Professional Art Education Volume 3 (1) 2022 Scientic Journal
33
© Оксана Комаровська & Наталія Миропольська
УДК 37.015.31:7
DOI 10.34142/27091805.2022.3.01.04
ДО ПРОБЛЕМИ ПІДГОТОВКИ ВЧИТЕЛЯ У СУЧАСНОМУ
ВИМІРІ МИСТЕЦЬКОЇ ОСВІТИ
© Комаровська Оксана Анатоліївна
доктор педагогічних наук, професор,
завідувач лабораторії естетичного ви-
ховання та мистецької освіти Інститу-
ту проблем виховання НАПН України,
Київ, Україна
email: oksana.komarovska@gmail.com
http://orcid.org/0000-0002-3679-9673
© Миропольська Наталія Євгенівна
доктор педагогічних наук, професор,
головний науковий співробітник ла-
бораторії естетичного виховання та
мистецької освіти Інституту проблем
виховання НАПН України,
Київ, Україна
email: oksana.komarovska@gmail.com
http://orcid.org/0000-0002-3679-9673
Стаття розкриває проблеми сучасної мистецької освіти, серед яких, з одного боку, тенденції
естетичного облаштування життя, а, з другого, - некерованість і маніпуляція цим процесом. Розв’язан-
ня окресленої наукової проблеми передбачало застосування системного підходу, що дозволило визначи-
ти концептуальні домінанти мистецької освіти та охарактеризувати їх. Об’єктивний сутнісний аналіз
поглядів науковців у галузі філософії, культурології, педагогіки, музичної педагогіки щодо естетичної
складової формування особистості сприяв всебічному розгляду проблеми мистецької освіти та фахової
компетентнісної підготовки майбутнього вчителя мистецьких дисциплін. Застосування діяльнісного
підходу дало змогу розробити певні рекомендації щодо творчого використання навчального матеріалу в
курсі дисципліни «Художня культура» у десятому класі закладів загальної середньої освіти.
Наукова новизна статті полягає у визначенні та характеристиці концептуальних векторів ро-
звитку сучасної мистецької освіти, надано рекомендації щодо креативного використання змісту пред-
метe «Художня культура» (10 клас) у формуванні художньо-естетичної компетентності особистості.
Розкрито проблеми сучасної мистецької освіти, серед яких, з одного боку, тенденції естетичного
облаштування життя, а, з другого, - некерованість і маніпуляція цим процесом. Виокремлено концепту-
альні вектори вибудовування стратегії мистецької освіти і продемонстровано можливості їх реалізації
на прикладі навчання предмета «Художня культура» (10 клас). Акцентується увага на підготовці вчителя.
Визначено мистецьку освіту як універсальний естетико-виховний і особистісно- розвивальний складник
освіти. Приділено увагу суттєвим показникам фахової компетентності майбутнього педагога мистець-
ких дисциплін. Виявлено особливості володіння ними педагогічним інструментарієм явищ культури як
на рівні естетичних домінант історичного контексту, в якому їх було створено, так і на рівні сучасного
звучання. З’ясовано, що оперування механізмами такого діалогу уможливлює необхідне нині вивільнення
певних кордонів художнього пізнання, пробуджуючи креативність особистості як учителя, так і учня,
що є перспективою досліджень педагогіки мистецтва.
Ключові слова: шкільна мистецька освіта, естетичне виховання, образна модель світу, концеп-
туальні вектори, художня культура.
34
Постановка проблеми та її зв’язок з важли-
вими науковими та практичними завданнями.
Актуальність проблеми, зазначеної в назві
статті, зумовлена певною екстремальністю істо-
ричних обставин сучасності, які провокують де-
гуманізацію суспільства і культури. Викладач ми-
стецтва, яке фіксує в художніх образах людський
досвід в ритмах часу і простору, має акумулювати
і програмувати учнів на творчість, що покладено в
основу навчальних предметів естетичного циклу.
Тому завдання, що комплексно постали перед ми-
стецькою освітою, детермінують посилення ува-
ги до підготовки вчителя мистецьких дисциплін.
Але їх розв’язання визначається очевидними і при
цьому протилежними соціокультурними тенден-
ціями, які загострюють суперечності у становлен-
ні юної особистості.
Аналіз основних досліджень і публікацій.
Праці останніх років у царині естетики як філо-
софії мистецтва доводять, що на початку ХХІ ст.
у світовій соціальній практиці «на перший план
виходить естетичний принцип облаштування
життя суспільства» (Киященко, 2010, с. 136), що
утверджує принципово нове розуміння творчої
особистості, формування якої неминуче перетво-
рюється на естетико-виховний процес (І. Зязюн,
2012), М. Киященко, 2010), С. Кримський, 2007).
І тому всім системам виховання доведеться пе-
ребудовуватися, аби «відповідати сучасним по-
требам інтелектуально-творчої підготовки нових
творців естетичної реальності»: від особистості
все більше вимагатиметься здатність виявляти
«естетичну насиченість і творчий заряд у будь-я-
кій професії» (Киященко, 2010, с. 129).
З іншого боку, на тлі значущості естетич-
ного чинника всіх сфер життя людина відчуває
посилення квазімистецьких впливів, які є педа-
гогічно некерованими при тому, що у свідомості
дитини поки не сформувалася здатність дифе-
ренціювати такі впливи. Спричинено це глобалі-
заційними процесами й неминучою тотальною
інформатизацією суспільства (Кремень (2005).
