УДК 792.8.071.2

DOI https://doi.org/10.34142/27091805.2024.5.01.02

КОНКУРСНА ВАРІАЦІЯ ЯК МУЗИЧНО-

ХОРЕОГРАФІЧНА ФОРМА ЗМАГАЛЬНИХ

КОМПОЗИЦІЙ ЄВРОПЕЙСЬКИХ ТА ЛАТИНОАМЕРИ-

КАНСЬКИХ ТАНЦІВ

кандидат педагогічних наук, професор

кафедри хореографії ХНПУ імені Г.С.Ско-

вороди

Харків, Україна

email: kaf-choreography@hnpu.edu.ua

https://orcid.org/0000-0002-7498-5696

доцент кафедри хореографії ХНПУ імені

Г.С.Сковороди

Харків, Україна

email: kaf-choreography@hnpu.edu.ua

https://orcid.org/0000-0001-6482-2183

здобувач другого (магістерського) рівня

вищої освіти, спеціальності 024 Хорео-

графія, факультету мистецтв ХНПУ імені

Г.С.Сковороди,

Харків, Україна

email: albinagamivka3@gmail.com

https://orcid.org/0009-0001-1770-3656

У статті розкрито зміст та введено у науковий обіг поняття «конкурсна варіація» – спец-

ифічної форми змагальної композиції у спортивних танцях в індивідуальних дисциплінах: євро-

пейські танці, латиноамериканські танці, десять танців та Pro-Am. Встановлено, що конкурсна

варіація репрезентує образний, безсюжетний хореографічний твір, який в художньо-пластичній

формі втілює гендерну взаємодію між чоловіком та жінкою. Виявлено, що він створюється за

законами драматургії та композиції на матеріалі відповідного європейського або латиноаме-

риканського танцю з урахуванням Правил до змагань та доведено, що його визначальною озна-

кою виступає категорійність (рівень технічної складності), варіаційність та циклічність. З’я-

совано, що кожна змагальна композиція володіє відповідною музично-хореографічною формою,

яка інтегрує в собі не тільки хореографічне-пластичні елементи, зображувальне-виражальні

засоби, композиційні прийоми, але й темпоритм, динаміку й темброву забарвленість музики,

що використовуються як матеріал для відтворення образно-тематичного емоційного змісту.

Встановлено, що втіленням музично-хореографічної форми в спортивних танцях виступає кон-

курсна варіація.

Ключові слова: спортивний танець, понятійне-категоріальний апарат, європейські тан-

ці, латиноамериканські танці, варіація, музично-хореографічна форма, конкурсна варіація.

Professional Art Education Volume 5 (1) 2024

Scientic Journal

Постановка проблеми та її зв’язок з важливи-

ми науковими та практичними завданнями. Спор-

тивний танець – вид хореографії, що активно

розвивається з 90-х років ХХ століття, у своїй

ґенезі та розвитку, з одного боку, безсумнівно,

афілійований з хореографічним мистецтвом, а

з іншого – є результатом своєрідного синтезу

мистецтва й спорту.

Динамічне входження мови мистецтва

у танцювальний спорт вимагає передусім як

осмислення змісту естетичних вимог до вико-

навської майстерності спортивно-танцюваль-

них дуетів, що створюють основу оцінювання

художньої сторони виступу спортсменів задля

професійного, грамотного та об’єктивного суд-

дівства, так і формування, продукування та

визначення його понятійне-категоріального

апарату – сукупності понять, категорій, тер-

мінів та сполучень поміж ними, які в узагаль-

нене-типізованій формі відображають явища,

які циркулюють в танцювальному спорті, шля-

хом фіксації їх суттєвих властивостей, ознак та

закономірностей.

Осмислення теоретичних питань сучас-

ного спортивного танцю, зокрема його зма-

гальних композиційних форм, на наш погляд,

є однією з актуальних проблем, що постає пе-

ред українським спортивно-танцювальним

інтелектуальним співтовариством, бо «ігно-

рування цієї проблеми у теоретичному ключі

породжує інші, що пов’язані з динамічною та

композиційною органічністю, художньою об-

разністю, імпровізаційністю і варіативністю

в межах спортивного бального танцю» (Кеба,

2017, с.118).

Аналіз основних досліджень та публікацій.

Особливої уваги у межах теми дослідження

привертають наукові статті «Секвей» як різно-

вид конкурсних бальних танців (Базела, 2014),

«Утілення феномену видовищності у змагаль-

них композиціях латиноамериканського Show

Dance у спортивних танцях» (Бугаєць, Мілін-

чук, 2022), які розкривають сутність поняття

«секвей», виокремлюють технічні й художні

вимоги до змагальних композицій Show Dance

(«секвей»), та «Формейшн в танцювальному

спорті: техніко-композиційні особливості»

(Гриценюк, 2021), що висвітлює історичний

аспект становлення, технічні й композиційні

особливості «формейшн», зокрема як «форми

спортивного танцю, стандартизованої певни-

ми критеріями суддівства, зумовленої команд-

ним виступом з латиноамериканської та євро-

пейської програм» (Гриценюк, 2021, с.86).

Формулювання цілей та завдань статті –

сформулювати зміст поняття «конкурсна варіа-

ція європейських та латиноамериканських

танців», розкрити сутність та виокремити осо-

бливості конкурсної варіації як музично-хоре-

ографічної форми змагальних композицій єв-

ропейських та латиноамериканських танців.

Виклад основного матеріалу дослідження.

