Постановка проблеми та її зв’язок з важливими науковими чи практичними завданнями. За даними ООН та UNICEF за період повномасштабного російського вторгнення (з 24.02.2022 по липень 2026) понад 3,2 тис. українських дітей загинули або були поранені внаслідок бойових дій. Варто зазначити, що через триваючі бойові дії та тимчасову окупацію окремих територій реальні показники можуть бути вищими, оскільки міжнародні організації наводять лише верифіковані випадки (Four years, 2026). Десятки тисяч дітей та підлітків втратили одного або обох батьків чи залишилися без батьківського піклування внаслідок війни (Mental Health, 2025). Майже кожна п'ята дитина в Україні втратила близького родича або друга (One in five children, 2025). Більше третини українських дітей (близько 2,6 млн. – станом на початок 2026 р.) є переміщеними особами, до яких входять понад 791 тис. дітей, які перебувають в Україні, та майже 1,8 млн. дітей-біженців за межами країни (More than, 2026). Жахливим для дітей і підлітків, переміщених в Україні, є те, що війна продовжує переслідувати їх всюди: ракетно-дронові та бомбові атаки здійснюються повсюдно, занурюючи їх в стан перманентного стресу та психологічного виснаження. Підсумовуючи цю жахливу статистику, доводиться констатувати, що майже всі українські діти зазнали руйнівного психологічного впливу війни та БПТ (бойових психічних травм). А це близько 1,5 млн. осіб, які зараз, втративши безпечне та захищене середовище, перебувають у групі підвищеного ризику розвитку депресії, ГТР (генералізованого тривожного розладу), ПТСР (посттравматичного стресового розладу), панічних атак, різного роду фобій та інших психічних порушень (War in Ukraine, 2023).

Загальну ситуацію з дитячими психічними травмами посилює те, що війна порушила освітньо-педагогічний процес більш ніж 5 млн. дітей, позбавивши їх почуття усталеної шкільної структури, затишного мікросоціуму, який дає класна кімната, перспектив реалізації мрії у виборі майбутньої професії. Практично ми маємо ціле покоління, яке знаходиться на межі катастрофи, що вимагає негайної і комплексної реабілітації з боку фахівців різних профілів, включаючи не тільки психіатрів, психологів, педіатрів, сімейних лікарів, а й арттерапевтів, педагогів,культурологів, працівників соціальних служб та соціологів.

Формулювання цілей та завдань статті. Мета статті – проаналізувати сучасний практичний досвід використання засобів культури і мистецтва в ігротерапевтичних технологіях психолого-педагогічної реабілітації дітей із зони бойових дій.

Для досягнення поставленої мети визначено такі завдання дослідження:

- проаналізувати сучасні підходи до використання ігротерапевтичних технологій у психолого-педагогічній реабілітації дітей;

- обґрунтувати роль засобів культури і мистецтва у підвищенні ефективності ігротерапії;

- конкретизувати основні форми застосування культурно-мистецьких практик у реабілітаційній діяльності;

- оцінити ефективність використання засобів культури і мистецтва в психолого-педагогічній реабілітації дітей, які постраждали внаслідок бойових дій.

Аналіз основних досліджень і публікацій. Дослідження останніх десятиліть свідчать, що ігрова терапія (Play Therapy) належить до найбільш ефективних психотерапевтичних методів допомоги дітям, які пережили війну, вимушене переселення, втрату близьких або інші психотравмувальні події. Оскільки гра є природною формою діяльності дитини, саме вона забезпечує безпечне символічне опрацювання травматичного досвіду, знижує рівень тривоги, відновлює відчуття безпеки та сприяє формуванню нових адаптивних моделей поведінки.

У зарубіжній науковій літературі фундаментальні засади дитячої ігрової терапії були закладені працями Вірджинії Екслайн (Virginia Axline), Гаррі Лендрета (Garry Landreth), Чарльза Шефера (Charles Schaefer), Еліани Гіл (Eliana Gil) та Паріс Гудієр-Браун (Paris Goodyear-Brown). Їхні дослідження довели, що клієнт-центрована ігрова терапія сприяє зменшенню проявів ПТСР, агресивності, страхів, емоційної дезадаптації та поведінкових порушень у дітей, які пережили психотравмувальні події війни.

