Volume 5 (1) 2024Professional Art Education

УДК: 7.037+7.038

DOI https://doi.org/10.34142/27091805.2024.5.01.04

СТИЛІСТИЧНА СПЕЦИФІКАЦІЯ МОДЕРНІЗМУ ТА

АВАНГАРДИЗМУ У МИСТЕЦТВІ

кандидат філософських наук, доцент,

доцент кафедри філософії, соціології

та політології імені професора Валерія

Скотного, факультету історії, педаго-

гіки та психології Дрогобицького дер-

жавного педагогічного університету

імені Івана Франка

Дрогобич, Україна

email: v_drotenko@dspu.edu.ua

https://orcid.org/0000-0002-6582-652X

У статті проаналізовано концептуальну суть взаємовідношення модернізму та авангардиз-

му як двох концепцій першого етапу еволюції сучасного мистецтва, що виявляють внутрішню су-

перечливість процесу мистецької творчості. Встановлено, що розбіжність між цими концепціями

виявляється у відмінності методів вираження, а також у ставленні до соціокультурних традицій

та історії мистецтва. З’ясовано, що еволюція стилістики від чуттєво-ірраціонального до абстрак-

тно-логічного, від абсолютизації форми до концептуальності змісту розкриває логіку суперечності

модернізму і авангардизму як відображення різноманітності філософських ідей та соціокультур-

них нормативів епохи. Встановлено, що стилі модернізму від кубізму та експресіонізму до футуриз-

му й сюрреалізму проявилися як спроби вираження чуттєво-емоційних аспектів світу через яскраві

кольори, динамічні форми та ірраціональні образи. Авангардизм, з іншого боку, у стилях дадаїзму,

супрематизму та конструктивізму переважно зосередився на абстракції, розкладанні форми та

концептуальних елементах мистецтва. Філософські роздуми щодо стилістичної специфікації ми-

стецьких напрямків можуть допомогти виявити логіку виникнення й розвитку художніх стилів

у ході еволюції форм та технік сучасного мистецтва, зокрема постмодернізму та контемпорарі

арт.

Ключові  слова: кубізм; експресіонізм; футуризм; сюрреалізм; дадаїзм; супрематизм; кон-

структивізм.

Постановка проблеми та її зв’язок з важли-

вими науковими чи практичними завданнями.

Серед найвідоміших теорій сутності мис-

тецтва, його сенсу та взаємозв’язку з людиною

і навколишнім світом визнаними є теорія на-

слідування, теорія вираження та теорія форми.

Теорія наслідування, або мімезис, пов’язана

з концепцію Аристотеля щодо міметичного

принципу наслідування логіки життя. Теорія

вираження ідеї і сенсу означує, що увага мит-

ця зосереджується на суб’єктивному ставленні

до зображуваного. Теорія форми, згідно з кон-

цепцію Г. В. Ф. Гегеля, виявляє, що мистецтво

володіє субстанцією форми, а форма стає оду-

хотвореним живим цілим, тобто формою ху-

дожньо довершеною. Загально відома дум-

ка Г.Г. Гадамера, що те, що зображено у творі

мистецтва, піднімається до нової оформленої

визначеності, до нової цільності схопленого,

об’єднаного й упорядкованого в ньому буття.

Отже, наслідуючи, виражаючи й відображаю-

чи своєю образною системою суще, мистецтво

«олюднює» навколишній світ. Відшукуючи у

ньому закономірності й гармонію, втілює їх у

просторі культури.

Властива мистецтву специфічна концеп-

ція організації простору, що виключає будь-яку

хаотичність чи випадковість і ґрунтується на

принципах невизначеності, незавершеності

та цілісності, виявляє його філософічність і

конструктивність (Дротенко, 2022). Філософія

мистецтва покликана з’ясувати, чому і як ми-

стецтво здатне спонукати до реального творен-

ня тих форм життєдіяльності, які покладені у

необхідності. Логіка створення художнього об-

разу розкривається через аналітико-синтетич-

ну єдність протилежностей простору і форми

у їх часовому розгортанні від крапки до лінії,

до маси і середовища. Це розгортання містить

у собі збалансовану геометрію форм так, що

форма набуває безпредметності, розчиняючись

у кольорі. Об’єктивно актуалізується колір та

його символічна сутність, яка окреслює логіку

краси (Дротенко, 2022).

Філософські роздуми щодо стилістичної

специфікації мистецьких напрямків можуть

допомогти виявити логіку виникнення й ро-

звитку художніх стилів у ході еволюції форм та

технік сучасного мистецтва. Аналіз філософсь-

кого змісту і сутності мистецтва модернізму та

авангардизму ХХ століття є важливим завдан-

ням для сучасної мистецької освіти, її теоретич-

ного і практичного аспектів.

Аналіз фундаментальних досліджень і пу-

блікацій. У роботі Олени Тереховської йдеться

про відмінність між модернізмом і авангардиз-

мом як культурно-історичними й філософсь-

ко-естетичними феноменами. На думку автор-

ки, головна розбіжність між ними полягає у

кардинально протилежній рецепції дійсності

та в принципово різному їх ставленні до неї. Ав-

торка доводить, що модернізм, навіть у зрілій

фазі, залишався в опозиції до реальної дійс-

ності, зосередивши увагу на самоцінності лю-

дини й мистецтва, тоді як авангардизм, транс-

формував все це у власну естетичну програму

(Тереховська, 2023, с.47-48).

