Постановка проблеми та її зв’язок з важ-

ливими науковими та практичними завдання-

ми. Сучасна мода дуже мінлива, одні тенденції

змінюють інші. Кожен сезон дизайнери повинні

запропонувати щось нове, щоб здивувати і утри-

мати свого споживача. Для генерації нових ідей

необхідно черпати натхнення. Одним із найбагат-

ших джерел є український народний костюм. Ідея

використання українського костюму при створен-

ні сучасного одягу не нова, вже починаючи з пер-

шої половини ХХ століття народний костюм, його

крій, орнамент, колірні поєднання широко вико-

ристовувалися модельєрами у проектуванні одягу.

Дизайн сучасного костюму не може розвиватися у

відриві від національних традицій. Так, з’являєть-

ся фольклорний (етнічний) стиль.

Українська тематика надихає не тільки

українців. Останні покази відомих світових ди-

зайнерів показали, що українська тематика при-

вертала увагу французького дизайнера Жана-Поля

Готьє (Jean Paul Gaultier, 2005), кутюр’є з модного

дому Valentino, зокрема до створення колекції

«Resort 2017». Будинок моди Gucci продовжував

цю концепцію і використав тему українських пи-

санок для своєї колекції тощо.

Зацікавленість українським національним

Professional Art Education Volume 3 (2) 2022 Scientic Journal

У статті розглянуто питання використання елементів народного українського костюму, його ор-

наментації в дизайні сучасного молодіжного одягу. Відзначено необхідність і важливість збереження й

розвитку традицій в структурі національної культури, а також визначено можливості використання

народних мотивів у створенні як дизайнерського одягу, так і моделей, призначених для масового виробни-

цтва. Виділено значення мистецтва народного костюму як творчого джерела. Обґрунтовано актуаль-

ність проектування і виготовлення сучасного костюму на основі вивчення національної спадщини України.

Проаналізовано та конкретизовано історичний досвід використання елементів українського національно-

го орнаменту в колекціях більшості вітчизняних та зарубіжних дизайнерів. Виділено два напрями викори-

стання форм та ознак народного українського костюму в сучасному дизайні одягу: 1) орнамент незмін-

но постає частиною декоративної структури костюму, іноді набуває статусу композиційного центру;

2) елемент орнаменту не є частиною оздоблювально-декоративної структури костюму, а лягає в осно-

ву самої силуетної форми. Виокремлено практичний досвід використання студентами (майбутніми ди-

зайнерами) елементів традиційного декоративно-ужиткового мистецтва, що надає сучасним колекціям

одягу естетичної виразності, оригінальності, рукотворної творчості й сприяє розвитку національної ми-

стецької культури.

Шляхом аналізу колекцій сучасних дизайнерів та студентів кафедри дизайну було зроблено висновок

про те, що народні мотиви досі залишаються актуальними в проектуванні сучасного одягу і багато мо-

дельєрів вдаються до використання етнічних мотивів. Дизайн сучасного костюму не може розвиватися у

відриві від національних традицій. Досить важливо зберігати й розвивати традиції в структурі національ-

ної культури, а також визначати можливості використання народних мотивів у створенні як дизайнер-

ського одягу, так і моделей, призначених для масового виробництва.

Ключові слова: народний костюм, дизайн одягу, колекція, проектування, орнамент, форма, кон-

струкція.

УДК 7.012.23

DOI 10.34142/27091805.2022.3.02.02

ФОРМИ ТА ОЗНАКИ НАРОДНОГО УКРАЇНСЬКОГО

КОСТЮМУ І ВИКОРИСТАННЯ ЇХ У СУЧАСНОМУ

ДИЗАЙНІ ОДЯГУ

кандидат педагогічних наук, доцент,

завідувач кафедри дизайну факуль-

тету мистецтв Харківського націо-

нального педагогічного університету

імені Г.С.Сковороди,

Член спілки дизайнерів України

Харків, Україна

email: laragrig73@gmail.com

https:/orcid.org/0000-0002-8990-8861

костюмом існувала завжди. Народний костюм – це

безцінне невід’ємне надбання культури народу,

накопичене століттями, він не тільки яскравий

самобутній елемент культури, а й синтез різних

видів декоративної творчості. Принципи компо-

зиційної побудови народного костюму полягають

у чіткості форм, лаконічності конструкції, під-

порядкуванні декору формі, функції, матеріалу,

конструкції тощо. Таким чином, для дизайнера

сьогодні це є прикладом творчого підходу до ство-

рення сучасного молодіжного одягу.