Культурологічні дослідження (Богуцький (2014),
Стоян (2012)) вказують на негативні «зворотні»
наслідки зазначених процесів: зростає небезпека
підміни загальнолюдських цінностей цінностями
масово-маніпулятивними, банально- розважаль-
ними, які легко вкорінюються і перешкоджають
розвитку здатності критичної рефлексії в особи-
стості з поки несформованою свідомістю (Стоян
(2012). Водночас, найбільш чутливо на будь-які
прояви життя реагує мистецтво, бо являє собою
специфічну форму естетичної свідомості. Отже,
суспільству, і особливо вчителю, слід розуміти і
використовувати об’єктивні спонуки піднесення
ролі мистецької освіти, кінцевою метою якої є осо-
бистість, здатна творити себе і одночасно викону-
вати культуротворчу місію в суспільстві.
До мистецької освіти та естетичного вихован-
ня завжди була прикута увага вчених, яка останні-
ми десятиліттями значно активізувалась (М. Вовк
(2014), О.Дубасенюк (2012), І. Зелена (2010), А. Козир
(2012), Л. Масол (2002), О. Михайличенко (2007), Л.
Михайлова (2009), А. Соколова (2001), Г. Сотська
(2012, )Г. Шевченко (2010), Хуан Цзіншен (2016) та
ін.). На часі наукове переосмислення проблемного
поля мистецької освіти в системі освіти загалом, а
далі осмислення її місця у процесі становлення
особистості, в якому власне естетичне виховання
набуває стрижневого значення, що у перспективі
зумовлює нові акценти у системі підготовки педа-
гогів мистецтва.
Формулювання цілей та завдань статті.
Мету статті складає пошук відповіді на запитання:
на актуалізації яких концептуальних векторів має
вибудовуватися сучасна мистецька освіта?
Виклад основного матеріалу. Орієнтиром є
«портрет» випускника школи, готового до вход-
ження в суперечливий світ повноцінним суб’єк-
том власного життя, якому властиві розвинене
почуття власної гідності й патріотизму; гордості
за здобутки в культурі; мобільність, гнучкість,
адаптивність у реагуванні на виклики життєвих
ситуацій; інформативна інновативність у поєд-
нанні з креативністю та оптимістичною налашто-
ваністю на життя (І. Бех (2017), В. Кремень (2005),
О. Савченко (2009) та ін.). Проєктом «Нова україн-
ська школа» (2016) прогнозується, що, «здобувши
мистецьку освіту, особистість увійде в самостій-
не життя здатною творчо мислити, продукува-
ти і втілювати оригінальні ідеї; буде обізнаною у
світовій мистецькій спадщині і критично сприй-
матиме та інтерпретуватиме новітні явища; на-
вчиться осмислювати власні емоції від мистецтва
й свідомо коригувати свій психологічний стан ми-
стецькими засобами, усвідомлено розширювати-
ме коло пізнання мистецьких явищ при тому, що
відчуватиме потребу керувати власними уподо-
баннями в мистецтві тощо» (Проєкт «Нова україн-
ська школа», 2016, с.58).
Таким чином, у мистецькій освіті логічно
закладено істотний компетентнісний потенціал
для виховання «інноваційної» особистості, при-
чому не лише в суто предметних і міжпредмет-
Volume 3 (1) 2022Professional Art Education
© Oksana Komarovska & Natalia Myropolska
Professional Art Education Volume 3 (1) 2022 Scientic Journal
них художньо-естетичних компетентностях (що
є найближчою метою навчання мистецтву і вихо-
вання засобами мистецтва), а й у формуванні жит-
тєвих ключових компетентностей через художнє
пізнання (за участю авторів статті (Проєкт «Нова
українська школа», 2016, с.58-61). Об’єктивною пе-
редумовою реалізації такого потенціалу є природа
самого мистецтва як об’єкту опанування і засобу
виховання особистості, яка визначає концепту-
альні вектори вибудовування стратегії мистець-
кої освіти. Вважаємо, що такими взаємозумовле-
ними векторами (домінантами) постають:
розуміння і використання універсальності
мистецтва як об’єкта художнього пізнання;
системоутворювальна роль мистецької
освіти як чинника виховання цілісної особистості;
відцентрове значення мистецької освіти
у формуванні компетентнісної сфери особистості
при тому, що всі види мистецької діяльності спря-
мовуються на культивування її креативності, пе-
редусім, через поглиблення мотивації до худож-
нього пізнання в різних видах діяльності.
Як відомо, у загальній середній освіті мис-
тецька галузь представлена уроками музичного
та образотворчого мистецтв (початкова та основ-
на школа), у зміст яких інкрустовано інші види:
театр (драматичний, оперний, балетний, ляль-
ковий, оперета), кіномистецтво, циркове тощо, а
також інтегрованими уроками художньої культу-
ри (старша школа), які виконують узагальнюючу
функцію. Принциповим як у навчанні мистецтву
школярів, так і у підготовці вчителя, є розуміння
того, що: а) специфіка мистецтва як засобу вихо-
вання й об’єкта опанування полягає в тому, що з
усіх форм свідомості лише воно оперує художніми
образами, які при кожній зустрічі людини з твора-
ми щоразу є неповторним результатом індивіду-
альної зустрічі з автором, розвиваючи в кожному
його унікальне творче «Я»; б) в урок мистецтва вже
закладений його виховний потенціал, що випли-
ває з універсальної природи самого мистецтва та
унікальності художнього образу як одиниці мис-
лення: утіленню в художньому образі підвладні
будь-яка тема і проблема, що хвилюють людину.
Кожен твір і мистецтво в цілому постає для люди-
ни образною моделлю світу, дозволяючи їй шука-
ти відповіді на будь-яке болюче питання в худож-
ніх образах і пізнавати через них світ, одночасно
інтерпретуючи його мистецькими засобами.
Відтак, мистецьку освіту слід визначити як
універсальну естетико-виховну і особистісно-ро-
звивальну складову освіти, що визначає педаго-
гіку мистецтва також як універсальний чинник
цілісного розвитку особистості.
