Volume 5 (1) 2024Professional Art Education

УДК 780.646.1: 78.03

DOI https://doi.org/10.34142/27091805.2024.5.01.06

ЕВОЛЮЦІЯ ДУХОВИХ МУЗИЧНИХ ІНСТРУМЕНТІВ

У КОНТЕКСТІ ІСТОРИЧНОГО РОЗВИТКУ

СВІТОВОГО МУЗИЧНОГО МИСТЕЦТВА

здобувач третього (освітньо-наукового)

рівня вищої освіти, кафедри освітології

та інноваційної педагогіки ХНПУ

імені Г. С. Сковороди

Харків, Україна

email: hantao695@gmail.com

https://orcid.org/0000-0002-0482-0407

У статті здійснено аналіз еволюції розвитку духових музичних інструментів у контексті

історії світового музичного мистецтва на основі методів хронологічного дослідження, принципів

історизму, об’єктивності, соціального підходу. Висвітлено різновиди духових музичних інструментів,

конкретизовано їх класифікацію. Результати дослідження показали, що питання еволюції духових

музичних інструментів потребує вивчення та актуалізації. На основі аналізу теоретико-історич-

них та мистецтвознавчих літературних джерел визначено, що духові музичні інструменти (зокре-

ма труба) пройшли складний шлях еволюції від натуральних різновидів до сучасного виду хроматич-

ного інструменту, що забезпечує виконавцям виступи як сольно, так і у складі оркестру. Труба, як

один із різновидів (амбушюрних) духових музичних інструментів, пройшла складний шлях еволюції

від натуральних різновидів (дерев’яні, металеві моделі) до сучасного виду хроматичного інструмен-

ту, що забезпечує виконавцям виступи як солістів, учасників різних складів ансамблів, а також різ-

них видів та складів оркестрів (симфонічний, камерний, народний, духовий, естрадний). Конкрети-

зовано роль духових інструментів у розвитку та становленні інструментальної музики від епохи

палеоліту до наших днів. За допомогою порівняльно-зіставного аналізу та органологічного методів

розкрито різновиди труб, як духових музичних інструментів. Розглянуто їх класифікацію. Таким

чином, духові музичні інструменти пройшли складний шлях еволюції від натуральних різновидів

(дерев’яні, металеві моделі) до сучасного виду хроматичного інструменту. Проблема еволюції му-

зичних духових інструментів у контексті історії світового музичного мистецтва вимагає подаль-

шого наукового пошуку. Становить інтерес питання подальшого дослідження щодо виконавства на

музичних духових інструментах в епоху бароко.

Ключові  слова: духові інструменти, музичні інструменти, виконавство, труба, розвиток

мистецтва, перспективи.

Постановка проблеми та її зв’язок з важли-

вими науковими чи практичними завданнями.

У панорамі багатоманітності духовного

музичного інструментарію, труба відрізняєть-

ся своєю різноманітністю конструктивних

форм. Різновиди труби успішно використову-

ються у сфері народного та сучасного ансам-

блево-оркестрового аматорського та професій-

ного виконавства. Неймовірні специфічні

темброво-колористичні та динамічні особли-

вості звучання труби неможливо замінити

яким-небудь іншим музичним інструментом.

Еволюційний шлях труби як музичного ін-

струменту охоплює значний період. Виходячи

з цього визначається актуальність даного до-

слідження.

Аналіз основних досліджень і публікацій.

Дослідженням розвитку духових інструментів,

зокрема труби, займались В. Апатський (1999),

І. Гишко (2010), В. Слупський (2018), Ю. Тара-

рак (2019) та інші. Проблеми виконавства на

духовних інструментах знайшли вирішення в

працях М. Денисенко (2008), І. Гишка (2010), В.

Слупського (2018). Водночас питання методи-

ко-практичних особливостей гри на духовних

інструментах стали предметом дослідження

Р. Вовк (2012). У цілому значення духового мис-

тецтва та виконавства у вітчизняній регіоналі-

стиці розглядали П. Круль (2001), С. Цюлюпа

(2011).

