УДК: 793.3:78.07

DOI https://doi.org/10.34142/27091805.2024.5.02.11

здобувач другого (магістерського) рівня

вищої освіти, спеціальності 024 Хореографія,

факультету мистецтв ХНПУ імені Г.С. Сково-

роди

Харків, Україна

email: albinagamivka3@gmail.com

https://orcid.org/0009-0001-1770-3656

кандидат педагогічних наук, професор

кафедри хореографії факультету мистецтв

ХНПУ імені Г.С. Сковороди

Харків, Україна

email: n.bugayets@hnpu.edu.ua

https://orcid.org/0000-0002-7498-5696

доцент кафедри хореографії, факультету ми-

стецтв ХНПУ імені Г.С. Сковороди

Харків, Україна

email: pinchuk.olga@hnpu.edu.ua

https://orcid.org/0000-0001-6482-2183

У статті розкрито прийоми розвитку хореографічної лексики конкурсних варіацій латиноа-

мериканських танців. З’ясовано зміст та специфічні особливості латиноамериканських танців як

одного з видів спортивних бальних танців. Визначено сенс специфічної форми змагального танцю

в латиноамериканській програмі – конкурсної варіації, та виокремлено її визначальні ознаки, серед

яких враховано рондомне, тобто таке, що не було заплановано хореографією спортивно-конкурсного

танцю, використання музичного супроводу у ході змагань. Доведено, що кожний балетмейстер-ми-

тець повинен мати свій арсенал засобів, за допомогою яких він доносить до глядача зміст – тему

та ідею своїх творів як ідейно-тематичну основу змагального танцю. З’ясовано, що цей ресурс ба-

летмейстерських засобів складається із загальноприйнятих прийомів організації спортивно-тан-

цювальної дії та глядацького сприйняття танцю. Розкрито, що стосовно латиноамериканських

танців визначального значення мають прийоми розвитку хореографічної лексики (програмних та

конкурсних фігур, популярних варіацій, фігур-ліній та трюків). Встановлено, що подібно до музичного

мотиву, в танцях латиноамериканської програми мотив є найменшою ідентифікованою знаковою

одиницею його лексики, яка має визначений сенс. Виокремлено дві групи прийомів розвитку лексики

латиноамериканських танців та схарактеризований їх зміст.

Ключові слова: спортивний танець, латиноамериканські танці, конкурсна варіація, балет-

мейстерські прийоми, прийоми розвитку хореографічної лексики

ПРИЙОМИ РОЗВИТКУ ХОРЕОГРАФІЧ-

НОЇ ЛЕКСИКИ КОНКУРСНИХ ВАРІАЦІЙ

ЛАТИНОАМЕРИКАНСЬКИХ ТАНЦІВ

Professional Art Education Volume 5 (2) 2024

Scientic Journal

Постановка проблеми та її зв’язок з важли-

вими науковими та практичними завданнями.

Спортивний танець є багатоплановим феноме-

ном, в основі якого лежать два різновекторні,

діаметрально протилежні один одному види

людської діяльності – царина спортивних до-

сягнень та царина культури та мистецтва.

У сучасних умовах розвитку спортивний

танець як частина мистецтва та спорту пов’я-

заний із актуальними тенденціями еволюції

хореографічного мистецтва. Ґрунтуючись на

класичних канонах, застосовуючи імпровіза-

цію, розвиваючи особистий стиль та манеру

танцюриста, спортивний танець, зокрема ла-

тиноамериканські танці, відкриває нові мож-

ливості саме мистецької складової, набуває

все більш яскравої естетичної спрямованості,

розширює художні можливості хореографічної

мови.

Введення до критеріїв суддівства змагань

зі спортивних танців художнього компонен-

ту та сольного виконання кожним спортив-

но-танцювальним дуетом двох з п’яти танців

у фінальній частині змагань підвищують не

тільки видовищність змагань, але й рівень

вимог до балетмейстерського рішення танцю-

вальних програм – конкурсних варіацій, ком-

позицій show dance (секвей) та formation (фор-

мейшн).

