Professional Art Education Volume 7 (1) 2026

Scientic Journal

УДК 793.31(477):821.161.2»20»

ОБРАЗ ГУЦУЛЬСЬКОГО ЧОЛОВІЧОГО ТАНЦЮ «АРКАН» В УКРАЇНСЬКІЙ

ЛІТЕРАТУРІ: АРХЕТИПНА ІНТЕРПРЕТАЦІЯ ТА ОСВІТНІ МОЖЛИВОСТІ

Тіщенко Олена

кандидат педагогічних наук, доцент кафедри

хореографії Харківського національного педа-

гогічного університету імені Г. С. Сковороди,

Харків, Україна

email: o.tishchenko@hnpu.edu.ua

Барабаш Ольга

старший викладач кафедри хореографії

Харківського національного педагогіч-

ного університету Імені Г. С. Сковороди,

Харків, Україна

email: o.barabash@hnpu.edu.ua

У статті здійснено літературознавчий аналіз образу гуцульського чоловічого танцю «Аркан»

в українській художній традиції кінця XIX – початку XX ст.

Мета дослідження спрямоване на комплексне осмислення «Аркану» в літературі та визначення

його символічного, архетипного й культурно‑історичного значення. Завдання полягають у виявленні

особливостей літературної репрезентації танцю, його ролі як етнокультурного маркера гуцульської

ідентичності та окресленні освітнього потенціалу для сучасної хореографії.

Методи та методологія. Використано літературознавчий аналіз, архетипну критику, еле-

менти ритуальної теорії та концепції культурної пам’яті. Це дозволило розкрити символічні смисли

образу «Аркану» та простежити його трансформацію від етнографічного опису до культурного сим-

волу.

Наукова значимість. Дослідження пропонує міждисциплінарне осмислення «Аркану» як

архетипного культурного образу, розширює уявлення про взаємодію літератури, етнографії та хорео-

графії, актуалізує освітні можливості використання літературних джерел у мистецькій освіті.

Результати. У поезії Василя Герасим’юка «Аркан» постає як архетип чоловічої ініціації та

духовної стійкості; у прозі Михайла Коцюбинського й Марка Черемшини він функціонує як елемент

етнокультурного середовища; у працях Івана Франка — як соціально‑ритуальне явище, пов’язане з

формуванням чоловічої спільноти.

Висновки. У літературному дискурсі кінця XIX – початку XX ст. «Аркан» набуває статусу худож-

нього символу, що поєднує архетипну символіку, ритуальні уявлення та культурну пам’ять. Він

виступає культурним кодом, через який осмислюються процеси колективної ідентичності, солідар-

ності та спадкоємності традицій. Для сучасної хореографії такі інтерпретації відкривають можли-

вості сценічного переосмислення танцю як драматургічної основи постановок у народно‑сценічній

та contemporary практиці.

Ключові слова: Аркан, гуцульський чоловічий танець, архетип ініціації, літературний образ,

культурна пам’ять, етнографічна традиція, сучасна хореографічна практика.

Tishchenko Olena

Candidate of Pedagogical Science, Assistant

Professor of the Department of Choreography,

H.S. Skovoroda Kharkiv National Pedagogical

University, Kharkiv, Ukraine

email: o.tishchenko@hnpu.edu.ua

Barabash Olha

Senior Lecturer of the Department of

Choreography, H.S. Skovoroda Kharkiv

National Pedagogical University,

Kharkiv, Ukraine

email: o.barabash@hnpu.edu.ua

DOI https://doi.org/10.34142/27091805.2026.7.01.04

This work is licensed under a Creative Commons Attribution

4.0 International

Volume 7 (1) 2026Professional Art Education p-ISSN-2709-1791e-ISSN-2709-1805

IMAGE OF THE HUTSUL MALE DANCE “ARKAN” IN UKRAINIAN LITERATURE:

ARCHETYPAL INTERPRETATION AND EDUCATIONAL POTENTIAL

The article examines the symbolic and cultural meanings of the Hutsul male dance Arkan in the literary

discourse of the late nineteenth and early twentieth centuries. The relevance of the study lies in the need for

an interdisciplinary understanding of traditional dance as a cultural phenomenon that functions not only

within choreographic practice but also in literary representation and cultural memory.

The aim of the research is to analyze the literary interpretations of the Hutsul dance Arkan and to

determine its symbolic, archetypal, and ethnocultural meanings within artistic texts.

