
22
нових науково-методичних концепцій. Це ви-
являється передусім у спрямуванні такої компе-
тентністної підготовки студентів яка дозволяє їм
інтегруватися до міжнародного ринку праці, бути
конкурентноздатними.
Викладання графічного дизайну у вищих
закладах освіти в Україні базується на пошуку
універсальних інтерпретаційних парадигм, а та-
кож інноваційних підходів до теорії і практики
компетентнісного підходу в дизайн-освіті, що
сприяє формуванню у них мобільності, викри-
сталізовує здатність управляти потоками інно-
ваційної інформації, допомагає творчо й активно
співпрацювати у команді, навчатись упродовж
життя.
Компетентністна підготовка, як цілісне ут-
ворення в дизайн-освіті, включає безліч компо-
нентів: індивідуальний аспект (особистісні, твор-
чі можливості студента), мотиваційний аспект (її
організованість, активність і стійкість у вирішен-
ня проблем, особистісний стимул до здійснення
творчої діяльності, бажання дійти до якісного ре-
зультату), когнітивно-операційний аспект (прак-
тична підготовленість до майбутньої діяльності)
тощо. Таким чином, компетентністна підготовка
постає як складний синтез когнітивного, наоч-
но-практичного і особистісного досвіду студента
(Пічкур, М., Сотська, & Побірченко, О., 2017).
Фахову компетентність спеціаліста з
графічного дизайну можна поділити на: загаль-
нокультурну (ціннісно-орієнтаційні, худож-
ньо-світоглядні, культуротворчі); спеціальну
або художньо-естетичну (мистецький тезаурус,
естетичний досвід, художньо-творчі здібності, ху-
дожньо-образне мислення, естетичне ставлення);
функціональну: предметну (живописна, графічна,
проєктна) і міжпредметну – галузеві (художньо-е-
стетичні) та міжгалузеві (художньо-гуманітарні).
Для розвитку творчого фаху майбутніх фахів-
ців важливого значення мають такі групи компе-
тенцій як:
– інформаційно-пізнавальні
а) здатність до пошуку та оперування худож-
ньою інформацією;
б) саморегуляційні (уміння організувати та
контролювати власну художню діяльність, здат-
ність до самовдосконалення шляхом мистецької
самоосвіти та самовиховання);
– соціальні та комунікативні
– а) здатність до спілкування з приводу ми-
стецтва, естетичних цінностей);
б) соціально-практичні (здатність до спі-
впраці у сфері мистецтва, до роботи в команді)
(Л. Масол, 2006, с. 24–27).
Єдність теоретичної і практичної готовності
до здійснення творчої діяльності вимагає володін-
ня на високому професійному рівні спеціальними
дисциплінами, такими як: рисунок, кольорозна-
вство, композиція, графічні технології, художнє
проєктування, об’ємне моделювання, а також
здатності до ефективного використання комп’ю-
терних технологій та медіаресурсів. Цей підхід
дозволяє сформувати поліхудожню компетент-
ність фахівця з графічного дизайну, визначаючи
її як професійну інтегративну якість особистості,
що включає комплекс знань про психологію ху-
дожньої творчості, взаємодію образотворчого ми-
стецтва з інтегрованими комп’ютерними програ-
мами, уміння переносити художній образ у іншу
модальність, застосувати досвід проєктної діяль-
ності, яка інтегрується через зіставлення худож-
ніх ідей, виражально-зображувальних засобів у
когнітивному, ціннісно-мотиваційному, опера-
ційно-діяльнісному та особистісно-творчому ком-
понентах (Г. Єрмоленко, 2008, с. 45–51).
Зазначимо, що в структуру готовності
графічного дизайнера до професійної діяльності
входить: методологічний (гуманістичний, куль-
турологічний, креативний) та педагогічний
(когнітивний, операційно-діяльнісний, особистіс-
ний) компоненти, а також творчо-компетентніс-
ний підхід з його інтегральною характеристикою,
що сприяє полімодальному сприйняттю творчої
діяльності (візуальна, аудіальна, кінестетична),
допомагає у вираженні емоційно-ціннісного став-
лення до поліхудожньої діяльності та її рефлексії,
до оволодіння методикою дослідницької роботи,
що дозволяє якісно вирішувати творчі завдання.
Завдяки компетентнісному підходу особистість
здатна застосовувати свої здібності, набуті знан-
ня, уміння, навички, ціннісне ставлення та досвід
у практичній діяльності. Виходячи з цього компе-
тентністний підхід у навчанні «виводить універ-
сальний метарівень, що в інтегрованому вигляді
представляє освітні результати, які досягаються
не лише засобами освіти, але й соціальної взає-
модією в міжособистісному й інституційному
культурному контексті» (Н. Бібік, 2004, с. 47).
Тож відповідно до програмних компетентно-
стей студенти набувають здатності розв’язувати
спеціалізовані завдання та практичні проблеми
у галузі дизайну, виявляти структурні й функ-
ціональні зв’язки на основі комплексного худож-
ньо-проєктного підходу. А саме:
1. Здатність вчитися й оволодівати сучас-
ними знаннями у галузі нових інформаційних та
комунікативних технологій та застосовувати їх у
професійній дизайн-діяльності.
2. Здатність до пошуку нової інформації, її
обробки та аналізу для створення творчого креа-
тивного продукту.