Виходячи з цього, актуальність теми визна-

чається ступенем використання народних тра-

дицій у практиці моделювання сучасного одягу;

створення колекцій на основі народного костюму;

можливості запозичення традицій народного ко-

стюму в сьогоденні і майбутньому.

Аналіз основних досліджень і публікацій.

Безпосередньо проблемами створення різноманіт-

них форм одягу, володіння багатьма видами і тех-

ніками оздоблення та декорування займалися Е.

Антонович (2005), В. Галудзіна-Горобець (2018),

Н. Здоровега (1974), К. Матейко (1996), Т. Кара-Ва-

сильєва (2008), О. Кульчицька (2017), М. Мельник

(2018). Значний внесок у вивчення українського

традиційного вбрання зробили дослідники – Ф.

Вовк (1997) та К. Мошинський (2019). Відомості про

український традиційний костюм зібрані у пра-

цях О. Вороної (2021), Ю. Горшко (2004), М. Костель-

ної (2018), Т. Ніколаєвої (2012), В. Міронова (1971), С.

Темеріна (2016), Я. Прилипко (1970) та інші.

Так, принципи створення модних сезон-

них колекцій одягу, де елементам традиційного

українського вбрання надається особливого зна-

чення, знайшли відображення в працях М. Мель-

ника (1918). Водночас одяг з позиції культурології,

історії та етнографії стали предметом досліджен-

ня Т. Ніколаєвої (2011), яка в своїх монографічних

працях описує особливості традиційних костюмів

різних регіонів України. Поряд із цим, Н. Камінсь-

ка та С. Нікуленко звертали увагу на історію мод-

ного вбрання, що знайшло відображення у праці

«Костюм в Україні від епохи Київської Русі до ХХІ

століття» (Камінська, Н., Нікуленко, С., 2004). Ці

дослідження хоч і не розкривають форми, ознаки

народного українського костюму в змісті їх вико-

ристання у сучасному дизайні одягу, проте дають

яскраву можливість розглядати ці праці в якості

джерельної бази, сприяють подальшому вивчен-

ню можливостей гармонійної взаємодії традицій-

ного українського костюму і моди.

Формулювання цілей та завдань статті.

Мета статті полягає у виявленні значущості націо-

нального костюму, як творчого джерела для мо-

дернізації існуючих прийомів формоутворення у

сучасному дизайні одягу.

Викладення основного матеріалу дослід-

ження. Зацікавленість українським національ-

ним костюмом існувала завжди. Народний ко-

стюм – це безцінне невід’ємне надбання культури

народу, накопичене століттями, він не тільки яс-

кравий самобутній елемент культури, а й синтез

різних видів декоративної творчості. Так, у 1919

році при відділі Образотворчого мистецтва ство-

рюється «Майстерня сучасного костюму», роботу

очолює майстер – модельєр Н. Ламанова (Стриже-

нова, 1989).

У той час досконало обстежується тради-

ційний костюм Київщини, що увібрав найкращі

риси вбрання різних регіонів України та яскраво

віддзеркалював самобутність, неповторність ма-

теріальної, духовної і художньої культури україн-

ського народу.

20-і роки минулого століття залишили яскра-

ву сторінку позитивного досвіду з питань створен-

ня професійних, унікальних колекцій сучасного

костюму, розроблених на національній основі.

Саме у цей період закладались теоретичні основи

моделювання сучасного одягу з урахуванням тра-

диційного досвіду, зароджувались шляхи транс-

формації українського національного костюму в

професіональній культурі майбутнього. Перші ко-

лекції, створені на традиційній основі, користува-

лись великим успіхом серед місцевого населення і

отримали високу оцінку за кордоном, у тому числі

на виставці, яка відбулась у 1925 році в Парижі.

Так, під керівництвом Н. Лозовського, який неза-

баром буде очолювати Київський Будинок моде-

лей, приділяється значна увага підготовці кадрів,

а саме художників костюму, модельєрів, конструк-

торів.

У післявоєнні роки активізується звернен-

ня художників-модельєрів до народного досвіду

створення костюму. Моделі жіночого одягу, в яких

використані локальні варіанти народного крою

та традиційне розташування декору, займають

помітне місце в експозиції виставки українського

мистецтва в Москві у 1951 p., отримуючи широке

визнання (Термін, 1951).

