
уніфікованої форми оцінювання на користь
комплексного підходу, що враховує як знан-
нєвий, так і творчий аспект діяльності учнів.
Учителям надається автономія у виборі ме-
тодів і засобів оцінювання, при цьому наголо-
шується на важливості їх тісного зв’язку із за-
гальним освітнім процесом. Як в Україні, так
і в Туреччині, оцінювання виходить за межі
перевірки знань, охоплюючи також участь уч-
нів у творчому процесі та рівень їх художнього
розвитку. Разом з тим, у підходах спостеріга-
ються відчутні відмінності. Турецька система
оцінювання акцентує увагу на технічній ком-
петентності, відповідності національним стан-
дартам та детальному документуванні освіт-
нього прогресу. Натомість українська модель
більше орієнтована на емоційну залученість,
формування цінностей та розвиток естетичної
свідомості. В Україні оцінювання розглядаєть-
ся як педагогічний засіб підтримки і рефлексії,
тоді як у Туреччині воно виконує здебільшого
функцію інструментального вимірювання до-
сягнутих результатів.
Оцінювання в обох країнах є чутливим до
індивідуальних відмінностей, орієнтованим
на процес і багатовимірним — що відповідає
природі мистецької освіти. Туреччина про-
понує структуру, узгоджену з академічними
стандартами, тоді як Україна застосовує більш
гнучкий, емоційно орієнтований підхід, який
розглядає художній досвід учня в цілісному
контексті. Обидві моделі відображають сучас-
не розуміння мистецької освіти, зосереджене
на розвитку особистості.
Висновки. Це дослідження, проведене на
основі моделі Дж. Бередея, дозволило здійс-
нити комплексний порівняльний аналіз на-
вчальних програм з образотворчого мистецтва
для середньої школи України та Туреччини
за такими аспектами: цілі, зміст, навчальні
компоненти, освітній процес і оцінювання
(Bereday, 1964).
Українська програма вирізняється цілісні-
стю, міждисциплінарністю та орієнтацією на
цінності. Мистецтво розглядається як інстру-
мент емоційного й культурного розвитку, з
акцентом на особистісну інтерпретацію та
естетичну чутливість. Турецька програма має
структурований, техніко-орієнтований харак-
тер, спрямований на передачу традицій, істо-
ричної спадщини та розвиток технічних нави-
чок.
Порівняння результатів навчання у стар-
ших класах вказує на відмінності в акцентах:
Україна — на креативність і внутрішнє осмис-
лення, Туреччина — на практичні вміння та
традиційні підходи.
У процесі навчання український підхід
більш гнучкий і зорієнтований на інтереси
учня, тоді як турецький — чітко структуро-
ваний і керований учителем. Оцінювання в
Україні спирається на самоаналіз і творчий
процес, у Туреччині — на стандартизовану
оцінку знань і вмінь.
Таким чином, обидві програми відобра-
жають національні освітні філософії. Турець-
ка модель забезпечує збереження культурної
ідентичності через мистецьке виробництво,
тоді як українська пропонує сучасний підхід,
спрямований на формування цінностей, есте-
тики та соціальної свідомості. Отримані ре-
зультати можуть бути корисними для освіт-
ніх політик, методистів і науковців у процесі
вдосконалення програм мистецької освіти від-
повідно до потреб XXI століття.
Перспективи подальших досліджень.
Результати проведеного порівняльного аналі-
зу програм з образотворчого мистецтва у се-
редній освіті України та Туреччини відкрива-
ють низку напрямів для подальших наукових
пошуків у галузі порівняльної педагогіки та
мистецької освіти. До перспективних напрямів
досліджень варто віднести:
1. Мультинаціональний порівняльний
аналіз навчальних програм з мистецтва, що
дозволить виявити універсальні тенденції та
культурно специфічні підходи у формуванні
змісту мистецької освіти в контексті глобалі-
зації та євроінтеграційних процесів.
2. Емпіричне вивчення практик впровад-
ження навчальних програм, що включатиме
якісні та кількісні методи (спостереження, ан-
кетування, напівструктуровані інтерв’ю), з ме-
тою оцінювання ефективності та адаптивності
програм у шкільному середовищі.
3. Аналіз освітніх потреб та очікувань
учасників освітнього процесу (учнів, вчителів,
методистів), що дозволить удосконалити про-
грами відповідно до викликів сучасної школи
та соціокультурних трансформацій.
88
Volume 6 (1) 2025
Professional Art Education
© Küpeli Ali Ertuğrul & Anvarova Arzu