Особливе місце займають систематичні огляди останніх років. Так, Дж. Хамблта співавтори (Humble et al., 2019), узагальнивши результати семи клінічних досліджень, встановили, що Child-Centered Play Therapy (CCPT) демонструє позитивний вплив на зниження внутрішньої тривожності, покращення самооцінки, емоційної регуляції та соціальної адаптації дітей із травматичним досвідом. Автори підкреслюють, що найбільша ефективність спостерігається за умови систематичного проведення арттерапевтичних занять, у тому числі ігротерапії, у поєднанні із сімейною підтримкою.

Важливим етапом розвитку цього напряму став огляд наукової літератури на тему «Вивчення ігрових методів роботи з дітьми, які постраждали від війни», підготовлений у 2025 р. науковою групою у складі Джемма Муді-П'ю, Кейт Реншоу та Джуді Парсон (Moody-Pugh et al., 2025), який охопив дослідження дітей, постраждалих від війн у різних країнах світу (Україна, Сирія, Палестина, Боснія, Косово, Судан та ін.). Автори дійшли висновку, що ігрові методики є найбільш результативними тоді, коли вони поєднуються з психоосвітою батьків, арттерапією, підтримкою громади та поетапним психолого-педагогічним супроводом реабілітації постраждалих. Центральною умовою ефективності визначено створення для дитини безпечного емоційно-психологічного простору.

Після початку повномасштабної війни в Україні активно розвиваються спеціалізовані методики роботи саме з українськими дітьми. Однією з найбільш досліджених стала Hibuki-терапія (Maksimov et al., 2025), що поєднує елементи ігрової терапії, символічної гри та арттерапії. Дослідження за участю близько 400 українських дітей із симптомами ПТСР продемонструвало статистично значуще зменшення проявів тривожності, страхів, емоційної напруги та покращення психологічної адаптації після проходження програми.

Водночас сучасні міжнародні рекомендації наголошують, що при тяжких формах ПТСР ігрова терапія досягає найкращих результатів у складі комплексної психотерапевтичної допомоги разом із доказовими травмофокусованими підходами, насамперед «Когнітивно-орієнтована на травму поведінкова терапія» (Trauma-Focused Cognitive Behavioral Therapy – TF-CBT). Перше масштабне дослідження ефективності TF-CBT в Україні (Pfeiffer et al., 2025), підтвердило значне зменшення симптомів ПТСР у дітей та підлітків різного віку, що обґрунтовує інтеграцію ігрових методів у структуру комплексної реабілітації.

В українській науковій літературі до 2022 р. питання використання ігрової терапії переважно розглядалося в контексті психологічної допомоги дітям із сімейними кризами, наслідками насильства, втратами та психоемоційними порушеннями. Певний внесок у розвиток вітчизняної ігротерапії зробили Т. Титаренко (Титаренко, 1998), Д. Максименко (Максименко, 2020), Г. Дубровінський (Дубровинський, 2016), І. Литвиненко, О. Данілова (Литвиненко, 2015), І. Музиченко та І. Ткачук (Музиченко, Ткачук, 2017), праці яких стали методологічною основою сучасної психологічної допомоги дітям, що пережили кризові жахи війни.

Після 2022 р. дослідження таких українських науковців, як Г. Коваль, Н. Малиновська (Коваль, Малиновська, 2023), О. Фуштей, І. Саранча (Фуштей, Саранча, 2023), Т. Гура, О. Рома (Gura, Roma, 2023), Д. Шерон-Максимов (Sharon-Maksimov, 2023), Л. Рубан, М. Лещенко, І. Олійник, М. Петровський та ін. (Ruban, et al., 2023) значною мірою набули прикладного характеру та стали спрямовані на психологічну реабілітацію дітей, які постраждали внаслідок бойових дій, окупації та вимушеного переселення. Але із п'яти наведених статей лише одна – Ганни Коваль та Наталі Малиновської «Ігрова терапія як метод соціальної роботи з дітьми» – безпосередньо присвячена саме ігротерапії. Інші стосуються психологічної реабілітації дітей війни, Hibuki-терапії, дитячої гри під час війни, пісочної терапії, казкотерапії. Тобто вони є дотичними, але не досліджують безпосередньо методику ігротерапії. Доводиться констатувати, що станом на 2022–2025 рр. в Україні практично відсутні рецензовані статті, присвячені виключно використанню ігротерапії для реабілітації дітей, які пережили бойову психотравму. Це пояснюється тим, що напрям є новим, і більшість досліджень перебувають на етапі накопичення практичного матеріалу.