У роботі Світлани Матвієнко розглянуто

діалектику відношення авангарду та модерніз-

му, зокрема з’ясовано, чому і як авангард «по-

бутував» саме в модернізмі? Авторка зазначає,

що концептуально авангардизм передбачає

інформативність форми. Тому головним у аван-

гарді є концентрація ідей, а його важливими

елементами стали ситуація гри з інформатив-

ними структурами, абсолютизація суб’єктивно-

го начала, пафос негативізму, технізація буття

і втрата ролі особистості. Авторка доводить,

що діалектика зв’язку модернізм–авангард

пов’язана з категорією часу мистецького твору,

оскільки авангардний твір «побутує» винят-

ково у миті сприймання. «Тому виправдані всі

твердження щодо анти-мистецького мистецтва

авангарду, адже тривалість такого твору згор-

нута до одного моменту (сплеску, вибуху, спа-

лаху), есенції теперішнього, а не просториться

в минуле чи майбутнє, як у творів інших на-

прямів» (Матвієнко, 1999).

На думку Дарини Скринник-Миської, у віт-

чизняному мистецтвознавчому дискурсі трак-

тування явищ модернізму та авангарду зберігає

контроверсійний характер. Їхня інтерпретація

варіюється від протиставлення до ототожнення

(Скринник-Миська, 2018, с.4). Базовим, з погля-

ду авторки, є «окреслення традицій наукової

інтерпретації модернізму-авангарду: зокрема,

розрізнення англо-американської та європей-

ської традицій, у першій з яких поняття «аван-

гард» синонімічне до поняття «модернізм», тоді

як у другій ці поняття позначають різні явища»

(Скринник-Миська, 2018, с.14). Йдеться про ро-

боти німецького історика та соціолога літера-

тури і мистецтва П. Бюрґера «Теорія авангарду»

та американського арт-критика та історика

мистецтва, теоретика модернізму К. Ґрінберґа

«Модерністичний живопис». Саме ці дослідни-

ки, підкреслює авторка, «вибудували власне те-

оретичні моделі авангарду та модернізму, опи-

раючись на глибинне розуміння вкоріненості

мистецтва в західні світоглядні матриці, теоре-

тично оформлені в ідеях І. Канта та інших, кри-

тично осмислені теоретиками Франкфуртської

школи» (Скринник-Миська, 2018, с.14).

Отже, не вирішеною залишається пробле-

ма взаємовідношення модернізму і авангарду,

зокрема не сформульовано чіткі критерії, що

окреслюють межу протиставлення чи ототож-

нення цих двох концепцій мистецької твор-

чості.

Формулювання мети і завдань статті. На під-

ставі аналізу основних етапів еволюції мис-

тецтва модернізму та авангардизму слід окрес-

лити основи їхньої стильової специфікації.

Зокрема, з’ясувати концептуальну суть взає-

мовідношення модерну та авангарду, як двох

концепцій першого етапу еволюції сучасного

мистецтва, що виявляють внутрішню супереч-

ливість процесу мистецької творчості.

Гіпотеза: еволюція мистецьких напрям-

ків першої половини ХХ століття у визначенні

Professional Art Education Volume 5 (1) 2024

Scientic Journal

своєрідності стилів від чуттєво-ірраціонально-

го до абстрактно-логічного, від абсолютизації

форми до концептуальності змісту розкриває

взаємозв’язок модернізму та авангардизму та

їх внутрішню суперечність.

Виклад основного матеріалу. Модернізм

та авангардизм виявилися провідними філо-

софсько-естетичними концепціями мистецтва

першої половини ХХ століття. Кожна з них має

свої виняткові риси та вплив на художній про-

цес. Кожна концепція містить у собі стильову

різноманітність, що відображає специфіку ідей

і тенденцій свого часу. Розбіжність між цими

концепціями виявляється у визначальних іде-

ях щодо зміни методів вираження в мистецтві,

а також у їхньому ставленні до соціокультур-

них традицій та історії мистецтва.

Модернізм – це водночас і стиль, і філо-

софія мистецтва перехідного періоду, коли

експерименти з новими техніками і стилями

стирали межі між жанрами, створюючи фун-

дамент сучасного мистецтва. Модернізм зосе-

редився і на внутрішньому світі й психології

художника, і на відображенні сучасних йому

соціально-політичних і технологічних змін.

Відправною точкою модернізму виявилися

імпресіонізм та постімпресіонізм, зокрема

творчість П. Сезанна, К. Моне, А. Матісса. Адже

саме вони упровадили новаторські підходи до

форми та кольору. По-перше, «абстрагування

форми, зведення предметів до їхніх основних

геометричних елементів так, щоб вони зник-

ли, розчинилися, а об’єктом стала сама форма»

(Дротенко, 2022, с.267). По-друге, «звільнення

кольору від природних предметів так, щоб

колір став матеріалом для вираження емоцій,

і зрештою – об’єктом в абстрактному кольоро-

вому експресіонізмі». Перший сформувався під

впливом творчості пост-імпресіоніста Поля

Сезанна, другий походить з творчості фовіста

Анрі Матісса (Дротенко, 2022, с.267).

