com.ua/ci

tations?user=R2OWeskAAAAJ&hl=uk

Косінська Н.Л. (2018). Принципи та підходи до формування сценічно-образної культури майбутніх

учителів музичного мистецтва у процесі вокальної підготовки. Музичне мистецтво в освітологічному

дискурсі, 3, 43–48. https://doi.org/10.28925/2518-766X.2018.3.4348

Мартиненко, І. (2020). Засоби діагностики навчальних успіхів студентів факультету мистецтв з дири-

гентсько-хорових дисциплін («хорове аранжування»). Professional Art Education, 1(1), 36–42. https://doi.or

g/10.34142/27091805.2020.1.01.06

Масол, Л. (2004). Концепція загальної мистецької освіти. Мистецтво та освіта, 1, 2–5. https://scholar.

google.com.ua/citations?user=bNg7D94AAAAJ&hl=ru

Овчаренко, Н. (2016). Теоретико-методологічні засади професійної підготовки майбутніх учителів

музичного мистецтва до вокально-педагогічної діяльності. Дис. ... доктор. пед. наук: 13. 00. 04 Кривий Ріг

: Криворізький педагогічний інститут Державного вищого навчального закладу «Криворізький націо-

нальний університет», 574. https://core.ac.uk/download/pdf/33693741.pdf

Падалка, Г. (2008). Педагогіка мистецтва (Теорія і методика викладання мистецьких дисциплін). К.:

Освіта України, 274. https://www.twirpx.com/le/1308912/

Смирнова, Т. (2004). Теоретичні і методичні засади диригентсько-хорової освіти у вищих навчаль-

них закладах: дис... д-ра пед. наук: 13.00.04 Київ / Інститут педагогіки і психології професійної освіти АПН

України, 400. http://www.disslib.org/teoretychni-i-metodychni-zasady-dyryhentsko-khorovoyi-osvity-u-

vyshchykh-navchalnykh.html

Смирнова, Т.(2018). Хорознавство: історія, теорія, методика: навчальний посібник, Харків, 180. http://

dspace.hnpu.edu.ua/bitstream/123456789/1684/1/Смирнова%20Т.%20А.%20Хорознавство%20.pdf

Ткачова, Н. (2018). Формування диригентських навичок майбутнього вчителя музики під час педа-

гогічної практики в загальноосвітній школі. Простір і час сучасної науки. Педагогіка. https://int-konf.

org/ru/2014/prostir-i-chas-suchasnoji-nauki-25-27-04-2014-r/775-tkachova-n-p-formuvannya-dirigentskikh-

navichok-majbutnogo-vchitelya-muziki-pid-chas-pedagogichnoji-praktiki-v-zagalnoosvitnij-shkoli

Professional Art Education Volume 2 (1) 2021 Scientic Journal

REFERENCE

Bolharsʹkyy, A (2014). Kompetentnisnyy pidkhid do muzychno-vykonavsʹkoyi pidhotovky maybutnʹoho

vchytelya muzyky [Competence approach to music-performance training of future music teacher]. Profesiyna

mystetsʹka osvita i khudozhnya kulʹtura: vyklyky XX st., 572–580. https://elibrary.kubg.edu.ua/view/divisions/

im=5Faev/2014.html [in Ukrainian]

Vasylieva, O., Martynenko, I., Sokolova, A. (2019). Metodychni rekomendatsiyi ta prohrama z kursu «Metodyka

vykladannya dyryhent·sʹko-khorovykh dystsyplin» [Methods of teaching conducting and choral disciplines].

Kharkiv: HPNU imeni H.S. Skovorody, Mitra, 52. [in Ukrainian]

Doronyuk, V. (2004). Kurs tekhniky dyryhuvannya dlya vykladachiv i studentiv vyshchykh navchalʹnykh

zakladiv i vchyteliv shkil rizny typiv [Conducting technique course for teachers and students of higher educational

institutions and teachers of different types of schools]. Ivano-Frankivsʹk, 292. http://dspu.edu.ua/wpcontent/

uploads/sites/7/2016/11/1.6._opis_disciplini_diriguvannya_i_4.pdf [in Ukrainian]

Zelenetskaya, I. (1998). Rozuchuvannya pisenno-khorovoho repertuaru z uchnyamy. [Studying the song and

choir repertoire with students]. Mystetstvo ta osvita, 4, 8-9. [in Ukrainian]

Kozyr, A. (2008). Profesiyna maysternistʹ uchyteliv muzyky: teoriya i praktyka formuvannya v systemi

bahatorivnevoyi osvity: [monohraya] [Professional skill of music teachers: theory and practice of formation

in the system of multilevel education: [monograph]] Kyyiv: NPU imeni M. Drahomanova, 378. https://scholar.

google.com.ua/citations?user=R2OWeskAAAAJ&hl=uk [in Ukrainian]

Martynenko, I. (2020). Zasoby diahnostyky navchalʹnykh uspikhiv studentiv fakulʹtetu mystetstv z

dyryhent·sʹko-khorovykh dystsyplin («khorove aranzhuvannya») [Means of diagnosing the academic success of

students of the Faculty of Arts in conducting and choral disciplines («choral arrangement»)]. Professional Art

Education, 1(1), 36–42. https://doi.org/10.34142/27091805.2020.1.01.06 [in Ukrainian]

Masol, L. (2004). Kontseptsiya zahalʹnoyi mystetsʹkoyi osvity [The concept of general art education]. Mystetstvo

ta osvita, 1, 2–5. https://scholar.google.com.ua/citations?user=bNg7D94AAAAJ&hl=ru [in Ukrainian]

Ovcharenko, N. (2016). Teoretyko-metodolohichni zasady profesiynoyi pidhotovky maybutnikh uchyteliv

muzychnoho mystetstva do vokalʹno-pedahohichnoyi diyalʹnosti. [Theoretical and methodological principles of

professional training of future teachers of music for vocal and pedagogical activities]. Dys. ... doktor. ped. nauk:

13. 00. 04 Kryvyy Rih (Kryvorizʹkyy natsionalʹnyy universytet), 574. https://core.ac.uk/download/pdf/33693741.

pdf [in Ukrainian]

Padalka, H. (2008). Pedahohika mystetstva (Teoriya i metodyka vykladannya mystetsʹkykh dystsyplin). [Art

pedagogy (Theory and methods of teaching art disciplines]. K.: Osvita Ukrayiny, 274. https://lib.kherson.ua/publ.

pedagogika-mistetstva-978-966-8847-79-0 [in Ukrainian]

Smyrnova, T. (2008). Teoriya ta metodyka dyryhent·sʹko-khorovoyi osvity u vyshchykh navchalʹnykh

zakladakh: psykholoho-pedahohichnyy aspekt. [Monohraya]. [Theory and methods of conducting and choral

education in higher educational institutions: psychological and pedagogical aspect]. Vydavnytstvo «Likhtar», 149–

173. http://www.disslib.org/teoretychni-i-metodychni-zasady-dyryhentsko-khorovoyi-osvity-u-vyshchykh-

navchalnykh.html [in Ukrainian]

Smyrnova, T. (2018). Khoroznavstvo: istoriya, teoriya, metodyka: navchalʹnyy posibnyk [Chorology: history,

theory, methodology: textbook]. Kharkiv, 180. http://dspace.hnpu.edu.ua/bitstream/123456789/1684/1/Смирно-

ва%20Т.%20А.%20Хорознавство%20.pdf [in Ukrainian]

Tkachova, N. (2018). Formuvannya dyryhent·sʹkykh navychok maybutnʹoho vchytelya muzyky pid chas

pedahohichnoyi praktyky v zahalʹnoosvitniy shkoli [Formation of conducting skills of the future music teacher

during pedagogical practice in secondary school]. Prostir i chas suchasnoyi nauky. Pedahohika. https://int-konf.

org/ru/2014/prostir-i-chas-suchasnoji-nauki-25-27-04-2014-r/775-tkachova-n-p-formuvannya-dirigentskikh-

navichok-majbutnogo-vchitelya-muziki-pid-chas-pedagogichnoji-praktiki-v-zagalnoosvitnij-shkoli [in

Ukrainian]

Дата надходження рукопису 03.04.2021

Volume 2 (1) 2021

Professional Art Education

DOI 10.34142/27091805.2021.2.01.06

Мета статті полягає у виявленні специфіки викладання диригентсько-хорових дисциплін в про-

цесі фахової підготовці майбутніх вчителів музичного мистецтва з огляду на основні напрями вокаль-

но-хорової роботи вчителя музичного мистецтва: хоровий спів як вид колективної музичної діяльності

на уроках музики та керування шкільними хорами, вокальними ансамблями у позаурочний час.

Методологія. Методологічну основу дослідження становлять системно-діяльнісний, культуроло-

гічний, праксеологічний, аксіологічний підходи та філософський, термінологічний, когнітивний прин-

ципи. Використано загальнонаукові (аналіз, синтез, систематизація, узагальнення, порівняння, кла-

сифікація), емпіричні, прогностичні методи дослідження.

Наукова новизна. У дослідженні схарактеризовано особливості викладання таких основних

дисципліни диригентсько-хорового циклу, як: «Хорове диригування», «Хорове аранжування», «Хорозна-

вство», «Хоровий клас» та «Практикум роботи з хором». Розкрито мету предмету «Хорове диригування»,

яка полягає у наданні майбутньому вчителеві музичного мистецтва як керівнику дитячого шкільного

хору базової диригентської підготовки. Окреслено основні завдання дисципліни: оволодіння диригент-

сько-хоровими знаннями, розвиток професійних здібностей, формування умінь вчителя-хормейстера.

У результаті дослідження розкрито специфіку змісту курсу «Хорове аранжування», який слід зосе-

редити на оволодінні навичками створення партитур для дитячих хорів різних вікових категорій: почи-

наючих дитячих хорових колективів, розвинутих хорових дитячих колективів, хорів старшокласників

(однорідних, неповних мішаних). Оцінено роль курсу «Хоровий клас», в процесі якого студенти на ос-

нові отриманих знань з музично-теоретичних і вокально-хорових дисциплін удосконалюють професій-

ні навички, необхідні для майбутньої практичної вчителя музичного мистецтва. Доведена необхідність

введення у структуру підготовки вчителя музичного мистецтва курсу «Практикум роботи з хором», де

здобувачі на практиці засвоюють вміння роботи із шкільним хором. Встановлено роль керівника хоро-

вого класу та викладача з хорового диригування у підготовці до ефективної роботи з хором. Розглянуто

коло тем з «Хорознавства», які мають охоплювати історичні аспекти вітчизняної та зарубіжної теорії і

практики вокально-хорової роботи з дітьми, висвітлювати основні напрями дитячого хорового викона-

вства і творчості, знайомити з особливостями розвитку голосового апарату дітей різного віку, надавати

знання з охорони дитячого голосу, виявляти специфіку вокально-хорової роботи з дитячими хоровими

колективами.

Висновки. У ході дослідження встановлено, що методика викладання диригентсько хорових дис-

циплін має специфічні особливості і обумовлена змістом практичної діяльності педагога-музиканта у

загальноосвітніх закладах середньої освіти.

Ключові слова: диригентсько-хорові дисципліни, вчитель музичного мистецтва, хорове диригу-

вання, хоровий клас, практикум роботи з хором, хорознавство, хорове аранжування.

кандидат педагогічних наук, доцент кафедри

теорії і методики мистецької освіти та вокаль-

но-хорової підготовки вчителя Харківсько-

го національного педагогічного університету

імені Г.С. Сковороди

Харків, Україна

email: oksana.vasileva1965@gmail.com

https://orcid.org/0000-0002-8918-4357

доктор педагогічних наук, професор кафедри

теорії і методики мистецької освіти та вокаль-

но-хорової підготовки вчителя Харківсько-

го національного педагогічного університету

імені Г.С. Сковороди

Харків, Україна

email: a.sokolova.a2017@gmail.com

https://orcid.org/0000-0003-0284-7320

СПЕЦИФІКА ВИКЛАДАННЯ ДИРИГЕНТСЬ-

КО-ХОРОВИХ ДИСЦИПЛІН У ПІДГОТОВЦІ МАЙ-

БУТНІХ УЧИТЕЛІВ МУЗИЧНОГО МИСТЕЦТВА

Professional Art Education Volume 2 (1) 2021 Scientic Journal

52 © І. Мартиненко

Volume 2 (1) 2021

Постановка проблеми та її зв’язок з важ-

ливими науковими та практичними завдання-

ми. Зміцнення багатопланових зв’язків з Китаєм

зараз є одним з пріоритетів зовнішньої політики

України і носить стійкий довготривалий харак-

тер. Серед цих зв’язків найбільш широкими є

зв’язки в галузі освіти. Сьогодні студенти з Китай-

ської народної республіки чи не найзначнішу ча-

стину іноземних студентів в країні.

Успіхи партнерських відносин між Україною

та Китаєм в сфері освіти очевидні, про що свід-

чать обопільні інтереси молоді до історії, культу-

ри, традицій, розвивається співробітництво між

навчальними закладами наших країн, зростає

кількість учасників програм молодіжного обміну

тощо (Гринькевич, 2013; Тарапата-Більченко,

2018).

Нині культурне середовище швидко змі-

нюється, воно стає більш диверсифікованим. Таке

культурне розмаїття є важливою умовою сучас-

ного суспільства і зумовлене транскордонною мі-

грацією та багатьма іншими причинами. Зростає

взаємозалежність між усіма світовими регіонами

та досягненням інформації та засобами масової

комунікації. Культурне різноманіття є економіч-

ним, соціальним та культурним позитивом, який

необхідно розвивати.

Процеси глобалізації, що визначають бут-

тя сучасного світу, змінюють характер відносин

між країнами, культурами, окремими людьми.

Розширення міжнародних контактів в усіх сфе-

рах суспільного життя зумовило інтерес людства

до проблем міжкультурної комунікації, яка є на-

укою, що вивчає особливості вербального та не-

вербального спілкування людей, що належать до

різних національних і лінгвокультурних спіль-

нот (Гринькевич, 2013). Крім того, міжкультурна

комунікація є самою взаємодією між представни-

ками різних народів та різних культур. Саме тому

питання вивчення студентами з КНР української

хорової музики на заняттях з хорового диригуван-

ня та хорового класу є актуальним.

Аналіз основних досліджень і публікацій.

Особливості навчання китайських студентів у

іноземних ВНЗ досліджували вчені Божко М.,

Гринькевич О., Дін Сінь, Сін Чжефу, Ма Сюй, Та-

рапата-Більченко Л., Стоянова Т., Цзінь Лулу та

ін. До кола проблемних питань входять присто-

сування до нового типу навчального колективу,

його звичаїв і традицій, засвоєння нових видів

пізнавальної, творчої та наукової діяльності, нез-

вичних форм оцінки, прийомів самостійної ро-

боти, нових типів міжособистісно-пізнавальної

комунікації і т.ін. Вченими розглядаються питан-

УДК 378.011.3-051

DOI 10.34142/27091805.2021.2.01.07

ВИВЧЕННЯ УКРАЇНСЬКОЇ ХОРОВОЇ МУЗИКИ В

ПРОЦЕСІ ФАХОВОЇ ПІДГОТОВКИ СТУДЕНТІВ З

КНР

кандидат педагогічних наук, доцент кафе-

дри теорії і методики мистецької освіти

та вокально-хорової підготовки вчителя

Харківського національного педагогічного

університету імені Г.С. Сковороди

Харків, Україна

email: martynenko20.01.63@gmail.com

https://orcid.org/0000-0003-4465-0833

У статті розглядається питання вивчення української хорової музики студентами з КНР на

заняттях з хорового диригування та хорового класу. Встановлено, що сьогодні культурне середовище

швидко змінюється і стає важливою умовою сучасного суспільства, що зумовлено освітньою міграцією.

З’ясовано, що зростає взаємозалежність між усіма світовими регіонами, а культурне різноманіття є

економічним, соціальним та культурним позитивом, який необхідно розвивати. Надається оцінка хо-

рового мистецтва України, яке є унікальним явищем світового масштабу та має багатовікову історію

та традиційність. В статті охарактеризовано мету та завдання дисциплін «хорове диригування» та

«хоровий клас», розглянуто особливості навчальної роботи за цими дисциплінами, які відображені в ін-

дивідуальній формі навчання та мають сприяти формуванню якостей, що забезпечують реалізацію про-

фесійно-педагогічної діяльності, а також створюють максимально сприятливі умови для підготовки

студентів-іноземців до роботи із хоровим колективом.