Хореографічне мистецтво, передусім баль-

ний танець, у першому десятилітті ХХ століт-

тя стає ознакою й гаслом змін, бо саме з тих

часів почалося «століття спорту» – відродилася

Олімпійська ідея, втілена в 1896 році у перші

Олімпійські ігри сучасності. Цей шлях супро-

воджувався як становленням та виокремлен-

ням різних видів спорту, зокрема танцюваль-

ного, так і заснуванням багатьох національних

і міжнародних організацій у всьому світі.

Як свідчать наукові джерела (Кеба, 2013;

Осадців, 2001; Тракалюк, 2014; Rullens, 1996;

Richardson, 1946) проведення змагань з баль-

них танців розпочалося задовго до набуття

ними статусу «танцювальний спорт», бо «пер-

шим відомим у Європі танцювальним зма-

ганням став турнір з танцю Танго у Ніцці. Він

був організований у 1907 році Камілєм де Ри-

налєм й потім із успіхом повторився у Парижі»

(Rullens, 1996).

Це був унікальний історичний початок –

зародження сучасної спортивно-танцювальної

індустрії.

Каміль де Ріналь був не тільки знаним ба-

летмейстером, танцюристом й композитором,

але, як виявилося, ще й володів особливим та-

лантом менеджера, бо зумів до першого успіху

в Ніцці додати не менш вдалу організацію пер-

шого Чемпіонату Світу з бальних танців, який

відбувся у 1909 році в Парижі. Звичайно ці пер-

ші світові першості не йдуть ні у яке порівнян-

ня із сучасними змаганнями зі спортивних

танців, але в історичному контексті вони ста-

новлять значну цінність.

Сучасний танцювальний спорт

(DanceSport), який розпочав свій відлік з 30 жо-

втня 1990 року, представляє сьогодні щонай-

менше 13 танцювальних стилів (Dance Styles),

зокрема європейські та латиноамериканські

танці.

У сучасному розумінні, латиноамери-

канські танці – це об’єднані в загальну групу

п’ять танців афро-кубинського (Самба, Румба,

Ча-ча-ча), іспанського (Пасодобль) та афро-а-

мериканського (Джайв) походження, кожен з

яких завдяки своїй культурній спадщині має

відмінні від інших характерні риси. Загальною

особливістю цієї групи танців є синкопований

ритм, різноманіття положень в парі, експре-

сивність, інтенсивність та запал.

Європейські танці – репрезентують п’ять

танців (Повільний вальс, Танго, Віденський

вальс, Повільний фокстрот та Квікстеп), які ма-

ють європейське коріння, вирізняються за ха-

рактером, стилем та темпом виконанням, але

виконуються у постійній контактній позиції із

Volume 5 (1) 2024Professional Art Education

значним просуванням вздовж лінії танцю.

Зазначені танці входять до програми ін-

дивідуальних змагальних дисциплін – «Євро-

пейські танці» – European Dances (Standard),

«Латиноамериканські танці» – Latin American

Dances (Latin), «Десять танців» – Ten Dances та

Pro-am (Професіонал+Аматор).

Аналіз наукових доробок корифеїв – закор-

донних фахівців старої школи, А. Мура (Moor,

1961), У. Лерда (Laird, 2014), Г. Сміт-Хемпшира

(Smith-Hampshire, 1993) Г. Говарда (Howard,

2011) та представників нової хвилі спеціалістів

(тренерів та спортсменів) – авторів підруч-

ників WDSF за редакцією Директорки з освіти

WDSF Н. Амброж , які «підійшли до завдання

відповідальне та зі смиренністю, намагаючись

протягом багатьох годин досліджень, пова-

жаючи цінності та канони, які були передані

нам багатьма поколіннями технічної еволюції,

створити сучасний, передовий і повністю роз-

роблений посібник для учасників DanceSport»

(Waltz, р.3), а також Правил змагань WDSF

(Competition Rule, 2023) і наукових праць

українських фахівців (Базела, 2014; Бугаєць,

2022; Кеба, 2017; Гриценюк, 2021) дозволило

нам виокремити специфічні властивості спор-

тивних танців.

Усі європейські та латиноамериканські

танці, які афілійовані із визначеними вище

індивідуальними змагальними дисциплінами

жорстко стандартизовані за:

• складом хореографічної лексики (ос-

новні фігури – Basic Figures, стандартні фігу-

ри – Standard Figures, іменні варіацій – Named

Variation, фігури-лінії – Figures line, популярні

варіації – Рopular variations та фігури підвище-

ної категорії складності – Advanced Figures);

• композиційною формою змагальної

хореографії – «конкурсна варіація», «секвей»,

«формейшн»;

• музичною основою (Вальс: 3/4, 28-30 т./

хв.; Танго: 2/4, 31-33 т./хв; Віденський вальс: 3/4,

58-60 т./хв; Повільний фокстрот: 4/4, 28-30 т./хв.;

Квікстеп: 4/4, 50-52 т./хв.; Самба: 2/4, 50-52 т./хв;

Ча-Ча-Ча: 4/4, 30-32 т./хв.; Румба: 4/4, 25-27 т./хв;

Пасодобль: 2/4, 60-62 т./хв.; Джайв 42-44 т./хв)

(Competition Rule , 2023 р.32);

• технологічним аспектом виконання,

що корелюється з технічною якістю, музикаль-

ністю руху, навичками партнерської взаємодії

та мистецтвом володіння паркетом;

• тривалістю виконання (90 секунд або

120 секунд – на офіційних змаганнях);

• костюмом, взуттям та аксесуарами.