Аналіз основних досліджень та публікацій.

Студіювання наукових джерел виявило ґрун-

товні теоретичні доробки вітчизняних фахів-

ців, присвячені творчості видатних балетмей-

стерів сучасності (Верховенко, О. 2021; Гутник,

І. 2021; Коваленко, Є. 2022; Лук’яненко, К. 2023;

Павлюк, Т. 2005; Сапего, Я. 2016; Ткаченко, І.

2021; Шумілова, В. 2018); формуванню сенсу ба-

летмейстерської діяльності (Благова, Т. 2018);

педагогічним прийомам композиції (Хендрик,

О. 2020). Стосовно бального танцю вагомими

щодо досліджуваної теми є наукові праці, які

розкривають сенс художньо-творчих практик

балетмейстера (Вакуленко, О. 2020; Касьянова,

О. 2010, Крись, А. 2019), принципи партнерсь-

кої взаємодії в латиноамериканських танцях

(Васютяк, Ю. & Васютяк Я. 2020), становлення

та розвиток латиноамериканських танців (Си-

зоненко, В. 2022).

Формулювання цілей та завдань статті. В ре-

зультаті наукового пошуку не виявлено науко-

вих праць, які розглядають прийоми розвитку

лексики в конкурсних варіаціях спортивних

(бальних) танців, що дає нам змогу визначити

такі цілі дослідження – сформулювати зміст

поняття «прийоми розвитку хореографічної

лексики», розкрити сенс та виокремити види

прийомів розвитку лексики латиноамерикан-

ських танців.

Виклад основного матеріалу дослідження.

Балетмейстер-митець у ході створення компо-

зиції танцю визначеного виду, жанру та фор-

ми завжди фантазує, розмірковує, шукає ори-

гінальний варіант її хореографічного рішення,

насамперед її хореографічної лексики, бо, «у

конкретно-чуттєвому відтворенні дійсності за-

собами танцю на перший план виходять пла-

стика і рух, що у поєднанні з музикою стано-

влять основу твору – його лексику» (Василенко,

1997, с.128).

Слово «лексика» етимологічно позначає

словниковий склад мови, стосовно танцю-

вального мистецтва, під поняттям «лексика»

розуміється сукупність рухів та поз тіла тан-

цівника, водночас треба усвідомлювати, що

«танцювальний рух має складно опосередко-

ваний, асоціативний характер відображення

життя й водночас високий ступінь умовності

та узагальненості з домінуванням емоційної

виразності» (Вакуленко, О. 2019, с.136).

В практичній площині хореографічна ком-

позиція репрезентує собою художню практику

вибору та розміщення окремих компонентів

танцювальної мови у цілісний витвір мис-

тецтва. Вона є способом генерації, визначення

та розвитку танцювальної лексики, яка буде

використовуватися для будь-якої даної части-

ни постановочного процесу за допомогою ідей,

моментів, зображень, предметів, включених

до цього процесу, бо, на переконання К. Васи-

ленко, «дієвість танцювальних рухів чи їхніх

форм, можна збагнути лише у певних змісто-

вих поєднаннях, конструкціях, що підпорядко-

вуються образно-тематичному розвитку тво-

ру» (Василенко, 1997, с.128).

У хореографічному мистецтві існує умов-

ний розподіл лексики на традиційну (ком-

плекс рухів, сформований на певній території

до певного історичного періоду), нову (склад

рухів, що виник, як спосіб відображення існую-

чої насправді), новаторську (лексика, що ство-

Volume 5 (2) 2024

Professional Art Education

рюється шляхом трансформації рухів, що нале-

жать до арсеналу традиційної лексики).

Якщо лексика традиційних видів хорео-

графічного мистецтва сформувала свій лексич-

ний фонд досить давно, то визначення стилів,

стандартів виконання кожного руху та постаті

(постави), у бальних, зокрема латиноамери-

канських, танцях було завершено лише у пер-

шій половині ХХ століття.