Ключові слова: українська хорова музика; діалог культур; хорове диригування; хоровий клас; іно-

земний студент; національний характер; менталітет.

Professional Art Education

Professional Art Education Volume 2 (1) 2021 Scientic Journal

ня формування художньо-виконавської майстер-

ності майбутніх піаністів з КНР (Чжан Сянюн, Лу

Тао), методичні засади вокального навчання сту-

дентів з КНР (Цзінь Нань), методики формування

вокального слуху майбутнього вчителя музики

в Україні та Китаї (Гу Цзін), аналізуються особ-

ливості вокально-педагогічної освіти України та

КНР (Яо Ямін), гуманістичні основи підготовки

майбутніх співаків з КНР в системі української

музичної освіти (Чжау Лі), узагальнюється досвід

навчання китайських студентів в Україні (О. Ко-

вальов, Є. Кошелєва, І. Пак, Чжу Цзянь Цзе), проте,

наукових розвідок щодо проблеми вивчення сту-

дентами – іноземцями української хорової музи-

ки на заняттях з хорового диригування та хорово-

го класу наразі не існує.

На основі проведеного аналізу наукової літе-

ратури, вважаємо за необхідне висвітлити питан-

ня вивчення студентами-іноземцями факультетів

мистецтв української хорової музики на заняттях

з хорового диригування та хорового класу.

Формулювання цілей та завдань статті.

Проаналізувати науково-педагогічні джерела

стосовно проблеми дослідження та на підставі

аналізу обґрунтувати необхідність вивчення сту-

дентами – іноземцями творів української хорової

музики на заняттях з хорового диригування та хо-

рового класу.

Виклад основного матеріалу. Сьогодні ін-

тернаціоналізація та глобалізація економіки

та культури сприяють залученню до міжкуль-

турних та освітніх контактів найширшого кола

носіїв різних етнічних культур. ВНЗ України на-

дають освітні послуги студентам із багатьох країн

світу, але найбільша частка освітніх мігрантів

припадає на студентство з КНР. Навчання у ви-

щих навчальних закладах України відбувається

на основі діалогу культур (Сін Чжефу, 2017).

Діалог культур – це складний, символьний,

особистісний, трансакційний і досить часто не-

усвідомлений процес, який у разі потреби є не-

точним, оскільки передбачає рівень масового

віртуального конструювання на рівні міжосо-

бистісної взаємодії. Діалог культур дає змогу його

учасникам висловити певну зовнішню стосовно

до самих учасників інформацію, внутрішній емо-

ційний стан, а також соціальні статуси і соціаль-

ні ролі, які вони виконують один відносно одного,

що також підтверджує їх культуру.

Основа поняття «полікультурна особистість»

була закладена в працях Я.А. Коменського, де

йдеться про необхідність формування в учнів

вміння жити в злагоді з іншими та поважати їх.

У руслі гуманістичної педагогіки полікультура

розглядається як культура міжособистісного спіл-

кування особистостей, їх духовного збагачення та

входження в культуру іншого типу (А. Бодальов,

Б. Вульфсон, Г. Драч, Н. Крилова, В. Кудін, О. Руд-

ницька та ін).

Важливим з цього погляду є те, що поняття

полікультури нерозривно пов’язане з уявленням

про неповторність та унікальність духовних здоб-

утків кожного народу, з проявом поваги та інтере-

су до кожного них. Мистецтво, зокрема – музика,

з цього погляду розглядаються як високодуховна

сфера опосередкованого, полікультурного спілку-

вання, в якому відбувається творча взаємодія між

автором і інтерпретатором, між виконавцями і

слухачами як творцями, споживачами, носіями

культури (Реброва, 2015).

Природним для музичного мистецтва є те,

що нерідко учасники цих процесів є представни-

ками культури різних художніх течій, стильових

прошарків, національних традицій, натомість

вони легко досягають порозуміння (В. Афанасьев,

М. Бахтін, Н. Бердяєв, B. Біблер, В. Медушевський).

У визначенні шляхів полікультурної взає-

модії велике значення надається способу спіл-

кування, досягненню взаєморозуміння між

особистостями, а передумовами їх здійснення

− здатність до діалогу, готовність пізнати й зро-

зуміти явища іншої культури, застосовувати нові

знання для збагачення свого культурного розвит-

ку (C. Виготський, М. Каган, В. Кудин, О. Леонтьєв,

П. Сімуш, О. Сохор).

Навчальні програми з хорового диригуван-

ня та хорового класу здійснюються на репертуарі,

який належить різним музичним культурам, але

найбільш значний масив творів представлено

вітчизняним хоровим мистецтвом.

Українська хорова культура – це безцінний

скарб національного значення. Впродовж століть

хорове мистецтво проявляло себе як справжнє

творіння таланту українського народу, яке втілю-

вало цілісність і, водночас, багатогранність вну-

трішнього світу минулих поколінь і було з давніх

часів органічною складовою життєдіяльності лю-

дини.

Хорове мистецтво України є унікальним

музичним явищем світового масштабу, яке має

багатовікову українознавчу історію та традицій-

ність. Воно зберіглося у предковічних народних

традиціях, у прадавніх зразках народнопісенної

культури, у глибинах професійного музичного

мистецтва і є в наш час одним із найпоширені-

ших видів народного мистецтва у музичному по-

буті країни. Хорова музика займає одне із чільних

місць у мистецькому житті народу, яка з давніх

часів була органічною складовою його життя та

найбільш дієвим чинником самозбереження на-

ціональних музичних традицій. Хоровий жанр,

як жоден інший, завдяки своїм глибоким корін-

Volume 2 (1) 2021

ням, міцним традиціям, а також доступністю його

виразних засобів широким верствам населення,

завжди перебував у полі зору композиторів та

виконавців. Основним джерелом для хорового

твору завжди була українська народна пісня, за-

коханість в яку, закорінено у глибинах нашого

народу. За певних історичних умов, мандрую-

чи світами у пошуку кращої долі чи рятуючись

від репресій, українці здавна несли цю любов у

своєму серці, передаючи її своїм нащадкам, по-

пуляризуючи фольклорні надбання народу. Саме

народна пісня стала об’єктом художньої обробки

професіоналів-композиторів усіх епох.

Повноцінне оволодіння розмаїттям репер-

туару, в якому відбиваються своєрідність націо-

нально-образної, мовленнєво-інтонаційної сфери,

творча індивідуальність, художня ментальність

композитора, потребує формування у студентів-і-

ноземців готовності до їх сприйняття, здатності

погрузитися в художню атмосферу, відмінну від

власних естетичних, мистецьких традицій. До-

слідження О. Ребрової доводять, що студенти-і-

ноземці відчувають весь спектр суперечливих

впливів: від специфічних музично-мовних (се-

мантично-ладових, інтонаційно-тембральних:

європейські лади − пентатоніка) до виконавсь-

ко-інтерпретаційних (стильових, образних: ху-

дожньо-аналітичних), інтерпретаційних (спогля-

дальне ставлення до образів та їх дієве втілення у

виконавстві) (Реброва, 2015, с.19–23).

Таким чином, тільки набуваючи здатності

сприймати суб’єктивно нові явища культури,

художньо-образний зміст творів різних типів

музичної культури, оволодіваючи незнайоми-

ми формами музичного мислення та палітрою

музично-виконавських можливостей, студенти

збагачують свою національно-культурну самосві-

домість, усвідомлюють себе як суб’єктів полідіа-

логу культур та міжкультурних контактів. Все це

зумовлює важливість полікультурного підходу в

роботі із студентами – іноземцями.

Завдання викладача – виявити специфіку

підготовки іноземних студентів, врахувати осо-

бливості їхнього сприйняття, що зумовлені

своєрідністю освітньо-культурної підготовки, ви-

конати аналіз мистецьких здобутків як універ-

салій загальносвітової культури та національ-

но-культурної самобутності студентства. В цьому

процесі важливого значення набуває компара-

тивний (порівняльний) аналіз. Застосування ре-

зультатів такого аналізу дозволяє врахувати їх у

змісті та методах підготовки іноземних студентів

до майбутньої фахової діяльності і стають осно-

вою певної взаємодії та взаємовпливу (О. Галич,

Г. Ніколаї).

Важливого значення в процесі професійної

підготовки студентів-іноземців набуває уточнен-

ня змісту навчання, що спрямоване на врахуван-

ня особливостей художнього менталітету, стану

фахової освіти, готовності до сприйняття інозем-

ними студентами змісту навчання (воно відобра-

жене у робочих програмах, навчальному репер-

туарі, організаційно-методичному забезпеченні),

збагачення змісту навчання, спрямованого на під-

готовку студентів до виконання всіх функцій, вла-

стивих сучасному викладачу, посилення прак-

тичної спрямованості змісту й форм навчальної

діяльності на засадах компетентністного підхо-

ду, забезпечення високого рівня самостійності

володіння фаховими навичками, творчої актив-

ності студентів, організацію самостійної навчаль-

ної діяльності китайських студентів, спрямованої

на засвоєння ними додаткового обсягу знань, на-

буття здатності до подальшого самовдосконален-

ня. важливі для їх майбутньої фахової діяльності

на Батьківщині (Кушнір, 2019; Чжан Лу, 2016).

Вивчення студентами – іноземцями україн-

ської хорової музики на заняттях із хорового ди-

ригування та хорового класу має забезпечуватися

певними педагогічними умовами.

Головними принципами в процесі підготов-

ки студентів-іноземців є принципи художньої

толерантності, спрямованості змісту підготовки

майбутнього фахівця на задоволення музично-ду-

ховних потреб суспільства, стимуляції самостій-

ності та творчої ініціативи фахівця, принцип

цілеспрямованого удосконалення індивідуаль-

но-фахових властивостей особистості, системного

підпорядкування змісту фахової освіти підготов-

ці компетентного фахівця, відповідності змісту

підготовки актуальним здобуткам педагогічної

науки і музичного мистецтва; – творчої взаємодії

суб’єктів музично-освітнього процесу.

Головними факторами, що мають врахо-

вуватися у процесі роботи в класі хорового ди-

ригування та хорового класу є стан актуальної

загально-музичної, фахової, спеціальної дири-

гентсько-хорової та мовленнєвої підготовки; спец-

ифіка їх національної, зокрема – художньої мен-

тальності; суб’єктивно-особистісна мета освіти

майбутніх випускників, яка полягає в підготовці

до майбутньої професійної діяльності в інших,

відмінних від українських, соціально-культурних

та національно-освітніх умовах. Врахування цих

факторів, а також здобутків сучасної педагогіч-

ної науки й практики має визначити пріоритетні

наукові підходи, покладені в основу визначення

методичних засад підготовки студентів-інозем-

ців: гуманістичний, особистісно-орієнтований,

полікультурний, компаративний, системний,

компетентнісний.

Важливого значення при вивченні в класі

54 © І. Мартиненко

Professional Art Education

Professional Art Education Volume 2 (1) 2021 Scientic Journal

хорового диригування української хорової музи-

ки набуває також цілеспрямоване застосування

комплексу сучасних технічних засобів навчання

та інформаційно-комунікаційних засобів. Сучас-

на молодь повсякденно користується інновацій-

ними технологіями, залучення студентів до ви-

користання Інтернету з пізнавально-навчальною

метою слугує важливим засобом доповнення й

збагачення знань, самоосвіти, спрямованої на за-

повнення прогалин у попередній фаховій підго-

товці, шляхом наближення до процесів, які відб-

уваються в культурно-освітній сфері, у світовому

мистецтві, в рідній країні тощо.

Застосуванню новітніх технологій у музич-

но-навчальній та творчій діяльності присвячено

значну кількість наукових досліджень і практич-

них винаходів (М. Абдуразаков, О. Смолянинова,

М. Дьяченко, І. Котляревський, Н. Кьон та ін.). Крім

того в діяльності музикантів та аматорів все біль-

шого поширення набуває застосування цифрових

технологій, нотно-графічних комп’ютерних про-

грам, на засадах яких здійснюється обробка му-

зичного звуку, тиражування музичної інформації

тощо. Таким чином, цілеспрямоване застосуван-

ня в навчальному процесі сучасних ТЗН та інфор-

маційно-комунікаційних технологій (ІКТ), типо-

вих для музичної діяльності й художньої освіти,

має забезпечити формування навичок, важливих

у музично-пізнавальній, виконавсько-творчій,

організаційно-керівній діяльності. Їх цілеспрямо-

ване та різноманітне втілення складає важливу

умову успішної підготовки майбутніх фахівців до

майбутньої професійної діяльності в умовах су-

часності (Мережко, 2017).

Навчальні програми з дисципліни «хорове

диригування» та «хоровий клас» мають на меті

формування професійних і особистісних якостей

вчителя музичного мистецтва, здатного здій-

снювати у комплексі диригентсько-хорову та

аналітичну діяльність та володіти компетент-

ностями вчителя-хормейстера (Кифенко, Голян,

2020).

Програмовий матеріал цих дисциплін вклю-

чає різноманітні хорові твори різних жанрів,

стилів, епох. Найважливішими є твори українсь-

кої хорової музики. В курсі хорового диригування

та хорового класу вивчаються обробки українсь-

ких народних пісень, оригінальні твори видат-

них українських композиторів – М. Березовсько-

го, Д. Бортнянського, А. Веделя, М. Леонтовича, М.

Лисенка, К. Стеценка, Л. Ревуцького, Б. Лятошин-

ського тощо.

Дисципліни диригентсько-хорового циклу

є вагомими у підготовці вчителя музичного мис-

тецтва. Вони сприяють формуванню якостей, що

забезпечують реалізацію професійно-педагогіч-

ної діяльності, готують до співочої діяльності, а

також створюють максимально сприятливі умо-

ви для підготовки студентів до роботи з хором. У

процесі вивчення диригентсько-хорових дисци-

плін викладачам вищих навчальних закладів не-

обхідно зберегти творчу свободу студента, уваж-

но ставитись до його суб’єктивних рис, розвивати

індивідуальність.

Побудова та проведення занять з хорового

диригування та хорового класу на факультетах

мистецтв зазвичай варіативна і залежить від ба-

гатьох чинників: від методичних поглядів, смаків

та звичок викладача, від можливостей самих сту-

дентів-іноземців (рівня їх здібностей та підготов-

леності). Кожне заняття є черговою сходинкою

в набутті певних знань, вмінь та навичок та не-

обхідною складовою в процесі професійного зро-

стання, розв’язання певних проблем. Організація

занять в класі хорового диригування та хорового

класу передбачає наступність та послідовність.

Форма навчання в класі хорового диригуван-

ня – індивідуальна, що обумовлюється його спец-

ифікою і дає змогу ефективно вирішувати складні

завдання курсу. Саме індивідуальна форма на-

вчання містить великі можливості для розвит-

ку різноманітних напрямків творчої діяльності

майбутнього вчителя музичного мистецтва. На

індивідуальних заняттях студент - іноземець під

керівництвом викладача не тільки тренує власну

мануально-рухову моторику, але й засвоює певні

закони складної системи взаємодії керівника-ди-

ригента та хору через моделювання різних ситуа-

цій, що виникають при роботі диригента з хоро-

вим колективом. Кожне індивідуальне заняття з

хорового диригування – це різноманітність видів,

форм та методів творчої діяльності як студента,

так і викладача. Важливо не стільки навчити ди-

ригувати, скільки викликати бажання займатися

виконавсько-хоровою діяльністю.

Навчання диригентсько-хоровим дисциплі-

нам орієнтовано на творчу діяльність, на ство-

рення нового художньо-мистецького відтворення

дійсності засобами певного виду мистецтва ін-

терпретації художнього твору засобами викона-

вської культури. Творча і виконавська культура

стають основою хорової освіти.

Важливого значення в роботі хорового класу

є проблема відбору репертуару. Головний прин-

цип, якого має дотримуватись керівник хору –

художньо-виховна цінність. Якість репертуару

відіграє найважливішу роль у процесі вокаль-

но-хорового навчання й духовно-естетичного ви-

ховання молоді. Необхідно, аби твір торкався їх

душ, навчав прекрасному (наявність виховного

підтексту).

Другий принцип – різноманітність: за тема-

тикою, образами, жанрами, епохами, стилями,

національними композиторськими школами, ха-

рактером тощо. Найбільшу цінність у репертуарі

хорового колективу становлять народні пісні.