Формулювання цілей та завдань статті. Ме-

тою даної статті є аналіз еволюції труби в кон-

тексті історії світового музичного мистецтва.

Виклад основного матеріалу. Історія труби,

як відзначає відомий органолог К. Закс (1968),

починається з різних різновидів, включаючи

труби-раковини епохи палеоліту. Відповідно, з

цього періоду і слід говорити про зародження

виконавського мистецтва гри на трубі. Труба,

наприклад, однаково успішно використовуєть-

ся в симфонічному, народному, духовному,

естрадному оркестрах. В цих складах трубі до-

ручають різні функції: соло, контрапункт, су-

провід.

Для того, щоб з’ясувати питання зарод-

ження, розвитку та подальшої еволюції та

модифікації того чи іншого музичного інстру-

менту, необхідно звернутися до питань історії.

Перш за все, на нашу думку, слід з’ясувати ті

органологічні аспекти, які дозволяють про-

вести об’єктивні дослідження цього процесу

(Тарарак, 2019). Виходячи із заявленої теми до-

слідження, ми провели історико-мистецтвоз-

навчий аналіз процесу еволюції труби.

Вивчення широкого кола музичних ін-

струментів дозволяє зробити висновок про те,

що з усього їх різноманіття духові та ударні

музичні інструменти належать до числа старо-

винних. Наприклад, підтверджено існування в

далекі епохи музичних духовних інструментів,

виявлених ученими археологами під час роз-

копок земельного масиву, що відноситься до

стародавнього періоду епохи палеоліту. Знай-

дені прообрази сучасних духових та ударних

музичних інструментів, серед яких різні види

свистуль і дудки з раковин, кісток, зубів і ро-

гів тварин, пустотілих стволів рослин. Незви-

чайним є той факт, що серед музичного інстру-

ментарію первісного суспільства вже чітко

проглядалися три основні різновиди духових

інструментів, які відрізнялися за принципом

звукоутворення:

1) флейтові;

2) язичкові;

3) мундштучні музичні інструменти.

Вивчаючи панораму історії народжен-

ня, розвитку ранніх музичних духових і удар-

них інструментів, відомий німецький вчений

органолог Курт Закс (1968) висловив думку про

наступну послідовність виникнення основних

видів духових інструментів:

1) епоха палеоліту (приблизно 80000-13000

років тому) – коли з’явилися такі ранні духовні

інструменти, як флейта, труба-раковина;

2) епоха неоліту (приблизно 5000–2000

років до н.е.) – коли до цих ранніх духових ін-

струментів додались ще, поперечна флейта,

поперечна труба, дудки з одинарним язичком,

з двійним язичком, металева труба.

Відповідно до хронології, можна відзна-

чити, що в період початку бронзового століття

(3600 років до н.е.) музикантами використову-

валися такі різноманітні труби, як «Труба-ра-

ковина», «Єгипетська труба», «Шофар». На-

приклад, Єгипетські труби (1500 років до н.е.)

використовувалися під час царства Тутанха-

мона, коли серед різноманітності музичного

мистецтва з’явилася військова музика, що ви-

никла у зв’язку з організацією військових ор-

кестрів при регулярних військових формуван-

нях. У них, поряд з ударними інструментами,

використовувалася пряма труба, що з’явилася

ще в доісторичну епоху і отримала поширення

у всьому середземноморському районі (Єгипет,

Ассирія, Палестина, Греція, Рим). За даними,

що збереглися (археологічним, графічним, лі-

тературним), вона мала бронзовий конічний

ствол, невеликий раструб і мундштук із рога

або кістки. Звучання її, по свідоцтву Плутарха,

нагадувало крик осла.

Шофар (шойфер) – це стародавній духовий

інструмент. Він представляв собою бараній або

коровий ріг, полий всередині; вузький кінчик,

зрізаний та обточений, слугував мундштуком.

Звучання цього інструменту було гучним і різ-

ким. Шофар навіть згадується в Біблії під наз-

вою «ієріхонська труба». В кінці 2-го тисячоліт-

тя до нашої ери місто Ієрихон було зруйновано

єврейськими племенами. Згідно з біблійним

переказом, стінки Ієріхона рухалися саме від

звукових труб завойовників (ієрихонські тру-

би).

