Volume 6 (2) 2025Professional Art Education p-ISSN-2709-1791e-ISSN-2709-1805

УДК: 378.015.31:37.013.42

СУЧАСНІ ПЕДАГОГІЧНІ ПІДХОДИ ДО ФОРМУВАННЯ СОЦІАЛЬНОЇ

КОМПЕТЕНТНОСТІ СТУДЕНТІВ МИСТЕЦЬКИХ СПЕЦІАЛЬНОСТЕЙ

Корчагіна Ганна

кандидат педагогічних наук, доцент, доцент

кафедри музичного мистецтва, ХНПУ

імені Г.С.Сковороди

Харків, Україна

email: korchagina.anna@hnpu.edu.ua

Кім Олександр

доктор філософії, заступник директора

Харківського ліцею № 181 «Дьонсурі»,

Харків, Україна

email: kim.sungdai@yahoo.com

Метою дослідження є теоретичне обґрунтування сучасних педагогічних підходів до формуван-

ня соціальної компетентності студентів мистецьких спеціальностей у системі вищої педагогічної

освіти. Дослідження зосереджене на уточненні змісту та структурних компонентів соціальної ком-

петентності з огляду на специфіку мистецької та музичної підготовки, а також на визначенні освіт-

нього потенціалу музично-освітнього середовища як простору соціальної взаємодії, комунікації та

особистісного розвитку. Завдання включають аналіз сучасних наукових інтерпретацій соціальної

компетентності, визначення її значущості для майбутніх педагогів-мистецтвознавців та окреслення

практичних орієнтирів для цілеспрямованого розвитку у професійній підготовці.

Методи та методологія. Дослідження ґрунтується на теоретичних методах, зокрема аналізі, син-

тезі, порівнянні та узагальненні педагогічних, психологічних і мистецько-освітніх джерел. Для уточ-

нення змісту соціальної компетентності в контексті мистецької освіти застосовано концептуальний

аналіз, а для обґрунтування педагогічних орієнтацій – логіко-структурне моделювання. Спеціальні

емпіричні методи не використовувалися, оскільки дослідження має теоретичний характер.

Наукова новизна дослідження полягає в уточненні змістового розуміння соціальної компетент-

ності студентів мистецьких спеціальностей та в обґрунтуванні ролі музично-освітнього середовища

як чинника її формування в процесі професійної підготовки.

Результати. У дослідженні соціальна компетентність уточнюється як інтегративна особистіс-

на та професійна якість, що поєднує ціннісні орієнтації, соціальні знання, комунікативні навички

та готовність до відповідальної соціальної взаємодії. Показано, що в мистецькій освіті соціальна

компетентність формується через взаємозв’язок навчальної, творчої та комунікативної діяльності.

Музично-освітнє середовище обґрунтовується як цілісний соціокультурний простір, що сприяє ро-

звитку соціального досвіду студентів через колективне музичне виконання, творчі проєкти, діалог,

рефлексію та суб’єкт-суб’єктну взаємодію. Визначено практичні орієнтири використання потенціа-

лу мистецької освіти для формування соціальної компетентності, серед яких – колективна творча

діяльність, рефлексивні педагогічні практики, розширення соціальних і культурних контекстів, під-

тримка ініціативності та автономності студентів.

Висновки. Дослідження підтверджує, що мистецька освіта має значний педагогічний потенціал

для цілеспрямованого формування соціальної компетентності майбутніх фахівців. Соціальну компе-

тентність слід розглядати не як побічний продукт соціалізації, а як цілеспрямований освітній резуль-

Korchagina Ganna

PhD in Pedagogical Sciences, Associate Professor,

Department of Music Art, H. S. Skovoroda Kharkiv

National Pedagogical University,

Kharkiv, Ukraine

email: korchagina.anna@hnpu.edu.ua

Kim Oleksandr

PhD, deputy director Kharkiv lyceum No. 181

“Dyonsuri”

Kharkiv, Ukraine

email: kim.sungdai@yahoo.com

DOI https://doi.org/10.34142/27091805.2025.6.02.03

This work is licensed under a Creative Commons

Attribution-NonCommercial 4.0 International License

Ганна Корчагіна & Олександр Кім

Professional Art Education Volume 6 (2) 2025

Scientic Journal

MODERN PEDAGOGICAL APPROACHES TO THE FORMATION OF SOCIAL

COMPETENCE OF STUDENTS IN ART SPECIALTIES

Purpose of the study. The article aims to theoretically substantiate contemporary pedagogical

approaches to the formation of social competence in students of artistic specialties within the system

of higher pedagogical education. The research focuses on clarifying the content and structural

components of social competence in relation to the specic nature of artistic and musical training, as

well as on identifying the educational potential of the music-educational environment as a space for

social interaction, communication, and personal development. The objectives include analyzing modern

scientic interpretations of social competence, dening its signicance for future art educators, and

outlining practical guidelines for its purposeful development in professional training.

Methods & methodology. The study is based on theoretical research methods, including analysis,

synthesis, comparison, and generalization of pedagogical, psychological, and art-education sources.

Conceptual analysis was applied to clarify the content of social competence in the context of artistic

education, while logical-structural modeling was used to substantiate pedagogical orientations for its

formation. Special research methods were not employed, as the study is theoretical in nature.

The scientic novelty of the study lies in clarifying the conceptual understanding of social

competence among students of artistic specialties and in substantiating the role of the music-educational

environment as a factor in its formation during the process of professional training.