Третій принцип – доступність. Важливо, щоб

образний ряд і тематика твору були цікавими й

зрозумілими. Керівник хорового колективу має

звернути увагу на відповідність вокально-техніч-

них завдань партитури виконавським можливо-

стям свого колективу й точно розрахувати сили.

Четвертий принцип – послідовність. Хоро-

вий репертуар має крок за кроком удосконалю-

вати вокально-хоровий арсенал студентського

колективу, що дозволить розширити межі до-

ступної йому музики.

Висновки. Отже, питання вивчення студен-

тами-іноземцями української хорової музики є

важливим і потребує значної уваги від викладачів

хорового диригування та керівників студентсь-

ких хорових колективів. Вивчення української

хорової музики ґрунтується на певному педаго-

Volume 2 (1) 2021

гічному досвіді викладачів та засадах провідних

педагогів сучасності. Варіативний характер про-

ведення індивідуальних занять сприяє професій-

ному розвитку студентів-іноземців. Вивчення

української хорової музики на заняттях з хорово-

го диригування та хорового класу не тільки роз-

ширює музичний світогляд студентів, розвиває

їхні смаки та уподобання, але й сприяють розвит-

ку діалогу культур між Україною та КНР.

Перспективи подальших досліджень. Для

отримання позитивних результатів навчання

студентів-іноземців на факультетах мистецтв,

набуття ними комплексу професійних знань,

розвитку комплексу професійних здібностей не-

обхідні подальші розвідки в галузі диригентсь-

ко-хорової підготовки, створення нових навчаль-

них програм для студентів із КНР, які б включали

твори найбільш видатних композиторів України

(як минулого, так і сучасного), більш активне за-

лучення студентів до виконання ними цих творів

в хорових колективах тощо.

СПИСОК ЛІТЕРАТУРИ

Wang, Yajun (2019). Педагогічні умови формування комунікативної культури майбутнього вчителя

музичного мистецтва у процесі диригентсько-хорового навчання. Музичне мистецтво в освітологічно-

му дискурсі, (3) 157. https://doi.org/10.28925/2518-766X.2018.3.125131

Бондаренко, Л. (2017). Професійний саморозвиток майбутнього вчителя музичного мистецтва у змісті

мистецької освіти. Музичне мистецтво в освітологічному дискурсі, (1), 71–75. https://doi.org/10.28925/2518-

766X201617175

Ван Хайлун (2020). Організаційно-когнітивний етап формування готовності майбутніх вчителів му-

зичного мистецтва до творчо-інтерпретаційної роботи зі шкільними колективами. Професіоналізм педа-

гога: теоретичні й методичні аспекти, 13, 245–254. https://doi.org/10.31865/2414-9292.13.2020.223147

Вишневецька, М. (2020). Формування естетичної культури майбутнього вчителя музичного мис-

тецтва як психолого-педагогічна проблема. Музичне мистецтво в освітологічному дискурсі, (4), 97–102.

https://doi.org/10.28925/2518-766X.2019.4.14

Гринькевич, О. (2013). Освітня міграція в Україні та світі: інституційну середовище та напрями дер-

жавного врегулювання. Соціально-економічні проблеми сучасного періоду України, 3(101), 254–264

Дін Сінь, Стоянова Т., Цзінь Лулу (2015). Адаптація іноземних студентів в Україні. Science and Education

a New Dimension, Pedagogy and Psychology, III (26), issue 50

Кифенко, А., Голян, Х. (2020). Професійна діяльність диригента навчального хорового колективу. Му-

зичне мистецтво в освітологічному дискурсі, (4). https://doi.org/10.28925/2518-766X.2019.4.5

Кушнір, К. (2019). Особливості формування ціннісних компетентностей майбутнього вчителя музич-

ного мистецтва. Музичне мистецтво в освітологічному дискурсі, (3), 25–31. https://doi.org/10.28925/2518-

766X.2018.3.2531

Мережко, Ю. (2017). Інноваційна діяльність як складова професійної підготовки майбутнього

вчителя музичного мистецтва. Музичне мистецтво в освітологічному дискурсі, (1), 76–79. https://doi.

org/10.28925/2518-766X201617679

Олексюк, О. (2018). Стратегічні орієнтири розвитку мистецької освіти в міждисциплінарному дис-

курсі. Музичне мистецтво в освітологічному дискурсі, №3, 4–8. https://doi.org/10.28925/2518-766X.2018.3.48

Полубояріна, І. (2019) Інтеграційні процеси в професійній підготовці музикантів як основа їх-

нього духовного розвитку. Музичне мистецтво в освітологічному дискурсі, (3), 97–102. https://doi.

org/10.28925/2518-766X.2018.3.97102

Professional Art Education

Professional Art Education Volume 2 (1) 2021 Scientic Journal

Прокопчук, В. (2020). Методологічна підготовка майбутнього вчителя музичного мистецтва в єв-

ропейському освітньому просторі. Інноватика у вихованні, 11(1), 122–134. https://doi.org/10.35619/iiu.

v1i11.231

Реброва, О. (2015). Поліхудожнє середовище як ситуативно створена педагогічна умова фахового нав-

чання майбутніх учителів музичного мистецтва і хореографії. Наукові записки Кіровоградського держав-

ного педагогічного університету імені Володимира Винниченка. Сер.: Педагогічні науки, (135), 19–23.

Сін Чжефу (2017). Модель педагогічної підтримки іноземних студентів у процесі адаптації до навчан-

ня в університетах України. Наука і освіта, 6, 38–43. https://doi.org/10.24195/2414-4665-2017-6-6

Тарапата-Більченко, Л. (2018). Вища музична освіта України: виклики та стимули китайської освіт-

ньої міграції. Вища освіта України, 4, 62–68

Ткач, М. (2017). Професійне світорозуміння майбутніх вчителів музичного мистецтва у контексті

гуманістичної парадигми освіти. Музичне мистецтво в освітологічному дискурсі, (1), 20-25. https://doi.

org/10.28925/2518-766X201612025

Тушева, В. (2020). Пошук методологічних орієнтирів у гуманітарному дослідженні в контексті ми-

стецької педагогіки. Музичне мистецтво в освітологічному дискурсі, (4). https://doi.org/10.28925/2518-

766X.2019.4.4

Чжан Лу (2016). Методичні засади диригентсько-хорової підготовки майбутніх учителів музичного

мистецтва до роботи у загальноосвітніх навчальних закладах. Дис.. к.п.н. 13.00.02 (Теорія і методика му-

зичного навчання), Київ

Чжан Чун (2020). Спонукально-пізнавальний напрям формування акмеологічної культури майбут-

ніх вчителів музичного мистецтва. Професіоналізм педагога: теоретичні й методичні аспекти, 13, 255–

262. https://doi.org/10.31865/2414-9292.13.2020.223148

REFERENCE

Wang, Yajun (2019). Pedahohichni umovy formuvannya komunikatyvnoyi kulʹtury maybutnʹoho vchytelya

muzychnoho mystetstva u protsesi dyryhent·sʹko-khorovoho navchannya [Pedagogical conditions of formation

of communicative culture of the future teacher of musical art in the process of conducting and choral training].

Muzychne mystetstvo v osvitolohichnomu dyskursi, (3) 157. https://doi.org/10.28925/2518-766X.2018.3.125131 [in

Ukrainian]

Bondarenko, L. (2017). Profesiynyy samorozvytok maybutnʹoho vchytelya muzychnoho mystetstva u

zmisti mystetsʹkoyi osvity [Professional self-development of the future teacher of music art in the content of

art education]. Muzychne mystetstvo v osvitolohichnomu dyskursi, (1), 71–75. https://doi.org/10.28925/2518-

766X201617175 [in Ukrainian]

Van Khaylun (2020). Orhanizatsiyno-kohnityvnyy etap formuvannya hotovnosti maybutnikh vchyteliv

muzychnoho mystetstva do tvorcho-interpretatsiynoyi roboty zi shkilʹnymy kolektyvamy [Organizational and

cognitive stage of forming the readiness of future music teachers for creative and interpretive work with school

groups]. Profesionalizm pedahoha: teoretychni y metodychni aspekty, 13, 245–254. https://doi.org/10.31865/2414-

9292.13.2020.223147 [in Ukrainian]

Vyshnevetsʹka, M. (2020). Formuvannya estetychnoyi kulʹtury maybutnʹoho vchytelya muzychnoho mystetstva

yak psykholoho-pedahohichna problema [Formation of aesthetic culture of the future teacher of music art as a

psychological and pedagogical problem]. Muzychne mystetstvo v osvitolohichnomu dyskursi, (4), 97–102. https://

doi.org/10.28925/2518-766X.2019.4.14 [in Ukrainian]

Hrynʹkevych, O. (2013). Osvitnya mihratsiya v Ukrayini ta sviti: instytutsiynu seredovyshche ta napryamy

derzhavnoho vrehulyuvannya [Educational migration in Ukraine and the world: institutional environment and

directions of state regulation]. Sotsialʹno-ekonomichni problemy suchasnoho periodu Ukrayiny, 3(101), 254–264. [in

Ukrainian]

Din Sinʹ, Stoyanova T., Tszinʹ Lulu (2015). Adaptatsiya inozemnykh studentiv v Ukrayini [Adaptation of

foreign students in Ukraine]. Science and Education a New Dimension, Pedagogy and Psychology, III (26), issue 50

[in Ukrainian]

Kyfenko, A., Holyan, Kh. (2020). Profesiyna diyalʹnistʹ dyryhenta navchalʹnoho khorovoho kolektyvu

Volume 2 (1) 2021

[Professional activity of the conductor of the educational choir]. Muzychne mystetstvo v osvitolohichnomu dyskursi,

(4). https://doi.org/10.28925/2518-766X.2019.4.5 [in Ukrainian]

Kushnir, K. (2019). Osoblyvosti formuvannya tsinnisnykh kompetentnostey maybutnʹoho vchytelya

muzychnoho mystetstva [Features of formation of value competencies of the future teacher of musical art].

Muzychne mystetstvo v osvitolohichnomu dyskursi, (3), 25–31. https://doi.org/10.28925/2518-766X.2018.3.2531 [in

Ukrainian]

Merezhko, Yu. (2017). Innovatsiyna diyalʹnistʹ yak skladova profesiynoyi pidhotovky maybutnʹoho vchytelya

muzychnoho mystetstva [Innovative activity as a component of professional training of future music teacher].

Muzychne mystetstvo v osvitolohichnomu dyskursi, (1), 76–79. https://doi.org/10.28925/2518-766X201617679 [in

Ukrainian]

Oleksyuk, O. (2018). Stratehichni oriyentyry rozvytku mystetsʹkoyi osvity v mizhdystsyplinarnomu dyskursi

[Strategic guidelines for the development of art education in interdisciplinary discourse]. Muzychne mystetstvo v

osvitolohichnomu dyskursi, №3, 4–8. https://doi.org/10.28925/2518-766X.2018.3.48 [in Ukrainian]

Poluboyarina, I. (2019) Intehratsiyni protsesy v profesiyniy pidhotovtsi muzykantiv yak osnova yikhnʹoho

dukhovnoho rozvytku [Integration processes in the professional training of musicians as a basis for their spiritual

development]. Muzychne mystetstvo v osvitolohichnomu dyskursi, (3), 97–102. https://doi.org/10.28925/2518-

766X.2018.3.97102 [in Ukrainian]

Prokopchuk, V. (2020). Metodolohichna pidhotovka maybutnʹoho vchytelya muzychnoho mystetstva

v yevropeysʹkomu osvitnʹomu prostori [Methodological training of future music teachers in the European

educational space]. Innovatyka u vykhovanni, 11(1), 122–134. https://doi.org/10.35619/iiu.v1i11.231 [in Ukrainian]

Rebrova, O. (2015). Polikhudozhnye seredovyshche yak sytuatyvno stvorena pedahohichna umova

fakhovoho navchannya maybutnikh uchyteliv muzychnoho mystetstva i khoreohrayi [Polyartistic environment

as a situationally created pedagogical condition for professional training of future teachers of music and

choreography]. Naukovi zapysky Kirovohradsʹkoho derzhavnoho pedahohichnoho universytetu imeni Volodymyra

Vynnychenka. Ser.: Pedahohichni nauky, (135), 19–23 [in Ukrainian]

Sin Chzhefu (2017). Modelʹ pedahohichnoyi pidtrymky inozemnykh studentiv u protsesi adaptatsiyi do

navchannya v universytetakh Ukrayiny [Model of pedagogical support of foreign students in the process of

adaptation to study at Ukrainian universities]. Nauka i osvita, 6, 38–43. https://doi.org/10.24195/2414-4665-2017-

6-6 [in Ukrainian]

Tarapata-Bilʹchenko, L. (2018). Vyshcha muzychna osvita Ukrayiny: vyklyky ta stymuly kytaysʹkoyi osvitnʹoyi

mihratsiyi [Higher music education in Ukraine: challenges and incentives of Chinese educational migration].

Vyshcha osvita Ukrayiny, 4, 62–68 [in Ukrainian]

Tkach, M. (2017). Profesiyne svitorozuminnya maybutnikh vchyteliv muzychnoho mystetstva u konteksti

humanistychnoyi paradyhmy osvity [Professional worldview of future music teachers in the context of the

humanistic paradigm of education]. Muzychne mystetstvo v osvitolohichnomu dyskursi, (1), 20-25. https://doi.

org/10.28925/2518-766X201612025 [in Ukrainian]

Tusheva, V. (2020). Poshuk metodolohichnykh oriyentyriv u humanitarnomu doslidzhenni v konteksti

mystetsʹkoyi pedahohiky [Search for methodological guidelines in humanities research in the context of art

pedagogy]. Muzychne mystetstvo v osvitolohichnomu dyskursi, (4). https://doi.org/10.28925/2518-766X.2019.4.4 [in

Ukrainian]

Chzhan Lu (2016). Metodychni zasady dyryhent·sʹko-khorovoyi pidhotovky maybutnikh uchyteliv

muzychnoho mystetstva do roboty u zahalʹnoosvitnikh navchalʹnykh zakladakh [Methodical principles of

conducting and choral training of future teachers of music art to work in secondary schools]. Dys.. k.p.n. 13.00.02

Teoriya i metodyka muzychnoho navchannya, Kyyiv [in Ukrainian]

Chzhan Chun (2020). Sponukalʹno-piznavalʹnyy napryam formuvannya akmeolohichnoyi kulʹtury maybutnikh

vchyteliv muzychnoho mystetstva [Motivational and cognitive direction of formation of acmeological culture of

future teachers of music art]. Profesionalizm pedahoha: teoretychni y metodychni aspekty, 13, 255–262. https://doi.

org/10.31865/2414-9292.13.2020.223148 [in Ukrainian]

Дата надходження рукопису 03.04.2021

Professional Art Education

The purpose of the article is to article is devoted to the study of Ukrainian choral music by students from

China in classes on choral conducting and choral class.

Methodology. Important in the process of professional training of foreign students is the clarication of the

content of education, aimed at considering the peculiarities of artistic mentality, the state of professional education,

readiness for foreign students to perceive the content of education (it is reected in work programs, curriculum,

organizational and methodological support). The content of education aimed at preparing students to perform

all the functions inherent in a modern teacher, strengthening the practical orientation of the content and forms

of educational activities on the basis of a competency-based approach, ensuring a high level of independence of

professional skills, creative activity of students, the organization of independent educational activities of Chinese

students, aimed at their acquisition of additional knowledge, the ability to further self-improvement.

The scientic novelty is that the purpose and tasks of the disciplines «choral conducting» and «choral

class» are characterized; The peculiarities of educational work in these disciplines are considered, which are

reected in the individual form of education and should promote the formation of qualities that ensure the

implementation of professional and pedagogical activities, as well as create the most favorable conditions for

preparing foreign students to work with choirs.

Results. Strengthening multifaceted ties with China is now one of Ukraine’s foreign policy priorities and

has a lasting character. Among these connections, the most extensive are in the eld of education. Today, students

from the People’s Republic of China are perhaps the most signicant part of foreign students in the country.

