Постановка проблеми та її зв'язок із важливими науковими та практичними завданнями. Мистецтво вокальної естради на поч. XXI ст. у плюралізмі творчих світів, численності варіантів синтезу з академічним музичним мистецтвом і фольклором демонструє стильове різноманіття, зумовлене інтенсифікацією акумулятивного потенціалу мистецтва та суголосне специфіці культури метамодерну, особливістю якої «визначається не спрощений синтез попередніх культур, а симбіоз нової якості, що презентується шуканою цілісністю» (Шабанова, 2022, с. 88). В українській вокальній естраді одним із утілень пошуку нової цілісності є творчість народної артистки України Тіни Кароль, яку вирізняє стильова, виразова різнобарвність і спрямованість на формування нових концептуально-тематичних, образних обріїв вокального естрадного мистецтва та новаційних модусів творчої самореалізації.

Їх різноспрямованість відбиває сучасну універсалізацію та творчу мобільність виконавця — прагнення «його інтелектуальної та професійної, технічної готовності до креативного самовиявлення в численних площинах художньої рефлексії» (Скворцова, 2024, с. 131), осмислення специфіки якої є актуальним завданням сучасного мистецтвознавства. Водночас урізнобарвлення діяльності естрадного співака соціальним та культуро-зберігаючим компонентами відбиває набуття вокальною естрадою значущості як сфери збереження культурного досвіду та засобу культурної дипломатії (Теслер, Красовська, 2025). Закріплення сучасної вокальної естради у статусі концептуально вагомого компонента художньої культури проблематизує питання специфіки творчої діяльності її представників, що є актуальним питанням сучасного музикологічного знання з огляду на дискретність його персонологічного вектора.

Аналіз останніх досліджень і публікацій. У сучасному музикологічному дискурсі питання специфіки національної вокальної естради є значимим і масштабним сегментом, що підтверджує різноманіття із нею пов'язаних дослідницьких спрямувань. Це демонструють праці І. Бобула (2018), який висвітлює чинники та засоби жанрового формотворення та стильового розвитку вокально-естрадного виконавства в Україні кінця XX – початку XXI ст. (с. 4), Г. Гаценко, Н. Ковмір та В. Юрчук (2024), які визначають комплексну специфіку виразових обріїв вокальної естради та акцентують значущість іміджу як «способу існування естрадного співака на сцені» (с. 178). Специфіку національної естради досліджують Л. Красовська, Л. Кудрич, С. Манько, О. Михайлюченко та В. Іванов (2025). Т. Рябуха (2017) висвітлює витоки вокальної естради України та пов'язує її «сучасну інтерпретацію з двома найважливішими стилістичними нахилами — національним та інонаціональним» (с. 1), до питань стильових особливостей української естради звертаються О. Зосим та Я. Подунай (2023). Т. Теслер та Л. Красовська (2024) обґрунтовують новаційний статус української естради як «новітнього жанрового, стильового та виразово мобільного виразника національної системи цінностей та засобу її трансляції у світовому художньому просторі» (с. 79).

Естрадний вектор сучасного музикологічного знання характеризується і активізацією уваги до персональних вимірів. Це засвідчують праці У. Конвалюк (2020), О. Іщенко (2022), яка крізь призму творчої особистості естрадного співака визначає засоби «стильової еволюції та жанрового формотворення українського вокально-естрадного виконавства XXI ст.» (с. 134).

Постать Тіни Кароль у персонологічних вимірах музикологічного знання не набула вичерпного висвітлення, в окремих розвідках специфіка її творчості висвітлюється обмежено в загальному контексті досліджень особливостей сучасної вокальної естради. Так, із цариною естрадної вокальної камерності її творчість пов'язує О. Іщенко (2022), як належну до царини естрадно-романсової жанрової стилістики її виконавські настанови характеризує Т. Рябуха (2017, с. 10), імпровізаційний потенціал співачки у контексті тенденції театралізації сучасної естрадної пісні репрезентують Г. Гаценко, Н. Ковмір та В. Юрчук (2024, с. 178), у контексті специфіки фольклорного вектору української естради фільм-мюзикл «Різдвяна ніч з Тіною Кароль» характеризує У. Конвалюк (2020, с. 178–179), характеризуючи проте постать співачки як утілення типу «виконавець альтернативної музики» (с. 187). Відсутність спеціальних розвідок, присвячених творчості співачки, не узгоджується з її популярністю й офіційним визнанням її творчості, закріпленим почесним званням народної артистки України, що детермінує актуальність статті.