Results. The research claries social competence as an integrative personal and professional quality

that combines value orientations, social knowledge, communicative skills, and readiness for responsible

social interaction. It is demonstrated that, in artistic education, social competence is formed through the

interconnection of learning, creative, and communicative activities. The music-educational environment

is substantiated as a holistic socio-cultural space that facilitates the development of students’ social

experience through collective musical performance, creative projects, dialogue, reection, and subject-

to-subject interaction. Practical orientations for using the potential of artistic education to foster social

competence are identied, including collective creative activity, reective pedagogical practices,

expansion of social and cultural contexts, and support of students’ initiative and autonomy.

Conclusions. The study conrms that artistic education possesses signicant pedagogical potential

for the purposeful formation of social competence in future specialists. Social competence should be

regarded not as a by-product of socialization, but as a targeted educational outcome that requires specially

organized pedagogical conditions. The results provide a theoretical basis for improving professional

training programs in artistic specialties and may be applied in the design of music-educational

environments oriented toward social and personal development.

Keywords: social competence; artistic education; higher pedagogical education; music-educational

environment; professional training; social interaction.

тат, що потребує спеціально організованих педагогічних умов. Отримані результати забезпечують

теоретичну основу для вдосконалення програм професійної підготовки у мистецьких спеціально-

стях та можуть бути використані при проєктуванні музично-освітніх середовищ, орієнтованих на

соціальний та особистісний розвиток.

Ключові слова: соціальна компетентність, мистецька освіта, вища педагогічна освіта, музич-

но-освітнє середовище, професійна підготовка, соціальна взаємодія.

26 Ganna Korchagina & Oleksandr Kim

Volume 6 (2) 2025Professional Art Education p-ISSN-2709-1791e-ISSN-2709-1805

Постановка проблеми та її зв’язок з важли-

вими науковими чи практичними завданнями.

У сучасних умовах трансформації системи

мистецької освіти, зумовленої впровадженням

компетентнісного підходу, цифровізацією освіт-

нього середовища та зростанням соціальних

викликів, особливої актуальності набуває

проблема формування соціальної компетент-

ності студентів мистецьких спеціальностей.

Підготовка майбутніх фахівців у галузі музич-

ного мистецтва сьогодні не обмежується лише

набуттям професійно-виконавських умінь, а

передбачає розвиток здатності до ефективної

соціальної взаємодії, комунікації, співпраці, від-

повідальності та активної участі в культурному

й освітньому просторі.

Соціальна компетентність виступає важ-

ливою складовою професійної готовності

майбутнього музиканта, педагога чи виконав-

ця, оскільки саме мистецька діяльність за своєю

природою є колективною, комунікативною та

соціально орієнтованою. Водночас аналіз сучас-

ної науково-педагогічної літератури засвідчує,

що попри значну увагу дослідників до проблем

професійної підготовки студентів мистецьких

спеціальностей, питання цілісного й систем-

ного формування їх соціальної компетентності

залишається недостатньо розробленим. У

наукових працях здебільшого розглядаються

окремі аспекти соціалізації, комунікативних

умінь або виховного потенціалу мистецтва, тоді

як педагогічні підходи до формування соціаль-

ної компетентності потребують подальшого

теоретичного осмислення та узагальнення.

Практична значущість означеної пробле-

ми зумовлена потребами сучасних закладів

мистецької освіти, які орієнтовані на під-

готовку конкурентоспроможного фахівця,

здатного адаптуватися до змінних соціокуль-

турних умов, ефективно взаємодіяти в

професійному середовищі, працювати в команді

та здійснювати педагогічну й творчу діяльність

у різних соціальних контекстах. Недостатній

рівень сформованості соціальної компе-

тентності у студентів може ускладнювати їх

професійну адаптацію, знижувати ефективність

педагогічної взаємодії та обмежувати можли-

вості самореалізації у сфері мистецтва.

Зазначена проблематика безпосеред-

ньо пов’язана з важливими науковими та

практичними завданнями сучасної педаго-

гіки мистецтва, зокрема з оновленням змісту

професійної підготовки майбутніх фахівців,

удосконаленням освітніх програм мистецьких

спеціальностей, розробленням ефективних

педагогічних підходів до розвитку особистісних

і соціальних якостей студентів. Теоретичне уза-

гальнення підходів до формування соціальної

компетентності студентів мистецьких спеціаль-

ностей сприятиме подальшому розвитку

мистецької освіти, посиленню її гуманістичної

спрямованості та підвищенню якості професій-

ної підготовки майбутніх фахівців у галузі

музичного мистецтва.

Аналіз основних досліджень і публікацій.

Проблема формування соціальної компетент-

ності особистості широко представлена у

вітчизняних і зарубіжних психолого-педаго-

гічних дослідженнях, де вона розглядається як

інтегративна характеристика, пов’язана із

соціалізацією, самореалізацією та професійним

становленням людини. У загальнопедагогічному

контексті соціальна компетентність трак-

тується як здатність особистості ефективно

функціонувати в соціальному середовищі,

взаємодіяти з різними соціальними групами,

дотримуватися соціальних норм і приймати

відповідальні рішення (Бібік, 2011).