Становлення та розвиток латиноаме-

риканських бальних танців розпочався на-

прикінці сорокових років минулого століття.

Цей процес, на думку В. Сизоненко, був зу-

мовлений «синтетичними процесами в куль-

турі, що характеризуються взаємопов’язаністю

різних видів мистецтв та стилів танцю, поєд-

нання елементів культури дозвілля та спорту,

що сприяє утворенню нових якостей хорео-

графічних творів та удосконалює вже сформо-

вані мистецькі форми» (Сизоненко, 2022, с.100).

У ході його перебігу п’ять різних тан-

ців, як-от, Румба, Самба, Пасодобль, Ча-ча-ча і

Джайв, «…були стандартизовані для навчання,

проведення аматорських медальних тестів,

професійних екзаменів і змагань та об’єднані в

групу так званих «латиноамериканських тан-

ців», перший відкритий чемпіонат з яких відб-

увся у 1964 року в Лондоні» (Pinchuk & Bondarev,

2023, с.468).

Латиноамериканські танці мають різний

темп, метр, характер та походження, власну,

визначену систему образів, які символічно,

через пластику і мелодійний рух, віддзерка-

люють духовний вияв митця-балетмейстера.

Вони репрезентують прийняті в суспільстві

етичні та моральні норми, правила поведінки

та гендерної взаємодії людей на різних щаблях

історичного розвитку.

Синкопований ритм – ключова ознака всіх

латиноамериканських танців.

Лексика спортивних танців має свою

специфіку. Вона суворо стандартизована, ко-

нонізована та табульована – зведена у таблиці,

зокрема «стандартизована (базова) техніка ви-

конання латиноамериканських танців вперше

була описана і викладена в табличній формі

Уолтером Лердом (Walter Laird) у 1961 році» (Бу-

гаєць та ін., 2014, с.21).

Лексика латиноамериканських танців с

складається з програмних (основних) фігур

(basic gures), популярних варіацій (popular

variations), конкурсних фігур (advanced

gures), трюків та поз (gures line), де «варіація

(Variation) – це змінена або більш складна фігу-

ра, яка доповнює основні фігури» (Мооr, 2022,

р.30).

Формою змагального танцю, яка «визна-

чається його видовою та жанровою приналеж-

ністю, а обсяг художнього тексту впливає на її

композиційну організацію» (Літовченко, 2022,

с.75), виступає конкурсна варіація, структура

якої «символізує чоловіче та жіноче начало, а

художньо-образна система апріорі базується

на гендерній взаємодії» (Васютяк Ю. & Васютяк

Я. 2020, с.118).

Танцювальні дія конкурсної варіації ґрун-

тується не на зовнішній послідовності найдріб-

ніших подій сюжету, а на вирішальних, пере-

ломних моментах, що мають етапне значення

у безперервному розвитку цієї дії.

В спортивних танцях, як просторово-ча-

сового та видовищного виду мистецтва, зміст

танцю розкривається у просторі та часі. Це є

першим, основним законом сценічної дії. Дру-

гий закон – врахування сприйняття думки та

ідеї танцю певним глядачем.

Виходячи з цих двох закономірностей,

можна виокремити дві загальні групи прий-

омів побудови просторової композиції: прийо-

ми втілення простору та часу; прийми глядаць-

кого сприйняття танцю.

Балетмейстер покликаний знайти такі зо-

бражувальні та виразне оригінальні, такі лек-

сичні і просторові рішення, які природно та

органічно розкриють будь-яку обрану та розро-

блену хореографічну тему.

Сутнісні ознаки конкурсної варіації, як-от,

безсюжетність, образність, партнерська взає-

модія, технологічно-виконавська складність

(категорійність), варіаційність та циклічність,

обумовлюють оригінальність архітектоніки

окремих частин розвитку драматургічної дії

в змагальному танці за перформативною або

техніко-виконавською ознакою і вирішується

композиційними (балетмейстерськими) прий-

омами, насамперед прийомами розвитку хоре-

ографічної лексики.