Таким чином, сучасні дослідження демонструють лише поступовий перехід від використання окремих ігрових технік до комплексних міждисциплінарних програм, що поєднують ігрову терапію, арттерапію, сімейне консультування, психоосвіту та доказові травмофокусовані психотерапевтичні підходи.

Виклад основного матеріалу. Не зважаючи на війну, будь-яка дитина розвивається за допомогою гри, сприймає світ, навчається і, зрештою, отримує відновлення через гру. Застосування різних видів ігрової терапії у реабілітаційній роботі з дітьми не є чимось новим. Подібні техніки широко використовуються у практиці як зарубіжних, так і українських арттерапевтів. Тому наявність ігротерапійних методик у комплексі психолого-педагогічного супроводу реабілітаційного процесу є зрозумілим та обґрунтованим. Сьогодні вони привносять не лише пожвавлення в процес реабілітації, але й позитивно впливають на результати лікування. Використання ігротерапії у цьому випадку робить її одним із ефективних реабілітаційних, профілактичних, лікувальних, корекційних та адаптогенних засобів. В той же час впровадження ігротерапії в лікування психотравм та ПТСР у дітей має свою специфіку, бо тут потрібен особливий підхід до травмованої дитячої психіки. Такий підхід і дає специфічні техніки ігрової терапії, які війна в Україні втілила в життя.

В цьому плані важливою новітньою ініціативою щодо підвищення статусу гри та її впровадження у реабілітаційний процес українських дітей стали «Дні гри». «Міжнародний день гри» (International Day of Play) в Україні офіційно відзначається 11 червня (Рис. 1). Це свято було започатковано Генеральною асамблеєю ООН у березні 2024 р. для визнання гри фундаментальним правом кожної дитини на розвиток, навчання та психологічну підтримку. В Україні свято підтримується на державному рівні, зокрема Міністерством освіти і науки. Головний акцент цього дня робиться на вільній грі та створенні безпечного простору, який допомагає дітям долати стрес (Міжнародний день гри, 2024).

Завдяки ініціативам UNICEF та партнерів гра дедалі більше розглядається не лише як форма дозвілля, а як науково обґрунтований засіб психологічної реабілітації, що сприяє відновленню емоційного благополуччя, формуванню стійкості та поверненню дітей до повноцінного розвитку (Гра – не просто, 2026). Міжнародний день гри став важливим каталізатором впровадження ігрових підходів у систему психосоціальної допомоги українським дітям, які постраждали від війни.

Однією з нових форм масової ігрової терапії, яка утвердилася під час війни, стали «Ігрові марафони». Перший в Україні «Марафон гри» (Play Marathon) відбувся 11 червня 2025 р. з ініціативи UNICEF Україна в межах відзначення другого Міжнародного дня гри (Рис. 2). Захід охопив близько 10 тис. дітей із восьми прифронтових областей України та був спрямований на відновлення емоційного благополуччя дітей і підтримку психосоціального розвитку засобами спільної гри (10 000 дітей, 2025).

Хоча Міжнародний день гри не є програмою ігрової терапії, він став важливим міжнародним механізмом популяризації ігрових підходів як засобу психосоціальної підтримки дітей, зокрема тих, які постраждали внаслідок війни в Україні. Це проявляється в наступних напрямах впровадження гри в педагогічно-реабілітаційний процес:

1. Популяризація гри як засобу психологічної реабілітації. Під час проведення Міжнародного дня гри UNICEF наголосив, що гра є не лише природною діяльністю дитини, а й ефективним інструментом психосоціальної підтримки. Через спільну гру з дорослими діти відновлюють довіру, вчаться виражати емоції, долати страхи та формують психологічну стійкість, що відповідає сучасним принципам ігрової терапії (Литвиненко, 2008).

2. Інтеграція ігрових технологій у систему дошкільної освіти. Одним із практичних результатів відзначення Міжнародного дня гри стали рекомендації UNICEF щодо розширення доступу дітей 3–6 років до навчання через гру, підтримки реформ ранньої дошкільної освіти та розвитку безпечних ігрових просторів. Таким чином, гра розглядається як складова психічного здоров'я та розвитку дітей, які переживають наслідки війни (Косенчук, Стягунова, 2023).

