Volume 4 (1) 2023Professional Art Education

УДК 78.088:337.147

DOI 10.34142/27091805.2023.4.01.04

МУЗИЧНО-ПЕДАГОГІЧНА СПАДЩИНА МИКОЛИ

ЛЕОНТОВИЧА В РАКУРСІ РОЗВИТКУ СУЧАСНОЇ

УКРАЇНСЬКОЇ СИСТЕМИ ОСВІТИ

кандидат педагогічних наук, доцент

кафедри музичного мистецтва ХНПУ

імені Г.С.Сковороди

Харків, Україна

еmail: oksana.vasylieva@hnpu.edu.ua

https://orcid.org/0000-0002-8918-4357

кандидат педагогічних наук, доцент

кафедри музичного мистецтва ХНПУ

імені Г.С.Сковороди

Харків, Україна

email: i.martynenko@hnpu.edu.ua

https://orcid.org/0000-0003-4465-0833

Мета статті полягає у висвітленні внеску М.Д. Леонтовича у становлення та розвиток національ-

ної системи музичної освіти на Україні. У дослідженні застосовано традиційні історико-педагогічні мето-

ди: аналітичний, зіставно-порівняльний, ретроспективний, логіко-системний, хронологічно-структурний,

порівняльний аналіз науково-педагогічної літератури, архівних документів, навчальних матеріалів, праць

і доробків педагога М. Леонтовича. Методологічну основу дослідження складають системно-діяльнісний,

історико-педагогічний, системний, феменологічний, герменевтичний, історіографічний та культурологіч-

ний, підходи та філософський, термінологічний, когнітивний принципи. Наукова новизна статті полягає

в узагальненні музично-педагогічної спадщині М. Леонтовича, конкретизації його педагогічних принципів

і методів музичного виховання молоді, а також окреслення можливостей впровадження прогресивного

досвіду композитора у сучасну практику нової української школи.

Результати. Розкрито теоретичні й практичні аспекти музично-педагогічної спадщини М. Леон-

товича. Доведено, що його педагогічна діяльність нерозривно пов’язана з композиторською творчістю та

вокально-хоровим виконавством. Виявлено розуміння М. Леонтовичем значення народної пісні в процесі

музичного виховання учнівської молоді як невичерпного джерела мудрості та духовних ідеалів українсько-

го народу. Встановлено, що методичні доробки композитора ґрунтуються на фольклорному матеріалі,

який забезпечує доступність залучення дитини у світ музики. Визначено і схарактеризовано основні пе-

дагогічні ідеї М. Леонтовича: послідовність навчання від елементарного до складного; активізація учнів

в процесі розучування пісень; засвоєння теоретичного матеріалу за допомогою практичних завдань; ви-

ховання виконавської самостійності та розвиток ритмічного відчуття як основи формування музичних

здібностей; інтеграція музики з іншими видами мистецтва, іншими предметами.

Ключові слова: композитор, педагог, творчість, музична освіта, народна пісня, хоровий спів. хоро-

вий спів.

Постановка проблеми та її зв’язок з важли-

вими науковими та практичними завданнями.

Сучасна українська педагогічна наука ха-

рактеризується необхідністю інтеграції у світовий

освітній простір через представлення науковій

спільноті найкращих зразків вітчизняної педаго-

гічної школи (В.Г.Кузь та ін., 1993, с. 25).

Поява цілої низки історико-педагогічних до-

сліджень, присвячених становленню і розвитку

національної системи освіти, обумовлена необ-

хідністю переосмислення і впровадження у су-

часну практику позитивного досвіду минулого.

Безперечно, що звернення до музично-педагогіч-

ної спадщини видатного українського музиканта,

композитора і педагога Миколи Леонтовича роз-

криває горизонти впровадження його методичної

спадщини в освітній процес сучасної української

школи.

Professional Art Education Volume 4 (1) 2023 Scientic Journal

Аналіз основних досліджень і публікацій.

Творчість та педагогічні надбання Миколи Леон-

товича, займають помітне місце в наукових та

науково - публіцистичних працях українських

науковців, педагогів, митців ХХ ст. Певний інте-

рес становлять статті та наукові дослідження:

Л. Архімовича(1992), М. Гордійчука(1974), Л. Івано-

вої(1982). Наукові статті провідних композиторів

і музикознавців - М. Гордійчука(1974), В. Дяченка

(1985), Сенета Т.(2017) та ін. присвячено вивчен-

ню музичної мови М. Леонтовича, особливостям

гармонії, поліфонії, форми творів композитора,

жанровим особливостям його хорових обробок,

опері «На русалчин Великдень». Вчені О. Коваль

(2017,),), О Урчик (2018), присвятили свої наукові

пошуки висвітленню педагогічної та виконавсь-

кої діяльності М. Леонтовича, його поглядам на

викладання музичної грамоти та хорового соль-

феджіо. Роботи дослідниці Л. Пшемінської (2018)

присвячені хоровій творчості композитора в си-

стемі сучасної музичної освіти. Монографія А. За-

вальнюка (2007) висвітлює життєвий, творчий та

педагогічний шлях М. Леонтовича. Дослідник В.