На думку Л. Маркевич, «балетмейстерсь-

кий прийом (чи прийоми) – це додатковий за-

сіб, за допомогою якого ефективно посилюєть-

Professional Art Education Volume 5 (2) 2024

Scientic Journal

100

ся технічний, художній чи драматургічний бік

певного танцювального фрагмента» (Л. Марке-

вич та ін., 2021, с.181).

Саме балетмейстерські прийоми є тим спо-

собом оригінального подання танцювального

матеріалу, який дозволяє досягти високого ху-

дожнього результату, колоритної візуальної

картинки та підтримувати незмінний інтерес

у глядачів.

На противагу законам композиції, які

мають незалежний від обставин, метафізич-

ний характер та діють впродовж тривалого

історичного періоду, композиційні прийоми

відносяться до елективних, факультативних

категорій, які використовують у розробці пла-

стичного мотиву – як «найменшої структур-

но-тематична одиниця танцю, що складається,

як правило, з декількох жестів, поз, рухів, може

містити також елементи малюнка танцю»

(Вовкун, 2015, с. 295). Підкреслимо, що лексема

«факультативний» від франц. facultatif означає

можливий, необов’язковий, такий, що надаєть-

ся на вибір, що діє від випадку до випадку.

Аналіз підручників з латиноамерикансь-

ких танців, зокрема «The Laird Technique of Latin

Dancing» (Walter Laird, 2014), в якому дається

чіткий, точний і логічний опис усіх програм-

них фігур у п’яти латинських танцях (Самба,

Ча-ча, Румба, Пасодобль і Джайв) у табличній

формі, пояснення технічних принципів, спи-

ски та приклади можливих комбінацій фігур,

та розуміння того, що «спортивний бальний

танець, домінантою естетичної структури в

якому є рух, як образотворчий засіб, та пласти-

ка, як виражальний, утворює окрему підсисте-

му в системі бальної хореографії, вирізняючись

високим рівнем техніки виконання та синтезо-

вано-модернізованими модифікаціями в хоре-

ографічному мистецтві» (Кеба, 2019, с.103), до-

зволив виокремити загальні групи прийомів

розвитку лексики змагальних композицій,

як-от, прийоми лексичного комбінування та

варіювання.

Прийоми лексичного комбінування. Ком-

бінування – найважливіший засіб худож-

ньої-творчої практики балетмейстера-митця.

Послідовність рухів дискретна та небезмеж-

на: її будова здійснюється у формі комбінацій

чи композиційних варіацій – конструктивних

одиниць хореографічного тексту, і, на думку

К. Василенко (1998) відбувається таким чином,

«виконання одного руху обумовлюється фор-

мою іншого, який, у свою чергу, передає еста-

фету наступному, таким чином створюється

чітка ритмічна зміна систематизованих ви-

разних положень людського тіла. Саме ці, не-

помітні на перший погляд зв’язки, <…> ведуть

до створення чітких лексико-синтаксичних та

композиційних сполучень, з яких і складається

хореографічний твір» (с.127-128).

Тривалість хореографії (часова та такто-

ва) залежить від рівня розвитку укладеної в

ній хореографічної думки. «Під хореографією в

танцювальному спорті розуміється поєднання

танцювальних елементів і фігур у композиції

змагань» (Спінул, І.В. & Спінул, О.М.2022, с.312).

Вибудовуючи послідовність рухів, можна

скористатися такими прийомами комбінуван-

ня:

− поєднувати елементів лексики – про-

грамних фігур, за Правилом попередніх та по-

слідовних фігур з підручника;

− шукати нові, незвичайні поєднання

програмних фігур, шляхом розкладання їх еле-

ментів на окремі частини, яке не суперечить

техніці виконання визначених фігур, з метою

подальшого поєднання цих фрагментів між со-

бою;

− перенесення та трансформація лексики

інших латиноамериканських до стильових та

ритмічних особливостей визначеного танцю;

− використовувати всі перелічені спосо-

би комбінування (як традиційні, так і новатор-

ські), при цьому балетмейстер зможе досягти

оптимального контакту із глядачем.

