Professional Art Education Volume 6 (1) 2025

Scientic Journal

133

СПІВ ЯК ЗАСІБ МОВЛЕННЄВОЇ КОРЕКЦІЇ

У ПІДГОТОВЦІ МАЙБУТНІХ ПЕДАГОГІВ

СПЕЦІАЛЬНОЇ ОСВІТИ КНР

доцент музики Чжецзянського коледжу

спеціальної освіти, провінція Чжецзян,

КНР;

аспірантка кафедри освітології

та інноваційної педагогіки, ХНПУ

імені Г. С. Сковороди,

м. Харків, Україна

email: 1963401285@qq.com

https://orcid.org/0000-0002-1377-6823

Стаття висвітлює теоретичні засади та практичні підходи до використання співу як засо-

бу мовленнєвої корекції у підготовці бакалаврів спеціальної освіти Китайської Народної Респу-

бліки (КНР).

Методи та методологія. Методологія дослідження поєднує порівняльний аналіз навчаль-

них планів і стандартів КНР, структурно-функціональний аналіз компонентів готовності, кон-

тент-аналіз дисертаційних і наукових джерел, а також моделювання критеріїв та індикаторів

оцінювання. У статті використані принципи: міждисциплінарності (логопедія—музична педа-

гогіка—психологія), практико-орієнтованість (learning by doing), культурна чутливість, цифрова

верифікація динаміки мовленнєвих показників.

Наукова новизна статті полягає у висвітлені питань готовності майбутніх педагогів

спеціальної освіти КНР до використання співу для мовленнєвої корекції дітей з особливими

освітніми потребами, що включає мотиваційний, когнітивний, операційно-діяльнісний і реф-

лексивний компоненти та висвітленні системи педагогічних умов реалізації запропонованої

структури підготовки.

Результати. Сформульовано структуру готовності: (а) мотиваційна спрямованість на за-

стосування співу; (б) когнітивна обізнаність із логопедичних, вокально-педагогічних і психо-

фізіологічних засад; (в) операційно-діяльнісна здатність конструювати вокально-корекційні

заняття, підбирати репертуар та індивідуалізувати втручання; (г) рефлексивна здатність до са-

мооцінювання та корекції дій. Визначено необхідність міжпредметної інтеграції (логопедія—

музикотерапія—вокальна педагогіка), практико-орієнтованих форм навчання у партнерстві зі

школами й логопедичними клініками, використання культурно чутливого репертуару та циф-

рових інструментів моніторингу мовленнєвої динаміки. Описано інтегровані модулі «Музика

і мовлення», «Вокальна реабілітація дітей», практичні заняття зі співу в логопедичному кон-

тексті, тренінги з емоційно-комунікативної взаємодії; до методів належать вокально-дихальні

вправи, логоритміка, імпровізаційний спів, інтонаційно-рухові техніки, артикуляційно-фоне-

тичні ігри, мультимедійні інтерактивні технології.

Висновки. Доведено, що спів є дієвим засобом мовленнєвої корекції дітей з особливими

освітніми потребами; узагальнено структуру готовності майбутніх фахівців спеціальної освіти

до професійної діяльності. Практичне значення полягає у можливості стандартизації універ-

ситетських модулів і впровадженні міжуніверситетських практик та стажувань. Перспективи

подальших досліджень стосуються розширення доказової бази (evidence-based) для окремих

вокальних протоколів, удосконалення цифрових інструментів моніторингу та міжкультурної

адаптації навчальних матеріалів

Ключові слова: спів; мовленнєва корекція; спеціальна освіта; КНР; музикотерапія; лого-

ритміка; бакалавр; готовність; компетентності; інтеграція мистецтв.

УДК 376.1:78.071.2:615.851.3(510)

DOI https://doi.org/10.34142/27091805.2025.6.01.12

134

Volume 6 (1) 2025

Professional Art Education

Постановка проблеми та її зв’язок із важ-

ливими науковими чи практичними завдання-

ми. Підготовка бакалаврів спеціальної освіти

КНР сьогодні постає як стратегічне завдання,

що вимагає системних і стандартизованих

рішень, здатних поєднати мистецькі та лого-

педичні підходи у розвитку мовлення дітей

з особливими освітніми потребами. Сучасна

освітня політика Китаю орієнтується не лише

на академічну підготовку, а й на формування

практичних компетентностей, які забезпечу-

ють ефективну роботу майбутніх педагогів

у реальних умовах інклюзивного навчання.

Відповідно, інтеграція мистецьких практик у

професійну підготовку педагогів спеціальної

освіти набуває особливої актуальності, оскіль-

ки саме мистецтво, зокрема музика і спів, від-

криває унікальні можливості для гармонізації

когнітивного, емоційного та комунікативного

розвитку дитини.