В період утворення Риму ( 1000 - років до

н.е. – 753 г. до н.е.) отримали поширення такі

різновидності труб, як « Лур», «Корну», «Літуус».

В середні віки не знали металевих рогів. Остан-

Professional Art Education Volume 5 (1) 2024

Scientic Journal

ні вигадувалися в більш ранні епохи і завжди

імітували форму природного рога. Такі інстру-

менти виявлені в розкопках бронзового століт-

тя – західнобалтійські лури, що мали своїм

прообразом клик мамонта і, очевидно, лише у

через зникнення мамонтової кістки виготов-

лялися з металу (бронзи). Лурам надавалась

вигнута форма у вигляді літери J или S - образ-

на форма, на раструбі – декоративна тарілка;

звук виймався за допомогою мундштука і на-

гадував тембр валторн. Уже ближче до нашої

ери почався процес зміни форми горнів, рані-

ше за всіх це торкнулася металевих рогів. Вони

поступово перетворювалися з частково вигну-

тих у спірально вигнуті. Такі інструменти зу-

стрічалися в Ассирії, Іспанії, Галлії, Німеччині,

Скандинавії. Вершина розвитку даного типу –

вузькомензурний корн етруських і римських

солдатів.

Більш давніми для Ассирії духовими ін-

струментами були роги (на кшталт римського

літууса), що виникли в на початку 1-го тися-

чоліття до н.е., а також коротка військова тру-

ба, подібна єгипетській.

Літуус – це духовий амбушюрний ін-

струмент з циліндричним прямим стволом і

вигнутим раструбом, що володіє високим різ-

ким звуком, який обумовлював характер рим-

ського музикування – пишність, помпезність і

певне розширення групи шумових і духовних

інструментів. З них нам відомі наступні мета-

леві духові амбушюрні інструменти: «Туба»,

«Бузіне» або «Букцина», «С-образна труба».

Видозмінення трубного сімейства призводять

до народження тромбону. Таке перетворення

було результатом тривалого процесу, головний

поштовх якому був даний, очевидно, на почат-

ку XIII століття, коли і відбувається розділення

труб на високі по теситурі (дискантові) і низькі

(басові). Останні, в силу своєї довжини (досяга-

ли 2-3 метри) і пов’язані з нею незручності, ста-

ли набувати форму, подібну до сучасної форми

труби. В документах XVI століття можна зу-

стріти зображення вигнутих труб, спочатку зи-

гзагоподібних, у вигляді латинської букви «S»

(Круль, 2001).

У період XIV - XV століть виникають такі

різновидності труб, як «Корнет фамільний»,

«Труба натуральна», «Труба мисливська». При

дворах в цей період виникають інструменталь-

ні та вокальні капели. У придворних концер-

тах брали участь жонглери і менестрелі – улю-

бленим духовим інструментом цього періоду

був корнет. Корнет зайняв як би проміжне по-

ложення між сімейством горнів і флейтово-го-

бойних духових інструментів.

Поряд з хроматичними духовими інстру-

ментами, в арміях держав середніх віків вико-

ристовувалися так звані натуральні труби. На

такому інструменті, як і на інших мідних духо-

вих подібних до простих конструкцій, можна

було виконати порівняно невелику кількість

звуків натурального обертового ряду, тому ці

інструменти і носили назву «натуральних».

Розмір каналу ствола натурального ін-

струменту був удвоє довше сучасного. Тому

натуральна труба звучала октавою нижче і,

відповідно, її звукоряд починався з великої ок-

тави:

Основні ноти натурального звукоряду зву-

чали досить яскраво і цілком визначено, 7, 11

13, 14, 21, 23-й обертони – при грі на такій трубі

звучали нестійко і мали тенденцію до підви-

щення або зниження точного строю.