У психологічних дослідженнях акцент

зроблено на вікових аспектах формуван-

ня соціальної компетентності. Зокрема,

І. Зарубінська розглядає соціальну компе-

тентність у юнацькому віці як інтегративну

особистісну характеристику, що системно відо-

бражає рівень соціальної адаптації, особистісного

самовизначення та професіоналізації людини

як суб’єкта діяльності (Зарубінська, 2011). Такий

підхід є важливим для розуміння соціальної

компетентності студентів, однак не враховує

специфіки професійної підготовки у сфері мис-

тецтва.

Діяльнісно-орієнтоване трактування

соціальної компетентності представлено у

працях М. Гончарової-Горянської, яка визна-

чає її як систему соціальних знань, складних

умінь і навичок взаємодії та сценаріїв поведін-

ки, що забезпечують швидку й адекватну

адаптацію особистості в типових соціальних

ситуаціях (Гончарової-Горянська, 2009). Цей

підхід є методологічно значущим для педагогіч-

Ганна Корчагіна & Олександр Кім

Professional Art Education Volume 6 (2) 2025

Scientic Journal

них досліджень, оскільки підкреслює свідомий

характер соціальної поведінки та здатність до

ситуативного прийняття рішень.

У культурологічному та аксіологічному

вимірах соціальну компетентність розглядає

Л. Лєпіхова (2010), яка трактує її як готовність

особистості до варіативного суспільно значу-

щого самовираження та вважає елементом

загальнолюдської культури. У широкому

розумінні соціальна компетентність забезпечує

взаємозв’язок самопізнання, самоактуалізації

та професійного моделювання дій, у вузькому –

проявляється у творчому вирішенні значущих

професійних ситуацій (Лєпіхова, 2010). Даний

підхід є особливо релевантним для мистецької

освіти, де професійна діяльність має виражений

творчий і комунікативний характер.

У площині педагогічної освіти проблему

соціальної компетентності студентів досліджує

О. Московчук (2020), яка визначає її як інте-

гративну якість особистості, засновану на

ціннісному розумінні соціальної дійсності,

визнанні суб’єктності партнерів взаємодії, наяв-

ності категоріальних соціальних знань та умінь

реалізації соціальних технологій для досягнен-

ня соціально значущих цілей (Московчук, 2020).

Запропоноване визначення є концептуально

важливим, проте потребує конкретизації з ура-

хуванням особливостей мистецько-педагогічної

підготовки. У міжнародному освітньому дис-

курсі соціальна компетентність розглядається

як ключова умова ефективного функціонування

особистості в суспільстві та професійній сфері

(Rychen & Salganik, 2003).

Аналіз наукових публікацій у галузі мис-

тецької освіти свідчить, що окремі аспекти

соціальної взаємодії, комунікації та розвитку

особистості студентів розглядаються у зв’язку з

творчою діяльністю, художньо-освітнім середо-

вищем та педагогічною практикою. Водночас

питання цілісного обґрунтування музич-

но-освітнього середовища як простору

цілеспрямованого формування соціальної ком-

петентності студентів педагогічних закладів

вищої освіти мистецького профілю залишаєть-

ся недостатньо розробленим.

Отже, аналіз наукових джерел засвід-

чує наявність ґрунтовних теоретичних

напрацювань щодо сутності соціальної ком-

петентності, проте виявляє відсутність

системних досліджень, спрямованих на роз-

криття педагогічного потенціалу мистецької

освіти у формуванні соціальної компетентності

майбутніх педагогів-музикантів.

Формулювання цілей та завдань статті.

Метою статті є теоретичне обґрунтування під-

ходів до формування соціальної компетентності

студентів мистецьких спеціальностей у про-

цесі професійної підготовки, а також уточнення

змістових характеристик соціальної компетент-

ності майбутнього фахівця мистецької галузі

в умовах сучасного освітнього середовища.

Основна ідея публікації полягає у розгляді

соціальної компетентності не як супутнього

результату соціалізації студентів, а як цілеспря-

мовано сформованої інтегративної якості

особистості, розвиток якої потребує спеціаль-

но організованих педагогічних умов у межах

мистецької освіти. У статті акцентується увага

на тому, що соціальна компетентність фор-

мується у тісному взаємозв’язку з професійною,

комунікативною та культурною підготовкою

студентів і має розглядатися як один із ключо-

вих результатів фахової мистецької освіти.

Для досягнення поставленої мети у стат-

ті передбачено розв’язання таких завдань:

проаналізувати сучасні наукові підхо-

ди до визначення сутності та структури

соціальної компетентності у педагогічних і мис-

тецько-освітніх дослідженнях; уточнити зміст

поняття «соціальна компетентність студентів

мистецьких спеціальностей» з урахуванням

специфіки професійної підготовки у сфері

музичного мистецтва; обґрунтувати значення

музично-освітнього середовища як простору

соціальної взаємодії, комунікації та особистіс-

ного розвитку студентів; окреслити практичні

орієнтири щодо використання потенціалу мис-

тецької освіти для цілеспрямованого розвитку

соціальної компетентності майбутніх фахівців.

Теоретичною основою дослідження є

положення компетентнісного, особистісно

орієнтованого та діяльнісного підходів, ідеї

соціокультурної зумовленості освіти, а також

наукові концепції професійної підготовки фахів-

ців мистецького профілю. Досягнення мети

забезпечується шляхом теоретичного аналізу

наукових джерел, узагальнення педагогічного

досвіду та логіко-структурного моделювання

педагогічних умов формування соціальної ком-

петентності.