3. Розвиток мережі безпечних дитячих просторів. Ідеї Міжнародного дня гри реалізуються також через мережу просторів «Спільно» (Spilno Child Spots), створених UNICEF в Україні. З 2022 р. ці простори відвідали понад 3 млн. дітей, які беруть участь у розвивальних іграх, творчих заняттях, командній діяльності та отримують психосоціальну підтримку (Рис. 3). Ігрова діяльність у таких центрах використовується як засіб емоційного відновлення дітей, що постраждали від війни (UNICEF spaces, 2024).

4. Поєднання гри з комплексною психологічною допомогою. У проєкті «ПОРУЧ», який реалізують Міністерство освіти і науки України та UNICEF, ігрові заняття, спортивні активності, арттерапія та групова взаємодія застосовуються як взаємодоповнювальні інструменти психологічної реабілітації дітей і підлітків, які пережили воєнний стрес (Рис. 4). Проведення Міжнародного дня гри сприяло поширенню саме такого комплексного підходу до психосоціальної підтримки дітей (Литвиненко, 2015).

5. Проведення подібних акцій сприяє розробці різноманітних програм реабілітації дітей, що отримали БПТ. Це має велике значення, оскільки на даний часі в Україні досі відсутня єдина Державна комплексна програма реабілітації дітей та підлітків, які постраждали внаслідок війни. Сьогодні реабілітаційна допомога здійснюється на основі комплексу нормативно-правових актів, державних програм у сферах охорони здоров'я, соціального захисту та освіти (Деякі питання, 2020; Питання діяльності, 2026; Про забезпечення, 2024; Про затвердження, 2025; Про соціальний захист дітей, 2024; Про соціальний захист та підтримку, 2025), а також міжвідомчих і міжнародних програм психосоціальної підтримки дітей. Такою, наприклад, є «Комплексна програма реабілітації дітей та підлітків, які постраждали внаслідок війни в Україні», запропонована Наталією Дядиченко, практикуючим психологом, психотерапевтом Асоціації психологів України (Дядиченко, 2026). Ця програма, будучи міждисциплінарною системою психолого-педагогічної, соціальної та медичної допомоги, спрямована на відновлення психічного здоров'я, фізичного стану, соціальної адаптації та особистісного розвитку підлітків, які пережили бойові дії, окупацію. Вона побудована на авторських методиках і техніках, таких, як «Корабель життя», «Зірка», «Візитівка», «Павутина єднання», «Кінотеатр», «Сад життя», «Свічка» і представляє собою трьохетапну модель реабілітації, науково обґрунтовані методи арттерапії, ігрової та тілесної терапії, нейрорегуляції і КПТ (когнітивно-поведінкової терапії). В основу Програми покладено принципи травма-орієнтованого (trauma-informed) підходу, індивідуалізації допомоги та мультидисциплінарної взаємодії фахівців.

На даний час в Україні розроблено цілий ряд методик і напрямів культурної та психологічної реабілітації дітей війни і тих, що загубили батьків. Частина з них базується на методиці КПТ (когнітивно-поведінкової психотерапії) за методом професора клінічної психології в психіатрії Едни Б. Фоа (Університет Пенсільванії, США), яка дозволяє в стислі терміни різко знизити інтенсивність спливаючих хворобливих спогадів про подію, що призвела до психотравми, а згодом і зовсім позбавити від них (Foa, 2020). Дитина в процесі лікування даним методом вчиться регулювати думки про минулі стреси, самостійно боротися з симптомами захворювання, позбавлятися від занепокоєння, страхів, фобій і тривог за допомогою медитативних технік. Постраждалі стають більш адекватними, їх поведінка – більш спокійною, повертається інтерес до раніше улюблених занять і речей. Когнітивний підхід в цьому методі виходить з припущення, що ПТСР викликані появою в результаті психотравми нелогічних або недоцільних думок і переконань дитини, а також нових спотворених стереотипів її мислення, змінивши які, можна розв’язати психологічні проблеми. Поведінковий підхід, в даному випадку, передбачає зміну поведінки людини шляхом заохочення і підкріплення нових, позитивних форм поведінки і позбавлення від небажаних негативних форм. Педагог в цьому випадку бере участь в організації лікувального простору, якісного дозвілля та повноцінного відпочинку, підтримує позитивний настрій дитини, організовує зустрічі пацієнта з родичами, друзями, а при необхідності створює нові кола спілкування через формування творчих дитячих груп за інтересами та здійснення ігрових творчих заходів.