Підхід до використання традицій у сучасно-

му моделюванні якісно змінюється в 50-60-х роках

ХХ ст. У цей період здійснюються перші спроби

впровадження моделей сучасного одягу, розробле-

ного з використанням народного крою та декору

Volume 3 (2) 2022Professional Art Education

у масове виробництво. Провідні українські ху-

дожники-модельєри, звертаючись до історичного

досвіду, шукають шляхи найбільш вдалого його

поєднання з вимогами часу, новими технічними

можливостями.

Яскраві та оригінальні за формою і конструк-

цією моделі українських художників-модельєрів

(Г. Мепана, Н. Подольської, А. Лохманюк, Н. Топин-

ко) друкують не тільки в місцевих журналах, ай

по всьому світу (Матейко, 1996). Так, у 60-і роки ХХ

ст. художники-текстильники розробляють ткани-

ни, в основу композиції яких лягають принципи

української орнаментації, а саме: узорчаста кай-

ма, чергування орнаментальних вертикальних та

горизонтальних смуг, різноманітні варіації плах-

тового малюнку, яскраві поліхромні рослинні сю-

жети. Широке розповсюдження цей напрямок от-

римав на Київському та Дарницькому шовкових

комбінатах, які виробляли набивні суконні тка-

нини із натурального та штучного шовку. Поруч

з набивними, на Київській трикотажній фабриці

розробляються трикотажні та жакардові орна-

ментовані полотна, в яких використовується і до-

свід доморобного візерунчатого ткацтва. Успішно

працюють в напрямку розвитку кращих традицій

народного ткацтва Одеський текстильний ба-

вовняний, Ровенський та Житомирський льо-

нокомбінати, Київська і Одеська прядильно-тек-

стильні фабрики (Савельєва, 1967).

У 70-і роки проблема використання націо-

нальних традицій виходить за рамки чисто прак-

тичних інтересів. Вона стає основою зближення

фахівців різних напрямків культури і науки, в

першу чергу етнографів, мистецтвознавців, пра-

цівників легкої промисловості. Ця робота відбу-

вається при тісній співпраці науково-дослідниць-

ких академічних, навчальних інститутів, а також

наукових установ різних галузей легкої промис-

ловості разом з творчими колективами Будинків

моделей, фабрик і музеїв. Здійснюються наукові

дослідження, проводяться конференції, семінари

з питань художнього проектування одягу різного

призначення, відбувається впровадження етно-

графічних матеріалів і знань у сучасну практику.

Досліджуються народні традиції в моделюванні

сучасного одягу не тільки східнослов’янських, а й

інших народів (Король, 2015).

Початок ХХ ст. характеризується появою но-

вих течій і нових імен в українському дизайні. На

світовий подіум виходять Лілія Пустовіт, Сергій

Бизов, Олена Ворожбіт та інші, які черпали натх-

нення в традиційному українському костюмі (Ма-

тейко, 1996).

Сьогодні в Україні ведеться всебічна популя-

ризація кращих зразків одягу, розроблених за на-

родними мотивами. Цьому сприяють публікації в

журналах, широкі покази моделей, як в Україні,

так і за кордоном. Зміни в костюмі та зберігання

традицій добре простежуються у колекціях сучас-

ного одягу ХХІ ст.

Етнофешн від Юлії Магдич стрімко завоював

популярність в Україні і за кордоном. Дизайнер

робить акцент на етнічних орнаментах, якими

вдало декорує вбрання з льону, вовни, кашеміру,

вельвету. Сміливо прикрашає українською ви-

шивкою речі покрою кімоно (Ідеї на тему «Юлія

Магдич» Одяг, сукні, сукня, 2021).

Бренд Lili Bratus створює вбрання зі своїм осо-

бливим почерком і полонить серця прихильниць

стильним етнічним одягом: пальто з лаконічною

вишивкою на спині, теплими сукнями з орнамен-

тами-оберегами, жилетами з відкритими шва-

ми. На думку дизайнера, одна з характерних рис

традиційного українського костюма – багатоша-

ровість, дуже актуальна і в наш час (Петракова,

2016).

Мультибрендовий проект «Зерно» об’єднує

дизайнерів й майстрів, які працюють виключно з

екологічними матеріалами. Це одяг вільного крою

і природної колористики, який вдало доповнюють

етнічні аксесуари: яскраве намисто, шкіряні або

дерев’яні сумки, прикрашені тисненням, розпи-

сом або різьбленням.

Дизайнер Анна Козак випускає одяг і аксесу-

ари для впевнених в собі українок, підкреслюючи

їх гармонійне поєднання сили і чуттєвості. Так

створюється стиль етнофанки, властивий бренду

Kozzachka by Anya Ko. Увагу привертають і яскраві

масивні намиста з дерева і металу, здатні стати ет-

нічною родзинкою сучасного образу.