Оновлені державні програми та стандарти

обов’язкової освіти (2022) чітко підкреслюють

необхідність інтеграції мистецьких дисциплін

у навчальний процес, а також посилення його

практичної спрямованості. Це створює запит

на розробку університетських модулів, які б

поєднували педагогічні, логопедичні та тера-

певтичні підходи (Ministry of Education of the

PRC, 2022). Таким чином, підготовка майбутніх

фахівців спеціальної освіти має виходити за

межі традиційних методик і включати іннова-

ційні інструменти, що дозволяють ефективно

працювати з дітьми, котрі мають порушення

мовлення.

У цьому контексті спів постає як міждис-

циплінарний засіб, що поєднує у собі елемен-

ти музичної педагогіки, логопедії та психоте-

рапії. Його вплив багатовимірний: він сприяє

розвитку дихальної координації, формуван-

ню правильної фонації, удосконаленню ар-

тикуляційних навичок, а також оптимізує

темпо-ритмічну організацію та інтонаційну

виразність мовлення. Крім того, спів має по-

тужний емоційно-комунікативний потенціал:

він активізує невербальні канали взаємодії,

стимулює соціальну включеність та формує

позитивний емоційний фон, що є критично

важливим для дітей з особливими освітніми

потребами (Rinta & Welch, 2008; Papageorgi et

al., 2022; Christiner & Reiterer, 2013).

Таким чином, проблема інтеграції співу як

засобу мовленнєвої корекції у підготовку май-

бутніх педагогів спеціальної освіти КНР має

не лише теоретичне, а й практичне значення.

Вона безпосередньо пов’язана з реалізацією

державних освітніх стратегій, відповідає сучас-

ним науковим тенденціям у галузі спеціальної

педагогіки та музикотерапії й водночас відкри-

ває перспективи для створення інноваційних

освітніх програм, що поєднують мистецтво і

науку в інтересах розвитку дитини.

Аналіз основних досліджень і публікацій.

Систематичні огляди сучасних наукових пра-

ць переконливо демонструють ефективність

голосової терапії у дітей із різними формами

мовленнєвих порушень, підкреслюючи її зна-

чення як одного з провідних напрямів корек-

ційної педагогіки та логопедії (Adriaansen et al.,

2022; Al-Kadi et al., 2022). У цих дослідженнях

наголошується, що робота з голосом не лише

сприяє відновленню мовленнєвої функції, а й

позитивно впливає на загальний психоемо-

ційний стан дитини, формуючи базу для по-

дальшого розвитку комунікативних навичок.

Окремий пласт наукових розвідок сто-

сується «вокальних функціональних вправ»,

які розглядаються як фізіологічно обґрунтова-

ний підхід до відновлення голосу та формуван-

ня вокально-мовленнєвих навичок (Angadi et

al., 2019). Цей напрям особливо цінний тим, що

поєднує медико-біологічні знання з педагогіч-

ними практиками, створюючи підґрунтя для

міждисциплінарних методик.

Для шкільної та дошкільної освіти значу-

щими є корекційні протоколи, що базуються

на співі. Серед них виділяються мелодико-ін-

тонаційні техніки, які довели свою результа-

тивність у розвитку мовленнєвої інтонації та

ритмічної організації мовлення (Merrett et al.,

2014), а також сучасні музикотерапевтичні сце-

нарії, спрямовані на стимуляцію мовленнєвої

активності та розвиток комунікативної компе-

тентності (Chai, 2023). Важливим є й те, що спів

у дослідженнях постає не лише як інструмент

мовленнєвої корекції, а й як чинник соціаль-

ної інтеграції та підвищення добробуту дітей,

сприяючи їхній емоційній стабільності та за-

лученості до колективної діяльності (Welch et

al., 2014; Papageorgi et al., 2022).

У китайському науково-освітньому дис-

©Чай Ліхуа

курсі концепції естетичного виховання та інте-

грації мистецтв, зокрема співу, мають офіційне

закріплення в державних програмах і стандар-

тах освіти (General Oce of the State Council of

the PRC, 2015; Ministry of Education of the PRC,

2022). Це свідчить про стратегічний підхід

до розвитку гармонійної особистості, де мис-

тецтво розглядається не як факультативний

елемент, а як невід’ємна складова освітнього

процесу.

Вітчизняні дослідження також під-

тверджують значущість інтеграції мистецьких

практик у навчально-корекційну роботу з діть-

ми. У національних методичних матеріалах

описані адаптовані комплекси вокально-му-

зичних вправ і сценарії групової діяльності,

які враховують специфіку мовленнєвих пору-

шень та орієнтовані на інклюзивне середови-

ще (Петренко, 2018; Сидоренко, 2020). Державні

методичні вказівки та програмні документи

(Міністерство освіти і науки України, 2019) під-

тримують використання музичних засобів у

дошкільній та початковій освіті, підкреслюю-

чи їхню роль у розвитку мовлення, соціальних

і міжособистісних навичок. Практичні узагаль-

нення та методичні рекомендації для логопедів

і музичних педагогів систематизовані у видан-

нях спеціалізованих інституцій, що забезпечує

їхню доступність для широкого кола фахівців

(Бондар, 2017).