The methodological framework of the study is based on an interdisciplinary approach that combines

methods of literary analysis, cultural studies, ethnological interpretation, and elements of archetypal criticism.

The research also employs principles of ritual theory and the concept of cultural memory for interpreting the

symbolic functions of traditional dance in literary narratives.

The scientic novelty of the article lies in the interdisciplinary interpretation of the dance Arkan as

a cultural code that connects ritual practice, literary symbolism, and choreographic tradition. The study

expands the understanding of the interaction between folk dance heritage and literary representation.

The results of the study demonstrate that in literary works of the late nineteenth and early twentieth

centuries the Hutsul male dance Arkan evolves from an ethnographic description of folk tradition into a

complex artistic symbol. In literary discourse it functions as a metaphor of initiation, collective solidarity,

masculine identity, and historical continuity of the Carpathian cultural space.

Conclusions. The conducted research demonstrates that in the literary discourse of the late nineteenth

and early twentieth centuries the Hutsul male dance Arkan acquires the status of a complex artistic symbol

that combines archetypal symbolism, ritual meanings, and mechanisms of cultural memory. In literary texts,

this dance gradually evolves from an ethnographically documented folkloric practice into a generalized

artistic image that represents the ideas of initiation, masculine solidarity, communal strength, and the

historical continuity of tradition.

Literary representations of Arkan show that a folk dance form can function as an important cultural

code through which processes of collective identity formation, social interaction, and spiritual resilience are

interpreted. In this context, the image of the dance functions not only as an ethnocultural marker of the

Hutsul tradition but also as a symbolic model of interaction between the individual, the community, and

historical memory.

For contemporary choreographic practice, such literary interpretations open new possibilities for the

artistic reinterpretation of the dance Arkan within the stage space. In particular, they allow it to be considered

a dramaturgical basis for stage productions that actualize themes of initiation, collective interaction, bodily

solidarity, and cultural continuity. This creates opportunities for integrating traditional dance material into

both folk‑stage and contemporary choreographic practice.

Keywords: Arkan, Hutsul male dance, archetype of initiation, literary image, cultural memory,

ethnographic tradition, contemporary choreographic practice.

Тіщенко Олена & Барабаш Ольга

Tishchenko Olena & Barabash Olha

Professional Art Education Volume 7 (1) 2026

Scientic Journal

Постановка проблеми та її зв’язок з

важливими науковими чи практичними

завданнями. Незважаючи на наявність окре-

мих етнографічних і мистецтвознавчих розвідок,

образ гуцульського чоловічого танцю «Аркан»

в українській літературі не отримав цілісного

системного аналізу як художній і культурний

феномен. У літературних текстах кінця XIX та

початку XX століття танець «Аркан» функціонує

не лише як елемент етнографічного тла, а й як

символічна структура, що репрезентує архетип

чоловічої ініціації, колективної єдності та націо-

нальної ідентичності. Водночас його потенціал

для сучасної хореографічної інтерпретації

залишається недостатньо теоретично обґрун-

тованим. Це зумовлює потребу у комплексному

аналізі літературних репрезентацій гуцульсь-

кого чоловічого танцю «Аркан» та визначенні

їхнього значення для сучасної хореографічної

практики.

Аналіз основних досліджень і

публікацій. Проблематика «Аркана», як куль-

турного феномену, отримала висвітлення у

працях українських істориків, етнографів і мис-

тецтвознавців, зокрема О. Бігуса (2015), І. Бестюк

(2008), Р. Гарасимчука (2008), М. Грушевського

(2021), В. Гнатюка, Г. Кондратенко (2025), Є. Луціва

(2014), А. Підлипської (2015), О. Плохотнюка

(2025), Б. Стасько (2009), Н. Якименко (2006) та

інші, які інтерпретували його як синкретичну

форму народного танцю з виразною ритуаль-

ною, соціальною та ідентифікаційною функцією.

У межах етнографічних та історико‑культурних

підходів танець «Аркан» розглядається як струк-

турований елемент традиційної обрядовості,

що поєднує музично‑ритмічну організацію,

пластичну модель кола та символіку чоловічої

солідарності.

В українській літературній традиції

гуцульська тематика й символічний потенціал

чоловічого танцю «Аркан» репрезентовані у

творчості Михайла Коцюбинського, Марка

Черемшини, Василя Герасим’юка, Віталія

Климчука, Івана Франка та інших авторів. У

їхніх текстах танець «Аркан» постає не лише як

етнографічна деталь, а й як семіотично насиче-

ний компонент художнього простору, виразник

національної ідентичності та носій архетипної

семантики.