Сучасний одяг, на створення якого дизайнера

Христину Рачицьку надихає традиційне українсь-

ке вбрання, тонко прикрашене вишивкою, стріч-

ками, гофруванням (дрібними складочками).

Бренд Nenka відтіняє повсякденний одяг

делікатними етнічними елементами. Яскравими

українськими орнаментами прикрашені ділові

сукні, спортивні костюми, спідниці, шорти, сороч-

ки, жилети. Наприклад, цікаве рішення - штани з

екошкіри з барвистими орнаментальними встав-

ками в дуеті з лаконічною сорочкою.

Українська тематика надихає не тільки

українців. Так, у 2005 році в рамках Тижня моди

в Парижі відбувся показ нової колекції Haute

Professional Art Education Volume 3 (2) 2022 Scientic Journal

Couture Осінь-Зима 2006 французького дизайне-

ра Жана-Поля Готьє (Jean Paul Gaultier). В основу

колекції лягли враження кутюр’є від поїздки до

України. Будинок моди Gucci постарався продов-

жити цю концепцію і використав тему українсь-

ких писанок для своєї колекції, так Фріда Джаніні

у 2008-2009 роках об’єднала ділову строгість своїх

комплектів з яскравими, традиційними принта-

ми.

У 2013 році відразу двоє дизайнерів випу-

стили в світ колекцію, присвячену «Українським

амазонкам» в Нью-Йорку і в Парижі. Аналізуючи

свої колекції Прабала Гурунг і П’ю говорили, що

прообразом стали сучасні амазонки, які живуть

в Україні. Українські мотиви надихнули кутюр’є

з модного дому Valentino до створення колекції

«Resort 2017».

Показ цієї колекції відбувся влітку 2017 року

у Гавані. Нова круїзна колекція Марії Грації Кьюрі

та П’єрпаоло Піччолі з великого модельного дому

Valentino вирізняється родзинкою - поєднанням

відомих силуетів цього бренду з традиційним

українським одягом і українськими вишитими ві-

зерунками.

Потрібно згадати, що і раніше кутюр’є з мод-

ного дому Valentino звертались до української те-

матики. Так, у колекції італійців весна-літо 2015

були речі прикрашені вишитим орнаментом, а

саме сорочки, сукні, «жупани», безрукавки з овчи-

ни і навіть костюми із традиційною українською

вишивкою.

Значне місце використанню етнічних мо-

тивів приділяється на заняттях з проектування

костюму на кафедрі дизайну у ХНПУ імені Г.С. Ско-

вороди. Головне завдання що постає перед студен-

тами це створення сучасного одягу яке не повинно

перетворюватися на автентичну копію народного

костюму, а ґрунтуватися на тонкому та делікатно-

му асоціативному зв’язку, для досконалості та гар-

монійності проектованої форми.

Використання студентами елементів тради-

ційного декоративно-ужиткового мистецтва надає

сучасним колекціям одягу естетичної виразності,

оригінальності, рукотворності і сприяє розвитку

національної мистецької культури. Під час роз-

робки сучасного одягу, на основі національних

традицій здобувачі користуються основними еле-

ментами, а саме: принципами формоутворення,

тектонічною структурою форми, пропорцією, рит-

мом, колоритом, орнаментацією, конструктивною

побудовою, матеріалом, традиційною технологією

виготовлення (див. рис. 1; рис. 2).

Volume 3 (2) 2022Professional Art Education

Рис. 1. Розробки студентів кафедри дизайну

ХНПУ імені Г.С.Сковороди

Professional Art Education Volume 3 (2) 2022 Scientic Journal

Рис. 2.

Розробки студентів

кафедри дизайну ХНПУ

імені Г.С.Сковороди

Сучасна мода тягнеться до ідеальності, самовдосконалення. Чіткі строгі лінії потроху витісняють

вільний силует та невимушеність форм. Але модний етнічний стиль майстерно розбавляє цю суворість та

аскетичність (див. рис. 3).

Рис. 3.

Розробки студентів кафедри дизайну ХНПУ

імені Г.С.Сковороди

Volume 3 (2) 2022Professional Art Education

Принципи народного моделювання проявляються в особливостях крою, конструкціях елементів,

розташування декору у сучасному одязі. Емоційно-образна сторона домінує у навчальному процесі, велика

увага приділяється різноманітним традиційним прийомам оздоблення костюму. У цій взаємодії народних

традицій та сучасності втілено шляхетне завдання – показати багатство та різноманітність національного

костюму, зберегти різні техніки та технології українського народного мистецтва (див. рис.4; рис. 5).