Це спричиняє посилення уваги вчителя до на-
повнення естетичним змістом також і позауроч-
ного часу підростаючої особистості, що має ціллю
спонукати дитину до усвідомленого естетико-змі-
стового наповнення власного дозвілля. У зв’язку з
цим актуалізується поняття художньо-освітнього
простору навчального закладу, персоналізація
якого особистістю перетворює її на суб’єкта влас-
ного естетичного середовища «за межами» уроку
мистецтва. У цьому контексті вагомості набуває
підготовка вчителя до організації позаурочних
заходів як мистецького, так і позамистецького
спрямування із дотриманням принципів худож-
ньої драматургії, що потребує активізації практи-
ко-орієнтованих досліджень.
Ефективним вбачається таке насичення
уроків та позаурочної діяльності мистецьким ма-
теріалом, за якого школярі матимуть можливість
обирати для пізнання світу засоби різних мис-
тецтв, зіставляти традиційне і сучасне, звертатися
до віддалених географічно та в часі епох і культур
тощо. Все це націлює уяву особистості на полікуль-
турний образ світу, виховуючи її суб’єктом муль-
тикультурного діалогу і водночас спонукаючи
до національної самоідентифікації. Саме ця аксіо-
матична теза потребує особливої уваги вчителя з
огляду на результати сучасних культурологічних
досліджень. Як зазначає О. Антонюк, однією з сут-
тєвих загроз глобалізації культури є культурна
експансія, свого роду «культурна дифузія», яка
«руйнує все особливе і самобутнє, нівелює куль-
турні відмінності між народами», тобто може
призвести до відчуження народу від своєї культу-
ри (О. Антонюк, 2013, с. 74]. Звідси висновок про
актуалізацію ролі мистецької освіти в осмислен-
ні проблем національного виховання, виховання
патріотизму як особистісної цінності. Йдеться про
діалектику народження цінності міжкультурної
взаємодії на основі педагогічного переосмислення
механізму «діалогу культур» як одночасної дії зу-
стрічних процесів: загострення етноідентичності,
етноунікальності через мистецтво і пошук та
прийняття спільних для всіх національних куль-
тур цінностей. Ця проблема є нагальною на тлі ба-
гатоетнічності української культури, що потребує
усвідомлення її такою юною особою.
Актуальності для розуміння ролі мистецької
освіти в сучасних реаліях набуває й відома теза
О. Потебні (1974) стосовно того, що всякий худож-
ній твір є актом пізнання. Сутність художнього
35
© Оксана Комаровська & Наталія Миропольська
пізнання визначається тим, що сприймання ми-
стецтва базується на переживанні художніх об-
разів. Апелювання художнього пізнання твору
через нього і Світу) до емоційно-почуттєвої сфери
реципієнта змушує його проживати і привлас-
нювати пізнане, отже, спонукає до усвідомлення
пережитого і прийняття його як особистісної та
естетичної цінності, що є основою його духовної
сфери. Емоційне проникнення в художній образ
наближує людину до переживання катарсису,
радості художнього потрясіння і відкриття. Тому
закономірно: чим розвиненішою є емоційна сфе-
ра людини, тим вірогідніше, що мистецький твір
спровокує у неї катарсичне переживання і зму-
сить через мистецтво осмислювати життя та пе-
ретворювати себе. Це рівною мірою стосується і
митця, який втілює у створених образах власний
внутрішній світ, і реципієнта, який задіює свій
внутрішній світ в інтерпретаціях творів. У такий
спосіб, духовна сфера людини постає метою вихо-
вання мистецтвом і водночас - точкою відліку для
художнього пізнання, в підсумку впливаючи на
соціум у цілому і потребуючи визначення педаго-
гічних механізмів навчання мистецькій самореф-
лексії як пізнання власного «Я» через спілкування
з творами.
Як засвідчують дослідження психології твор-
чості і психології мистецтва (І. Бех (2017) та ін.),
переживання й осмислення художнього твору
охоплює людину цілісно, залучаючи одночасно її
емоції, відчування, почуття, сприйняття, пережи-
вання, уяву, фантазування, асоціювання, розумін-
ня, пам’ять, увагу, моторику, волю тощо. Тому в
системі роботи сучасної школи через залучення
до сприймання мистецтва і мистецької творчості
має оптимально здійснюватися виховання в його
різних напрямах морально-етичному, націо-
нально-патріотичному, фізичному, громадянсько-
му, екологічному, трудовому. Спрямовуючи розви-
вавати емоційно-чуттєву сферу, мистецька освіта
через залучення до художньої творчості розвиває
не лише мистецькі здібності дитини, а й розкри-
ває здібності в усіх інших сферах життєтворчості,
змушує «проживати» знання з цих сфер, отже
сприяє інтелектуальному розвитку й утворенню
системи ціннісних орієнтацій загалом.
Саме мистецька освіта, спираючись на ро-
звиток художньої емпатії, здатна збалансовувати
процес творення людиною власного життя і вклю-
чення у культуротворення в цілому. Отже, логіч-
но, що одним з істотних складників мистецької
педагогіки постає естетизація навчально-вихов-
ного процесу школи, яка передбачає перетворен-
ня учня на суб’єкта виховного середовища, що
зумовлює естетизацію ним свого мислення (за
влучним визначенням М. Мамардашвілі) і потре-
бує розроблення специфічних естетико-виховних
технологій, які дотичні до освітнього процесу за-
галом (Естетизація навчально-виховного процесу
в основній школі засобами мистецтва, 2013).
Орієнтування на цілісність актуалізується
й у зв’язку із запобіганням негативним аспектам
«кліпового мислення», або кліп-культури. Хоча
вперше про цей феномен («мозаїчність» мислен-
ня) вчені заговорили півстоліття тому (А. Моль,
Е. Тоффлер), проблема гостро постала в педагогі-
ці мистецтва переважно стосовно сьогоднішніх
підлітків, чия свідомість є «всеядною», а критич-
ність мислення перебуває на стадії «ліплення».