Особливістю змагань у зазначених індиві-

дуальних дисциплінах є те, що в кожному турі,

в кожному танці на паркеті одночасно знахо-

дяться від 6 до 24 спортивно-танцювальних

дуетів, які впродовж проміжку від 90 до 120

секунд виконують власні, заздалегідь створені

змагальні танцювальні композиції.

У науковий обіг поняття «змагальний та-

нець» ввела вітчизняна дослідниця І. Герц, яка

визначити його як «конкурсний напрямок хо-

реографії, який у результаті порівнянь і супер-

ництва дає змогу виявити кращий результат

у творчій діяльності. Він поділяється на мис-

тецькі та спортивно-танцювальні змагання»

(Герц, 2017, с. 58).

Продовжуючи цю тезу стосовно мистець-

ке-змагальних композицій науковці О. Ли-

манська, О. Барабаш, К. Редько визначили їх

як «самостійний, завершений хореографічний

твір (сюжетний, або безсюжетний), створений

за законами драматургії, що має у своєму ар-

сеналі трюкові (складні технічні) елементи,

відповідає музичному супроводу й естетично

оформлений до вимог сцени» (О. Лиманська, О.

Барабаш, К. Редько, 2021, с.98).

У хореографії, зокрема бальних танцях як

одному з видів просторово-часових мистецтв,

під поняттям композиція (від лат. compositio –

складання, поєднання, зв’язування, зіставлен-

ня) зазвичай розуміють «формотворчу струк-

туру танцю, побудова всіх його частин – від

найелементарніших до найскладніших» (Ва-

силенко, 1997, с.213.) або «обдуманий художній

твір, який складається з музики та хореографіч-

ної лексики, має певну побудову, об’єднаний

однією темою і сюжетом» (О. Голдрич, 2003,

с.94).

Аналіз спортивно-змагальних композицій

європейських та латиноамериканських танців

виявив суттєві відмінності у порівнянні з ми-

стецьке-змагальними. А саме, спортивно-зма-

гальна композиція – це завжди образний та-

нець двох виконавців – чоловіка та жінки,

який розкриває характер кожного танцю, його

музичної основи та природу взаємовідносин

партнерів – ліричне-романтичний (Повільний

Professional Art Education Volume 5 (1) 2024

Scientic Journal

вальс, Румба), експресивно-драматичний (Тан-

го, Пасодобль), грайливо-безтурботний (Ча-ча-

ча, Квікстеп), вальяжно-неквапливий, (Повіль-

ний фокстрот), феєрично-запальний (Самба)

й, навіть, провокаційний (Джайв), як «вічний

вираз взаємовідносин Чоловіка та Жінки, тому

в танці фізичні рухи тіла, вираз обличчя, поза,

розташування відносно один одного – все це

слугує для вираження одвічних філософських

питань, що споконвіку висловлювали творці у

різних видах мистецтва» (Спінул, І.В., & Спінул,

О.М., 2022, с.313).

Слыд зазначити, що латиноамерикансь-

кі та європейські індивідуальні композиції

безсюжетні, бо в них відсутні «перебіг дії та

послідовність її розвитку, що служить у творі

формою розгортання й конкретизації його фа-

були.» (Галич, Назарець, Васильєв, 2005, с.160).

З цього приводу М. Кеба зазначає, що «заз-

вичай спортивний бальний танець основуєть-

ся на репрезентації емоційного та духовного

стану виконавців або загального настрою, що

передбачається передати глядачу» (Кеба, 2020,

с.137). Його думку конкретизує О. Вакуленко,

яка пише, що бальний танець «…виражає вну-

трішній світ людини, її емоційний стан, почут-

тя та думки; поєднує в собі засоби музичної,

пластичної, спортивно-фізичної, етичної та ху-

дожньої освіт (Вакуленко, 2020, с.76).

Кожний окремий змагальний танець

складається з композиційних фрагментів, три-

валістю 8 або 16 тактів (відповідно до музичних

періодів), які, як і вся змагальна композиція в

цілому, створюються з урахуванням основно-

го закону драматургії, загальних законів ком-

позиції танцю із використанням відповідних

балетмейстерських прийомів розвитку хорео-

графічної композиції, хореографічної дії та гля-

дацького сприйняття танцю та з урахуванням

Правил змагань у відповідних дисциплінах.

Так, у Вступі WDSF Syllabus зазначається, що

«Навчальна програма WDSF представляє пе-

релік основних фігур і дій, які можна викори-

стовувати в будь-якому змаганні з обмеженим

навчальним планом. Він є обов’язковим для

всіх змагань Ювеналів I та Ювеналів II. … Ка-

тегорично забороняється використовувати

фігури, яких немає в списку. … При побудові

хореографії допускається будь-яке поєднан-

ня програмних фігур, за умови, що технічний

опис та примітки дотримані. … Ви не можете

додавати або видаляти частини фігури, якщо

це спеціально не дозволено в примітках»

(Syllabus, 2013, р. 14).