Рис. 5

Розробки студентів

кафедри дизайну

ХНПУ

імені Г.С.Сковороди

Рис. 4.

Розробки студентів

кафедри дизайну

ХНПУ

імені Г.С.Сковороди

Professional Art Education Volume 3 (2) 2022 Scientic Journal

Елементи українського національного ор-

наменту незмінно фігурують у колекціях біль-

шості вітчизняних дизайнерів.

Тому, можна виділити два напрями ро-

звитку цієї теми: у першому випадку орна-

мент незмінно постає як частина декоративної

структури костюму, його ритмічною частиною,

іноді орнаментальні мотиви набувають стату-

су композиційного центру.

Другий підхід, що представляється більш

цікавим, полягає у тому, що елемент орнамен-

ту не є частиною оздоблювально-декоративної

структури костюму, а лягає в основу самої си-

луетної форми (див. рис. 6; рис. 7).

Рис. 7

Розробки студентів кафедри дизайну ХНПУ

імені Г.С.Сковороди

Висновки.

Отже, можна сказати, що національний ко-

стюм – особливий об'єкт творчої діяльності дизай-

нера. Мистецтво створення костюму в етнічному

стилі вимагає від творця майстерності, знань,

фантазії, смаку, певних навичок. Вплив українсь-

кого костюму на моду дуже значний, рік за роком

ми зустрічаємо його на подіумах усього світу.

Елементи які використовують сучасні ди-

зайнери стають все більш стилізовані, але від

цього вони не втрачають привабливості, тому що

в народному мистецтві захована єдність людини

і природи, яка допомагає творцям створювати

нові образи.

Перспективами подальших досліджень можуть стати питання розвитку національної моди за

умов одночасної модернізації етнічного та збереження культурної української самобутності; пошук ди-

намічних методик проєктування та створення модного костюму на принципі варіативності традицій та

впровадження інноваційних розробок у галузі дизайну найкращих зразків одягу.

Рис. 6

Розробки студентів кафедри дизайну ХНПУ

імені Г.С.Сковороди

Volume 3 (2) 2022Professional Art Education

СПИСОК ЛІТЕРАТУРИ

Hryhorova, larysa. (2021). Development of Author’s Invoices and Their Use in Design Projects of Modern

Clothing. Professional Art Education, 2(1), 35-44. https://doi.org/10.34142/27091805.2021.2.01.05

Jean Paul Gaultier (2005). Hardcover. September 1, 134 pages, https://www.amazon.com/jean-paul-gaultier-

memoires-French/dp/2843237793 [in French]

Антонович, Є. А. (2005). Теорія і методика дизайну в контексті розвитку концепції сучасного націо-

нального дизайну. Педагогіка вищої та середньої школи: зб. наук. праць. Спец. вип.: Мистецько-педагогічна

освіта: проблеми та перспективи. Кривий Ріг: Вид-во КДГГУ, (13).

Галудзіна-Горобець, В. І.(2018). Естетичні пріоритети постмодернізму як чинник становлення істориз-

му в дизайні одягу другої половини ХХ–початку ХХІ ст.: історіографічний аспект. Вітчизняна наука на зламі

епох: проблеми та перспективи розвитку, 32-35. https://dspace.kmf.uz.ua/jspui/bitstream/123456789/1132/1/

Meszaros_L_Vyvchennia_spektroskopichnykh_kharakterystyk_eroziinoi_plazmy_2018.pdf

Гошко, Ю. (2004). Народний одяг. Етнографія України : навч. посіб. для студ. ВНЗ. Вид. 2-е, переробл.

та допов. Львів, 239–266.

Ніколаєва, Т. (2012) Математичне моделювання залежностей між кількісними ознаками конструкції

українського історичного одягу. Вісник Київського національного університету технології та дизайну, № 1.

121–126. http://www.nbuv.gov.ua/portal/Natural/Vknutd/2012_1/121_126.pdf

Здоровега, Н. І. (1974). Нариси народної весільної обрядовості на Україні. Kyiv: Naukova dumka.

http://surl.li/klymw

Ідеї на тему «ЮЛІЯ МАГДИЧ». Одяг, сукні, сукня (2021). Онлайн-платформа Pinterest.

https://www.pinterest.com/irynaoginska/юлія-магдич/

Камінська, Н., Нікуленко, С. (2004). Костюм в Україні від епохи Київської Русі до ХХІ століття. Золоті

сторінки, 208 с.