Черкасов(2014) вивчав методичні погляди М. Ле-

онтовича, ґрунтовно досліджував підручники пе-

дагога. Окремі питання, пов’язані зі становленням

та розвитком музичної освіти на Україні, дослід-

жуються у роботах Н. Дніпровської (2021), О. Ми-

хайличенка (2007), А. Соколової (2011) та ін. Таким

чином, аналіз наукових праць свідчить, що на

сьогодні багато вчених досліджували творчий, ви-

конавський та педагогічний доробок М. Леонтови-

ча, але, цілісні дослідження спадщини видатного

українського митця, на жаль, відсутні.

Формулювання цілей та завдань статті.

Мета статті полягає у висвітленні внеску М.Д. Ле-

онтовича у становлення та розвиток національної

системи музичної освіти на Україні.

Виклад основного матеріалу. Розвитку

української культури і освіти сягає своїм корінням

до історико-педагогічних скарбів нашої країни,

які стали основою музично-естетичного вихован-

ня і слугувало формуванню художньо-естетичної

культури наступних поколінь українців.

Провідні українські композитори різних

часів прикладали чимало зусиль щодо організації

вітчизняної музичної освіти, вважали необхідним

брати участь у просвітницькій діяльності. Цілісна

система національного музичного виховання на

початку ХХ століття ще не була сформована, але,

в значній кількості наукових праць, численних

статтях в газетах і журналах, в окремих підруч-

никах було висунуто ряд важливих ідей що сто-

сувалися удосконалення змісту, форм і методів

музичного виховання, які пізніше знайшли свій

розвиток у діяльності відомих українських компо-

зиторів першої половини ХХ століття (Михайли-

ченко О. В, 2007, с. 312).

Кінець ХІХ сторіччя ознаменувався появою

у шкільному репертуарі дитячих пісень і хорів

українських авторів. Найбільш плідно в жанрі

дитячої пісенного-хорової творчості працюва-

ли такі вітчизняні композитори, як М. Лисенко,

М. Леонтович, К. Стеценко, О. Кошиць, Я. Степо-

вий, В. Верховинець, Ф. Колесса, В. Ступницький.

Саме вони в процесі своєї композиторської та ди-

ригентсько-хорової діяльності заклали основи те-

орії і практики дитячої вокально-хорової роботи,

сформували основні принципи і засади музичної

педагогіки та освіти, що безсумнівно позначилося

на методику проведення уроків співу в школах, їх

зміст і форму.

Освіта в Україні завжди сприймалася як

важлива складова загальнолюдських цінностей

і відгравала значну роль у розвитку суспільства.

Аналіз педагогічної спадщини України дозволяє

говорити про те, що прогресивні митці, педаго-

ги завжди вважали школу могутнім важелем

перетворення громадського життя. Вони вбача-

ли реформування шкільної освіти у гуманізації

навчальних закладів, де все має бути спрямовано

на особистість учня, всебічного розвитку його ін-

дивідуальності.

Прогресивні українські педагоги підкреслю-

вали вагоме значення навчання і виховання не

тільки для формування молоді, а і для прогресу

усього суспільства в цілому через розповсюджен-

ня серед усіх верств населення. Отже, провідні

просвітники боролися за українську національну

школу, яка б мала демократичний характер й гу-

маністичне спрямування.

Вагомий внесок у становлення вітчизня-

ної музичної освіти належить І. Алчевський,

В. Барвинський, А. Вахнянин, М. Вербицький,

М. Вериківський, В. Верховинець, С. Воробкевич,

Г. Дяченко, П. Козицький, М. Колесса, Ф. Колесса,

М. Копко, О. Кошиць, С. Крушельницька, І. Купріян,

І. Лаврівський, М. Лисенко, М. Леонтович, С. Люд-

кевич. В. Матюк, М. Менцинський, Н. Нижанківсь-

кий. Б. Підгорецький, Л. Ревуцький, Д. Січинський.

Я. Степовий, Ф. Якименко та інші. В їх доробках

було визначено мету і завдання музичної роботи,

закладено принципи створення дитячого вокаль-

но-хорового репертуару на засадах народно-пісен-

ної творчості, налагоджено видавництво теоре-

тичних і методичних підручників, репертуарних

збірок і співаників для школи.

Необхідно зауважити, що процес музичного

виховання в Україні має глибинні віковічні тра-

диції, в яких знайшли відображені сутність і особ-

ливості психології нашого народу, його світогляд,

самобутність. Саме ці ознаки яскраво відобрази-

лися у музично-педагогічній діяльності Миколи

Дмитровича Леонтовича. Педагогічна робота мит-

ця розпочалася напочатку ХХ століття. В цей істо-

ричний період українська педагогіка здійснила

перехід від бурсацько-релігійного до народниць-

ко-українського виховання і навчання.