The success of the partnership between Ukraine and China in the eld of education is obvious, as evidenced by

the mutual interests of young people in history, culture, traditions, developing cooperation between educational

institutions of our countries, growing number of participants in youth exchange programs and more. The expansion

of international contacts in all spheres of public life has led to human interest in the problems of intercultural

communication. The dialogue of cultures allows its participants to express certain external information about the

participants themselves, the internal emotional state, as well as the social statuses and social roles they play in

relation to each other, which also conrms their «culture». Training programs in choral conducting and choral

class are carried out on the repertoire, which belongs to different musical cultures, but the most signicant array

of works is represented by domestic choral art. Ukrainian choral culture is an invaluable treasure of national

signicance. For centuries, choral art has manifested itself as a true creation of the talent of the Ukrainian people,

which embodied the integrity and, at the same time, the diversity of the inner world of past generations and has

long been an organic part of human life.

Conclusions. The issue of studying Ukrainian choral music by foreign students is important and requires

considerable attention from teachers of choral conducting and leaders of student choirs. The study of Ukrainian

choral music is based on a certain pedagogical experience of teachers and the principles of leading teachers of

today. The variable nature of individual classes contributes to the professional development of foreign students.

The study of Ukrainian choral music in choral conducting classes and choral class not only expands the musical

worldview of students, develops their tastes and preferences, but also promotes the development of cultural

dialogue between Ukraine and China.

Key words: Ukrainian choral music, dialogue of cultures, choral conducting, choral class, foreign student,

national character, mentality

DOI 10.34142/27091805.2021.2.01.07

STUDY OF UKRAINIAN CHOIR MUSIC IN THE

PROCESS OF PROFESSIONAL TRAINING OF

STUDENTS FROM CHINA

Candidate of Pedagogical Sciences, Docent,

Docent of the Department of Theory and

Methodology of Artistic Education and

Vokal-choral Training of the Teacher of

H.S. Skovoroda Kharkiv National Pedagogical

University,

Kharkiv, Ukraine

email: martynenko20.01.63@gmail.com

https://orcid.org/0000-0003-4465-0833

Professional Art Education Volume 2 (1) 2021 Scientic Journal

У статті розглядається питання організації діяльності клубних об’єднань вищих педагогічних

навчальних закладів України у другій половині ХХ століття. Надається оцінка такої діяльності. Оха-

рактеризовано поняття клуб, клубна діяльність, клубні об’єднання тощо. Встановлено, що проблему

молодіжного дозвілля вивчали багато науковців минулого та сучасності. Доведено, що дозвілля є спец-

ифічним та соціальним засобом регенерації потенціалу людини, та водночас є важливою сферою розвит-

ку особистості студента, що сприяє формуванню наукового світогляду, політичної та моральної куль-

тури, естетичному погляду й смаку, моральним ідеалам й духовних цінностей. Визначено мету клубних

об’єднань вищих педагогічних закладів України – виховання та самовиховання студентів на основі ініціа-

тиви, творчого прояву здібностей кожного. Завдання спрямовувались на організацію суспільно корисно-

го дозвілля молоді, пошук нових форм та засобів культурно-масової роботи відповідно до інтересів та

потреб молоді, залучення до культурно-масової дозвіллєвої діяльності, розвиток соціально-культурної

творчості, забезпечення спілкування молоді в результаті спільної діяльності та культурного відпочин-

ку.

Ключові слова: клуб, клубне об’єднання, діяльність, дозвілля, студентське дозвілля, молодіжний

центр.

Постановка проблеми та її зв'язок з важли-

вими науковими та практичними завданнями.

Закон України «Про освіту», Концепція на-

ціонального виховання, національна доктрина

розвитку освіти України у XXI столітті окреслю-

ють актуальні завдання щодо формування су-

часного культурного дозвілля, відродження та

подальшого розвитку національної системи куль-

турно-дозвіллєвої діяльності студентської молоді.

Це зумовлено тим, що в нових політичних, еко-

номічних та культурних реаліях науковці нашої

країни науково обґрунтували систему організа-

ції культурно-дозвіллєвої діяльності молоді, яка

обіймає вільний час молоді.

Сучасному студентові вкрай необхідне поле

для самовдосконалення, самореалізації, задо-

волення культурно-естетичних потреб та мож-

ливість для самовираження, саморозвитку.

Напрямки, які можуть задовольняти такі

потреби різноманітні: художня самодіяльність,

аматорство, науковий пошук тощо. Діяльність

студентських клубів, наукових об’єднань впли-

ває на формування національної самосвідомості,

сприяє естетичній соціалізації. Важливим шля-

хом вирішення вищевказаних проблем є осмис-

лення й усвідомлення багатого досвіду, звернен-

ня до національних джерел у вищих педагогічних

навчальних закладах України в другій половині

ХХ століття, творче використання яких сприяти-

ме зростанню освітнього потенціалу нашого су-

спільства. Саме тому питання вивчення досвіду

організації діяльності клубних об’єднань вищих

педагогічних навчальних закладів України у дру-

гій половині ХХ століття є актуальним.

Аналіз основних досліджень і публікацій.

Дослідження вільного часу, шляхів та за-

собів його організації є об’єктом вивчення різних

наук: філософії, культурології, соціології, педаго-

гіки, психології, історії. З позицій культурології

вільний час розглядали науковці Ю. Афанасьєв,

А. Вишняк, І. Зязюн, М. Каган, О. Комарницький

та Л. Комарницька (2020), С. Пішун (2005), Ю. Ста-

севський (2016) та ін. В галузі педагогіки питан-

ня висвітлюються в працях О. Бойко, Л. Воло-

буєвої, О. Данильченко (2020), А. Денисенко (2014),

Ю. Ірхіної (2019), Н. Максимовської (2019), О. Пав-

ленко (2017), С. Пішун (2005), О. Тадля (2015) та ін.

Концептуальні засади вільного часу як

чинника формування особистості студента роз-

глядалися З. Гіптерс (1998), М. Гриньовою (2020),

УДК 378 (477)

DOI 10.34142/27091805.2021.2.01.08

ОРГАНІЗАЦІЯ ДІЯЛЬНОСТІ КЛУБНИХ ОБ’ЄД-

НАНЬ ВИЩИХ ПЕДАГОГІЧНИХ НАВЧАЛЬНИХ

ЗАКЛАДІВ УКРАЇНИ (ДРУГА ПОЛОВИНА ХХ

СТОЛІТТЯ)

аспірант кафедри освітології та інноваційної пе-

дагогіки Харківського національного педагогіч-

ного університету імені Г.С. Сковороди

Харків, Україна

email: chubukina.elena.nikolaevna@gmail.com

https://orcid.org/0000-0002-2700-8796

Volume 2 (1) 2021

Professional Art Education

Professional Art Education Volume 2 (1) 2021 Scientic Journal

Н. Максимовською (2019), В. Тюскою (2019).

Історико-педагогічний аналіз проблем віль-

ного часу студентів вищів є предметом наукових

досліджень вчених В. Головенько, М. Головатого,

О. Корнієвського, Ю. Стасевського (2016), В. Яку-

шик та ін., виховання молоді в контексті культур-

но-освітнього розвитку українського суспільства

розглядають науковці І. Білодід, І. Білоцерківсь-

кий, О. Полоцький, ідеологізацію виховного про-

цесу у вищих навчальних закладах в Україні у

другій половині ХХ століття досліджують В. При-

луцький, І. Щупак. Вчена О. Колпакова зробила

аналіз ролі та місця просвітницьких закладів

України в ідеологічній роботі з молоддю у 70–80

рр. ХХ ст., удосконалення форм і методів їх діяль-

ності. Клуб як форму дозвіллєвої діяльності сту-

дентської молоді в умовах тоталітарної ідеології

вивчали В. Баумштейн, А. Галаган, С. Дізель.

Праці З. Гіптерс (1998), К. Житнухіної (2019)

присвячені питанням обов’язкового самовихо-

вання, активної самостійній участі студентів у

різноманітних формах художньої діяльності. Мо-

нографія С. Мельничук «Теорія і практика форму-

вання естетичної культури майбутніх учителів

(історико-педагогічний аспект 1860–1990 рр.)» ви-

світлює питання формування естетичної культу-

ри майбутніх вчителів у різні історичні періоди.

Крім того, монографія окреслює діяльність твор-

чих студентських колективів в педагогічних ви-

шах України (Мельничук, 2006).

Певний інтерес викликає монографія І. Ящук

(2010) «Виховний потенціал у вищих педагогіч-

них навчальних закладах України: знахідки і про-

блеми (20–80-ті рр. ХХ ст.)» в якій зроблено ретро-

спективний аналіз розвитку системи виховання

у вищих педагогічних навчальних закладах в ра-

дянські часи.

Наукові розвідки О. Винославської, О. Дуба-

сенюк, О. Киричука, С. Цюлюпи, О. Якуби дослід-

жують умови удосконалення різних напрямів та

форм поза аудиторної виховної роботи вищих за-

кладів освіти, формування у студентів культури

дозвілля. Проте, цілісного дослідження діяльності

клубних об’єднань вищих педагогічних закладів

України у другій половині ХХ ст. наразі немає.

Формулювання цілей та завдань статті.

Проаналізувати науково-педагогічні джере-

ла стосовно проблеми дослідження та на підставі

аналізу висвітлити діяльність клубних об’єднань

вищих педагогічних закладів України у другій по-

ловині ХХ ст.

Виклад основного матеріалу. Наукова літе-

ратура широко вживає терміни «клуб», «студент-

ський клуб», «діяльність», але у трактуванні цих

понять є певна різноманітність. В межах нашого

дослідження ми визначаємо діяльність як спец-

ифічний спосіб ставлення людини до навколиш-

нього світу, який є рушійною силою та умовою

суспільного прогресу (Тадля, 2015, с. 151). Саме

діяльність формує та змінює умови існування лю-

дини, соціальної групи, забезпечує трансформа-

цію, збереження та розвиток суспільства.

Оксфордський словник у своєму першому

(десяти томному) виданні 1884-1928 рр. понят-

тя клуб трактує з різних точок зору, але для нас

найбільш цікавими є наступні: клуб – об’єднан-

ня чи спілка певної маси людей; об’єднання

для сприяння будь-якій справі з метою її інтен-

сифікації; товариство осіб, що об’єдналися на ос-

нові взаємних симпатій чи загальних інтересів,

захоплень, схильностей; організація людей, що

сформувалася для об’єднання зусиль із підтримки

якогось суб’єкта. Отже, зарубіжні довідники по-

няття «клуб» розглядають переважно як об’єднан-

ня, зібрання, товариство, асоціація, організація.

Характерними ознаками клубу є: задоволення

спільних інтересів, співробітництво, реалізація

певної специфічної мети, спілкування та релакса-

ція у приємній компанії, організація дозвілля та

розваг.

Клуб (від англ. club, toclub – «збивати доку-

пи») за визначенням вікіпедії є утворенням з кіль-

кох людей, об’єднаних спільними інтересами або

метою. Існуюча різноманітність клубів відповідає

розмаїттю хобі людей: спортивні, клуби настіль-

них ігор, клуби для спілкування тощо.

Українські довідники визначають поняття

«клуб» як громадську організацію, що об’єднує

людей певного кола чи професії для спільного від-

починку, розваг, занять спортом.

В радянський період поняття «клуб» визна-

чалося як культурно-просвітницька установа,

яка організовує дозвілля робітників, сприяє вихо-

ванню, самовихованню, розвитку творчих здіб-

ностей. В колі вчених, що займаються клубною

тематикою наразі не існує чіткого визначення по-

няття «клуб». Найбільш вдалим, на наш погляд, є

думка В. Туєва, що «клуб – соціокомунікативний,

соціопедагогічний інститут культури, організо-

ваний на ініціативних засадах для задоволення

потреб людей в самодіяльності, спілкуванні, до-

звіллі; клуб – це індивідуально- групове дозвілля,

організація дозвіллєвої діяльності, особливий ко-

мунікативний тип дозвілля, який діє паралельно

з двома іншими – видовищним та творчим.

Ми вважаємо, що клуб доцільно розглядати

як багатофункціональне об’єднання, головним

завданням якого є інтеграція, забезпечення по-

треб відвідувачів у змістовному дозвіллі в ім’я

спільних цілей, інтересів, локального спілкуван-

ня, самоосвіті та культурно-творчій реалізації

особистості.

Науковець Слєсарєва І.В. дає наступне визна-

чення клубу «клуб є інституціаналізованим до-

бровільним згуртуванням, що об’єднує інтереси

людей, які входять в нього на основі загальних цін-

ностей, комунікативної єдності та соціальної ком-

фортності. Клуб має певні зовнішні та внутрішні

ознаки. До зовнішніх ми відносимо регістрацію

клубу, обов’язки членів клубу тощо, внутрішні –

наявність суб’єктів, що входять в клуб, комуніка-

тивна взаємодія суб’єктів, наявність приватних

інтересів суб’єктів, локалізоване соціокультурне

середовище». Таким чином, студентський клуб є

педагогічно організованим процесом, добровіль-

ним дозвіллєвим об’єднанням студентів, міжосо-

бистісні стосунки яких опосередковані суспільно

цінним, особистісно-значущим змістом колек-

тивної дозвіллєвої діяльності (Пішун, 2005, с. 6–7).

Вищі педагогічні заклади освіти України

накопичили значний досвід щодо організації до-

звілля студентської молоді, функціонування клуб-

них об’єднань. За визначенням вчених (Г. Щерба,

Р. Яремкевич та ін.) дозвілля молоді є сукупністю

занять у вільний від навчання час, за допомогою

яких задовольняються потреби у спілкуванні, са-

морозвитку, самовдосконаленні в різних видах

діяльності, які мають загалом відновлювальний

характер. Оскільки дозвілля є специфічним та

соціальним засобом регенерації потенціалу лю-

дини, то водночас воно стає важливою сферою

розвитку особистості студента, що сприяє фор-

муванню наукового світогляду, політичної та мо-

ральної культури, естетичних поглядів, смаків

та виробляє ідеали й духовні цінності, підтримує

норму здоров’я (Стасевський, 2016, с. 224–229).

У радянські часи (так званий «золотий вік»

радянської педагогіки – 60-90 рр. ХХ ст.) були ро-

зроблені форми та методи організації дозвілля

молоді, які є майже непорушними і в наш час, і

є об’єктом багатьох історико-педагогічних розві-

док.

Аналіз наукової літератури (М. Гнатюк, А. Де-

нисенко, О. Добринська, О. Миронюк, І. Петрова,

Е. Соколов, І. Тарасенко) дає підстави стверджува-

ти, що однією з найпоширеніших у другій поло-

вині ХХ ст. форм організації дозвілля студентства

була клубна діяльність.

Вчені (М. Гнатюк, О. Добринська, О. Миронюк,

І. Петрова, Е. Соколов, І. Тарасенко),вивчаючи ди-

наміку розвитку зазначеної форми дозвіллєвої

роботи з молоддю, підкреслюють, що в організації

клубної діяльності домінував формальний підхід.

Навіть поняття «клуб» розглядалося переважно

як будинок, в якому організовуються різноманітні

заходи, а його синонімічним визначенням можна

вважати палац молоді (палац студентства).

Соціальні проблеми радянської держави

(особливу у другій третині ХХ ст.) зумовили по-

вернення до проблеми створення клубів для мо-

лоді у 50-60-ті роки, коли клуби зорганізувалися за

принципом централізації (створення культурних

центрів), принципом спеціалізації (розподіл уста-

нов культури за видами та контингентом). Поява

у 1956 р. клубу молоді Петроградської сторони м.

Ленінграда та Одеського клубу молоді почався ак-

тивний рух молодіжних клубів на теренах Радян-

ського Союзу.

Починаючи з 60-х рр. можна спостерігати

розквіт діяльності молодіжних клубів, які розумі-

лися як комплексні універсальні центри дозвіл-

лєвої діяльності молоді. Такі структури широко

розгорнулися у 60-70-ті рр. ХХ ст., а у 80-90-ті стиль

та методи роботи, незважаючи на нові соціокуль-

турні умови та запити молоді) не змінювалися,

тому почали з’являтися нові альтернативні клу-

би, де діяльність молоді була менш формалізова-

ною.

Клуби у вищих (зокрема педагогічних) на-

вчальних закладах створювалися для задово-

лення різноманітних потреб студентства. У них

молодь могла підвищити свій культурний, ін-

телектуальний рівень, здобувала досвід творчої

діяльності тощо.

Діяльність студентських клубів у вищих на-

вчальних закладах України в другій половині ХХ

ст. була багатофункціональним культурно-освіт-

нім процесом, організованим педагогічним ко-

лективом на основі загальної концепції навчаль-

но-виховної роботи того чи іншого навчального

закладу. В основі лежав принцип добровільності

участі в такій діяльності та мав колективний ха-

рактер. Проте, діяльність студентського клубу

повністю залежала від соціально-культурного та

політичного розвитку тогочасного суспільства,

його морально-етичних та духовних цінностей.