Кара-Васильєва, Т. (2008). Історія української вишивки. Мистецтво.

Король, Н. (2015). Народні традиції в моделюванні дитячого одягу: історичний досвід українських

дизайнерів. Вісник Львівської національної академії мистецтв. Вип. 26., 198-209. http://nbuv.gov.ua/UJRN/

Vlnam_2015_26_23

Косміна, Т., Ніколаєва, Т. (1980). Творчі зв’язки науковців та практиків. Народна творчість та етно-

графія, №4.

Костельна, М. В. (2018). Етнічний полістилізм в дизайні одягу другої половини ХХ–початку ХХІ століт-

тя. Art and Design, (3), 85-95. https://doi.org/10.30857/2617-0272.2018.3.8

Матейко, К.(1996). Український народний одяг: етнографічний словник. НАН України. Інститут наро-

дознавства. Наукова думка, 196 с. http://resource.history.org.ua/item/0013287

Мельник, М. (2018). Мода: від авангарду до япстерів. MODOSLAV, 190с. https://www.academia.

edu/36242496/

Миронов, В. (1971). Міський костюм на Україні (кінець ХІХ – початок ХХ ст.). Народна творчість та

етнографія. № 5. 20–29.

Мошинський Казимир (2019). Енциклопедія Сучасної України. НАН України. Інститут енциклопедич-

них досліджень НАН України https://esu.com.ua/article-6883

Ніколаєва, Т. (2011). Тектоніка формоутворення костюма. Навчальний посібник. 3-тє видання, до-

повнене. Арістей, 340 с.

Олена Кульчицька і народний одяг Заходу України (2017). Бібліотека українського мистецтва, Вере-

сень, №4. https://uartlib.org/olena-kulchytska-narodnyj-odyag-zahodu-ukrayiny/

Professional Art Education Volume 3 (2) 2022 Scientic Journal

Петракова, Т. (2016). Lili Bratus. Онлайн-журнал UKRAINIAN PEOPLE. https://ukrpeople.com/proekty/

top-15-dizajnerov/item/695-lili-bratus

Прилипко, Я. (1970). Класифікація народних головних уборів. Народна творчість та етнографія.

№ 5. 27–37.

Савельєва, І. (1967). Народний костюм: форма та функція. Декоративне мистецтво, №11.

Стриженова, Т. (1989). Судьба Надежды Ламановой. Журнал мод, № 4. https://aeld.org.ua/mod3/

mod28_1.html

Сушко, В. (2019) Взуття в українській традиційній культурі. Народна творчість та етнологія, 4 (380),

48–55. https://doi.org/10.15407/nte2019.04.048

Термін, С. (1951). Народне мистецтво. По матеріалам виставки 1951 року.

Федір Кіндратович Вовк (1997). Дослідження. Спогади. Біографія. До 150-ліття з дня народження вче-

ного. Нью-Йорк https://esu.com.ua/article-35231

REFERENCES

Hryhorova, larysa. (2021). Development of Author’s Invoices and Their Use in Design Projects of Modern

Clothing. Professional Art Education, 2(1), 35-44. https://doi.org/10.34142/27091805.2021.2.01.05 [in Ukrainian]

Jean Paul Gaultier (2005). Hardcover. September 1, 134 pages, https://www.amazon.com/jean-paul-gaultier-

memoires-French/dp/2843237793 [in French]

Antonovych, YE. A. (2005). Teoriya i metodyka dyzaynu v konteksti rozvytku kontseptsiyi suchasnoho

natsionalʹnoho dyzaynu [Design theory and methodology in the context of the development of the concept of modern

national design]. Pedahohika vyshchoyi ta serednʹoyi shkoly: zb. nauk. pratsʹ. Spets. vyp.: Mystetsʹko-pedahohichna

osvita: problemy ta perspektyvy, №13. [in Ukrainian]

Haludzina-Horobetsʹ, V. I. (2018). Estetychni priorytety postmodernizmu yak chynnyk stanovlennya

istoryzmu v dyzayni odyahu druhoyi polovyny ХХ –pochatku ХХІ st.: istoriohrachnyy aspekt [Aesthetic priorities

of postmodernism as a factor in the formation of historicism in clothing design of the second half of the 20th

to the beginning of the 21st centuries: historiographical aspect]. Vitchyznyana nauka na zlami epokh: problemy

ta perspektyvy rozvytku, 32-35. https://dspace.kmf.uz.ua/jspui/bitstream/123456789/1132/1/Meszaros_L_

