
40
українського  декоративно-прикладного  мистецтва, 
проаналізувати  сучасні  твори  декоративного  мис-
тецтва та дизайну, побачити стилістичні особливості 
трансформації  традиційного  народного мистецтва  в 
умовах сьогодення (Вакуленко, 2015-2024).
Формулювання цілей та завдань статті. Метою 
роботи  є  ретроспективний  аналіз  традиційного  на-
родного українського  декоративного  розпису й  візу-
алізація його  стилістичних  ознак та  особливостей  в 
умовах сьогодення.
Виклад  основного  матеріалу  та  його  резуль-
татів.  Використання  декоративного  розпису  на 
теренах  України  має  багатовікову  історію  з  часів 
язичництва.  Головними  чинниками  зображень  на 
всіх ужиткових речах та в оздобленні інтер’єрів і ек-
стер’єрів були вірування: по-перше, в природні сили 
сонця, землі, води, вітру, живих істот, рослин. По-дру-
ге,  віра  в  магічну  силу  їх  зображень  як  оберегів,  за-
хисту від злих сил, передачі доброзичливості, любові, 
здоров’я, родючості, укріплення та продовження Роду, 
достатку. По-третє, передача краси Природи, створен-
ня естетичної зображальної мови засобами народно-
го мистецтва. Природа України особлива з родючою 
землею,  багатством  лісів,  степів,  полів,  водоймищ, 
різнобарвною рослинністю, істотами, з давнини має 
свою символіку. 
Природне оточення було зразком і школою для 
творчості, надихало працьовитий народ на створен-
ня  естетичних  ужиткових  речей  та  помешкання  з 
унікальними  художніми  витворами.  Глибокою  чут-
тєвістю  наповнена  народна  творчість  образотворча, 
аматорська,  поетична,  співоча,  танцювальна.  Син-
кретичність, єдність мистецтв – характерна риса на-
родної  культури,  яка  пов’язана  з  духовністю  світос-
прийняття народу.
Естетичне середовище житла в цілому відтворю-
валося  як  «модель  Всесвіту»,  який  мав свій  порядок 
і  складався  з  трьох  рівнів:  нижній  –  Земля  предків, 
потойбіч (минуле); середній – Земля та Вода родюча 
з багатством живих  істот,  рослин,  людей  праці  (дій-
сність); верхній – небесний з Сонцем і світилами, до-
щовою водою, вітром, птахами (майбутнє). За таким 
принципом світобудови створювалося і розвивалося 
народне мистецтво. Аналогічний приклад Світобудо-
ви існував у формоутворенні і декорі костюму, риту-
ального посуду, меблів і навіть писанок. 
Використання та обробка матеріалів, створення 
технік  та  технологій  передавалися  від  старших  по-
колінь до молодших, що складалося у традиції. Крім 
того існував природній послідовний порядок обробки 
сільськогосподарської  землі,  який  закріплювався  в 
святах та обрядах. 
Наприклад,  що  стосується  формоутворення 
української хати. Так, і зовні й у середині робилося оз-
доблення відповідним декором.  Білені  хати  з  розпи-
сом  біля  дверей  та  вікон  ще  й  підкреслювали  архі-
тектоніку  будівлі,  визначали  головні  рівні:  нижній 
– поріг та спризьба (аналог фундаменту) – територія 
предків, основа, яка тримала всю живу родину. 
Стіни та вікна – місце розташування квітучої дій-
сності, тому перевага надавалася рослинам і квітам. 
Чому  саме  квітам?  Квітка  вважалася  головним  асо-
ціативним  показником  зрілості  до  «продовження 
Роду»  та  прекрасним  витвором  Природи.  Символіч-
но  вона  порівнювалась  з  розвитком  людини.  Тому 
квітам приділялась така увага в орнаменті, костюмі, 
вишивці, ткацтві,  розписі  архітектурних  поверхонь, 
меблів, посуду тощо. 
В  інтер’єрі  хати  головним  зображенням  був 
розпис на площині печі – «Світове дерево» вертикаль-
на вісь якого з’єднувала Землю з Небом. В кожній хаті 
своє родове дерево - «вазон», яке за розміром і значен-
ням повідомляло про родину, яка мешкала в оселі: за 
числом квітів (якщо народжувалась дитина, то добав-
лялася  квітка,  якщо  людина  уходила  в  інший  Світ, 
квітка зникала). Родове дерево теж символічно мало 
три рівні: коріння – досвід предків, стовбур і гілки – 
життя родини, маленькі гілочки та квіти – майбутнє. 
Розпис  в  інтер’єрі  доповнювали  вишивки  на 
рушниках,  орнаментальні  тканини,  різьблення  або 
розпис на меблях, посуді. В ансамблі декору середньо-
го  рівня  був  розташований  розпис-оберіг  біля  вікон 
або  вишивка  на  рушниках.  Гармонійно  з  розписом 
поєднався  текстиль  (покривала,  подушки,  налав-
ники,  килимки  тощо)  з  символічним  зображенням 
мотивів  Землі  родючої.  Це  символи  зораного  та  за-
сіяного поля. З приходом християнства у  верхньому 
небесному рівні хати у червоному куті поміщали го-
ловну ікону – Божницю, оберіг всієї родини. Вона була 
розташована напроти дверей, так, що всі хто заходи-
ли в хату через невисокі двері кланялись її та отриму-
вали благословення. На стелі конструктивним рельє-
фом сприймався сволок – головна архітектурна балка 
на якій тримався весь дах, символічно - небесний по-
кровитель. На ньому різьблення знаків сонця, дощу, 
Хреста, ім’я будівельника або стрічковий розпис. 
Незважаючи на те, що існував єдиний принцип 
розташування  декору  по  законах  Світобудови,  кож-
на оселя мала свій ідентичний художній характер в 
композиції,  колориті  та  пластиці  розпису,  ткацтва, 
вишивки, кількості ужиткових речей тощо. 
В ансамблі декору хати зовні також зберігалася 
Volume 4 (2) 2023
© Ольга Омельченко
Professional Art Education