Для всіх інших вікових категорій (Junior

I, ІІ, Youth, Under 21, Adult, Senior (Competition

Rules, 2023, р. 14) змагальна хореографія будь-я-

кого танцю створюється з програмних фігур

цього танцю, фігур, спільних для декількох

танців, фігур-ліній та фігур підвищеної кате-

горії складності (advanced gures) при цьому

знімаються всі обмеження, а саме: дозволяєть-

ся поєднувати фігури частинами, партнеру

виконувати партію партнерки, переносити

програмні фігури з танцю у танець, викону-

вати програмні фігури в ускладнених (синко-

пованих) ритмах, використовувати роздільне

виконання та різноманітні типи тримання (в

латиноамериканських танцях) тощо.

Композиційна побудова змагальної хо-

реографії (за винятком танцю Пасодобль) має

замкнену, циклічну, таку що повертається до

вихідного положення форму, яка виявляється

в тому, що після останнього руху, останнього

такту її можна виконувати спочатку – з першо-

го руху й такту. Наприклад, змагальна компо-

зиція Повільного вальсу, що увійшла до «золо-

того» фонду сучасної бальної хореографії, яку

вперше виконали в 1926 році Алек Мюллер

та Філіс Тейлор: «Натуральний поворот»; «За-

крита зміна з правої ноги»; «Зворотний пово-

рот»; «Закрита зміна з лівої ноги». Як свідчить

підручник Г. Ховарда (див. послідовні фігури

– ті, що дозволяється виконувати після даної

фігури), після Закритої зміни з ЛН (LF Closed

Change) можна знов виконувати програмну

фігуру Правий поворот (Natural Turn) (Howard,

2011, р.7). кожна змагальна композиція має

визначену категорію складності (категорій-

ність), відповідно до танцювальних класів

(«початківці», «Є», «Д» та «С» та «advanced» -

«B», «A», «S»), яка втілює, насамперед, рівень

технічної складності програмних фігур, що

входять до її складу.

Особливістю змагальної композиції є те,

що хоча вона й будується відповідно до му-

зичних періодів, але, по-перше, виконувати-

ся може із запізненням на непарну кількість

тактів, тобто на 3-й, 5-й іноді навіть 7-й такт

музичного супроводу, що пояснюється вели-

Volume 5 (1) 2024Professional Art Education

кою кількість пар, які одночасно знаходять-

ся на паркеті і заважають одна одній, та му-

зично-ритмічними здібностями виконавців;

по-друге, змагальна композиція не має яскраво

вираженої фінальної точки (за винятком Па-

содоблю, який має визначену драматургію), це

зумовлено коливанням тривалості звучання

музичного супроводу, тим, що у «всіх раундах

змагань звучить музика тривалістю мінімум

півтори хвилини і максимум дві хвилини»

(Competitive Rule, 2023, p.32), а також дозволени-

ми інтервалами швидкості звучання музично-

го супроводу кожного танцю програми. Напри-

клад, для Повільного Вальсу це може бути 28, 29

або 30 тактів/хв, а для Самби – 50, 51 чи 52 такти/

хв. Зазвичай, фінальною точкою є уклін вико-

навців наприкінці танцю, тобто після тієї фігу-

ри, яка виконується останньою у даному турі та

під даний музичний супровід;

Актуальним для змагальних композицій

є використання прийомів володіння парке-

ту (oorcraft), які корелюються зі зміною лінії

руху, затримкою або збільшенням часового

діапазону руху, використанням замість одного

серії однотипних рухів, використанням стан-

дартних положень (dodgers) або рухів у розділь-

ному виконанні (латиноамериканські танці),

що призводить до зміни базової хореографії

під час змагань. Де oorcraft або мистецтво во-

лодіння паркетом розуміємо як «здатність ви-

конавця через досвід, через міцні знання, через

конструктивне вдосконалення, через винахід-

ливість тощо демонструвати свої можливості в

найбільшій мірі» (Бугаєць, 2011, с.28).

Отже, варіаційність, циклічність та кате-

горійність (рівень технічної складності) – ос-

новні принципи будови змагальних компози-

цій в індивідуальних дисциплінах.

Виявлені прикметні властивості спор-

тивно-змагальних композицій дають змогу

стверджувати, що у практичній площині (у

змагальній діяльності) кожна з них почасти є

варіацією заздалегідь створеної змагальної хо-

реографії, тобто з відхиленням композиційних

елементів (малюнків, лексики, ритмоформули,

темпоритму тощо) при збереженні основи.

Власне лексема «варіація» походить від

лат. Variatio – зміна, різноманітність.

Варіація як жанр та форма в мистецтві от-

римала втілення як в музиці, так і в хореографії.

У музичному мистецтві поняття варіація

зазвичай розуміється як «видозміна основної

музичної теми, мелодії або її супроводу» або як

«вид музичного твору, що являє собою ряд п’єс,

які об’єднуються спільною темою, але різняться

мелодією, ритмом, гармонією, темпом і т. ін.» (

СУМ, 1970-1980, с.293).

Мистецтвознавець С. Шип підкреслює, що

«як самостійні музичні твори варіації зустріча-

ються: а) у вигляді одночастинних розвинутих

композицій; б) у вигляді циклу теми й варіа-

цій (старовинні танці…); в) у вигляді варіант-

нt-куплетної форми (народна пісня) і куплет-

но-варіаційної форми (професійна пісня, оперні

хори та арії)» (Шип, 1998, с.276).

Саме професійна пісня як куплетне-варіа-

ційна форма зазвичай виступає музичною ос-

новною спортивно-змагальних композицій

європейських та латиноамериканських тан-

ців. Наприклад, Natalia Orero. Huracоn. Samba.

BallRoom dance collection. Lighthouce Records.