28 Ganna Korchagina & Oleksandr Kim

Volume 6 (2) 2025Professional Art Education p-ISSN-2709-1791e-ISSN-2709-1805

Виклад основного матеріалу. У сучасних

науково-педагогічних дослідженнях соціаль-

на компетентність розглядається як одна з

ключових інтегративних характеристик особи-

стості майбутнього фахівця, що забезпечує його

здатність до ефективної соціальної взаємодії,

професійної комунікації та адаптації в умовах

динамічних соціокультурних змін. Особливої

актуальності ця проблема набуває у сфері

мистецької освіти, де професійна діяльність без-

посередньо пов’язана з колективною творчістю,

міжособистісним спілкуванням, емоційною

взаємодією та культурною комунікацією.

Аналіз наукових джерел засвідчує, що

соціальна компетентність студентів мистець-

ких спеціальностей формується не стихійно, а в

процесі цілеспрямованої педагогічної взаємодії,

організованої в межах освітнього середовища. У

контексті музичної освіти це середовище поєд-

нує навчальну, виконавську, комунікативну

та творчу діяльність, що створює сприятливі

умови для розвитку соціальних умінь, від-

повідальності, емпатії та навичок командної

роботи.

У ході теоретичного аналізу встановлено, що

соціальна компетентність студентів мистець-

ких спеціальностей має багатокомпонентну

структуру, яка охоплює мотиваційно-ціннісний,

когнітивний, діяльнісний та рефлексивний

компоненти. Їх формування відбувається у

взаємозв’язку з професійною підготовкою та

залежить від характеру організації навчаль-

ного процесу, форм взаємодії між викладачем

і студентами, а також від специфіки мистець-

ко-освітнього середовища.

У сучасних дослідженнях мистецької освіти

підкреслюється, що творча діяльність сту-

дентів є важливим чинником розвитку їхньої

соціальної активності та професійної іден-

тичності (Burnard, 2012). У філософії музичної

освіти наголошується, що музичне навчання за

своєю природою є соціально зумовленим про-

цесом, що формується через спільну діяльність,

комунікацію та культурну взаємодію (Elliott &

Silverman, 2015).

Особливу роль у цьому процесі відіграють

педагогічні умови, що забезпечують активне

включення студентів у різні види соціально

значущої діяльності. До таких умов належать:

організація колективних форм музичної діяль-

ності; створення ситуацій педагогічної взаємодії

та співпраці; залучення студентів до творчих

і проєктних форм роботи; підтримка рефлек-

сивного осмислення власного соціального та

професійного досвіду. Саме за цих умов мис-

тецька освіта набуває не лише фахового, а й

виразного соціально-розвивального потенціа-

лу.

У науковому дискурсі соціальна

компетентність трактується як складне інте-

гративне утворення, що поєднує особистісні,

соціальні та професійні характеристики й відо-

бражає здатність людини до ефективної взаємодії

в соціальному середовищі. Так, І. Зарубінська

(2011) розглядає соціальну компетентність у

юнацькому віці як інтегративну особистіс-

ну характеристику, що системно відображає

рівень соціальної адаптації, особистісного само-

визначення та професіоналізації людини як

суб’єкта діяльності. Це положення є принципо-

во важливим для підготовки майбутніх фахівців

мистецької та педагогічної сфери, професійна

діяльність яких пов’язана з активною соціаль-

ною взаємодією, публічністю та включеністю в

культурно-освітній простір.

Діяльнісний і свідомий харак-

тер соціальної компетентності акцентує

М. Гончарова-Горянська (2004), визначаючи

її як «систему знань про соціальну дійсність і

себе, систему складних соціальних умінь і нави-

чок взаємодії, сценаріїв поведінки в типових

соціальних ситуаціях, які дозволяють швидко і

адекватно адаптуватися, приймати рішення зі

знанням справи… діючи за принципом тут, зараз

і найкращим чином» (Гончарова-Горянська,

2004, с. 71). У цьому визначенні особливо

значущим для мистецької освіти є наголос

на гнучкості, самостійності та здатності до

ефективної поведінки в мінливих соціаль-

но-професійних умовах.

Близькою за змістом є позиція Л. Лєпіхової

(2006), яка розглядає соціальну компетент-

ність як готовність особистості до варіативного

суспільно значущого самовираження та трак-

тує її як елемент загальнолюдської культури. У

широкому (процесуальному) розумінні соціаль-

на компетентність забезпечує взаємозв’язок

професійного самопізнання, самоактуалізації,

самокорекції та моделювання особистісних дій,

а у вузькому (ситуативному) – виявляється у

Ганна Корчагіна & Олександр Кім

Professional Art Education Volume 6 (2) 2025

Scientic Journal

творчому вирішенні індивідуально значущих

ситуацій професійного вибору. Такий підхід є

методологічно доцільним для аналізу соціаль-

ної компетентності студентів мистецьких

спеціальностей, оскільки поєднує особистісний

розвиток із реальним професійним досвідом.

Важливий соціально-нормативний

аспект соціальної компетентності підкреслює

Н. Бібік (2010), яка зазначає, що вона передбачає

здатність особистості жити в соціумі: врахо-

вувати інтереси й потреби різних соціальних

груп, дотримуватися соціальних норм і правил,

співпрацювати з різними партнерами, а також

аналізувати коло питань на перетині системи

соціальних відносин суспільства і людини. У

контексті мистецької та педагогічної освіти ці

положення акцентують значення соціальної

взаємодії як необхідної умови професійного ста-

новлення майбутнього педагога-музиканта.