Особливе значення має монографія Р.

Гарасимчука «Танці гуцульські» (1939), у якій

чоловічий танець «Аркан» визначено як авто-

номний музично‑хореографічний твір із давнім

побутуванням на Гуцульщині, що зазнав істо-

ричних трансформацій у ХХ столітті. Дослідник

наголошує на його структурній цілісності,

сталій композиційній формі та функціонуванні

в межах традиційного середовища (Гарасимчук,

2008. С. 310).

Архетипні аспекти української хореографіч-

ної культури осмислювали Д. Карпенко (2023)

та Л. Андрощук (2023), які підкреслювали при-

сутність міфологічних структур і символічних

моделей у народно‑сценічному танці (Карпенко,

2023 с. 40; Андрощук, 2023 с. 27). Ю. Кархут і Щ.

Кузик (2020) трактують гуцульський танець

«Аркан» як сакральний ритуал, що поєднує енер-

гетику спільноти з космогонічним порядком,

акцентуючи його ініціаційну природу та істо-

ричну трансформацію від язичницького обряду

до опришківського танцю‑посвяти (Кархут, Ю.

В., & Кузик, 2020, с. 353).

У літературному дискурсі гуцульська

проблематика широко представлена у прозі

М. Коцюбинського т М. Черемшини, де вона

осмислюється через призму етнокультурної

специфіки карпатського регіону, його тради-

ційного способу життя та духовних уявлень.

Водночас символічна модель танцю «Аркан» як

архетипу чоловічої ініціації найбільш концеп-

туально розгортається у поезії В. Герасим’юка

(2003), а також знаходить оригінальне худож-

нє відображення у творчості В. Климчука

(2011). Попри наявність значної кількості

етнографічних, мистецтвознавчих і літератур-

них досліджень, у яких розглядаються окремі

аспекти гуцульської культури та народної тан-

цювальної традиції, образ чоловічого танцю

«Аркан» у художній літературі залишаєть-

ся недостатньо системно проаналізованим.

Зокрема, у науковому дискурсі відсутнє цілісне

міждисциплінарне дослідження, що поєднувало

б літературознавчий аналіз із підходами архе-

типної критики, ритуальної теорії та концепції

культурної пам’яті.

Таким чином, наукова прогалина поля-

гає у відсутності комплексного осмислення

символічного образу гуцульського чоловічого

танцю «Аркан» у літературному просторі як

культурного феномену, що поєднує ритуальну

Volume 7 (1) 2026Professional Art Education p-ISSN-2709-1791e-ISSN-2709-1805

традицію, архетипні моделі та механізми транс-

ляції культурної пам’яті. Саме заповнення

цієї дослідницької прогалини визначає акту-

альність і наукову новизну запропонованого

дослідження.

Формулювання цілей та завдань статті.

Проаналізувати образ гуцульського чоловічого

народно‑сценічного танцю «Аркан» в україн-

ській художній традиції кінця XIX та початку

XX століття. Виявити його архетипні, ритуаль-

ні та культурно‑історичні смисли у творчості

українських письменників. З’ясувати значення

літературних образів танцю «Аркан» для сучас-

ної хореографічної практики та сценічного

втілення.

Виклад основного матеріалу досліджен-

ня. Гуцульський чоловічий танець «Аркан» є

одним із найбільш репрезентативних фено-

менів української традиційної культури, у

якому поєднуються ритуальна дія, соціаль-

на організація громади та естетична форма. У

літературному дискурсі кінця XIX та початку

XX століття цей танець поступово виходить за

межі етнографічного опису і трансформується

у складний художній символ, що репрезентує

архетип ініціації, чоловічої солідарності та істо-

ричної пам’яті.

У художніх текстах танець «Аркан» функціо-

нує як поетичний образ чоловічого ставлення та

духовної витривалості, а також як культурний

код гуцульської ідентичності. Його символіка

пов’язана з колективною формою танцю, що

відображає принцип єдності громади та спіль-

ної відповідальності її членів. Саме коловий

характер танцю, синхронність рухів і фізична

напруга учасників набувають у літературних

інтерпретаціях значення архетипної моделі

згуртованості, сили та взаємної підтримки.