Таким чином, аналіз наукових джерел

свідчить про багатовимірність проблеми: спів

розглядається як інструмент мовленнєвої ко-

рекції, як засіб соціалізації та як елемент есте-

тичного виховання. Це створює підґрунтя для

подальшого розвитку інтегрованих освітніх

програм, у яких вокальна практика поєднуєть-

ся з логопедичними методиками та відповідає

сучасним міжнародним і національним освіт-

нім стандартам.

Формулювання цілей та завдань статті.

Мета статті – обґрунтувати педагогічну струк-

туру підготовки майбутніх педагогів спеціаль-

ної освіти КНР до використання співу як засобу

мовленнєвої корекції дітей з особливими освіт-

німи потребами. Завданнями виступають: а)

визначення структурних компонентів готов-

ності бакалаврів спеціальної освіти до викори-

стання співу в розвитку мовленнєвих здібно-

стей дітей з особливими освітніми потребами;

б) опис форм та методів вокально-мовленнєвої

підготовки.

Виклад основного матеріалу. Сучасна ло-

гіка підготовки бакалаврів спеціальної освіти

КНР ґрунтується на інтеграції мистецьких і

корекційно-педагогічних практик, що відобра-

жає загальносвітову тенденцію до міждисци-

плінарності у сфері освіти. У цьому контексті

спів розглядається не лише як художня діяль-

ність, а як цілеспрямований інструмент форму-

вання мовленнєвих умінь дітей з особливими

освітніми потребами. Його застосування дозво-

ляє поєднати роботу над диханням, фонацією,

артикуляцією та просодикою в єдину систему,

яка водночас впливає на фізіологічні, когнітив-

ні та емоційні аспекти розвитку дитини. Такий

підхід відповідає сучасним уявленням про не-

обхідність комплексного впливу на мовлен-

нєву сферу, де корекція не відокремлюється від

виховання і розвитку, а інтегрується у ширший

освітній процес.

На рівні освітньої політики ця інтегра-

ція має чітке підґрунтя. Оновлені стандарти

обов’язкової освіти (2022) та курс на естетич-

не виховання (2015) визначають мистецтво як

важливий чинник формування гармонійної

особистості, що створює запит на університет-

ські модулі з інтегрованим змістом і науково

обґрунтовані методики підготовки педагогів

(General Oce of the State Council of the PRC,

2015; Ministry of Education of the PRC, 2022). Це

означає, що майбутній педагог спеціальної

освіти має бути не лише носієм знань із лого-

педії чи психології, а й володіти мистецькими

інструментами, здатними забезпечити ефек-

тивну мовленнєву корекцію.

У дисертаційній традиції, зокрема у пра-

цях Чай Ліхуа, вокально-мовленнєва підготов-

ка трактується як міждисциплінарна ділянка,

де поєднуються знання з логопедії, музичної

педагогіки, психології та фізіології мовлення.

Спів у цьому контексті розглядається як засіб

організації функціонального тренування го-

лосоутворення та мовленнєвої моторики, що

дозволяє формувати стійкі мовленнєві навич-

ки через повторювані вокальні патерни (Chai,

2023).

Міжнародні узагальнення підтверджу-

ють ефективність вокальних функціональних

вправ (Vocal Function Exercises) та спорідне-

135

Professional Art Education Volume 6 (1) 2025

Scientic Journal

136

Volume 6 (1) 2025

Professional Art Education

них технік напівзакритого голосового тракту

(SOVT) у розвитку параметрів голосу, чіткості

та витривалості фонації в дитячому віці

(Angadi et al., 2019; Adriaansen et al., 2022). Це

робить спів релевантним елементом корек-

ційної практики в інклюзивній освіті, оскіль-

ки він поєднує терапевтичний, педагогічний

і мистецький ефекти. Теоретичною підставою

для цього є уявлення про спільність нейро-

фізіологічних механізмів співу й мовлення:

ритмічне залучення, інтеграція слухо-рухових

контурів, дихально-фонаційна координація.

Завдяки цим механізмам можливе перенесен-

ня вокально відпрацьованих шаблонів на мов-

леннєву діяльність у поступовій логіці «спів →

кантилена-мовлення → спонтанне мовлення»

(Merrett et al., 2014; Christiner & Reiterer, 2013).

Зміст професійної підготовки майбутньо-

го педагога спеціальної освіти, орієнтованої

на застосування співу, доцільно вибудовувати

за логікою чотирьох взаємопов’язаних компо-

нентів готовності:

• Мотиваційний компонент забезпечує

ціннісно-смислове прийняття співу як інстру-

мента мовленнєвої корекції, формує внутріш-

ню готовність до використання вокальних

практик і відповідальність за безпечне голосо-

ве навантаження.

• Когнітивний компонент охоплює знан-

ня з анатомо-фізіологічних основ голосоут-

ворення, принципів логопедичної допомоги

у різних нозологічних групах, репертуарної

політики та гігієни голосу.