Опанувати виконання всього діапазону

натуральної труби одному виконавцю було

не під силу. Тому музиканти спеціалізувалися

на грі в певних регістрах і навіть на грі окре-

мих звуків. При цьому можна звернутись до

функцій корнета в порівнянні з природними

рогами і трубами: де було можливе виконання

не тільки сигналів, але і й мелодій. Тембр зву-

чання корнета нагадував трубний тембр. При

цьому виконавці на корнетах застосовували

спеціальні мундштуки з більш глибокою або

м’якою чашкою.

Еволюція форми природних горнів, що

починається в середині століття, і збільшення

розмірів набедреник рогів привели до згинан-

ня ствола інструмента. Виникли дещо змен-

шені поштові рога і коло образні свиті мис-

ливські труби.

Зараз вже важко встановити, де саме

вперше зародилися форми вигнутих труб. К.

Закс (1968) висловлює припущення про те, що

в їх створенні брали участь, в першу чергу,

південно-німецькі та італійські майстри. Ві-

домо, наприклад, що вже з XV і до XIX століття

в Нюрнберзі працювали цілі династії, видатні

в цій області спеціалісти: сім’ї Гайнлейн (пер-

Volume 5 (1) 2024Professional Art Education

Professional Art Education Volume 5 (1) 2024

Scientic Journal

ший з відомих майстрів, що мав цю фамілію,

– Себастьян Гайнлейн і Гаас. Нідерландець Гаїс

Мемлінг у 1940 році зобразив на органі бене-

диктинської церкви в Кастилії трубу в два рази

вигнутим стволом.

У період кінця XVII – початку XVIII століть

з’являються такі різновиди труб, як «Труба

кулісна» або «Цуг-труба», «Труба англійська» і

«Труба клапанна». В цю епоху до сучасної мо-

делі труби все більше наближалася своєрідна

різновидність труби – кулісна труба (нім. –

Zugtrompete), що відрізняється від звичайного

значно подовженого мундштука з мундштуч-

ною частиною. Гра на ній здійснювалася особ-

ливим чином: одна рука виконавця притиска-

ла мундштук до губ, а друга рухала інструмент

по мундштучній гільзі, досягаючи довжини

в двадцять п’ять сантиметрів. По суті це була

перша спроба хроматизації мідного духового

інструменту (Латко, 2018).

Хроматична шкала стала життєвою необ-

хідністю для виконання музичних творів. До

вирішення цієї проблеми підходили з різних

сторін. Так виникли спроби оснащення труб

клапанами.

Наприклад, віденський трубач Антон Ве-

йдингер (1767-1852) сконструював клапанну

трубу (так з’явилися такі різновидності, як

клапанний горн, клапанний корнет Штольца).

Інструмент «клапанна труба» був запатентова-

ний у 1801 році. Клапанний механізм, який за-

стосовувався в дерев’яних духових інструмен-

тах, був пристосований до натуральної труби

наступним чином: на стволі висвердлювались

від чотирьох до шести отворів, які закривалися

і відкривалися за допомогою клапанів з довги-

ми важелями.

Аналогічними були спроби хроматизації

труби протягом 2-ї половини XVIII століття. На

жаль, клапанна труба потерпіла невдачу.

В цей же період майстри, виготовляючи

мідні духові інструменти, намагаються хрома-

тизувати трубу, застосовують різного роду на-

садки, подовжуючи канал інструменту. Вони

допускали пониження основного строю від

півтони до двох тонів, але спотворювали тембр

і ускладнювали звуковидобування.

Інвенційна система остаточно визначила

місце труби як оркестрового інструменту і дія-

ла до винаходу вентиляційного механізму.

Вентиляційний механізм, який перетво-

рив натуральну трубу на хроматичну, почав

активно застосовуватися країнами Європи в

1850 році. Багато майстрів і музикантів ство-

рювали різні механізми, з яких у подальшо-

му отримали практичне застосування тільки

два – помпові (натискні) і крутячі (вентильні).

Франція й Англія віддають перевагу помповим

вентилям, Німеччина – другим (серед різнови-

дів труби – флюгельгорн в B, корнет в Es , ріжок

з вентилями, заплічна труба, труба з незалеж-

ною вентиляційною системою).