Поширеним проявом є утворення у свідомості об-
разу дійсності з уривків вражень: швидкість зміни
інформаційних імпульсів, які надходять окреми-
ми «спалахами» і «скалками», призводить до того,
що людина не встигає пережити і привласнити
інформацію як цінність, відрефлексувати її, але
формує свого роду звичку до такої інформації, в
тому числі низького художнього рівня. Реалії такі,
що неврахування як домінуючої і системно пода-
ної естетико нормативної функції на предметах
естетичного циклу не дозволяє привласнювати
пізнане, не спонукає до усвідомлення пережито-
го і прийняття його як особистісної та естетичної
цінності. І тому, наприклад, творчість В. Шекспіра
і Б. Шоу більша частина учнів пов’язують із США,
М. Гоголя тільки з Росією; плутають М. Куліша і
П. Куліша, приписуючи першому роман «Чорна
рада», а другому п’єси «Мина Мазайло» і «Мартин
Боруля» І. Карпенка-Карого. Такий катастрофіч-
ний стан (дослідження проведено нами навесні
2017 р.) зводить до мінімуму можливості вихован-
ня засобами мистецтва людини, здатної до само-
розгортання і розвивального нарощення знань,
думок, почуттів.
З «кліповістю» пов’язаний й інший аспект
сучасних соціокультурних процесів, а отже
викликів, який озвучила К. Станіславська: «Люди-
на ХХ - поч. ХХІ ст. фактично є суб’єктом візуальної
репрезентації, проживаючи своє життя в атмос-
фері тотальної візуалізації і відчуваючи себе то ак-
тором, то глядачем. І саме її здатність бути гляда-
чем культивується світом сучасної культіндустрії,
що перетворює навколишній простір на калейдо-
скоп видовищ. Видовищні елементи прямо чи опо-
середковано вийшли на перший план, визначаю-
Volume 3 (1) 2022Professional Art Education
36 © Oksana Komarovska & Natalia Myropolska
Professional Art Education Volume 3 (1) 2022 Scientic Journal
чи «ціннісну вартість» мистецтва» (Станіславська,
2016, с. 7). Це змушує замислитися про першопри-
чину і наслідок феномену візуалізацію мислення
сучасної людини в цілому, а далі про небезпеки,
які виникають у зв’язку з цим об’єктивним куль-
турним фактом, які також не може не враховува-
ти педагогіка мистецтва, вибудовуючи відповідні
педагогічні технології.
Окресливши стисло концептуальні вектори
(домінанти) мистецької освіти, продемонструємо
зазначене на конкретному прикладі вивчення
теми «Художня культура України від найдавні-
ших часів до кінця XVII ст.» у 10 класі (Масол &
Миропольська &Гайдамака, 2010), що торкається
трьох аспектів театрального мистецтва ранній
обрядовий театр, античний спадок і театр княжої
доби. Таке тематичне поєднання залучає учнів до
діалогу культур у географічному просторі і часі,
діалогу національного і світового; актуалізує усві-
домлення синтезу театру і зв’язки театру з усіма
сферами знання, розкриваючи універсальність
мистецтва.
Відомо, що етнічне перебуває в постійному
русі і змінах, але зберігає себе в контексті загаль-
нолюдських спільнот. Тому, у змістовій частині
підручника цього підрозділу вчитель зможе пог-
либити саме згаданий вище посил матеріалом про
подібну до раннього обрядового театру українців
форму давньогрецького мистецтва триєдину хо-
рею, яка передавала почуття за допомогою звуків,
виразних рухів, слів, мелодій і ритму. І якщо у дав-
ніх українців у театралізованому дійстві відбив-
ся культ богів Дажбога, Велеса, Сварога та інших,
то й у Давній Греції такі театралізовані обряди
були присвячені Аполлону, Вакху та іншим богам
Олімпу (Грушевський, 1991). У такий спосіб, учні
усвідомлюють, що ці умовно-символічні дійства
несуть загальнокультурну компоненту, засновану
на прасимволі культури універсальному кон-
цепті, який охоплює збіг у ціннісних орієнтуван-
нях. У нашому випадку одне певне явище концен-
трує типове.
Звідси природним буде перехід до другого
аспекту висвітлення теми античний театраль-
ний спадок кінця VII - поч. VI ст. до н.е.: освоєн-
ня інформативного матеріалу про чорноморсь-
кі грецькі колонії: Ольвію, Херсонес, Теодосію,
Пантікапею, в театрах яких грали «Іфігенію в Тав-
риді» Евріпіда, «Скіфів» Софокла та інші п’єси ві-
домих грецьких драматургів, скеровується на емо-
ційне усвідомлення учнями власної причетності
до них. Адже, Ольвія (теперішній Очаківський р-н
Миколаївської обл.) і Херсонес (р-н сучасного Сева-
стополя) були великими містами з брукованими
вулицями, великими театрами, храмами, стадіо-
нами, громадськими і житловими будівлями. В
Ольвії «були вчені, письменники, була розвинена
місцева промисловість». Ольвія карбувала власну
монету (Полонська-Василенко, 1992, с. 57]. Емоцій-
ність пізнання учнів поглибить пропозиція поста-
новки драматичної сцени Лесі Українки «Іфігенія
в Тавриді», присвячена за давньогрецькою міфо-
логією дочці царя Агамемнона.