Авангардизм виник як відхилення від тра-

диційних канонів внаслідок експерименту не

тільки з новими формами, але з ідеями. Якщо

модернізм через заперечення старого створює

свій художній світ, синтезуючи найкраще з різ-

номанітних художніх систем, то авангардизм

намагається зруйнувати все і створити нове,

генеруючи художній хаос. Головна ідея аван-

гарду полягала у тому, щоб зорієнтувати мис-

тецтво у майбутнє і змінити ставлення до ньо-

го як до соціального явища. Відмовляючись від

репрезентаційного мистецтва, авангардизм

використовує абстракцію, колаж, різноманітні

техніки та матеріали, а також активно взає-

модіє з іншими сферами культури. У витоків

авангардизму кубістичні роботи Пабло Пікас-

со, що трансформували спосіб, яким митець

досліджує і змальовує світ, та творчість Мар-

селя Дюшана, зокрема його ідея «реді-мейд»

(готових об’єктів), котра виокремила поняття

концептуального мистецтва, спонукаючи до

переосмислення ролі художника.

Модернізм проявив себе здебільшого як

кубізм, експресіонізм, футуризм і сюрреалізм.

Кубізм вирізняється застосуванням гео-

метричних форм для розкладання об’єктів на

прості елементи. Він один із перших відкрив

нові можливості для виразності та інтерпре-

тації об’єктів, зламавши традиційні правила

перспективи, пропонуючи натомість новий

погляд на реальність і новий спосіб розуміння

простору та форми. Аналіз взаємодії форми і

кольору шляхом звільнення кольору від пред-

метів відбувся вже у творах Ван Гога. Колір

став матеріалом для вираження емоцій. У тво-

рах Сезанна через синтез кольору, форми і про-

стору здійснено абстрагування форми: об’єкти

розчинилися або зникли цілком, а предметом

картини стала сама форма. Збалансована гео-

метрія форм розчиняється у кольорі, виокрем-

люючи його символічну сутність як логіку кра-

си.

У кубізмі створення зображень об’єкта не

обмежується одним статичним ракурсом, а де-

монструє динаміку об’єму та простору завдя-

ки «одночасності» погляду з різних кутів. Ідея

«відносності» елементів предмета поєднується

зі спостереженнями художника, утворюючи

єдиний узагальнений образ. Це дозволяє пере-

будувати весь простір: всі частини предмета

стають взаємозамінними елементами в дизай-

ні роботи.

Символами кубізму стали роботи Па-

бло Пікассо «Авіньйонські дівчата» (Пікассо,

1907), Жоржа Брака «Склянка на столі» (Брак,

1909), Хуана Гріса «Натюрморт з квітами» (Гріс,

1912), які вплинули і на розвиток цієї течії, і

сприяли формуванню авангардних напрям-

ків. Упродовж 1908-1912 років Пікассо і Брак

Volume 5 (1) 2024Professional Art Education

розробили основи кубізму, трансформували

абстрактне трактування об’єму та простору Се-

занна в аналітичний кубізм. Хуан Гріс до 1912

року згенерував власний «синтетичний» стиль

кубізму на противагу «аналітичному» кубізму

Пікассо та Брака. Він удосконалив «словнико-

вий» запас кубізму і надав йому впізнаваної

візуальної мови, замінивши плоскі поверхні

скульптурними. Відмовившись від монохром-

ності, впровадив яскраву колірну гармонію і

колаж як елемент картини.

Експресіонізм розвинувся як реакція на со-

ціально-політичну кризу першої половини XX

століття. Твори експресіоністів відображали

емоційно-психологічний стан та внутрішній

душевний досвід художників – тривогу, страх,

радість або відчай. Митці намагалися виразити

емоції через яскраві кольори, грубі пензлі й ек-

спресивні форми. Визначальними рисами ек-

спресіонізму стали динамічність композицій,

напруженість ліній та енергійність кольорів,

використання грубих текстур та енергійних

мазків, виразність облич і тіл завдяки стиліза-

ції, відображення неприйнятних соціальних

норм і стандартів.

Серед найвідоміших експресіоністів Ед-

вард Мунк. Його твір «Крик» є, вочевидь, сим-

волом експресіонізму. У цій роботі, що має

чотири версії, автор через динаміку руху і кон-

траст кольорів виразив свої страхи і тривоги,

самотність і безвихідь. (Мунк,1893). Його ро-

бота «Мадонна» (існує кілька версій цієї ком-

позиції між 1892–1895 рр.) є символом дека-

дентського кохання і втілює амбівалентність

образів фатальної Жінки і Жінки-жертви через

поєднання жесту поразки і непереборної сили

(Мунк,1894).