• Операційно-діяльнісний компонент

формує арсенал методів (VFE, SOVT, логорит-

міка, інтонаційно-рухові техніки, артикуля-

ційно-фонетичні ігри, імпровізаційний спів),

а також навички проєктування індивідуалізо-

ваних занять і використання цифрових інстру-

ментів моніторингу (наприклад, простих спек-

тральних чи перцептивних рубрик).

• Рефлексивний компонент забезпечує

здатність до самооцінювання ефективності,

ведення портфоліо та корекції власних педаго-

гічних дій (Chai, 2023; Titze, 2006).

У практиці китайських університетів ця

логіка матеріалізується у модульній структурі

навчальних програм: «Музика і мовлення»,

«Вокальна реабілітація дітей», «Логоритміка та

тілесно-рухові практики», «Педагогічна май-

стерність і комунікація», «Педагогічна прак-

тика у школах-партнерах». Кожен модуль має

чітко визначені результати навчання, систему

оцінювання та рубрики, що дозволяє забезпе-

чити прозорість і стандартизованість підготов-

ки (Ministry of Education of the PRC, 2022; Chai,

2023).

Таким чином, інтеграція співу у професій-

ну підготовку педагогів спеціальної освіти КНР

постає як науково обґрунтований і практично

значущий напрям, що поєднує мистецтво, ло-

гопедію та педагогіку в єдину систему форму-

вання професійної компетентності.

Структурування занять із використанням

співу як засобу мовленнєвої корекції вибудо-

вується за принципом поступової прогресії, що

відображає як фізіологічну логіку формування

голосо-мовленнєвих навичок, так і педагогіч-

ну доцільність. Вихідною точкою є стабіліза-

ція дихання, яка передбачає вправи на подов-

ження видиху, регуляцію внутрішньогрудного

тиску та розвиток контрольованої дихальної

підтримки. Цей етап створює фундамент для

подальшої роботи, адже без адекватного ди-

хального апарату неможливе ані якісне зву-

чання, ані чітка артикуляція.

Наступним кроком є тренування фона-

ції, що включає вправи на стійке звучання на

комфортній висоті, поступове розширення діа-

пазону та розвиток гнучкості атаки звука. Тут

спів виконує роль «тренажера» для голосових

складок, забезпечуючи їхню витривалість і

пластичність. Паралельно відпрацьовується

артикуляція: чіткість приголосних, координа-

ція язикових і губних рухів, керування м’яким

піднебінням. Завершальним блоком є просо-

дика — формування ритму, темпу, інтонацій-

них моделей і наголосу, що безпосередньо пе-

реноситься у мовленнєву практику.

Кожний етап підкріплюється спеціально

розробленими «мостами» до мовлення: декла-

маційними фрагментами, співом на склади

чи фонеми, скандованими скоромовками, ре-

читативом і мелодизованими фразами. Такі

«мости» особливо ефективні для дітей, у яких

ініціація мовлення ускладнена. Завдяки по-

вторюваним ритмо-інтонаційним патернам

спів знижує когнітивне навантаження, водно-

час забезпечуючи емоційне підкріплення та

соціальну залученість (Papageorgi et al., 2022;

©Чай Ліхуа

Welch et al., 2014).

Не менш важливим є питання безпеки го-

лосу. Воно забезпечується дотриманням пра-

вил гігієни: адекватне зволоження, уникнення

форсування, інтервали відпочинку, поступове

збільшення тривалості звучання та індивіду-

алізація висоти й гучності. Для групових занять

доцільним є принцип «чергування ролей» (слу-

хач — виконавець — коментатор), що дозволяє

уникнути перевантаження, підтримати увагу

та розвивати рефлексивні навички.

У межах педагогічного проєктування осо-

бливо корисним є оперування завданнями й

очікуваними індикаторами, які прозоро з’єд-

нують вокально-педагогічну дію з вимірюва-

ним мовленнєвим результатом. Це дозволяє

студентам і викладачам бачити чіткий зв’язок

між вправою та її логопедичною метою. При-

клади таких завдань наведено в табл. 1: вони

демонструють, як конкретні вокальні вправи

«прошиваються» з корекційними цілями та

як саме фіксується динаміка — через аудітор-

но-перцептивні оцінки, прості акустичні по-

казники чи спостережувану поведінку дитини.

У студентських портфоліо подібні таблиці

виконують роль «карти інтервенцій», яка не

лише документує індивідуальний прогрес, а

й стає базою для міждисциплінарного обгово-

рення на педагогічних радах практики. Такий

формат сприяє формуванню у студентів нави-

чок доказового підходу, коли кожна педагогіч-

на дія має чітке обґрунтування та вимірюва-

ний результат (Angadi et al., 2019; Adriaansen et

al., 2022).

137

Professional Art Education Volume 6 (1) 2025

Scientic Journal

Таблиця 1.