Єдність композиторської та диригентсь-

ко-хорової діяльності була визначальною рисою

творчості М. Леонтовича, як і багатьом видатним

українським композиторам - М. Лисенку, К. Сте-

ценку, Я. Степовому, що мало безпосередній вплив

на його педагогічну працю.

Вчителюванню Микола Дмитрович віддав

понад двадцять років свого життя. Він працював

у навчальних закладах Тиврова, Вінниці, Гриши-

ного, Тульчина та Києва і ґрунтовно знав стан

шкільного навчання співам та рівнем учнівсь-

ких хорів. Багаторічна педагогічна праця в учи-

тельській семінарії, гімназіях і школах дозволила

створити власну методику і передавати власний

досвід у Музично-педагогічному інституті імені М.

Лисенка, на диригентських і театральних курсах

та курсах працівників дошкільного виховання.

Микола Леонтович є унікальним і самобут-

нім явищем як в історії української хорової куль-

тури, так і у світовій. Як справжній композитор

- новатор, митець - демократ, художник - реаліст,

М. Леонтович збагатив українську музику новими

методами перетворення музичного фольклору.

Переважна більшість його творів заснована на по-

етичній образності. Методичним матеріалом для

його творчості стала українська народна пісня.

«Досліди у народній музиці, - говорив Леонто-

вич, - викликають до життя нові форми гармонії

та контрапункту, що органічно зв’язані з народ-

ною піснею, бо пісня як художній удосконалений

твір, дає не тільки одну мелодію, але таїть у собі

музичні влас¬тивості. Вміти записати її та відчути

все, що вона може дати для музики у широкому

розумінні слова - це необхідна чергова справа...»

(Архімович Л., Гордійчук М, 1992, с. 73). Ці слова

стали творчим кредо композитора, принципом

його педагогічної діяльності.

Сучасні українська хорова музична культу-

ра по праву пишається своїм самородком Мико-

лою Леонтовичем. Творчий доробок Леонтовича

порівняно невеликий: майже 200 обробок народ-

них пісень, близько 200 творів духовного змісту,

чотири оригінальних твори та незакінчена опера

за мотивами казки Б. Грінченка «На русальчин Ве-

ликдень».

Найбільш плідно М. Леонтович працював

у жанрі обробки народної пісні і хорової мініа-

тюрі, які і зараз є неперевершеними й складають

репертуарний список всіх українських хорових

колективів Україні та української діаспори світу.

Великим талантом композитора позначені такі

перлини народного мелосу як «Щедрик», «Коза-

ка несуть», «Дударик», «Ой з-за гори кам’яної»,

«Женчичок-бренчичок», «Гаю, гаю, зелен розмаю»

та багато інших. Композитор створював вельми

оригінальні самобутні хорові композиції на онові

фольклорного матеріалу, які завдяки всебічному

художньому переосмисленню, набули неповтор-

ного звучання.

Один з перших серед майстрів української

музики, М.Д. Леонтович по-новому інтерпретував

фольклор, використовуючи при цьому музичні

надбання європейської музично-хорової культу-

ри. Тим часом композиторський почерк М. Леон-

товича значно вирізняється з-поміж інших таки-

ми рисами, як гранична гнучкість та природня

рухливість голосів, увага до незначних деталей та

їх ювелірне відшліфування.

Творчості М. Леонтовича притаманна

варіантність, запозичена з кобзарської традиції

імпровізації, де кожна пісенна строфа тексту ви-

конувалася по іншому. Композитор у своїх творах

активно вживав фактурну мінливість властиву

народним рапсодам, збагачуючи можливості гар-

монії та контрапункту.

Маючи глибоку й різнобічну музичну освіту,

М. Леонтович послідовно втілював в своїх оброб-

ках ідеї гармонізації й поліфонічності, всебічно

впроваджував передові надбання світової хорової

техніки.

Хорові мініатюри автора вирізняються різ-

номанітною тематику. Це церковні та обрядові,

жартівливі та ігрові, танцювальні та колискові,

історичні та чумацькі пісні.

Центральне місце у творчості М. Леонтови-

ча посідають хори на побутові теми. Це, зокрема,

«Мала мати одну дочку», «Ой з-за гори кам’яної»

«Ой у лісі при дорозі», «Ой темная та невидная ні-

ченька». Для них характерно вельми динамічний

розвиток сюжетної лінії завдяки драматизації об-

Volume 4 (1) 2023Professional Art Education

34 © Oksana Vasilyeva & Ivan Martynenko

Professional Art Education Volume 4 (1) 2023 Scientic Journal

разів та подій пісні.

Зразком високого драматичного піднесення

може служити обробка народної піснї «Пряля», в

якій М. Леонтович сягнув рівень трагічної балади.

Пісні-реквієми («Із-за гори сніжок летить»,

«Козака несуть», «Смерть») М. Леонтовича тала-

новито переосмислюють мелодику народного

плачу. Композитор використовує специфічні зву-

чання окремих голосів та хорових груп, застосовує

різноманітні колористичні ефекти, таких як спів

закритим ротом.