Футуризм, що виник в Італії на початку

XX століття, відмовився від традиційних форм

і стилів і підтримав технологічний розвиток,

інновації, динаміку міського життя. Містич-

ність та енергія стали ключовими аспектами

футуристичного мистецтва. Засновником фу-

туризму вважається італійський художник та

письменник Філіппо Томазо Марінетті, автор

«Маніфесту футуризму» (1909). Серед італій-

ських художників-футуристів слід відзначи-

ти творчість Умберто Боччоні. Його картина

«Етюд голови, Мати» (1912) класифікується як

аналітичний футуристичний живопис через

спрощені форми очей, волосся, тіла літньої

жінки. Через вираз обличчя й поставу жінки

чітко промовляють емоції. Аналітичний фу-

туризм зосереджується на вивченні об’єкта у

повному обсязі, а не тільки так, як це виглядає

у реальному житті (Боччоні, 1912).

Основна ідея сюрреалізму – дослідження

внутрішнього світу підсвідомості («за межа-

ми реальності»), його впливу на процес ство-

рення образів і сюжетів. Сновидіння, мрії, на-

віювання спонукали митців до використання

фантастичних та абсурдних образів, що зда-

валися неперевершеними. Запозичуючи кон-

цепції психоаналізу, сюрреалісти визначили

свою мету як вираження справжнього процесу

мислення, вільного від застосування розуму

та будь-яких естетичних чи моральних норм.

Сюрреалізм намагається відобразити безсвідо-

ме, ірраціональне, експериментуючи з автома-

тичним письмом, колажами і несподіваними

об’єднаннями образів. Техніки колажу і мон-

тажу дозволяли сюрреалістам генерувати нові

образи та сюжети, комбінуючи різні елементи.

Серед відомих сюрреалістів Макс Ернст, Жоан

Міро, Сальвадор Далі, Рене Магрітт.

Макс Ернст – головний новатор у галузі

нових методів залучення випадкових ефектів.

Він поєднав свої «колажі» з «фроттажами», за-

стосував цю інновацію за допомогою техніки

«граттаж». Його «декалькоманія» (перенесення

під тиском олійної фарби на полотно з якоїсь

іншої поверхні) надавала картинам відповід-

ної якості (Eрнст, 1937).

Жуан Міро по-новому визначив сюрре-

алістичну естетику, створивши унікальний

«словник» символічних форм. Він починав як

кубіст, але до 1924 року виробив стиль живо-

пису, подібного до якого ще ніколи не було.

Абстрактний сюрреалізм? Сюрреалістичний

символізм? Біоморфна абстракція? Сам Міро го-

ворив про свою мистецьку місію як «вбивство»

живопису. Стиль малювання Міро, автоматизм

– живопис без планування теми чи композиції.

У цьому процесі художник малює все, що спа-

дає на думку, змальовуючи свою підсвідомість

(Міро, 1921).

Химерні картини Сальвадора Далі ста-

ли синонімом сюрреалізму. Стилістика Далі

відобразила траєкторію від натуралізму, екс-

пресіонізму, кубізму та неокласики до виразно-

Professional Art Education Volume 5 (1) 2024

Scientic Journal

го сюрреалізму. Захоплення Далі галюцинація-

ми та маренням генерували гру з «подвійними

образами».

У роботі «Метаморфози Нарциса» Далі

використав техніку колірної фотографії з руч-

ним розписом, щоб зобразити перетворення

Нарциса. Образ Нарциса перетворюється на

образ руки, що здіймається з його власного ві-

дображення. На кінчиках пальців рука тримає

яйце-цибулину, з якої народиться нова квітка

нарцису. Нарциса, яким він був до своєї транс-

формації, показано на задньому плані (Далі,

1937).

Рене Магрітта вважають найбільшим інте-

лектуалом серед усіх художників-сюрреалістів.

Він писав: «Для мене думка складається лише

з видимих речей, живопис може зробити її

видимою» (Магрітт, 1928). Магрітт прагне з’я-

сувати природу репрезентації реальності. У

творі «Закохані» – перша з чотирьох варіацій

«Les Amants» – художник створює стереотип

поцілунку крупним планом, але загорнувши

обличчя закоханих тканиною. Такий спосіб

приховування особистості підкреслює сюрре-

алістичну зацікавленість до того, що лежить

«за» або «під» видимими поверхнями.

Отже, у розвитку стилістики модернізму

простежується шлях від кубізму до експресіоніз-

му та від футуризму до сюрреалізму. Шлях, на

якому зображальні засоби виразності, властиві

модернізмові, вимальовуються все рельєфніше

і відвертіше. Зокрема, «аналітико-синтетич-

ний» живопис від кубізму до експресіонізму

проявляється через динамічність композицій,

напруженість ліній, контраст кольорів, що

втілюють містичність і енергію спрощених

форм. На шляху від футуризму до сюрреаліз-

му у процесі пошуку способів репрезентації

реальності відбувається своєрідне «вбивство»

живопису через використання несподіваного

поєднання образів, випадкових ефектів транс-

формації та приховування особистості, що фор-

матують автоматизм у живопису.