У період існування радянської держави по-

стійно поглиблювалися протиріччя між тим, яких

можливостей надає сфера дозвілля за умови вра-

хування духовних та соціальних потреб суб’єктів

соціуму та ціннісними обмеженнями дозвіллєвої

діяльності. Науковці (Н. Хоменко та ін.) звертають

увагу на те, що студентство опинилося під знач-

ним ідеологічним тиском і мало свої особливості

проведення вільного часу.

Вже у 50-60-х рр. ХХ ст. у вищих навчальних

закладах функціонувала вельми розгалужена

мережа «офіційного» відпочинку – художня са-

модіяльність, бібліотеки, спортивні секції тощо.

Одночасно вони були певним інструментом си-

стеми державного контролю за життям молоді,

тому популярним на той час був «неофіційний»

відпочинок – кіно, театр, танці тощо. Крім того,

належність всіх студентів до однієї організації

Volume 2 (1) 2021

Professional Art Education

Professional Art Education Volume 2 (1) 2021 Scientic Journal

(ВЛКСМ) відбивалася на тому, що всі «традицій-

ні студентські свята мали ідеологічний підтекст

і були однією з форм комуністичного виховання,

проте в таких заходах основна маса студентства

залюбки брала участь, адже в їх процесі відбува-

лося активне спілкування, весело проводився час

(Максимовська, 2019, с. 17).

На творчу та аматорську діяльність того часу

також чинився постійний вплив, здійснювався

контроль з боку держави, яка таким чином вирі-

шувала власні ідеологічні, політичні та моральні

проблеми. Так, у репертуарі музичних гуртків,

хорів та студій художнього слова обов’язково фі-

гурували твори партійно-ідеологічного спряму-

вання («Ленін завжди живий», «Партія наш кер-

манич» тощо).

Дозвіллєва сфера для регулювання віль-

ного часу студентства розвивалася як у вищих

навчальних закладах, так і у гуртожитках (спор-

тивні зали, приміщення для гуртків, театрів,

концертів, віталень та ін.), та поза ними (палаци

студентів). Це сприяло урізноманітненню дозвіл-

лєвої діяльності та соціально позитивному спря-

муванню активності студентів у вільний час, але

перебувало під впливом провідних ідеологічних

настанов.

Студентське дозвілля є невід’ємною складо-

вою соціального виховання цієї групи, яке базува-

лася на соціоцентричних цінностях та мало чітко

визначену структуру і зміст, що, звісно, не могло

збігатися з потребами й прагненнями такої кіль-

кості різноманітних творчих особистостей. Тому

особливо віталися соціально схвалювані способи

студентського дозвілля (будівельні загони, ком-

сомольські зібрання тощо), які мали як виробни-

чо-матеріальну, так й ідеологічну користь.

Клуби забезпечували потребу студентів у

змістовному проведенні вільного часу за допомо-

гою масових (свята, фестивалі, конкурси, концер-

ти, творчі зустрічі), так і колективних (виховні за-

ходи, круглі столи, семінари, диспути тощо) форм

роботи.

Необхідно відзначити, що ідея розвитку такої

форми організації вільного часу молоді було запо-

чатковано на вітчизняних теренах ще у 20-30-ті

роки ХХ ст. Існували проекти палаців та будинків

культури для трудящих, задумуються будинки

для юних пролетарів, палаци молоді тощо. Але,

зважаючи на економічну обмеженість радянської

держави, ці плани так і не були втілені в життя.

Проте, їх відсутність компенсували різноманітні

секції при будинках культури для трудящих.

Розбудова сфери дозвілля студентів, зокре-

ма формування дозвіллєвих потреб у вищому на-

вчальному закладі, базувалося на традиційних

видах дозвілля попередніх етапів (інтелектуаль-

ному, професійно-спрямованому, мистецькому)

та розгалуженні провідних виховних сфер у поза

навчальній діяльності, таких як: самоврядування,

клубна робота, об’єднання за інтересами, волон-

терська діяльність, соціальна робота, спортивна

активність та ін. Наприклад, за індустріальної

доби клубне дозвілля студентів стало однією з

провідних форм дозвіллєвої діяльності.

Основною метою клубних об’єднань у ви-

щих навчальних закладах стає виховання та са-

мовиховання студентів на основі ініціативи, са-

модіяльності, творчого прояву здібностей кожної

особистості. Завданням такого об’єднання було

організація соціально корисного дозвілля молоді,

знаходження нових форм та застосування засобів

культурно-масової роботи відповідно до інте-

ресів та запитів молоді, стимулювання суспільної

активності особистості, залучення до культур-

но-масової дозвіллєвої діяльності, розвиток со-

ціально-культурної творчості, забезпечення спіл-

кування молоді в результаті спільної діяльності,

сприяння культурному відпочинку та розвагам.

Найбільшу популярність у 80-90-ті рр. ХХ ст.

здобули клуби студентської пісні та клуб веселих

та кмітливих, роботи яких охопила студентство.

А наприкінці ХХ ст. саме такі молодіжні клуби

отримали поширення в Україні, оскільки вони

не вимагали великих матеріальних ресурсів та

відповідали віковим, національним та регіональ-

ним особливостям. Крім того, вони максимально

враховували у власній діяльності реалії ринкових

відносин. Таким чином, основними осередками

клубних об’єднань стали саме освітні заклади для

молоді, на базі яких розгорнули свою діяльність

різноманітні молодіжні клуби.

Висновки. Отже, питання вивчення діяль-

ності студентських клубів у вищих навчальних

закладах України у другій половині ХХ ст. має

важливого значення, оскільки існує потреба на-

укового осмислення реальних процесів соціаль-

но-культурної діяльності молоді, що відбувалися

в недалекому минулому та вироблення ефектив-

них механізмів за допомогою яких можуть бути

реалізовані духовні потреби та інтереси студент-

ської молоді сьогодні.

Перспективи подальших досліджень. По-

дальші розвідки у вивченні історії становлення

студентських клубів у вищих навчальних закла-

дах України (друга половина ХХ ст.), їх діяльності

можуть бути направлені на виявленні, аналізі та

осмисленні системи культурно-дозвіллєвого жит-

тя навчальних закладів того часу, взаємозв’язків

позанавчальної діяльності із навчальним проце-

сом тощо.

СПИСОК ЛІТЕРАТУРИ

Гіптерс, З. (1998). Художня творча діяльність студентів вищих навчальних закладів освіти України

(1960-1995 рр.). Дис. к.п.н., 190.

Гриньова, М., Піддубна, Ю., Гриньова, В. (2020). Організація діяльності студентських клубів за інте-

ресами в умовах карантину. Научен вектор на Балканите, 4(10), 11–16. https://cyberleninka.ru/article/n/

organizatsiya-diyalnosti-studentskih-klubiv-za-interesami-v-umovah-karantinu/viewer

Гузьман, О., Ляшенко, Н. (2016). Практики дозвілля сучасної студентської молоді. Sociology, 9(137),

29–37. https://doi.org/10.15421/171675

Данильченко, О. (2020), Особливості організації дозвілля студентів у поза навчальній діяльності.

International scientic and practical conference, 137–140. https://doi.org/10.30525/978-9934-588-80-8-2.35

Денисенко, А. (2014). Молодіжний клуб як форма організації дозвілля студентської молоді у 80-90-х

рр. ХХ ст. в Україні. Збірник наукових праць Херсонського державного університету. Педагогічні науки,

66, 57–62. https://ps.journal.kspu.edu/index.php/ps/article/view/62

Денисенко, А. (2019). Педагогіка дозвілля – духовність, інтелект, стратегія. Духовно-інтелектуальне

виховання і навчання молоді в ХХI ст., 230–234. https://doi.org/10.34142//2708-4809.SIUTY.2019.16

Житнухіна, К. (2019). Реалізація педагогічних умов формування відповідального ставлення до май-

бутньої професії студентів педагогічних університетів. Психолого-педагогічні проблеми сучасної школи,

2, 43–49. https://doi.org/10.31499/2706-6258.2.2019.178459

Ірхіна, Ю. (2019). Організація дозвілля студентів у вищих навчальних закладах України як пробле-

ма ХХI століття. Науковий вісник МНУ імені В. Сухомлинського Педагогічні науки, 2(65), 107–111. https://

dx.doi.org/10.33310/2518-7813-2019-65-2-107-111

Комарницький, О., Комарницька, Л. (2020). Громадська діяльність студентства педагогічних

навчальних закладів Києва у 20-30-ті рр. ХХ ст. Київські історичні студії, 1(10), 108–116. https://doi.

org/10.28925/2524-0757.2020.1.14

Максимовська, Н. (2019). Еволюція студентського дозвілля в Україні: історико-педагогічний аспект.

Вісник ЛНПУ імені Т. Шевченка, 1(324), 30–43. https://doi.org/10.12958/2227-2844-2019-1(324)-2-30-43

Мельничук, С. (2006). Теорія і практика формування естетичної культури майбутніх учителів: істо-

рико педагогічний аспект: 1860-1990 рр.: монографія. Кіровоград: РВВ КДПУ ім. В. Винниченка

Павленко, О. (2017). Клубна форма організації занять у розвитку студентського спорту. Слобожан-

ський науково-спортивний вісник, 4(60), 78–85. https://doi.org/10.15391/snsv.2017-4.014

Пішун, С. (2005). Формування культури дозвілля студентів вищих навчальних закладів в умовах

роботи студентського клубу. Автореф. дис. к.п.н. 13.00.07, 18.

Стасевський, Ю. (2016). Діяльність творчих студентських колективів на Слобожанщині (друга по-

ловина ХІХ – початок ХХ століття). Вісник Чернігівського національного педагогічного університету ім.

Т.Г.Шевченка. Серія: Педагогічні науки, 144, 224–229. https://doi.org/10.24139/2312-5993/2017.06/202-214

Тадля, О. (2015). Діяльність студентського клубу: понятійно-категоріальний апарат. Українська

культура: минуле, сучасне, шляхи розвитку, 21, 150–156

Тюска, В. (2019). Становлення культури майбутніх педагогів в умовах клубної діяльності. Вісник

Рівненського державного гуманітарного університету, 4, 252–257. https://doi.org/10.35619/iiu.v1i10.182

REFERENCE

Hipters, Z. (1998). Khudozhnya tvorcha diyalʹnistʹ studentiv vyshchykh navchalʹnykh zakladiv osvity

Ukrayiny (1960–1995) [Artistic creative activity of students of higher educational institutions of Ukraine (1960-

1995)]. Dys. k.p.n. 190. [in Ukrainian]

Hrynʹova, M., Piddubna, YU., Hrynʹova, V. (2020). Orhanizatsiya diyalʹnosti student·sʹkykh klubiv za

interesamy v umovakh karantynu [The organization of activity of student clubs on interests in the conditions

of quarantine]. Nauchen vektor na Balkanyte, 4(10), 11–16. https://cyberleninka.ru/article/n/organizatsiya-

diyalnosti-studentskih-klubiv-za-interesami-v-umovah-karantinu/viewer [in Ukrainian]

Huzʹman, O., Lyashenko, N. (2016). Praktyky dozvillya suchasnoyi student·sʹkoyi molodi [Leisure practices

of modern student youth]. Sociology, 9(137), 29–37. https://doi.org/10.15421/171675 [in Ukrainian]

Volume 2 (1) 2021

Professional Art Education

Дата надходження рукопису 05.04.2021

Professional Art Education Volume 2 (1) 2021 Scientic Journal

Danylʹchenko, O. (2020). Osoblyvosti orhanizatsiyi dozvillya studentiv u poza navchalʹniy diyalʹnosti

[Features of the organization of leisure of students in extracurricular activities]. International scientic and

practical conference, 137–140. https://doi.org/10.30525/978-9934-588-80-8-2.35 [in Ukrainian]

Denysenko, A. (2014). Molodizhnyy klub yak forma orhanizatsiyi dozvillya student·sʹkoyi molodi u 80-90-kh

rr. ХХ st. v Ukrayini [Youth club as a form of leisure organization for student youth in the 80-90’s of the twentieth

century. in Ukraine]. Zbirnyk naukovykh pratsʹ Khersonsʹkoho derzhavnoho universytetu: Pedahohichni nauky, 66,

57–62. https://ps.journal.kspu.edu/index.php/ps/article/view/62 [in Ukrainian]

Denysenko, A. (2019). Pedahohika dozvillya – dukhovnistʹ, intelekt, stratehiya [Leisure pedagogy –

spirituality, intelligence, strategy]. Dukhovno-intelektualʹne vykhovannya i navchannya molodi v ХХІ st., 230–234.

https://doi.org/10.34142//2708-4809.SIUTY.2019.16 [in Ukrainian]

Zhytnukhina, K. (2019). Realizatsiya pedahohichnykh umov formuvannya vidpovidalʹnoho stavlennya

do maybutnʹoyi profesiyi studentiv pedahohichnykh universytetiv [Implementation of pedagogical conditions

for the formation of a responsible attitude to the future profession of students of pedagogical universities].

Psykholoho-pedahohichni problemy suchasnoyi shkoly, 2, 43–49. https://doi.org/10.31499/2706-6258.2.2019.178459

[in Ukrainian]

Irkhina, YU. (2019). Orhanizatsiya dozvillya studentiv u vyshchykh navchalʹnykh zakladakh Ukrayiny

yak problema XXI stolittya [Organization of students’ leisure in higher educational institutions of Ukraine as a

problem of the XXI century]. Naukovyy visnyk MNU imeni V. Sukhomlynsʹkoho Pedahohichni nauky, 2(65), 107–111

https://dx.doi.org/10.33310/2518-7813-2019-65-2-107-111 [in Ukrainian]

Komarnytsʹkyy, O., Komarnytsʹka, L. (2020). Hromadsʹka diyalʹnistʹ student·stva pedahohichnykh

navchalʹnykh zakladiv Kyyeva u 20-30-ti rr. ХХ st. [Public activity of students of pedagogical educational institutions

of Kyiv in the 20-30s of the XX century]. Kyyivsʹki istorychni studiyi, 1(10), 108–116. https://doi.org/10.28925/2524-

0757.2020.1.14 [in Ukrainian]

Maksymovsʹka, N. (2019). Evolyutsiya student·sʹkoho dozvillya v Ukrayini: istoryko-pedahohichnyy aspect

[The evolution of student leisure in Ukraine: historical and pedagogical aspect]. Visnyk LNPU imeni T. Shevchenka,

1(324), 30–43. https://doi.org/10.12958/2227-2844-2019-1(324)-2-30-43 [in Ukrainian]

Melʹnychuk, S. (2006). Teoriya i praktyka formuvannya estetychnoyi kulʹtury maybutnikh uchyteliv:

istoryko pedahohichnyy aspekt: 1860-1990 rr.: monohraya [Theory and practice of formation of aesthetic

culture of future teachers: historical and pedagogical aspect: 1860-1990: monograph] Kirovohrad: RVV KDPU im.

V. Vynnychenka [in Ukrainian]

Pavlenko, O. (2017). Klubna forma orhanizatsiyi zanyatʹ u rozvytku student·sʹkoho sportu [Club form of

organization of classes in the development of student sports]. Slobozhansʹkyy naukovo-sportyvnyy visnyk, 4(60),

78–85. https://doi.org/10.15391/snsv.2017-4.014 [in Ukrainian]

Pishun, S. (2005). Formuvannya kulʹtury dozvillya studentiv vyshchykh navchalʹnykh zakladiv v umovakh

roboty student·sʹkoho klubu [Formation of leisure culture of students of higher educational institutions in the

conditions of work of student’s club]. Avtoref. dys. k.p.n., 13.00.07, 18. [in Ukrainian]

Stasevsʹkyy, YU. (2016). Diyalʹnistʹ tvorchykh student·sʹkykh kolektyviv na Slobozhanshchyni (druha

polovyna XIX – pochatok XX stolittya) [Activities of creative student groups in Slobozhanshchyna (second half of

the XIX - beginning of the XX century)]. Visnyk Chernihivsʹkoho natsionalʹnoho pedahohichnoho universytetu im.