У межах педагогічної освіти соціальна

компетентність набуває чітко окресленого

професійного спрямування. Так, О. Московчук

(2020) визначає соціальну компетентність сту-

дентів педагогічного закладу вищої освіти як

інтегративну якість особистості, в основі якої

лежить ціннісне розуміння соціальної дійсності,

визнання суб’єктності кожного з партнерів взає-

модії, система категоріальних соціальних знань

та уміння реалізації соціальних технологій, що

забезпечують інтеграцію внутрішніх і зовніш-

ніх ресурсів для досягнення соціально значущих

цілей.

Окрему групу досліджень становлять праці,

присвячені освітньому середовищу як чин-

нику формування соціальної компетентності.

Зокрема, у роботі М. В. Федоруца (2019) освітнє

середовище розглядається як соціокультурний

простір, у межах якого формуються мотивацій-

ні, комунікативні та поведінкові складники

соціальної компетентності через спільну діяль-

ність, комунікацію та самоврядування. Автор

підкреслює, що саме активні форми взаємодії є

визначальними для розвитку соціально значу-

щих якостей студентів.

Узагальнення наведених підходів дозволяє

розглядати соціальну компетентність студентів

педагогічних і мистецьких спеціальностей як

багатовимірну інтегративну якість, що поєднує

ціннісні орієнтації, соціальні знання, уміння

взаємодії та готовність до творчої, відповідаль-

ної діяльності в сучасному соціокультурному

середовищі.

У межах даного дослідження соціальна ком-

петентність студентів педагогічного закладу

вищої освіти мистецького профілю розглядаєть-

ся як інтегративна особистісно-професійна

якість, що формується у процесі навчальної,

творчої та соціальної взаємодії й виявляється у

здатності майбутнього педагога усвідомлено та

відповідально діяти в соціально значущих ситу-

аціях.

Соціальна компетентність студентів у

контексті мистецької педагогічної освіти

визначається як цілісне поєднання цін-

нісного ставлення до соціальної дійсності,

системи соціально-педагогічних знань, умінь

конструктивної взаємодії та готовності до варіа-

тивного професійного самовираження, що

забезпечує ефективну комунікацію, співпрацю,

самореалізацію й соціальну адаптацію в освіт-

ньо-культурному середовищі.

У межах статті підкреслюється, що соціаль-

на компетентність майбутнього педагога

мистецьких дисциплін має суб’єкт-суб’єктний

характер і ґрунтується на визнанні цінності

кожного учасника освітнього процесу, здатності

до діалогу, творчого розв’язання соціально-про-

фесійних ситуацій та інтеграції власних

внутрішніх ресурсів із вимогами сучасного

соціокультурного простору.

Таким чином, соціальна компетентність

студентів педагогічного закладу вищої освіти

мистецького профілю у нашому дослідженні

розглядається не лише як результат засвоєння

соціальних знань і норм, а як динамічний про-

цес особистісного й професійного становлення,

що забезпечує готовність майбутнього фахівця

до активної соціальної участі, педагогічної взає-

модії та відповідальної професійної діяльності.

У цьому контексті особливої значущості

набуває аналіз освітнього середовища, у межах

якого відбувається зазначений процес форму-

вання соціальної компетентності, оскільки

саме середовище виступає ключовим чинни-

ком соціалізації, комунікації та особистісного

розвитку студентів. Сучасні теорії навчання під-

креслюють роль освітнього середовища як

простору соціальної взаємодії, у якому відбу-

вається інтеграція когнітивних, емоційних і

соціальних складників розвитку особистості

(Illeris, 2018).

30 Ganna Korchagina & Oleksandr Kim

Volume 6 (2) 2025Professional Art Education p-ISSN-2709-1791e-ISSN-2709-1805

Обґрунтування значення музично-освіт-

нього середовища як простору соціальної

взаємодії, комунікації та особистісного розвит-

ку студентів передбачає розгляд його не лише

як сукупності навчальних дисциплін і форм

організації освітнього процесу, а як цілісного

соціокультурного простору, у межах якого відб-

увається становлення особистості майбутнього

педагога-музиканта.

Музично-освітнє середовище

педагогічного закладу вищої освіти

характеризується підвищеною інтенсивністю

міжособистісної взаємодії, оскільки професій-

на підготовка у сфері музичного мистецтва

ґрунтується на колективних формах діяль-

ності (ансамблеве музикування, хорові заняття,

творчі проєкти, концертно-виконавська прак-

тика), що потребують постійної комунікації,

координації дій, взаємної відповідальності та

емоційної відкритості. У таких умовах музич-

но-освітнє середовище виступає природним

простором формування соціального досвіду сту-

дентів.

Важливою особливістю музично-освітнього

середовища є його комунікативна насиченість,

зумовлена необхідністю вербального й

невербального спілкування, спільного осмис-

лення художнього змісту музичних творів,

обговорення інтерпретаційних рішень та реф-

лексії результатів творчої діяльності. Це сприяє

розвитку у студентів умінь конструктивного

діалогу, емпатії, толерантності до різних пози-

цій, а також здатності до співпраці в умовах

професійної взаємодії.