Авангардизм виявив себе переважно у

таких стилях як дадаїзм, супрематизм і кон-

структивізм. Дадаїзм, виникнувши під час Пер-

шої світової війни, відмовився від логіки та

гармонії традиційного мистецтва, натомість

звернувся до абсурдності та ірраціональності,

стверджуючи хаос і випадковість. Щоб під-

креслити безглуздя сучасного світу, дадаїсти

використовували випадкові об’єкти, монтаж,

іронію та провокацію як засоби висловлюван-

ня своїх поглядів. Створивши атмосферу відчу-

женості і безпорадності, дадаїсти започаткува-

ли формування антихудожнього руху. Завдяки

несподіваним та шокуючим методам вираз-

ності дадаїзм протиставив себе естетичному

як такому. Трістан Тцара (Самуель Розеншток),

засновник дадаїзму, писав: «Дада є мистецтво

без кімнатних туфель чи паралелей; воно про-

ти і за єдність і рішуче проти майбутнього»

(Тцара, 2012, с.14).

У витоків дадаїзму стояв французький і

американський художник Марсель Дюшан.

Серед перших його артів картина «Оголена, що

спускається сходами» (1912). Композиція поєд-

нувала елементи кубізму і футуризму, проте не

була визнана ні кубістами, ані футуристами.

Тому Дюшан намагався зрозуміти: що можна

вважати мистецтвом і хто має привілей це

вирішувати? Використовуючи метод «ready-

made арт» та іронічний «ефект перевертня»,

Дюшан створює кілька відомих інсталяцій у

стилі дадаїзму – «Велосипедне колесо» (1913) і

«Фонтан» (1917). Цими роботами, на думку Дю-

шана, він «перетворив дитячий розіграш на

філософію антимистецтва» (Рильов, 2022).

Серед засновників дадаїзму Ганс Арп. Його

скульптури і колажі демонстрували тенденцію

до абстракції. Ганс Арп використав метод кон-

стеляції. Термін запозичено з астрономії, який

означає, що предмети слід розташовувати так,

щоб вони самостійно сформували ідеальну

гармонію на зразок розташування небесних

тіл. У своїх творах Ганс Арп, не дотримуючись

законів композиції та побудови перспективи,

намагався ствердити закон випадковості та ін-

туїції, щоб ствердити природну відповідність.

«За словами художника, він не придумував

скульптуру або колаж, але лише допомагав їм

проявитися і чекав моменту, поки твору мож-

на буде дати ім’я, коли він вбере в себе життя»

(Тофан, 2021).

Супрематизм («верховний, найвищий»)

теж прагнув виразити універсальні принци-

пи і духовність. Супрематизм, по-перше, від-

мовився від зображення об’єктів реального

світу на користь простих геометричних форм

– квадратів, прямокутників, кіл, ліній; по-дру-

Volume 5 (1) 2024Professional Art Education

ге, намагався сягнути найвищого рівня духов-

ного сприйняття через абстрактні форми, які,

на думку К. Малевича, повинні втілити ідею

космічної рівноваги та гармонії. Символом су-

прематизму став «Чорний супрематичний ква-

драт» Казимира Малевича (Малевич,1915). Це

полотно на противагу відтворенню світу об’єк-

тів і фігур стверджує абсолютну простоту та

духовну глибину. Естетична ідеалізація форми,

як основний принцип супрематизму, спостері-

гається також у роботах Олександра Родченка

та Любові Попової, котрі, використовуючи ге-

ометричні елементи та контрастні кольори,

створили низку інноваційних супрематичних

композицій.

На основі супрематизму розвинулося

мистецтво конструктивізму, спрямоване на

виготовлення функціонально інноваційних

художніх форм та абстрактних архітектур-

них об’єктів із використанням промислових і

технічних матеріалів. Засновником конструк-

тивізму, як стилю живопису, став Володимир

Татлін. Знаковою є творча суперечка В. Татліна

з К. Малевичем. Малевич наполягав на доміну-

ванні форми і кольору в розвитку авангардного

мистецтва, а Татлін – на необхідності пов’язати

мистецтво і життя і підкреслити важливість

матеріалу у створенні чогось необхідного для

людини. Отже, конструктивізм своїми твора-

ми намагається зробити публічною певну ін-

формацію.

Найвідоміший твір В. Татліна «Монумент

на честь ІІІ Інтернаціоналу» символізував нову

технологічну еру (Татлін, 1920). Монумент 6,7

м заввишки – залізний каркас, на якому вста-

новлений циліндр, що обертається, куб, конус.

Все виготовлено зі скла. Стилістично конструк-

тивізм організовує простір абстрактних геоме-

тричних елементів так, що в комплексі вони

створюють динамічні, але візуально стійкі

форми. Зрештою, філософія конструктивізму

стверджує «мистецтво як конструкцію» про-

стих геометричних форм та строгих стрімких

ліній.

Отже, формування стилістики авангардиз-

му відбувається на шляху від філософії анти-

мистецтва (абсурду, хаосу, іронії, провокатив-

ності дадаїзму) через ствердження естетичної

ідеалізації абстрактних форм у сприйнятті ду-

ховності (супрематизм) до філософії конструк-

тивності мистецтва у соціокультурному про-

сторі і часі (конструктивізм).