T.H.Shevchenka. Seriya: Pedahohichni nauky, 144, 224–229. https://doi.org/10.24139/2312-5993/2017.06/202-214

[in Ukrainian]

Tadlya, O. (2015). Diyalʹnistʹ student·sʹkoho klubu: ponyatiyno-katehorialʹnyy apparat [Activities of the

student club: conceptual and categorical apparatus]. Ukrayinsʹka kulʹtura: mynule, suchasne, shlyakhy rozvytku,

21, 150–156 [in Ukrainian]

Tyuska, V. (2019). Stanovlennya kulʹtury maybutnikh pedahohiv v umovakh klubnoyi diyalʹnosti [Formation

of culture of future teachers in the conditions of club activity]. Visnyk Rivnensʹkoho derzhavnoho humanitarnoho

universytetu, 4, 252–257. https://doi.org/10.35619/iiu.v1i10.182 [in Ukrainian]

The purpose of the article is to analyze scientic and pedagogical sources on the problem of research and

because of the analysis to cover the activities of club associations of higher pedagogical institutions of Ukraine in

the second half of the twentieth century.

Methodology. The activity of student clubs and scientic associations inuences the formation of national

self-consciousness and promotes aesthetic socialization. An important way to solve the above problems is

to comprehend and realize the rich experience, appeal to national sources in higher pedagogical educational

institutions of Ukraine in the second half of the twentieth century, the creative use of which will contribute to

the growth of educational potential of our society. The study of free time, ways and means of its organization is

the object of study of various sciences: philosophy, culturology, sociology, pedagogy, psychology, history. The

scientic literature widely uses the terms «club», «student club», «activity», but there is a certain diversity in the

interpretation of these concepts. In our study, we dene activity as a specic way of human attitude to the world

around us, which is the driving force and condition of social progress.

The scientic novelty is that an attempt is made to dene the concept of «club» in the eld of club

science. We believe that the club should be considered as a multifunctional association, the main task of which

is integration, meeting the needs of visitors in meaningful leisure in the name of common goals, interests, local

communication, self-education and cultural and creative realization of the individual. Shows the chronology of

the development of club activities in institutions of higher education.

Results scientic research proves that the second half of the twentieth century In Ukraine is characterized

by the emergence of numerous club associations of higher pedagogical institutions. Higher pedagogical institutions

of education in Ukraine have accumulated considerable experience in organizing the leisure of student youth, the

functioning of club associations. In Soviet times (the so-called «golden age» of Soviet pedagogy - 60-90 years of the

twentieth century.) Forms and methods of organizing youth leisure were developed, which are almost inviolable

in our time, and are the object of many historical and pedagogical explorations. Beginning in the 1960’s, one can

observe the ourishing of the activities of youth clubs, which were understood as complex universal centers of

leisure activities for young people. Such structures were widely developed in the 60-70’s of the twentieth century,

and in the 80-90’s style and methods of work, despite the new socio-cultural conditions and demands of young

people) did not change, so new alternative clubs began to appear, where youth activities were less formalized.

Activities of student clubs in higher educational institutions of Ukraine in the second half of the twentieth century.

was a multifunctional cultural and educational process organized by the teaching staff based on the general

concept of educational work of a particular educational institution. It was based on the principle of voluntary

participation in such activities and was collective in nature. However, the activities of the student club depended

entirely on the socio-cultural and political development of the society of that time, its moral, ethical and spiritual

values.

Conclusions. The main centers of club associations in the study period were educational institutions for

young people, based on which various youth clubs developed their activities. They did not require large material

resources and corresponded to age, national and regional characteristics. The main purpose of club associations

in higher educational institutions was the education and self-education of students based on initiative, creative

manifestation of everyone’s abilities. Tasks were aimed at organizing socially useful youth leisure, nding

new forms and means of cultural and mass work in accordance with the interests and needs of young people,

involvement in cultural and mass leisure activities, development of socio-cultural creativity, ensuring youth

communication as a result of joint activities and cultural recreation.

Key words: club, club association, activity, student leisure, youth center, culture

DOI 10.34142/27091805.2021.2.01.08

ORGANIZATION OF ACTIVITIES OF CLUB

ASSOCIATIONS OF HIGHER PEDAGOGICAL

EDUCATIONAL INSTITUTIONS OF UKRAINE

(SECOND HALF OF THE XX CENTURY)

graduate student of the Department of Education

and Innovative Pedagogy of H.S. Skovoroda

Kharkiv National Pedagogical University

Kharkiv, Ukraine

email: chubukina.elena.nikolaevna@gmail.com

https://orcid.org/0000-0002-2700-8796

Організація діяльності клубних об’єднань вищих педагогічних

навчальних закладів України (друга половина ХХ століття)

Volume 2 (1) 2021

Professional Art Education

Professional Art Education Volume 2 (1) 2021 Scientic Journal

Постановка проблеми та її зв’язок з важли-

вими науковими чи практичними завданнями.

Поява і наступна організація інформаційного су-

спільства принесло нові можливості і проблеми у

викладацьку діяльність та підготовку майбутніх

учителів. Як одна з ланок соціального розвитку,

педагогічна діяльність має відповідати вимогам

інформаційного середовища для досягнення ре-

зультату освіти у нових умовах. Основним напря-

мом, де здійснюється взаємопроникнення викла-

дацької практичної діяльності з інформаційним

суспільством є впровадження у освітній процес

інформаційних технологій.

Стрімкий розвиток сучасного інформацій-

ного суспільства, зміна освітньої парадигми

вимагають вдосконалення системи підготовки

майбутніх фахівців музичного мистецтва до засто-

УДК 378.091. 12-051:004:78

DOI 10.34142/27091805.2021.2.01.09

У статті розкрито важливість впровадження інформаційних технологій у підготовку учителів

музичного мистецтва. Проаналізовано такі закони та нормативні акти: Закон «Про Національну про-

граму інформатизації», Наказ МОН України «Деякі питання організації дистанційного навчання», Кон-

цепцію розвитку дистанційної освіти в Україні та Концепцію впровадження медіаосвіти. Виявлено різні

аспекти застосування інформаційних технологій в освіті України: важливість застосування у освітньо-

му процесі інформаційних технологій, як результату зміни основної освітньої парадигми: якщо раніше

викладач був головним джерелом професійної інформації, що зумовлювало репродуктивну методику на-

вчання, то тепер він має навчити студента орієнтуватися в інформаційному середовищі, розвинути

його творчі та інтелектуальні здібності. Результати дослідження китайських науковців виявили такі

основні риси інформатизації в підготовці учителів музичного мистецтва: розчиняє кордони засобів ма-

сової інформації та персоналізує музику; оцінювання музики стає початком стимулювання її створен-

ня; надає широкий спектр шляхів поширення та обміну інформацією для творчого бажання висловити

себе у створенні музичних творів; призводить до трансформації традиційних форм викладання музики;

прискорює швидкість поширення музики; порушує чітке розходження між творцями музики і слухача-

ми, оскільки слухачі також можуть ставати творцями.

Ключові слова: інформаційні технології, підготовка, вчитель, музичне мистецтво, вища освіта,

досвід.

сування інформаційних технологій у професійній

діяльності. Майбутні фахівці мають навчитися

приймати рішення щодо ефективного і результа-

тивного застосування інформаційних технологій

у процесі навчання, вміти добирати та впровад-

жувати необхідні інформаційно-комунікаційні

технології у майбутній професійній діяльності.

Означені потреби вимагають дослідження шляхів

та досвіду впровадження інформаційних техно-

логій в підготовку учителів музичного мистецтва

різних країн, в тому числі в Україні та КНР.

Аналіз основних досліджень і публіка-

цій. Дослідження питань впровадження інфор-

маційних технологій у середній і вищій школі

присвячені праці В. Бикова (2012), М. Бубнова

(2009), Р. Вільямса (1988), Б. Колодяжного (1998),

М. Кохлер (2012), В. Лапінського (2015), Н. Морзе

аспірант кафедри освітології та інноваційної

педагогіки ХНПУ імені Г.С. Сковороди.

Лішуйський університет

м. Лішуй, КНР

email: 543775943@qq.com

https://orcid.org/0000-0003-3900-8483

доктор педагогічних наук, завідувач кафедри

музично-інструментальної підготовки вчите-

ля Харківського національного педагогічного

університету імені Г.С. Сковороди

Харків, Україна

email: oamat@ukr.net

https://orcid.org/0000-0003-0663-7726

ШЛЯХИ ВПРОВАДЖЕННЯ ІНФОРМАЦІЙНИХ

ТЕХНОЛОГІЙ У ПІДГОТОВКУ ВЧИТЕЛІВ МУЗИЧ-

НОГО МИСТЕЦТВА (КИТАЙСЬКИЙ ТА УКРАЇН-

СЬКИЙ ДОСВІД)

Volume 2 (1) 2021

(2011), О. Семеніхіна (2017), О. Спіріна (2014) та

ін. Психолого-педагогічні аспекти використан-

ня нових інформаційних технологій в освітньо-

му процесі досліджуються у працях М. Жалдака

(2016), В. Зінченка (2014), Ю. Машбиця (2003) та

ін. Науковці (В. Галузяк (2016), А. Нісімчук (2013),

А. Падалко (2009) та ін.) вважають, що процес ін-

форматизації системи освіти та впровадження

нових інформаційних технологій впливають на

розвиток професійних якостей особистості. Фор-

муванню професійної компетентності засобами

мультимедійних технологій у мистецькій освіті

присвячена монографія Л. Гаврілової (2014).

Дослідження китайських науковців спрямо-

вані на: вивчення особливостей підготовки вчи-

телів музики за Новою навчальною програмою

(Ван Яохуа (2003), Лю Чан (2017), Чень Хуейхуей

(2017) та ін.); визначення історичних передумов

сучасної музичної освіти Китаю (Гуань Цзяньхуа

(2013), Лі Джи (2011), Чен Мінлінг (2008) та ін.); ви-

явлення взаємозв’язків мистецької освіти та циф-

рового контексту (Оуян Юйцюань (2005), Чжен

Сюйдун (2011), Ван Цзисинь (2014) та ін.); вивчен-

ня освітніх технологій у мистецькій освіті (Інь Ю

(2004), Лю Чан (2017), Чень Аймін (2015) Ян Юе &

Лі Я (2011) та ін.).

Формулювання цілей та завдань статті.

Метою статті є аналіз напрямів дослідження та

досвіду впровадження інформаційних техноло-

гій у підготовку учителів музичного мистецтва в

Україні та КНР.

Виклад основного матеріалу. В Україні важ-

ливість впровадження інформаційних техноло-

гій підтримується на державному рівні. У 1998

р. було прийнято Закон «Про Національну про-

граму інформатизації» (Закон «Про Національну

програму інформатизації», 1998), де визначено

основні терміни та поняття: «засоби інформати-

зації», «інформатизація», «інформаційна техноло-

гія», «інформаційний ресурс» тощо. Згідно Закону,

«інформатизація» – сукупність взаємопов’язаних

організаційних, правових, політичних, соціаль-

но-економічних, науково-технічних, виробничих

процесів, що спрямовані на створення умов для

задоволення інформаційних потреб громадян та

суспільства на основі створення, розвитку і вико-

ристання інформаційних систем, мереж, ресурсів

та інформаційних технологій, які побудовані на

основі застосування сучасної обчислювальної та

комунікаційної техніки (Закон «Про Національну

програму інформатизації», 1998). Зазначено, що

«інформаційна технологія» – цілеспрямована ор-

ганізована сукупність інформаційних процесів з

використанням засобів обчислювальної техніки,

що забезпечують високу швидкість обробки да-

них, швидкий пошук інформації, розосередження

даних, доступ до джерел інформації незалежно

від місця їх розташування (Закон «Про Національ-

ну програму інформатизації», 1998).

Під інформаційними технологіями ро-

зуміють сукупність прийомів і методів збору,

обробки й передачі інформації з використанням

сучасних засобів комунікації, технічного та про-

грамного забезпечення. До засобів інформаційних

технологій відносять: гіпертекст, мультимедіа,

навчальне та контролююче програмне забезпе-

чення тощо.

Необхідність застосування інформаційних

технологій в освіті підтримується на державному

рівні, оскільки є нагальною потребою у цілеспря-

мованій підготовці особистості до вмілого і без-

печного користування ними, зокрема, під час

навчання за дистанційною формою. Наказ МОН

України «Деякі питання організації дистанційного

навчання» (Наказ МОН України, 2020) та Концеп-

ція розвитку дистанційної освіти в Україні (Кон-

цепція розвитку дистанційної освіти в Україні,

2000) регулюють права та обов’язки учасників на-

вчального процесу під час навчання за однією з

шести моделей дистанційного навчання: на базі

самостійного вивчення матеріалу (екстернат);

навчання в університеті; співпраця навчальних

закладів; автономні освітні установи; автономні

навчальні системи; дистанційне навчання з ви-

користанням мультимедійних програм.

Однією з найновіших форм дистанційно-

го навчання є онлайн-курси, які стали сьогодні

дуже популярним засобом передачі та отримання

знань. Вони дають змогу інтерактивного спілку-

вання студентів та викладачів, а також прийому

іспитів в режимі онлайн.

У 2013 році пройшли перші MOOC на базі

Київського національного університету імені Та-

раса Шевченка («Університет онлайн»). Весною

2014 року стартував проект інтерактивної он-

лайн-освіти EdEra, який створює онлайн-курси

та освітній контент широкого спектра з викори-

станням IT. Мета проекту зробити освіту в країні

доступною та якісною на зразок найкращих захід-

них освітніх ініціатив.

У руслі розбудови сучасної освіти в 2010 р.

набула чинності Концепція впровадження медіа-

освіти (2016), яка базується на міжнародному до-

свіді. Основні положення Концепції відповідають

завданням, сформульованим у Паризькій про-

грамі-рекомендаціях з медіаосвіти ЮНЕСКО (від

22 червня 2007 р.) та резолюції Європарламенту

щодо медіаграмотності у світі цифрової інфор-

мації (від 16 грудня 2008 р.). Метою Концепції є

«сприяння розбудові в Україні ефективної систе-

ми медіа-освіти заради забезпечення всебічної

підготовки дітей і молоді до безпечної та ефектив-

Professional Art Education

Professional Art Education Volume 2 (1) 2021 Scientic Journal

ної взаємодії із сучасною системою медіа, форму-

вання у них медіа-обізнаності, медіа-грамотності

і медіа-компетентності відповідно до їхніх віко-

вих та індивідуальних особливостей» (Концепція

впровадження медіаосвіти, 2016). Концепція спря-

мована на підготовку і проведення всеукраїнсько-

го експерименту з упровадження медіаосвіти на

всіх рівнях; започаткування практики шкільної

медіаосвіти; забезпечення медіаосвіти у вищій

школі, насамперед при підготовці фахівців педа-

гогічного профілю тощо.

Різні аспекти застосування інформаційних

технологій в освіті досліджують українські на-

уковці. Зазначимо, що поняття «інформаційні

технології в освіті» вживається на різних рівнях

конкретизації. Так, О. Шатров вважає, що «сучас-

на інформаційна технологія в освіті – це комплекс

навчальних і навчально-методичних матеріалів,

технічних та інструментальних засобів обчис-

лювальної техніки навчального призначення, а

також система наукових знань про роль і місце

обчислювальної техніки в навчальному процесі,

про форми і методи їх застосування для вдоско-

налення праці викладачів та студентів» (Шатров,

1989, с. 4). Виходячи із визначення М. Жалдака,

«інформаційна технологія (IT) – це сукупність ме-

тодів і технічних засобів збирання, організації,

зберігання, обробки, передачі і представлення

інформації, що розширює знання людини і ро-

звиває її можливості з управління технічними і

соціальними процесами» (М. Жалдак, 1997, с. 24).

Упровадження нових інформаційних техно-

логій у навчальний процес потребує від суб’єктів,

передусім, уміння працювати з комп’ютером, що

стало необхідним атрибутом професійної діяль-

ності викладача вищого навчального закладу.

Відображенням і наслідком цієї тенденції ста-

ла потреба у підготовці фахівців, які вільно во-

лодіють інформаційними технологіями. О. Абда-

лова наголошує на тому, що впровадження нових

технологій навчання та досконале оволодіння

ними вимагають певної внутрішньої готовності

як викладачів, так і здобувачів вищої освіти до

серйозних перетворень, що відповідають умо-

вам швидкозмінного інформаційного суспільства

(Абдалова, 2014, с. 50).