З позиції архетипної критики та ритуаль-

ної теорії танець «Аркан» можна розглядати

як символічну форму переходу, що відображає

процес ставлення чоловічої ідентичності в

межах традиційної культури. У цьому контексті

танець виступає не лише елементом фольклор-

ної традиції, а й культурним кодом, через який

передаються колективний досвід, історична

пам’ять і базові цінності спільноти.

Таким чином, у літературному просторі

«Аркан» постає багатошаровим художнім

образом, що поєднує ритуальну символіку,

етнокультурну ідентичність та філософське

осмислення людського буття. Саме ця багато-

значність зумовлює його активне використання

у художніх текстах як метафори сили, братер-

ства та неперервності культурної традиції.

Історико‑культурний розвиток гуцуль-

ського чоловічого танцю «Аркан» засвідчує

складний процес трансформації обрядової прак-

тики: від архаїчного язичницького ритуалу до

опришківського танцю‑посвяти, що синтезував

локальні гуцульські, румунські та козацькі пла-

стичні традиції. У сучасній народно‑сценічній

хореографії танець «Аркан» постає як стилі-

зований образ чоловічої мужності та сили,

зберігаючи внутрішню енергетичну напругу й

символічну наснаженість (Колосок, 2008, с.39).

Водночас у монографії Романа Гарасимчука

«Танці гуцульські» (1939) «Аркан» визначається

як автономний музично‑хореографічний твір,

що тривалий час функціонував у традиційно-

му середовищі. Дослідник визначає тимчасове

переривання цієї танцювальної традиції під час

Першої світової війни та її відновлення у 1920‑

х роках, переважно в молодіжному середовищі.

Така історична динаміка дозволяє інтерпретува-

ти «Аркан» як форму культурної пам’яті, здатну

до латентного збереження в колективній свідо-

мості та подальшої актуалізації у культурній

практиці (Гарасимчук, 2008, с. 310).

Показовим етапом сценічної рецепції

гуцульського чоловічого танцю «Аркан» стало

створення у 1948 році балету Романа Сімовича

«Сопілка Довбуша», у якому елементи гуцуль-

ського фольклору, зокрема інтонаційні та

танцювальні структури, інтегровано в про-

фесійну музично‑хореографічну драматургію.

У структурі твору лірична сюжетна лінія поєд-

нується з тематикою Другої світової війни, а

образ Олекси Довбуша постає як символ народ-

ного провідника. У балеті танець «Аркан»

виконує важливу драматургічну функцію,

оскільки він використовується для побудо-

ви масових сцен і посилення етнокультурної

виразності постановки. Поряд із ним задіяні

такі народні танцювальні форми, як «Козачок»,

«Коломийка» та інші, що разом формують ціліс-

ну систему національно‑репрезентативної

сценічної пластики (Кондратенко & Плохотнюк,

2025, с. 103–120).

Українська дослідниця Світлана Барабаш

Тіщенко Олена & Барабаш Ольга

Professional Art Education Volume 7 (1) 2026

Scientic Journal

(2025) у статті «Архетип танцю Віталія Климчука»

аналізує роман В. Климчука «Рутенія», акцен-

туючи увагу на художній інтерпретації

гуцульського чоловічого танцю «Аркан».

Особливої ваги набуває мотив винятковості:

«Лише раз у сто років…», що супроводжує зобра-

ження танцю у жіночому виконанні (Климчук,

2011, с. 217). Така рецепція трансформує тра-

диційно чоловічу модель обрядового дійства,

порушує усталені гендерні межі та розширює

семантичний простір «Аркана». У тексті танець

репрезентується як символ мужності та волі

опришків, чия історична доля пов’язана з

боротьбою і переслідуваннями, що зумовлює

його функціонування як форми чоловічої ініціа-

ції та бойового загартування. Семантичне ядро

танцю «Аркан» становлять категорії братерства,

взаємної підтримки й колективної солідарності,

втілені у зчеплені руки та замкненому колі

як моделі єдності й спільної відповідальності

(Барабаш, 2025, с.40).