Висновки. Аналіз основних етапів еволю-

ції мистецтва модернізму та авангардизму

виявив їхню стильову специфікацію. Встанов-

лено, що дослідження концептуальної суті

взаємовідношення модерну та авангарду, як

двох концепцій першого етапу у розвитку су-

часного мистецтва, окреслює внутрішню су-

перечливість процесу мистецької творчості,

можливість усвідомлення соціокультурних

аспектів мистецтва та розуміння взаємозв’яз-

ків мистецької творчості і техніко-технологіч-

них процесів першої половини ХХ століття.

З’ясовано, що еволюція стилістики від чут-

тєво-ірраціонального до абстрактно-логічного,

від абсолютизації форми до концептуальності

змісту розкриває логіку суперечності модер-

нізму і авангардизму як відображення різно-

манітності філософських ідей та соціокультур-

них нормативів епохи. Встановлено, що стилі

модернізму від кубізму, експресіонізму до фу-

туризму й сюрреалізму виявилися як спроби

вираження чуттєво-емоційних аспектів світу

через яскраві кольори, динамічні форми та ірра-

ціональні образи. Авангардизм, з іншого боку,

у стилях дадаїзму, супрематизму та конструк-

тивізму переважно зосередився на абстракції,

розкладанні форми та концептуальних еле-

ментах мистецтва. Отже, еволюція стилістики

від чуттєво-ірраціонального до абстрактно-ло-

гічного у ланцюжку «кубізм – експресіонізм –

футуризм – сюрреалізм», та від абсолютизації

форми до концептуальності змісту у ланцюж-

ку «дадаїзм – супрематизм – конструктивізм»

розкриває взаємозв’язок модернізму та аван-

гардизму, що відображає суперечливість по-

шуків виразності, що ґрунтуються на логіці та

концептуальному мисленні.

Перспективи подальших досліджень. Філо-

софські роздуми щодо стилістичної специфіка-

ції мистецьких напрямків можуть допомогти

виявити логіку виникнення й розвитку худож-

ніх стилів у ході еволюції форм та технік сучас-

ного мистецтва. Аналіз філософського змісту і

сутності мистецтва модернізму та авангардиз-

му є важливим етапом теоретичного і прак-

тичного аспектів сучасної мистецтва зокрема у

дослідженні постмодернізму та контемпорарі

арт.

Professional Art Education Volume 5 (1) 2024

Scientic Journal

Volume 5 (1) 2024Professional Art Education

СПИСОК ЛІТЕРАТУРИ

Boccioni, U. (1912). Abstract Dimensions. WikiArt (visual art Encyclopedia) https://www.wikiart.org/

en/umberto-boccioni/abstract-dimensions-1912

Брак, Ж. (1909). Склянка на столі. https://www.wikiart.org/ru/zhorzh-brak/stakan-na-stole-1909

Гріс, Х. (1912). Натюрморт з квітами. WikiArt (visual art Encyclopedia) https://arthive.com/uk/

juangris/works/271306~Natjurmort_s_tsvetami

Dalí, S. (1937). Metamorphosis of Narcissus. Gala-Salvador Dali Foundation/DACS, London 2024 https://

www.tate.org.uk/art/artworks/dali-metamorphosis-of-narcissus-t02343

Дротенко, В. (2022). Філософія мистецтва як пошук специфіки естетичного. Scientic Collection

«InterConf+», (24(121), 101–110. https://doi.org/10.51582/interconf.19-20.08.2022.011

Дротенко, В. (2022). Антологія форм абстрактного живопису у мистецтві модерну. Grail of Science,

(21), 267–271. https://doi.org/10.36074/grail-of-science.28.10.2022.050

Ernst, M. (1937). The Triumph of Surrealism. Pinteres. https://www.pinterest.com/pin/max-ernst-the-

triumph-of-surrealism--143481938114749981/

Magritte, R. (1928). The Lovers. Gallery label from Magritte: The Mystery of the Ordinary, 1926–1938,

September–January 2014 https://www.moma.org/collection/works/79933

Малевич, К. (1915). Чорний супрематичний квадрат. WikiArt (Енциклопедія візуальних мис-

тецтв) https://www.wikiart.org/uk/kazimir-malevich/chorniy-kvadrat-1915

Матвієнко, С. (1999). Аванґард versus модернізм? Часопис «Критика», Рік ІІІ, Число 7–8 (21–22) (c.

17–22). https://krytyka.com/ua/articles/avangard-versus-modernizm

Міро, Ж. (1922). Відомі твори. WikiArt (Енциклопедія візуальних мистецтв) https://www.wikiart.

org/uk/zhuan-mirо

Мунк, Е. (1893). Картина Крик. Артхолст. https://art-holst.com.ua/blog/edvard-munk-krik

Munch, Е. (1894). Madonna. Famous Edvard Munch Paintings https://www.edvardmunch.org/

madonna.jsp

Пікассо, П. (1907). Авіньйонські дівчата (Les Demoiselles d'Avignon). WikiArt (visual art Encyclopedia)

https://www.wikiart.org/uk/pablo-pikasso/avinyonski-divchata-1907

Рильов, К. (2022). Дюшан-фонтан. Ювілей головного провокатора ХХ століття, який кілька разів