Vyvchennia_spektroskopichnykh_kharakterystyk_eroziinoi_plazmy_2018.pdf [in Ukrainian]

Zdoroveha, N. I. (1974). Narysy narodnoyi vesilʹnoyi obryadovosti na Ukrayini [Essays on folk wedding rituals

in Ukraine]. Naukova dumka. http://surl.li/klymw [in Ukrainian]

Ideyi na temu «YULIYA MAHDYCH» Odyah, sukni, suknya (2021) [Ideas on the topic «YULIA MAGDYCH»

Clothes, dresses, dress]. Onlayn-platforma Pinterest. https://www.pinterest.com/irynaoginska/yuliya-mahdych/

[in Ukrainian]

Kara-Vasylʹyeva, T. (2008). Istoriya ukrayinsʹkoyi vyshyvky [History of Ukrainian embroidery]. Mystetstvo. [in

Ukrainian]

Kaminsʹka, N., Nikulenko, S. (2004). Kostyum v Ukrayini vid epokhy Kyyivsʹkoyi Rusi do ХХІ stolittya [Costume

in Ukraine from the era of Kyivan Rus to the 21st century]. Zoloti storinky, 208 s. [in Ukrainian]

Korolʹ, N. (2015). Narodni tradytsiyi v modelyuvanni dytyachoho odyahu: istorychnyy dosvid ukrayinsʹkykh

dyzayneriv [Folk traditions in children’s clothing modeling: historical experience of Ukrainian designers.]. Visnyk

Lʹvivsʹkoyi natsionalʹnoyi akademiyi mystetstv. Vyp. 26., 198-209. http://nbuv.gov.ua/UJRN/Vlnam_2015_26_23 [in

Ukrainian]

Kosmina, T., Nikolayeva, T. (1980). Tvorchi zvʺyazky naukovtsiv ta praktykiv [Creative connections of scientists

and practitioners]. Narodna tvorchistʹ ta etnohraya, №4. [in Ukrainian]

Kostelʹna, M. V. (2018). Etnichnyy polistylizm v dyzayni odyahu druhoyi polovyny ХХ – pochatku ХХІ stolittya

Volume 3 (2) 2022

Professional Art Education

[Ethnic polystylism in clothing design of the second half of the 20th to the beginning of the 21st century]. Art and

Design, (3), 85-95. https://doi.org/10.30857/2617-0272.2018.3.8 [in Ukrainian]

Mateyko, K. (1996). Ukrayinsʹkyy narodnyy odyah: etnohrachnyy slovnyk [Ukrainian folk clothes: an

ethnographic dictionary]. NAN Ukrayiny. Instytut narodoznavstva. Naukova dumka, 196 s. http://resource.history.

org.ua/item/0013287 [in Ukrainian]

Melʹnyk, M. (2018). Moda: vid avanhardu do yapsteriv [Fashion: from the avant-garde to the Japsters].

MODOSLAV, 190s. https://www.academia.edu/36242496/ [in Ukrainian]

Moshynsʹkyy Kazymyr (2019). Entsyklopediya Suchasnoyi Ukrayiny [Encyclopedia of Modern Ukraine.].

Instytut entsyklopedychnykh doslidzhenʹ NAN Ukrayiny https://esu.com.ua/article-6883 [in Ukrainian]

Hoshko, YU. (2004). Narodnyy odyah. Etnohraya Ukrayiny : navch. posib. dlya stud. VNZ [Folk clothes.

Ethnography of Ukraine: teaching. manual for students university Kind]. Vyd. 2-e, pererobl. ta dopov. Lʹviv, 239–

266. [in Ukrainian]

Nikolayeva, T. (2011). Tektonika formoutvorennya kostyuma [Tectonics of costume formation]. Navchalʹnyy

posibnyk. 3-tye vydannya, dopovnene. Aristey, 340 s. [in Ukrainian]

Nikolayeva, T. (2012) Matematychne modelyuvannya zalezhnostey mizh kilʹkisnymy oznakamy konstruktsiyi

ukrayinsʹkoho istorychnoho odyahu [Mathematical modeling of dependencies between quantitative features of the

design of Ukrainian historical clothing]. Visnyk Kyyivsʹkoho natsionalʹnoho universytetu tekhnolohiyi ta dyzaynu, №