На даній методиці значною мірою базується проєкт «Коло турботи» (UNICEF, НДСЛ «Охматдит», ГО «Центр соціального лідерства»), який з початком війни забезпечив системне проведення ігрових та психотерапевтичних занять для дітей з наслідками БПТ (Рис. 5). Цей проєкт представлений в Україні двома базовими соціальними програмами: масштабною програмою психолого-педагогічної підтримки дітей, що постраждали від війни, та освітньо-медичною ініціативою для матерів, які зазнали перинатальну втрату (Коло турботи: у межах, 2022).

При лікуванні ПТСР у дітей необхідний особливий підхід до дитячої психіки і дитячого сприйняття навколишнього світу, що дає саме терапія грою. Дитина розвивається за допомогою гри, сприймає світ, вчиться і, нарешті, лікується через гру. На початку лікувального процесу маленький пацієнт ще не в змозі усвідомити обумовленість власних реакцій впливом психологічних травм. Терапія грою – один з найважливіших аспектів в роботі Всеукраїнського благодійного фонду «Крок назустріч» (Волонтерський рух, 2020).

Це незалежна, неурядова і неприбуткова благодійна волонтерська організація, яка заснована у Києві 2014 р., а практичне розгортання всеукраїнської мережі центрів психологічної допомоги розпочалося через рік у відповідь на наслідки бойових дій на Донеччині. Основною метою фонду стало надання безкоштовної психологічної реабілітації військовослужбовцям, внутрішньо переміщеним особам, членам сімей загиблих, волонтерам та дітям, які постраждали від війни. Психологи, арттерапевти, педагоги та культурологи фонду з того періоду почали активно і систематично проводити ігрові тренінги з дітьми, батьки яких перебували в зоні АТО/ООС а також з неповнолітніми членами сімей вимушених переселенців (Рис. 6).

[]

Після початку повномасштабного російського вторгнення 24 лютого 2022 р. діяльність фонду була переорієнтована на допомогу цивільному населенню, насамперед дітям і сім'ям, які пережили окупацію, бойові дії та вимушене переміщення. Значно розширилися програми психосоціальної та психолого-педагогічної підтримки дітей, індивідуального та сімейного консультування, груп психологічної підтримки, ігротерапії, арттерапії та навчання фахівців громад роботі з психотравмою.

Географія діяльності фонду сьогодні охоплює значну частину України. Ще у 2015 р. мережа мала представництва у 15 обласних центрах (Відкрито, 2015). Сьогодні фонд продовжує активно займатися проблемами забезпечення реабілітації дітей, підлітків,комбатантів та переселенців з психологічними травмами. У 2026 р. реалізуються також проєкти підтримки громад Сумської, Хмельницької та Чернівецької областей, де розвиваються сервіси психологічної допомоги дітям і сім'ям.

[]

Телевізійні канали України також беруть певну участь в реабілітації «дітей війни». Вони не тільки виносять цю проблему на загальне обговорення суспільства, пропагують передовий досвід, залучають інвесторів і меценатів до надання адресної допомоги постраждалим, а й здійснюють матеріальну допомогу медичним закладам, які займаються цією проблемою. Так програма Центрального ТВ «Сніданок з 1+1» регулярно надає матеріальну іграшкову допомогу дітям, що проходять реабілітацію у Київському центрі «Охматдит» («Охорона материнства та дитинства»),забезпечуючи їх наборами для терапії грою та творчої терапії: дерев'яними конструкторами, мольбертами для малювання крейдою та фарбами, гіпсовими іграшками для розмальовування, олівцями, спеціальними безпечними фломастерами, фарбами, печатками, трафаретами, папером для орігамі тощо (Зірки каналу, 2014).

Такі заходи сприяють їх емоційному відновленню, розвитку комунікативних навичок, зниженню психоемоційної напруги та соціальній адаптації через спільну творчо-ігрову діяльність. Ці акції не обмежуються простими подарунками: працівники каналу беруть участь в сеансах ігрової терапії, беручи участь в групових та індивідуальних ігрових тренінгах (Рис. 7).