Панорамне (узагальнювальне) представлен-
ня третього аспекту (театру княжої доби) спря-
мовується на найповніше врахування уподобань
учнів. Так, наприклад, п’єса І. Кочерги «Ярослав
Мудрий», що за сучасним звучанням підкреслює
діалог епох у контексті вітчизняної культури, при-
свячена правлінню Ярослава, коли «оформлюєть-
ся остаточно церковна справа», завдано «печені-
гам жорсткої поразки» і коли на «побойовище
збудував Ярослав храм святої Софії», почало «ро-
звиватися красне письменство, переклади та ори-
гінальна література», а «на Подолі розташувалось
торговельно-промислове місто, де жили ремісни-
ки, була пристань, де причалювали торговельні
судна» (Полонська-Василенко, 1992, с. 124-133).
Залучення до практичної діяльності, на ос-
нові якої активізується емоційно-почуттєва сфера,
оптимізується здобуття і привласнення знання як
цінності, логічно відбувається, наприклад, через
співпрацю декількох «рольових» груп, що утворю-
ються за уподобаннями і бажаннями учнів: «істо-
рики» готуватимуть розповідь про попередника
Ярослава Мудрого - Володимира (980-1015) твор-
ця найбільшої в Європі держави, часи якого «були
кульмінаційною точкою процесу будови. давньої
Київської держави» (Грушевський, 1991, с. 12], ве-
лич Києва, прийняття християнства; розповідь
про правління Ярослава Мудрого (1019-1054) ви-
світлить значення обрання митрополитом україн-
ця Іларіона, появу монастирів і чернецтва в Києві,
заснування Печерського монастиря, школи при
монастирях і церквах, храму Софії (мозаїки, фре-
ски, мармур), появу на Русі освічених людей
(Іларіон, Нестор, Никон), політичне значення між-
народних шлюбних угод дітей Ярослава. «Літера-
турознавці», готуючи оповідь про життя і твор-
чість І. Кочерги (1881-1952 рр.), зосередять увагу на
сучасному забарвленні основної ідеї автора п’єси
- боротьба за мирне процвітання Київської Русі:
події п’єси охоплюють шість років княжіння 1030-
1036 рр., коли Ярослав зупинив міжусобні розбра-
37
© Оксана Комаровська & Наталія Миропольська
ти і відбив атаки печенігів. Як афоризм звучать у
Ярослава Мудрого слова Іларіона з «Слова про за-
кон і благодать»: «Раніш закон, а потім благодать».
«Театрознавці» досліджуватимуть інформа-
цію про постановки «Ярослава Мудрого» в Україні
(Харків, Житомир, Київ та ін.), в Білорусі (відкрит-
тя у 1954 р. Могильовського драматичного театру
п’єсою «Ярослав Мудрий») тощо, постановників
і виконавців, ілюструючи розповіді уривками з
радіо записів спектаклів («Театр у мікрофона»),
переглядом фрагментів опер «Ярослав Мудрий» Ю.
Мейтуса і Г. Майбороди.
«Сценографи» виготовлятимуть елементи
характерного для XI-XII століть інтер’єру або ек-
стер’єру, одночасно пізнаючи їхні особливості
(церковна баня, хрест, вежа, лампади, начиння,
оздоблення фресок, орнаментальний розпис на
скринях, обкладинки книжок тощо). Група з му-
зичного оформлення орієнтуватиметься на ремар-
ки І. Кочерги щодо «звуків» п’єси (церковні дзво-
ни, звук ручного дзвоника, шум битви, сурми); з
одночасним осмисленим зануренням у музику К.
Данькевича до вистави, опер Ю. Мейтуса або Г.
Майбороди. Подібне колективне освоєння п’єси
сприятиме втіленню сценічного задуму акторами,
на «плечах» яких передача почуттів патріотизму і
любові, закладених у монологах і діалогах персо-
нажів видатних історичних постатей нашого ге-
роїчного минулого.
Позитивом такої роботи над уривками з п’є-
си є міжпредметні зв’язки. Показ вистави стар-
шокласниками перед аудиторією підлітків буде
дієвим як художнє висвітлення матеріалу з кур-
су історії України. Можна з впевненістю сказати:
якщо освоєння тем «Пригоди у древньому Хер-
сонесі», «Повсякденне життя за часів Київської
Русі», «Найвідоміші храми України» (5 клас) і теми
«Київська держава» (Україна Ярослава Мудрого)
(7 клас), завдяки театралізованому фокусуванню,
апелюватимуть до емоційного проживання учня-
ми суто знаннєвого компоненту навчального ма-
теріалу, це сприятиме розумінню школярами не
лише світогляду, а й способу життя суспільства та
особливостей духовного середовища відповідної
доби.
Висновки.
Отже, суттєвим показником фахової ком-
петентності майбутнього педагога мистецьких
дисциплін є його володіння педагогічним інстру-
ментарієм досягнення осмислення учнями явищ
культури як на рівні естетичних домінант істо-
ричного контексту, в якому їх було створено, так і
на рівні сучасного звучання.
Оперування механізмами такого діалогу
уможливлює необхідне нині вивільнення певних
кордонів художнього пізнання, пробуджуючи кре-
ативність особистості як учителя, так і учня, що
є перспективою досліджень педагогіки мистецтва.
Volume 3 (1) 2022Professional Art Education
38 © Oksana Komarovska & Natalia Myropolska
СПИСОК ЛІТЕРАТУРИ
Антонюк, О. В. (2013). Соціокультурна динаміка українського соціуму в умовах глобалізації. Часопис
Національної музичної академії України ім. П.І. Чайковського, (1-18), 73-82. http://surl.li/kfhmq
Бех, І. Д. (2018). Компонентна модель сходження зростаючої особистості до духовних цінностей. По-
чаткова школа, 1, 5-10. http://surl.li/kfhnk
Богуцький, Ю. П., & Шейко, В. М. (2014). Реформування науково-освітньої галузі в умовах глобаліза-
ційно-цивілізаційних культурологічних трансформацій сучасного соціуму. Вісник Харківської державної
академії культури, (43), 4-15.