Комбінування використовується на всіх

етапах розвитку хореографічної дії – від експо-

зиції до розв’язки (фіналу).

Прийоми варіювання лексичного матеріа-

лу – афілійовані з модифікацією програмних

фігур латиноамериканських танців, яка від-

бувається шляхом видозмінювання партії

партнера, партнерки чи партій партнера й

партнерки одночасно, і полягають в урізно-

манітненні компонентів їхньої лексики, як-от,

вихідного та кінцевого положень, замків ки-

стей рук, ступеню поворотів, конфігурації, рит-

му та темпу.

Прийом переміни вихідного та кінцевого

положення в парі у визначеній фігурі. В лати-

Volume 5 (2) 2024

Professional Art Education

ноамериканських танцях існують 28 положень

в парі, як от, закрита та відкрита позиція, «вія-

ло», «тандем» та тіньова позиція, променад-

на, фоллевей, та контра позиція та ін., що дає

великі можливості для варіювання положень

партнерів відносно одне одного.

Прийом змінювання «замків» кистей, які

враховують точки контакту (connection) ки-

стей рук між партнером та партнеркою у від-

критих та закритих положеннях в парі. Якщо

в закритій позиції виокремлюють тільки три

контактних точки: основний та променадний

замок; права рука партнера – на лопатці пар-

тнерки, а її ліва кисть на його правому перед-

пліччі, то відкритій позиції відповідають такі

альтернативні види з’єднання (connection):

ліва рука партнера до правої руки партнерки;

«рукопотискання»; ліва рука партнера до лівої

руки партнерки; тримання за обидві руки – ки-

сті обох рук разом; пальці партнерки зімкнуті

над V між великим і вказівним пальцями лівої

руки партнера; його пальці зімкнуті на тиль-

ній стороні її долоні; великі пальці разом.

Прийом зміни ступеня повороту – коре-

люється зі збільшенням або зменшенням ос-

новного кута повороту (між попереднім та

послідовним положеннями стоп) впродовж

визначеної фігури танцю. Використовується

насамперед у танцях зі значним просування

вздовж лінії танцю (Самба та Пасодобль). Ро-

зрізняють основний, перекручений та недо-

кручений повороти.

Прийом ускладнення архітектоніки базо-

вої фігури – афілійований з додаванням до ос-

новної форми нового закінчення, як-от, кроки,

спіни, свівли, кікі, флікі.

Прийом ускладнення ритмічної конструк-

ції базового руху – корелюється урізноманіт-

ненням варіантів ритмічного малюнку від-

повідного руху.

Прийом пов’язаного rubato афілюється з

ситуацією, коли на тлі збереження рівномірно-

го за темпом акомпанементу (музики танцю)

заради перформативної виразності змінюється

темп виконання через синкопування ритміч-

ного малюнка визначеної фігури.

Термін ««tempo rubato», за свідченням

J. Hotteterre (1719), увів у професійний обіг

італійський співак, композитор і музикозна-

вець П’єр Франческо Тозі (Pier Francesco Tosi,

1654-1732) у трактаті «Погляди старовинних і

сучасних співаків» (р.62) задля «більшої вираз-

ності його можна було гнучко пришвидшувати

чи вповільнювати відповідно до спрямування

фрази, до загальної художньої ідеї, основ-

на пульсація (метр) при цьому залишалась

незмінною» (Yermak, 2020, с.37).