3. Здатність використовувати базові знання
про стан і проблеми розвитку графічного дизайну
сучасного світу й України зокрема, зберігати ста-
більність діяльності та смислових орієнтацій.
4. Здатність розвивати дизайн-культуру в су-
спільстві, його національну своєрідність та муль-
тикультурність.
5. Здатність виходити за межі стереотипних
асоціацій та застосовувати методику проєктуван-
ня дизайн-об’єктів.
6. Здатність володіти прийомами формоут-
ворення, макетування і моделювання об’єктів ди-
зайну для вироблення нового творчого продукту
7. Здатність оперувати навичками користу-
вання сучасних комп’ютерних програм для ство-
рення об’єктів дизайну.
При навчанні графічному дизайну об’єд-
нуючою складовою в роботі є багаторівневе за-
стосування візуальної комунікації, що дозволяє
комбінувати різні символи, зображення, а також
методи різних фахових дисциплін (малюнок, ко-
льорознавство, композиція, комп’ютерна графіка
тощо) з метою формування візуального образу ди-
зайнерських ідей.
Розуміння художньо-педагогічних процесів у
дизайн-освіті та їх біфуркація дає змогу визначити
співвідношення між образотворчим мистецтвом
і дизайном та можливостями, що відкриваються
завдяки їхньому розвитку та застосуванням їх у
педагогічну діяльність.
Природнім має бути розуміння того, що ма-
люнок, живопис, композиція як художні форми,
що постійно взаємодіють один з одним, являють
собою засоби пізнання, є виразниками почуття і
використовуються для відображення довкілля. У
цьому зв’язку можна підкреслити, що майбутній
графічний дизайнер, який вивчає образотвор-
чі дисципліни може відобразити навколишню
дійсність у відповідності з власним візуальним
сприйняттям і передати мовою образотворчості
своє розуміння світобудови, по-своєму його інтер-
претувати.
У сучасних умовах викладання дизайну на
художньо-графічних факультетах переживає но-
вий етап пошуку напрямків та універсальних
інтерпретаційних парадигм. Особливо швидко
розвивається художньо-технічне проєктування,
головним завданням якого є створення графічних
об’єктів, розроблення фірмового стилю, логотипу,
брендбуку, дизайн-пакування тощо (Т. Паньок,
2016, с. 420).
Творчий аспект згідно з яким викладання
графічного дизайну спрямовується на засвоєння,
збереження, поширення мистецьких творів, го-
товність до участі в їх творенні, диктує необхід-
ність виокремлення специфіки підготовки май-
бутніх фахівців. Базовими курсами, що формують
творче мислення фахівців з графічного дизайну і
визначають їхню подальшу спеціалізацію є «Ком-
позиція», «Робота в матеріалі», «Рисунок», «Ти-
пографіка», «Колористика», «Графічні техніки»
тощо.
Засади творчого рисунка, знання авторських
графічних матеріалів, знання основ проєктної
діяльності, спеціальні знання в області графічно-
го дизайну: робота зі шрифтами та їх компонуван-
ня із зображенням, знання програм 3D-моделю-
вання, володіння професійним ПО: для офсетної
поліграфії – Adobe Photoshop (робота з растро-
вими зображеннями), Adobe Illustrator (робота
з векторними зображеннями), Adobe InDesign і
QuarkXPress (верстання сторінок); для зовнішньої
реклами і трафаретного друку: Corel Draw і твор-
чий композиційний пошук на основі життєвих
спостережень стають основними принципами
підготовки фахівців з графічного дизайну. Для
цього використовуються різноманітні методики,
педагогічні підходи (розвиток самостійного мис-
лення, збільшення арсеналу засобів пізнавальної
діяльності, індивідуалізація і диференціація на-
вчання) з метою формування розуміння суті ві-
зуальної комунікації та розвитку творчої уяви у
студентів.
Виділяючи найбільш важливі принципи
викладання фахових дисциплін, а саме: індивіду-
альний підхід до студентів, наочність, системність
і послідовність у розв’язанні навчальних завдань,
слід зазначити, що, вони утворюють чітку педа-
гогічну систему підготовки фахівців. Суттєвою пе-
ревагою якої є формування особистості, що усві-
домлює свою креативність, творчі можливості,
міцні академічні знання, що отримані за період
навчання. Важливу роль у професійній підготов-
ці дизайнера-графіка грає мотиваційний момент,
а саме створення нової візуально-комунікативної
якості, що досягається формуванням моделі ро-
звитку графічного дизайну.
Висновки. Отже, питання підготовки фахів-
ців з графічного дизайну потребують система-
тичного й обґрунтованого висвітлення. Знання,
які має набути майбутній графічний дизайнер у
процесі фахової підготовки, включають такі скла-
дові: загальнотеоретичну (вивчення теоретичних
дисциплін гуманітарного, історико-культурного,
соціально-психологічного змісту); загально-ху-
дожню (опанування методиками і техніками
зображення, знання авторських графічних ма-
теріалів) професійно-орієнтовану (знання основ
проєктної діяльності, спеціальні знання в області
графічного дизайн, програм 3D-моделювання, ре-
алізація проєктів у матеріалі); організаційно-тех-
нічну (систематизація, використання інформації,
проведення дослідницької діяльності).
23
Professional Art Education Volume 2 (1) 2021 Scientic Journal
Volume 2 (1) 2021
© Цзю Дутин© Ju Dongting
Professional Art Education