Музично-освітнє середовище також ство-

рює умови для особистісного розвитку студентів,

оскільки поєднує інтелектуальну, емоційну й

ціннісну сфери їхньої діяльності. Через залу-

чення до музичної творчості, виконавської

та педагогічної практики студенти набува-

ють досвіду самовираження, саморефлексії та

усвідомлення власної соціальної ролі, що є важ-

ливими складниками формування соціальної

компетентності.

Таким чином, музично-освітнє середовище

педагогічного закладу вищої освіти виступає

багатовимірним простором соціальної взає-

модії, у межах якого відбувається не лише

професійна підготовка майбутніх педагогів,

а й формування їхньої соціальної компетент-

ності як інтегративної якості особистості. Саме

в цьому середовищі створюються умови для

розвитку комунікативних умінь, соціальної

відповідальності, здатності до співпраці та

особистісного зростання, що визначає його клю-

чове значення у процесі підготовки сучасного

педагога мистецького профілю.

Урахування специфіки мистецької освіти

у закладах вищої освіти вимагає не лише тео-

ретичного осмислення феномену соціальної

компетентності, а й визначення практичних

орієнтирів її формування у професійній підго-

товці майбутніх фахівців. У зв’язку з цим у статті

актуалізується завдання окреслити практичні

орієнтири щодо використання потенціалу мис-

тецької освіти для цілеспрямованого розвитку

соціальної компетентності майбутніх фахівців,

що ґрунтуються на можливостях музично-освіт-

нього середовища ЗВО.

Практичні орієнтири використання потен-

ціалу мистецької освіти для цілеспрямованого

розвитку соціальної компетентності майбут-

ніх фахівців доцільно пов’язувати насамперед

із організацією освітнього процесу як простору

активної соціальної взаємодії та спільної творчої

діяльності. Важливим орієнтиром є залучення

студентів до колективних форм музично-педаго-

гічної роботи (ансамблеве музикування, спільні

виконавські й проєктні завдання, міждисци-

плінарні творчі ініціативи), які створюють

умови для розвитку навичок комунікації, спі-

впраці, відповідальності за спільний результат

і вміння враховувати позиції інших учасників

освітнього процесу. Саме в таких формах

діяльності соціальна компетентність набуває

практичного виміру, проявляючись у здатності

студентів ефективно взаємодіяти, домовляти-

ся, розподіляти ролі та розв’язувати проблемні

ситуації.

Наступним орієнтиром є інтеграція рефлек-

сивних і комунікативно спрямованих методів

навчання, які передбачають осмислення

студентами власного досвіду соціальної взає-

модії у мистецькому середовищі. Обговорення

результатів спільної діяльності, аналіз творчих

і педагогічних ситуацій, самооцінка та взає-

мооцінка сприяють формуванню здатності до

соціальної рефлексії, розвитку емпатії, критич-

ного мислення та усвідомлення власної ролі в

професійно-соціальному контексті. Такі мето-

Ганна Корчагіна & Олександр Кім

Professional Art Education Volume 6 (2) 2025

Scientic Journal

ди дозволяють студентам не лише засвоювати

соціальні норми, а й активно переосмислювати

їх у процесі особистісного й професійного ста-

новлення.

Важливим практичним орієнтиром є

також розширення соціального контексту мис-

тецької освіти шляхом включення студентів

у різні форми позааудиторної та соціально

орієнтованої діяльності: участь у культурно-ми-

стецьких проєктах, концертно-просвітницьких

заходах, освітніх ініціативах, співпраця з закла-

дами освіти та культурними інституціями.

Така діяльність забезпечує безпосередній кон-

такт студентів із реальними соціальними

ситуаціями, формує готовність до професійної

комунікації, соціальної відповідальності та усві-

домлення суспільної значущості майбутньої

педагогічної діяльності.

Окремим орієнтиром є цілеспрямоване

створення в музично-освітньому середови-

щі атмосфери суб’єкт-суб’єктної взаємодії, що

ґрунтується на партнерстві, діалозі та визнанні

цінності кожного учасника освітнього процесу.

Педагогічна підтримка ініціативності студентів,

залучення їх до прийняття рішень, організа-

ції навчальної та творчої діяльності сприяють

розвитку соціальної активності, автономності

й готовності до відповідальної професійної

поведінки. У такому середовищі соціальна ком-

петентність формується не як зовнішньо задана

вимога, а як внутрішньо прийнята цінність і

необхідна умова успішної професійної саморе-

алізації майбутнього фахівця.

Висновки. У результаті здійсненого

дослідження обґрунтовано, що соціальна ком-

петентність студентів педагогічних закладів

вищої освіти мистецького профілю є складним

інтегративним утворенням, яке формується

у процесі поєднання ціннісного ставлення до

соціальної дійсності, системи соціальних знань,

комунікативних умінь і досвіду практичної

взаємодії. У межах статті уточнено зміст цього

поняття з урахуванням специфіки мистецької

освіти, що дозволяє розглядати соціальну компе-

тентність не лише як результат засвоєння норм

і правил, а як динамічний процес особистісно-

го та професійного становлення майбутнього

педагога-музиканта в умовах активної соціаль-

ної взаємодії.

Теоретичний аналіз сучасних наукових під-

ходів дав змогу синтезувати ключові положення

щодо структури соціальної компетентності та

обґрунтувати її значення для професійної під-

готовки майбутніх фахівців мистецької сфери.

