якості провідної не прагматичну мету підготов-
ки спеціаліста, а формування особистості здатної
до саморозвитку та самоосвіти, що так необхідно
майбутньому вчителю. Досягнення кінцевої мети
навчання студентів ми здійснювали через досяг-
нення безліч проміжних (кафедральних і між
кафедральних) цілей. Своєрідний «педагогічний
конвеєр», в якому кожен щабель ставав обов’яз-
ковим для формування фахівця, як би забезпечу-
вав стиковку між результатами вивчення різних
тем, розділів, дисциплін, а на кожному окремому
етапі навчання – рівень професійних компетен-
цій студентів, необхідних для успішної роботи на
подальших етапах. Тому внутрішні цілі кафедри
(дисципліни) включали опанування студентами
знаннями-вміннями в здійсненні способів пізна-
вальної і професійної діяльності в рамках дири-
гентсько-хорових дисциплін, що необхідні для
самостійної навчальної та науково-дослідницької
діяльності.
Під час дослідження ми використовували
наступний орієнтовний перелік дієслів для фор-
мулювання загальних кафедральних навчаль-
них цілей: «знати», «розуміти», «демонструвати»,
«аналізувати», «використати», «застосовувати»,
«оцінити», «висловлювати» тощо. Для цілей твор-
чого типу (пошукові дії) ми використовували
дієслова: «варіювати», «видозмінювати», «пере-
групувати», «перебудувати», «передбачити», «по-
ставити питання», «синтезувати», «спростити»,
«підвести підсумок», «позначити», тощо.
Необхідно вказати на те, що використання
чіткої ієрархічної класифікації цілей у процесі
вивчення диригентсько-хорових дисциплін є важ-
ливою справою, бо:
а) відбувається концентрація зусиль на го-
ловному; викладач, що використовує таксономію,
не тільки виділяє і конкретизує цілі, а й упорядко-
вує їх, визначаючи першочергові завдання, поря-
док та перспективи подальшої роботи;
б) характерними рисами для спільної роботи
викладача та студентів стають: ясність, прозорість
та гласність; в) складаються еталони оцінки ре-
зультатів навчання.
Поряд з цим, особливу увагу ми приділяємо
технології конструювання завдань: підготовці
та використанню в самостійній роботі студентів
диференційованих навчально-пізнавальних
завдань, що відповідають цілям різного рівня, ві-
дображають зміст кожної дисципліни диригентсь-
ко-хорового циклу та включають різні види і рівні
навчально-пізнавальної діяльності студентів. Ме-
тодологічним орієнтиром для нас є положення,
обгрунтоване в наукових дослідженнях, про ціліс-
не вивчення об’єкту, що можливе лише в діалек-
тичній єдності системного і діяльнісного підходів.
Виходячи з цього, ми фіксуємо зміни в стилі діяль-
ності студентів на трьох взаємопов’язаних рівнях:
а) операційному, що включає прийоми, способи
діяльності, алгоритми тощо; б) змістовному (різні
рівні засвоєння знань); в) цілемотиваційному.
Рівні засвоєння знань, в єдності з процесу-
альними характеристиками діяльності студентів,
ідентифікуються по методиці, в якій під рівнем
засвоєння того чи іншого навчального матеріалу
є певна якість діяльності, що можлива на основі
даної інформації. Таким чином, виділяються на-
ступні операційно-змістовні рівні:
• перший рівень – фактичний; характерна
самостійна діяльність студента в плані сприйнят-
тя (розпізнавання, розрізнення), а фонд знань, в
основному, складений з фактів («знання-знайом-
ства», наприклад, з основ техніки диригування
– теоретичне поняття про плани, позиції, силу та
масу жесту, або констатація засобів музичної ви-
разності хорового твору, що вивчається);
• другий рівень – стандартних операцій,
пов’язаний з самостійною репродуктивною діяль-
ністю студентів (буквальна репродукція твору, що
вивчається в класі хорового диригування);
• третій рівень – реконструктивне самостій-
не відтворення хорової партитури;
• четвертий – творчий рівень диригентської
підготовки, що передбачає оволодіння умінням
самостійної музичної та вербальної інтерпретації
хорового твору, що вивчається.
Для визначення остаточного рівня теоретич-
них знань з «хорознавства», «постановки голосу»,
«диригування», кафедра щосеместрово проводить
теоретичний модуль, у зв’язку з чим були підго-
товлені диференційовані задачі, що сприяють ви-
явленню у студентів готовності до самостійного
вирішення художньо-технічних завдань різних
рівнів засвоєння навчальної інформації:
а) самостійне відтворення навчального ма-
теріалу, виклад засвоєних знань;
б) виконання операцій, вживання засвоєних
навиків;
в) ухвалення рішень в новій, проблемній си-
туації; вживання отриманих знань і умінь у хор-
мейстерській практиці.
Працюючи над технологічними аспектами
організації самостійної навчально-пізнавальної
діяльності студентів, спиралися, по-перше, на те-
Volume 4 (1) 2023Professional Art Education
26 © Lyudmila Kostenko