2001 або Pablo Nuevo. Para Elisa. Tango. BallRoom

dance collection. EMI UK Ltd. 2008.

У бальних танцях, цей термін увійшов у

практичний та науковий обіг в епоху Ренесан-

су. Так, на початку XVII ст. лексемою «варіація»

(«mutanza») італійські танцмейстери познача-

ли невеличку (4-16 тактів) віртуозну комбіна-

цію кроків та стрибків, яку танцівники викону-

вали соло під час пасамецьцо (від італ. «pass’e

mezzo» – «півтора кроку»), гальярд (від італ.

gagliarda – весела, бадьора), що зазвичай вико-

нували після пасамецьцо та деяких інших баль-

них танців.

Саме в такому значенні використовується

це слово в трактаті Лупі да Караваджіо «Книга

про гальярду, турдильйон, пасамецьцо, канарі

та кроки» (Caravaggi, 1607, р. 21), який містить

опис двадцяти ренесансних танців, серед яких

гальярда, пассамезцо, канарія, сціолта і каскар-

да.

Занотовані в ньому віртуозні сольні «варіа-

ції» репрезентують різноманітні комбінації

танцювальних pas, створені на основі базової

первинної танцювальної «теми».

Іншим прикладом може послуговувати

доробок «Вдячність любові» (1602) хореографа,

танцмейстера і композитора Чезаре Негрі, в

якому й використане поняття «mutazione» – змі-

на, варіювання, та похідне від нього «mutanza»

Professional Art Education Volume 5 (1) 2024

Scientic Journal

і в ситуації, коли автор описує варіацію для ка-

валера в гальярді, і у разі, коли він згадує про

варіювання в музиці (Negri, 1602).

У хореографічному мистецтві сьогодення,

насамперед в балеті, поняття «варіація» тлу-

мачиться як «короткий танець для одного чи

декількох виконавців. Варіації поділяються на

жіночі та чоловічі, партерні та стрибкові. Пер-

ші побудовані на дрібних технічно складних

рухах, другі – на великих стрибках» (Захарчук,

2013, с.5).

У книзі «Ballroom Dancing» А. Мур визна-

чає це поняття як «змінена або більш складна

фігура, яка доповнює основні фігури» (Moor,

2022, p.30).

Отже, спираючись на все викладене вище,

будемо вважати, що конкурсна варіація євро-

пейських та латиноамериканських танців це

образний, безсюжетний хореографічний твір,

що в художньо-пластичній формі втілює ген-

дерну взаємодію між чоловіком та жінкою,

який створено за законами драматургії та ком-

позиції на матеріалі відповідного європейсь-

кого або латиноамериканського танцю з ура-

хуванням Правил до змагань, визначальною

ознакою якого виступає категорійність (рівень

технічної складності), варіаційність та цикліч-

ність.

Як і будь-який мистецький твір, змагальна

композиція в танцювальному спорті володіє

художньою формою, яка, на думку В. Мовчана,

є його «духовним феноменом, що збирає й ор-

ганізує в цілісність чуттєво-образну тканину

художньої мови» та виступає «активним за-

собом організації людських переживань при

сприйманні художніх творів» (Мовчан, 2011,

с.389).

Стосовно хореографічного мистецтва, до-

слідник К. Василенка вводить у науковий обіг

категорію «музично-хореографічна форма» і

розуміє її не тільки як «втілення певного ідей-

не-емоційного змісту хореографічними засоба-

ми, притаманними тому чи іншому народові,

хореографічному різновиду, історичній епосі»,

але й як «єдність, сукупність усіх хореографіч-

не-пластичних елементів, засобів, прийомів,

що використовуються як матеріал для відтво-

рення образно-тематичного емоційного змі-

сту. Серед них рух, пантоміма, жест, міміка;

далі – темпоритм, динаміка, темброва забар-

вленість, – усе це не тільки власно музичне,

але стосується й хореографії» (Василенко, 1997,

с.218-219).

Втіленням музично-хореографічної фор-

ми в у спортивних танцях виступає конкурсна

варіація.

Конкурсна варіація репрезентує специфіч-

ну форму дуетного танцю, який виконує тан-

цювальна пара на змаганнях зі спортивних

танців в індивідуальних дисциплінах. Вона є

замкнутою стійкою танцювальною структу-

рою, в якій здійснюється розвиток танцюваль-

них тем.

Виокремлюють конкурсні варіації євро-

пейських та латиноамериканських танців, що

створюються на матеріалі відповідного євро-

пейського чи латиноамериканського танцю,

наприклад, конкурсна варіація танцю Повіль-

ний вальс або конкурсна варіація танцю Сам-

ба.

Висновки. У результаті наукового пошуку

розкрито зміст поняття «варіація» в музиці та

хореографічному мистецтві, зокрема бально-

му танці як в історичному значенні – невели-

кої віртуозної комбінації кроків та стрибків,

що виконуються соло, так і сучасному як змі-

нена або більш складна фігура, яка доповнює

основні фігури. Визначено, що європейські

та латиноамериканські танці – групи з п’яти

танців різного характеру та походження, які

стандартизовані для навчання, проведення

аматорських медальних тестів, професійних

екзаменів та змагань.