Сьогодні у практиці психологічної реабілітації дітей із бойовими психотравмами українські телевізійні програми поки не розглядаються як самостійний терапевтичний метод, проте можуть ефективно використовуватися психологами, арттерапевтами, педагогами та культурологами як допоміжний засіб ігрової терапії, арттерапії, казкотерапії та психосоціальної підтримки. Найбільш придатними для цього в Україні є такі проєкти:

«Вулиця Сезам» (Sesame Workshop) на телеканалі «ПЛЮСПЛЮС» (з 2023 р.). Програма адаптована для українських дітей у межах глобальної ініціативи Welcome Sesame та Всеукраїнської програми ментального здоров'я. Вона містить короткі інтерактивні сюжети, що через гру навчають дітей емоційній саморегуляції, подоланню страхів, розвитку емпатії, комунікативних навичок і відновленню відчуття безпеки. Особлива увага приділяється дітям, які переживають наслідки війни (Sesame, 2023). (Рис. 8).

Дитячий телеканал «ПЛЮСПЛЮС». Власні освітньо-ігрові проєкти каналу («Казка з татом», «Корисні підказки», «Світ чекає на відкриття» та ін.) можуть використовуватися психологами та педагогами під час занять як засіб розвитку позитивних емоцій, уяви, пізнавальної активності та сімейної взаємодії (PLUSPLUS, 2026).

Освітній серіал «Бути поруч» (2023). Створений у межах платформи «Дія. Освіта» за підтримки державних і міжнародних партнерів. Хоча він призначений насамперед для батьків, педагогів і психологів, його рекомендації допомагають правильно організовувати ігрову взаємодію з дітьми, які пережили воєнний стрес, та використовувати гру як засіб психологічної підтримки (Психологічна допомога, 2023).

Зазначені телевізійні проєкти можуть застосовуватися у психологічній реабілітації як допоміжний інструмент. Їх доцільно інтегрувати з ігротерапією, арттерапією, казкотерапією та сімейними психосоціальними практиками. Найбільшу доказову цінність у контексті допомоги дітям, які постраждали від війни, має адаптований для України проєкт «Вулиця Сезам», оскільки його контент спеціально розроблений для підтримки соціально-емоційного розвитку дітей, які проживають у кризових та воєнних умовах.

Після початку повномасштабної війни багато українських телеведучих стали активними учасниками благодійних та психосоціальних проєктів. Хоча вони не є професійними психологами чи реабілітологами, їхня діяльність суттєво сприяє психосоціальній реабілітації дітей і підлітків, створенню безпечного середовища та приверненню уваги до проблем дітей війни. Наприклад, Руслан Сенічкін і Людмила Барбір в ігровій формі проводять кулінарні майстеркласи для дітей-переселенців, дітей війни та дітей, позбавлених батьківського піклування.

Катерина Осадча у 2022 р. започаткувала гуманітарну ініціативу «Пошук зниклих», бере участь у численних благодійних акціях для дітей та сімей, які постраждали від війни, що сприяє відновленню родинних зв'язків, що є важливою складовою психологічної реабілітації дітей (Осадча, 2022).

Маша Єфросиніна, засновниця «Фонду Маша» у 2022 р. започаткувала благодійну ініціативу «Від великих сердець – для маленьких», спрямовану на допомогу дітям віком до трьох років із сімей, що постраждали від війни. У межах проєкту збирали кошти на забезпечення 1000 дитячих боксів із товарами першої необхідності, а також реалізовували програми психологічної підтримки матерів і дітей («Незламна мама»), які поєднували психосоціальний супровід із подоланням наслідків воєнного стресу (Від великих сердець, 2022). (Рис. 8).

Тімур Мірошниченко разом із дружиною активно підтримує дітей-сиріт і дітей, які залишилися без батьківського піклування внаслідок війни, популяризує сімейні форми виховання та бере участь у благодійних кампаніях зі збору коштів для дитячих закладів і реабілітаційних програм.

Діяльність українських телеведучих у сфері допомоги дітям війни має переважно просвітницький і волонтерський характер. Вона не замінює фахову психологічну чи медичну реабілітацію, однак є важливим елементом психосоціальної і психолого-педагогічної підтримки, оскільки сприяє:

- зменшенню емоційної ізоляції дітей;

- організації творчих, ігрових і сімейних активностей;

- створенню позитивного та безпечного середовища;

- приверненню уваги суспільства до проблем дітей, які постраждали внаслідок війни;

- мобілізації благодійних ресурсів для реалізації програм психологічної допомоги.

Терапія грою передбачає комплексне застосування спеціальних ігрових методик, які використовують творчі елементи лікування мистецтвом, такі як музична терапія, казкотерапія, книжкова терапія, танцювальна терапія, тілесно-рухова терапія, драмотерапія тощо.