Висновки. Спортивні танці, зокрема їх

складова частина – латиноамериканські танці,

є багатогранним та полікомпонентним видом

спорту, який інтегрує в собі такі напрямки, як

перформативний, пластичний, координацій-

ний та спортивний. Вони відрізняються різ-

номаніттям різних рухів та положень в парі, а

також супроводжуються мелодією, яка сприяє

формуванню образного змісту цих танців, що

втілюється через використання різноманітних

балетмейстерських прийомів. Стосовно лати-

ноамериканських бальних танців великого

значення набули прийоми розвитку танцю-

вальної лексики, які репрезентують елективні,

факультативні категорії, що використовують-

ся у розробці пластичного мотиву композиції

танцю.

101

Professional Art Education Volume 5 (2) 2024

Scientic Journal

102

СПИСОК ЛІТЕРАТУРИ

Hotteterre, J. M. (1719). L’Art de Preluder sur la ûte Traversiere, sur la Flûte-a-bec, sur le Haubois et autre

Instruments de Dessus. Paris : L’auteur. [in French]

Laird, Walter. (2014). The Laird Technique of Latin Lancing. IDTA LTD. [in Englich]

Moore, Alex. (2002). Ballroom Dancing. Routlenge. New York. [in Englich]

Бугаєць, Н.А., Пінчук, О.І., & Пінчук, С.І. (2014). Теорія та методика викладання латиноамерикан-

ських танців: навчально-методичний посібник. Харків: ХНПУ імені Г.С. Сковороди 223 с.

Вакуленко, О.М. (2019). Символи та знаки в контексті хореографічного художнього образу. Вісник

КНУКіМ. (40). 135-140. http://nbuv.gov.ua/UJRN/Vknukim_myst_2019_40_20

Василенко, К.Ю. (1997). Український танець: підручник. Київ : ІПК ПК.

Васютяк, Ю. & Васютяк, Я. (2020). Бальний танець у контексті партнерської взаємодії: проблема-

тика мистецтва ведення. Культура України. (68). С.117-125. https://doi.org/10.31516/2410-5325.068.12

Виткалов, С.В., Плахотнюк, О.А. & Маркевич, Л.А (ред.). (2021). Хореографічні нариси ХХІ століт-

тя: поліаспектний навчально-методичний абрис : навч.-метод. посіб. Рівне: О. Зень.

Вовкун, В. (2015). Мистецтво режисури масових видовищ: підручник. Київ: НАККіМ.

Єрмак, Ю. (2020). Історично поінформований підхід до визначення темпу у флейтовій музи-

ці XVIII століття. Часопис Національної музичної академії України ім. П.І. Чайковського, 1(46), 29–42.

https://doi.org/10.31318/2414-052x.1(46).2020.198499

Кеба, М.Є. (2019). Естетична виразність спортивного бального танцю. Культура і сучасність. (2),

102-106.

Літовченко, О. (2022). Мізансцена хореографічної форми як виразний засіб у сценічному творі.

Актуальні питання гуманітарних наук. 52 (2), 74-79. https://doi.org/10.24919/2308-4863/52-2-10

Пінчук, О.І., & Бондарев, П.С. (2023). Особливості втілення взаємодії партнерів у латиноамерикан-

ських танцях. Science and society: modern trends in a changing world. Proceedings of the 1st International

scientic and practical conference. MDPC Publishing. Vienna, Austria. 465-472. https://sci-conf.com.ua/i-

mizhnarodna-naukovo-praktichna-konferentsiya-science-and-society-modern-trends-in-a-changing-

world-18-20-12-2023-viden-avstriya-arhiv/

Сизоненко, В. (2022). Історичний розвиток бальних танців латиноамериканської програми: ком-

паративний аналіз. Актуальнi питання гуманiтарних наук. 54 (2), 96-101. https://doi.org/10.24919/2308-

4863/54-2-14

Спінул, І.В., & Спінул, О.М. (2022). Особливості естетично-ціннісного сприйняття сучасного

спортивного бального танцю. Наукові записки. Серія: Педагогічні науки, (207), 309-314. https://doi.