Формулювання цілей і завдань статті. Метою статті є виявлення провідних спрямувань у творчій діяльності народної артистки України Тіни Кароль. Завданнями дослідження є виявлення особливостей концептуальних параметрів творчості співачки, її стильових і виразових параметрів та окреслення специфіки діяльності у сфері організації сучасного художнього життя України.

Виклад основного матеріалу. У стильовому та виразовому різнобарв'ї сучасної української вокальної естради творчість народної артистки України Тіни Кароль посідає особливе місце. Це зумовлено формуванням співачкою образу ліричної героїні, харизма якого полягає не в епатажі, а в глибинній експресії. Водночас розмаїття її виконавських настанов суголосне специфіці сучасної української вокальної естради, у якій «стильові міксти є однією з форм презентації власної творчої індивідуальності» (Зосим, Подунай, 2023, с. 34).

Багатогранність творчої діяльності співачки єднає її творчий світ із давніми, громадянськими інтенціями творчої самореалізації українських митців у царині збереження художнього, духовного спадку і торування новаційних шляхів художньої рефлексії як концентрованого вираження духовного буття спільноти. Творча постать співачки віддзеркалює ті риси персони естрадного співака, які визначають її як «пасіонарну, самоактуалізовану особистість, здатну на вчинок, "креативну свідомість" на індивідуальному рівні, як індивідуальний первень у творчій реальності» (Конвалюк, 2020, с. 79).

Таким «індивідуальним первнем» для співачки є багатовимірність творчих настанов і переосмислення змістових, тематично-образних основ вокальної естради. Зазначимо, що пошук нових концептуальних вимірів вокальної естради віддзеркалює провідні вектори її буття, які «інспіровані соціокультурними реаліями, <…> зумовлюють сучасну трансформацію функціонального кола вокальної естради — певне витіснення на периферію розважальної, релаксаційної компоненти та піднесення значущості світоглядних вимірів, пов'язаних, зокрема з актуалізацією громадянського начала, спрямованістю на рефлексію щодо вічних проблем буття людини та людства, зокрема в національному забарвленні» (Красовська, Кудрич, Манько, Михайлюченко, Іванов, 2025, с. 62). Тяжіння до поглиблення концептуальних обріїв вокальної естради віддзеркалюється у творчості співачки у зверненні до патріотичної тематики.

Її лірична інтерпретація у пісні «Україна — це ти» на вербальному рівні виявляється в підкресленні ментально значущих концептів — мама, тато, хліб, степ, вишиванка, пісні, Дніпро, надія, любов. Їх «згортання» в особистісній рефлексії та декларація як духовної основи буття сучасної людини стає дієвим чинником емпатичного єднання аудиторії навколо кодів національної культури.

Трагічний модус патріотичної тематики репрезентує спільна творчість співачки з гуртом NORD DIVISION у масштабній композиції «Ветерани», присвяченій захисникам України та сповненій болі від втрат нації. Унікальність композиції — не тільки в концептуальній глибині потужного героїчного та драматичного меседжу, а й синтезі виконавських стилістик реп'у та попмузики. Апробація нового жанрового явища — реп-поеми стає знаком формування співачкою нових жанрових конструктів вокального естрадного мистецтва.

У філософському та лірико-драматичному забарвленні патріотична тематика постає у створеній із С. Жаданом та гуртом «Жадан і собаки» пісні «Ніч» — своєрідному гімні духовної незламності міст України і насамперед Харкова, та в пісні «Вільні. Нескорені» — заклику країни до стійкості.

Ліричний модус творчості виконавиці сповнений певної символічності, метафоричності та драматично експресивної репрезентації гострих проблем духовного буття сучасної людини. Це відбивають зокрема пісні «Вільна» (з Ю. Саніною), яка порушує тему духовної незалежності та самодостатності жінки, «Вище хмар» — драматична балада про глибину кохання, «Людині потрібна людина», присвячена тематиці самотності сучасної людини. Нове бачення значущої для вокальної естради ліричної концептуальної компоненти у творчості співачки резонує зі специфікою сучасної художньої рефлексії — вагомістю «неоромантичного повороту до щирості та чуттєвості, але не в звуженому, сентиментальному сенсі, а у вигляді прагнення до відновлення та реабілітації емоцій, іронічно витіснених Постмодерном» (Шабанова, 2022, с. 91).