Вокально-мовленнєві дії, логопедичні цілі та індикатори оцінювання (фрагмент)

Мета мовленнєвої

корекції

Приклад вокальної

дії

«Міст» до мовлення Індикатори успіху

Подовження видиху,

стабільність фонації

Кантилена на голосний

[a]/[o] 6–8 с; SOVT

через трубочку

Речитатив коротких

фраз на одному тоні

Час фонації, рівність

звучання, зменшен-

ня «подиховості»

(Titze, 2006; Braden &

ibeault, 2020)

Чіткість приголосних,

артикуляційна коорди-

нація

Спів скоромовок на

простих мелодичних

формулах

Перехід до ритмічно

скандованого мовлен-

ня

Чіткість приголосних у

словах/фразах, менше

злиття складів (Chai,

2023)

Ритм/темп, просодика Плескання-марку-

вання метроритму +

спів-речитатив

Поступова демело-

дизація до інтонації

мовлення

Стабільність темпу,

точність наголосу,

інтонаційні контури

(Papageorgi et al., 2022)

Діапазон і гнучкість

атаки

Вправи VFE: ковзан-

ня («сірени»), мessa di

voce

Артикуляція ключових

слів на різних висотах

Динамічний/висот-

ний контроль, мен-

ше «жорстких атак»

(Angadi et al., 2019)

138

Volume 6 (1) 2025

Professional Art Education

У практичній підготовці студентів

спеціальної освіти КНР особливе значення

має відпрацювання структурованих занять за

схемою «прелюдія — ядро — трансфер», яка

дозволяє поєднати мистецькі, логопедичні та

педагогічні завдання в єдину логіку. Така триє-

дина модель не є випадковою: вона відобра-

жає як закономірності психофізіологічного ро-

звитку мовлення, так і дидактичні принципи

поступовості, інтеграції та перенесення знань

у практику. «Прелюдія» (2–4 хв) виконує роль

підготовчого етапу, де увага зосереджується

на налаштуванні дихання, постави та слухан-

ня. Це не лише технічна розминка, а й момент

психологічного входження у заняття, що ство-

рює атмосферу зосередженості та готовності до

роботи. «Ядро» (10–15 хв) становить основний

блок, у якому реалізуються 2–3 цілеспрямовані

вокально-мовленнєві дії. Вони вибудовують-

ся у поступово ускладнювальну серію, що до-

зволяє дитині рухатися від простих вправ до

більш комплексних завдань, формуючи стійкі

мовленнєві й вокальні навички. «Трансфер»

(5–7 хв) забезпечує перенесення результатів у

мовленнєву практику: тут відпрацьовані во-

кальні патерни інтегруються у декламацію,

діалог чи рольову гру, що гарантує їхнє закрі-

плення у спонтанному мовленні.

Важливо, що ця модель передбачає ди-

ференційовані траєкторії для дітей із різним

рівнем мовленнєвої активності. Для тих, хто

перебуває на низькому рівні, акцент робиться

на стимулюванні реагування на звук і ритм.

На середньому рівні увага зосереджується на

підтримці звуко-складового мовлення, що до-

зволяє розширювати мовленнєвий реперту-

ар і формувати чіткі артикуляційні навички.

Для дітей із вищим рівнем розвитку завдання

спрямовані на удосконалення фразової просо-

дики та дикції, що забезпечує виразність і ко-

мунікативну ефективність мовлення.

Ключовим елементом є система фіксації

результатів. Студенти використовують пер-

цептивні шкали (наприклад, «чіткість» у діа-

пазоні 0–3), прості акустичні маркери (мак-

симальна тривалість фонації, стабільність

висоти тону), а також поведінкові спостере-

ження (готовність ініціювати висловлювання,

кількість спроб, толерантність до помилки).

Такий підхід дозволяє не лише об’єктивно оці-

нювати динаміку, а й формувати у студентів

навички доказового мислення, коли кожна

педагогічна дія має чітке обґрунтування та

вимірюваний результат.

Завдяки цьому дизайн занять поєднує

evidence-based підходи з валідними формами

оцінювання освітніх результатів, прийняти-

ми у вищій школі КНР (Ministry of Education

of the PRC, 2022). Він забезпечує прозорість

освітнього процесу, підвищує його наукову

обґрунтованість і водночас формує у студентів

професійну відповідальність за якість власних

педагогічних дій. У підсумку модель «прелюдія

— ядро — трансфер» постає не лише як мето-

дична схема, а як педагогічна рамка, що інте-

грує мистецтво, логопедію та освітню практи-

ку в єдину систему професійної підготовки.

Висновки. Спів постає як ефективний мі-

ждисциплінарний засіб мовленнєвої корекції,

що органічно поєднує мистецькі, логопедичні

та педагогічні підходи й водночас відповідає

сучасним завданням підготовки майбутніх

педагогів спеціальної освіти КНР. Його засто-

сування дозволяє не лише формувати базові

мовленнєві навички, а й розвивати просо-

дичну виразність, комунікативну активність

та соціальну включеність дітей з особливими

освітніми потребами. У процесі дослідження

було узагальнено структуру готовності сту-

дентів до використання співу як корекційного

інструмента, описано форми та методи їхньої

професійної підготовки, а також окреслено

критерії та показники оцінювання, що забез-

печують прозорість і валідність освітнього

процесу. У перспективі це створює підґрунтя

для формування нової генерації педагогів, які

володіють інтегрованим інструментарієм і

здатні поєднувати мистецтво та науку задля

розвитку мовлення й комунікації дітей з особ-

ливими освітніми потребами.