У прозі Михайла Коцюбинського та

Марка Черемшини чоловічий танець «Аркан»

виступає важливим складником етнокультур-

ного середовища, що визначає художню модель

гуцульського світу. У повісті «Тіні забутих пред-

ків» Гуцульщина постає як цілісна культурна

система, у межах якої музика, обрядовість і

танцювальні практики виконують не лише

естетичну, а й соціально‑організаційну функ-

цію. Хоча безпосереднього опису виконання

танцю «Аркан» у творі немає, танцювальний

мотив органічно вписується у символічну струк-

туру тексту. Він виступає важливим елементом

культурного коду, через який відтворюється

ритм життя громади, її світоглядні уявлення

та механізми збереження традицій. У такому

контексті танець постає способом тілесної репре-

зентації колективної пам’яті та водночас

відображанням соціальної ієрархії традиційно-

го середовища (Коцюбинський, 2022).

У новелах Марка Черемшини танцювальні

сцени виконують важливу драматургічну функ-

цію. Вони відтворюють атмосферу змагальності,

демонстрації сили, витривалості й чоловічої

гідності, що відповідає структурі колективного

колового танцю, зокрема «Аркана». Танок постає

формою соціальної інтеграції, у межах якої

індивід підтверджує свою належність до гро-

мади, готовність до боротьби та спільної

відповідальності. У такому контексті «Аркан»

виступає не лише фольклорним елементом, а й

символом гуцульської ідентичності, що поєднує

ритуал, тілесність і колективну солідарність.

Показовою у цьому аспекті є новела «Перші

стріли», де танець набуває складної ритуаль-

но‑екзистенційної функції. Поряд зі святковою

атмосферою він передає внутрішню напругу

громади, що опиняється перед загрозою воєн-

ного протистояння. Колективний рух у колі

символізує мобілізацію спільноти та усвідом-

лення спільної долі перед можливістю смерті

(Лях, 2022, с. 323).

Художня структура твору ґрунтується на

контрасті між святковістю храмового дійства

та тривожним очікуванням воєнної небезпе-

ки. Кульмінацією цього протиставлення стає

трагічна сцена загибелі людей під час танцю,

коли святковий рух раптово переривається

насильством. У цьому контексті танець постає

багатозначним символом, що поєднує радість

життя із передчуттям смерті.

Отже, у новелі «Перші стріли» танок

набуває ознак своєрідного «танцю смерті», у

якому відображено трагізм воєнної реаль-

ності. Ритмічна організація тексту, яка наслідує

динаміку танцювального руху, посилює експре-

сивність наративу та сприяє синтезу природних

ритмів, людських емоцій і драматичної напру-

ги життєвого буття (Хороб, 2025, с. 32).

Таким чином, у прозовій традиції кінця XIX

та початку XX століття танцювальний код, пов’я-

заний із моделлю гуцульського чоловічого танцю

«Аркан», виступає важливим засобом осмислен-

ня колективної долі, історичного випробування

та збереження етнокультурної цілісності.

В етнографічних та публіцистичних пра-

цях Івана Франка народні танці розглядаються

як вияв історичної пам’яті, фізичної витрива-

лості та формування колективної ідентичності.

У цьому науковому дискурсі «Аркан» постає

як воїнський чоловічий танець, що збері-

гає риси ініціаційних традицій і відображає

соціальну структуру громади. Етнографічні

спостереження та наукові праці Івана Франка

формують методологічне підґрунтя для осмис-

лення гуцульського чоловічого танцю «Аркан»

як соціально‑ритуального феномену, у якому

тілесна дія поєднується із символічною функ-

цією культурної комунікації (Франко, 1980, с.

Tishchenko Olena & Barabash Olha

Volume 7 (1) 2026Professional Art Education p-ISSN-2709-1791e-ISSN-2709-1805

180‑204).

Найбільш цілісне художнє осмислення

гуцульського чоловічого танцю «Аркан» про-

стежується у поезії Василя Герасим’юка (2003).

У вірші «Чоловічий танець» імперативна фор-

мула «Ти мусиш танцювати аркан…» постає як

символічний заклик до ініціаційної дії, що наб-

уває значення екзистенційного випробування.

Акцент на необхідність «хоч раз» виконати цей

танець підкреслює його незворотний і ритуаль-

но значущий характер, наближаючи художній

образ до архетипної моделі переходу, пов’язаної

зі становленням чоловічої ідентичності. Образи

«древнього чоловічого кола» та «зчеплених рук»

актуалізують архетип колективної солідарності

й відповідальності, властивий традиційним

ініціаційним практикам. У поетичній системі В.

Герасим’юк (2003): тілесний рух набуває метафі-

зичного виміру, фізична напруга осмислюється

як метафора духовної витривалості, а танець

постає символом внутрішнього вибору та екзи-

стенційної стійкості особистості (Герасим’юк,

2003, с. 105).