Вовк, М. П. (2014). ХІ міжнародні педагогічно-мистецькі читання пам’яті професора О. П. Рудницької.
Мистецтво та освіта, (2), 61-63. https://artedu.com.ua/index.php/adm/issue/view/18
Грушевський, М. С. (1991). Історія української літератури. В 6 т. 9 кн., (Т.1), 392 с. http://litopys.org.
ua/hrushukr/hrushe.htm
Естетичне виховання дітей та молоді: теорія, практика, перспективи розвитку: збірник наукових
праць (2012). Житомир: Вид-во ЖДУ ім. І. Франка,. 560 с.
Зелена, І. О. (2010). Педагогічні умови формування естетичного світогляду майбутніх учителів пред-
Professional Art Education Volume 3 (1) 2022 Scientic Journal
метів гуманітарного циклу. Тенденції у загальнопедагогічній підготовці вчителя протягом ХХ століття,
103 с. http://surl.li/kqs
Зеленська, Л. Д., & Саакова, С. О. (2019). Нова українська школа – стан та перспективи. Імідж сучасного
педагога, (1(184), 5–7. https://doi.org/10.33272/2522-9729-2019-1(184)-5-7
Зязюн, І. А. (2012). Естетичні регулятиви педагогічної майстерності. Естетичне виховання дітей та
молоді: теорія, практика, перспективи розвитку. Житомир: Вид-во ЖДУ ім. І. Франка, 14–22
Козир, А. В. (2012). Педагогічні умови формування професійної майстерності викладачів мистецьких
дисциплін. Вісник ЛНУ імені Тараса Шевченка зб. наук праць Луганськ, ІІ, (11 (246)), 11-17.
Комаровська, О., Масол, Л., & Миропольська, Н. (2013). Естетизація навчально-виховного процесу в
основній школі засобами мистецтва. Імекс-ЛТД./, 160 с. https://lib.iitta.gov.ua/1818/1/Естетизація_навчаль-
но-виховного_процесу_в_основній_школі_засобами_мистецтва.PDF
Кремень, В. Г., Луговий, В. І., & Саух, П. Ю. (2020). Освіта і наука основа інноваційного людського
розвитку: пропозиції напн україни до стратегії людського розвитку. Вісник національної академії педаго-
гічних наук україни, 2(2), 1-5. https://doi.org/10.37472/2707-305x-2020-2-2-14-3
Кремень, В.Г. (2005). Освіта і наука в Україні – інноваційні аспекти. Стратегія. Реалізація. Результати.
Київ: Грамота.
Масол, Л. М. (2002). Концепція художньо-естетичного виховання учнів у загальноосвітніх навчальних
закладах. Шкільний світ. (9). 1-15.
Михайличенко, О. В. (2007). Музично-естетичне виховання дітей та молоді в Україні (ретроспектив-
но-теоретичний аспект): монографія. Суми: ВАТ «Сумська обласна друкарня», видавництво «Козацький
вал, 356.
Михайлова, Л. М. (2009). Естетичне виховання молоді: компетентнісний підхід. Вісник національного
технічного університету України: Філософія. Психологія. Педагогіка, (1), 158-162.
Полонська-Василенко, Н. (1992). Історія України в 2 томах (retrokniga.com), Либідь, 1200 c. https://
retrokniga.com/obshhestvennye-i-gumanitarnye-nauki/history/polonska-vasilenko-n-іstorіya-ukraїni-v-2-
tomakh
Потебня, О. О (1974). Естетика і поетика слова. https://shron3.chtyvo.org.ua/Potebnia_Oleksandr/
Estetyka_i_poetyka_slova.pdf?
Савченко, О. Я. (2007). Виховний потенціал початкової освіти. К.: СПД «Цудзинович ТІ, 76-86.
Соколова, А. В. (2001). Формування естетичної культури особистості в науково-педагогічній та творчій
спадщині Я.А. Мамонтова. https://dspace.hnpu.edu.ua/items/be93d3b6-383b-4648-a456-23cdfc65b34f
Сотська, Г. І. (2012). Технологія формування естетичної культури майбутнього вчителя образотворчо-
го мистецтва в педагогічних університетах. Проблеми підготовки сучасного вчителя, 2(6), 106-114.
Станіславська, К. І. (2016). Мистецько-видовищні форми сучасної культури. 353с. http://ir.knutkt.edu.
ua/handle/123456789/539
Стоян, С. П. (2012). Сучасне мистецтво в контексті глобалізації. Актуальні проблеми історії, теорії та
практики художньої культури, (XXI). http://surl.li/kfjct
Хуан Цзіншен. (2016). Естетичний світогляд у системі професійної компетентності учителя обра-
зотворчого мистецтва. Гуманітарні науки сьогодні : обговорення актуальних проблем, 40-43.
39
© Оксана Комаровська & Наталія Миропольська
REFERENCES
Antonyuk, O. V. (2013). Sotsiokulʹturna dynamika ukrayinsʹkoho sotsiumu v umovakh hlobalizatsiyi [Socio-
cultural dynamics of Ukrainian society in the conditions of globalization.]. Chasopys Natsionalʹnoyi muzychnoyi
akademiyi Ukrayiny im. P.I. Chaykovsʹkoho, (1-18), 73-82. http://surl.li/kfhmq [in Ukrainian]
Bekh, I. D. (2018). Komponentna modelʹ skhodzhennya zrostayuchoyi osobystosti do dukhovnykh tsinnostey
[A component model of the ascent of a growing personality to spiritual values]. Pochatkova shkola, 1, 5-10.