У період кінця XIX - початку XX століття

майстри конструюють труби різних тональних

ладів, таких як in D, в Es , в F. Зараз вони успіш-

но застосовуються в багатьох оркестрах світу,

значно полегшуючи гру у верхньому реєстрі за

рахунок зменшення довжини каналу інстру-

менту та діаметру трубки ствола. Мундштук

такої труби має більш приємну чашку, що за-

безпечує достатньо точну інтонацію у верхньо-

му реєстрі. Конструкція цих труб абсолютно

ідентична конструкції сучасних труб у В і в С.

Іншим різновидом труби є альтова труба в

F. Цей інструмент звучить на три з половиною

тони нижче написаного. Він був виготовлений

для того, щоб підсилити низькі звуки звичай-

ної труби. В широку оркестрову практику цей

інструмент так і не ввійшов.

Не отримала широкого поширення і така

різновидність труби, як басова труба в С або

в В, що звучить октавою нижче написаного.

У виконавську практику вона була введена Р.

Вагнером. Композитор прагнув потужним і яс-

кравим тембром «підкріпити» в оркестрі групи

труб. Крім Р. Штрауса, А. Шенберга (1874-1951),

ні один з композиторів не мав бажання заміни-

ти звучання тромбона тембром басової труби

(Закс, 1968).

Тенденція до більш широкого використан-

ня високого реєстру та перевага більшої яскра-

вості та технічної віртуозності призвели до

затвердження більш коротких моделей труб, і

в ХХ столітті в якості стандарту були прийняті

труби в С та B. Виготовляються такі інструмен-

ти з латуні або сплаву меді з цинком (так зва-

ний томпак або напівтомпак). Існують деякі

конструкції труб з обертовими механізмами,

але загальною нормою є інструмент з поршне-

вими вентилями.

Висновки. Отже, підсумовуючи результати

статті на основі проведеного теоретико-істо-

ричного та мистецтвознавчого підґрунтя, ми

можемо зробити висновок про те, що труба

є одним із найдавніших музичних духових

амбушюрних музичних інструментів. Як му-

зичний інструмент труба пройшла складний

шлях еволюції від натуральних різновидів

(дерев’яні, металеві моделі) до сучасного виду

хроматичного інструменту, що забезпечує ви-

конавцям виступи як солістів, учасників різ-

них складів ансамблів, а також різних видів

та складів оркестрів (симфонічний, камерний,

народний, духовий, естрадний). Конкретизо-

вано роль духових інструментів у розвитку та

становленні інструментальної музики від епо-

хи палеоліту і до нашого часу. За допомогою

порівняльно-зіставного аналізу та органоло-

гічного методів розкрито різновиди труби. Роз-

глянуто класифікацію натуральних труб.

Volume 5 (1) 2024Professional Art Education

СПИСОК ЛІТЕРАТУРИ

Апатський, В. (1999). Віхи історії духового виконавства в Україні. Науковий вісник НМАУ. Музич-

не виконавство, (1), 9–24.

Богданов, В.О. (2006). Навчання і виконавство на духових інструментах в Братствах, Глухівській

музичній школі і Харківському колегіумі в період розвитку музичної грамотності і освіти в Україні

в першій половині XV-XVIII століттях. Вісник Харківської державної академії дизайну і мистецтв.

Мистецтвознавство. Харків, № 12, 3-13. https://www.irbis-nbuv.gov.ua/publ/REF-0000092423

Вовк, Р., Кочерженко, О., & Гудима, М. (2012). Інструментознавство. Оркестрові духові та ударні

інструменти (В. Апанасенко, Ред.). ДКС Центр.

Гишка, І. (2010). Звукоутворення як важлива складова технічної досконалості трубача (історія,

теорія, методика, практика). АСВ.

Гишка, І., & Горман, О. (2013). Теорія і методика постановки виконавського апарату трубача.

АСВ.

Денисенко, М. (2008). Квінтети для духових українських інструментів кінця ХХ ст. та європей-

ська ансамблева традиція. Науковий вісник Націонал. муз. академії України ім. П. І. Чайковського.