Наприклад, у Харкові ще у 2018 р. для дітей переселенців та учасників бойових дій відбулася авторська презентація книги-казки «Тукі та Зукі» кризового психолога, волонтера всеукраїнського проєкту допомоги родинам загиблих українських військових «Родинне коло», арттерапевта Єлизавети Герасименко (Казкотерапія, 2018).

Ще раніше, 2015 р. у Чернівцях презентували комікси «Українські супергерої» (автор ідеї Леся Воронюк, художниця Софія Розуменко) (Серія, 2015). і 2016 р. у Харкові – серію коміксів «Кіборги» (Комікс, 2016). про захисників Донецького аеропорту (Рис. 9). Проєкт «Кіборги – Комікс» був заснований ГО (Громадською організацією) «Об’єднання учасників АТО і волонтерів Львівської області» «Вірні традиціям», яка об’єднала військових, медиків, юристів, педагогів, культурологів, митців, небайдужих бізнесменів. За словами авторів, формат коміксу, дуже популярний на Заході, для української аудиторії виявився нетиповим і незвичним, проте видання стало справжнім бестселером для дітей та підлітків України.

З початком повномасштабної війни в Україні набули актуальності і популярності відання для дітей терапевтичної спрямованості. Це історії про дружбу, втрату й підтримку, оповідання для розвитку емоційної стійкості. Серед цих книжок «Хоробрі казки» (Навіть, 2023) де авторки Вікторія Мурована, Ірина Виговська у 12 терапевтичних історіях у доступній формі розповідають дітям про війну, дружбу, розлуку, волонтерство, захисників України та надію (Рис. 9). Створені за участю психологів, книжки розраховані на спільне читання дорослого з дитиною.

Сайлентбук «Жовтий метелик» Олександра Шатохіна – терапевтична казка про переживання втрати, надію та внутрішню силу (Шатохін, 2022). Рекомендована для спільного читання дорослими з дітьми молодшого шкільного віку.

«Казки світла» – збірка сучасних українських авторських казок, створена для психологічної підтримки дітей під час війни (Казки світла, 2024). Містить історії про дружбу, сміливість, любов до родини та подолання страхів.

«Янголи поруч» – книжка-казка Юлії Микитин, видана до 5-річчя Благодійного фонду «Ти-АНГЕЛ», розповідає про силу родини, взаємопідтримку та віру, яку рекомендовано використовувати під час психолого-педагогічних занять із дітьми (Микитин, 2014). (Рис. 9).

Ці та багато інших творів сучасних українських авторів сьогодні активно використовуються педагогами, арттерапевтами і психологами під час ігрової терапії з дітьми, які пережили війну.

Десантник 95 ОДШБр, учасник бойових дій Олександр Морозов пішов далі: він не тільки створив комікс «Українські кіборги. Початок», а й іграшки супергероїв за реальними прототипами українських «кіборгів» – захисників Донецького аеропорту (Десантник, 2016). До кожної іграшки надається передісторія виникнення персонажу, подій, які в той час відбувалися, і участь в них реальних бійців ЗС України. Автор задумав і реалізовував цей проєкт з метою перспективного і активного використання в ігровій терапії (Рис. 10). Використання в реабілітаційному процесі прототипів супергероїв дозволяє організовувати і проводити як рольові та ситуаційні ігри, так і статичні, рухливі, індивідуальні та групові терапевтичні сеанси.

[]

Терапію грою можливо здійснювати, взявши за основу експозиції сучасних українських музеїв. Наприклад, з грудня 2017 р. у Києві функціонує унікальний патріотичний музей-галерея «Історія становлення української нації» (автор ідеї і засновник проєкту В. Галан), в якому зібрано більше 100 силіконових скульптур від козаків до воїнів ЗС України – героїв сучасної російсько-української війни, що об’єднані в 30 сюжетних композицій (У Києві відкрили, 2017). Над виготовленням скульптур впродовж п’яти років працював творчий колектив художників, дизайнерів, скульпторів, модельєрів, перукарів тощо, у складі 50 осіб. Діюча в рамках загальної колекції експозиція «Наші», представляє чотирьох українських «кіборгів» – захисників Донецького аеропорту: Валерія Красняна, Павла Чайку, Андрія Шараскіна та Дмитра Яроша (Рис. 11). Фігури бійців, спроєктовані попередньо в мініатюрі, виконані не просто реалістично, а й винятково характерно, що дозволяє використовувати їх копії в ігровому полі. Такі фігурки, персонажі допомагають дітям позбутися страхів війни, бо вони бачать перед собою героя-захисника, українського військовослужбовця, що в процесі гри подолає будь які труднощі.