Вершиною композиторською творчості

М. Леонтовича вважаються пісні «Щедрик» та «Ду-

дарик», в яких митець досяг максимальної пере-

конливості у зображенні народних образів. Особ-

ливо популярним був і залишається «Щедрик». В

цьому творі композитор органічно поєднує прийо-

ми народного багатоголосся та досягнення класич-

ної поліфонії, де кожному голосу хорової партиту-

ри властива абсолютно незалежна виражальна

роль. Такий метод дозволяє М. Леонтовичу пере-

дати найтонші нюанси зміни характеру пісні, до-

вершено створювати кожен художній образ.

У своїй практичній діяльності Микола Дми-

трович займався викладанням хорового співу,

хорового диригування та контрапункту. На

своїх заняттях він знайомив хористів не лише зі

світовими перлинами, але й зі своїми піснями

(«Дударик», «Ой там, за горою»), де виявляв чудо-

ве вміння в цілому охопити хорову композицію та

переконливо передати враження від неї.

М.Д. Леонтович, як викладач музично- теоре-

тичних предметів, зокрема контрапункту, спові-

дував методологічні положення теорії ладового

ритму. свого викладача Б. Яворського, яка була

досить поширеною у мистецьких колах того часу.

На курсах дошкільного виховання він виявив себе

досвідченим практиком-методистом. Дотримую-

чись стрункої послідовності, він використовував

свою власну методику вокальної роботи з дітьми,

з поступовим ускладненням пісенного репертуа-

ру. Особливу увагу М. Леонтович приділяв скла-

довим частинам самої пісні - мотиву, фразі, речен-

ню, періоду (Коваль О.В.,2017).

Великого значення М. Леонтович надавав

досяганню чистоти інтонування при співі, дик-

ції, співацькому диханню, застерігав вчителів від

співу сильним та форсованим звуком. У роботі із

дитячим колективом увага педагога була прикута

до розвитку музичної пам’яті, мислення, музич-

них здібностей та естетичних почуттів.

Одним із важливих завдань в справі музич-

ного виховання дітей М. Леонтович вважав розви-

ток пам’яті, відчуття ритму, естетичних почуттів,

інтелектуальних сил, почуття спільної солідар-

ності, виявлення громадських інстинктів. Як пе-

дагог, він особливу увагу приділяв формуванню

музичних здібностей та вольових якостей дитини,

організованості та дисципліні, які , на його погляд,

найбільш вдало розвиваються в процесі хорової

діяльності. Саме тому, на його думку, вчитель має

повсякденно піклуватися про розвиток музичних

здібностей дітей, використовуючи для цього різні

методи навчання. Ці засади і сьогодні залишають-

ся актуальними у сучасній вітчизняній педагогі-

ці, адже тільки вчитель-творець може виховати

творчого учня, творчу особистість.

Поради педагога щодо вокального виховання

учнів, як вказує дослідник Л. Іванова, наголошу-

ють увагу на тому, що першокласники повинні

спочатку почути хорове звучання, прислухатися

до співу і намагатися приєднатися до нього. Лише

після 2-3 занять учні молодших класів співають на

слух.

Великий викладацький та композиторський

досвід ліг в основу одного з найцікавіших підруч-

ників початку ХХ століття - «Нотна грамота»

(1919). По суті це один з перших підручників, для

середньої школи. До складу підручника увійшли

вокальні вправи для тренування навичок співу

з листа, розділ з елементарної теорії музики та

пісень для хорового виконання. Дидактичний ма-

теріал підручника «Нотна грамота» розміщено у

суворій методичній послідовності - від простого до

складного. В ньому визначенні самостійні завдан-

ня учням, що включають і їхню власну творчість

(добір мелодій). Досить ґрунтовно представлено

послідовність вивчення інтервалів та мажорної і

мінорної гам (Леонтович, М. Д.,1989).

Пісенний репертуар підручника охоплює

практично всі жанри української народної пісні.

Зокрема, в ньому представлені побутові та істо-

ричні пісні, веснянки, пісні-хороводи, дитячі

пісні-ігри. Серед запропонованих автором нот-

них зразків зустрічаються російські та білорусь-

кі народні мелодії. На жаль, через реорганізацію

Дніпросоюзу і закриття музично- видавничого

відділу (1920 р.) посібнику, рукопис якого готував

до друку К. Стеценко, не судилося вийти у світ.

Але, не заважаючи на те, що підручник створено

ще на початку минулого століття, а в методика

викладання музичного мистецтва збагатилася

новітніми розробками, він і сьогодні є актуальним

і придатним матеріалом для вчителів музики за-

гальноосвітніх шкіл.

