
25
Professional Art Education Volume 1 (1) 2020 Scientic Journal
© V. Tusheva
– наукова діяльність – самостійна наукова діяль-
ність студентів», німецький педагог З. Кіль (S. Kiel,
2008) вказує на те, що остання, як інтегруюча скла-
дова навчального процесу, є в умовах вищої шко-
ли необхідною формою студентської діяльності;
самостійна наукова діяльність співвідноситься з
науковими дослідженнями і вимогами суспіль-
ної практики та вимагає самостійних, свідомих
і творчих дій. Вчений зазначає, що ця діяльність
має розглядатися у контексті її включення у пе-
дагогічний процес, особливо в аспекті особистіс-
но-освітньої і виховної дієвості. Підкреслюється,
що студента слід привчати до точного спостере-
ження і аналізу, експериментування; виховувати
його логічне, критичне, проблемно-орієнтоване
міждисциплінарне мислення; поступово стави-
ти в такі умови, які передбачають формування
вмінь розуміти складні взаємозв’язки, бачити
протиріччя, задавати питання, проявляти науко-
ву допитливість, продуктивні сумніви, висловлю-
вати власні думки та ідеї.
Особливістю освіти по спеціальності «вчи-
тель музики» стає її базування на таких трьох
«китах» як творчість, наука і педагогіка. Підготов-
ка вчителів музичного мистецтва для початко-
вої і основної школи у Німеччині відбувається у
педагогічних (Pädagogischen), науково-виховних
(Erziehungswissenschaftiichen) і загальних вищих
школах (Gesamthochschulen), для яких характерна
єдність наукового і педагогічного підходів.
У німецьких вищих навчальних закладах
різного профілю забезпечується професійна під-
готовка майбутніх педагогів-музикантів за ми-
стецьким, педагогічним, науковим й іншими
напрямами. Характерним для розвитку вищої
музичної освіти в Німеччині на сучасному етапі
є розширення спектру музичних спеціальностей
у ВНЗ (концертна педагогіка, музичний менед-
жмент, музична журналістика, музична терапія,
елементарна музична педагогіка тощо) у зв’язку з
актуальними інтересами населення, а також роз-
ширення змісту професійної підготовки (за раху-
нок більшої практичної спрямованості навчання,
підвищення ролі сучасної музики – академічної,
джазової, позаєвропейської, популярної, мульти-
медійних технологій тощо) у зв’язку з новими ви-
могами до фахівців у галузі музичної культури й
освіти.
Індивідуальні, групові, лекційні й семінар-
ські заняття в процесі професійної підготовки за
різними музичними напрямами доповнюються
проектно-орієнтованими заходами, серед яких
важливу роль відіграють: дослідницькі проекти,
наукові конференції й дисциплінарні семінари за
участю фахівців інших наукових галузей, митців
тощо; реконструкція музичних занять минулих
часів на основі історичних джерел (текстів, кар-
тин); організація міждисциплінарних «круглих
столів» з метою обговорення певної проблеми;
створення спільних робочих груп з викладачів та
студентів; різноманітні екскурсії; курси вихідного
дня за різними темами (створення музичних ін-
струментів, комп’ютерних музично-навчальних
програм тощо); віртуальні семінари через мережу
Інтернет й ін. (R. Kraemer, 2004).
Вчителі музики навчаються за моделлю,
підґрунтям якої є виконавська, музично-теоре-
тична, музично-історична і музично-педагогіч-
на освіта. Ця модель існує з часу Лео Кестенбер-
га, який був ініціатором International Society for
Music Education або ISME (Міжнародне товариство
музичної освіти) і її першим почесним президен-
том, і який створив модель музично-педагогіч-
ної освіти в Німеччині ще в 20-х роках минулого
століття.
Важливе місце займає створений Робочий
комітет щодо реалізації музично-педагогічних
досліджень, на форумах якого знаходять обго-
ворення наукові і методичні труди, нові наукові
програми, нові методи викладання. Для прове-
дення наукових досліджень студентів і підви-
щення кваліфікації вчителів низкою германсь-
ких фондів і суспільств (Фонд Олександра фон
Гумбольдта, Фонд імені Конрада Аденауэра, Фонд
імені Фрідріха Эберта, Суспільство Макса Планка,
Германське науково-дослідне суспільство) нада-
ються спеціальні стипендії. Такі дії підтверджу-
ють значущість дослідницького пошуку, різних
проявів інновацій у практико орієнтованій і ме-
тодичній діяльності, що застосовуються у системі
музичної освіти.
У дидактиці вищої школи Німеччини поси-
люються функції викладача як наукового керів-
ника і консультанта, набувають значення різні
форми кооперації між викладачами і студентами
(В. Арнольд, Ф. Вальтер, В. Кньохель, Ф. Лихте-
неккер, Р. Рецке). Так, Ф. Вальтер пов’язує високу
продуктивність наукової роботи студентів з по-
зитивним розвитком відношень між виклада-
чами і студентами, їх співпрацею і партнерськи-
ми взаємовідношеннями. Поділяючи ці позиції,
В. Арнольд і Г. Кньорншильд доходять висновку
щодо необхідності тісної співпраці викладача і
студента, їх спільної відповідальності за резуль-
тат у процесі науково-продуктивної діяльності
(Ф. Ратнер, 2012).
У Польщі трансформація загальної та про-
фесійної освіти висунула серйозні вимоги до
кваліфікації вчителів, яким рекомендується мати
науковий ступінь магістра, підставою для отри-
мання якого є захист магістерської роботи, яка
повинна відповідати певним критеріям, конкре-
тизованим у межах окремої дисципліни, а та-
кож захист цієї роботи на відповідному екзамені
(Г. Ніколаї, 2007). Отже, випускник вищої школи
крім професійної підготовленості повинен також
продемонструвати вміння користуватися науко-
во-понятійним апаратом обраної спеціальності.
Науково-літературний доробок у сфері про-
блематики, пов’язаної з магістерськими робо-