org/10.36550/2415-7988-2022-1-207-309-314

REFERENCES

Hotteterre, J. M. (1719). L’Art de Preluder sur la ûte Traversiere, sur la Flûte-a-bec, sur le Haubois et

autre Instruments de Dessus. Paris : L’auteur [in French]

Laird, Walter. (2014). The Laird Technique of Latin Lancing. IDTA LTD [in Englich]

Moore, Alex. (2002). Ballroom Dancing. Routlenge. New York [in Englich]

Buhayetsʹ, N.A., Pinchuk, O.I., & Pinchuk, S.I. (2014). Teoriya ta metodyka vykladannya latynoamerykansʹkykh

tantsiv: navchalʹno-metodychnyy posibnyk [Theory and methodology of teaching Latin American dances: a

teaching and methodological manual]. Kharkiv: KHNPU imeni H.S. Skovorody 223 s. [in Ukrainian]

Vakulenko, O.M. (2019). Symvoly ta znaky v konteksti khoreohrachnoho khudozhnʹoho obrazu [Symbols

and signs in the context of a choreographic artistic image]. Visnyk KNUKiM. (40). 135-140 http://nbuv.gov.ua/

UJRN/Vknukim_myst_2019_40_20 [in Ukrainian]

Vasylenko, K.YU. (1997). Ukrayinsʹkyy tanetsʹ: pidruchnyk [Ukrainian dance: a textbook]. Kyyiv : IPK PK.

[in Ukrainian]

Volume 5 (2) 2024

Professional Art Education

Vasyutyak, YU. & Vasyutyak,YA. (2020). Balʹnyy tanetsʹ u konteksti partnersʹkoyi vzayemodiyi:

problematyka mystetstva vedennya [Ballroom dance in the context of partner interaction: the problems of the

art of conducting]. Kulʹtura Ukrayiny. (68). S.117-125. https://doi.org/10.31516/2410-5325.068.12 [in Ukrainian]

Vytkalov, S.V., Plakhotnyuk, O.A. & Markevych, L.A (red.). (2021). Khoreohrachni narysy XXI stolittya:

poliaspektnyy navchalʹno-metodychnyy abrys : navch.-metod [Choreographic Essays of the 21st Century: A

Multi-Aspect Educational and Methodological Outline: A Teaching and Methodological Guide]. posib. Rivne:

O. Zenʹ [in Ukrainian]

Vovkun, V. (2015). Mystetstvo rezhysury masovykh vydovyshch: pidruchnyk [The Art of Directing Mass

Performances: A Textbook]. Kyyiv: NAKKiM [in Ukrainian]

Yermak, YU. (2020). Istorychno poinformovanyy pidkhid do vyznachennya tempu u eytoviy muzytsi

XVIII stolittya [A Historically Informed Approach to Determining Tempo in Flute Music of the 18th Century].

Chasopys Natsionalʹnoyi muzychnoyi akademiyi Ukrayiny im. P.I. Chaykovsʹkoho, 1(46), 29–42. https://doi.

org/10.31318/2414-052x.1(46).2020.198499 [in Ukrainian]

Keba, M.YE. (2019). Estetychna vyraznistʹ sportyvnoho balʹnoho tantsyu [Aesthetic expressiveness of

sports ballroom dance]. Kulʹtura i suchasnistʹ. (2), 102-106 [in Ukrainian]

Litovchenko, O. (2022). Mizanstsena khoreohrachnoyi formy yak vyraznyy zasib u stsenichnomu

tvori [Mise-en-scène of choreographic form as an expressive means in a stage work]. Aktualʹni pytannya

humanitarnykh nauk. 52 (2), 74-79 https://doi.org/10.24919/2308-4863/52-2-10 [in Ukrainian]

