
(Лук’янова Л.Б, 2011, с. 6-7). У фольклористичному
науково- освітньому середовищі освіта дорослих у
її трьох вимірах (формальному, неформальному,
інформальному) характеризується уповільнені-
стю розвитку, безсистемністю, дискретністю, що
пов’язано насамперед з недостатньою підтрим-
кою галузі з боку держави, громадських, неурядо-
вих організацій, фондів.
Означені пріоритети Концепції конкретизо-
вано у Національній доповіді про стан і перспек-
тиви розвитку освіти в Україні (2016), де зазна-
чається що освіта дорослих «перетворюється із
засобу на мету розвитку людини, що уможливлює
утвердження її провідної ролі, мета якої полягає
у формуванні вмінь, необхідних для виконання
різних функцій — самовираження, самореалізації,
розвитку соціальних зв’язків і умінь діяти» (В.Г.
Кремень, 2016, с. 129). Відповідні уміння, здатності
і компетентності має розвивати філолог-фолькло-
рист, щоб через власний професійний і особистіс-
ний розвиток розвивати надбання української
фольклористики у європейському, світовому дис-
курсі, щоб формувати й надалі унікальну еліту
освітян, науковців, які власною професійною
діяльністю доводять конкурентоспроможність на-
ціональної філологічної освіти і науки, фундамен-
тальність фольклористичної галузі, сформованої
упродовж століть.
Аналіз основних досліджень і публіка-
цій. На жаль, дипломований фахівець - фолькло-
рист-філолог, зорієнтований на активну фоль-
клористичну (наукову і педагогічну) діяльність
упродовж життя, зустрічається зі спектром про-
блем державного, регіонального і локального зна-
чення: у повному обсязі не розвиваються фоль-
клористичні дослідження, наявна недостатня
кількість професійних фольклористів, практично
цілковита фінансова, матеріальна неспромож-
ність щодо професійної реалізації, відсутність
організованої системи післядипломної освіти у
фольклористичному науково-освітньому сере-
довищі тощо. Саме тому у професійній підготов-
ці філологів-фольклористів, у контексті їхнього
професійного й особистісного розвитку упродовж
життя необхідно враховувати засади андрагогіч-
ного підходу, основні положення якого висвітлені
у працях науковців: І. Зязюна (2008), С. Гончарен-
ка (2009), Л. Лук’янової (2011), Н. Ничкало (2020),
С. Сисоєвої (2011), Л. Сігаєвої, О. Огієнко (2007),
І. Фольварочного та ін. Вирішити означені про-
блеми у фольклористичній галузі можна за умови
реалізації андрагогічних принципів відповідно до
Концепції освіти дорослих в Україні [3] у фолькло-
ристичному науково-освітньому середовищі.
Формулювання цілей та завдань статті.
Мета статті - охарактеризувати сутність андра-
гогічних принципів (за Л. Лук’яновою) з ураху-
ванням специфіки професійного вдосконалення,
розвитку наукової культури, підвищення про-
фесійної майстерності філологів-фольклористів в
сучасному фольклористичному науково-освітньо-
му середовищі.
Виклад основного матеріалу. У контексті
реалізації основних положень адрагогічного під-
ходу у вимірах професійного розвитку філоло-
га-фольклориста слушною є думка І. Зязюна, який,
простежуючи особистісний та професійний онто-
генез андрагогіки, зауважує, що, «з одного боку, ін-
дивідуальні характеристики людини (установки,
потреби, інтереси, рівень домагань, особливості
інтелекту і т.п.) значно впливають на вибір про-
фесії і хід професійної адаптації. Вони можуть як
сприяти формуванню професійної майстерності і
творчому підходові, так і заважати професійному
становленню..., що призводить до більш швидкого
професійного старіння і деформації. З іншого боку,
професійна діяльність має зворотний вплив (по-
зитивний чи негативний) на особистісний онто-
генез, зокрема на формування самооцінки, само-
розвитку, самовиховання» (Зязюн, 2008, с. 335-336).
У цьому контексті зауважимо, що розвиток
освіти дорослих характерний і для української
національної системи освіти, пріоритетна роль у
якій належить класичним університетам. Саме у
цих вищих навчальних закладах сформувались
фундаментальні засади підготовки фахівців, які
свідчать про явище сталого розвитку універси-
тетської освіти. Ця фундаментальність закріплена
унікальними науковими досягненнями, практич-
ним набутком, визнанням у світовому масшта-
бі. У такому контексті сформувалася система
фольклористичної підготовки майбутніх словес-
ників-фольклористів у київському та львівському
університетських осередках утверджуються нау-
ково обґрунтовані, практично сформовані засади
вивчення фольклористики упродовж ХІХ - ХХ ст.,
зорієнтовані на синергетичне формування змісту
підготовки фахівців, міждисциплінарні засади
аналізу фольклорної традиції та її впливу на куль-
туру, різні види мистецтва тощо.
Однак зважаючи на відсутність цілісної си-
стеми освіти дорослих у фольклористичному на-
уково- освітньому середовищі, «непопулярність»
фаху фольклориста у зв’язку з неприбутковістю
18 © Мирослава Вовк
Volume 3 (1) 2022Professional Art Education