Проблеми методики та виконавства на духових інструментах, 114–127.

Круль, П. (2001). Доісторична спадщина національної музичної культури. Музичне виконавство,

(18), 28–48.

Латко, В. (2018). Історичні виміри виконавства на мідних духових інструментах: Педаго-

гічний аспект. Педагогічні науки: Реалії та перспективи, (63), 99-105. http://enpuir.npu.edu.ua/

handle/123456789/23896

Ошуркевич, О. (1993). Затрубили труби: З історії народних музичних інструментів. Луцьк : Над-

стир’я, 24 с.

Слупський, В. (2018). Становлення та розвиток ансамблю мідних духових інструментів від ви-

токів до кінця XVII століття [Дис. … канд. мистецтвознавства, Харківський національний універ-

ситет мистецтв імені І. П. Котляревського]. http://num.kharkiv.ua/share/dissert/Дисертація%20

Слупського%20В.В.pdf

Тарарак, Ю. (2019). Історія виникнення та розвитку труби: Органологічний аспект. Проблеми

взаємодії мистецтва, педагогіки та теорії і практики освіти. Когнітивне музикознавство, (54), 123–

137. https://intermusic.kh.ua/vypusk54.pdf

Цюлюпа, С. (2011). Еволюція духового інструментально-оркестрового музичного мистецтва.

Нова педагогічна думка, (4), 168–172.

Sachs, C. (1968). The history of musical instruments. W.W. Norton & Company. https://archive.org/

details/the_history_of_musical_instruments_curt_sachs/page/n3/mode/2up

Professional Art Education Volume 5 (1) 2024

Scientic Journal

REFERENCES

Avramenko V. K. (1947). Ukrainski natsionalni tanky, muzyka i strii. Holivud [Ukrainian national tanks,

music and formation. Hollywood], 80 s. [in Ukrainian].

Bohdanov, V.O. (2006). Navchannya i vykonavstvo na dukhovykh instrumentakh v Brat·stvakh,

Hlukhivsʹkiy muzychniy shkoli i Kharkivsʹkomu kolehiumi v period rozvytku muzychnoyi hramotnosti i

osvity v Ukrayini v pershiy polovyni XV-XVIII stolittyakh [Learning and performing on wind instruments

in the Brotherhoods, the Glukhiv School of Music and the Kharkiv Collegium during the development of

musical literacy and education in Ukraine in the rst half of the XV-XVIII centuries]. Visnyk Kharkivsʹkoyi

derzhavnoyi akademiyi dyzaynu i mystetstv. Mystetstvoznavstvo. Kharkiv, № 12, 3-13. https://www.irbis-

nbuv.gov.ua/publ/REF-0000092423 [in Ukrainian].

Vasylenko K.Iu. (1996). Leksyka ukrainskoho narodno-stsenichnoho tantsiu [Vocabulary of Ukrainian

folk and stage dance]. K.: Mystetstvo, 496 s. [in Ukrainian].

Verkhovynets V. (1990). Teoriia ukrainskoho narodnoho tantsiu. [5-te vyd., dopovn.]. [Theory of

Ukrainian folk dance]. Kyiv : Muzychna Ukraina, 151 s. [in Ukrainian].

Humeniuk A. (1962). Ukrainski narodni tantsi [Ukrainian folk dance]. K.: Vydavnytstvo akademii nauk

Ukrainskoi RSR. 360 s. [in Ukrainian].

Demkiv D. Ya. (2001). Chuperchuk – fenomen hutsulskoi khoreohrai [Chuperchuk is a phenomenon of

Hutsul choreography]. Kolomyia: Vik, 168 s. [in Ukrainian].

Kiptilova N. (2014). Hopak yak odyn z fenomeniv ukrainskoho tantsiu [Hopak as one of the phenomena

of Ukrainian dance]. Visnyk Lvivskoho universytetu. Seriia myst-vo. №14. S. 75-80 [in Ukrainian].

Zaitsev Ye.V., Kolesnychenko Yu.V. (2007). Osnovy narodno-stsenichnoho tantsiu [Basics of folk dance].