Pinchuk, O.I., & Bondarev, P.S. (2023). Osoblyvosti vtilennya vzayemodiyi partneriv u latynoamerykansʹkykh

tantsyakh [Peculiarities of the implementation of partner interaction in Latin American dances]. Science

and society: modern trends in a changing world. Proceedings of the 1st International scientic and practical

conference. MDPC Publishing. Vienna, Austria. 465-472 https://surl.li/rgzxmh/ [in Ukrainian]

Syzonenko, V. (2022). Istorychnyy rozvytok balʹnykh tantsiv latynoamerykansʹkoyi prohramy:

komparatyvnyy analiz [Historical development of ballroom dances of the Latin American program:

comparative analysis]. Aktualʹni pytannya humanitarnykh nauk. 54 (2), 96-101. https://doi.org/10.24919/2308-

4863/54-2-14 [in Ukrainian]

Spinul, I.V., & Spinul, O.M. (2022). Osoblyvosti estetychno-tsinnisnoho spryynyattya suchasnoho

sportyvnoho balʹnoho tantsyu. Naukovi zapysky [Peculiarities of aesthetic and value perception of modern

sports ballroom dance]. Seriya: Pedahohichni nauky, (207), 309-314. https://doi.org/10.36550/2415-7988-2022-

1-207-309-314 [in Ukrainian]

103

Надійшла до редакції / Received: 11.11.2024

Рекомендовано до друку / Accepted: 05.12.2024

Professional Art Education Volume 5 (2) 2024

Scientic Journal

METHODS OF DEVELOPING THE

CHOREOGRAPHIC VOCABULARY OF

COMPETITIVE VARIATIONS OF LATIN

AMERICAN DANCES

recipient of the second (master’s) level of higher

education, specialty 024 Choreography, Faculty

of Arts, H.S. Skovoroda Kharkiv National

Pedagogical University,

Kharkiv, Ukraine

email: albinagamivka3@gmail.com

https://orcid.org/0009-0001-1770-3656

Сandidate of Pedagogic sciences, professor of

Department in Choreography, H.S. Skovoroda

Kharkiv National Pedagogical University

Kharkiv, Ukraine

email: n.bugayets@hnpu.edu.ua

https://orcid.org/0000-0002-7498-5696

Assistant Professor of Department in

Choreography, H.S. Skovoroda Kharkiv National

Pedagogical University

Kharkiv, Ukraine

email: pinchuk.olga@hnpu.edu.ua

https://orcid.org/0000-0001-6482-2183

The article reveals the methods of developing the choreographic vocabulary of competition

variations of Latin American dances. The content and specic features of Latin American dances as one

of the types of sports ballroom dances are claried.

Methods & methodology: method of analysis and synthesis for processing and systematization

scientic information; method of terminological analysis to reveal the essence basic concepts; an activity

method for identifying artistic methods of development vocabulary of competitive variations of the

Pasodoble dance; historical approach to nd out evolution of the use of the concept of «variation» in

choreography.

The scientic novelty the essence of the main concepts was specied and specied: «the discipline

of Pro-Am», «Pasodoble dance», «competition variation of the Pasodoble dance», «artistic methods of

vocabulary development of competition variations».

Results. Sports dance, in particular its constituent part - Latin American dance, is a multi-faceted

and multi-component sport that integrates such areas as performative, plastic, coordination and sports.

They are distinguished by the variety of different movements and positions in a pair and are also

accompanied by a melody that contributes to the formation of the gurative content of these dances,

which is embodied through the use of various choreographic techniques.

Conclusions. Sports dance, in particular its constituent part - Latin American dance, is a multi-

faceted and multi-component sport that integrates such areas as performative, plastic, coordination and

sports. They are distinguished by the variety of different movements and positions in a pair and are also

accompanied by a melody that contributes to the formation of the gurative content of these dances,

which is embodied through the use of various choreographic techniques.

Keywords: sports dance, Latin American dances, competition variation, choreographic techniques,

choreographic vocabulary development techniques.

DOI https://doi.org/10.34142/27091805.2024.5.02.11

Volume 5 (2) 2024

Professional Art Education