Наукова новизна дослідження полягає в акцен-

туванні ролі музично-освітнього середовища як

цілісного соціокультурного простору, у межах

якого соціальна компетентність формується

через колективну творчість, комунікацію, реф-

лексію та суб’єкт-суб’єктну взаємодію учасників

освітнього процесу.

Доведено, що музично-освітнє середо-

вище закладу вищої освіти має значний

потенціал для розвитку соціальної компетент-

ності студентів за умови його цілеспрямованої

педагогічної організації. Колективні форми мис-

тецької діяльності, інтеграція рефлексивних і

комунікативних методів навчання, розширен-

ня соціального контексту освітнього процесу та

підтримка активної позиції студентів створю-

ють умови для формування навичок соціальної

взаємодії, відповідальності, емпатії й готовності

до професійної комунікації.

Практична значущість отриманих

результатів полягає у визначенні орієнтирів

використання потенціалу мистецької освіти

для цілеспрямованого розвитку соціальної ком-

петентності майбутніх фахівців. Запропоновані

підходи можуть бути використані в освітній

практиці закладів вищої педагогічної освіти

мистецького профілю під час проєктування

освітнього середовища, організації навчальної

та позааудиторної діяльності, а також у процесі

вдосконалення змісту професійної підготовки

майбутніх педагогів.

Отже, результати дослідження підтверджу-

ють доцільність розгляду мистецької освіти як

ефективного ресурсу формування соціальної

компетентності студентів та створюють тео-

ретичне підґрунтя для подальших наукових

пошуків, спрямованих на розроблення й екс-

периментальну перевірку педагогічних умов і

моделей розвитку соціальної компетентності у

сучасному освітньому середовищі.

32 Ganna Korchagina & Oleksandr Kim

Volume 6 (2) 2025Professional Art Education p-ISSN-2709-1791e-ISSN-2709-1805

СПИСОК ЛІТЕРАТУРИ

Burnard, P. (2012). Musical creativities in practice. Oxford, UK: Oxford University Press. https://doi.

org/10.1093/acprof:oso/9780199583942.001.0001

Elliott, D. J., & Silverman, M. (2015). Music matters: A philosophy of music education (2nd ed.). New York,

NY: Oxford University Press. https://books.google.com/books/about/Music_Matters.html?id=QfKYCgAAQBAJ

Illeris, K. (2018). Contemporary theories of learning: Learning theorists… in their own words. London,

UK: Routledge. https://doi.org/10.4324/9781315147277

Illeris, K. (Ed.). (2018). Contemporary theories of learning: Learning theorists … in their own words.

Routledge https://doi.org/10.4324/9781315147277

Rychen, D. S., & Salganik, L. H. (Eds.). (2003). Key competencies for a successful life and a well-functioning

society. Hogrefe & Huber Publishers. https://psycnet.apa.org/record/2003-88274-000

Ачкасова, О. В., Левандовський, М. Ю. (2025). Аналіз стану соціальної компетентності студентів мис-

тецьких коледжів у контексті констатувального етапу педагогічного дослідження. Мистецька освіта

та розвиток творчої особистості, №3, с. 5–12. https://repository.hneu.edu.ua/handle/123456789/38402

Бібік, Н. М., та ін. (2005). Компетентнісна освіта: від теорії до практики. Київ: Плеяди. ISBN 966-

8217-27-6., 120 с. http://www.irbis-nbuv.gov.ua/cgi-bin/irbis_nbuv/cgiirbis_64.exe

Гончарова-Горянська, М. (2015). Соціальна компетентність: поняття, зміст, шляхи формування в

дослідженнях зарубіжних авторів. Рідна школа, №7–8, с. 5–8.

Зарубінська, І. Б. (2011). Теоретико-методичні основи формування соціальної компетентності

студентів вищих навчальних закладів економічного профілю (дис. д-ра пед. наук). Київ.

Лєпіхова, Л. А. (2006). Соціально-психологічна компетентність у поведінці особистості. Практична

психологія та соціальна робота, 2, 65–69.

Московчук, О. С. (2020). Формування соціальної компетентності студентів вищих педагогіч-

них навчальних закладів в умовах студентського самоврядування (дис. д-ра філософії). Вінниця:

Вінницький державний педагогічний університет імені Михайла Коцюбинського. https://dspace.

vspu.edu.ua/items/a11d1400-5bd2-4595-a679-60f10e854ef1

Ороновська, Л., Колубаєв, О., Омельченко, А. (2023). Сучасні підходи у вивченні музичної педагогіки

у закладах вищої освіти. Мистецька освіта та педагогіка, №56(2). https://doi.org/10.24919/2308-4863/56-

2-10

Федоруц, М. В. (2019). Структурно-функціональна модель формування соціальної компетентності

старшокласників засобами неформальної освіти. Науковий вісник Ужгородського національного

університету. Серія: Педагогіка. Соціальна робота, 2(45). https://doi.org/10.24144/2524-0609.2019.45.217-

222

Дворник, О. М. (2024). Методологічна основа розвитку соціальної компетентності вчителів до

роботи зі здобувачами освіти у складних життєвих обставинах. Педагогічний дискурс, 6(219), 59–67.

https://doi.org/10.33272/2522-9729-2024-6(219)-59-67

Сидорук, І. (2020). Модель формування соціальної компетентності майбутніх соціальних праців-

ників у процесі фахової підготовки. Педагогічні науки: теорія, історія, інноваційні технології, 4(31),