Аналіз змагальних композицій спортив-

них танців дозволив здійснити спробу ввести у

науковий обіг поняття «конкурсна варіація єв-

ропейських та латиноамериканських танців»

як образний, безсюжетний хореографічний

твір, що в художньо-пластичній формі втілює

гендерну взаємодію між чоловіком та жінкою,

який створено за законами драматургії та ком-

позиції на матеріалі відповідного європейсь-

кого або латиноамериканського танцю з ура-

хуванням Правил до змагань, визначальною

ознакою якого виступає категорійність, варіа-

ційність та циклічність. Доведено, що саме

конкурсна варіація репрезентує музично-хоре-

ографічну форму в спортивних танцях.

Volume 5 (1) 2024Professional Art Education

Professional Art Education Volume 5 (1) 2024

Scientic Journal

СПИСОК ЛІТЕРАТУРИ

Bugaets, N.A. & Milinchuk, L.A. (2022). Embodiment of the spectacle phenomenon in competitive

compositions of Latin American show dance in sports dances. Science, innovations and education: problems

and prospects. Proceedings of the 12th International scientic and practical conference. CPN Publishing Group.

Tokyo, Japan. Pp. 21-27. (in Ukrainian).

Caravaggi, Lupi. (1607).1L. Il Libro di gagliarda, tordiglione, passa e mezzo, canari e passeggi. https://

fr.wikipedia.org/wiki/Livio_Lupi_da_Caravaggio

Howard, G. (2011) Technique of Ballroom Dancing. The Waltz & Basic Principles. International Dance

Teachers Association Limited. 52 p. https://www.idta.co.uk/xcart4/product.php?productid=248

Moore, Alex. (2002). Ballroom Dancing. Routlenge. New York. 308p

Negri, Cesare.(1607). Le Gratie d’Amore. https://gallica.bnf.fr/ark:/12148/bpt6k135195k/f23.item

Rullens, P. (1996). Rullens Dance Consultancy. The World Dance Plaza. http://www.danceplaza.com/

index.tpl?id=186

Syllabus. (2013), WDSF, 101 р. https://dancesport.app.box.com/s/wupgalki743cokrqbjap

Waltz. (2013). Technique-Books. WDSF. 139 p. https://www.worlddancesport.org/WDSF/Academy/

Technique-Books

Базела Д.Д. (2014). «Секвей» як різновид конкурсних бальних танців. Питання культурології. 30.

С. 169-174. http://nbuv.gov.ua/UJRN/Pkl_2014_30_23

Вакуленко, О.М. (2020). Сюжетно-змістовий аспект хореографічної вистави в контексті тенден-

цій розвитку сучасного сценічного бального танцю. Мистецтвознавчі записки: зб. наук. праць. 38. С.

74-78 http://elib.nakkkim.edu.ua/handle/123456789/3747

Василенко, К.О.(1997). Український танець: підручник. Київ: ЇПКГІК, 282с. https://kmaecm.edu.

ua/wp-content/uploads/vasylenko-k.-ukrayinskyj-tanecz.pdf

Галич, О., Назарець, В., Васильєв, Є. (2005). Теорія літератури: Підручник / За наук. ред. О. Гали-

ча. 2-ге вид., стереотип. К.: Либідь, 488 с.

Герц І.І. (2017). Класичний танець у сучасному соціокультурному просторі. Збірник наукових

праць. Педагогічні науки. 136. С.53-63.

Голдрич О. (2003). Хореографія: посібник з основ хореографічного мистецтва та композиції тан-

цю. Львів: Край.160 с. http://elib.nakkkim.edu.ua/xmlui/handle/123456789/1886

Гриценюк, Р.А. (2021). Формейшн в танцювальному спорті: техніко-композиційні особливості.

Мистецтвознавчі записки: зб. наук. праць. 40. С. 83-88. https://doi.org/10.32461/2226-2180.40.2021.250351

Захарчук, Н.В. (2013). Словник хореографічних термінів : навч.-метод. посіб. Луцьк : ПВД «Твер-

диня», 27с.

Кеба, М.Є. (2017). Енергетично-технічні прийоми партнерства (дуетності) в бальних танцях.

Альманах «Культура і сучасність». 1. C. 117-121. https://doi.org/10.32461/2226-0285.1.2017.148959

Кеба, М.Є. (2020). Спортивний бальний танець у контексті наративного дискурсу. Мистецтвоз-

навство. Актуальнi питання гуманiтарних наук. 31(1), С.136-140. https://doi.org/10.24919/2308-

4863.1/31.213758

Лиманська, О.В., Барабаш, О.В., Редько, К.В. (2021). Розвиток постановчих компетенцій майбут-

ніх учителів хореографії в процесі підготовки концертно-конкурсних композицій. Наукові записки.

Серія: Педагогічні науки. 192. С.96-102.

Методика викладання хореографічних дисциплін (2011). Ч.1. Європейські танці. Навчально-ме-

тодичний посібник /Н.А. Бугаєць, О.І. Пінчук, С.І. Пінчук, М.С. Пінчук. Харків: ХНПУ імені Г.С. Сково-

роди, 171с.

Мовчан, В С. (2011). Естетика: Навч. посіб. К.: Знання. 527 с. http://surl.li/usazq

Словник української мови: в 11 тт.( 1970-1980) / АН УРСР. Інститут мовознавства; за ред. І.К.

Білодіда. К.: Наукова думка,. 1. С. 293.