Підручник М. Леонтовича «Нотна грамо-

та» (1919) знайомить нас із думкою педагога про

значення ритму у створенні музичного образу і

доцільності його розвитку. Леонтович був пер-

шим, хто запропонував порівнювати музичні тво-

ри та окремі музичні частини із кольорами. Він

пропонував сім кольорів (білий, світло- жовтий,

світло-червоний, блакитний, темно-жовтий, тем-

но-червоний, синій) і наголошував на тому, що

навколишня природа і мистецтво є єдиним ціліс-

ним явищем Всесвіту.

М. Леонтович піклувався про залучення ді-

тей до хорового та оркестрового колективів і по-

важав систему музично-пластичного виховання

Е. Жак-Далькроза, пропагував її.

Свідоме ставлення дітей до музичного сприй-

няття, пробудження і розвиток їх творчих здібно-

стей стали основоположними принципами його

методики навчання музики у школі. Для втілення

цих завдань вчитель повинен не лише володіти

різними прийомами подачі матеріалу, але й ро-

зуміти психологію учнів. Такий інтегративний

підхід виразно проявляється в аналітично-синте-

тичному методі викладання, якому властивий пе-

рехід від загального цілого явища до аналізу його

окремих компонентів з різних точок зору.

Для учнів необхідно створювати ігрові ситуа-

ції, моделювати сценарії, розподіляти ролі, органі-

зовувати їх виконання. Гра виступає тут не просто

моделлю життя чи певної ситуації. В наслідок чого

проявляються приховані щоденні суперечності,

розкриваються особистісні риси і якості дітей.

Для активізації пошукової діяльності учнівсь-

кої молоді М. Леонтович використовував метод

евристичного навчання, впроваджуючи його у са-

мостійну роботу на уроці. Це надавало простір для

ініціативи і власного пошуку в процесі опануван-

ня навчально-пісенного матеріалу. Використання

різноманітних методичних прийомів і засобів в

поєднанні практики з теорією дозволило Миколі

Дмитровичу побудував цілісну педагогічну систе-

му, яка знайшла своє відображення в його наступ-

ній книзі «Практичний курс навчання співу в се-

редніх школах України». (Пшемінська, Л. О, 2019)

Педагогічна робота М.Д. Леонтовича не обме-

жувалася лише викладанням співів у школах. Ба-

гато часу він приділяв індивідуальним заняттям з

талановитими учнями. Він займався теорією му-

зики, гаромнією та контрапунктом. Його учні М.

Покровський та Г. Гринєвич згодом продовжили

навчання у Київському музично-драматичному

інституті імені М. Лисенко.

М. Леонтович надавав особливого значення

самостійному мисленню учнів, розвитку їхньої

творчої фантазії, вмінню критично аналізувати

свою роботу. Необхідно також підкреслити, що

як педагог він немовби передбачив сучасні систе-

ми розвитку музичних здібностей, заснованих на

принципі інтегративного навчання та особистіс-

но орієнованих технологіях. В цьому виявився

вплив прогресивних ідей його вчителя Б. Явор-

ського. Опанування під орудою педагога-новато-

ра теорією композиції, дозволило М. Леонтовичу

запровадити його методи у власній педагогічній

практиці.

Великого значення педагог надавав володін-

ню вчителем музичним інструментом (скрипка,

фісгармонія, фортепіано, концертіно), вважаючи

найдоцільнішим - скрипку, звук якої порівнював

із звучанням дитячого голосу.

Дуже вимогливо ставився М. Леонтович до

якості праці вчителя, його професійній компе-

тентності та удосконаленню педагогічної май-

стерності. Педагогічні ідеї М. Леонтовича вигляда-

ють таким чином:

• у роботі з дітьми йти від меншого до біль-

шого, від нижчого до вищого, від елементарного

до важкого;

• уникати будь-якого формалізму в навчан-

ні, механічного засвоєння матеріалу;

• активізувати учнів в процесі розучування

пісень та засвоєння нотної грамоти, здійснюючи

це через постановку реальних теоретичних та

практичних завдань та залучення дітей до ство-

рення власних мелодій;

• привчати дітей до самостійності в співі,

часто опитуючи їх поодинці;

• обов’язкове виховання музично-ритмічно-

го і ладового почуття, музично-слухових уявлень і

пам’яті, оскільки ритмічне виховання - основа му-

зичної грамотності, вивчення ритміки йде раніше

співу по нотах;

• розвиток музичного слуху через вивчення

пісень напам’ять, ритмічні вправи без нот, запис,

слухові мелодійні вправи без нот, запис ритміч-

ного диктанту, спів ритмічних зразків по нотах,

запис нескладних мелодійних диктантів, спів ме-

лодій по нотах;

• обов’язкове навчання всіх дітей нотної

грамоти і письму;

• розвиток слуху висувається на перший

план і проводиться раніше, ніж вивчення нотної

грамоти;

Volume 4 (1) 2023Professional Art Education

36 © Oksana Vasilyeva & Ivan Martynenko

Professional Art Education Volume 4 (1) 2023 Scientic Journal

• засвоєння нотного співу починається із

вивчення інтервалів мажорних акордів;