Перспективи подальших досліджень

доцільно спрямувати на рандомізовані кон-

трольовані дослідження ефективності окре-

мих вокальних протоколів у різних вікових і

нозологічних групах; розроблення цифрових

інструментів трекінгу мовленнєвих показ-

ників; міжкультурну адаптацію навчальних

матеріалів та репертуару; опрацювання кри-

теріїв рівневої сертифікації студентів за ре-

зультатами модулів у межах стандартів КНР.

©Чай Ліхуа

139

Professional Art Education Volume 6 (1) 2025

Scientic Journal

СПИСОК ЛІТЕРАТУРИ

Adriaansen, A., Cloete, E., & de Bodt, M. (2022). Effects of voice therapy in children with vocal fold

nodules: A systematic review [Ефекти голосової терапії у дітей з вузликами голосових складок: систе-

матичний огляд]. International Journal of Language & Communication Disorders, 57(5), 1032–1046. https://

doi.org/10.1111/1460-6984.12754

Adriaansen, A., Meerschman, I., Van Lierde, K., & D’haeseleer, E. (2022). Effects of voice therapy in

children with vocal fold nodules: A systematic review. Ghent University Repository. https://biblio.ugent.be/

publication/8759397

Al Kadi, M., Alfawaz, M. A., & Alotaibi, F. Z. (2022). Impact of voice therapy on pediatric patients with

dysphonia and vocal nodules: A systematic review. Cureus, 14(4), e24433. https://doi.org/10.7759/cureus.24433

Al-Kadi, M., Alfawaz, M. A., & Alotaibi, F. Z. (2022). Impact of voice therapy on pediatric patients with

dysphonia and vocal nodules: A systematic review [Вплив голосової терапії на дітей з дисфонією та

вузликами голосових складок: систематичний огляд]. Cureus, 14(4), e24433. https://doi.org/10.7759/

cureus.24433

Angadi, V., Croake, D., & Stemple, J. (2019). Effects of vocal function exercises: A systematic review

[Ефекти «вокальних функціональних вправ»: систематичний огляд]. Journal of Voice, 33(1), 124.e13–

124.e34. https://doi.org/10.1016/j.jvoice.2017.08.031

Braden, M. N., & Thibeault, S. L. (2020). Outcomes of voice therapy in children with benign vocal fold lesions

[Результати голосової терапії у дітей із доброякісними ураженнями голосових складок]. International

Journal of Pediatric Otorhinolaryngology, 136, 110121. https://doi.org/10.1016/j.ijporl.2020.110121

Chai, L. (2023). Music therapy and rehabilitation training for children with speech impairment [Музи-

котерапія та реабілітаційне тренування дітей із мовленнєвими порушеннями]. MEDS Public Health

and Preventive Medicine, 3(1), 58–65. https://doi.org/10.23977/phpm.2023.030109

Christiner, M., & Reiterer, S. M. (2013). Song and speech: Examining the link between singing talent and

speech imitation ability [Пісня та мовлення: зв’язок між вокальними здібностями та наслідуванням

мовлення]. Frontiers in Psychology, 4, 874. https://doi.org/10.3389/fpsyg.2013.00874

General Oce of the State Council of the PRC. (2015). Opinions on comprehensively strengthening and

improving aesthetic education in schools [Про всебічне посилення та вдосконалення шкільної естетич-

ної освіти]. http://www.gov.cn/zhengce/content/2015-09/14/content_10158.htm

Merrett, D. L., Peretz, I., & Wilson, S. J. (2014). Neural and cognitive mechanisms of singing: A perspective

on speech–music relations [Нейронні й когнітивні механізми співу: погляд на зв’язки мовлення й му-

зики]. Frontiers in Neuroscience, 8, 390. https://doi.org/10.3389/fnins.2014.00390

Ministry of Education of the PRC. (2022). MOE releases compulsory education curriculum program and

standards (2022 edition) [МОН КНР: оприлюднення Програми та стандартів навчальних предметів

обов’язкової освіти (ред. 2022)]. https://en.moe.gov.cn/news/press_releases/202205/t20220507_625532.html

en.moe.gov.cn

Papageorgi, I., Welch, G. F., & Lonie, B. (2022). Singing and social identity in young children [Спів та со-

ціальна ідентичність у дітей молодшого віку]. Frontiers in Psychology, 13, 823229. https://doi.org/10.3389/

fpsyg.2022.823229

Rinta, T., & Welch, G. F. (2008). Should singing activities be included in speech and voice therapy for

prepubertal children? [Чи слід включати спів у логопедичну/голосову терапію дітей до пубертату?]