Образ чоловічого гуцульського танцю

«Аркан» зберігає свою присутність в українській

літературі кінця ХХ століття. До цього симво-

лу звертаються Р. Іваничук у романі «Орда»

(1992) та Ю. Андрухович у романі «Дванадцять

обручів» (2003), які осмислюють танець не лише

як елемент етнографічної традиції, а й як куль-

турний знак, що акумулює історичну пам’ять і

відображає процеси формування національної

ідентичності. У цьому контексті «Аркан» набуває

значення універсального культурного образу,

який поєднує різні рівні тілесно‑ритуальних

практик з історико‑філософським осмисленням

досвіду (Бестюк , 2008, с. 341).

Водночас у літературному дискурсі кінця

XIX та початку XX століття інтерпретація

«Аркану» набуває нових смислових акцентів.

Якщо в українській літературі кінця XIX та

початку XX століття цей танець переважно

виступав етнокультурним символом і знаком

культурної єдності, то в новітньому літературно-

му контексті він інтегрується у складну систему

культурних кодів. У такому ракурсі «Аркан»

постає своєрідною точкою перетину сучасної

проблематики з архаїчними міфологічними

та езотеричними уявленнями, що підкреслює

багатошаровість його семантики та здатність

поєднувати різні часові й культурні пласти.

Таким чином, художній інтерпретації

гуцульського чоловічого танцю «Аркан» у

літературі кінця XIX та початку XX століття

демонструють поступову трансформацію цього

образу: від етнографічно зафіксованого елемен-

та традиційної культури до складного символу

культурної пам’яті та архетипної моделі колек-

тивної ідентичності. Осмислення цього

феномену відкриває ширші перспективи для

міждисциплінарного дослідження взаємодії

літератури, етнографії та хореографічного мис-

тецтва, а також дозволяє переосмислити роль

танцю як культурного коду, що зберігає й

транслює базові цінності традиційної спіль-

ноти. Узагальнення окреслених положень

створює підґрунтя для формування висновків

дослідження.

Висновки. Проведене дослідження засвідчує,

що у літературному дискурсі кінця XIX та почат-

ку XX століття гуцульський чоловічий танець

«Аркан» набуває статусу складного художнього

символу, що поєднує архетипну символіку, риту-

альні уявлення та механізми культурної пам’яті.

У художніх текстах цей танець поступово транс-

формується від етнографічно зафіксованої

фольклорної практики до узагальненого образу,

який репрезентує ідеї ініціації, чоловічої солідар-

ності, сили громади та історичної спадкоємності

традицій. Літературні репрезентації «Аркану»

демонструють, що народна танцювальна форма

може виступати важливим культурним кодом,

через який осмислюються процеси формування

колективної ідентичності, соціальної взаємодії

та духовної стійкості. У цьому контексті образ

танцю функціонує не лише як етнокультурний

маркер гуцульської традиції, а й як символічна

модель взаємодії людини, спільноти та історич-

ної пам’яті.

Для сучасної хореографічної практики такі

літературні інтерпретації відкривають нові

можливості художнього переосмислення танцю

«Аркан» у сценічному просторі. Зокрема, вони

дозволяють розглядати його як драматургічну

основу для постановок, у яких актуалізуються

теми ініціації, колективної взаємодії, тілесної

солідарності та культурної спадкоємності. Це

створює потенціал для інтеграції традиційного

танцювального матеріалу як у народно‑сценіч-

ну, так і у сучасну (contemporary) хореографічну

практику.

Тіщенко Олена & Барабаш Ольга

Professional Art Education Volume 7 (1) 2026

Scientic Journal

Перспективи подальших досліджень.

У цілому, дослідження підтверджує, що тради-

ційні танцювальні практики можуть виступати

важливими носіями культурної пам’яті та сим-

волічних моделей соціальної взаємодії, які

знаходять нові інтерпретації у художній куль-

турі. Осмислення гуцульського чоловічого танцю

«Аркан» у міждисциплінарному контексті літе-

ратурознавства, культурології та хореографії

відкриває перспективи для подальшого вив-

чення ролі народної танцювальної спадщини

у формуванні сучасних мистецьких практик та

культурної ідентичності.

Це сприяє глибшому осмисленню ролі

народної танцювальної традиції у формуванні

сучасної сценічної хореографії.