• навчання нотної грамоти починається з

ґрунтовного ознайомленням з ритмовою сторо-

ною музики;

• спів по нотах необхідно починати із запи-

су та вивчення ритміки пісні, а не її мелодії, що

звільнить дітей від ритмічних помилок при співі;

• органічний зв’язок музичного навчання

з осмисленим слухо-руховим процесом, набут-

тя навичок метро-ритмічного руху за допомогою

«махів руки»;

• роль музичного диктанту (запису мелодії)

у вирішенні завдань музичного навчання;

• взаємозв’язок музики з іншими видами

мистецтва, іншими предметами;

• використання на заняттях кольорових

поєднань або репродукцій живопису;

• формування дикції учнів - співаків, розви-

ток співацького дихання дітей;

• застереження від надто сильного, форсо-

ваного звуку;

• наголошував на відповідному застосуван-

ні динаміки співу при виконанні пісень:

• щодо добору пісень, М.Д. Леонтович реко-

мендував вчителям співу виконувати пісні-кано-

ни як підґрунтя для розвитку навичок двоголосно-

го співу.

Перлини народно-пісенної творчості з про-

стими і зрозумілими ритмами і римами стають

невичерпним джерелом народної мудрості та ду-

ховності, де яскраво відбивається національне са-

моусвідомлення народу. Яскравий зміст та чарівна

мелодійність народний українських пісень дозво-

ляє дітям природньо засвоїти їх художньо-образ-

ний в наслідок емоційного переживання

М.Д. Леонтович є автором декількох посіб-

ників: «Практичний курс навчання співу в серед-

ніх школах України» (1919 р.), «Матеріали до мето-

дики співу в початковій школі», «Деякі методичні

вказівки щодо організації нотного співу в народ-

них хорах» (1918 р.), підручник для навчання співу

«Нотна грамота» (1920 р.). М. Леонтович ставив за

мету охопити музичним вихованням якнайшир-

ше коло учнів. «У Миколи Дмитровича був прин-

цип: на уроках повинні співати всі - хто вміє і хто

не вміє, хто має слух і голос та не має їх» (Ростовсь-

кий О, 2004, с. 93).

Особливої уваги заслуговує «Практичний

курс навчання співу у середніх школах України».

Аналіз посібника переконує нас у тому, що у 20-х

роках ХХ століття в Україні було створено досить

своєрідна музично-педагогічна система, в якій

особливе значення в музично-естетичній освіті

школярів відводилось народній пісні та провідна

роль визнавалася за фольклором. (Іванова Л, 1982)

М. Леонтович неупинно займався самоо-

світою в області філософії, математики, історії, лі-

тератури і мистецтва. Тут він черпав ідеї для своїх

методичних напрацювань і підкреслював необхід-

ність комплексного підходу у процесі навчання і

виховання. Це стало наріжним каменем у розвит-

ку вітчизняної музичної педагогіки та створення

цілісної концепції методики дитячого музичного

виховання, в основі якої лежить відношення до

народної пісні як істинного за своєю суттю та зро-

зумілого для дитячого сприйняття явища.

Довгі роки М. Леонтович віддав роботі вчи-

теля співів у навчальних закладах різного типу. В

кожній школі він старався заінтересувати учнів,

привчити до логічного мислення і творчості, пле-

кав в них любов до батьківщини через народну

пісню

Висновки. Ідеї М.Д. Леонтовича щодо провід-

ної ролі народної пісні в музично-естетичному

вихованні дітей, розвитку їх музично-творчих

здібностей, опори на інтонаційно - ладову та ме-

троритмічну основу української музики органіч-

но увійшли до концепції музичного виховання ді-

тей на основі української національної культури.

Саме в цьому ми вбачаємо сучасність і непе-

рехідну цінність педагогічного доробку видатно-

го українського музиканта-педагога. Педагогічна

діяльність М. Леонтовича дозволяє визнати важ-

ливу роль хорового співу у музичного вихованні

дітей, який має великий потенціал для формуван-

ня духовного світу людини її інтелектуальну, емо-

ційну, творчу сфери.

Перспективи подальших досліджень.

Педагогічна спадщина М.Д. Леонтовича не втра-

тила свою значущість та актуальність в наш час.

Основи музичної педагогіки та методики музич-

ної освіти, що були закладені М.Д. Леонтовичем,

перевірені часом є тим підґрунтям, на якому ба-

зуються подальші наукові пошуки і дослідження

сучасних науковців.

Volume 4 (1) 2023Professional Art Education

СПИСОК ЛІТЕРАТУРИ

Архімович, Л., Гордійчук М. (1992). М. Лисенко. Життя і творчість. (3-тє вид.). Музична Україна.

Горбенко, С. С. (1999). Дитяче хорове виховання в Україні:[навч. метод. посіб. для вчителів шк. різ.

типу, студ. та викл. вищ. мистец. навч. закл.]. К.: Ін-т змісту методів навчання.

