
8
ки через збагачення досвіду споглядання творів
живопису різних майстрів різних епох тощо, недо-
ступного підлітку через його вікові особливості. І
хоча дослідження науковців, що розкривають пи-
тання психічного розвитку молодших школярів,
доводять успішність спроб зниження вікового
порогу доступності творів мистецтва, проте все ж
учені погоджуються з тим, що основним періодом
ефективного пізнання творів мистецтва школяра-
ми з погляду готовності психіки до абстрактного
мислення, вміння порівнювати і узагальнювати,
розуміння символіки тощо - це не початкова шко-
ла, а власне підлітковий вік (Джола Д., 1998). Саме
в підлітковому віці порівняно ясною і осмисленою
стає операція образного узагальнення, а також за-
лежна від першого, тому що значно складнішою
є операція понятійного узагальнення, пов’язана із
потребою оперувати значною кількістю засвоєної
інформації про навколишній світ і мистецтво вза-
галі.
Образне узагальнення, як відомо, передбачає
аналіз сутнісних зв’язків між деталями худож-
нього цілого, з яких складається художній образ.
У жодному випадку, аналізуючи твір мистецтва,
грамотний педагог не може дозволити собі ско-
чуватися до рівня розмови на зразок: «так приду-
мав художник», а «так буває у житті». Адже такий
шлях – це шлях в нікуди. Не можна йти манівцями
наївно-буквального ставлення до мистецтва. Тому
що кожна навіть дуже далека від навколишньої
дійсності картина великого художника (а саме
такі вивчаються у шкільній програмі) є відобра-
женням світу у всіх його проявах. Однак побачити,
яким чином це зроблено і підказати, а при потребі
й пояснити учням – саме в цьому полягає функція
вчителя (Мартинюк І., 2005).
Підлітковий період характеризується посту-
повістю переходу від емпіричного сприймання
до узагальнюючого. Образне узагальнення фор-
мується у конкретно-чуттєвій формі як одинич-
не. Але одиничне у мистецтві виражає загальне:
один художній образ дає учневі можливість чут-
тєво сприйняти багатогранну сутність зображува-
ного явища як реальність. Разом з тим, оскільки
великого досвіду у підлітків ще немає, тому для
розкриття глибоких зв’язків мистецького обра-
зу необхідна допомога і керівництво педагога. Це
потрібно і для того, щоб продемонструвати шко-
лярам можливість різноманітних інтерпретацій
одного й того ж художнього явища й переконати
учнів у недоцільності однозначного трактування
мистецького твору. Адже чим багатшим буде ін-
терпретаційне поле, тим глибшим буде сприйнят-
тя і засвоєння мистецького твору.
Навчити підлітка осягати художню умов-
ність мистецького твору, піднімаючись над без-
посередністю сюжету і життєвих прототипів кар-
тини, можна тільки тоді, коли визріють необхідні
психічні передумови. Це, як правило, відбувається
у підлітковому віці.
Основним періодом ефективного пізнання
творів мистецтва школярами з погляду готовності
психіки до абстрактного мислення, вміння порів-
нювати і узагальнювати, розуміння символіки
тощо - це не початкова школа, а власне підлітко-
вий вік. Саме в підлітковому віці порівняно ясною
і осмисленою стає операція образного узагальнен-
ня, а також залежна від першого, тому що значно
складніша - операція понятійного узагальнення,
пов’язана із потребою оперувати значною кількі-
стю засвоєної інформації про навколишній світ і
мистецтво взагалі (Ревенко І., 2010).
Порівняння твору з іншими, близькими в
художньому плані або навпаки контрастними
(живопис, музика, література тощо) є, на наш по-
гляд, значно дієвим чинником в цьому відношен-
ні, ніж, наприклад, порівняння з дійсністю. Саме
це є принциповим для нашої методики і системи
педагогічного керівництва. Далі слідує вербальна
компонента, тобто реалізація побаченого і зро-
зумілого у словесному викладі. При чому, ми при-
тримуємося думки про те, що тут необхідно поз-
бавлятися монологічної форми викладу змісту, як
вчителем, так і учнями.
Найбільш оптимальною формою вербаль-
ної реалізації естетичного досвіду бачимо вільну
дискусію, де педагог виступає модератором роз-
мови, проте неформальної і не із заготовленими
наперед відповідями на питання, а розмови, яка
носить безпосередній, імпровізований характер.
Адже саме тоді вона є цікавою і корисною для уч-
нів і їхнього розвитку. Така непідготовлена роз-
мова сприяє виясненню суті речей, а не отриман-
ню оцінки, вона зберігає інтерес до предмета на
відповідному рівні, і дозволяє підлітку відчувати
почуття власної гідності у тому, що він активний
учасник дискусії, а не маріонетка, яка виконує,
надану зверху, їй роль. Учень, який бере участь
у такій дискусії відчуває почуття власної від-
повідальності за результат цієї дискусії, і розуміє,
що цей результат залежить і від його думки, тому
відповідально ставиться до того, що говорить.
Зрозуміло, що такий спосіб ведення розмо-
ви потребує кваліфікованого педагога, наділеного
Volume 4 (1) 2023Professional Art Education
© Oleksandr Demjanchuk