[]

У 2019 р. до експозиції були включені постаті сучасної України, зокрема Яна Зінкевич, військова медикиня, волонтерка, громадська діячка, найбільш відома як засновниця добровольчого медичного батальйону «Госпітальєри». За інформацією від співпрацівників музею відомо, що в наш час творчий колектив працює над створенням нових силіконових фігур таких героїв російсько-української війни, як, Валерій Залужний, Кирило Буданов, Дмитро Коцюбайло, Олександр Мацієвський, Віталій Скакун тощо.

У столичних вчителів увійшло в практику здійснювати не тільки відвідування музею дітьми, а й подальшу організацію ігор за участю персонажів виставки. З цією метою проводяться групові заняття, які поділяються на кілька етапів. Спочатку проводиться скульптурний конкурс на кращу пластичну передачу образу одного з обраних героїв, який завершується обговоренням результатів і визначенням кращих творів. Потім кожна дитина представляє свого персонажа, розповідає його історію та зміст його подвигу. Після цього фігури героїв втягуються в гру, яку пропонує керівник або придумують самі діти. Методика роботи з відомими та улюбленими героями має багато варіацій:діти вигадують не лише розповідь про їх минуле або майбутнє, яке не відображене у казці, коміксі або реальній історії, а й можуть переміщувати героя у незвичні для нього умови та фантазувати щодо його пригод на новому місці. Герою можна надати якісь нові якості, подарувати йому чарівні дари, знайти друга, помічника. При роботі за цією технікою використовують елементи музикотерапії, образотворчі техніки, інсценування, елементи ТРВЗ (творчого рішення винахідливих завдань) та інше. Терапевтичне завдання, що вирішує ця методика, полягає у зміні сприйняття казкових подій та можливості змін у власній долі. Позитивна установка підвищує психологічне протистояння, зменшує негативізм думок, налагоджує на процес сприйняття життя «зараз».

У ході реабілітаційної терапії грою психологи, педагоги та культурологи допомагають дітям та підліткам інакше поглянути на спогади, що заважають нормальному життю, створюють нові кола спілкування, допомагають знайти нові захоплення, нових друзів, наповнюють життя неповнолітніх пацієнтів новим змістом, чим виводять їх з-під важкого вантажу пережитих спогадів.

Використання іграшкових зображень улюблених героїв має дуже важливий аспект у справі реабілітації маленьких пацієнтів, який полягає в ініціації творчої активності, розвитку фантазії і спонукає дітей до створення власних ігор. Саме творчість і самодіяльність є високоефективним фактором в позбавленні від наслідків психотравм та відновленні психіки постраждалих. Більш того, творчі ігри, ті, які вигадують самі діти, не тільки відображають їх враження від пізнання навколишнього світу, але й допомагають в адаптації у соціумі, соціалізації і становленні як повноцінних громадян.

Висновки. В арсенал навчально-методичної та практичної діяльності державних і громадських організацій, окремих благодійних фондів, волонтерів України, психологів, педагогів і культурологів увійшли такі форми і методи, як висвітлення проблеми реабілітації «дітей війни» з психологічними травмами в ЗМІ, розробка і проведення ігрових тренінгів, випуск терапевтичних книжок і коміксів, знайомство з подвигами національних героїв війни в музеях, використання в іграх зображень улюблених реальних героїв.

Досвід показав, що нові види ігрової терапії, які пробудила до життя війна в Україні, вносять не тільки пожвавлення в реабілітаційний процес, але й позитивно позначаються на результатах лікування. Так терапія грою помітно сприяє реабілітації дітей з психотравмами і ПТСР.

Практика реабілітації українських дітей з психологічними травмами показала, що ігротерапія разом з іншими арттерапевтичними техніками та культурними заходами значно розширила арсенал психолого-педагогічного впливу на відновлення психічного здоров’я постраждалих, реконструкції їх соціального статусу та відбудови втрачених ресурсів.

Крім того, такий творчий підхід до відновлення дитячої психіки після травм війни створює не лише ігровий, а й розвивальний простір, що значно полегшує індивідуальне спілкування лікарів, психологів, педагогів, культурологів та соціальних працівників з «дітьми війни».