Виконавські настанови Тіни Кароль мають основою мікс академічного та естрадного вокалу в стильовому та виразовому розмаїтті. Академічна основа знаходить вираження у диханні на опорі, кантиленності, майстерному фразуванні, вібрато тощо. Однією зі стильових опор для співачки є Soul, зв'язок із яким відображається у насиченні мелосу імпровізаційною мелізматикою, динамічній різнобарвності, значущості cry. Цей комплекс надає виконанню особливої щирості, емоційної глибини та слугує формуванню особливої художньої комунікації — багатство прийомів вокальної техніки є чинником постійного, «активного» слухання-переживання. Вагомим компонентом вокальної палітри співачки є й настанови естрадного вокалу — так, одними із найбільш затребуваних прийомів є субтон, фрай і тванг. Зазначимо, що лірична творча позиція виконавиці зумовлює відсутність у її виразовій панорамі екстремальних вокальних прийомів.

Характерними виконавськими маркерами співачки є масштабність кола вокальних прийомів та їх миттєві зміни. У пісні «Людині потрібна людина» це виявляється у миттєвих переходах від субтону та фактичного омузиченого мовлення до динамічно забарвленого міксту, у динамічних контрастах, змінах резонаторів, м'якої та твердої атаки, в епізодичному задіянні назального твангу. У пісні «Троянди» таке різноманіття вкладається у масштаби мотивів — початковий тванг змінюється на субтон, придихову атаку та фрай, кантилена, глісандуюче «перетікання» звуків — на їх відокремлення non legato, pianissimo — на миттєві динамічні спалахи. Стильовий мікс у пісні «Твої гріхи» — результат синтезу естрадного вокалу, академічного акустичного супроводу, електронних звучань та потужної перкусії. Темброво урізнобарвлюючи кожен звук, співачка створює масштабну панораму прийомів сучасного естрадного вокалу — від штробасу до фальцету, від субтону до свисткового йодлю, scream і sob, та надає кожній інтонемі змістової, багатовимірної значущості.

Новою цариною творчої діяльності Тіни Кароль є мистецькі проєкти, створені з метою закарбування культурної пам'яті нації, демонстрації виразового потенціалу сучасної вокальної естради та її здатності концентрувати художній досвід різних епох у стильовому різноманітті. Проєкти співачки стали і цариною репрезентації багатства її вокальної палітри та зв'язку з фольклорним началом.

Прецедентом синтетичної репрезентації співачкою фольклорної спадщини у сучасних стильових версіях став проєкт «Колядки». Багатовимірність осмислення фольклору Тіною Кароль детермінує не тільки створення стильово різнобарвних «шат» для зразків народної пісенності. Формуючи ланку зв'язку з синкретичністю фольклорної традиції, співачка позиціонує жанр колядки у концертному (концертний тур «Колядки і обрані хіти»), студійному (альбом «Колядки»), музично-театральному (мюзикл-фільм «Різдвяна історія з Тіною Кароль»), письменницько-чтецькому (дитяча аудіокнига «Різдвяна історія») вимірах. Різноманіття діяльнісних модусів засвідчило, що звернення Тіни Кароль до народної пісенності має на меті не «музеальне» її відтворення, а позиціонування як вічно значущої основи традицій, які духовно пов'язують та консолідують покоління. Співачка зберігає мелос давнього жанру, закріплений у колективній пам'яті нації та водночас переміщує його в інший естетичний та стильовий локус, демонструючи його вічну актуальність і життєвість.

В альбомі «Колядки» та мюзиклі «Різдвяна історія з Тіною Кароль» співачка звертається до органічного синтезу вокальної стилістики попмузики та різних стильових «обрамлень» народнопісенного виконавства, які У. Конвалюк (2020) визначає як автентичне, естрадно-фольклоризоване та джазове (с. 178).

Колядку «Добрий вечір тобі, пане господарю» вирізняє танцювальна трансформація фольклорного. Це відбивається у створенні відмінного від першоваріанту пісні інтенсифікованого хронотопу — традиційний урочистий, помірний інтровертний плин мелосу поступається жвавому, піднесено-радісному екстравертному, що відбивається зокрема у швидкому темпі з акцентуацією ритмічних опор в інструментальному шарі, імпровізаційних «репліках» струнних і духових. Мелос колядки співачка подає в синтезі рис поп-вокалу і таких рис народнопісенного виконавства, як відкритий звук, високий рівень динаміки, спів «на посмішці», уведення додаткових приголосних, мелізматичне прикрашення інтонем, а також контекстуальних маркерів — синкретичного єднання музичного, хореографічного, візуального компонентів.