http://surl.li/kfhnk [in Ukrainian]
Bohutsʹkyy, YU. P., & Sheyko, V. M. (2014). Reformuvannya naukovo-osvitnʹoyi haluzi v umovakh
hlobalizatsiyno-tsyvilizatsiynykh kulʹturolohichnykh transformatsiy suchasnoho sotsiumu [Reforming the
scientic and educational industry in the conditions of globalization and civilization cultural transformations of
modern society]. Visnyk Kharkivsʹkoyi derzhavnoyi akademiyi kulʹtury, (43), 4-15. [in Ukrainian]
Vovk, M. P. (2014). KHI mizhnarodni pedahohichno-mystetsʹki chytannya pamʺyati profesora O. P. Rudnytsʹkoyi
[11th International Pedagogical and Artistic Readings in Memory of Professor O. P. Rudnytska]. Mystetstvo ta osvita,
(2), 61-63. https://artedu.com.ua/index.php/adm/issue/view/18 [in Ukrainian]
Hrushevsʹkyy, M. S. (1991). Istoriya ukrayinsʹkoyi literatury [History of Ukrainian literature]. V 6 t. 9 kn., (T.1),
392 s. http://litopys.org.ua/hrushukr/hrushe.htm [in Ukrainian]
Estetychne vykhovannya ditey ta molodi: teoriya, praktyka, perspektyvy rozvytku: zbirnyk naukovykh pratsʹ
(2012) [Aesthetic education of children and youth: theory, practice, development prospects: collection of scientic
works]. Zhytomyr: Vyd-vo ZHDU im. I. Franka,. 560 s. [in Ukrainian]
Zelena, I. O. (2010). Pedahohichni umovy formuvannya estetychnoho svitohlyadu maybutnikh uchyteliv
predmetiv humanitarnoho tsyklu [Pedagogical conditions for the formation of the aesthetic outlook of future
teachers of humanitarian subjects]. Tendentsiyi u zahalʹnopedahohichniy pidhotovtsi vchytelya protyahom XXI
stolittya, 103 http://surl.li/kqs [in Ukrainian]
Zelensʹka, L. D., & Saakova, S. O. (2019). Nova ukrayinsʹka shkola stan ta perspektyvy [The new Ukrainian
school - state and prospects]. Imidzh suchasnoho pedahoha, (1(184), 5–7. https://doi.org/10.33272/2522-9729-2019-
1(184)-5-7 [in Ukrainian]
Zyazyun, I. A. (2012). Estetychni rehulyatyvy pedahohichnoyi maysternosti [Aesthetic regulations of
pedagogical skills]. Estetychne vykhovannya ditey ta molodi: teoriya, praktyka, perspektyvy rozvytku. Zhytomyr:
Vyd-vo ZHDU im. I. Franka, 14–22 [in Ukrainian]
Kozyr, A. V. (2012). Pedahohichni umovy formuvannya profesiynoyi maysternosti vykladachiv mystetsʹkykh
dystsyplin [Pedagogical conditions for the formation of professional skills of art teachers]. Visnyk LNU imeni Tarasa
Shevchenka zb. nauk pratsʹ Luhansʹk, II, (11 (246), 11-17. [in Ukrainian]
Komarovsʹka, O., Masol, L., & Myropolʹsʹka, N. (2013). Estetyzatsiya navchalʹno-vykhovnoho protsesu v osnovniy
shkoli zasobamy mystetstva [Aestheticization of the educational process in primary school by means of art].
Imeks-LTD./, 160 s. https://lib.iitta.gov.ua/1818/1/Estetyzatsiya_navchalʹno-vykhovnoho_protsesu_v_osnovniy_
shkoli_zasobamy_mystetstva.PDF [in Ukrainian]
Kremenʹ, V. H., Luhovyy, V. I., & Saukh, P. YU. (2020). Osvita i nauka osnova innovatsiynoho lyudsʹkoho
rozvytku: propozytsiyi napn ukrayiny do stratehiyi lyudsʹkoho rozvytku [Education and science are the
basis of innovative human development: the proposals of the National People’s Congress of Ukraine to the
strategy of human development]. Visnyk natsionalʹnoyi akademiyi pedahohichnykh nauk ukrayiny, 2(2), 1-5.
https://doi.org/10.37472/2707-305x-2020-2-2-14-3 [in Ukrainian]
Kremenʹ, V.H. (2005). Osvita i nauka v Ukrayini innovatsiyni aspekty. Stratehiya. Realizatsiya. Rezulʹtaty
[Education and science in Ukraine - innovative aspects]. Kyiv: Hramota. [in Ukrainian]
Masol, L. M. (2002). Kontseptsiya khudozhnʹo-estetychnoho vykhovannya uchniv u zahalʹnoosvitnikh
Volume 3 (1) 2022
Professional Art Education
40 © Oksana Komarovska & Natalia Myropolska
Professional Art Education Volume 3 (1) 2022 Scientic Journal
navchalʹnykh zakladakh [The concept of artistic and aesthetic education of students in general educational
institutions]. Shkilʹnyy svit. (9). 1-15. [in Ukrainian]
Mykhaylychenko, O. V. (2007). Muzychno-estetychne vykhovannya ditey ta molodi v Ukrayini (retrospektyvno-
teoretychnyy aspekt): monohraya [Musical and aesthetic education of children and youth in Ukraine (retrospective
and theoretical aspect): monograph]. Sumy: VAT «Sumsʹka oblasna drukarnya», vydavnytstvo «Kozatsʹkyy val, 356.
[in Ukrainian]
Mykhaylova, L. M. (2009). Estetychne vykhovannya molodi: kompetentnisnyy pidkhid [Aesthetic education of
youth: competence approach]. Visnyk natsionalʹnoho tekhnichnoho universytetu Ukrayiny: Filosoya. Psykholohiya.