Tishchenko Olena & Barabash Olha

СПИСОК ЛІТЕРАТУРИ

Андрощук, Л. (2023). Архетип тіні в танцювальних традиціях українського народу: свято Івана

Купала. Актуальні питання гуманітарних наук, 66(1), 24–31. https://doi.org/10.24919/2308-4863/66-1-4

Барабаш, С. М. (2025). Архетип танцю рутенії Віталія Климчука. Вчені записки ТНУ імені В. І. Вернад-

ського. Серія: Філологія. Журналістика, 36(75), 1(2), 40–44. https://doi.org/10.32782/2710-4656/2025.1.2/07

Бестюк, І. (2008). Міфоритуальна семантика аркану в українській літературі ХХ століття. Вісник

Львівського університету. Серія філологічна, 44(2), 339–345 https://litmisto.org.ua/?p=19101

Герасим’юк, В. (2003). Була така земля: вибране. Київ: Факт.

Герасимчук, Р. (2008). Народні танці українців Карпат. Кн. 1: Гуцульські танці. Львів: Інститут

народознавства НАН України.

Гуцуляк, О. (2020, 12 лютого). Аркан – гуцульський танець ініціації. Час. https://surl.li/dfmoyo

Карпенко, Д. (2023). Архетипи в українській хореографічній культурі та народно‑сценічних

танцях. Вісник Національної академії керівних кадрів культури і мистецтва, 4, 38–44. https://doi.

org/10.32461/2226-3209.4.2023.293715

Кархут, Ю. В., & Кузик, О. Є. (2020). Роль танцю в гуцульських обрядах та звичаях. Молодий вчений,

11(87), 351–354. https://doi.org/10.32839/2304-5809/2020-11-87-75

Климчук, В. (б. р.). Рутенія. Повернення відьми. Вінниця: Видавництво «Теза».

Коцюбинський, М. (2022). Тіні забутих предків. Харків: Фоліо.

Кондратенко, Г. Г., & Плохотнюк, О. С. (2025). Український народний танець у контексті європей-

ського хореографічного мистецтва ХХ століття. У: Performing Arts in the Context of European Traditions:

Historical Development, Cultural Aspects and Modern Trends (с. 103–120). Riga: Baltija Publishing. https://

doi.org/10.30525/978-934-26-555-6-6

Лях, Т. О. (2022). Художня антропологія Марка Черемшини: метафізичний горизонт людини

і світу. Прикарпатський вісник НТШ. Слово, 17(65), 318–330. https://doi.org/10.31471/2304-7402-2022-

17(65)-318-330

Колосок, О. П. (Уклад.). (2008). Майстри народно-сценічного танцю: біографічний довідник. Київ:

ДАКККіМ.

Франко, І. (1980). Знадоби до вивчення мови і етнографії українського народу. У: Зібрання творів

у 50 т. (Т. 26, с. 180–204). Київ: Наукова думка.

Хороб, С. (Ред.). (2025). У задзеркаллі художнього світу Марка Черемшини. Івано‑Франківськ: Мі-

сто НВ.

Якименко, Н., & Хай, М. (2006). Аркан. У: Г. Скрипник (Ред.), Українська музична енциклопедія (Т.

1: А–Д, с. 893). Київ: Інститут мистецтвознавства, фольклористики та етнології ім. М. Т. Рильського

НАН України.

REFERENCES

Androshchuk, L. (2023). Arkhetyp tini v tantsiuvalnykh tradytsiiakh ukrainskoho narodu: sviato Ivana

Kupala [The archetype of the shadow in the dance traditions of the Ukrainian people: the holiday of Ivan

Kupala]. Aktualni pytannia humanitarnykh nauk, 66(1), 24–31. [in Ukrainian]

Volume 7 (1) 2026Professional Art Education p-ISSN-2709-1791e-ISSN-2709-1805

Barabash, S. M. (2025). Arkhetyp tantsiu ruteniї Vitaliia Klymchuka [The archetype of dance in Vitalii

Klymchuk’s Ruteniia]. Vcheni zapysky TNU imeni V. I. Vernadskoho. Seriia: Filolohiia. Zhurnalistyka, 36(75),

1(2), 40–44. [in Ukrainian]

Bestiuk, I. (2008). Miforytualna semantyka arkana v ukrainskii literaturi XX stolittia. Visnyk Lvivskoho

universytetu. Seriia lolohichna, 44(2), 339–345. https://litmisto.org.ua/?p=19101

Herasymiuk, V. (2003). Bula taka zemlia: vybrane [There Was Such a Land: Selected Works]. Kyiv: Fakt.