Згідно з дослідженнями О. Воронкіного, до

ознак інформатизації освіти відноситься поява:

нових форм подання інформації (мультимедіа)

та доступу до інформаційних ресурсів віртуаль-

них закладів освіти, онлайн-бібліотек тощо; на-

вчальних занять у формі вебінарів, відеолекцій,

відеоконференцій, віртуальних лабораторій тощо

з необмеженим у часі доступом та зручним для

студентів графіком навчання; розвиток освіт-

нього відео (телебачення, онлайн-сервіси, хмар-

ні сховища), комп’ютерного тестування для пе-

ревірки та контролю знань, систем керівництва

освітнім контентом та діяльністю студентів тощо

(Воронкін, 2014, с. 13).

Наведені положення акцентують увагу на

важливості застосування у освітньому процесі

інформаційних технологій, як результату змі-

ни основної освітньої парадигми: якщо раніше

викладач був головним джерелом професійної

інформації, що зумовлювало репродуктивну ме-

тодику навчання як провідну, то тепер функція

викладача стає іншою, він має навчити студента

орієнтуватися в інформаційному середовищі, ро-

звинути його творчі та інтелектуальні здібності.

Застосування та впровадження в освітній

процес підготовки учителів музичного мистецтва

інформаційних технологій та методів досліджено

у працях Ю. Дворник (2015), Л. Бондаренко (2019),

Л. Гаврілової (2016) та ін.

У монографії Л. Гаврілової досліджено упро-

вадження в освітній процес підготовки учителів

музичного мистецтва інформаційних техноло-

гій. Вчена вважає, що формування професійної

компетентності учителів музичного мистецтва

буде проходити результативніше із застосуван-

ням засобів мультимедійних технологій. Вченою

визначено поняття «мультимедійні навчальні

засоби», якими, на її думку, є сучасні засоби на-

вчального призначення, створені на основі тех-

нологій мультимедіа для підвищення ефектив-

ності навчально-виховного процесу (Гаврілова,

2014, с. 124). Л. Гавріловою виокремлено шість

груп МНЗ, використовуваних у навчанні музиці:

електронні підручниаи і посібники; електронний

навчально-методичний комплекс, інформацій-

но-довідкові мультимедійні видання, тренажери

музичного слуху та школи гри на музичних ін-

струментах, дитячі ігрові музичні навчально-ро-

звивальні видання, тестові програми.

Ю. Дворник, моделюючи процес формування

творчих якостей майбутніх учителів музики засо-

бами комп’ютерних технологій, пропонує засто-

совувати три групи методів:

• методи, спрямовані на накопичення і за-

своєння знань з комп’ютерних технологій та

створення атмосфери зацікавленості (інформа-

ційно-повідомні, пояснювально-ілюстративні,

стимулювання музичного навчання, аудіювання

музичного матеріалу, метод перспективи і ретро-

спективи);

• методи стимулю вання навичок самостій-

ної роботи (частково-пошукові, репродуктивний

метод, метод моделювання, творчого насліду-

вання, метод стильового наслідування та метод

створення музичних репродукцій, пошуку само-

стійних творчих рішень, стимулювання інтересу,

Volume 2 (1) 2021

аналізу й узагальнення).

• методи, спрямовані на творчу самореалі-

зацію студентів (м етод активізації попередньо-

го досвіду, залучення до творчого проектування,

проблем ні методи, методи смислового бачення.

евристичний або частково-пошуковий, метод

рефлекси самоаналізу, самоконтролю та самооці-

нювання, метод художньо-педагогічного спілку-

вання) (Дворник, 2015, с. 103–104).

Бондаренко Л., розв’язуючи проблему фор-

мування пізнавальної самостійності майбутніх

учителів музики з використанням мультимедій-

них технологій, пропонує комплекс власних ме-

тодів, кожен з яких є модифікованим загальноди-

дактичним чи методом мистецького навчання.

Приміром, на думку А. Бондаренко, засоби муль-

тимедіа дозволяють модифікувати й успішно ви-

користовувати у музичному навчання такі ме-

тоди: метод організації пізнавально-самостійної

діяльності засобами мультимедіа (модифікова-

ний метод організації самостійної роботи Б. Сусь);

метод інтелектуального розвитку (за модифікова-

ною методикою Н. Шишкіної); метод планомір-

ного розширення знань музичних творів (за мо-

дифікованою методикою О. Лаврентьєвої); метод

«Поетапного розкриття змісту музичного твору

за допомогою графічних символів» (за модифіко-

ваною методикою Т. Рейзенкінд); метод «Спрямо-

ваного пошуку» (за модифікованою методикою

Г. Падалки) та багато інших (Бондаренко, 2019,

с. 245).

Також, впровадження в підготовку учителів

музичного мистецтва комп’ютерних технологій

стало можливо використання віртуальної візу-

алізації музики (майже усі комп’ютерні програми

для слухання музики дозволяють сприймати її

у супроводі кольорових калейдоскопічних візе-

рунків, динамічні параметри яких змінюються

разом зі зміною характеру мелодії, гучності, тем-

брів тощо).

Як стверджує Л. Гаврілова, введення до про-

фесійного розвитку майбутніх учителів музики

засобів мультимедійних технологій оновлює та-

кий традиційний вид музичної діяльності, як

контроль і оцінювання набутих студентами му-

зичних знань і умінь (Гаврілова, 2014, с. 134). Це

пов’язано передусім із залученням технологій

комп’ютерного тестування на основі існуючих

програмних оболонок (Конструктор тестів 3.3,

My Test X, Uni Test System, АСТ-Тест та ін.), що до-

зволяють використовувати мультимедійний кон-

тент, створювати мультимедійні тестові завдання

й проводити якісний тестовий контроль музич-

них знань і умінь.

Стислий огляд законодавчих актів, норма-

тивних документів та досліджень українських

науковців дозволяє зробити висновок про систе-

матичну, планомірну, багатовекторну діяльність

з удосконалення та розвитку інформаційних тех-

нологій в освіті, зокрема у підготовці учителів му-

зичного мистецтва.

Що стосується застосування інформацій-

них технологій у підготовці вчителів музичного

мистецтва в КНР, то це питання пов’язано з роз-

робленою Міністерством освіти КНР єдиною си-

стемою кваліфікаційних та освітніх стандартів

та навчальних планів підготовки вчителів му-

зичного мистецтва. У 2006 р. Міністерство освіти

КНР оприлюднило такі документи: «Національну

програму з музичної педагогіки (програма педа-

гогічної освіти) для студентів» (2005), «Керівни-

цтво з викладання обов’язкових дисциплін для

студентів старших курсів у галузі музикознавства

(педагогічної освіти) в загальноосвітніх та інших

національних школах», була прийнята «Програма

підготовки фахівців по загальноосвітній навчаль-

ній програмі для студентів коледжів і універси-

тетів».

У науковій розвідці Го Шенцзянь, основою

якої стала «Національна програма з музичної

педагогіки (програма педагогічної освіти) для

студентів», було проаналізовано дисбаланс між

професійними та іншими циклами дисциплін,

відзначено, що культивування особистості май-

бутнього вчителя є відправною точкою освіти, а

мета навчання є основою для розробки навчаль-

них програм. На цій основі, науковцем, було за-

пропоновано ідеї щодо поліпшення професійної

підготовки викладачів музики. Го Шенцзянь під-

няв питання про професійну навчальну програму

та закликав «уточнити початкову точку і основу

навчальної програми, оптимізувати структуру

команди розробників професійної навчальної

програми, збільшити частку професійних дисци-

плін, поліпшити викладання музики» (Го Шен-

цзянь, 1996, с. 8). Багато рекомендацій стосувалося

методів навчання музиці.

У результаті проведеного дослідження було

проведено аналіз обов’язкових загальноосвітніх,

обов’язкових музичних, регіональних та дис-

циплін за вибором, що призвело до об’єднанні

споріднених дисциплін, які раніше викладалися

як самостійні (теорія музики і сольфеджіо, гар-

монія, поліфонія і аналіз музичних форм; історія

музики і слухання музики); гнучкості та мобіль-

ності системи навчання, що стала зорієнтована

на розвиток індивідуальних особливостей сту-

дентів.

З середини 1990-х років інтеграція інформа-

ційних технологій і навчальних програм стала

дуже популярною і важливою темою досліджень

китайських науковців. У наукових працях Гу-

Professional Art Education

Professional Art Education Volume 2 (1) 2021 Scientic Journal

ань Цзяньхуа (2013), Лі Джи (2011), Оуян Юйцю-

ань (2005), Чен Мінлінг (2008) та ін. досліджують-

ся історичні передумови сучасної музичної освіти

Китаю, її інформатизації.

Комп’ютерне навчання стає початковим

етапом інтеграції інформаційних технологій та

навчальних програм, й полягає у використанні

комп’ютера для швидкого обчислення, відеозо-

браження, анімації та інших функцій, які допом-

агають вчителям вирішувати нагальні ключові

й складні проблеми навчання, що допомагає сту-

дентам розуміти абстрактні концепції і принци-

пи. У цьому напрямі існує декілька досліджень

спрямованих на більш широке застосування тех-

нологій і методів штучного інтелекту в навчанні:

із застосуванням комп’ютера, про співпрацю і

конкуренцію у навчанні за допомогою комп’юте-

ра, дослідження автономного навчання, ефектив-

ності комп’ютерного навчання.

Другим етапом інтеграції інформаційних

технологій та навчальних програм було комп’ю-

терне навчання (CAL), яке поширилось з 1960-х

по 1990-і роки. У цій площині комп’ютери вико-

ристовувались як інструмент, що допомагає сту-

дентам в автономному навчанні. Акцент в освіті

поступово змістився від застосування комп’ютер-

них засобів під час викладання до дистанційного

навчання студентів. У 1990-ті роки дослідження

у галузі інформаційних технологій і навчальних

програм швидко розвивалися й стали ключовим

предметом обговорення для фахівців з різних га-

лузей знань. Дослідження цієї концептуальної

конотації досягли піку в Китаї, де було багато на-

укових робіт з інтерпретації і розуміння поняття

«інтеграція». Результатом досліджень став висно-

вок про те, що основою концепції «Інтеграція ін-

формаційних технологій та навчальних програм»

є три аспекти, а саме: створення інформаційного

середовища навчання, перетворення традицій-

них структур навчання та впровадження нових

методів навчання.

Так, Чжан Хуа визначив «інтеграцію інфор-

маційних технологій і навчальних програм» як:

новий тип методу навчання, який органічно поєд-

нує інформаційні технології, інформаційні ресур-

си, інформаційні методи, людські ресурси і зміст

дисциплін в процесі навчання, для виконання

його завдань (Чжан Хуа, 1999, с. 38).

Заслуговує на увагу монографія Ван Цзин

«Дослідження впливу інформаційних технологій

на розвиток здібностей вчителів музики» (Ван

Цзин, 2018), де представлено структуру музичних

знань вчителів музики, інтегрованих інформа-

ційними технологіями, і показано, як навчати

вчителів музики в інформаційному середовищі.

У дослідженні визначено, що інформатиза-

ція повністю змінила традиційну концепцію му-

зичної освіти: викладання і навчання стали не

тільки взаємодіяти, а й взаємоаналізувати свої

недоліки, що надає змогу не тільки корегувати

викладання, але й досягати його внутрішнього

покращення і зовнішнього розширення.

Науковець визначив основні риси впливу

інформаційних технологій на сучасну підготовку

учителів музичного мистецтва. Ван Цзин вважає,

що особливістю інформаційного середовища є те,

що воно розчиняє кордони засобів масової інфор-

мації та реалізує персоналізацію музики. В інфор-

маційному середовищі вивчення і прослухову-

вання музики вже не просто є духовним святом

еліти, а й стає можливим для великої кількості

людей (Ван Цзин, 2018, с. 142). Популяризація та

розвиток інформаційних технологій значно змі-

нили засоби, завдяки яким люди слухають музи-

ку. Процес створення музики також більше не є

загадковим, оскільки кожен може стати учасни-

ком і творцем музичної композиції. Оцінка музи-

ки стає початком стимулювання її створення, ба-

гато людей стають учасниками музичних творів

за допомогою різних форм, таких як мелодія, тек-

сти пісень, прямі або непрямі коментарі .

На думку науковця, важливою особливістю

інформаційного середовища є те, що воно звіль-

няє студентів від прагнення бути «естетичними»

в процесі вивчення музики (Ван Цзин, 2018, с. 164).

У процесі традиційної музичної освіти вчителі

навчають тільки тому, як цінувати красу музики

і сприймати красу музики, ігноруючи при цьому

здатність створювати музику. Однак, у процесі на-

вчання у кожного учня є бажання висловити себе

у створенні музичних творів. Нове медіа-середо-

вище надає студентам широкий спектр шляхів

поширення та обміну інформацією для цього

творчого бажання. Вони можуть поширювати

свої композиції за допомогою таких інструментів,

як Baidu і Youku, щоб аудиторія могла оцінити їх

(Ван Цзин, 2018, с. 173).

Також, зазначає Ван Цзин, вплив інформати-

зації на традиційну музичну освіту призводить

до трансформації традиційних форм викладання

музики. До популяризації інформаційних техно-

логій, музика зберігалася у статичній формі нот.

З розвитком інформатизації, особливо з появою

і розвитком Інтернету, методи статичного і ма-

теріалізованого уявлення музики стали віртуалі-

зовані. Для творців музики найбільша цінність їх

творів полягає в тому, щоб зробити їх і цінність,

яку вони представляють, прийнятною для пере-

важної більшості любителів музики (Ван Цзин,

2018, с. 185).

Інформатизація прискорила швидкість по-

ширення музики, змінила засоби поширення і

розширила можливості музичного ринку. Щоб

завоювати більший ринок, творці музики почали

застосовувати нововведення в свої творчі концеп-

ції, такі як: деякі музичні твори включають в себе

ретельно поставлену хореографію, реп чи ін. У

той же час інформатизація порушує чітке розход-

ження між творцями музики і слухачами, оскіль-

ки слухачі також можуть ставати творцями (Ван

Цзин, 2018, с. 208).

Можна зробити висновок, що у досліджен-

нях китайських науковців визначено такі основ-

ні риси інформатизації в підготовці учителів му-

зичного мистецтва:

• надає змогу не тільки корегувати викладан-

ня, але й досягати його внутрішнього покращен-

ня і зовнішнього розширення;

• розчиняє кордони засобів масової інформа-

ції та персоналізирує музику;

• оцінювання музики стає початком стимулю-

вання її створення, багато людей стають учасни-

ками музичних творів за допомогою різних форм;

• надає студентам широкий спектр шляхів

поширення та обміну інформацією для творчого

бажання висловити себе у створенні музичних

творів;

• призводить до трансформації традиційних

форм викладання музики;

• прискорює швидкість поширення музики;

• порушує чітке розходження між творцями

музики і слухачами, оскільки слухачі також мо-

жуть ставати творцями.

Висновки. Окреслені шляхи впровадження

інформаційних технологій у підготовку вчителів

музичного мистецтва в Україні та КНР свідчать

про широку розробку китайськими науковцями

проблем інформатизації освіти мистецького спря-

мування, що охоплює питання історичних пере-

думов, становлення, розвитку та прогнозування

інтеграції інформаційних технологій у підготовку

вчителів музичного мистецтва. З іншого боку, в

нашій країні, робота спрямована більше на систе-

матичну, планомірну, багатовекторну діяльність

з удосконалення та розвитку інформаційних

технологій у підготовці учителів музичного мис-

тецтва.

Перспективи подальших досліджень,

вважаємо необхідно спрямувати на теоретич-

ному рівні – на дослідження досвіду зарубіжних

країн щодо багатства форм і засобів організації

навчально-виховного процесу із залученням

інформаційних технологій, специфіки культур-

но-професійної підготовки бакалаврів і магістрів

у галузі мистецької освіти, з метою їх творчого пе-

реосмислення, інтеграції і конвергенції в україн-

ські реалії; на практичному рівні – подальшу

розробку та впровадження інформаційних тех-

нологій у процес підготовки вчителів музичного

мистецтва.

СПИСОК ЛІТЕРАТУРИ

Cherkasov, V., Oleksiuk, O., Bondarenko, L. (2019). Innovative Model of Communicative Practices. Journal

of History Culture and Art Research. V 8(2), 244–252

Koller, Daphne. (2012). What we’re learning from online education. TEDGlobal https://www.ted.com/

talks/daphne_koller_what_we_re_learning_from_online_education/transcript

Абдалова, О., Исакова, О. (2014). Использование технологий электронного обучения в учебном про-

цессе. Дистанционное и виртуальное обучение. № 12, 52.