Journal of Voice, 22(1), 3–19. https://doi.org/10.1016/j.jvoice.2006.08.002

Sydorenko, O. (2020). Вокально музичні технології в роботі з дітьми з порушеннями мов-

лення. Journal of Ukrainian Speech Therapy, 12(2), 34–48. https://journals.uran.ua/swe/article/

download/2520-6230.20.3.7./pdf_59

Titze, I. R. (2006). Voice training and therapy with a semi-occluded vocal tract: Rationale and scientic

underpinnings [Тренування голосу та терапія із напівоклюзією вокального тракту: обґрунтуван-

ня й наукові засади]. Journal of Speech, Language, and Hearing Research, 49(2), 448–459. https://doi.

org/10.1044/1092-4388(2006/035)

Welch, G. F., Himonides, E., Saunders, J., Papageorgi, I., & Sarazin, M. (2014). Singing and social inclusion

[Спів та соціальна інклюзія]. Frontiers in Psychology, 5, 803. https://doi.org/10.3389/fpsyg.2014.00803

Welch, G., Himonides, E., Saunders, J., Papageorgi, I., & Sarazin, M. (2014). Singing and social inclusion.

Frontiers in Psychology, 5, Article 803. https://doi.org/10.3389/fpsyg.2014.00803

Бондар, В. (2017). Методичні рекомендації з корекційної музичної роботи у логопедичній прак-

тиці. Харків: ХДПУ.

Міністерство освіти і науки України. (2019). Про затвердження Базового компоненту дошкільної

освіти (нова редакція). https://mon.gov.ua/npa/pro-zatverdzhennya-bazovogo-komponenta-doshkilnoyi-

osviti-derzhavnogo-standartu-doshkilnoyi-osviti-nova-redakciya

140

Volume 6 (1) 2025

Professional Art Education

©Чай Ліхуа

REFERENCES

Adriaansen, A., Cloete, E., & de Bodt, M. (2022). Effects of voice therapy in children with vocal fold

nodules: A systematic review. International Journal of Language & Communication Disorders, 57(5), 1032–

1046. https://doi.org/10.1111/1460-6984.12754

Adriaansen, A., Meerschman, I., Van Lierde, K., & D’haeseleer, E. (2022). Effects of voice therapy in

children with vocal fold nodules: A systematic review. Ghent University Repository. https://biblio.ugent.be/

publication/8759397

Al Kadi, M., Alfawaz, M. A., & Alotaibi, F. Z. (2022). Impact of voice therapy on pediatric patients with

dysphonia and vocal nodules: A systematic review. Cureus, 14(4), e24433. https://doi.org/10.7759/cureus.24433

Al-Kadi, M., Alfawaz, M. A., & Alotaibi, F. Z. (2022). Impact of voice therapy on pediatric patients with

dysphonia and vocal nodules: A systematic review. Cureus, 14(4), e24433. https://doi.org/10.7759/cureus.24433

Angadi, V., Croake, D., & Stemple, J. (2019). Effects of vocal function exercises: A systematic review.

Journal of Voice, 33(1), 124.e13–124.e34. https://doi.org/10.1016/j.jvoice.2017.08.031

Braden, M. N., & Thibeault, S. L. (2020). Outcomes of voice therapy in children with benign vocal

fold lesions. International Journal of Pediatric Otorhinolaryngology, 136, 110121. https://doi.org/10.1016/j.

ijporl.2020.110121

Chai, L. (2023). Music therapy and rehabilitation training for children with speech impairment. MEDS

Public Health and Preventive Medicine, 3(1), 58–65. https://doi.org/10.23977/phpm.2023.030109

Christiner, M., & Reiterer, S. M. (2013). Song and speech: Examining the link between singing talent and

speech imitation ability. Frontiers in Psychology, 4, 874. https://doi.org/10.3389/fpsyg.2013.00874

General Oce of the State Council of the PRC. (2015). Opinions on comprehensively strengthening and

improving aesthetic education in schools. http://www.gov.cn/zhengce/content/2015-09/14/content_10158.

htm

Merrett, D. L., Peretz, I., & Wilson, S. J. (2014). Neural and cognitive mechanisms of singing: A perspective

on speech–music relations. Frontiers in Neuroscience, 8, 390. https://doi.org/10.3389/fnins.2014.00390

Ministry of Education of the PRC. (2022). MOE releases compulsory education curriculum program and

standards (2022 edition). https://en.moe.gov.cn/news/press_releases/202205/t20220507_625532.html en.moe.

gov.cn

Papageorgi, I., Welch, G. F., & Lonie, B. (2022). Singing and social identity in young children. Frontiers in

Psychology, 13, 823229. https://doi.org/10.3389/fpsyg.2022.823229

Rinta, T., & Welch, G. F. (2008). Should singing activities be included in speech and voice therapy for

prepubertal children? [Чи слід включати спів у логопедичну/голосову терапію дітей до пубертату?]