продав пісуар як фонтан. ФОКУС. 30.08.2022. https://focus.ua/uk/culture/523887-marsel-dyushan-

glavny-provokator-xx-veka-neskolko-raz-prodavshij-pissuar-kak-fontan

Скринник-Миська Д. (2018). «Модернізм», «аванґард» і їх співвідношення в українських мис-

тецтвознавчих дослідженнях. Вісник Львівської національної академії мистецтв. Вип. № 37. С. 4-20.

https://visnyk.lnam.edu.ua/visnyk/2018/37/65ded5353c5ee48d0b7d48c591b8f430

Татлін, В. (1920). Монумент на честь ІІІ Інтернаціоналу. WikiArt (Енциклопедія візуальних мис-

тецтв) https://www.wikiart.org/uk/volodimir-tatlin/monument-na-chest-iii-internatsionalu-1920

Тереховська, О. (2023). Модернізм і авангард: міркування про розмежування понять. Вісник Хар-

ківського національного університету імені В. Н. Каразіна. Серія “Філологія”, (92), 47-50. https://doi.

org/10.26565/2227-1864-2023-92-06

Тофан, І. (2021). Що природно, те мистецтво: Дадаїст Ганс Арп. Bird in Flight Prize 21.18.06. https://

birdinight.com/pochemu_eto_shedevr-uk/20210618-hans-arp.html

Тцара, Т. (2012). Газове серце: Три ДАДАДрами. Пер. і коммент. С. Шаргородського. Б. м. Salamandra

P.V.V., 108 с. (Бібліотека авангарду, Випуск VII). https://imwerden.de/pdf/tzara_gazovoe_serdtse_2012.

pdf

Надійшла до редакції / Received: 19.03.2024

Рекомендовано до друку / Accepted: 03.06.2024

Professional Art Education Volume 5 (1) 2024

Scientic Journal

REFERENCES

Boccioni, U. (1912). Abstract Dimensions. https://www.wikiart.org/en/umberto-boccioni/abstract-

dimensions-1912 [in English]

Brak, Zh. (1909). Sklianka na stoli [Le Verre sur la table]. https://www.wikiart.org/ru/zhorzh-brak/

stakan-na-stole-1909 [in Ukrainian]

Hris, Kh. (1912). Natiurmort z kvitamy [Still Life with Flowers]. https://arthive.com/uk/juangris/

works/271306~Natjurmort_s_tsvetami [in Ukrainian]

Dalí, S. (1937). Metamorphosis of Narcissus. https://www.tate.org.uk/art/artworks/dali-metamorphosis-

of-narcissus-t02343 [in English]

Drotenko, V. (2022). Filosoia mystetstva yak poshuk spetsyky estetychnoho [Philosophy of art as a

search for the specicity of the aesthetic]. Scientic Collection «InterConf+», (24(121), 101–110. https://doi.

org/10.51582/interconf.19-20.08.2022.011 [in Ukrainian]

Drotenko, V. (2022). Antolohiia form abstraktnoho zhyvopysu u mystetstvi modernu [An anthology of

forms of abstract painting in modern art]. Grail of Science, (21), 267–271 .https://doi.org/10.36074/grail-of-

science.28.10.2022.050 [in Ukrainian]

Ernst, M. (1937). The Triumph of Surrealism. https://www.pinterest.com/pin/max-ernst-the-triumph-of-

surrealism--143481938114749981/ [in English]

Magritte, R. (1928). The Lovers. https://www.moma.org/collection/works/79933 [in English]

Malevych, K. (1915). Chornyi suprematychnyi kvadrat [Black supremacist square]. https://www.wikiart.

org/uk/kazimir-malevich/chorniy-kvadrat-1915 [in Ukrainian]

Matviienko, S. (1999). Avangard versus modernizm? Chasopys «Krytyka»[Avant-garde versus

modernism? “Criticism” magazine], Rik III, Chyslo 7–8 (21–22) (c. 17–22). https://krytyka.com/ua/articles/

avangard-versus-modernizm [in Ukrainian]

Miro, Zh. (1922). Vidomi tvory [Famous works]. https://www.wikiart.org/uk/zhuan-mirо [in Ukrainian]

Munk, E. (1893). Kartyna Kryk. Artkholst [Picture Scream]. https://art-holst.com.ua/blog/edvard-munk-

krik [in Ukrainian]

Munch, Е. (1894). Madonna. https://www.edvardmunch.org/madonna.jsp [in English]

Pikasso, P. (1907). Avinionski divchata [Les Demoiselles d'Avignon]. https://www.wikiart.org/uk/pablo-

pikasso/avinyonski-divchata-1907 [in Ukrainian]

Rylov, K. (2022). Diushan-fontan. Yuvilei holovnoho provokatora KhKh stolittia, yakyi kilka raziv

prodav pisuar yak fontan [Dushan-fountain. The anniversary of the main provocateur of the 20th century,

who several times sold a urinal as a fountain]. FOKUS. 30.08.2022. https://focus.ua/uk/culture/523887-marsel-

dyushan-glavny-provokator-xx-veka-neskolko-raz-prodavshij-pissuar-kak-fontan [in Ukrainian]