Pedahohika, (1), 158-162. [in Ukrainian]
Polonsʹka-Vasylenko, N. (1992). Istoriya Ukrayiny [History of Ukraine]. Lybidʹ, v 2 tomakh (retrokniga.com),
1200 c. https://retrokniga.com/obshhestvennye-i-gumanitarnye-nauki/history/polonska-vasilenko-n-іstorіya-
ukraїni-v-2-tomakh [in Ukrainian]
Polonsʹka-Vasylenko, N. Potebnya, O. O (1974). Estetyka i poetyka slova [Aesthetics and poetics of the word].
https://shron3.chtyvo.org.ua/Potebnia_Oleksandr/Estetyka_i_poetyka_slova.pdf? [in Ukrainian]
Savchenko, O. YA. (2007). Vykhovnyy potentsial pochatkovoyi osvity [Educational potential of primary
education]. K.: SPD «Tsudzynovych TI, 76-86. [in Ukrainian]
Sokolova, A. V. (2001). Formuvannya estetychnoyi kulʹtury osobystosti v naukovo-pedahohichniy ta
tvorchiy spadshchyni YA.A. Mamontova [The formation of the aesthetic culture of the individual in the scientic-
pedagogical and creative heritage of Ya.A. Mamontov]. https://dspace.hnpu.edu.ua/items/be93d3b6-383b-4648-
a456-23cdfc65b34f [in Ukrainian]
Sotsʹka, H. I. (2012). Tekhnolohiya formuvannya estetychnoyi kulʹtury maybutnʹoho vchytelya obrazotvorchoho
mystetstva v pedahohichnykh universytetakh [The technology of forming the aesthetic culture of the future teacher
of ne arts in pedagogical universities]. Problemy pidhotovky suchasnoho vchytelya, 2(6), 106-114. [in Ukrainian]
Stanislavsʹka, K. I. (2016). Mystetsʹko-vydovyshchni formy suchasnoyi kulʹtury [Artistic and performing forms
of modern culture]. 353s. http://ir.knutkt.edu.ua/handle/123456789/539 [in Ukrainian]
Stoyan, S. P. (2012). Suchasne mystetstvo v konteksti hlobalizatsiyi [Modern art in the context of globalization].
Aktualʹni problemy istoriyi, teoriyi ta praktyky khudozhnʹoyi kulʹtury, (XXI). http://surl.li/kfjct [in Ukrainian]
Khuan Tszinshen. (2016). Estetychnyy svitohlyad u systemi profesiynoyi kompetentnosti uchytelya
obrazotvorchoho mystetstva [Aesthetic worldview in the system of professional competence of the art teacher].
Humanitarni nauky sʹohodni : obhovorennya aktualʹnykh problem, 40-43. [in Ukrainian]
41
© Оксана Комаровська & Наталія Миропольська
Надійшла до редакції / Received: 23.02.22
Рекомендовано до друку / Accepted: 21.04.2022
Volume 3 (1) 2022Professional Art Education
42
TO THE PROBLEM OF TEACHER TRAINING IN THE
MODERN DIMENSION OF ART EDUCATION
© Oksana Komarovska
Doctor of Sciences in Pedagogy, Professor Head
of the Laboratory of Artistic and Aesthetic
Education of the Institute of Problems on
Education of NAES of Ukraine,
Kyiv, Ukraine
email: oksana.komarovska@gmail.com
http://orcid.org/0000-0002-3679-9673
© Natalia Myropolska
Doctor of Pedagogical Sciences, Proffesor, Chief
Researcher of Laboratory of Aesthetic Education
and Artistic Education of the Institute of
Problems of Education of the National Academy
of Educational Sciences of Ukraine,
Kyiv, Ukraine
email: nataliamyropolska@gmail.com
https://orcid.org/0000-0002-7469-5111
DOI 10.34142/27091805.2022.3.01.04
The purpose of the article is to analyze and dene the conceptual vectors of the development of
modern art education and the specics of training a competent teacher of art disciplines in this eld.
Methods and methodology. The solution of the outlined scientic problem involved the use of a
systemic approach, which made it possible to determine the conceptual dominants of art education and
characterize them. An objective substantive analysis of the views of scientists in the elds of philosophy,
cultural studies, pedagogy, and music pedagogy regarding the aesthetic component of personality
formation contributed to a comprehensive consideration of the problem of art education and professional
competence training of the future teacher of art disciplines. The application of the activity approach
made it possible to develop certain recommendations for the creative use of educational material in the
course of the discipline "Artistic culture" in the tenth grade of general secondary education institutions.
The scientic novelty of the article lies in the denition and characteristics of the conceptual
vectors of the development of modern art education, recommendations are provided for the creative
use of the content of the subject "Artistic culture" (10th grade) in the formation of the artistic and
aesthetic competence of the individual.
Results. The problems of modern art education are revealed, among which, on the one hand,
trends in the aesthetic arrangement of life, and, on the other hand, uncontrollability and manipulation
of this process. The conceptual vectors of building an art education strategy are singled out and
the possibilities of their implementation are demonstrated on the example of teaching the subject
"Artistic culture" (10th grade). Emphasis is placed on teacher training. Art education is dened as a
universal aesthetic-educational and personal-developmental component of education. Attention is
paid to essential indicators of the professional competence of the future teacher of art disciplines. The
© Oksana Komarovska & Natalia Myropolska
Professional Art Education Volume 3 (1) 2022 Scientic Journal
43
peculiarities of their possession of the pedagogical tools of cultural phenomena are revealed both at
the level of aesthetic dominants of the historical context in which they were created, and at the level of
modern sound. It has been found that operating the mechanisms of such a dialogue makes it possible
to liberate certain boundaries of artistic knowledge, which is necessary now, awakening the creativity
of the individual - both the teacher and the student, which is a perspective of art pedagogy research.
Keywords: school education through art, aesthetic education, image model of the world, conceptual
vectors, artistic culture.
© Оксана Комаровська & Наталія Миропольська