Ван Цзин. (2018). Исследования в области информационных технологий улучшают способности

преподавателей музыки. Китайская социальная пресса, 380.

Ван Яохуа. (2003) Мысли о целях обучения и структуре учебного плана музыкального образования

в высших обычных колледжах. Китайское музыкальное образование, (2), 21–23.

Воронкін, О. (2014). Розвиток інформаційно-комунікаційних технологій навчання студентів вищих

навчальних закладів України у 90-Х роках XX ст. на початку XXI ст. Інформаційні технології в освіті. Вип.

20, 99–116. https://doi.org/10.14308/ite000520

Го Шэнцзянь. (1996). Что такое художественное образование? Китайское музыкальное образова-

ние, (01), 8–9.

Гуань Цзяньхуа. (2006). Музыкальное образование постмодерна. Сиань: Shaanxi Normal University

Press, 260.

Гуань Цзяньхуа. (2013). Музыкальное образование в Китае и международное музыкальное образо-

вание. Нанкин : Nanjing Normal University Press, 308

Дворник, Ю. (2015). Використання комп’ютерних програм у системі музично-педагогічної освіти.

Художня освіта на межі тисячоліть: здобутки, проблеми, перспективи: мат. Міжнар. наук.-практ. конф.

Ніжин, 24–25 квіт. 2015. Ніжин : НДУ ім. М. Гоголя, 103–104.

Жалдак, М. (1997). Комп’ютер на уроках інформатики: посібн. для вчителів. К.: Техніка, 302.

Volume 2 (1) 2021

Professional Art Education

Закон України «Про Національну програму інформатизації» (2012). https://zakon.rada.gov.ua/laws/

show/74/98-вр#Text

Инь Ю. (2004). Исследования по применению современных мультимедийных технологий в препо-

давании музыки. Баодин: Университет Хэбэй, 280.

Концепція розвитку дистанційної освіти від 20 грудня 2000 р. http://uiite.kpi.ua/2019/06/03/1598/

Ли Джи. (2011). Практическое пособие для учителей музыки. Шанхай: Шанхайское музыкальное

издательство, 320.

Лю Чан, Тань Сяо. (2017). Особливості підготовки майбутнього вчителя музичного мистецтва В

КНР. Теоретико-методологічні основи розвитку освіти та управління навчальними закладами: матер.

ІІІ Всеукр. (з міжнар. участю) наук.-метод. конф. 5 груд. 2017, м. Херсон. Херсон, Ч. 3, 50–53.

Лю Чан, Чень Хуей. (2017). Становлення та розвиток сучасної професійної музичної освіти в КНР.

Педагогічний альманах. Херсон : КВНЗ «Херсонська академія неперервної освіти». Вип. 36, 263–268. http://

nbuv.gov.ua/UJRN/pedalm_2017_36_47

Морзе, Н. (2011). Впровадження інформаційно-комунікаційних технологій у навчально-виховний

процес закладів ПТО : метод. посібник. К. : Арт Економі, 168

Найдьонова, Л.А., & Слюсаревський, М.М. (Eds.). (2016). Концепція впровадження медіаосвіти

в Україні (нова редакція). Київ, 16. http://mediaosvita.org.ua/book/kontseptsiya-vprovadzhennya-

mediaosvity/

Наказ МОН України від 08.09.2020 № 1115 «Деякі питання організації дистанційного навчання».

(2020). https://zakon.rada.gov.ua/laws/show/z0941-20#Text

Национальная музыкальная академия (педагогическое образование), Программа профессиональ-

ной подготовки студентов бакалавриата. China Education News (2005).

Оуян Юйцюань. (2005). Литература и искусство в цифровом контексте. Пекин: China Social Sciences

Press, 240.

Чен Минлинг. (2008). Построение модели обучения музыкальному опыту, чтобы показать очарова-

ние художественных классов. Jilin Education, (33), 42.

Чжан Хуа. (1999). Теория учебных программ. Целостный взгляд на учебную программу (часть 2).

Теория и практика образования, (12), 38–44.

Шатров, А., Цевенков, Ю. (1989). К проблеме информатизации образования. Информатика и обра-

зование, №5, 3–10.

Ян Юэ, Ли Я. (2011). Исследование модели самообучения на основе Web2.0: на примере онлайн-клас-

са «Современные образовательные технологии» для обычных студентов в Хуачжунском педагогическом

университете. Software Guide (Education Technology), (02), 50–52.

REFERENCE

Cherkasov, V., Oleksiuk,O., Bondarenko, L. (2019). Innovative Model of Communicative Practices. Journal of

History Culture and Art Research. Том 8(2), 244–252 [in English]

Koller Daphne. (2012). What we’re learning from online education. TEDGlobal. https://www.ted.com/

talks/daphne_koller_what_we_re_learning_from_online_education/transcript [in English]

Abdalova, O., Isakova, O. (2014). Ispol’zovaniye tekhnologiy elektronnogo obucheniya v uchebnom protsesse

[The use of e-learning technologies in the educational process]. Distantsionnoye i virtual’noye obucheniye. № 12,

52. Van TSzin. (2018).

Van TSzin. (2018). Issledovaniya v oblasti informatsionnykh tekhnologiy uluchshayut sposobnosti

prepodavateley muzyki [Information technology research improves the ability of music teachers]. Kitayskaya

sotsial’naya pressa, 380.

Van Yaokhua. (2003) Mysli o tselyakh obucheniya i strukture uchebnogo plana muzykal’nogo obrazovaniya

v vysshikh obychnykh kolledzhakh [Thoughts on the learning objectives and curriculum structure of music

education in higher conventional colleges]. Kitayskoye muzykal’noye obrazovaniye, (2), 21–23. [in Chinese]

Voronkin, O. (2014). Rozvytok informatsiyno-komunikatsiynykh tekhnolohiy navchannya studentiv

vyshchykh navchalʹnykh zakladiv Ukrayiny u 90-h rokakh XX st. na pochatku XXI st. [Development of information

and communication technologies for teaching students of higher educational institutions of Ukraine in the 90s

of the XX century]. Informatsiyni tekhnolohiyi v osviti. Vyp. 20, 99–116. https://doi.org/10.14308/ite000520 [in

Ukrainian]

Ho SHéntszyanʹ. (1996). Chto takoe khudozhestvennoe obrazovanye? [What is art education?]. Kytayskoe

muzykalʹnoe obrazovanye, (01), 8–9. [in Russian]

Professional Art Education Volume 2 (1) 2021 Scientic Journal

Huanʹ Tszyanʹkhua. (2006). Muzykalʹnoe obrazovanye postmoderna. [Postmodern musical education].

Syanʹ: Shaanxi Normal University Press, 260. [in Russian]

Huan Tszyanʹkhua. (2013). Muzykalʹnoe obrazovanye v Kytae y mezhdunarodnoe muzykalʹnoe obrazovanye

[Music education in China and international music education]. Nankyn: Nanjing Normal University Press, 308 [in

Russian]

Dvornyk, Yu. (2015). Vykorystannya kompʺyuternykh prohram u systemi muzychno-pedahohichnoyi

osvity [Use of computer programs in the system of music and pedagogical education]. Khudozhnya osvita na mezhi

tysyacholitʹ: zdobutky, problemy, perspektyvy: mat. Mizhnar. nauk.-prakt. konf. Nizhyn, 24–25 kvit. 2015. Nizhyn:

NDU im. M. Hoholya, 103–104. [in Ukrainian]

Zhaldak, M. (1997). Kompʺyuter na urokakh informatyky: posibn. dlya vchyteliv [Computer in computer

science lessons: manual. for teachers]. Kyiv: Tekhnika, 302. [in Ukrainian]

Zakon Ukrayiny «Pro Natsionalʹnu prohramu informatyzatsiyi» (2012). [Law of Ukraine «On the National

Informatization Program»]. Kyiv. https://zakon.rada.gov.ua/laws/show/74/98-vr#Text [in Ukrainian]

Ynʹ Yu. (2004). Yssledovanyya po prymenenyyu sovremennykh mulʹtymedyynykh tekhnolohyy v

prepodavanyy muzyky. Baodyn: Unyversytet KHébéy, 280. [in Ukrainian]

Kontseptsiya rozvytku dystantsiynoyi osvity. (2000). [Law of Ukraine «On the National Informatization

Program»]. http://uiite.kpi.ua/2019/06/03/1598/ [in Ukrainian]

Ly Dzhy. (2011). Praktycheskoe posobye dlya uchyteley muzyky [A practical guide for music teachers].

Shankhay: Shankhayskoe muzykalʹnoe yzdatelʹstvo, 320. [in Russian]

Lyu Chan, Tanʹ Syao. (2017). Osoblyvosti pidhotovky maybutnʹoho vchytelya muzychnoho mystetstva v

KNR [Features of training future teachers of music in China]. Teoretyko-metodolohichni osnovy rozvytku osvity ta

upravlinnya navchalʹnymy zakladamy: mater. III Vseukr. (z mizhnar. uchastyu) nauk.-metod. konf. 5 hrud. 2017, m.

Kherson. Kherson, CH. 3, 50–53. [in Ukrainian]

Lyu Chan, Chenʹ Khuey. (2017). Stanovlennya ta rozvytok suchasnoyi profesiynoyi muzychnoyi osvity v

KNR [Formation and development of modern professional music education in China]. Pedahohichnyy alʹmanakh.

Kherson: KVNZ «Khersonsʹka akademiya neperervnoyi osvity». Vyp. 36, 263–268. http://nbuv.gov.ua/UJRN/

pedalm_2017_36_47 [in Ukrainian]

Morze, N. (2011). Vprovadzhennya informatsiyno-komunikatsiynykh tekhnolohiy u navchalʹno-vykhovnyy

protses zakladiv PTO : metod. Posibnyk [Introduction of information and communication technologies in the

educational process of VET institutions: a method. manual]. K. : Art Ekonomi, 168 [in Ukrainian]

Naydʹonova, L.A., & Slyusarevsʹkyy, M.M. (Eds.). (2016). Kontseptsiya vprovadzhennya mediaosvity v

Ukrayini (nova redaktsiya) [The concept of introducing media education in Ukraine (new edition)]. Kyyiv, 16.

http://mediaosvita.org.ua/book/kontseptsiya-vprovadzhennya-mediaosvity/ [in Ukrainian]

Nakaz MON Ukrayiny vid 08.09.2020 № 1115 «Deyaki pytannya orhanizatsiyi dystantsiynoho navchannya».

(2020). [Order of the Ministry of Education and Science of Ukraine dated 08.09.2020 № 1115 «Some issues of

distance learning»]. https://zakon.rada.gov.ua/laws/show/z0941-20#Text [in Ukrainian]

Natsyonalʹnaya muzykalʹnaya akademyya (pedahohycheskoe obrazovanye), Prohramma professyonalʹnoy

podhotovky studentov bakalavryata [National Academy of Music (pedagogical education), Bachelor’s degree

program]. (2005). China Education News. [in Chinese]

Ouyan Yuytsyuanʹ. (2005). Lyteratura y yskusstvo v tsyfrovom kontekste [Literature and art in a digital

context]. Pekyn: China Social Sciences Press, 240. [in Russian]

Chen Mynlynh. (2008). Postroenye modely obuchenyya muzykalʹnomu opytu, chtoby pokazatʹ ocharovanye

khudozhestvennykh klassov [Build a model of teaching the musical experience to show the charm of art classes].

Jilin Education, (33), 42. [in Russian]

Chzhan Khua. (1999). Teoryya uchebnykh prohramm [Curriculum theory]. Tselostnyy vz·hlyad na

uchebnuyu prohrammu (chastʹ 2). Teoryya y praktyka obrazovanyya, (12), 38–44. [in Russian]

Shatrov, A., Tsevenkov, YU. (1989). K probleme ynformatyzatsyy obrazovanyya [To the problem of

informatization of education]. Ynformatyka y obrazovanye. №5, 3–10. [in Russian]

Yan Yué, Ly Ya. (2011). Yssledovanye modely samoobuchenyya na osnove Web2.0: na prymere onlayn-klassa

«Sovremennye obrazovatelʹnye tekhnolohyy» dlya obychnykh studentov v Khuachzhunskom pedahohycheskom

unyversytete [Research of the model of self-learning on the basis of Web2.0: on the example of the online class

«Modern educational technologies» for ordinary students at Huazhong Pedagogical University]. Software Guide

(Education Technology), (02), 50–52. [in Russian]

Дата надходження рукопису 05.04.2021

Volume 2 (1) 2021

Professional Art Education

The purpose of the article is to analyze the areas of research and experience in implementing information

technology in the training of music teachers in Ukraine and China.

Methodology. In Ukraine, the importance of the introduction of information technology is supported at

the state level. To analyze the introduction of information technology in the training of music teachers were

analyzed: the Law «On the National Informatization Program», the Order of the Ministry of Education and

Science of Ukraine «Some issues of distance learning», the Concept of distance education in Ukraine and the

Concept of media education. The study revealed various aspects of the use of information technology in education

in Ukraine. Ukrainian scholars emphasize the importance of using information technology in the educational

process because of changing the basic educational paradigm: if before the teacher was the main source of

professional information, which led to reproductive teaching methods, now the teacher’s function is different, he

must teach students to navigate in the information environment, to develop his creative and intellectual abilities.

The application and introduction of information technologies and methods in the educational process of teacher

training in music art has been studied in the works of Yu. Dvornyk (2015), L. Bondarenko (2019), L. Gavrilova

(2016) and others.

Scientic novelty. A comparative model of the use of information technology in the training of music

teachers in China is presented. This issue is related to the unied system of qualication and educational

standards and curricula for the training of music teachers developed by the Ministry of Education of the PRC.

In the researches of Chinese scientists the following main features of informatization in the training of music

teachers have been identied: dissolves the boundaries of the media and personalizes music; evaluation of music

becomes the beginning of stimulating its creation, many people become participants in musical works; provides

students with a wide range of ways to disseminate and exchange information for a creative desire to express

themselves in the creation of musical works; leads to the transformation of traditional forms of teaching music;

accelerates the speed of music distribution; violates a clear distinction between music creators and listeners, as

listeners can also become creators.

Conclusions. A brief review of legislation, regulations and research of Ukrainian scientists allows us

to conclude about the systematic, planned, multi-vector activities for the improvement and development of

information technology in education, in the training of music teachers. The outlined ways of introducing

information technologies in the training of music teachers in Ukraine and China testify to the widespread

development by Chinese scientists of problems of informatization of art education, covering issues of historical

preconditions, formation, development and forecasting of information technology integration in music teachers.

On the other hand, in our country, the work is focused more on systematic, planned, multi-vector activities to

improve and develop information technology in the training of music teachers.

Key words: information technology, training, teacher, music, music teacher, higher education, experience.

DOI 10.34142/27091805.2021.2.01.09

graduate student of the Department of Education

and Innovative Pedagogy of H.S. Skovoroda

Kharkiv National Pedagogical University

University of Lishui

Lishui, China

email: 543775943@qq.com

https://orcid.org/0000-0003-3900-8483

Doctor of Pedagogical Sciences, Professor, head of

the Department of Teacher Musical and Artistic

Training, H.S. Skovoroda Kharkiv National

Pedagogical University,

Kharkiv, Ukraine

email: oamat@ukr.net

https://orcid.org/0000-0003-0663-7726

WAYS OF INTRODUCTION OF INFORMATION

TECHNOLOGIES IN TRAINING OF MUSIC TEACHERS

(CHINESE AND UKRAINIAN EXPERIENCE)

Professional Art Education Volume 2 (1) 2021 Scientic Journal

Шляхи впровадження інформаційних технологій у підготовку

вчителів музичного мистецтва

Professional Art Education : наук. журн. / Харків. нац. пед. ун-т імені Г.С. Сковороди ;

[редкол.: О. О. Матвєєва (голов. ред.) та ін.]. – Харків. – 2021. – № 2(1). – 76 с.

Технічний редактор – Фомін В.В.

Дизайн обложки: Владислав Скляров

Мови видання: українська, англійська.

Professional Art Education: Scientic Journal / H.S. Skovoroda Kharkiv National Pedagogical University ;

[editor: Olha Matvieieva (editor in chief) and others]. – Kharkiv. – 2021. – № 2 (1). – 76 p.

Technical editor - Volodymyr Fomin

Cover design: Skliarov Vladyslav

Publication languages: Ukrainian, English.