Стильові параметри попмузики в інтерпретації пісні «Тиха ніч» зумовлюють домінування субтону та м'якої придихової атаки. Мелізматичне розквітчення мелосу колядки є дієвим засобом формування драматургічного рельєфу пісні та ланкою зв'язку між традиціями народнопісенного виконавства і стилістикою Soul, що зумовлює жанрову трансформацію колядки у ліричний монолог. Синтез вокальних маркерів Soul і алюзій народнопісенного виконавства у пісні «Ой сивая зозуленько» утворює: уведення додаткових приголосних, відкрите звуковидобування, вигуки з інтонаційно нейтральним завершенням в кульмінації, респонсорні «перегуки» співачки та бек-вокалу, мелізматичне урізнобарвлення інтонаційної лінії та мелізматичні імпровізаційні репліки. Натомість у колядці «Роди, Боже» комплекс виконавських засобів слугує саме акцентуації її ритуальної маркованості та магічної символічності — співачка звертається до автентичних основ народнопісенного виконавства — нейтрального інтонування, обривання звуковидобування, глісандо на останніх звуках, діалектної артикуляційної трансформації голосних фонем, які набувають особливої виразності на тлі супроводу, обмеженого довгими педалями хорових вертикалей бек-вокалу.

Закликом до збереження позачасово значущих цінностей стає фінальна пісня «Віра, надія, любов», у якій вічні для аксіологічних орієнтирів нації концепти репрезентовані крізь призму стилістики поп-музики та Soul та водночас алюзій сакральної традиції, репрезентованої дзвонами.

Із метою популяризації української вокальної естради Тіна Кароль як авторка ідеї та продюсерка започаткувала проєкт «Дім звукозапису». Офіційним визнанням його значущості стало підписання 9.06.2026 Меморандуму про співпрацю Національного архівного фонду України з культурно-мистецьким проєктом «Дім звукозапису». Це надало проєкту статусу частини Національного архівного фонду України (Большакова, 2026), ознаменувало офіційний статус української вокальної естради як складника культурної спадщини нації — матеріали проєкту (записи, документи, ноти) було передано до Центрального державного аудіовізуального та електронного архіву.

Зазначимо, що таким чином Тіна Кароль уводить національну вокальну естраду в контекст актуалізованих соціокультурними реаліями новаційних форм художнього життя. Як одна з них, проєкт «Дім звукозапису» унаочнив тенденцію створення культурно-мистецького проєкту, рисами «як нової форми духовного буття нації, …є багатокомпонентність, синтетичність; резонанс із актуальними проблемами духовного буття соціуму; концептуальна, організаційно-структурна варіативність; спільна діяльність держави, інститутів громадянського суспільства, мистецької еліти; …новаційність репрезентації знакових культурних, художніх досягнень; актуалізація консолідаційного, культурно-дипломатичного, соціально-комунікативного концептів» (Уманець, 2024, с. 247).

Два сезони проєкту стали також прецедентом поєднання музичного, меморіального, просвітницького компонентів, що знайшло прояв у викладенні історії створення записаних пісень, зокрема в інтерв'ю з їх авторами. 1 сезон проєкту об'єднав таких виконавців, як Ю. Саніна, ONUKA, О. Шумей, LELY45, Klavdia Petrivna, MONATIK, Ziferblat, Kozak Siromaha, TVORCHI, Schmalgauzen; 2 сезон — DOROFEEVA, Jarry Heil, С. Жадан та гурт «Жадан і собаки», Альона Омаргалієва, SADSVIT, YARMAK і Давид Маскиса.

Визначальними рисами проєкту стала консолідація нової генерації української вокальної естради навколо її пісенного спадку та його концептуальна основа — репрезентація досвіду національного вокального естрадного мистецтва в сучасній стильовій трансформації. Це закарбували ініційовані співачкою зміни стилів та іміджів виконавців. Так, пісня «Коханий» І. Поклада постала у джазовій версії Ю. Саніної, пісня Росави «День і ніч» — у міксі академічного (симфонічний оркестр і хор), електронного та фольклорного саунду (народні автентичні інструменти) та стилістики поп-музики у виконанні ONUK'и. Драматизована та експресивна вокальна манера О. Шумея, маркована розщепленням звуку, перетворила пісню В. Івасюка «У долі своя весна» у супроводі симфонічного оркестру на лірико-драматичний монолог, у латино-американському дусі виконала «Стожари» А. Омаргалієва.

Спрямованість Тіни Кароль на усталення статусу української вокальної естради, як складника національної культурної спадщини, відбилася також у тяжінні до її стильово синтетичної репрезентації. Синтез рис академічного, естрадного мистецтва та фольклору відбився у створенні особливого звукового простору — фактично кожна з пісень за ініціативою співачки постала у супроводі заслуженого академічного симфонічного оркестру Українського радіо під керівництвом В. Шейка та хору, зокрема дитячого. Це зумовило формування нових змістових і стильових параметрів пісень М. Скорика «Намалюй мені ніч», «Ой ти, дівчино, з горіха зерня» А. Кос-Анатольського, «Кохання моє» Б. Буєвського, «О-ля-ля» та «Не кажучи нікому» гурту Тартак, «Друг» гурту «Океан Ельзи», «Повільно» гурту ADAM, «Україна рок-н-рол» З. Філіпчука, «Стожари» П. Дворського, «Поцілунок» гурту «Мертвий півень», а також зразків фольклору — пісень «Осідлаю кониченька» та «Щедрик».