214–223. https://doi.org/10.24919/2308-4863.4/31.214327

Надійшла до редакції / Received: 29.09.2025

Рекомендовано до друку / Accepted: 03.11.2025

Ганна Корчагіна & Олександр Кім

Professional Art Education Volume 6 (2) 2025

Scientic Journal

REFERENCES

Burnard, P. (2012). Musical creativities in practice. Oxford, UK: Oxford University Press. https://doi.

org/10.1093/acprof:oso/9780199583942.001.0001 [in English]

Elliott, D. J., & Silverman, M. (2015). Music matters: A philosophy of music education (2nd ed.). New York,

NY: Oxford University Press https://books.google.com/books/about/Music_Matters.html?id=QfKYCgAAQBAJ [in

English]

Illeris, K. (2018). Contemporary theories of learning: Learning theorists… in their own words. London, UK:

Routledge. https://doi.org/10.4324/9781315147277 [in English]

Rychen, D. S., & Salganik, L. H. (Eds.). (2003). Key competencies for a successful life and a well-functioning

society. Hogrefe & Huber Publishers. https://psycnet.apa.org/record/2003-88274-000 [in English]

Achkasova, O. V., & Levandovskyi, M. Yu. (2025). Analiz stanu sotsialnoi kompetentnosti studentiv

mystetskykh koledzhiv u konteksti konstatualnoho etapu pedahohichnoho doslidzhennia [Analysis of the

state of social competence of art college students in the context of the ascertaining stage of pedagogical

research]. Mystetska osvita ta rozvytok tvorchoi osobystosti, (3), 5–12. https://repository.hneu.edu.ua/

handle/123456789/38402 [in Ukrainian]

Bibik, N. M., ta in. (2005). Kompetentnisna osvita: vid teorii do praktyky [Competence-based education:

from theory to practice]. Kyiv: Pleiady. ISBN 966-8217-27-6, 120 s. http://www.irbis-nbuv.gov.ua/cgi-bin/irbis_

nbuv/cgiirbis_64.exe [in Ukrainian]

Honcharova-Horianska, M. (2004). Sotsialna kompetentnist: poniattia, zmist, shliakhy formuvannia v

doslidzhenniakh zarubizhnykh avtoriv [Social competence: concept, content and ways of formation in foreign

studies]. Ridna shkola, 7–8, 71–74. [in Ukrainian]

Zarubinska, I. B. (2011). Teoretyko-metodychni osnovy formuvannia sotsialnoi kompetentnosti studentiv

vyshchykh navchalnykh zakladiv ekonomichnoho proliu [Theoretical and methodological foundations of

social competence formation of students of higher educational institutions of economic prole] (Doctoral

dissertation). Kyiv. [in Ukrainian]

Liepkhova, L. A. (2006). Sotsialno-psykholohichna kompetentnist u povedintsi osobystosti [Socio-

psychological competence in personal behavior]. Praktychna psykholohiia ta sotsialna robota, 2, 65–69. [in

Ukrainian]

Moskovchuk, O. S. (2020). Formuvannia sotsialnoi kompetentnosti studentiv vyshchykh pedahohichnykh

navchalnykh zakladiv v umovakh studentskoho samovriaduvannia [Formation of social competence of

students of higher pedagogical educational institutions in the conditions of student self-government] (PhD

dissertation). Vinnytsia: Vinnytsia Mykhailo Kotsiubynskyi State Pedagogical University. https://dspace.vspu.

edu.ua/items/a11d1400-5bd2-4595-a679-60f10e854ef1 [in Ukrainian]

Oronovska, L., Kolubaiev, O., & Omelchenko, A. (2023). Suchasni pidkhody u vyvchenni muzychnoi

pedahohiky u zakladakh vyshchoi osvity [Modern approaches to the study of music pedagogy in higher

education institutions]. Mystetska osvita ta pedahohika, (56[2]). https://doi.org/10.24919/2308-4863/56-2-10 [in

Ukrainian]

Fedoruts, M. V. (2019). Strukturno-funktsionalna model formuvannia sotsialnoi kompetentnosti

starshoklasnykiv zasobamy neformalnoi osvity [Structural and functional model of social competence

formation of senior school students by means of non-formal education]. Naukovyi visnyk Uzhhorodskoho

natsionalnoho universytetu. Seriia: Pedahohika. Sotsialna robota, 2(45). https://doi.org/10.24144/2524-

0609.2019.45.217-222 [in Ukrainian]

Dvornyk, O. M. (2024). Metodolohichna osnova rozvytku sotsialnoi kompetentnosti vchyteliv do roboty

zi zdobuvachamy osvity u skladnykh zhyttievykh obstavynakh [Methodological basis for the development

of teachers’ social competence to work with learners in dicult life circumstances]. Pedahohichnyi dyskurs,

6(219), 59–67. https://doi.org/10.33272/2522-9729-2024-6(219)-59-67 [in Ukrainian]

Sydoruk, I. (2020). Model formuvannia sotsialnoi kompetentnosti maibutnikh sotsialnykh pratsivnykiv

u protsesi fakhovoi pidhotovky [Model of forming social competence of future social workers in the process

of professional training]. Pedahohichni nauky: teoriia, istoriia, innovatsiini tekhnolohii, 4(31), 214–223. https://

doi.org/10.24919/2308-4863.4/31.214327 [in Ukrainian]