Спінул, І. В., & Спінул, О. М. (2022). Особливості естетично-ціннісного сприйняття сучасного

спортивного бального танцю. Наукові записки. Серія: Педагогічні науки, (207), 309-314. https://doi.

org/10.36550/2415-7988-2022-1-207-309-314

Volume 5 (1) 2024

Professional Art Education

REFERENCES

Bugaets, N.A. & Milinchuk, L.A. (2022). Embodiment of the spectacle phenomenon in competitive

compositions of Latin American show dance in sports dances. Science, innovations and education: problems

and prospects. Proceedings of the 12th International scientic and practical conference. CPN Publishing

Group. Tokyo, Japan. Pp. 21-27. (in Ukrainian) [in Englich]

Caravaggi, Lupi. (1607).1L. Il Libro di gagliarda, tordiglione, passa e mezzo, canari e passeggi. https://

fr.wikipedia.org/wiki/Livio_Lupi_da_Caravaggio [in En-glich]

Howard, G. (2011) Technique of Ballroom Dancing. The Waltz & Basic Prin-ciples. International Dance

Teachers Association Limited. 52 p. https://www.idta.co.uk/xcart4/product.php?productid=248 [in Englich]

Moore, Alex. (2002). Ballroom Dancing. Routlenge. New York. 308p [in En-glich]

Negri, Cesare. (1607). Le Gratie d’Amore. https://gallica.bnf.fr/ark:/12148/bpt6k135195k/f23.item [in

Englich]

Rullens, P. (1996). Rullens Dance Consultancy. The World Dance Plaza. http://www.danceplaza.com/

index.tpl?id=186 [in Englich]

Syllabus. (2013), WDSF, 101 р. https://dancesport.app.box.com/s/wupgalki743cokrqbjap [in Englich]

Waltz. (2013). Technique-Books. WDSF. 139 p. https://www.worlddancesport.org/WDSF/Academy/

Technique-Books [in Englich]

Bazela D.D. (2014). «Sekvey» yak riznovyd konkursnykh balʹnykh tantsiv [«Sekway» as a type of

competitive ballroom dance]. Pytannya kulʹturolohiyi. 30. S. 169-174. http://nbuv.gov.ua/UJRN/Pkl_2014_30_23

[in Ukrainian]

Vakulenko, O.M. (2020). Syuzhetno-zmistovyy aspekt khoreohrachnoyi vystavy v konteksti tendentsiy

rozvytku suchasnoho stsenichnoho balʹnoho tantsyu [The plot-content aspect of the choreographic

performance in the context of the trends in the development of modern stage ballroom dance].

Mystetstvoznavchi zapysky: zb. nauk. pratsʹ. 38. S. 74-78 http://elib.nakkkim.edu.ua/handle/123456789/3747

[in Ukrainian]

Vasylenko, K.O.(1997). Ukrayinsʹkyy tanetsʹ: pidruchnyk [Ukrainian dance: a textbook]. Kyyiv: YIPK·HIK,

282s. https://kmaecm.edu.ua/wp-content/uploads/vasylenko-k.-ukrayinskyj-tanecz.pdf [in Ukrainian]

Halych, O., Nazaretsʹ, V., Vasylʹyev, YE. (2005). Teoriya literatury: Pidruch-nyk [Theory of literature:

Textbook] / Za nauk. red. O. Halycha. 2-he vyd., stereo-typ. K.: Lybidʹ, 488 s. [in Ukrainian]

Herts I.I. (2017). Klasychnyy tanetsʹ u suchasnomu sotsiokulʹturnomu pro-stori [Classical dance in the

modern socio-cultural space]. Zbirnyk naukovykh pratsʹ. Pedahohichni nauky. 136. S.53-63. [in Ukrainian]

Holdrych O. (2003). Khoreohraya: posibnyk z osnov khoreohrachnoho mystetstva ta kompozytsiyi

tantsyu [Choreography: a guide to the basics of chore-ography and dance composition]. Lʹviv: Kray.160 s.

http://elib.nakkkim.edu.ua/xmlui/handle/123456789/1886 [in Ukrainian]

Hrytsenyuk, R.A. (2021). Formeyshn v tantsyuvalʹnomu sporti: tekhniko-kompozytsiyni osoblyvosti

[Formation in dance sports: technical and compositional features]. Mystetstvoznavchi zapysky: zb. nauk.

pratsʹ. 40. S. 83-88. https://doi.org/10.32461/2226-2180.40.2021.250351 [in Ukrainian]

Zakharchuk, N.V. (2013). Slovnyk khoreohrachnykh terminiv [Dictionary of choreographic terms]

(Tekst) : navch.-metod. posib. Lutsʹk : PVD «Tverdynya», 27s. [in Ukrainian]

Keba, M.YE. (2017). Enerhetychno-tekhnichni pryyomy partnerstva (du-etnosti) v balʹnykh tantsyakh

[Energetic and technical methods of partnership (du-etness) in ballroom dancing]. Alʹmanakh «Kulʹtura i

suchasnistʹ». 1. C. 117-121. https://doi.org/10.32461/2226-0285.1.2017.148959 [in Ukrainian]

Keba, M.YE. (2020). Sportyvnyy balʹnyy tanetsʹ u konteksti naratyvnoho dyskursu [Sports ballroom

dance in the context of narrative discourse]. Mystet-stvoznavstvo. Aktualʹni pytannya humanitarnykh nauk.