Navch. posibnyk dlia vyshchykh navch. zakladiv kultury i mystetstv I-IV rivnia akredytatsii/Vyd. druhe,

doopratsovane i dopovnene. Vinnytsia: NOVA KNYHA, 416 s. [in Ukrainian].

Kryvokhyzha A. (2012). Rozdumy pro mystetstvo tantsiu [Reections on the art of dance]. Zapysky

baletmeistera. Kirovohrad: Tsentralno-ukrainske vydavnytstvo, 172 s. [in Ukrainian].

Pidlypska A. M. (2015). Narodno-stsenichnyi tanets yak zasib vplyvu na natsionalnu svidomist ta

samosvidomist. Visnyk Lvivskoho universytetu. Seriia mystetstvoznavstvo. Lviv,. № 17. S. 156-160 [in

Ukrainian].

Ostrovska, K. (2010). Ukrainskyi narodno-stsenichnyi tanets u systemi profesiinoi osvity [Ukrainian

folk-stage dance in the system of professional education]. Kultura Ukrainy [Culture of Ukraine], 30, 184-191

[in Ukrainian].

Shkorinenko V. (2003). Narodnyi tanets u tradytsiinii i suchasnii kulturi [Folk dance in traditional

and modern culture of Ukraine]. Ukrainy: Avtoref. dys… kand. mystetstvoznav. : 17.00.01 / V. Shkorinenko

Derzhavna akademiia kerivnykh kadriv kultury i mystetstv. K. 18 s. [in Ukrainian].

Shatulsky M. (1980).The Ukrainian Folk Dance. Toronto : Kobzar Publishing Co. Ltd, 210 p [in English].

Надійшла до редакції / Received: 11.04.2024

Рекомендовано до друку / Accepted: 03.06.2024

Volume 5 (1) 2024Professional Art Education

EVOLUTION OF WIND MUSICAL INSTRUMENTS IN

THE CONTEXT OF THE HISTORICAL DEVELOPMENT

OF WORLD MUSICAL ART

Applicant of the third (educational and

scientic) level of higher education,

Department of Educational Studies and

Innovative Pedagogy, H.S. Skovoroda Kharkiv

National Pedagogical University

Kharkiv, Ukraine

email: hantao695@gmail.com

https://orcid.org/0000-0002-0482-0407

Object. The article is to analyze the evolution of the development of wind musical instruments in

the context of the history of world musical art.

Methods & methodology. The article used the methods of chronological research of the evolution

of the development of wind musical instruments in the context of the history of world musical art based

on the principles of historicism, objectivity, and a social approach.

The scientic novelty of the article lies in the denition of types of wind musical instruments,

specication of the classication of natural wind pipes, etc.

Results. The study proved that the issue of the evolution of wind musical instruments needs to be

updated. Based on the analysis of theoretical-historical and art history literature, it was determined that

wind musical instruments (in particular, the trumpet) have undergone a complex evolution from natural

varieties to a modern type of chromatic instrument, which provides performers with performances

both solo and as part of an orchestra. The trumpet, as one of the varieties of wind musical instruments,

has undergone a complex evolution from natural varieties (wooden, metal models) to a modern type of

chromatic instrument, which provides performers with performances as soloists, members of various

ensembles, and also of various types and orchestras (symphonic, chamber, folk, brass, pop). The role of

wind instruments in the development and formation of instrumental music from the Paleolithic era to

our time is specied. With the help of comparative and comparative analysis and organological methods,

varieties of trumpets as wind musical instruments were revealed. Their classication is considered.

Conclusions. So, summarizing the results of the article on the basis of the conducted theoretical-

historical and art history background, we can conclude that wind musical instruments have gone

through a complex path of evolution from natural varieties (wooden, metal models) to the modern

type of chromatic instrument. The problem of the evolution of musical wind instruments in the context

of the history of world musical art requires further scientic research. The issue of further research

regarding performance on musical wind instruments in the Baroque era is of interest.

Keywords: wind instruments, musical instruments, performance, trumpet, development of art,

perspectives.

DOI https://doi.org/10.34142/27091805.2024.5.01.06