Гордійчук, М. (1974). Микола Леонтович (2-ге вид.). Музична Україна. http://irbis-nbuv.gov.ua/ulib/

item/UKR0002125

Дяченко, В.П. (1985). М. Леонтович (4-те вид.). Музична Україна, 134 с.

Іванова, Л. (1982). Педагогічні ідеї М. Леонтовича. Музика в школі: Збірка статей., (8), 137.

Коваль, О.В. (2017). Педагогіка музичного мистецтва ХХІ століття: уроки М.Д. Леонтовича. Науковий

часопис НПУ ім. М.П. Драгоманова, 14(22 (2)), 195–200. http://enpuir.npu.edu.ua/handle/123456789/18902

Кузь, В.Г., Руденко, Ю.Д. & Сергійчук, З.О. (1993). Основи національного виховання: Концептуальні

положення (В.Г.Кузь, Ред.). Центр «Київ».

Леонтович, М. Д. (1989). Практичний курс навчання співу у середніх школах України (з педагогічної

спадщини композитора). Музична Україна. 134 с. https://www.libex.ru/detail/book419199.html

Михайличенко, О. В. (2007). Музично-естетичне виховання дітей та молоді в Україні (ретро-

спективно- теоретичний аспект): монографія. «Козацький вал». 356 с. https://chtyvo.org.ua/authors/

Mykhailychenko_Oleh/Muzyko-estetychne_vykhovannia_ditei_ta_molodi_v_Ukraini.pdf

Пшемінська, Л. О. (2019). Організація освітнього процесу та особливості професійної підготовки вчи-

телів у Тульчинському єпархіальному жіночому училищі (1864–1918 рр.). Історико-педагогічний альма-

нах, (1), 47–56. https://doi.org/10.31499/2307-4833.1.2019.184958

Ростовський, О. (2004). Педагогічні ідеї М. Леонтовича у контексті розвитку європейської музичної

педагогіки. Збірник статей, 154.

Сенета, Т.В. (2017). Роль творчості М.Д. Леонтовича у становлення української культури ХХ століття.

Молодий вчений, 4.2(44.2), 74–77. http://molodyvcheny.in.ua/les/journal/2017/4.2/16.pdf

Урчик, О. Ю. (2018). Музична освіта як соціокультурний феномен діяльності В. Верховинця, П. Кози-

цького, Ф. Колесси, М. Леонтовича, К. Стеценка. Педагогічна освіта: теорія і практика, (24(2)), 192–197.

Черкасов, В.Ф. (2014). Теорія і методика музичної освіти. Навчальний посібник. РВВ КДПУ імені В.

Винниченка, 472 с. https://bohdan-books.com/userles/le/books/lib_le_197604469.pdf

REFERENCES

Arkhimovych L., Hordiychuk M. (1992). M. Lysenko. Zhyttya i tvorchistʹ [Life and creativity.]. (3-tye vyd.).

Muzychna Ukrayina.

Horbenko S.S. (1999). Dytyache khorove vykhovannya v Ukrayini. [Children’s choral education in Ukraine]

IZMN

Hordiychuk M. (1974). Mykola Leontovych [Mykola Leontovych] (2-he vyd.). Muzychna Ukrayina.

http://irbis-nbuv.gov.ua/ulib/item/UKR0002125

Dyachenko V.P. (1985). M. Leontovych [M. Leontovych] (4-te vyd.). Muzychna UkrayinaIvanova L. (1982).

Pedahohichni ideyi M. Leontovycha. [Pedagogical ideas of M. Leontovych] Muzyka v shkoli: Zbirka statey., (8), 137.

Kovalʹ O.V. (2017). Pedahohika muzychnoho mystetstva KHKHI stolittya: uroky M.D. Leontovycha. [Pedagogy

of musical art of the 21st century: lessons of M.D. Leontovich] Naukovyy chasopys NPU im. M.P. Drahomanova,

14(22 (2)), 195–200. http://enpuir.npu.edu.ua/handle/123456789/18902

Professional Art Education Volume 4 (1) 2023 Scientic Journal

V.H.Kuzʹ, YU.D.Rudenko & Z.O. Serhiychuk. (1993). 8. Osnovy natsionalʹnoho vykhovannya: Kontseptualʹni

polozhennya [Basics of national education: Conceptual provisions](V.H.Kuzʹ, Red.). Tsentr «Kyyiv». https://www.

libex.ru/detail/book419199.html

Leontovych, M. D. (1989). Praktychnyy kurs navchannya spivu u serednikh shkolakh Ukrayiny (z

pedahohichnoyi spadshchyny kompozytora). [Practical course of teaching singing in secondary schools of

Ukraine (from the pedagogical heritage of the composer).] Muzychna Ukrayina.