31(1), S.136-140. https://doi.org/10.24919/2308-4863.1/31.213758 [in Ukrainian]

Lymansʹka, O.V., Barabash, O.V., Redʹko, K.V. (2021). Rozvytok post-anovchykh kompetentsiy maybutnikh

uchyteliv khoreohrayi v protsesi pidhotov-ky kontsertno-konkursnykh kompozytsiy [Development of

staging competencies of future choreography teachers in the process of preparing concert-competition com-

Professional Art Education Volume 5 (1) 2024

Scientic Journal

positions]. Naukovi zapysky. Seriya: Pedahohichni nauky. 192. S.96-102. [in Ukrainian]

Metodyka vykladannya khoreohrachnykh dystsyplin (2011) [Methodology of teaching choreographic

disciplines]. CH.1. Yevropeysʹki tantsi. Navchalʹno-metodychnyy posibnyk /N.A. Buhayetsʹ, O.I. Pinchuk, S.I.

Pinchuk, M.S. Pinchuk. Kharkiv: KHNPU imeni H.S. Skovorody, 171s. [in Ukrainian]

Movchan, V S. (2011). Estetyka: Navch. Posib [Aesthetics: Education]. K.: Znannya. 527 s. http://surl.li/

usazq [in Ukrainian]

Slovnyk ukrayinsʹkoyi movy: v 11 tt.(1970-1980) [Dictionary of the Ukraini-an language: in 11 volumes

(1970-1980)] / AN URSR. Instytut movoznavstva; za red. I.K. Bilodida. K.: Naukova dumka,. 1. S. 293. [in

Ukrainian]

Spinul, I. V., & Spinul, O. M. (2022). Osoblyvosti estetychno-tsinnisnoho spryynyattya suchasnoho

sportyvnoho balʹnoho tantsyu [Peculiarities of aesthetic and value perception of modern sports ballroom

dance]. Naukovi zapysky. Seriya: Pedahohichni nauky, (207), 309-314. https://doi.org/10.36550/2415-7988-

2022-1-207-309-314 [in Ukrainian]

Shyp, S.V. (1998). Muzychna forma vid zvuku do stylyu: navchalʹnyy posibnyk [Musical form from

sound to style: a study guide]. K. Zapovit. 368 s. [in Ukrainian]

Надійшла до редакції / Received: 18.03.2024

Рекомендовано до друку / Accepted: 03.06.2024

Volume 5 (1) 2024Professional Art Education

COMPETITION VARIATION AS A MUSICAL AND

CHOREOGRAPHIC FORM OF COMPETITIVE

COMPOSITIONS OF EUROPEAN AND LATIN

AMERICAN DANCES

Candidate of Pedagogic sciences, professor

of Design Department of Choreography,

H.S.Skovoroda Kharkiv National Pedagogical

University

Kharkiv, Ukraine

email: kaf-choreography@hnpu.edu.ua

https://orcid.org/0000-0002-7498-5696

Assistant Professor, of Choreography,

H.S.Skovoroda Kharkiv National Pedagogical

University

Kharkiv, Ukraine

email: kaf-choreography@hnpu.edu.ua

https://orcid.org/0000-0001-6482-2183

Student of the second (masters) level of higher

education of the Faculty of Arts, Department

of Choreography, H.S.Skovoroda Kharkiv

National Pedagogical University

Kharkiv, Ukraine

email: albinagamivka3@gmail.com

https://orcid.org/0009-0001-1770-3656

The article reveals the meaning of the concept of «competition variation» as a specic form of

competitive composition in sports dances in individual disciplines: European dances, Latin American

dances, ten dances and Pro-Am.

Methods & methodology. The research used such methods as search-analytical, structural-

typological, comparative, prognostic and generalization, which made it possible to collect information on

the chosen topic, analyze the similarities and differences of competitive compositions in choreography,

determine further directions of development of competitive variations and forms of competitive

compositions of European and of Latin American dances, summarize the conclusions.

The scientic novelty consists in the representation of the denition of the concept of «competition

variation of European and Latin American dances» as an imaginative, plotless choreographic work that

embodies the gender interaction between a man and a woman in an artistic and plastic form, which was

created according to the laws of drama and composition on the material of the corresponding European

or Latin American dance taking into account the Rules for the competition, the dening feature of which

is categorization, variation and cyclicity.

Results. As a result of scientic research, the meaning of the concept of «variation» in music

and choreographic art, in particular ballroom dance, was revealed both in the historical sense - a small

virtuoso combination of steps and jumps performed solo, and in the modern sense as a changed or more

complex gure that complements the main gures.

Conclusions. It was established that the competition variation represents an imaginative, plotless

choreographic piece that embodies the gender interaction between a man and a woman in an artistic

and plastic form. It was found that it is created according to the laws of dramaturgy and composition on

the material of the corresponding European or Latin American dance, taking into account the Rules for

the competition, and it is proved that its dening feature is categorization (level of technical complexity),

variation and cyclicity. It was found that each competitive composition has a corresponding musical

and choreographic form, which integrates not only choreographic and plastic elements, visual and

DOI https://doi.org/10.34142/27091805.2024.5.01.02

Professional Art Education Volume 5 (1) 2024

Scientic Journal

expressive means, compositional techniques, but also the tempo, dynamics and timbre of music, which

are used as material for reproduction gurative and thematic emotional content. It was determined that

the embodiment of the musical and choreographic form in sports dances is the competitive variation. It

has been proven that European and Latin American dances are groups of ve dances of different nature

and origin that are standardized for training, amateur medal tests, professional exams and competitions.

Thus, the competitive variation represents the musical and choreographic form in sports dances.

Keywords: sports dance, conceptual-categorical apparatus, European dances, Latin American

dances, variation, musical and choreographic form, competitive variation.