Skrynnyk-Myska D. (2018). «Modernizm», «avangard» i yikh spivvidnoshennia v ukrainskykh

mystetstvoznavchykh doslidzhenniakh ["Modernism", "avant-garde" and their relationship in Ukrainian art

studies]. Visnyk Lvivskoi natsionalnoi akademii mystetstv. Vyp. № 37. S. 4-20. https://visnyk.lnam.edu.ua/vis

nyk/2018/37/65ded5353c5ee48d0b7d48c591b8f430 [in Ukrainian]

Tatlin, V. (1920). Monument na chest III Internatsionalu [Monument in honor of the III International].

https://www.wikiart.org/uk/volodimir-tatlin/monument-na-chest-iii-internatsionalu-1920 [in Ukrainian]

Terekhovska, O. (2023). Modernizm i avanhard: mirkuvannia pro rozmezhuvannia poniat [Modernism

and the avant-garde: reections on the demarcation of concepts]. Visnyk Kharkivskoho natsionalnoho

universytetu imeni V. N. Karazina. Seriia “Filolohiia”, (92), 47-50. https://doi.org/10.26565/2227-1864-2023-

92-06 [in Ukrainian]

Tofan, I. (2021). Shcho pryrodno, te mystetstvo: Dadaist Hans Arp [What is natural is art: Dadaist Hans

Arp]. Bird in Flight Prize ’21.18.06.https://birdinight.com/pochemu_eto_shedevr-uk/20210618-hans-arp.

html [in Ukrainian]

Ttsara, T. (2012). Hazove sertse: Try DADADramy. [Heart of Gas: Three DADADramas]. Per. y komment.

S. Sharhorodskoho. B. m. Salamandra P.V.V., 108 s. (Byblyoteka avanharda, Vыpusk VII). https://imwerden.

de/pdf/tzara_gazovoe_serdtse_2012.pdf [in Ukrainian]

Volume 5 (1) 2024Professional Art Education

STYLISTIC SPECIFICATION OF MODERNISM AND

AVANT-GARDE IN ART

PhD in philosophy, Associate Professor,

Associate Professor of the Department of

Philosophy, Drohobych Ivan Franko State

Pedagogical University, Faculty of History,

Pedagogy and Psychology, Department of

Philosophy, Sociology and Political science

named after Prof. Valeriy Skonyi

Drohobych, Ukraine

email: v_drotenko@dspu.edu.ua

https://orcid.org/0000-0002-6582-652X

Object. The evolution of the art of modernism and avant-garde is analyzed and the bases of

their stylistic specication is described. It is elucidated the conceptual essence of the relations between

modern and avant-garde as two concepts of the rst stage of the evolution of modern art. They show the

internal contradiction of the process of artistic creativity.

Scientic novelty. Philosophical and aesthetic concepts of modernism and avant-garde are

considered. It is noticed that each concept is characterized by a variety of styles that reect specic

ideas and trends of their time. The divergence between these concepts is manifested in the difference

in the methods of expression, as well as in the attitude to the socio-cultural traditions and the history of

art. The development of the stylistics of modernism from cubism to expressionism and from futurism to

surrealism is determined. This process takes place when the means of expression typical for modernism

are outlined more embossed and candidly. «Analytical and synthetic» painting from cubism to

expressionism manifests itself through the dynamics of compositions, the intensity of lines, the contrast

of colours, which embody the mysticism and energy of simplied forms. On the way from futurism to

surrealism, the search for ways to represent the reality carries out a kind of “murder” of painting, using

an unexpected combination of images, transformation effects, automatism in painting. The analysis of

dadaism, suprematism and constructivism revealed that the formation of the stylistics of avant-garde

takes place on the way from the philosophy of anti-art through the assertion of the aesthetic idealization

of abstract forms to the philosophy of the constructivity of art in socio-cultural space and time.

Results. It is determined that the conceptual relationship between the modern and the avant-

garde describes the internal contradiction of the process of artistic creativity, the possibility of the

realization its socio-cultural and technical and technological aspects. It is elucidated that the evolution

of stylistics from sensuous and irrational to abstract and logical, from the absolutization of form to the

conceptuality of content reveals the logic of the contradiction between modernism and avant-garde

as a reection of the diversity of philosophical ideas and socio-cultural standards of the epoch. It is

shown that the styles of modernism from cubism and expressionism to futurism and surrealism were

manifested as the attempts to express the sensuous and emotional aspects of the world through bright

colours, dynamic forms and irrational images. Avant-garde in the styles of dadaism, suprematism and

constructivism focused mainly on abstraction, decomposition of form and conceptual elements of art.

Conclusions. Philosophical reections on the stylistic specication of artistic trends can help to

reveal the logic of the emergence and development of artistic styles during the evolution of forms and

techniques of modern art, in particular postmodernism and contemporary art.

Keywords: the art of modernism and avant-garde, cubism, expressionism, futurism, surrealism,

dadaism, suprematism, constructivism.

DOI https://doi.org/10.34142/27091805.2024.5.01.04