Mykhaylychenko O. V. (2007). Muzychno-estetychne vykhovannya ditey ta molodi v Ukrayini

(retrospektyvno- teoretychnyy aspekt): monohraya. [Musical and aesthetic education of children and youth

in Ukraine (retrospective and theoretical aspect)] «Kozatsʹkyy val», 356 https://chtyvo.org.ua/authors/

Mykhailychenko_Oleh/Muzyko-estetychne_vykhovannia_ditei_ta_molodi_v_Ukraini.pdf

Psheminsʹka, L. O. (2019). Orhanizatsiya osvitnʹoho protsesu ta osoblyvosti profesiynoyi pidhotovky

vchyteliv u Tulʹchynsʹkomu yeparkhialʹnomu zhinochomu uchylyshchi (1864–1918 rr.). [Organization of the

educational process and features of professional training of teachers in the Tulchyn diocesan women’s school

(1864–1918)] Istoryko-pedahohichnyy alʹmanakh, (1), 47–56.

Rostovsʹkyy O. (2004). Pedahohichni ideyi M. Leontovycha u konteksti rozvytku yevropeysʹkoyi muzychnoyi

pedahohiky. [Pedagogical ideas of M. Leontovich in the context of the development of European music pedagogy.]

Zbirnyk statey, 154.

Seneta T.V. (2017). Rolʹ tvorchosti M.D. Leontovycha u stanovlennya ukrayinsʹkoyi kulʹtury XX stolittya.[ The

role of creativity of M.D. Leontovych in the formation of Ukrainian culture of the 20th century.] Molodyy vchenyy,

4.2(44.2), 74–77. http://molodyvcheny.in.ua/les/journal/2017/4.2/16.pdf

Urchyk, O. YU. (2018). Muzychna osvita yak sotsiokulʹturnyy fenomen diyalʹnosti V. Verkhovyntsya, P.

Kozytsʹkoho, F. Kolessy, M. Leontovycha, K. Stetsenka. [Music education as a socio-cultural phenomenon of the

activities of V. Verkhovynets, P. Kozytskyi, F. Kolessa, M. Leontovych, K. Stetsenko]. Pedahohichna osvita: teoriya i

praktyka, (24(2)), 192–197.

Cherkasov V.F. (2014). Teoriya i metodyka muzychnoyi osvity. [Theory and methodology of music

education.] Navchalʹnyy posibnyk. RVV KDPU imeni V. Vynnychenka, 472 s. https://bohdan-books.com/userles/

le/books/lib_le_197604469.pdf

Надійшла до редакції / Received: 07.03.2023

Рекомендовано до друку / Accepted: 19.04.2023

Volume 4 (1) 2023Professional Art Education

The purpose of the article is to highlight the contribution of M. Leontovych to the establishment

and development of the national music education system in Ukraine.

Methods & methodology. The research employs traditional historical and pedagogical

methods, including analytical, comparative, retrospective, logical-systemic, chronological-structural,

and comparative analysis of scientic-pedagogical literature, archival documents, educational

materials, and the works and contributions of the educator M. Leontovych. The research is based

on a combination of methodological approaches, including systemic-activity, historical-pedagogical,

systemic, phenomenological, hermeneutical, historiographical, and culturological approaches, as

well as philosophical, terminological, and cognitive principles.

The scientic novelty of the article lies in the synthesis of M. Leontovych’s musical-pedagogical

legacy, the specication of his pedagogical principles and methods of music education for youth, as

well as outlining the possibilities for integrating the composer’s progressive experience into the

contemporary practices of the new Ukrainian school.

Results. Theoretical and practical aspects of M. Leontovych’s musical-pedagogical legacy have

been revealed. It has been demonstrated that his pedagogical activities are inseparably linked to his

compositional creativity and vocal-choral performance. The understanding of the signicance of folk

songs in the process of music education for young students as an inexhaustible source of wisdom

and spiritual ideals of the Ukrainian people has been highlighted. It has been established that the

composer’s methodological contributions are grounded in folkloric material, ensuring the accessibility

of involving a child in the world of music. The main pedagogical ideas of M. Leontovych have been

identied and characterized: the sequence of teaching from elementary to complex; activation of

students during the learning of songs; assimilation of theoretical material through practical tasks;

fostering performance independence and developing a sense of rhythm as the foundation for shaping

musical abilities; integration of music with other art forms and subjects.

Keywords: composer, educator, creativity, music education, folk song, choral singing.

MUSICAL-PEDAGOGICAL LEGACY OF MYKOLA

LEONTOVYCH IN THE CONTEXT OF DEVELOPMENT

OF THE CONTEMPORARY UKRAINIAN EDUCATION

SYSTEM

Candidate of pedagogical sciences, associate

professor of the department of musical art,

H.S. Skovoroda Kharkiv National Pedagogical

University

Kharkiv, Ukraine

еmail: oksana.vasylieva@hnpu.edu.ua

https://orcid.org/0000-0002-8918-4357

Candidate of pedagogical sciences, associate

professor of the department of musical art,

H.S. Skovoroda Kharkiv National Pedagogical

University

Kharkiv, Ukraine

email: i.martynenko@hnpu.edu.ua

https://orcid.org/0000-0003-4465-0833

DOI 10.34142/27091805.2023.4.01.04