
тільки доторкнутися до самих болючих сторінок
історії України, але й пережити їх разом з поетом.
Воно виховує найкращі людські почуття, любов
до Батьківщини, викликає почуття гордості за
український народ, закликає до збереження бага-
товікових традицій нашого народу.
Велике Шевченківське Слово в різні часи
приваблювало композиторів.
Видатні вітчизняні композитори М. Верби-
цький, В. Губаренко, Л. Дичко, М. Кармінський,
Л. Колобуб, А. Кос-Анатольський, О. Кошиць,
М. Лисенко, С. Людкевич, Ю. Мейтус, Л. Ревуцький,
В. Сильвестров, М. Скорик, К. Стеценко, А. Штога-
ренко та інші своєю хоровою творчістю сприяли
поширенню поезії Тараса Шевченка в культурно-
му житті України та світі. Це пов’язано з тим, що
хорова музика є саме тим духовним осередком, в
якому протягом багатьох століть зберігається «ге-
нетичний код» української культури.
Аналіз основних досліджень і публікацій
засвідчив, що проблеми підготовки майбутніх
учителів музичного мистецтва розглядалися в
працях Е. Абдуліна (2005), О. Горбенко (2012), Л. Ва-
силенко (2014), А. Козир (2011), Л. Масол (2006),
Г. Падалки (2010), О. Ростовського (2015) та ін. Пи-
тання підготовки майбутніх вчителів музичного
мистецтва у різних видах педагогічної діяльності
знайшли висвітлення в дослідженнях А. Душно-
го (2015), Вей Ліміна (2011), Н. Овчаренко (2014),
Є. Проворової (2018), Л. Теряєвої (2017), Л. Тоцької
(2014) та ін.
Питання національного виховання підро-
стаючого покоління були предметом вивчення
у розвідках Т. Бабаєвої (2013), М. Боришевського
(2003), Н. Власової (2015), Л. Гуцал (2016), М. Ди-
митрова (2013), О. Колісника (2019), Т. Онищенко
(2015), О. Сердюк (2017) та ін.
Увагу науковців привертають різні аспекти
дослідження проблеми національної самосвідо-
мості. Сутність поняття, функції національної са-
мосвідомості, умови її формування розглядаються
В. Буяшенко (2005), Є. Зелінською (2009), А. Фар-
тушним (2002), В. Юрченком (2012), сутнісні озна-
ки національної самосвідомості розкрито в пра-
цях А. Гафіатуліної (2017), О. Жаворовської (2014),
В. Савчук (2017), структурні компоненти означе-
ної дефініції вивчали С. Іванова (2004), В. Карлова
(2010) та ін.
Аналіз соціологічних, психологічних, педа-
гогічних наукових досліджень дає можливість
стверджувати, що формування у підростаючого
покоління національної самосвідомості, усвідом-
лення кожною людиною неповторної єдності себе
з іншими особами в межах українського суспіль-
ства є необхідною умовою розвитку нашої держа-
ви. Актуальність даної проблеми обумовлюється
багатьма факторами, серед яких: політична та
економічна ситуації в країні, занепад у націо-
нальному, патріотичному, громадянському ви-
хованні, нехтування національними традиціями.
На думку науковців, наслідками таких трансфор-
мацій може стати втрата цільових підсистем еко-
номічної і політичної модернізації, національної
самобутності та спроможності до соціокультурно-
го відтворення (О. Жаровська, 2014, с. 233-242).
Висвітлюючи проблеми формування на-
ціональної самосвідомості майбутніх вчителів
музичного мистецтва, ми спирались на погляди
Є. Зелінської. Науковець визначає дану дефіні-
цію як: усвідомлення спільнотою або окремою
людиною духовної єдності, етнічно-історичної
спорідненості, культурної самобутності і непо-
вторності, усвідомлення національної приналеж-
ності, спільності специфічної долі та історичного
коріння, ототожнення людиною себе з іншими
«співпредставниками» суспільства (Є. Зелінська,
2009, с. 204). Науковці підкреслюють, що сутність
національної самосвідомості полягає в пізнанні,
розумінні кожною людиною себе, усвідомленні
своєї життєдіяльнісної функції як виразника на-
ціональних, духовних цінностей, винайдення
свого місця в соціальному просторі.
Погляди Т. Шевченка на національно-па-
тріотичне і морально-естетичне виховання мо-
лоді, значущість його спадщини для сьогодення
і майбутнього України і українців стали основ-
ним змістом багатьох наукових досліджень. У
численних розвідках, присвячених літературній
творчості Т. Шевченка, розкриваються ідейні
прагнення митця, його діяльність як поета, етно-
графа, художника. Вплив Т. Шевченка на розви-
ток української музичної культури знаходить ви-
світлення в працях Н. Андрос (1985), М. Гордійчука
(1956), П. Козицького (1965), Л. Пархоменко-Ти-
мофієвої (1964), О. Цалай-Якименко, В. Якуб’яка
(1964) та інших. М. Гордійчук називає Т. Шевчен-
ка наймузикальнішим поетом у світовій літе-
ратурі, а В. Якубяк – ніжним, чуйним інтерпре-
татором, вдумливим музикантом-критиком та
музикантом-мислителем. У доробках вищеназва-
них мистецтвознавців ґрунтовно аналізуються
особливості музичної мови й форми творів, істин-
не усвідомлення та відтворення композиторами
музичності поезії Т. Шевченка тощо. Однак, вив-
чення значного масиву музично-педагогічної лі-
тератури дозволяє стверджувати про відсутність
праць, які б розглядали значущість використання
хорових творів, написаних на вірші митця, у на-
ціональному вихованні майбутніх вчителів му-
зичного мистецтва та становленні їх світогляду.
Формулювання цілей та завдань статті.
Мета статті полягає у розкритті сутності форму-
вання національної самосвідомості майбутніх
учителів музичного мистецтва засобами вив-
чення творів вітчизняних композиторів на вірші
Т. Шевченка у «Хоровому класі».
Виклад основного матеріалу дослідження.
Підготовка майбутніх учителів музичного мис-
тецтва на факультетах мистецького спрямування
передбачає не тільки набуття здобувачами фахо-
31
Professional Art Education Volume 1 (1) 2020 Scientic Journal
© A. Sokolova