[in Ukrainian]

Hutsuliak, O. (2020, February 12). Arkan – hutsulskyi tanets initsiatsii. Chas. https://surl.li/dfmoyo

Karpenko, D. (2023). Arkhetypy v ukrainskii khoreohrachnii kulturi ta narodno‑stsenichnykh tantsiakh

[Archetypes in Ukrainian choreographic culture and folk‑stage dances]. Visnyk Natsionalnoi akademii

kerivnykh kadriv kultury i mystetstva, 4, 38–44. [in Ukrainian]

Karkhut, Yu. V., & Kuzyk, O. Ye. (2020). Rol tantsiu v hutsulskykh obriadakh ta zvychaiakh [The role of

dance in Hutsul rituals and customs]. Molodyi vchenyi, 11(87), 351–354. [in Ukrainian]

Klymchuk, V. (n.d.). Ruteniia. Povernennia vidmy [Ruteniia. The Return of the Witch]. Vinnytsia: Teza

Publishing. [in Ukrainian]

Kotsiubynsky, M. (2022). Tini zabutykh predkiv [Shadows of Forgotten Ancestors]. Kharkiv: Folio. [in

Ukrainian]

Kondratenko, H. H., & Plokhotniuk, O. S. (2025). Ukrainskyi narodnyi tanets u konteksti yevropeiskoho

khoreohrachnoho mystetstva XX stolittia [Ukrainian folk dance in the context of European choreographic

art of the twentieth century]. In Performing Arts in the Context of European Traditions: Historical Development,

Cultural Aspects and Modern Trends (pp. 103–120). Riga: Baltija Publishing. https://doi.org/10.30525/978-934-

26-555-6-6

Liakh, T. O. (2022). Khudozhnia antropolohiia Marka Cheremshyny: metazychnyi horyzont liudyny

i svitu [Artistic anthropology of Marko Cheremshyna: the metaphysical horizon of human and world].

Prykarpatskyi visnyk NTSh. Slovo, 17(65), 318–330. [in Ukrainian]

Kolosok, O. P. (Ed.). (2008). Maistry narodno-stsenichnoho tantsiu: biohrachnyi dovidnyk [Masters of

Folk Stage Dance: Biographical Guide]. Kyiv: DAKKKiM. [in Ukrainian]

Franko, I. (1980). Znadoby do vyvchennia movy i etnohrai ukrainskoho narodu [Materials for the study

of the language and ethnography of the Ukrainian people]. In Collected works in 50 volumes (Vol. 26, pp.

180–204). Kyiv: Naukova dumka. [in Ukrainian]

Khorob, S. (Ed.). (2025). U zadzerkalli khudozhnoho svitu Marka Cheremshyny [In the Mirror World of

Marko Cheremshyna’s Artistic Universe]. Ivano‑Frankivsk: Misto NV. [in Ukrainian]

Yakymenko, N., & Khai, M. (2006). Arkan. In H. Skrypnyk (Ed.), Ukrainska muzychna entsyklopediia (Vol.

1, pp. 89). Kyiv: Instytut mystetstvoznavstva, folklorystyky ta etnolohii im. M. T. Rylskoho NAN Ukrainy [in

Ukrainian]

Тіщенко Олена & Барабаш Ольга

Авторські внески згідно з CRediT

Тіщенко Олена – концептуалізація, методологія, літературознавчий аналіз, написання основного тексту.

Барабаш Ольга – збір та упорядкування даних, написання оригінальної чернетки, огляд та редагування

Фінансування / Funding

Дослідження виконано без фінансової підтримки.

Використання Штучного Інтелекту / Use of Articial Intelligence

Автори стверджують, що при створенні цієї статті вони не використовували технології штучного інтелекту

Конфлікт інтересів / Conict of Interest

Автори заявляють про відсутність конфлікту інтересів щодо цього дослідження, включаючи фінансові, особисті,

авторські чи будь‑які інші, які могли б вплинути на дослідження, а також на результати, представлені в цій

статті.

Надійшла до редакції / Received: 12.03.2026

Прорецензовано / Peer‑reviewed: 21.03.2026

Рекомендовано до друку / Accepted: 21.04.2026