Творчість Тіни Кароль позначена і тяжінням до театралізації, створення цілісного багатогранного образу при відмінностях комплексу естетичних параметрів у концертній практиці та кліпах. У концертному вимірі діяльності співачки це зумовлює «театралізацію багатьох пісень і загалом концертних програм <…> де гостру й ексцентричну пластику артистки підтверджувала й манера співу з несподіваними інтонаціями, з навмисне різким забарвленням тембру» (Гаценко, Ковмір, Юрчук, 2024, с. 174). Натомість кліпи Тіни Кароль демонструють прагнення створення мікро-фільмів із акцентованими витонченими візуальними, анімаційними ефектами (зокрема кліп «Твої гріхи»).

І. Бобул (2018) акцентує, що специфіку сучасної української вокальної естради визначають чотири провідні тенденції вокально-естрадної жанрово-стильової системи, що надають їй художньо-творчої та культурно-семантичної автономії — театралізація, фестивалізація, академізація та персоналізація (с. 18). Творчість Тіни Кароль, позначена значущістю візуального та театрально-драматичного начала, академічних настанов вокалу та тенденції проєкції естрадного вокалу в академічний простір в проєкті «Дім звукозапису», тяжінням до створення культурно-мистецьких проєктів та персоналізацією палітри виконавських маркерів, є концентрованим утіленням особливостей сучасного українського вокального мистецтва та утіленням пошуку нових форм його буття.

Висновки. Творчість народної артистки України Тіни Кароль віддзеркалює сучасні тенденції урізноманітнення творчого світобачення, пошуку цілісності й універсальності образу виконавця та закріплення статусу вокальної естради як сфери збереження культурного досвіду. Образ співачки позначений як експресією та зв'язками з ментально вагомими для українства кордоцентричністю і ліричністю, розмаїттям виконавських настанов і соціальною спрямованістю діяльності. На концептуальному, тематично-образному рівні це відбиває формування нових концептуальних вимірів вокальної естради — патріотичної лінії у ліричній, трагічній, філософській та лірико-драматичній інтерпретаціях, у яких зокрема апробується і новаційний жанр реп-поеми. Ліричний концептуальний вектор у творчості співачки демонструє значущість символічності, метафоричності та драматично-експресивної репрезентації проблем духовного буття сучасної людини.

Специфіку виконавських настанов співачки визначає синтез рис академічного та естрадного вокалу, зокрема стилістики Soul, вагомість субтону, фраю і твангу, миттєвих змін виконавської стилістики, динаміки і характерних прийомів естрадного співу, а також індивідуалізована інтерпретація рис народнопісенного виконавства.

Творчу діяльність Тіни Кароль вирізняє спрямованість на фундацію та здійснення мистецьких проєктів, метою яких є закарбування культурної пам'яті нації, демонстрація виразового потенціалу сучасної вокальної естради та її здатності концентрувати художній досвід різних епох у стильовому різноманітті. Масштабний проєкт «Колядки» відбив спрямованість співачки на синтетичну репрезентацію фольклору в сучасних стильових проєкціях, синтез вокальної стилістики попмузики, Soul і рис народнопісенного виконавства, а також багатовимірності діяльнісних модусів — концертного, музично-театрального, письменницько-чтецького. Як авторка ідеї та продюсерка Тіна Кароль заснувала проєкт «Дім звукозапису», метою якого є популяризація української вокальної естради та її сучасна стильова трансформація. Проєкт став антологією української вокальної естради, утіленням новаційних тенденцій організації художнього життя, прецедентом поєднання музичного та візуального, меморіального та просвітницького компонентів, утіленням свідомої спрямованості виконавиці на синтез рис академічного, естрадного мистецтва і фольклору як закарбування вічної актуальності естрадної вокальної спадщини.

Атрибутивною рисою творчості Тіни Кароль є тяжіння до театралізації (у концертній діяльності) та створення кліпів — мікро-фільмів із акцентованими витонченими візуальними, анімаційними ефектами.

Перспективи подальших досліджень полягають у виявленні специфіки творчих світів сучасних представників вокального естрадного мистецтва.