Journal of Voice, 22(1), 3–19. https://doi.org/10.1016/j.jvoice.2006.08.002

Sydorenko, O. (2020). Vokalʹno muzychni tekhnolohiyi v roboti z ditʹmy z porushennyamy movlennya

[Vocal-musical technologies in working with children with speech disorders]. Journal of Ukrainian Speech

Therapy, 12(2), 34–48. https://journals.uran.ua/swe/article/download/2520-6230.20.3.7./pdf_59

Titze, I. R. (2006). Voice training and therapy with a semi-occluded vocal tract: Rationale and

scientic underpinnings. Journal of Speech, Language, and Hearing Research, 49(2), 448–459. https://doi.

org/10.1044/1092-4388(2006/035)

Welch, G. F., Himonides, E., Saunders, J., Papageorgi, I., & Sarazin, M. (2014). Singing and social inclusion.

Frontiers in Psychology, 5, 803. https://doi.org/10.3389/fpsyg.2014.00803

Welch, G., Himonides, E., Saunders, J., Papageorgi, I., & Sarazin, M. (2014). Singing and social inclusion.

Frontiers in Psychology, 5, Article 803. https://doi.org/10.3389/fpsyg.2014.00803

Bondar, V. (2017). Metodychni rekomendatsiyi z korektsiynoyi muzychnoyi roboty u lohopedychniy

praktytsi [Methodological recommendations on corrective musical work in speech therapy practice].

Kharkiv: KHDPU.

Ministerstvo osvity i nauky Ukrayiny. (2019). Pro zatverdzhennya Bazovoho komponentu doshkilʹnoyi

osvity (nova redaktsiya) [On the approval of the Basic Component of Preschool Education (new edition)].

https://mon.gov.ua/npa/pro-zatverdzhennya-bazovogo-komponenta-doshkilnoyi-osviti-derzhavnogo-

standartu-doshkilnoyi-osviti-nova-redakciya

Надійшла до редакції / Received: 1.06.2025

Рекомендовано до друку / Accepted: 23.06.2025

141

Professional Art Education Volume 6 (1) 2025

Scientic Journal

SINGING AS A MEANS OF SPEECH CORRECTION IN

PREPARING PROSPECTIVE SPECIAL-EDUCATION

TEACHERS IN THE PEOPLE’S REPUBLIC OF CHINA

Assistant Professor of Music at Zhejiang College

of Special Education, Zhejiang Province, PRC;

PhD student of the Department of

Educational Studies and Innovative Pedagogy,

H. S. Skovoroda Kharkiv National Pedagogical

University

Kharkiv, Ukraine

email: 1963401285@qq.com

https://orcid.org/0000-0002-1377-6823

The article examines the theoretical foundations and practice-oriented approaches to using

singing as a tool for speech correction in the training of bachelor’s-level special education teachers in

the People’s Republic of China (PRC).

Methods and methodology. The methodology combines a comparative analysis of PRC

curricula and standards, a structural-functional analysis of readiness components, a content analysis of

dissertations and scholarly sources, and the modeling of assessment criteria and indicators. The study

applies the following principles: interdisciplinarity (speech-language pathology—music pedagogy—

psychology), practice-oriented learning (learning by doing), cultural sensitivity, and digital verication/

monitoring of changes in speech parameters.

Scientic novelty. The novelty lies in highlighting the readiness of future PRC special-education

teachers to use singing for the speech correction of children with special educational needs—readiness

that comprises motivational, cognitive, operational-activity, and reective components—and in dening

the system of pedagogical conditions for implementing the proposed training structure.

Results. The structure of readiness is articulated as follows: (a) motivational orientation toward

using singing; (b) cognitive awareness of the principles of speech-language pathology, vocal pedagogy,

and the psychophysiology of speech; (c) operational-activity capacity to design vocal-corrective

sessions, select repertoire, and individualize interventions; (d) reective ability for self-assessment and

adjustment of actions. The study substantiates the need for interdisciplinary integration (speech-language

pathology—music therapy—vocal pedagogy), practice-oriented learning in partnership with schools and

speech-language clinics, the use of culturally sensitive repertoire, and digital tools for monitoring speech

dynamics. It describes integrated modules – «Music and Speech», «Vocal Rehabilitation for Children»,

practical singing sessions in a speech-therapy context, and training in emotional-communicative

interaction—and identies methods such as vocal-breathing exercises, eurhythmics, improvisational

singing, intonation–movement techniques, articulatory-phonetic games, and multimedia interactive

technologies.

Conclusions. It is demonstrated that singing is an effective tool for the speech correction of

children with special educational needs; the structure of readiness for professional activity among future

special-education specialists is summarized. The practical signicance lies in the potential to standardize

university modules and implement inter-university practice and internship formats. Prospects for

further research include expanding the evidence base for specic vocal protocols, improving digital

monitoring tools, and adapting instructional materials across cultures.

Keywords: singing; speech correction; special education; PRC; music therapy; eurhythmics;

bachelor level; readiness; competencies; arts integration.

UDK 376.1:78.071.2:615.851.3(510)

DOI https://doi.org/10.34142/27091805.2025.6.01.12