1. 121–126. http://www.nbuv.gov.ua/portal/Natural/Vknutd/2012_1/121_126.pdf [in Ukrainian]

Olena Kulʹchytsʹka i narodnyy odyah Zakhodu Ukrayiny (2017) [Olena Kulchytska and folk clothes of Western

Ukraine]. Biblioteka ukrayinsʹkoho mystetstva, Veresenʹ, №4. https://uartlib.org/olena-kulchytska-narodnyj-

odyag-zahodu-ukrayiny/ [in Ukrainian]

Petrakova, T. (2016). Lili Bratus [Lili Bratus.] Onlayn-zhurnal UKRAINIAN PEOPLE. https://ukrpeople.com/

proekty/top-15-dizajnerov/item/695-lili-bratus [in Ukrainian]

Savelʹyeva, I. (1967). Narodnyy kostyum: forma ta funktsiya [Folk costume: form and function]. Dekoratyvne

mystetstvo, №11. [in Ukrainian]

Sushko, V. (2019) Vzuttya v ukrayinsʹkiy tradytsiyniy kulʹturi [Folk creativity and ethnology]. Narodna

tvorchistʹ ta etnolohiya, 4 (380), 48–55. https://doi.org/10.15407/nte2019.04.048 [in Ukrainian]

Fedir Kindratovych Vovk (1997). Doslidzhennya. Spohady. Biohraya [Research. Memoirs. Biography]. Do

150-littya z dnya narodzhennya vchenoho. Nʹyu-York https://esu.com.ua/article-35231 [in Ukrainian]

Надійшла до редакції / Received: 22.08.22

Рекомендовано до друку / Accepted: 14.10.2022

Professional Art Education Volume 3 (2) 2022 Scientic Journal

The purpose of the article is to reveal the signicance of the national Ukrainian costume as a

creative source for the modernization of existing techniques of form formation in modern clothing

design.

Methods & methodology. The analysis of Ukrainian folk and modern costume was carried out in

a combination of several methods important for understanding the components of the research subject

– art history, cultural, concrete historical, comparative-historical and design analysis.

Scientic novelty is determined by the degree of use of folk traditions for modern clothes

modeling; creation of collections based on folk costume; possibilities of borrowing of the traditional

folk costume in modern conditions and in future. The historical experience of using elements of the

Ukrainian national ornament in the collections of most domestic and foreign designers is analyzed and

specied. Two directions of using the forms and features of the Ukrainian national costume in modern

clothing design are distinguished: 1) the ornament invariably appears as part of the decorative structure

of the costume, sometimes acquiring the status of a compositional center; 2) the ornament element is

not part of the decorative structure of the costume but is the basis of the silhouette form itself. The

practical experience of using elements of traditional decorative and applied art by students (future

designers) is singled out, which gives modern clothing collections aesthetic expressiveness, originality,

man-madeness and contributes to the development of national artistic culture.

Results. The national costume is a special object of creative activity of the designer. The art of

creating a costume in an ethnic style requires skill, knowledge, imagination, taste, and certain skills

from the creator. The elements used by modern designers are becoming more and more stylized, but

they do not lose their appeal because folk art hides the unity of man and nature, which helps creators

create new images. The idea of using the Ukrainian costume in the creation of modern clothes is not new,

since the rst half of the 20th century, the folk costume, its cut, ornament, and color combinations have

been widely used by fashion designers in the design of clothes. The need and importance of preserving

and developing traditions in the structure of national culture was noted, as well as the possibilities

of using folk motifs in the creation of both designer clothes and mass production. The importance of

folk costume art as a creative source is highlighted. The relevance of designing and manufacturing a

modern costume based on the study of the national heritage of Ukraine is substantiated. The design of

a modern suit cannot develop in isolation from national traditions. It is quite important to preserve and

develop traditions in the structure of national culture, as well as to determine the possibilities of using

folk motifs in the creation of both designer clothes and mass production.

Keywords: folk costume, clothing design, collection, design, ornament, form, construction.

DOI 10.34142/27091805.2022.3.02.02

FORMS AND SIGNS OF THE UKRAINIAN NATIONAL

COSTUME AND THEIR USE IN MODERN CLOTHING

DESIGN

Candidate of Pedagogical Sciences, Assistant

Professor of the Department of Design,

Member of the National Union of Designers

of Ukraine, H.S. Skovoroda Kharkiv National

Pedagogical University

Kharkiv, Ukraine

email: laragrig73@gmail.com

https://orcid.org/0000-0002-8990-8861